Постанова № 12987547, 16.12.2010, Харківський апеляційний господарський суд

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"09" грудня 2010 р. Справа № 59/234-10

Колегія суддів у складі:головуючий суддя Терещенко О.І.,суддя Білоконь Н. Д. , суддя Бондаренко В.П.

при секретарі Зозулі О.М.

за участю представників сторін:

позивача - Веретун Н.І., довіреність без номера від 06.09.2010 р.

відповідача - ОСОБА_2, довіреність без номера від 16.03.2010 р.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу відповідача (вх. № 3572 Х/1-14) на рішення господарського суду Харківської області від 22.09.10 у справі № 59/234-10

за позовом закритого акціонерного товариства "Єврофінанс", м. Київ

до суб"єкта підприємницької діяльності-фізичної особи ОСОБА_3, м. Харків

про стягнення 80979,73 грн.

ВСТАНОВИЛА:

Закрите акціонерне товариство "Єврофінанс" звернулось до господарського суду Харківської області з позовом до суб"єкта підприємницької діяльності-фізичної особи ОСОБА_3 про стягнення з відповідача 80979,73 грн., в тому числі: заборгованості по лізинговим платежам за договором фінансового лізингу № LA08000049 від 03 березня 2008 року, яка складається з 25261,26 грн. заборгованості в частині відшкодування вартості предмету лізингу; 29 360, 50 грн. заборгованості в частині комісії; 150 грн. заборгованості по сплаті спеціального лізингового платежу; а також про стягнення нарахованих на цю заборгованість 4205,03 грн. інфляційних, 1409, 55 грн. -3% річних, 8982,68 грн. пені та 11610,71 грн. санкцій за дострокове розірвання договору з вини лізингоодержувача.

Рішенням господарського суду Харківської області від 22 вересня 2010 р. у справі № 59/234-10 (суддя Бринцев О.В.) позов задоволено.

З відповідача на користь позивача стягнуто 25261,26 грн. заборгованості по лізинговим платежам в частині відшкодування вартості предмету лізингу, 29 360, 50 грн. заборгованості по лізинговим платежам в частині комісії, 150 грн. заборгованості по лізинговим платежам в частині сплати спеціального лізингового платежу; 4205,03 грн. інфляційних, 1409, 55 грн. -3% річних, 3982, 68 грн. пені, 11610,71 грн. санкцій за дострокове розірвання договору з вини лізингоодержувача.

Відповідач із зазначеним рішенням господарського суду першої інстанції не погодився, подав до Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення місцевим господарським судом норм процесуального права та неповне з"ясування обставин, що мають значення для справи просить рішення скасувати.

Представник відповідача в судовому засіданні підтримує апеляційну скаргу.

Представник позивача у відзиві на апеляційну скаргу та в судовому засіданні проти апеляційної скарги заперечує, просить залишити її без задоволення, а оскаржуване рішення - без змін.

Дослідивши матеріали справи, проаналізувавши доводи апеляційної скарги та відзиву на неї, вислухавши пояснення представників сторін, перевіривши повноту встановлення місцевим господарським судом обставин, що мають значення для справи та правильність застосування норм матеріального та процесуального права, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню частково, виходячи з наступного.

03 червня 2008 року між позивачем - закритим акціонерним товариством «Єврофінанс»та відповідачем - фізичною особою - підприємцем ОСОБА_3 було укладено договір фінансового лізингу №LA08000049, згідно з умовами якого позивач зобовязався після підписання з відповідачем договору фінансового лізингу придбати і передати у володіння та користування відповідачу предмет лізингу, а відповідач зобовязався прийняти предмет лізингу та використовувати його у відповідності до умов договору, а також своєчасно сплачувати лізингові платежі.

Позивач на виконання своїх зобов"язань по договору відповідно до встановленої відповідачем специфікації (додаток № 1 до договору) придбав у АТ «Українська автомобільна корпорація»АФ «Торгово діагностичний Центр «Авто»ТОВ «Харківський автоцентр»згідно договору № 414355-63 від 24 липня 2008 року транспортний засіб: ТАТА LРТ613/38; об'єм двигуна: 5675 куб см; реєстраційний номер: НОМЕР_2. та 08 серня 2008 року передав відповідачеві вищезазначений транспортний засіб у фінансовий лізинг, що підтверджується актом приймання-передачі предмета лізингу.

Вартість предмета лізингу на момент передачі у лізинг згідно з додатковою угодою № 1 від 31.07.2008р. становила 122540,00 грн.

Відповідно до п. 3.4 договору відповідач зобовязаний сплатити перший лізинговий платіж в еквіваленті 2294,47 дол. США, що становить 11610,02 грн. (Курс продажу долара США ВАТ КБ «Надра»станом на 05.03.2008 року становив 5,06 грн. за 1 дол. США).

Перший лізинговий платіж у сумі 11610,02 грн. відповідач сплатив 05.03.2008 року, що підтверджується випискою банку від 17.06.2008 року.

Відповідно до п.8.2 Додатку № 2 до договору фінансового лізингу, відповідач зобовязався сплачувати лізингові платежі протягом 5 (пяти) календарних днів з дати виставлення відповідних рахунків позивачем, але не пізніше 7 (сьомого) числа кожного місяця шляхом перерахування відповідних сум коштів на рахунок позивача. Неодержання рахунку відповідачем не звільняє його від зобовязання своєчасно здійснювати лізингові платежі.

У додатковій угоді №1 від 31.07.2008р. до договору фінансового лізингу сторони погодили розмір щомісячних лізингових платежів, у звязку з чим сума щомісячних лізингових платежів в частині відшкодування вартості предмета лізингу становить еквівалент 365,38 дол. США, в частині комісії 375,66 дол. США.

Позивачем відповідно до умов договору було нараховано відповідачу 70367,43 грн. лізингових платежів в частині відшкодування вартості предмета лізингу за курсом продажу долара ВАТ КБ "Надра" на дату виставлення рахунку.

Відповідач сплатив щомісячних лізингових платежів в частині відшкодування вартості предмета лізингу на суму 45106,17 грн., що підтверджується банківськими виписками: від 05.03.2008 року на суму 11610,02 грн.; від 22.09..2008 року на суму 1845,17 грн.; від 04.11.2008 року на суму 1878,05 грн.; від 06.01.2009 року на суму 1000,00 грн.; від 25.02.2009 року на суму 1000,00 грн.; від 26.03.2009 року на суму 265,36 грн.; від 02.04.2009 року на суму 405,55 грн.; від 06.05.2009 року на суму 1000,00 грн.; від 27.05.2009 року на суму 3172,92 грн.; від 26.06.2009 року на суму 2798,40 грн.; від 29.07.2009 року на суму 6598,62 грн.; від 17.08.2009 року на суму 753,10 грн.; від 20.08.2009 року на суму 2631,34 грн.; від 31.08.2009 року на суму 216,42 грн.; від 09.09.2009 року на суму 5425,05 грн.; від 30.09.2009 року на суму 554,18 грн.; від 02.10.2009 року на суму 2000,00 грн.; від 28.10.2009 року на суму 361,55 грн.; від 29.10.2009 року на суму 1590,44 грн.

Зважаючи на наведене, у відповідача утворилась заборгованість по сплаті лізингових платежів в частині відшкодування вартості предмета лізингу в сумі 25261,26 грн.

Позивачем були понесені витрати на діагностику предмета лізингу для проходження державного технічного огляду у сумі 150,00 грн. Відповідачу був виставлений рахунок-фактура № СФ0006498 від 25.08.2009р. Однак станом на дату звернення з позовом до суду витрати позивача відповідачем не відшкодовані.

За період з 29.08.2008 р. по 25.04.2010 відповідач у відповідності до вимог договору та діючого законодавства зобов"язаний був сплатити позивачу комісію (разом з ПДВ) у сумі 63163,41 грн. (розрахунок щомісячних платежів у частині комісії, у тому числі суми комісії, яка підлягає оподаткуванню податком на додану вартість наведені у позовній заяві).

Однак відповідачем вимоги договору в частині сплати комісії були виконані не в повному обсязі, а саме відповідач сплатив лізингових платежів в частині комісії на суму 33802,91 грн., що підтверджується банківськими виписками: від 22.09.2008 року на суму 1897,08 грн.; від 04.11.2008 року на суму 1930,89 грн.; від 06.01.2009 року на суму 143,36 грн.; від 26.03.2009 року на суму 1234,64 грн.; від 02.04.2009 року на суму 1094,45 грн.; від 21.04.2009 року на суму 1700,00 грн.; від 27.05.2009 року на суму 1931,59 грн.; від 26.06.2009 року на суму 4901,60 грн.; від 29.07.2009 року на суму 3401,38 грн.; від 17.08.2009 року на суму 3246,90 грн.; від 20.08.2009 року на суму 368,66 грн.; від 31.08.2009 року на суму 2783,58 грн.; від 09.09.2009 року на суму 4574,95 грн.; від 30.09.2009 року на суму 1445,82 грн.; від 28.10.2009 року на суму 2238,45 грн.; від 29,10.2009 року на суму 909,56 грн. У звязку з чим, сума заборгованості відповідача перед позивачем за лізинговими платежами в частині комісії склала 29360,50 грн.

Відповідно до частини 7 статті 179 Господарського кодексу України, господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України, з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

Згідно зі статтею 629 Цивільного кодексу України договір є обовязковим для виконання сторонами.

Відповідно до статті 2 Закону України «Про фінансовий лізинг», відносини, що виникають у звязку з договором фінансового лізингу, регулюються положеннями Цивільного кодексу України про лізинг, найм (оренду), купівлю-продаж, з урахуванням особливостей, що встановлюються цим Законом.

Відповідно до статті 806 Цивільного кодексу України, за договором лізингу одна сторона (лізингодавець) передає або зобовязується передати другій стороні (лізингоодержувачеві) у користування майно, що належить лізингодавцю на праві власності і було набуте ним без попередньої домовленості із лізингоодержувачем (прямий лізинг), або майно спеціально придбане лізингодавцем у продавця (постачальника) відповідно до встановлених лізингоодержувачем специфікацій та умов (непрямий лізинг), на певний строк і за встановлену плату (лізингові платежі).

Відповідно до статті 1 Закону України «Про фінансовий лізинг»за договором фінансового лізингу лізингодавець зобов'язується набути у власність річ у продавця (постачальника) відповідно до встановлених лізингоодержувачем специфікацій та умов і передати її у користування лізингоодержувачу на визначений строк не менше одного року за встановлену плату (лізингові платежі).

Відповідно до статті 6 Закону України «Про фінансовий лізинг»договір лізингу має бути укладений у письмовій формі. Істотними умовами договору лізингу є предмет лізингу; строк, на який лізингоодержувачу надається право користування предметом лізингу (строк лізингу); розмір лізингових платежів; інші умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Строк лізингу визначається сторонами договору лізингу відповідно до вимог цього Закону.

Відповідно до статті 16 Закону України «Про фінансовий лізинг»сплата лізингових платежів здійснюється в порядку, встановленому договором. Лізингові платежі можуть включати: суму, яка відшкодовує частину вартості предмета лізингу; платіж як винагороду лізингодавцю за отримане у лізинг майно; компенсацію відсотків за кредитом; інші витрати лізингодавця, що безпосередньо пов'язані з виконанням договору лізингу.

Статтею 10 Закону України «Про фінансовий лізинг»передбачено права та обовязки лізингодавця, а саме: інвестувати на придбання предмета лізингу як власні, так і залучені та позичкові кошти; здійснювати перевірки дотримання лізингоодержувачем умов користування предметом лізингу та його утримання; відмовитися від договору лізингу у випадках, передбачених договором лізингу або законом; вимагати розірвання договору та повернення предмета лізингу у передбачених законом та договором випадках; стягувати з лізингоодержувача прострочену заборгованість у безспірному порядку на підставі виконавчого напису нотаріуса; вимагати від лізингоодержувача відшкодування збитків відповідно до закону та договору; вимагати повернення предмета лізингу та виконання грошових зобов'язань за договором сублізингу безпосередньо йому в разі невиконання чи прострочення виконання грошових зобов'язань лізингоодержувачем за договором лізингу. Лізингодавець зобов'язаний: у передбачені договором строки надати лізингоодержувачу предмет лізингу у стані, що відповідає його призначенню та умовам договору; попередити лізингоодержувача про відомі йому особливі властивості та недоліки предмета лізингу, що можуть становити небезпеку для життя, здоров'я, майна лізингоодержувача чи інших осіб або призводити до пошкодження самого предмета лізингу під час користування ним; відповідно до умов договору своєчасно та у повному обсязі виконувати зобов'язання щодо утримання предмета лізингу; відшкодовувати лізингоодержувачу витрати на поліпшення предмета лізингу, на його утримання або усунення недоліків у порядку та випадках, передбачених законом та/або договором; прийняти предмет лізингу в разі дострокового розірвання договору лізингу або в разі закінчення строку користування предметом лізингу.

Статтею 11 Закону України «Про фінансовий лізинг»передбачено права та обовязки лізингоодержувача, а саме: обирати предмет лізингу та продавця або встановити специфікацію предмета лізингу і доручити вибір лізингодавцю; відмовитися від прийняття предмета лізингу, який не відповідає його призначенню та/або умовам договору, специфікаціям; вимагати розірвання договору лізингу або відмовитися від нього у передбачених законом та договором лізингу випадках; вимагати від лізингодавця відшкодування збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням умов договору лізингу. Лізингоодержувач зобов'язаний: прийняти предмет лізингу та користуватися ним відповідно до його призначення та умов договору; відповідно до умов договору своєчасно та у повному обсязі виконувати зобов'язання щодо утримання предмета лізингу, підтримувати його у справному стані; своєчасно сплачувати лізингові платежі; надавати лізингодавцеві доступ до предмета лізингу і забезпечувати можливість здійснення перевірки умов його використання та утримання; письмово повідомляти лізингодавця, а в гарантійний строк і продавця предмета, про всі випадки виявлення несправностей предмета лізингу, його поломок або збоїв у роботі; письмово повідомляти про порушення строків проведення або непроведення поточного чи сезонного технічного обслуговування та про будь-які інші обставини, що можуть негативно позначитися на стані предмета лізингу, негайно, але у будь-якому разі не пізніше другого робочого дня після дня настання вищезазначених подій чи фактів, якщо інше не встановлено договором; у разі закінчення строку лізингу, а також у разі дострокового розірвання договору лізингу та в інших випадках дострокового повернення предмета лізингу - повернути предмет лізингу у стані, в якому його було прийнято у володіння, з урахуванням нормального зносу, або у стані, обумовленому договором.

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України, ст.ст. 193, 198 Господарського кодексу України, зобовязання повинні виконуватись належним чином та у встановлений строк відповідно до умов договору та згідно з вимогами чинного законодавства.

Повно встановивши обставини, що мають значення для справи та обгрунтовано пославшись на наведене, місцевий господарський суд дійшов правильного висновку, що позовні вимоги в частині стягнення з відповідача суми боргу за лізинговими платежами (в частині відшкодування вартості предмета лізингу) в сумі 25261,26 грн., суми боргу за лізинговими платежами (в частині комісії) в сумі 29360,50 грн., та суми спеціального лізингового платежу в розмірі 150,00 грн. обґрунтовані, підтверджуються наявними матеріалами справи та підлягають задоволенню.

Відповідно до статті 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобовязання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно зі статтями 610, 611 Цивільного кодексу України, порушенням зобовязання є його невиконання, або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобовязання (неналежне виконання), а у разі порушення зобовязання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Частиною 1 статті 612 Цивільного кодексу України передбачено, що, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобовязання або не виконав його у строк встановлений договором або законом.

Згідно зі статтею 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобовязання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобовязання, на вимогу кредитора зобовязаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції та три відсотки річних за весь час прострочення.

Зважаючи на наведене, місцевий господарський суд дійшов правильного висновку, що позовні вимоги про стягнення з відповідача нарахованих відповідно до частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України на суму простроченої заборгованості по сплаті лізингових платежів 1409,55 грн. 3% річних та 4205,03 грн. інфляційних, підлягають задоволенню як правомірні і обґрунтовані.

Також позивач просить стягнути з відповідача санкцію за дострокове розірвання договору в розмірі 11610,71 грн.

Як правильно встановлено місцевим господарським судом, 21 квітня 2010 року відповідач повернув предмет лізингу достроково, що підтверджується актом повернення предмету лізингу.

В пункті 5 акту повернення предмету лізингу сторони визнали, що лізинг транспортого засобу припиняється з моменту підписання акту. В пункті 6 акту повернення предмету лізингу сторони узгодили те, що місячний лізинговий платіж буде нарахований 25 числа поточного місяця та обов'язковий до сплати відповідачем.

Крім того, пунктом 10.8 Додатку № 2 до договору фінансового лізингу передбачено право лізингодавця, у разі дострокового розірвання договору фінансового лізингу з вини лізингоодержувача, застосовувати санкцію за дострокове розірвання договору у розмірі 10 % від вартості всіх недоотриманих лізингових платежів.

Розмір недоотриманих лізингових платежів становить 116107,11 грн.

Тому місцевий господарський суд дійшов правильного висновку про задоволення позовних вимог в частині стягнення з відповідача санкції за дострокове розірвання договору в розмірі 11610,71 грн.

Стосовно позовних вимог про стягнення пені, колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до статті 546 Цивільного кодексу України виконання зобовязання може забезпечуватися зокрема неустойкою.

Відповідно до пункту 1 статті 624 Цивільного кодексу України якщо за порушення зобовязання встановлено неустойку, то вона підлягає стягненню у повному обсязі.

Статтею 230 Господарського кодексу України передбачено, що штрафними санкціями у цьому кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобовязаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобовязання.

Статтею 549 Цивільного кодексу України передбачено, що пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення; а штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до статті 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобовязань», розмір пені за прострочку платежу не може перевищувати подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у періоді, за який сплачується пеня.

Частиною 2 статті 343 Господарського кодексу України передбачено, що пеня за прострочку платежу встановлюється за угодою сторін господарських договорів, але її розмір не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України.

Відповідно до пункту 8.9 Додатку № 2 до договору у разі прострочення сплати платежів за договором фінансового лізингу, лізингоодержувач сплачує на користь лізингодавця пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми заборгованості за кожен день прострочення виконання зобовязань.

Розмір облікової ставки НБУ з 01.01.2008 року становить 10 % річних (Постанова Правління НБУ № 492 від 29.12.2007 року; з 30.04.2008 року - 12 % річних (Постанова Правління НБУ № 107 від 21.04.2008 року); з 15.06.2009 року - 11 % річних (Постанова Правління НБУ № 343 від 12.06.2009 року); з 12.08.2009 року - 10,25 % річних (Постанова Правління НБУ № 468 від 10.08.2009 року); з 08.06.2010 року - 9,5 % річних (Постанова Правління НБУ № 259 від 07.06.2010 року).

Статтею 232 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов"язання. якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов"язання мало бути виконане.

Однак, в порушення зазначеної норми, місцевий господарський суд стягнув пеню за період, який перевищує зазначений шестимісячний строк її нарахування.

Крім того, позивач, через неможливість прибуття в судове засідання, в якому було прийнято рішення з поважних причини, що підтверджується випискою медичної установи з історії хвороби відповідача, був позбавлений можливості заявити в суді першої інстанції про застосування строку позовної давності щодо стягнення пені.Тому відповідач заявив про застосування строку позовної давності щодо стягнення пені в суді апеляційної інстанції.

Пунктом першим частини другої статті 258 Цивільного кодексу України встановлений скорочений строк позовної давності в один рік для стягнення неустойки (штрафу, пені).

Відповідно до пуктів 3, 4 статті 267 Цивільного кодексу України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленої до винесення ним рішення, а сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі є підставою для відмови у позові.

Враховуючи те, що відповідно до статей 99,101 Господарського процесуального кодексу України апеляційний господарський суд у процесі апеляційного перегляду справи повторно розглядає справу та переглядає рішення в апеляційному порядку, користуючись при цьому правами, наданими суду першої інстанції та, враховуючи на неможливість з поважної причини позивачем реалізувати своє право на подання заяви про застосування строку позовної давності в суді першої інстанції, колегія суддів приймає зазначену заяву відповідача.

Зважаючи на наведене, колегія суддів дійшла висновку, що з відповідача підлягає стягненню розмір пені, нарахований в межах річного строку позовної давності та шестимісячного строку нарахування штрафних санкцій, який складає 5327,41 грн.

В решті пеня нарахована з порушення наведених норм матеріального права.

При цьому колегія суддів зазначає на те, що місцевий господарський суд, вказавши в мотивувальній та резолютивній частині про задоволення позову повністю, помилково в резолютивній частині зазначив розмір пені, який ним стягнуто, а саме замість стягнення повної суми пені-8982,68 грн. зазначив стягнути її з відповідача в розмірі 3982,68 грн., що свідчить про допущену судом описку.

Зважаючи на наведене, в частині стягнення пені в сумі 8982,68 грн. оскаржуване рішення підлягає скасуванню та в цій частині слід прийняти нове рішення, яким стягнути з відповідача на користь позивача 5327,41 грн. пені.

В решті позовних вимог, як було наведено вище, оскаржуване рішення є законним та обгрунтованим у зв"язку з чим його в цій частині слід залишити без змін.

Виходячи з викладеного та керуючись статтями 33, 43, 99, п. 1 статті 103, п.4. ч. 1 статті 104, статтею 105 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів

ПОСТАНОВИЛА:

Апелційну скаргу задовольнити частково.

Рішення господарського суду Харківської області від 22.09.10 у справі № 59/234-10 скасувати в частині стягнення пені в сумі 8982,68 грн. В цій частині прийняти нове рішення, яким стягнути з відповідача -фізичної особи - підприємця ОСОБА_3 (код ЄДРПОУ НОМЕР_1, адреса: 61058, АДРЕСА_1 п/р № 260063016410, в АКБ "Золоті Ворота", МФО 351931)) на користь позивача - закритого акціонерного товариства «Єврофінанс»(код ЄДРПОУ: 30726921, адреса: 02100, м. Київ, вул. Івана Дубового, 14 р/р 26006166176600 в Акціонерно-Інноваційному банку «УКРСИББАНК», м. Харків МФО 351005) 5327,41 грн. пені.

Стягнути з відповідача -фізичної особи - підприємця ОСОБА_3 (код ЄДРПОУ НОМЕР_1, адреса: 61058, АДРЕСА_1 п/р № 260063016410, в АКБ "Золоті ВОрота", МФО 351931) на користь позивача - закритого акціонерного товариства «Єврофінанс»(код ЄДРПОУ: 30726921, адреса: 02100, м. Київ, вул. Івана Дубового, 14 р/р 26006166176600 в Акціонерно-Інноваційному банку «УКРСИББАНК», м. Харків МФО 351005) 773,24 грн. державного мита та 225,86 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

В іншій частині рішення залишити без змін.

Доручити господарському суду Харківської області видати відповідний наказ.

Постанову може бути оскаржено до Вищого господарського суду України протягом двадцяти днів з дня набрання ним законної сили.

Головуючий суддя (підпис) Терещенко О.І.

Суддя (підпис) Білоконь Н. Д.

Суддя (підпис) Бондаренко В.П.

Постанову складено в повному обсязі 14.12.2010 р.