Постанова № 12987528, 14.12.2010, Харківський апеляційний господарський суд

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"08" грудня 2010 р. Справа № 63/248-10

          Колегія суддів у складі:

головуючий суддя Бондаренко В.П., суддя Камишева Л.М., суддя Черленяк М.І.

при секретарі Зозулі О.М.

за участю представників:

позивача - Ірицяна С.О., за довіреністю б/н від 10 листопада 2010 року,

відповідача - Пономаренко Ю.Ю., за довіреністю б/н від 04 жовтня 2010 року,

третьої особи –не з’явився,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу позивача (вх. № 3598Х/1-6) на рішення господарського суду Харківської області від 04 жовтня 2010 року у справі № 63/248-10

за позовом Підприємства об'єднання громадян "Всесвіт-2" Харківської обласної громадської організації "Союз інвалідів ЧАЕС та Афганістану", м. Харків

до Державного підприємства "48 завод залізничної техніки", м. Харків

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Регіональне відділення Фонду державного майна України по Харківській області, м. Харків

про визнання недійсним договору та стягнення 16806,12 грн.,

ВСТАНОВИЛА:

Рішенням господарського суду Харківської області від 04 жовтня 2010 року у справі № 63/248-10 (суддя Погорелова О.В.) визнано недійсним договір № 3/19-ДП "Про відшкодування витрат Балансоутримувача на утримання орендного нерухомого майна, надання комунальних і інших послуг Орендарю" від 17.12.2007 року. В решті позову відмовлено. Стягнуто з відповідача на користь позивача 85,00 грн. державного мита та 118,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Позивач з рішенням місцевого господарського суду не погодився, звернувся до Харківського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення господарського суду Харківської області від 04 жовтня 2010 року частково скасувати, а саме: в частині відмови в задоволенні позовних вимог щодо стягнення з відповідача помилково перерахованих коштів від позивача до Державного підприємства "48 завод залізничної техніки" на підставі договорів № 3/18-ДП від 17.12.2007 р. у сумі 13566,02 грн. та № 3/19-ДП від 17.12.2007 р. у сумі 3240,10 грн., та прийняти в цій частині нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги.

Відповідач у відзиві на апеляційну скаргу вважає рішення господарського суду першої інстанції від 04 жовтня 2010 року у справі № 63/248-10 законним та обґрунтованим, просить залишити його без змін, а апеляційну скаргу позивача без задоволення.

Третя особа - Регіональне відділення Фонду державного майна України по Харківській області, в судове засідання не з'явилась, причини неявки не повідомила.

Враховуючи, що третя особа належним чином повідомлена про час та місце розгляду справи, що підтверджується повідомлення про вручення поштового відправлення, судова колегія вважає можливим розглядати справу за відсутності її представника за наявними у справі доказами, як це передбачено статтею 75 Господарського процесуального кодексу України.

Перевіривши повноту встановлення судом обставин справи та докази на їх підтвердження, їх юридичну оцінку та доводи апеляційної скарги в межах вимог, передбачених статтею 101 Господарського процесуального Кодексу України, вислухавши представників позивача та відповідача, колегія суддів встановила наступне.

Позивач - Підприємство об'єднання громадян "Всесвіт-2" Харківської обласної громадської організації "Союз інвалідів ЧАЕС та Афганістану", звернувся до господарського суду Харківської області з позовом до Державного підприємства "48 завод залізничної техніки" (відповідач) про визнання недійсним договору № 3/19-ДП, укладеного між сторонами 17 грудня 2007 року “Про відшкодування витрат балансоутримувача на утримання орендного нерухомого майна, надання комунальних та інших послуг орендарю” та, з урахуванням уточнень до позову, просить стягнути з відповідача 16316,02 грн., які помилково перераховані на розрахунковий рахунок відповідача.

Як вбачається із матеріалів справи, 17 грудня 2007 року між позивачем та відповідачем був укладений договір оренди № 3/18-ДП індивідуально визначеного нерухомого майна, згідно пункту 1.1. якого відповідач передає, а позивач приймає в строкове платне користування окреме індивідуально визначене нерухоме майно - нежитлове приміщення компресорної, інвентарний № 246/29 (літ. "2Д-1"), загальною площею 183,3 кв. м., що розташоване за адресою: м. Харків, вул. Заводу Комсомолець, 36, на першому поверсі, що знаходиться на балансі відповідача (т.1 а.с.14-17).

Рішенням господарського суду Харківської області від 01 жовтня 2009 року у господарській справі № 61/190-09 вказаний договір оренди № 3/18-ДП визнаний недійсним (т. 2 а.с.13-14).

Крім того, згідно даного рішення, в частині виселення Приватного підприємства “Всесвіт-2”Харківської обласної громадської організації "Союз інвалідів ЧАЕС та Афганістану” з нежитлового приміщення компресорної, інвентарний № 246/29 (літ. "2Д-1"), загальною площею 183,3 кв.м., що розташоване за адресою: м. Харків, вул. Заводу Комсомолець, 36, на першому поверсі та передачі цього приміщення Державному підприємству "48 завод залізничної техніки" провадження у справі припинено з посиланням на те, що відсутній предмет спору, так як ПП “Всесвіт-2”не приймало від Державного підприємства "48 завод залізничної техніки" зазначене приміщення.

Вказане рішення місцевого господарського суду набрало законної сили.

Відповідно до статті 35 Господарського процесуального кодексу України, факти, встановлені рішенням господарського суду (іншого органу, який вирішує господарські спори) під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони.

Частиною 1 статті 216 Цивільного кодексу України передбачено, що недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов’язані з його недійсністю. У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов’язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема, тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування.

Позивач зазначає, що на підставі договору № 3/18-ДП від 17.12.2007 р. ним перераховані відповідачу грошові кошти у сумі 13566,02 грн.

Сплата відповідачем грошових коштів на загальну суму 13566 грн. 02 коп. підтверджується платіжними дорученнями: № 277 від 12 серпня 2008 р. на суму 1083,30 грн., № 232 від 03 червня 2008 р. на суму 1064,68 грн., № 265 від 31 липня 2008 р. на суму 1714,48 грн., № 266 від 31 липня 2008 р. на суму 388,69 грн., № 267 від 01 жовтня 2008 р. на суму 2000,00 грн., № 278 від 13 серпня 2008 р. на суму 563,88 грн., № 276 від 12 серпня 2008 р. на суму 1705,45 грн., № 252 від 10 липня 2008 р. на суму 402,05 грн., № 201 від 09 квітня 2008 р. на суму 598,23 грн., № 189 від 20 березня 2008 р. на суму 1069,39 грн., № 200 від 08 квітня 2008 р. на суму 500,00 грн., № 251 від 10 липня 2008 р. на суму 1700,87 грн., № 231 від 03 червня 2008 р. на суму 275,00 грн., квитанцією прибуткового ордера № 153 від 17.04.2008 р. на суму 500,00 грн.

Враховуючи положення частини 1 статті 216 Цивільного кодексу України, позовні вимоги про повернення перерахованих на розрахунковий рахуноквідповідача грошових коштів, підлягають задоволенню, оскільки факт визнання правочину недійсним пов'язаний з усуненням майнових наслідків.

Крім того, 17 грудня 2007 року між позивачем та відповідачем був укладений договір № 3/19-ДП “Про відшкодування витрат балансоутримувача на утримання орендного нерухомого майна, надання комунальних та інших послуг орендодавцю”(т.1 а.с.12-13).

Місцевий господарський суд, задовольняючи позовні вимоги про визнання недійсним договору № 3/19-ДП від 17.12.2007 року, посилався на те, що цей договір пов'язаний з договором № 3/18 ДП від 17.12.2007 року та є супутнім договором.

Разом з тим, судова колегія не погоджується з таким висновком суду та вважає, що договір № 3/19-ДП від 17.12.2007 року “Про відшкодування витрат балансоутримувача на утримання орендного нерухомого майна, надання комунальних та інших послуг орендодавцю” не є укладеним, виходячи з наступного.

Статтею 638 Цивільного кодексу України передбачено, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Відповідно до п.9 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 6.11.2009 р. № 9 “Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними”, зокрема, не є укладеними правочини (договори), у яких відсутні встановлені законодавством умови, необхідні для їх укладення (відсутня згода за всіма істотними умовами договору; не отримано акцепт стороною, що направила оферту; не передано майно, якщо відповідно до законодавства для вчинення правочину потрібна його передача тощо). Встановивши ці обставини, суд відмовляє в задоволенні позову про визнання правочину недійсним.

Спірний договір № 3/19 - ДП від 17.12.2007 року не містить істотних умов договору. Зокрема, договором не визначений предмет договору. Договором не передбачено, за користування яким саме орендованим нерухомим майном позивач зобов’язаний відшкодовувати витрати відповідачу. Крім того, договір не містить даних про місцезнаходження будівлі та яка саме площа будівлі виділялась позивачу в користування як в приміщенні, так і на земельній ділянці, що, в свою чергу, є необхідною умовою для проведення відповідних розрахунків за опалення, сплату земельного податку тощо.

З матеріалів справи вбачається, що за договором № 3/19 –ДП від 17.12.2007 р. позивач перерахував відповідачу грошові кошти на загальну суму 3240,10 грн., що підтверджується платіжними дорученнями № 191 від 21 березня 2008 р. на суму 1750,00 грн. та № 269 від 20 жовтня 2008 р. на суму 1000,00 грн., а також квитанцією прибуткового ордера № 152 від 17.04.2008 р. на суму 490,00 грн.

Договір, що не є укладеним, не породжує тих правових наслідків, на досягнення яких він був спрямований, а тому передані позивачем грошові кошти перебувають у відповідача без правової підстави –договору.

Відповідно до частини 1 статті 1212 Цивільного кодексу України, особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

Отже, позовні вимоги щодо повернення перерахованих за договором № 3/19–ДП від 17.12.2007 р. грошових коштів у сумі 3240,10 грн. підлягають задоволенню.

Судова колегія вважає помилковим висновок суду про відсутність правових підстав для задоволення позову в частині повернення грошових коштів, оскільки такий висновок суперечить, зокрема, частині першій статті 216 Цивільного кодексу України щодо правових наслідків недійсності договору № 3/18-ДП від 17.12.2007 року, а також правовій природі не укладених правочинів, яким є договір № 3/19-ДП від 17.12.2007 року.

Також є необґрунтованим посилання на положення пункту 1 статті 32 Закону України “Про платіжні системи та переказ грошей в Україні”, як на підставу для відмови в задоволенні позову, оскільки вказана норма Закону не може бути застосована до даних спірних відносин.

Слід зазначити, що наявні в матеріалах справи акти надання послуг по зазначеним договорам не є належними доказами у справі щодо виконання умов договору, оскільки факт передачі приміщення в оренду підтверджується відповідним актом приймання-передачі.

Наявний в матеріалах справи акт приймання-передачі індивідуально визначеного нерухомого майна від 30.12.2007 року не підписаний позивачем, що свідчить про те, що і приміщення в оренду позивач не передавав (т.1 а.с.19).

Вирішуючи питання розподілу судових витрат суд керується статтею 49 Господарського процесуального кодексу України. У спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав державне мито покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Суми, які підлягають сплаті за проведення судової експертизи, послуги перекладача, адвоката, витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та інші витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: при задоволенні позову - на відповідача; при відмові в позові - на позивача; при частковому задоволенні позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Державне мито, від сплати якого позивач у встановленому порядку звільнений, стягується з відповідача в доход бюджету пропорційно розміру задоволених вимог, якщо відповідач не звільнений від сплати державного мита. Таким чином судові витрати у даній справі покладаються на відповідача.

Таким чином, колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції неправильно застосував норми матеріального права, висновки, викладені у рішенні місцевого господарського суду, не відповідають обставинам справи, а тому рішення підлягає скасуванню з прийняттям нового рішення про відмову в задоволенні позовних вимог, у зв’язку з чим апеляційна скарга позивача підлягає частковому задоволенню.

На підставі викладеного та керуючись статтями 99, 101, 102, пунктом 2 статті 103, пунктами 3, 4 статті 104, статтею 105 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу позивача задовольнити частково.

Рішення господарського суду Харківської області від 04 жовтня 2010 року у справі № 63/248-10 скасувати та прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити частково.

В задоволенні позову в частині визнання недійсним договору № 3/19-ДП від 17.12.2007 року відмовити.

Стягнути з Державного підприємства “48 Завод залізничної техніки” (61051, м. Харків, вул. Заводу Комсомолець, 36, код ЄДРПОУ 08112520, р/р 26009001553801 в АКБ "Європейський" в м. Києві, МФО 380184, свідоцтво № 28329741) на користь Підприємства об'єднання громадян "ВСЕСВІТ-2" Харківської обласної благодійної громадської організації "Союз інвалідів ЧАЕС та Афганістану" (61057, м. Харків, вул. Римарська, 19, кімн. 4, код ЄДРПОУ 33119696, п/р 26009036208100 в АКІБ "УкрСиббанк", МФО 351005) 16806, 12 грн. (шістнадцять тисяч вісімсот шість грн. 12 коп.), а також 170,00 грн. державного мита та 118,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Доручити господарському суду Харківської області видати наказ.

Постанова набирає законної сили з дня її проголошення та може бути оскаржена до Вищого господарського суду України у двадцятиденний термін.

Головуючи суддя Бондаренко В.П.

Суддя Камишева Л.М.

Суддя Черленяк М.І.

Повний текст постанови підписаний 13 грудня 2010 року.