Постанова № 12986876, 14.12.2010, Донецький апеляційний господарський суд

донецький апеляційний господарський суд

Постанова

Іменем України

14.12.2010 р. справа №4/253

Донецький апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

Головуючого: Дучал Н.М.

Суддів: Волкова Р.В., Новікової Р.Г.

При секретарі Дрьомовій Г.В.

За участю представників сторін:

від позивача - не з'явився

від відповідача –Чубатов А.В., за довіреністю

Розглянув у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Луганськінтерресурс" м. Луганськ

на рішення господарського суду Луганської області

від 04.10.2010року ( підписане 07.10.2010 року)

у справі № 4/253 ( суддя Батюк Г.М..)

за позовом –Публічного акціонерного товариства "Банк "Фінанси та Кредит" в особі Луганської філії м. Луганськ

до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "Луганськінтерресурс" м. Луганськ

про стягнення 1 573 036,10грн.

ВСТАНОВИВ:

Позивач, Публічне акціонерне товариство "Банк "Фінанси та Кредит" в особі Луганської філії м. Луганськ ( далі по тексту –Банк), звернувся до господарського суду Луганської області з позовною заявою до товариства з обмеженою відповідальністю "Луганськінтерресурс" м. Луганськ ( далі по тексту –ТОВ " Луганськінтерресурс" ) про стягнення 1 573 036,10грн. заборгованості за кредитним договором №154-01-08 від 16.03.2008 року яка складається з : заборгованості за основним боргом –1 333 320,10грн., заборгованості по сплаті процентів за користування кредитом –211 372,83грн., пені за прострочення сплати основного боргу та процентів –28 343,72грн.

Позивачем повідомлено, що у відповідності до вимог Закону України "Про акціонерні товариства" було змінено найменування Банку з Відкритого акціонерного товариства "Банк "Фінанси та Кредит" на Публічне акціонерне товариство "Банк "Фінанси та Кредит", та відповідно змінено найменування філій Банку, що підтверджено протоколом від 30.09.2009 року. Публічне акціонерне товариство "Банк "Фінанси та Кредит" є правонаступником всіх прав та зобов'язань відкритого акціонерного товариства "Банк "Фінанси та Кредит", що підтверджується Статутом ПАТ "Банк"Фінанси та кредит".

Уточненою позовною заявою № 1-0900/3416 від 04.10.2010 року позивач конкретизував позовні вимоги та просив стягнути з відповідача заборгованість за кредитним договором №154-01-08 від 19.03.2008 року у сумі 1 573 036,10грн., а саме: заборгованість за основним боргом у сумі 1 333 320,00грн., заборгованість по сплаті процентів за користування кредитом у сумі 211 372,83грн., пеню за прострочення сплати основного боргу у сумі 18 856,52грн., пеню за прострочення сплати процентів 9 486,75грн. ( а.с.55-56).

Рішенням господарського суду Луганської області від 04.10.2010р. у справі № 4/253 позовні вимоги задоволені повністю. Стягнуто з ТОВ " Луганськінтерресурс" на користь Банку заборгованість по кредиту у сумі 1 333 320,00грн., заборгованість по сплаті процентів за користування кредитом у сумі 211 372,83грн., пеню за прострочення сплати основного боргу у сумі 18 856,52грн., пеню за прострочення сплати процентів 9 486,75грн., державне мито у сумі 15730,36грн., витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у сумі 236,00грн.

Рішення суду мотивоване тим, що вимоги позивача підтверджені матеріалами справи, відповідають фактичним обставинам; а відповідач в супереч взятих на себе зобов'язань порушив умови кредитного договору; в термін, передбачений вищезазначеним договором, зобов'язання щодо повернення кредиту, по сплаті процентів за користування кредиту не виконав, що потягло нарахування штрафних санкцій.

ТОВ "Луганськінтерресурс", не погоджуючись з рішенням господарського суду Луганської області, звернувся з апеляційною скаргою про скасування рішення від 04.10.2010р. по справі № 4/253 та постановлення нового рішення про відмову Банку в задоволенні позовних вимог.

Заявник апеляційної скарги наполягає, що рішення ухвалене при неповному дослідженні обставин справи, з невірною оцінкою наданих доказів і встановлених фактів, а також з порушенням норм процесуального та матеріального права.

В обґрунтування скарги посилається на той факт, що вимагаючи дострокового стягнення суми кредиту і процентів за користування кредитом, Банк фактично змінює умови договору відносно прав і обов'язків сторін і його строку дії. Зазначає, що до кінця 2009 року відповідач добросовісно виконував свої зобов'язання по вищевказаному кредитному договору і мав достатньо добру кредитну історію, однак, в зв'язку з світовою фінансовою кризою, він проти своєї волі не зміг виконати свої зобов'язання по договору в повному обсязі.

Наполягає, що суд першої інстанції невірно зазначив в описовій частині рішення про визнання відповідачем частково позовних вимог, оскільки відзив на позов не направлявся, вимоги не визнавалися, так як позивачем не була отримана позовна заява та документи, що підтверджують позовні вимоги. Крім того, зазначає, що також не відповідає дійсності зміст описової частині рішення в частині відсутності клопотання про відкладення розгляду справи, оскільки останнє направлялось на адресу суду, про що є відповідна відмітка канцелярії суду на екземплярі відповідача; вважає, що суд мав можливість відкласти розгляд справи.

В судовому засіданні повноважний представник скаржника висловився на підтримку своєї апеляційної скарги з підстав в ній викладених.

За клопотанням позивача розгляд апеляційної скарги відкладався, разом з тим, позивач не скористався своїм процесуальним правом щодо участі його повноважного представника у судовому засіданні апеляційної інстанції, про час і місце слухання справи повідомлений у встановленому законом порядк; ухвали суду не виконав, про поважність підстав невиконання не повідомив.

Оскільки судом апеляційної інстанції не визнавалася явка сторін обов'язковою, у відповідності до ст.ст.75,99 Господарського процесуального кодексу України скаргу розглянуто за наявними в справі документами.

ТОВ "Луганськінтерресурс" на виконання вимог ухвали Донецького апеляційного господарського суду надав документове підтвердження направлення на адресу позивача апеляційної скарги (поштове повідомлення), банківські виписки за 18.10.2010 р. та за 29.10.2010 р. на підтвердження сплати сумнівних та прострочених процентів за користування кредитом на загальну суму 70 000,00 грн., та додаткову угоду № 2 від 09.11.2010 року до кредитного договору №154-01-08 від 19.03.2008 року, з умов якої вбачається продовження дії кредитного договору №154-01-08 від 19.03.2008 року, зміну графіку погашення кредиту, зміну процентної ставки за користування кредитом.

Згідно з положеннями ст.101 Господарського процесуального кодексу України апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішень місцевого господарського суду в повному обсязі.

У відповідності до п.п. 2, 3, 4 частини 3 ст.129 Конституції України, основними засадами судочинства є рівність усіх учасників судового процесу перед законом та судом, забезпечення доведеності вини, змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно зі ст.ст. 42, ст.43 Господарського процесуального кодексу України - правосуддя у господарських судах здійснюється на засадах рівності всіх учасників судового процесу перед законом і судом та змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.

Розглянувши матеріали господарської справи, апеляційну скаргу, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, Донецьким апеляційним господарським судом встановлено наступне.

З матеріалів справи вбачається, що 19.03.2008 року між Банком та ТОВ " Луганськінтерресурс" був укладений кредитний договір № 154-01-08 від 19.03.2008 року, відповідно до якого Банк надає Позичальнику кредит у сумі 2 000 000,00 грн., а позичальник зобов'язується повернути грошові кошти до 18 березня 2013 року, та сплатити проценти в розмірі 18% річних ( а за користування кредитом з моменту, вказаного у підпункті "б","в" п. 3.1 цього договору, сплатити проценти у підвищеному розмірі). Для обліку кредиту Банк відкриває Позичальнику позичковий рахунок №2063.8.90.17424.01 МФО 304717 (п. 1.1 договору). Згідно додатку №1 до договору сторонами погоджено графік повернення кредиту.

Додатковою угодою №1 від 15.05.2008 р. сторонами обумовлено збільшення розміру процентної ставки за користування кредитом - до 20 % річних.

Видача кредиту здійснюється в строк з 19.03.2008р. по 18.03.2013р. за письмовими заявками Позичальника, з погодження банку шляхом перерахування грошових коштів з позичкового рахунку позичальника, якщо інше не зазначено в письмовій заявці ( п. 2.1).

Позичальник зобов'язався повернути кредит Банку згідно графіку погашення кредиту ( Додаток № 1 до цього договору) з кінцевим строком погашення по 18 березня 2013 р, шляхом перерахування коштів на позичковий рахунок( п.2.2.договору).

Згідно з п.2.3 договору Позичальник уповноважує Банк при настанні строків повернення кредиту, сплати процентів, а також при виникненні зобов'язань позичальника, достроково повернути кредит і сплатити проценти за користування кредитом, списувати необхідні суми з поточного і інших рахунків позичальника і зараховувати їх в рахунок погашення позикової заборгованості і доходу Банку ( при списанні процентів, комісійної винагороди). Вказане положення не є обов'язком Банку і не звільняє Позичальника від відповідальності за несвоєчасне виконання своїх грошових обов'язків.

Позичальник сплачує Банку проценти за користування кредитом у валюті кредиту по процентних ставках, виходячи із встановленої банком процентної ставки з урахуванням додаткової угоди № 1 від 15.05.2008 року у розмірі 20% річних за період від дня видачі до строку повернення кредиту, 30% річних у випадку порушення позичальником строків погашення, згідно графіку в період з моменту непогашення суми кредиту ( частини кредиту) до дня фактичного погашення цієї позикової ( основної) заборгованості; 30% річних за період з 19 березня 2013 року до дня фактичного погашення позики (основної) заборгованості.

Розрахунок процентів здійснюється за період користування кредитними коштами з моменту списання кредитних коштів із позикового рахунку Позичальника до моменту повернення коштів на позиковий рахунок позичальника ( п.3.3 договору).

Нарахування та сплата банком процентів за користування кредитним коштами проводиться щомісячно у строк з 26 числа, але не пізніше останнього робочого дня кожного місяця. У вказаний строк сплачуються проценти нараховані за користування кредитними коштами з 26 числа попереднього місяця до 25 числа поточного місяця ( включно) ( п. 3.4. договору).

Відповідно до п. 3.6 договору передбачено, що у випадку порушення строків уплати процентів, вказаних у п.3.4 даного договору, Банк має право вимагати дострокового повернення одержаного позичальником кредиту, а позичальник зобов'язаний повернути кредит і сплатити всі проценти протягом одного дня з моменту одержання вимоги Банку.

Відповідно до пункту 6.1. кредитного договору Банк має право вимагати дострокового повернення виданих кредитних ресурсів та сплати процентів за весь період користування кредитом до настання строку, вказаного в п.2.2. договору, а Позичальник зобов'язаний повернути отримані кредитні кошти та сплатити всі проценти протягом одного робочого дня з моменту отримання вимоги банку, у випадках, зокрема: якщо позичальник надав Банку будь-які документи, що містять неправдиву інформацію, або підроблені документи; позичальник в період дії даного договору порушував які-небудь умови даного договору,а саме: не сплатив проценти за користування кредитними коштами, мав місце факт прострочення сплати процентів за користування кредитними коштами, не надав Банку в установлений строк будь-які документи, якщо обов'язок надання таких документів позичальником передбачений даним договором, використав кредитні кошти не у відповідності з їх цільовим призначенням, не повідомив Банк у встановлені строки про факти, вказані в п.5.6 договору, допускав інші порушення умов даного договору та інше.

Крім того, за п. 6.2 договору, у випадку невиконання позичальником вказаних в п.6.1 договору зобов'язань по поверненню кредиту і сплаті процентів по вимозі Банку у встановлений вказаним пунктом строк, Банк має право звернути стягнення на предмет застави.

У випадку пред'явлення Банком вимоги дострокового повернення кредитних коштів і сплати процентів згідно п.6.1 договору будь-яка подальша видача Банком позичальнику кредитних коштів по договору припиняється ( п. 6.4.).

Згідно з п. 7.1. кредитного договору за прострочення повернення кредиту та/або сплату процентів Позичальник сплачує Банку пеню з розрахунку подвійної облікової ставки НБУ від простроченої суми за кожен день прострочення. Вказана пеня сплачується у випадку порушення позичальником строків платежів, передбачених п.п.2.2,2.6,3.4,3.6,3.7,4.5,6.1,8.3 договору, а також будь-яких інших строків платежів, передбачених договором. Сплата пені не звільняє позичальника від зобов'язання сплатити проценти за весь час фактичного користування кредитом.

На забезпечення виконання зобов'язань за кредитним договором № 154-01-08 від 19.03.2008 року між Банком та ТОВ "Луганськінтерресурс" укладено договір застави майна № 461ТЗ/19032008 від 19.03.2008 року.

Факт видачі відповідачеві кредиту в сумі 2 000 000,00 грн. банком документово не підтверджується, документів про виконання банком п. 1.1. кредитного договору (відкриття позичальнику позичкового рахунку, номер якого зазначений в договорі, та перерахування на цей рахунок 2 000 000,00 грн. в матеріалах справи відсутні).

Однак в апеляційній скарзі відповідач не оскаржує факт отримання кредиту.

У позові банк наполягає, що на час звернення до суду позичальник ухиляється від виконання зобов'язань за кредитним договором, внаслідок чого утворилася заборгованість, в сумі 1 573 036,10 грн., яка складається з заборгованості за основним боргом –1 333 320,10грн., заборгованості по сплаті процентів за користування кредитом –211 372,83грн., пені за прострочення сплати основного боргу та процентів –28 343,72грн.

Не покладаючи в підставу позову ( не зазначаючи в позовній заяві), позивачем до матеріалів справи надано лист Банка №4-0420/822 від 16.03.2010 року, адресований Директору ТОВ "Луганськінтерресурс" Зубовському О.В., яким повідомлено про не оплату заборгованості за основним боргом та процентами за користування кредитом за грудень 2009 р., січень, лютий 2010 р. Зазначено, що заборгованість перед ВАТ "Банк "Фінанси та Кредит" станом на 16.03.2010 р. становить 1 414 388,24 грн., в тому числі: по основному боргу –1 333 320,00 грн.; по відсотках - 77 483,48 грн.; пеня за прострочку сплати процентів та основного боргу –3 584,76 грн. Повідомив про право банка вимагати дострокового повернення кредиту, сплати відсотків за користування кредитом. Вимагав протягом одного дня з моменту отримання цієї вимоги, повністю повернути отримані кредитні кошти, оплатити нараховані проценти та пеню. Лист направлявся за адресою: 91033, м. Луганськ, вул. Дніпровська, 53 "а".

Судом апеляційної інстанції звертається увага на те, що вказана адреса не належить ТОВ "Луганськінтерресурс".

Відповідно до Свідоцтва про державну реєстрацію юридичної особи ТОВ "Луганськінтерресурс", місцезнаходженням Товариства є адреса: 91016, Луганська область, м. Луганськ, вул. Советская, буд.62 ( а.с.17). Зазначене підтверджується і Витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців станом на 21.09.2010 р., копія якого міститься у справі ( а.с.40).

В клопотаннях № 405 від 22.09.2010 р., № 413 від 01.10.2010 р. про відкладення розгляду справи, відповідачем повідомлено суд про наявність Товариства за адресою 91033. М. Луганськ. вул. Дніпровська, 47. Адреса Зубовського О.В., директора Товариства, згідно копії паспорту, також відмінна від адреси, на яку надсилалася вимога. Позивач не доводить, що адреса, 91033, м. Луганськ, вул. Дніпровська, 53 "а", є місцезнаходженням ТОВ "Луганськінтерресурс".

Отже, слід вважати, що вимога №4-0420/822 від 16.03.2010 року про дострокове виконання зобов'язань за кредитним договором №154-01-08 від 19.03.2008 року, є не надісланою.

На підтвердження заборгованості відповідача за кредитним договором, позивачем наданий Розрахунок суми заборгованості за кредитним договором № 154-01-08 з ТОВ "Луганськінтерресурс", в якому зазначено, що станом на 03.09.2010 р. заборгованість по основному боргу –1 333 320,00 грн.; заборгованість по процентах –211 372,83 грн.; пеня за прострочку сплати процентів та основного боргу –28343,27 грн. Загальна сума заборгованості –1 573 036,10 грн. Докладного розрахунку кожної з вимог до зазначеного документу(розрахунку) не включено.

Крім того, позивачем надано:

-Розрахунок пені на 03.09.2010 р. ( разом за прострочення кредиту та відсотків) за період з 05.01.2010 р. по 02.09.2010 р. Вказаний розрахунок не підписаний уповноваженою особою Банку, та не відповідає ст. 232 Господарського кодексу України щодо шестимісячного строку нарахування пені;

-Розрахунок заборгованості основного боргу та пені по кредитному договору станом на 03.09.2010 р. Вказаний розрахунок не підписаний уповноваженою особою Банку, та не відповідає ст. 232 Господарського кодексу України щодо шестимісячного строку нарахування пені.

-Розрахунок заборгованості процентів та пені по кредитному договору станом на 03.09.2010 р. Вказаний розрахунок не підписаний уповноваженою особою Банку, та не відповідає ст. 232 Господарського кодексу України щодо шестимісячного строку нарахування пені.

З наданих до справи розрахунків вбачається, що навіть якщо банк вважав вимогу про дострокове повернення кредиту та сплату відсотків надісланою, він своїми фактичними діями не змінив кінцевий термін користування кредитом, що мав зробити звернувшись до позичальника за достроковим виконанням зобов"язань за договором. Доказів, що банком всю суму кредиту та відсотків за користування, яка вимагається до дострокового стягнення, винесено на рахунки прострочених сум, позивачем до матеріалів справи не представлено.

Зазначене також підтверджується додатковою угодою № 2 від 09.11.2010 року до кредитного договору № 154-01-08 від 19.03.2008, що укладена вже після прийняття оскаржуваного рішення.

З огляду на матеріали справи та приписи чинного законодавства, слід зазначити наступне.

В силу ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. При цьому, до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

Відповідно до ст. 526 Цивільного Кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Одностороння відмова від зобов’язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 Цивільного кодексу України).

Статтею 629 Цивільного кодексу України встановлено, що договір є обов’язковим для виконання сторонами.

За своєю правовою природою договір №154-01-08 від 19.03.2008 року є кредитним договором, згідно якому, за приписами ст. 1054 Цивільного кодексу України, банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 глави 71 Цивільного кодексу України, якщо інше не встановлено параграфом 2 і не випливає із суті кредитного договору (ст. 1054 Цивільного кодексу України).

Позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики (ст. 1048 Цивільного кодексу України).

Позика вважається повернутою в момент зарахування грошової суми, що позичалася, на банківський рахунок позикодавця (ч. 3 ст. 1049 Цивільного кодексу України).

За умовами ст. 599 Цивільного кодексу України, зобов’язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Якщо договором встановлений обов’язок позичальника повернути позику частинами, то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу (ст. 1050 Цивільного кодексу України).

Відповідач не надав доказів повернення кредиту та сплати відсотків за користування кредитом в порядку та розмірі, як це передбачено кредитним договором, отже обґрунтованим є висновок місцевого суду про задоволення вимог позивача про стягнення простроченої заборгованості за кредитом.

Однак, враховуючи той факт, що пунктом 2.1 договору кінцевий строк погашення кредиту встановлений до 18.03.2013 року, вимоги позивача про стягнення боргу за кредитом є обґрунтованими в частині стягнення простроченого кредиту період з грудня 2009 року по 30.08.2010 року (на час звернення до суду з позовом), в розмірі 300 006,00грн. Вимоги позивача в іншій частині є передчасними( строк повернення яких на час звернення до суду ще не настав), тому не підлягають задоволенню.

Оскільки суд першої інстанції не врахував вищевказане, рішення суду підлягає скасуванню в частині задоволених вимог в розмірі 1033314,00грн.

Правомірною є вимога позивача про стягнення з відповідача процентів за користування кредитом, однак, повідомляючи у позові про розрахунок заборгованості станом на час звернення до суду, надаючи розрахунок станом на 03.09.2010 р., позивач включає до розрахунку проценти по 26.09.2010 р., що є невірним. Отже стягненню підлягають проценти за користування кредитом, що є простроченими станом на час звернення до суду, тобто 03.09.2010 року, в розмірі 204 925 грн.39 коп.

В іншій частині вимоги позивача про стягнення з відповідача процентів за користування кредитом в розмірі 6447,44грн. не підлягають задоволенню.

Відповідно до ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (ст. 549 Цивільного кодексу України).

Право на неустойку виникає незалежно від наявності у кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов'язання (ч. 1 ст.550 Цивільного кодексу України). Сплата неустойки не звільняє боржника від виконання свого обов'язку в натурі (ч. 1 ст. 552 Цивільного кодексу України).

Позивачем, на підставі п.7.1. кредитного договору, нарахована та вимагається до стягнення пеня за прострочення повернення кредиту в сумі 18856,52грн., пеня за прострочення сплати відсотків за користування кредитом в сумі 9486,75грн., розмір якої є перевищеним.

Відповідно до ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Кредитним договором сторони не домовлялися про інше, тому пеня за порушення строків погашення заборгованості за кредитною лінією та/або строків сплати процентів за користування кредитною лінією та/або комісій, може нараховуватися банком протягом шести місяців з дня прострочення зобов"язання.

Перевіривши розрахунок нарахованої пені за прострочення повернення кредиту та порушення строків сплати процентів за користування кредитом, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про обґрунтованість вимог позивача в сумі 17582,07грн. та 8554,75грн., відповідно.

В іншій частині вимоги позивача про стягнення пені за прострочення повернення кредиту в сумі 1274,45грн. та пені за не своєчасну сплату відсотків за користування кредитом в сумі 932,00грн. є необґрунтованими у зв'язку з недотриманням порядку та перевищенням терміну нарахування пені, встановленими ст. 232 Господарського кодексу України.

Враховуючи зазначене, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про часткову обґрунтованість доводів заявника, викладених в апеляційній скарзі.

За результатами апеляційного провадження, Донецьким апеляційним господарським судом встановлено неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи, недоведеність обставин, які місцевий господарський суд визнав встановленими, що відповідно до ст. 104 Господарського процесуального кодексу України, є підставами для часткового скасування рішення господарського суду Луганської області від 04.102010 року (підписане 07.10.2010 р.) по справі № 4/253.

У зв'язку з вищевикладеним, рішення господарського суду Луганської області від 04.102010 року (підписане 07.10.2010 р.) по справі № 4/253 підлягає скасуванню в частині стягнення кредиту в сумі 1033314,00грн., 6447,44 грн. процентів за користування кредитом, пені за порушення строків повернення кредиту в сумі 1274,45грн., пені за порушення строків сплати процентів в сумі 932,00грн.

В решті рішення господарського суду Луганської області від 04.102010 року (підписане 07.10.2010 р.) по справі № 4/253 слід залишити без змін.

Стосовно поданої скаржником до справи додаткової угоди про внесення змін №2 від 09.11.2010 року до кредитного договору № 154-01-08 від 19.03.2008 року та документів про оплату, суд апеляційної інстанції зазначає наступне.

Надана відповідачем додаткова угода № 2 від 09.11.2010 року підтверджує факт наявності між сторонами правовідносин за договором № 154-01-08 від 19.03.2008, але судом апеляційної інстанції не розглядається, оскільки вона не була предметом розгляду в суді першої інстанції, а також укладена після прийняття рішення судом першої інстанції, отже її фактично не існувало на час прийняття рішення.

Подані скаржником банківські виписки від 18.10.2010 року, від 29.10.2010 року № 272007, 215009 відповідно, на загальну суму 70000,00грн., з яких вбачається погашення сумнівних та прострочених процентів за кредитним договором № 154-01-08 від 19.03.2008 року, не мають інформації про період нарахування сплачених процентів; до того ж, вказана сума сплачена вже після прийняття рішення судом першої інстанції. Разом з цим відповідач не позбавлений права пред'явити вказані платіжні доручення ( для зарахування) державному виконавцю у разі при примусового виконання судового рішення.

У відповідності до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, на ТОВ "Луганськінтерресурс" покладаються судові витрати пропорційно задоволеній апеляційною інстанцією частині позову, в тому числі: витрати по сплаті державного мита за розгляд позовної заяви у сумі 5310,57грн., витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 79,67грн. На ПАТ "Банк "Фінанси та Кредит" в особі Луганської філії м. Луганськ покладаються витрати відповідача по сплаті державного мита за подання апеляційної скарги в сумі 5209,90грн. Зайво сплачена сума 80,82грн. за поданою апеляційною скаргою підлягає поверненню ТОВ "Луганськінтерресурс" з державного бюджету.

Результати апеляційного провадження у справі оголошені в судовому засіданні.

Керуючись ст.ст. 99, ст.101, ст.102, ст.103,ст.104, ст.105, ст.117 Господарського процесуального кодексу України Донецький апеляційний господарський суд,-

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Луганськінтерресурс" м. Луганськ на рішення господарського суду Луганської області від 04.10.2010 року ( повний текст складено 07.10.2010 р.) у справі № 4/253 –задовольнити частково.

Рішення господарського суду Луганської області від 04.10.2010 року ( повний текст складено 07.10.2010 р.) у справі № 4/253 скасувати частково.

Відмовити Публічному акціонерному товариству "Банк "Фінанси та Кредит" в особі Луганської філії м. Луганськ в задоволенні позовних вимог про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Луганськінтерресурс" м. Луганськ 1033314,00грн. суми основного боргу за кредитом, 6 447,44 грн. боргу по процентах за користування кредитом, 1274,45 грн. пені за порушення строків повернення кредиту, 932,00грн. пені за порушення строків сплати процентів

В решті рішення господарського суду Луганської області від 04.10.2010 року ( повний текст складено 07.10.2010 р.) у справі № 4/253 залишити без змін.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Луганськінтерресурс", юридична адреса: м. Луганськ, вул. Совєтська, буд 2, фактична адреса: вул. Днєпровська, 47 м. Луганськ , код ЄДРПОУ 32968459 на користь Публічного акціонерного товариства " Банк "Фінанси і Кредит" в особі Луганської філії, вул. Оборонна,7а, м. Луганськ, код ЄДРПОУ 24854712 заборгованості по кредиту у сумі 300006, 00 грн., заборгованості по сплаті процентів за користування кредитом у сумі 204925,39грн., пені за прострочення сплати основного боргу у сумі 17582, 07грн., пені за прострочення сплати процентів 8554,75грн., державне мито у сумі 5310,57грн., витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 79,67грн.

Стягнути з Публічного акціонерного товариства "Банк "Фінанси та Кредит" в особі Луганської філії м. Луганськ на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Луганськінтерресурс" м. Луганськ витрати по сплаті державного мита за подання апеляційної скарги в сумі 5209,90грн.

Доручити господарському суду Луганської області видати відповідні накази.

Повернути Товариству з обмеженою відповідальністю "Луганськінтерресурс" м.Луганськ з державного бюджету 80,82грн. надмірно сплачене державне мито за поданою апеляційною скаргою, перераховане згідно квитанції №6502251 від 18.10.2010 року.

Видати довідку.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Вищого господарського суду України у касаційному порядку через Донецький апеляційний господарський суд протягом двадцяти днів.

Головуючий Н.М.Дучал

Судді: Р.В.Волков

Р.Г.Новікова

Надруковано 8пр.: 2-позивачу, 3-відповідачу,1-у справу, 1-ДАГС, 1-ГСЛО