Постанова № 12987108, 17.12.2010, Донецький апеляційний господарський суд

донецький апеляційний господарський суд

Постанова

Іменем України

08.12.2010 р. справа №39/176

Донецький апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого:

суддівПриходько І. В.,

Акулової Н. В., Гези Т. Д.

за участю

представників сторін:

від позивача:не зявились;

від відповідача:Лихварь В. В. - довіреність;

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю „ТРИДЕНТА АГРО” м. Київ

на рішення господарського суду Донецької області

від25.08.2010р.

у справі№39/176 (суддя Морщагіна Н. С.)

за позовомтовариства з обмеженою відповідальністю „ТРИДЕНТА АГРО” м. Київ

до відкритого акціонерного товариства „Красносільське” с.Красне Артемівського району Донецької області

простягнення 119 831,62грн. В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю „ТРИДЕНТА АГРО” (далі - Товариство) звернулось до господарського суду з позовом до відкритого акціонерного товариства „Красносільське” (далі Красносільське) про стягнення заборгованості в сумі 119 831,62грн., у тому числі: курсової різниці в сумі 72 910,89грн., індексу інфляції в сумі 14 007,89грн., 3% річних в сумі 3815,11грн. та пені в сумі 29 097,73грн.

Рішенням господарського суду Донецької області від 25.08.2010р. у справі №39/176 вимоги Товариства задоволені частково та присуджено до стягнення з Красносільського інфляційні в сумі 14 007,89грн., 3% річних в сумі 3815,11грн., пеню в сумі 29 097,73грн., витрати по сплаті державного мита в сумі 469,21грн., витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 92,41грн., адвокатські витрати в сумі 700 грн. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Вказане рішення суду мотивовано доведеністю та обґрунтованістю позовних вимог в задоволеній частині. Позовні вимоги щодо стягнення курсової різниці судом не задоволені у звязку з неправомірністю заявлення та недоведеністю відповідними засобами доказування, щодо частково задоволення вимог про стягнення витрат на оплату послуг адвокату суд виходив з безпідставного завищення їх вартості.

Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції Товариство звернулось до Донецького апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить суд скасувати рішення місцевого господарського суду та прийняти нове, яким позовні вимоги задовольнити у повному обсязі.

В обґрунтування своїх вимог заявник апеляційної скарги посилається на порушення судом першої інстанції при прийнятті рішення норм матеріального та процесуального права, невідповідність висновків суду обставинам справи. Зокрема, апелянт посилався на те, що згідно умов договору №48/36 купівлі-продажу товару на умовах відстрочення платежу від 13.02.2008р. передбачено обовязок відповідача сплатити вартість отриманого товару з урахуванням курсової різниці, а тому, враховуючи положення ст. 198 Господарського кодексу України, ст. 533 Цивільного кодексу України суд дійшов невірного висновку щодо відмови у задоволенні вимог про стягнення курсової різниці в сумі 72 910,89грн.

Відповідач у відзиві на апеляційну скаргу та судовому засіданні вимоги скаржника не визнав.

У судове засідання представник скаржника не з'явився, хоча про час та місце судового розгляду справи був повідомлений належним чином, про що свідчить повідомлення про вручення ухвали суду (а.с.43).

Враховуючи те, що явка представників сторін у судове засідання не була визнана обов'язковою та той факт, що в матеріалах справи є всі необхідні документи для розгляду спору по суті, колегія суддів вважає за можливе розглянути справу за наявними у ній матеріалами без участі представника позивача.

Відповідно до вимог ст.81-1 Господарського процесуального кодексу України здійснювалась фіксація судового засідання за допомогою технічних засобів.

Відповідно до статті 101 Господарського процесуального кодексу України у процесі розгляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі доказами повторно розглядає справу. Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Розглянувши матеріали справи, доводи відповідача, суд встановив наступне.

Згідно приписів ст. 35 Господарського процесуального кодексу України, факти, встановлені рішенням господарського суду під час розгляду однієї справи не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони.

Рішенням господарського суду Донецької області від 16.03.2009р. у справі №39/21, що залишено без змін постановою Донецького апеляційного господарського суду від 19.05.2009р., вимоги Товариства задоволені частково та присуджено до стягнення з Красносільського основний борг в сумі 140000 грн., пеню в сумі 3676,59 грн., 3% річних в сумі 459,42 грн., інфляцію в сумі 2121,85грн., штраф в сумі 8974,65грн., витрати за державним митом в сумі 1552,33грн., витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 112,52грн., витрати на адвокатські послуги в сумі 2000,00грн.

Вказаним рішення господарського суду встановлено наступні факти.

13.02.2008р., між позивачем, Товариством (Продавець) та відповідачем, Красносільське (Покупець), був укладений договір купівлі-продажу на умовах відстрочення платежу №48/36, згідно якого Продавець на умовах відстрочення платежу зобовязався передати, а Покупець прийняти та оплатити засоби захисту рослин (Товар), асортимент, кількість, ціна яких, визначаються у додатках та/або документах відпуску Товару, що є невідємною частиною даного Договору.

На виконання умов Договору позивач поставив відповідачеві Товар на загальну суму 274 907,92грн., який прийнято уповноваженими особами відповідача, що підтверджується підписом останніх на вказаних накладних, скріплених печаткою підприємства.

Положення п.5.3 Договору визначають конкретні терміни оплати Продавцем Товару, а саме

30% в строк до 21.03.2008р.

70% в строк до 01.11.2008р.

На момент прийняття рішення грошове зобов'язання відповідача перед позивачем на суму 140 000грн. залишилось не виконаним, у порушення вимог статей 525 та 526 Цивільного кодексу України.

Обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню виходячи з наступного.

Відповідно до п. 1 ст. 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. При цьому, до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарського кодексу України.

Так, в силу ст. 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно п. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Рішенням господарського суду Донецької області від 16.03.2009р. встановлено факт прострочення виконання відповідачем грошового зобовязання з оплати товарів, поставлених за договором купівлі-продажу №48/36 купівлі-продажу товару на умовах відстрочення платежу від 13.02.2008р.

З матеріалів справи вбачається, що відповідачем протягом січня-грудня 2009р. здійснено погашення заборгованості за договором №48/36 купівлі-продажу товару на умовах відстрочення платежу від 13.02.2008р., допустивши прострочення його виконання.

Згідно до ч.1 ст.612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ст.610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки встановлені договором або законом.

Відповідно до ст.625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь період прострочення, а також сплатити 3% річних від простроченої суми.

З огляду на правильне нарахування, позовні вимоги в частині стягнення 14 007,89грн. та 3% річних в сумі 3815,11грн. обґрунтовані та правомірно задоволені судом першої інстанції.

Відповідно до положень ст.230 Господарського кодексу України, штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Згідно п.8.2 Договору за прострочення виконання зобовязання Покупець зобовязаний сплатити на користь Продавця пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від вартості несплаченого Товару за кожен день прострочення.

У відповідності до розділу 8 Договору сторони погодили порядок застосування штрафних санкцій. Так, за змістом п. 8.3 Договору сторони відповідно до ст. 259 Цивільного кодексу України, домовились про те, що строк позовної давності щодо стягнення штрафних санкцій збільшується до повного виконання сторонами своїх зобовязань за даним Договором. Крім цього, сторони, відповідно до п. 6 ст. 232 Господарського кодексу України, домовились про те, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобовязання за даним Договором, здійснюється без обмеження строку.

У відповідності з рішенням господарського суду від 16.03.2009 р. по справі № 39/21 частково задоволені вимоги позивача в частині стягнення пені в розмірі 3686,38грн., нарахованої за період з 18.11.2008 р. по 25.12.2008 р. на загальну суму заборгованості в сумі 147 547,15грн.

Перевіривши представлений позивачем розрахунок пені, нарахованої за період з 26.12.2008 р. по 29.12.2009 р., з урахуванням поступового зменшення суми основного боргу, позовні вимоги в частині стягнення 29 097,73грн. обґрунтовані та правомірно задоволені судом першої інстанції..

Приймаючи рішення щодо вимог про стягнення 72 910,89 грн. курсової різниці судова колегія виходить з наступного.

Правила щодо валюти виконання грошового зобов'язання встановлені ст. 533 Цивільного кодексу України, згідно ч.ч. 1, 2 якої грошове зобов'язання має бути виконане у гривнях. Якщо у зобов'язанні визначено грошовий еквівалент в іноземній валюті, сума, що підлягає сплаті у гривнях, визначається за офіційним курсом відповідної валюти на день платежу, якщо інший порядок її визначення не встановлений договором або законом чи іншим нормативно-правовим актом. Таким чином, із приписів даної правової норми випливає, що у випадку визначення зобовязання грошовим еквівалентом в іноземній валюті, то підлягаюча сплаті у гривнях сума визначається на день платежу за офіційним курсом відповідної валюти.

Отже, виходячи з вказаної норми, необхідною умовою для стягнення боргу з врахуванням курсової різниці є встановлення сторонами у зобов'язанні грошового еквіваленту в іноземній валюті.

Пунктом 5.1 Договору сторони визначили, що покупець здійснює оплату партії товару за ціною, вказаною в додатках, та/або видаткових накладних, що є невід'ємною частиною договору.

За умовами додатків №1 від 13.02.2008р. та №2 від 26.05.2008р. до Договору сторони узгодили, що в тому випадку, якщо курс долара США на день оплати вище, ніж курс долара США на день підписання Договору сторони, для визначення суми, яка підлягає оплаті використовують наступну формулу S = (А1/А2)*В, де S ціна на момент проплати, В ціна на момент підписання, А2 курс (НБУ) долара США до гривні на день підписання договору, А1 курс (НБУ) долара США до гривні на день перерахування грошей.

Враховуючи те, що сума, яка підлягала сплаті відповідачем, була визначена у видаткових накладних №РН-СЛ00109 від 03.04.2008р., №РН-СЛ00115 від 07.04.2008р., №РН-СЛ00261 від 25.04.2008р., №РН-СЛ00353 від 07.05.2008р., №РН-СЛ00426 від 26.05.2008р., №РН-СЛ0463 від 30.05.2008р., №РН-СЛ0498 від 13.06.2008р., №РН-СЛ0528 від 01.07.2008р., №РН-СЛ0553 від 24.07.2008р., №РН-СЛ0580 від 05.09.2008р. у гривнях і грошового еквіваленту в іноземній валюті не містила, судова колегія вважає вимоги про стягнення 72 910,89 грн. курсової різниці безпідставними та необґрунтованими.

Крім того, позивачем з посиланням на положення ст. 44 Господарського процесуального кодексу України заявлено до стягнення витрати на оплату адвокатських послуг в сумі 7 000грн.

Як вбачається з матеріалів справи, 14.05.2010р. між позивачем (Замовник) та Товариством з обмеженою відповідальністю “Незалежна юридична компанія” (Виконавець) укладено договір про надання правової допомоги № 139/05/10.

Згідно вказаного договору, Виконавець зобовязався надати Замовнику правову допомогу щодо аналізу правовідносин між Замовником та Красносільським (код ЄДРПОУ 05394765), які виникли на підставі Договору №48 купівлі-продажу товару на умовах відстрочення платежу від 13.02.2008 р. з приводу нарахування курсової різниці та стягнення штрафних санкцій з Красносільського, підготовки та подання від імені Замовника до Господарського суду Донецької області позовної заяви про стягнення штрафних санкцій, які будуть нараховані Виконавцем згідно чинного законодавства та умов даних Договорів, представництві інтересів Замовника у Господарському суді Донецької області під час розгляду справи за вказаним позовом.

Правова допомога за цим Договором вважається надаваною та виконаною з моменту підписання уповноваженими представниками Сторін Акту здачі-приймання виконаних робіт щодо надання правової допомоги (п. 1.2 Договору).

На виконання умов Договору, Виконавець надав, а позивач прийняв надання послуг та виконання робіт обумовлених в п. 1.1 Договору про надання правової допомоги № 139/05/10 від 14.05.2010 р., що підтверджується актом здачі-приймання виконаних робіт щодо надання правової допомоги від 14.06.2010р.

В матеріалах справи міститься довіреність Товариства на імя ОСОБА_1, який згідно свідоцтва про право заняття адвокатською діяльністю НОМЕР_1 від 24.04.2008 р. та на підставі наказу № 5 від 08.01.2008 р. по особовому складу здійснював представництво інтересів позивача в суді.

Позивач, в свою чергу, на виконання п.п. 3.1, 3.2 Договору, згідно платіжного доручення №641 від 14.05.2010р. здійснив оплату наданих юридичних послуг та виконаних юридичних робіт в сумі 7 000 грн.

Виходячи з принципу розумності обмеження судом розміру витрат на адвоката та визначаючи роль представника позивача у всебічному, повному та обєктивному розгляді справи №39/176, судова колегія погоджується з висновком суду першої інстанції обмеження розмір судових витрат на надання правової допомоги, який має бути стягнений з відповідача, сумою в 700 грн.

Доводи скаржника судовою колегією не приймаються, оскільки спростовуються вищевикладеним.

З урахуванням вищевикладеного, судова колегія Донецького апеляційного господарського суду дійшла висновку, що відповідно до вимог статті 43 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду Донецької області від 25.08.2010р. у справі №39/176 ґрунтується на всебічному, повному та об'єктивному розгляді всіх обставин справи, які мають суттєве значення для вирішення спору, а доводи апеляційної скарги не прийняті судовою колегією до уваги, оскільки не підтверджені матеріалами справи.

Відповідно до ст.49 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті державного мита по апеляційній скарзі покладаються на скаржника.

Керуючись ст.ст. 33, 34, 43, 49, 99, 101, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, Донецький апеляційний господарський суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю „ТРИДЕНТА АГРО” м. Київ на рішення господарського суду Донецької області від 25.08.2010р. у справі №39/176 залишити без задоволення, рішення господарського Донецької області від 25.08.2010р. у справі №39/176 - без змін.

В судовому засіданні була оголошена вступна та резолютивна частина постанови, повний текст підписано 13.12.2010 р. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, направляється сторонам по справі в триденний строк та може бути оскаржена до Вищого господарського суду України через Донецький апеляційний господарський суд у двадцятиденний строк.

Головуючий суддя І. В. Приходько

Судді Н. В. Акулова

Т. Д. Геза

Надруковано: 5 прим.

1-позивачу

2-відповідачу

3-у справу

4-ГСДО

5-ДАГС