Постанова № 12987500, 10.12.2010, Харківський апеляційний господарський суд

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"06" грудня 2010 р. Справа № 14/103

Колегія суддів у складі: головуючий суддя Могилєвкін Ю.О., суддя Пушай В.І. , суддя Плужник О.В.

при секретарі Чудновській І.І.

за участю представників сторін:

позивача - ОСОБА_1

відповідача - Ковальов М.В.

третьої особи - Марченко О.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу відповідача (вх. № 3489П/3-7) на рішення господарського суду Полтавської області від 07.09.10 р. у справі № 14/103

за позовом Суб'єкта підприємницької діяльності - фізичної особи ОСОБА_3, м. Київ

до ТОВ "ОНТАР", м. Полтава

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - Дочірнє підприємство "Нарбутас-Україна", м. Київ

про стягнення 112029,56 грн.

ВСТАНОВИЛА:

У травні 2010 р. позивач звернувся до господарського суду Полтавської області з позовною заявою про стягнення з відповідача заборгованості та штрафних санкцій в сумі 112029,56 грн., із яких сума основного боргу складає 101223,63 грн., збитки від інфляції в сумі 8401,56 грн. та 3% річних в сумі 2404,40 грн.

Рішенням господарського суду Полтавської області від 07.09.2010 р. по справі № 14/103 (суддя Іваницький О.Т.) позов задоволено, стягнуто з відповідача 101223,63 грн. основного боргу, збитки від інфляції в сумі 8401,56 грн. та 3% річних в сумі 2404,40 грн., державне мито в сумі 1120,29 грн. та інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у розмірі 236,00 грн.

Рішення мотивоване тим, що відповідач свої зобовязання за договором щодо повної та своєчасної оплати не здійснив, доказів сплати не надав, на підставі ст. 625 ЦК України нараховані збитки від інфляції та 3% річних.

Відповідач з рішенням господарського суду не погоджується, вважає його прийнятим з порушенням норм матеріального та процесуального права, надав апеляційну скаргу, в якій просить рішення скасувати та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову.

У апеляційній скарзі відповідач зазначив, що судом не досліджено в повному обсязі матеріали справи, зокрема умови договору № 237 від 01.12.2008 р., а саме, п. 2.4.4 відповідно до якого покупець сплачує постачальнику протягом семи банківських днів від дати поставки та монтажу відповідної партії товару. Установка та монтаж здійснюється протягом 5 днів із дати поставки товару. Оскільки монтаж товару проведено не було, акт про монтажні роботи не складався, у покупця відсутні підстави для остаточних розрахунків по договору та сплати заборгованості, інфляційних, річних.

Відповідач зазначає, що в матеріалах справи відсутні докази належного повідомлення боржника про заміну кредитора, та судом першої інстанції не перевірено повноваження директора Дочірнього підприємства «Нарбута - України»на укладання договору цесії відповідно до його установчих документів, заміна кредитора є недопустимою, оскільки кредиторзобовязаний замінити або відремонтувати товар с недоліками якості, зазначені зобовязання нерозривно повязані з особою первісного кредитора.

Позивач з обставинами, викладеними у апеляційній скарзі не погоджується, вважає рішення суду законним та обґрунтованим, прийнятим відповідно до норм чинного законодавства, надав відзив на апеляційну скаргу, в якому просить рішення залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

У відзиві на апеляційну скаргу позивач зазначив, що відповідач ввів в оману суд щодо договору поставки, оскільки договір поставки не був укладений, а виникли фактичні взаємовідносини, а не договірні. Позивач вважає, що факт отримання товару за накладною та наявність заборгованості за отриманий товар відповідач визнає, відповідач був повідомлений про заміну кредитора в зобовязанні, а також останньому надані докази переходу до нового кредитора всіх прав у зобовязанні.

Третя особа з обставинами, викладеними у апеляційній скарзі не погоджується, вважає рішення суду законним та обґрунтованим, прийнятим відповідно до норм чинного законодавства, надала заперечення на апеляційну скаргу, в яких просить рішення залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення, посилаючись на відсутність договору поставки, існував проект договору, який не підписаний, та виникли фактичні взаємовідносини, а не договірні.

Судова колегія, повторно розглянувши справу, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду, встановила, що між ТОВ "Онтар", м. Полтава (покупець) та ДП "Нарбутас-Україна", м. Київ (продавець) укладений договір № 237 від 01.12. 2008 року, за яким постачальник зобов'язався протягом 39 (тридцяти дев'яти) календарних днів із моменту отримання оплати визначеної в п. п. 2.4.1, 2.4.2, 2.4.3 цього договору, поставити та передати у власність покупцю офісні меблі (в подальшому - товар), а покупець зобов'язується прийняти та оплатити товар на умовах, визначених у даному договорі.

Пунктами 2.2, 2.3 договору передбачено, що у ціну товару включається вартість упаковки, маркування, доставки товару у пункт поставки, розвантажувальні роботи, монтажні послуги; загальна вартість товару за даним договором з урахуванням 15% знижки, складає 145804 грн. 03 коп. без ПДВ, сума ПДВ - 29160,81 грн., а разом з ПДВ складає 174964 грн. 84 коп.

Стаття 712 ЦК України передбачає, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар, сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються взагалі положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або випливає з характеру відносин сторін.

Згідно зі статтею 655 ЦК України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій сторони (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити нього певну грошову суму.

Суд першої інстанції обґрунтовано встановив, що оплата покупцем відповідно до договірних зобов'язань повинна була здійснена на умовах п. п.2.4.1, 2.4.2,2.4.3,2.4.4 цього договору в наступному порядку: протягом 5-ти банківських днів на підставі наданих постачальником рахунків-фактур попередню оплату в сумі 43741 грн. 21 коп., що складає 25% від загальної суми по договору; наступну оплату не пізніше 30 січня 2009 року в сумі 43741 грн. 21 коп., що складає 25% від загальної суми по договору; наступну оплату не пізніше 20 лютого 2009 року в сумі 43741 грн. 21 коп., що складає 25% від загальної суми по договору, протягом 7-ми банківських днів від дати поставки та монтажу партії товару на підставі наданих постачальником рахунків-фактур сплачує постачальнику остаточний платіж в сумі 43741 грн. 21 коп.

У п. 3.6 договору зазначено, що установка та монтаж товару здійснюється постачальником протягом 5 банківських днів із дати поставки товару (дати підписання відповідної накладної), датою монтажу та установки товару вважається дата підписання акту про монтажні послуги.

Суд першої інстанції обґрунтовано встановивши, що остаточний платіж відповідно до п. 2.4.4. договору (покупець) відповідач повинен здійснити протягом 7-ми банківських днів від дати поставки та монтажу партії товару на підставі наданих постачальником рахунків-фактур в сумі 43741 грн. 21 коп. безпідставно вважав, що постачальник виконав свої договірні зобовязання в повному обсязі.

При цьому, суд першої інстанції не досліджував документи, які є в матеріалах справи, а саме договір № 237 від 01.12. 2008 року та видаткову накладну № КІЕ- 000088 від 16 березня 2009 року, в який в графі «виконав збирання»відсутній підпис постачальника про здійснення збирання, а також відсутній акт про монтажні послуги.

Відповідно до ч.1 ст. 692 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

В звязку з тим, що договором встановлено проведення остаточної оплати після установки та монтажу товару, доказів виконання монтажу позивач не надав, підстави для здійснення остаточного платежу у сумі 43741 грн.21 коп. відсутні і рішення суду в частині стягнення суми 43741 грн.21 коп. підлягає скасуванню, а позовні вимоги в цієї частині не підлягають задоволенню.

Відповідно до ст.. 526 ЦК України, ст..193 ГК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

В порушення умов договору ТОВ "Онтар" товар отримав, але здійснив лише часткову оплату, заборгованість перед ДП «Нарбутас-Україна»за договором та видатковою накладною № КІЕ- 000088 від 16 березня 2009 року складає 57382.42 грн.

18 червня 2009 року ДП "Нарбутас- Україна" надіслав на адресу ТОВ "Онтар" лист № 17-06-09 від 12.06.2009 р. про сплату заборгованості за отриману продукцію до 25 червня 2009 року.

Суд першої інстанції обґрунтовано встановив, що 01.07.2009 року ДП "Нарбутас-Україна", в подальшому "кредитор", в особі директора ОСОБА_4 та приватний підприємець ОСОБА_3, в подальшому "новий кредитор", уклали договір ВЛ 072009-1 уступки права вимоги виниклої між ДП "Нарбутас-Україна" та ТОВ "Онтар" в сумі 101223,60 грн., в якому зазначено, що право вимоги виникло на підставі договору № 237 від 01 грудня 2008 року та видатковій накладній № КІЕ- 000088 від 16 березня 2009 року.

20.07.2009 року за вих. № 20-07/2009-1 ДП "Нарбутас- Україна" на адресу ТОВ "Онтар" м. Полтава, вул. Калініна, 20 надіслав повідомлення, в тексті якого вказав, що первісний кредитор ДП "Нарбутас-Україна" за договором ВЛ 072009-1 уступки права вимоги від 01.07.2009 р. відступило приватному підприємцю ОСОБА_3 право вимоги в сумі 101223,63 грн. та сплати штрафних санкцій, що виникли з поставки первісним кредитором на Вашу адресу офісних меблів в асортименті. У зв'язку з цим сума боргу підлягає сплаті новому кредитору СПД - фізичній особі ОСОБА_3

Приватний підприємець ОСОБА_3, як новий кредитор, повторно на адресу ТОВ "Онтар" надіслав лист, в тексті якого повідомив, що він став "новим кредитором" на підставі договору ВЛ 072009-1 уступки права вимоги від 01.07.2009 р. і в строк до 31.10. 2009 року просив перерахувати 101223,63 грн. на вказаний ним розрахунковий рахунок.

Відповідно до ст. ст. 512, 514 ЦК України кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок, зокрема, передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги); до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав; якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно із ст. 516 ЦК України, заміна кредитора у зобов'язанні здійснюється без згоди, боржника, якщо інше не встановлено договором або законом. Якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов'язанні, новий кредитор несе ризики настання несприятливих для нього наслідків. У цьому разі виконання боржником свого обов'язку первісному кредиторові є належним виконанням.

Відповідно до ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три процента річних від простроченої суми.

Твердження відповідача про неповідомлення про заміну кредитора та відсутність повноважень на підписання договору уступки права вимоги у керівника третьої особи безпідставне та спростовується матеріалами справи, зокрема вищезазначеними неодноразовими повідомленнями та довідкою з ЕДРПОУ, що керівником є ОСОБА_4, доказів обмеження її повноважень відповідач не надав.

Посилання відповідача на те, що заміна кредитора є недопустимою, оскільки кредитор зобовязаний замінити або відремонтувати товар с недоліками якості, зазначені зобовязання нерозривно повязані з особою первісного кредитора безпідставне, так як відповідач не надав доказів поставки неякісного товару та доказів неможливості проведення ремонту неякісного товару позивачем.

Отже, договір уступки права вимоги є діючим і повинен виконуватися сторонами.

В звязку з прострочкою виконання грошового зобовязання відповідач повинен сплатити суму боргу 57382.42 грн. з урахуванням індексу інфляції в сумі 4422 грн. та річні у сумі 1265.98 грн. і рішення суду в частині стягнення 3979,56 грн. інфляційних,1138,42 грн. річних підлягає скасуванню, а позовні вимоги в цієї частині підлягають залишенню без задоволення.

Посилання позивача на відсутність підписаного договору, якій не є укладеним, спростовується матеріалами справи, зокрема договором № 237 від 01.12.2008 р., в якому зазначена вартість товару у сумі 174964 грн. 84 коп., яка співпадає з сумою товару зазначеною у видатковій накладній № КІЕ- 000088 від 16 березня 2009 року, в який в графі «виконав збирання»відсутній підпис постачальника про здійснення збирання, товар по накладній одержаний на підставі довіреності, в який є посилання на договір № 237 від 01.12.2008 р. та договором ВЛ 072009-1 уступки права вимоги виниклої між ДП "Нарбутас-Україна" та ТОВ "Онтар" в сумі 101223,60 грн., в якому зазначено, що право вимоги виникло на підставі договору № 237 від 01 грудня 2008 року та видатковій накладній № КІЕ- 000088 від 16 березня 2009 року.

Отже, договір поставки є укладеним та виконувався сторонами, що підтверджується матеріалами справи.

Відповідно до ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень, що відповідачем та позивачем в повному обсязі не виконано.

Таким чином, рішення господарського суду частково не відповідає нормам матеріального права та обставинам справи, а доводи відповідача можуть бути підставою для його часткового скасування, керуючись ст.ст. 512, 514, 516, 526, 625, 655, 692, 712 ЦК України, ст. 193 ГК України, ст.ст. 101-105 ГПК України

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу задовольнити частково.

Рішення господарського суду Полтавської області від 07.09.2010 р. у справі № 14/103 в частині стягнення 43741,21 грн. боргу, 3979, 56 грн. інфляційних, 1138, 42 грн. річних, 590,86 грн. держмита скасувати та в позові в цієї частині відмовити.

В іншій частині залишити рішення без змін, апеляційну скаргу без задоволення.

Стягнути з Суб'єкта підприємницької діяльності - фізичної особи ОСОБА_3 (04071, АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1) на користь ТОВ «ОНТАР» (36021, м. Полтава, вул. Калініна, 20, код ЄДРПОУ 24560910) 264,93 грн. держмита по скарзі.

Наказ доручити надати господарському суду Полтавської області.

Головуючий суддя Могилєвкін Ю.О.

Суддя Пушай В.І.

Суддя Плужник О.В.

Повний текст постанови підписано 10.12.2010 р.