Постанова № 12987493, 08.12.2010, Харківський апеляційний господарський суд

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"02" грудня 2010 р. Справа № 40/129-10

Колегія суддів у складі:головуючий суддя Білоконь Н. Д.,суддя Терещенко О.І., суддя Камишева Л.М.

при секретарі Криворученко О.І.

за участю представників:

позивача - Кравцова А.Ю., довіреність без номера від 26.08.2010 р.

відповідача - Цвик С.М., довіреність № 92/10/10 від 01.10.2010 р..

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу відповідача за первісним позовом (вх. № 2966 Х/1-14) на рішення господарського суду Харківської області від 19.08.10 р. у справі № 40/129-10

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Пласт-Прінт", м. Харків,

до товариства з обмеженою відповідальністю "Інвестиційно-лізингова компанія "Рента", м. Одеса,

про визнання пункту договору недійсним та визнання права власності на майно

та зустрічним позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Інвестиційно-лізингова компанія "Рента", м. Одеса,

до товариства з обмеженою відповідальністю "Пласт-Прінт", м. Харків,

про стягнення 61725,49 грн., розірвання договору та вилучення предмету лізингу,

встановила:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Пласт-Прінт", позивач, звернулося до господарського суду Харківської області з позовною заявою до товариства з обмеженою відповідальністю "Інвестиційно-лізингова компанія "Рента", відповідача, про визнання недійсним пункту 5.2 договору фінансового лізингу № 15/05/08, укладеного між ними 24.07.2008р.; про визнання права власності на машину для офсетного друку Ryoby 522HX за ТОВ "Пласт-Прінт". Просив також вжити заходів для забезпечення позову шляхом накладання арешту на об’єкт лізингу - машину для офсетного друку Ryoby 522HX. Судові витрати просив покласти на відповідача.

Відповідач, товариство з обмеженою відповідальністю "Інвестиційно-лізингова компанія "Рента", звернувся до господарського суду Харківської області із зустрічним позовом, в якому просив стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "Пласт-Прінт" 59293,03 грн. основного боргу за договором фінансового лізингу № 15/05/08-Л від 24.07.2008р., нарахованих на цю заборгованість 1814,45 грн. пені, 273,89 грн. процентів за користування чужими грошовими коштами, 277,33 грн. -3 % річних, 66,79 грн. інфляційних, розірвання договору фінансового лізингу № 15/05/08-Л від 24.07.2008р., вилучення з володіння та користування відповідача предмету лізингу: обладнання друкарське (одна позиція), машина для офсетного друку Ryoby 522HX 2007 року - згідно із специфікацією, наведеною в договорі фінансового лізингу № 15/05/08-Л, та передання власникові - товариству з обмеженою відповідальністю "Інвестиційно-лізингова компанія "Рента".

Рішенням господарського суду Харківської області від 19.08.2010р. у справі № 40/129-10 (суддя Хотенець П.В.) первісний позов задоволено повністю.

Визнано недійсним пункт 5.2 договору фінансового лізингу № 15/05/08, укладеного 24.07.2008р. між товариством з обмеженою відповідальністю "Пласт-Прінт" та товариством з обмеженою відповідальністю "Інвестиційно-лізингова компанія "Рента".

Визнано право власності на машину для офсетного друку Ryoby 522HX за ТОВ "Пласт-Прінт".

Стягнуто з товариства з обмеженою відповідальністю "Інвестиційно-лізингова компанія "Рента" 6565,00 грн. державного мита та 236,00 грн. на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

У задоволенні зустрічного позову відмовлено повністю.

Скасовано заходи щодо забезпечення позову, вжиті п’ятим пунктом ухвали господарського суду від 27.05.2010р. про порушення провадження у справі.

Відповідач за первісним позовом-Товариство з обмеженою відповідальністю "Інвестиційно-лізингова компанія "Рента", не погодившись з цим рішенням, подав до Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу. Просить це рішення скасувати, прийняти нове рішення про відмову у задоволенні первісного позову повністю та задоволення в повному обсязі зустрічного позову. Оскаржуване рішення, на його думку, є прийнятим з порушенням та неправильним застосуванням норм матеріального та процесуального права.

Представник відповідача в судовому засідання підтримує апеляційну скаргу.

Представник позивача за первісним позовом у відзиві на апеляційну скаргу та в судовому засіданні проти апеляційної скарги заперечує, просить залишити її без задоволення, а оскаржуване рішення - без змін.

Дослідивши матеріали справи, проаналізувавши доводи апеляційної скарги та відзиву на неї, вислухавши пояснення представників сторін, перевіривши повноту встановлення місцевим господарським судом обставин, що мають значення для справи та правильність застосування норм матеріального та процесуального права, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

24 липня 2008 року між відповідачем за первісним позовом - Товариством з обмеженою відповідальністю "Інвестиційно-лізингова компанія "Рента" та позивачем за первісним позовом- Товариством з обмеженою відповідальністю "Пласт-Прінт" було укладено договір фінансового лізингу № 15/05/08, згідно з предметом якого відповідач-лізингодавець зобов"язується набути у свою власність та передати на умовах фінансового лізингу у тимчасове користування позивача-лізингоодержувача предмет лізингу машину для офсетного друку Ryoby 522HX, 2007 року, а лізингоодержувач зобов"язується прийняти предмет лізингу та сплачувати платежі на умовах договору.

Відповідно до статті 1 Закону України "Про фінансовий лізинг" за договором фінансового лізингу лізингодавець зобов"язується набути у власність річ у продавця (постачальника) відповідно до встановлених лізингоодержувачем специфікацій та умов та передати її у користування лізингоодержувачу на визначений строк не менше одного року за встановлену плату (лізингові платежі).

Згідно зі статтею 2 Закону України "Про фінансовий лізинг" об’єктом лізингу може бути будь-яке нерухоме і рухоме майно, яке може відноситись до основних фондів, не заборонено до вільного обігу і щодо якого немає обмежень про передачу його в лізинг (оренду).

За змістом пункту 2 статті 1 Закону України "Про фінансовий лізинг" лізинг може здійснюватись тільки на підставі договору.

Істотними умовами договору фінансового лізингу (ст. 6 цього Закону) є : предмет лізингу; строк лізингу; розмір лізингових платежів (який складає ціну Договору).

Відповідач за первісним позовом на виконання договору передав позивачу за прервісним позовом предмет лізингу що підтверджується актом прийому-передачі від 31.07.2008 року..

Лізингові платежі складаються з: суми, яка компенсує частину вартості предмету лізингу (фіксована сума –частина вартості, пропорційна строку лізингу); сума, як винагорода лізингодавцю (плата за користування); компенсація відсотків по кредиту; інші витрати пов’язані в виконанням договору.

Пунктами 5.2 та 5.9 договору передбачено, які платежі за цим договором сплачує лізингоодержувач - Товариство з обмеженою відповідальністю "Пласт-Прінт". В пункті 5.2. договору визначено, що оплата лізингових платежів здійснюється згідно Графіком з наступним корегуванням на зміну курсу гривні до долару США (крім авансового платежу).

Позивач за первісним позовом просить визнати недійсним пункт 5.2. договору, посилаючись на те, що корегування ціни об"єкту лізингу згідно зі зміною курсу національної валюти України по відношенню до долару США суперечить Постанові Кабінету міністрів України від 18.12.1998 р. " Про вдосконалення порядку формування цін", якою передбачено, що формування, встановлення і застосування суб"єктами підприємницької діяльності вільних цін на території України здійснюється виключно в національній гршовій одиниці-гривні,а врахування в ході формування цін еквіваленту долару США вважається вірним тільки в частині імпортної складової структури ціни, а також суперечить статті 189 Господарського кодексу України, згідно з якою, на думку позивача, при визначенні ціни в господарських договорах прив"язка до іноземної валюти не дозволяється, окрім суб"єктів зовнішньоекономічної діяльності.

Також позивач за первісним позовом просить визнати право власності на предмет лізингу, посилаючись на те, що сплачуючи за умовами пункту 5.9 договору лізингові платежі без корегування курсу гривні до долару США, яке передбачено пунктом 5.2. договору, який він вважає незаконним, ним вже сплачено вартість предмету лізингу і вартість винагороди, а тому він набув право власності на предмет лізингу.

Місцевий господарський суд задовольняючи первісний позов та відмовляючи у задоволенні зустрічного позову послався на наступне.

Лізингові платежі складають ціну договору. Якщо курс долару США зросте, то зросте і ціна по договору лізингу. В той же час, Постановою Кабінету Міністрів України від 18 грудня 1998 року "Про вдосконалення порядку формування цін" визначено, що формування, встановлення і застосування суб’єктами підприємницької діяльності вільних цін на території України здійснюється виключно національній грошовій одиниці - гривні. В цій же статті йдеться про те, що в ході формування цін буде вірним вважатися врахування витрат в доларовому еквіваленті тільки в частині імпортної складової структури ціни.

Імпортною складовою структури ціни вважається вартість використаних в виробництві сировини, матеріалів, запасних частин, тари, оплата яких була здійснена в доларах США, про що наголошено в листі Міністерства економіки України від 13 червня 2000 року № 27-22/287 .

Однак, з договору вбачається, що об’єкт лізингу закуплений і не виготовлявся, не збирався, не використовувалась закуплена сировина, тощо. А тому, корегування ціни об’єкту лізингу згідно із зміною курсу національної валюти України по відношенню до долару США суперечить вказаній постанові.

Частиною 2 статті 554 Цивільного кодексу України допускається встановлення ціни в еквіваленті зобов’язання в іноземній валюті, однак цим можуть скористатись лише суб’єкти цивільно-правових угод, а не господарських.

Статтею 189 Господарського кодексу України визначено, що ціна в господарських договорах зазначається лише в гривні і прив’язка до іноземної валюти не дозволяється, окрім суб’єктів зовнішньоекономічної діяльності.

В спірному договорі в пункті 1.3 вказано, що загальна вартість предмету лізингу складає 656 500,00 грн., але це не ціна договору лізингу. Ціна договору лізингу взагалі в договорі не вказана, а зазначена в додатку № 2 до договору.

Ціну договору складають лізингові платежі тобто їх сума. За додатком № 2 до Договору ця сума складає 756 393,23 грн.

До складу лізингових платежів входить: платіж який компенсує частину вартості об’єкту лізингу та платіж-винагорода (комісія) за отримане майно. Як свідчать розрахунки та документи про сплату лізингових платежів, прив’язка до курсу долара США призвела до повного погашення заборгованості згідно вказаного договору лізінгу.

В пункті 5.10 Договору йдеться про те, що коригування розмірів лізингових платежів (пункт 5.9) не приводить до збільшення загальної вартості об’єкта лізингу, а лише збільшує винагороду (комісію).

Сплачуючи лізингові платежі за умовами пункту 5.9 Договору Товариство з обмеженою відповідальністю "Пласт-Прінт" вже оплатив вартість об’єкту і вартість винагороди і набув право на його викуп, тобто укладання договору купівлі-продажу, про що свідчать відповідні банківські виписки. Умови зобов’язання, що не відповідають вимогам законодавства , визнаються недійсними.

Умова про ціну договору є істотною умовою договору, яку порушено в момент укладання договору.

Відповідно до частини 1 статті 215 Цивільного кодексу України підставою визнання недійсності угоди є недотримання стороною вимог, встановлених статтею 203 Цивільного кодексу України, згідно частиною 1 цієї статті угода (договір) не повинен суперечити Цивільному Кодексу України, іншим нормативним актам та моральним засадам суспільства.

Статтею 217 Цивільного кодексу України передбачено, що недійсність окремої частини угоди (пункту, розділу і т.д.) не тягне за собою недійсності інших її частин або угоди (договору) в цілому.

Договір фінансового лізингу включає розмір лізингових платежів (інакше він вважався би неукладеним), однак його недійсність в частині визначення розміру платежів (з прив’язкою до курсу долара) не тягне за собою визнання недійсним всього договору фінансового лізингу.

Пославшись на наведене, місцевий господарський суд дійшов висновку, що пункт 5.2 Договору фінансового лізингу укладеного 24 липня 2008 року за № 15/05/08 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Інвестиційно-лізингова компанія "Рента" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Пласт-Прінт" не відповідає вимогам чинного законодавства, а Товариство з обмеженою відповідальністю "Пласт-Прінт" має правові підстави на визнання права власності на машину для офсетного друку Ryoby 522HX.

Колегія суддів із зазначеними висновками місцевого господарськго суду не погоджується, виходячи з наступного.

Згідно зі статею 175 Господарського кодексу України майново-господарськими зобов"язаннями визнаються цивільно-правові зобов"язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов"язана сторона повинна вчинити певну дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов"язаної сторони виконання її обов"язку.

Майнові зобов"язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Виходячи із зазначеної норми, в разі якщо норми Господарського кодексу України не містять особливостей регулювання майнових відносин суб"єктів господарювання, а встановлюють загальні правила, які не узгоджуються із відповідними правилами Цивільного кодексу України, слід застосовувати правила, встановлені Цивільним кодексом України.

Частиною другою Закону України "Про фінансовий лізинг" передбачено, що відносини, що виникають у зв"язку з договором фінансового лізингу регулюються положеннями Цивільного кодексу України про лізинг, найм (оренду), купівлю-продаж, поставку з урахуванням особливостей , що встановлюються цим Законом.

Статтею 524 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов"язання має бути виражене у грошовій одиниці України-гривні.

Сторони можуть визначити грошовий еквівалент зобов"язання в іноземній валюті.

Крім наведеного також слід зазначити, що згідно зі статтею 4 Цивільного кодексу України основу цивільного законодавства України становить Конституція України, а основним актом цивільного законодавства України є Цивільний Кодекс України, актами цивільного законодавства є також постанови Кабінету Міністрів України.Якщо постанова Кабінету Міністрів України суперечить положенням цього Кодексу або іншому закону, застосовуються положення цього Кодексу або іншого закону.

Статтею 113 Конституції України передбачено, що акти Кабінету Міністрів України є підзаконними нормативно-правовими актами.

Виходячи з наведених норм положення Цивільного кодексу України, який окрім цього прийнятий пізніше постанови Кабінету Міністрів України мають вищу юридичну силу.

Зважаючи на наведені норми, враховуючи те, що Законом України "Про фінансовий лізинг" та Законом України "Про лізинг" не встановлено заборони на визначення грошового еквіваленту зобов"язання по сплаті лізингових платежів в іноземній валюті, положення пункту 5.2. спірного договору фінансового лізингу № 15/05/08 від 24.07.2008 р. не суперечать вимогам закону, тому місцевий господарський суд внаслідок порушення норм матеріального права дійшов неправильного висновку про задоволення позовних вимог про визнання недійсним зазначеного пункту договору та визнання права власності на машину для офсетного друку Ryoby 522HX за ТОВ "Пласт-Прінт", яка є предметом цього договору.

Крім того, умови переходу права власності на предмет лізингу визначені розділом 11 договору, яким зокрема передбачено, що перехід права власності на предмет лізингу здійснюється на підставі та на умовах укладеного між лізингодавцем та лізингоодержувачем договору купівлі-продажу предмету лізингу.

Відповідно до ч. 2 статті 8 Закону України "Пр фінансовий лізинг" якщо сторони договору лізингу уклали договір купівлі-продажу предмета лізингу, то право власності на предмет лізингу переходить до лізингоодержувача в разі та з моменту сплати ним визначеної договором ціни, якщо договором не передбачено інше.

Однак сторони не укладали договір купівлі-продажу предмету лізингу та позивач за первісним позовом не надав доказів повідомлення відповідача за первісним позовом про бажання придбати предмет лізингу у власність.

Щодо зустрічного позову про стягнення з товариства з обмеженою відповідальністю "Пласт-Прінт" 59293,03 грн. основного боргу за договором фінансового лізингу № 15/05/08-Л від 24.07.2008р. нарахованих на нього 1814,45 грн. пені, 273,89 грн. процентів за користування чужими грошовими коштами, 277,33 грн. -3 % річних, 66,79 грн. інфляційних, розірвання зазначеного договору, вилучення з володіння та користування Товариства з обмеженою відповідальністю "Пласт-Прінт" предмету лізингу: обладнання друкарського (одна позиція), машини для офсетного друку Ryoby 522HX 2007 року - згідно із специфікацією, наведеною в договорі фінансового лізингу № 15/05/08-Л, та передання власникові - Товариству з обмеженою відповідальністю "Інвестиційно-лізингова компанія "Рента" місцевий господарський суд дійшов неправильного висновку про відмову в задоволенні цих вимог, виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідач належним чином не виконував свої зобов'язання по сплаті лізингових платежів у встановлені строки та в об'ємі, встановленому у договорі фінансового лізингу № 15/05/08-Л від 24.07.2008р.

Згідно з п.п. 5.1. договору за користування предметом лізингу лізингоодержувач повинен сплачувати лізингодавцю основні лізингові платежі у розмірі і строки згдно з Графіком лізингових платежів, який є додатком № 2 до договору. Оплата всіх лізингових платежів здійснюється в гривнях у безготівковій формі шляхом перерахування на банківський поточний рахунок лізингодавця, зазначений в договорі в реквізитах сторін. Розмір щомісячного платежу та строки його оплати зазначені в Додатку №2 до договору.

За період з 02.04.2010 року по 01.07.2010 року відповідачу до сплати за договором була нарахована сума 59 293,03 грн., яка ним не сплачена.

Зазначена сума заборгованості розрахована згідно з Графіком лізингових платежів, з урахуванням коригування на зміну курсу гривні відносно долару США) з врахуванням здійсненої фактичної переплати за попередній період.

Відповідно до статті 525, 526 Цивільного кодексу України зобов"язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу. інших актів цивільного законодавства.Одностороння відмова від зобов"язання або одностороння змін його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно зі статтею 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Зважаючи на наведене, позивачем правомірно за час прострочення оплати лізингових платежів за договором, за період з 02.04.2010 року по 01.07.2010 року нараховано пеню у розмірі 1 814,45 грн.

Згідно зі статтею 536 Цивільного кодексу України, за користування чужими грошовими коштами боржник зобов'язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами. Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.

Пунктом 4 статті 232 Господарського кодексу України передбачено, що відсотки за неправомірне користування чужими коштами справляються по день сплати суми цих коштів кредитору, якщо законом або договором не встановлено для нарахування відсотків інший строк

Згідно зі статтею 536 Цивільного кодексу України за користування чужими грошовими коштами боржник зобов'язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами. Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.

Зважаючи на невиконанням відповідачем зобов'язань за договором, за час користування чужими грошовими коштами станом на «01»липня 2010р. позивачем за зустрічним позовом правомірно нараховано проценти за користування чужими грошовими коштами у розмірі 273,89 грн.

Відповідно до п. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. Проценти за грошовими зобов'язаннями учасників господарських відносин застосовуються у випадках, розмірах та порядку, визначених законом або договором (п. З ст. 198 ГК України). У відповідності до ст. 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлено законом або договором.

У зв'язку з невиконанням позивачем за первісним позовом зобов'язань за договором, відповідачем за первісним позовом правомірно нараховано на суму заборгованості станом на «01»липня 2010р. три проценти річних в сумі 277,33 грн. та 66,79 грн. інфляційних

Пунктом 1 статті 651 Цивільного кодексу України передбачено, що зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не передбачено договором або законом.

Як було зазначено вище, відповідач за зустрінчим позовом систематично порушує умови договору фінансового лізингу № 15/05/08 від 24.07.2008р щодо сплати лізингових платежів.

Пунктом 12.7 цього договору передбачено, що лізингодавець має право достроково припинити дію договору та вимагати повернення предмету лізингу у випадку якщо лізингоотримувач не сплатив або сплатив не в повному обсязі лізинговий платіж в строк, встановлений додатком №2 до договору і прострочення сплати складає більш 30 днів, а також всі належні до сплати платежі (штрафні санкції, пеню та інші відшкодування відповідно до договору).

Термін прострочення сплати лізингових платежів станом на 01.07.2010 року складає 87 календарних днів.

Письмова претензія щодо сплати боргу відправлена відповідачу19.04.2010 року.

Пунктом 2 статті 651 Цивільного кодексу України передбачено, що договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї зі сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

Пунктом 7 статті 11 Закону України "Про фінансовий лізинг" передбачено обов"язок лізингоотримувача у разі дострокового розірвання договору повернути предмет лізингу у стані, в якому його було отримано у володіння, з урахуванням нормального зносу, або у стані обумовленому в договорі.Пунктом 12.7 спірного договору передбачено право лізингодавця у разі дострокового розірвання договору вимагати повернення предмету лізингу.

Зважаючи на наведене, зустрічний позов підлягає задоволенню.

Посилання позивача за первісним позовом (відповідача за зустрічним позовом) на те, що лізингодавець не інформував його письмово про зміну курсу долару США та відсутності валютного коригування у актах звірки колегія суддів вважає безпідставними, оскільки зазначені обставини не є відповідно до положень договору та чинного законодавства підставою для звільнення лізингоотримувача від сплати лізингових платежів в повному обсязі.Крім того, позивачем за первісним позовом було підписано Графік оплати лізингових платежів, який є додатком № 2 до договору фінансового лізингу, в якому зазначено, що лізингоодержувач здійснює платежі за договором відповідно до Графіку оплати лізингових платежів (додаток № 1 до договору) з коригуванням на зміну курсу гривні до долару США.

Виходячи з наведеного, оскаржуване рішення слід скасувати через порушення місцевим господарським судом норм матеріального права та неповне з"ясування обставин, що мають значення для справи та прийняти нове рішення, яким в задоволенні первісного позову відмовити та задовольнити зустрічний позов.

Керуючись статтями 33, 43, 49, 99, п. 2 статті 103, пунктами 1, 4 частини 1 статті 104, статтею 105 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу задовольнити.

Рішення господарського суду Харківської області від 19.08.10р. у справі № 40/129-10 скасувати.

Прийняти нове рішення.

В задоволенні первісного позову відмовити.

Зустрічний позов задовольнити.

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "Пласт-Прінт" (м. Харків, пр. Гагаріна, 45-а, кв. 170, код ЄДРПОУ 33291491 п/р 26004052275046 в ХДРУ "Приват Банк", МФО 3351533) на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Інвестиційно-лізингова компанія "Рента" (65006 м. Одеса, вул. Вапняна, 54-а, код ЄДРПОУ 33085814 п/р 26004244001 в ВАТ "МТБ" м. Іллічівськ МФО 328168)59293,03 грн. боргу, 1814,45 грн. пені, 273,89 грн. процентів за користування чужими грошовими коштами, 277,33 грн. -3% річних, 66,79 грн. інфляційних, 3899,75 грн. державного мита та 236 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Доручити господарському суду Харківської області видати відповідний наказ.

Постанову може бути оскаржено до Вищого господарського суду України протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили.

Головуючий суддя (підпис) Білоконь Н. Д.

Суддя (підпис) Терещенко О.І.

Суддя (підпис) Камишева Л.М.

Постанову складено в повному обсязі 07.12.2010 р.