Постанова № 12987568, 16.12.2010, Харківський апеляційний господарський суд

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"14" грудня 2010 р. Справа № 25/140

          Колегія суддів у складі:

головуючий суддя Барбашова С.В., суддя Могилєвкін Ю.О. , суддя Пушай В.І.

при секретарі Морока Ю.О.

за участю представників сторін:

позивача - Стрілець О.С.

відповідача - не з'явився

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу Одеської залізниці, м. Одеса (вх. № 4129 П/3) на рішення господарського суду Полтавської області від 02.11.10 р. у справі № 25/140

за позовом Одеської залізниці, м. Одеса

до Товариства з обмеженою відповідальністю "ТОРГОВИЙ ДІМ "ІНТЕР АГРО", м. Полтава

про стягнення 28 575,00 грн.,-

ВСТАНОВИЛА:

Позивач, Одеська залізниця, звернувся до господарського суду Полтавської області з позовом, в якому просив суд стягнути на свою користь з відповідача, ТОВ "ТОРГОВИЙ ДІМ "ІНТЕР АГРО", 28 575,00 грн. штрафу, державне мито в розмірі 285,75 грн. та сплату за інформаційно - технічне забезпечення судового процесу в розмірі 236,00 грн.

Рішенням господарського суду Полтавської області від 02.11.2010 р. по справі № 25/140 (суддя Босий Б.П.) в позові відмовлено.

Позивач, Одеська залізниця, з даним рішенням господарського суду не погодився, звернувся до Харківського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення господарського суду Полтавської області від 02.11.2010 року по справі № 25/140 та прийняти нове рішення, яким позов задовольнити.

Відповідач письмових пояснень або заперечень по апеляційній скарзі не надав. Своїм диспозитивним правом на участь у судовому засіданні 14.12.2010р. не скористався, хоча належним чином був повідомлений про день, час та місце розгляду справи, про що свідчить долучене до матеріалів справи повідомлення про вручення копії ухвали Харківського апеляційного господарського суду про прийняття апеляційної скарги до провадження та про відкладення розгляду справи уповноваженій особі відповідача.

Враховуючи те, що судом апеляційної інстанції належним чином створено всі необхідні умови для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства, зокрема вжито заходи для належного повідомлення сторін про час та місце розгляду справи, а також з огляду на те, що явку представників сторін у дане судове засідання не визнано обов'язковою, і відповідач не був позбавлений права надати суду апеляційної інстанції письмові докази в обґрунтування своїх вимог і заперечень та мав на це достатньо часу, в зв’язку з чим колегія суддів вважає за можливе розглянути справу без участі представника відповідача за наявними у ній матеріалами.

Обговоривши доводи апеляційної скарги в межах вимог, передбачених ст. 101 Господарського процесуального кодексу України, перевіривши наявні у справі матеріали на предмет їх юридичної оцінки судом першої інстанції, проаналізувавши правильність застосування господарським судом норм матеріального та процесуального права при винесенні оскарженого рішення, колегія суддів дійшла висновку про задоволення апеляційної скарги, виходячи з наступних обставин.

Як свідчать матеріали справи, згідно залізничної накладної № 44050333 відповідач відвантажив зі станції Гребінка Південної залізниці 5 вагонів загальною масою 303550 кг вантажу (ячмінь) на адресу ТОВ "Трансбалтермшал", а Залізниця зобов'язалась доставити всі вагони на станцію призначення - Іллічівськ Одеської залізниці і видати вантажоодержувачу.

06.02.2010р. при прийманні поїзда № 2977 по станції Знам'янка Одеської залізниці, у складі якого був вагон № 95796223, в результаті зважування на тензометричних динамічних вагах виявлено маса - брутто 79,4 т. брутто по накладній 82,15 т.

При контрольному зважуванні вищезазначеного вагона на статичних вагах згідно витягу з кпити перевантажень було встановлено, брутто - 813500 кг, нетто - 59800 кг. тара - 21550 кг, а по накладній: нетто - 60600 кг., що складає різницю у вазі порівняно з накладною в сторону зменшення на 800 кг.

При виводі вагона на знеструмлену колію було виявлено, що пломби (ЗПУ) не пошкоджені і відповідають номерам зазначеним відправником. Завантажувальні та розвантажувальні люки щільно зачинені, витоку вантажу не має.

Для засвідчення вказаного факту згідно ст. 129 Статуту залізниць України та Правил складання актів, складено комерційний акт № АА 054352/122.

При видачі вантажу на станції призначення, на вимогу вантажоодержувача, була проведена комісійна перевірка маси вантажу. При переважуванні з'ясувалось, що маса вантажу брутто - 82200 кг., нетто - 60150 кг, тара -22050, що склало різницю у вазі порівняно з накладною на 450 кг.

Вартість перевезення складає 5715,00 грн.

За вказане порушення позивачем на підставі ст.ст. 24, 118, 122 Статуту залізниць України нараховано штраф в розмірі 28575,00 грн. та заявлено цю суму до стягнення в даному позові.

Приймаючи рішення у справі про відмову в задоволенні позовних вимог господарський суд виходив з того, що надана позивачем в обґрунтування вимог по стягненню штрафу накладна № 44050533 оформлена з порушенням вимог законодавства, а тому не є належним доказом в розумінні ст. 34 ГПК України. В цій накладній в графі 5 "Відмітки залізниці" відсутні будь-які відомості про перевірку маси вантажу та виявлену невідповідність маси вантажу даним, зазначеним відправником у залізничній накладній, а також не зроблено відмітку про складання комерційного акту № АА №054352/122 від 06.02.2010р. на станції Знам'янка Одеської залізниці.

Крім того, господарський суд встановив, що Комерційний акту не містить будь-яких відміток станції призначення про стан вантажу, а тому дійшов висновку про недоведеність позовних вимог.

Однак, викладені вище висновки господарського суду, на думку колегії суддів, не відповідають фактичним обставинам спору та матеріалам справи, їм не надана правильна та належна правова оцінка, в зв’язку з чим, є підстави для задоволення апеляційної скарги і скасування прийнятого по справі рішення.

Відповідно до статті 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Відповідно до вимог ст. 32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Згідно з правилом допустимості доказів, встановленим ч.2 ст.34 Господарського процесуального кодексу України, обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Відповідно до ч. 5 ст. 307 ГК України умови перевезення вантажів окремими видами транспорту, а також відповідальність суб'єктів господарювання за цими перевезеннями встановлюються транспортними кодексами, транспортними статутами та іншими нормативно-правовими актами.

Статут залізниць України визначає обов'язки, права і відповідальність залізниць, а також підприємств, які користуються залізничним транспортом (ст. 2 Статуту). На підставі цього Статуту затверджені Мінтрансом Правила перевезень вантажів, які є обов'язковими для всіх юридичних осіб (ст. 5 Статуту).

Відповідно до п. 6 Статуту залізниць України накладна є обов’язковою двосторонньою письмовою формою угоди на перевезення вантажу, яка укладається між відправником та залізницею на користь третьої сторони - одержувача.

Правилами перевезень вантажів, а саме п. 1.1. розділу 4 "Правила оформлення перевізних документів", зареєстрованих в Міністерстві юстиції України 24.11.2000 р. за № 863/5084, а також ст. 23 Статуту передбачено, що відправник повинен надати станції навантаження на кожне відправлення вантажу заповнену накладну (комплект перевізних документів). Відповідно до вимог п. 2.1 та п. 2.2 цих Правил, графи "Маса вантажу, визначена відправником, кг" та "Спосіб визначення маси" заповнюються вантажовідправником.

Згідно з п. 37 Статуту залізниць України та п. 5 Правил приймання вантажів до перевезення, маса вантажу визначається відправником.

Пунктом 2.3 Правил оформлення перевізних документів встановлено, що правильність внесених в накладну відомостей своїм підписом засвідчує представник відправника.

Таким чином, саме відповідач, як відправник, є відповідальною особою за правильне зазначення в накладній № 44050533 відомостей щодо маси вантажу, оскільки відповідні відомості зазначені в накладній затверджені підписом представника відповідача.

Відповідно до ст. 129 Статуту залізниць України обставини, що можуть бути підставою для матеріальної відповідальності залізниці, вантажовідправника, вантажоодержувача, пасажирів під час залізничного перевезення, засвідчуються комерційними актами або актами загальної форми, які складають станції залізниць. Комерційний акт складається для засвідчення, зокрема, обставин невідповідності найменування, маси і кількості місць вантажу, багажу чи вантажобагажу натурою з даними, зазначеними у транспортних документах. Залізниця зобов'язана скласти комерційний акт, якщо вона сама виявила зазначені вище обставини або якщо про існування хоча б однієї з них заявив одержувач або відправник вантажу, багажу чи вантажобагажу.

До того ж, стаття 24 Статуту залізниць України надає залізницям право перевіряти правильність відомостей, зазначених відправником у залізничній накладній, а також періодично перевіряти кількість та масу вантажу, що зазначаються у накладній , у тому числі і після прибуття вантажу на станцію призначення. Пункт 26 Тарифного керівництва також надає залізниці право на договірних засадах зважувати та перевіряти масу вантажів при прийманні, видачі і перевантаженні у випадках, не передбачених Правилами перевезення, і згідно зі статтею 129 Статуту складати комерційний акт.

Згідно з п.п.10,12 Правил складання актів комерційний акт підписує начальник станції (його заступник), начальник вантажного району (завідувач вантажного двору, складу, контейнерного відділу, контейнерного майданчика, сортувальної платформи, старший прийомоздавальник) і прийомоздавальник станції , а також одержувач, якщо він брав участь у перевірці. Крім того, у разі необхідності, до перевірки вантажу і підписання акта можуть бути залучені також інші працівники залізниці. При невідповідності відомостей, указаних в акті попутної станції, фактичним даним, що виявились під час перевірки вантажу, багажу або вантажобагажу, складається новий комерційний акт.

Відповідно до ст. 43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності , керуючись законом.

Проте, всупереч вимогам ч. 2 ст. 34 і ст. 43 ГПК України, ст.129 Статуту залізниць України та п.п.10,12 Правил складання актів місцевий господарський суд при винесенні оскаржуваного рішення безпідставно проігнорував наведені позивачем доводи та надані докази в обґрунтування заявлених позовних вимог стосовно невірного зазначення відповідачем в накладній № 44050533 маси вантажу. При цьому, суд необґрунтовано відхилив надані позивачем комерційні акти № АА 054352/122 від 06.02.2010р. та БК № 012586 від 11.02.2010р., які свідчать про факт допущеного відповідачем порушення в складанні перевізних документів, при цьому, безпідставно надавши перевагу виключно доказам відповідача.

Пунктом 9 Правил складання актів передбачено, що у комерційному акті детально описується стан вантажу або багажу і обставини, за яких виявлена незбережність, а також обставини, які могли бути причиною виникнення незбереженості вантажу, багажу чи вантажобагажу. В комерційному акті зазначається, чи правильно навантажений, розміщений і закріплений вантаж, а також про наявність та стан захисного маркування для вантажів, що перевозяться у відкритих вагонах. У разі неправильного завантаження, розміщення, закріплення вантажу в акті зазначається порушення.

Таким чином, законодавством чітко визначено, що складання комерційного акту можливо лише при наявності повної перевірки вантажу і огляду вагону.

Зазначені комерційні акти ні вантажовідправником ні вантажоодержувачем не оспорювались.

В свою чергу, судом залишено поза увагою той факт, що виходячи з правила допустимості доказів, передбаченого ч.2 ст.34 ГПК України та ст.129 Статуту залізниць України, саме комерційний акт, а не залізнична накладна, складається для засвідчення обставин невідповідності найменування, маси і кількості місць вантажу, багажу чи вантажобагажу натурою з даними, зазначеними у транспортних документах, в зв'язку з чим також не має істотного значення для правильного вирішення даного спору обставина відсутності у графі 5 накладної № 44050533 відмітки про складання вказаного комерційного акта.

Комерційний акт у розумінні вищевказаним норм є належним та допустимим доказом наявності обставин, які можуть бути підставою для матеріальної відповідальності залізниці, вантажовідправника, вантажоодержувача, пасажирів під час залізничного перевезення.

При цьому, суд не звернув уваги, що жодною зі сторін вищезазначені комерційні акти не оспорені, а самі акти, окрім іншого, не є односторонніми, а підписаними, крім представників залізниці, ще і представниками отримувача вантажу, без будь-яких заперечень.

Відповідно до ст. 111 Статуту, залізниця звільняється від відповідальності за втрату, псування, недостачу вантажу, у разі коли вантаж прибув у непошкодженому вагоні (контейнері) з непошкодженими пломбами відправника чи без пломб, та коли вантаж прибув у непошкодженому відкритому рухомому складі, завантаженому засобами відправника, якщо немає ознак втрати, псування або пошкодження вантажу під час перевезення.

В даному випадку вантаж прибув у непошкодженому вагоні з непошкодженими пломбами, втрати, псування та недостачі вантажу виявлено не було, про це свідчить наявність непошкоджених ЗПУ та відсутність слідів крадіжки, течі та виплесків вантажу та той факт, що завантаження у вагоні відповідає даним зазначеним в накладній.

Невідповідність маси вантажу підтверджена позивачем комерційним актом, а тому в даному випадку є підстави вважати, що вона сталася внаслідок невірного зазначення відправником відомостей у залізничній накладній № 44050533.

Зазначені обставини суд першої інстанції при прийнятті оскаржуваного рішення не врахував, що призвело до прийняття судом неправильного рішення. Як наслідок, вказане рішення підлягає скасуванню.

Як вже було зазначено вище, згідно зі ст. 122 Статуту залізниць України за невірно зазначені у накладній маси, кількості місць вантажу, його назви, код та адресу одержувача з відправника, порта стягується штраф у розмірі згідно зі статтею 118 цього Статуту, тобто у розмірі п'ятикратної провізної плати за всю відстань перевезення.

Матеріалами справи підтверджено, що перевізна плата наданого відповідачем до перевезення вантажу складає 5715,00 грн., в зв’язку з чим штраф за неправильне зазначення відповідачем в накладній маси вантажу становить 28575,00 грн. та підлягає стягненню на користь позивача.

Задовольняючи вимоги апеляційної скарги колегія суддів вважає необхідним покласти всі судові витрати, пов’язані із розглядом справи, на відповідача.

Таким чином, висновки, викладені в рішенні господарського суду не відповідають вимогам чинного законодавства та фактичним обставинам справи, а мотиви позивача, з яких вони оспорюються є підставою для його скасування.

На підставі викладеного та керуючись статтями 32, 33, 34, 43, 99, 101, пунктом 2 статті 103, пунктами 1, 4 статті 104, статтею 105 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду, -

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу Одеської залізниці, м. Одеса задовольнити.

Рішення господарського суду Полтавської області від 02.11.2010р. у справі № 25/140 скасувати та прийняти нове рішення.

Позовні вимоги задовольнити.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "ТОРГОВИЙ ДІМ "ІНТЕР АГРО" (36003, м. Полтава, вул. Жовтнева, 46, р/р 26004100175119 в Полтавській ОД «Райффайзен банк», МФО 331605, код 35796506) на користь Одеської залізниці (65023, м. Одеса, вул. Пантелеймонівська, 19, р/р 26003000001 в Одеській філії АБ «Експрес-банка», МФО 328801, код 01071315) 28575,00 грн. штрафу, 428,62 грн. витрат з держмита по справі та 236,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Доручити господарському суду Полтавської області видати відповідний наказ.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до Вищого господарського суду України в двадцятиденний термін.

Головуючий суддя Барбашова С.В.

Суддя Могилєвкін Ю.О.

Суддя Пушай В.І.

Повний текст постанови підписано 16 грудня 2010 року.