Рішення № 12985865, 07.12.2010, Господарський суд Львівської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07.12.10                                                                                           Справа № 2/150

Господарський суд Львівської області у складі судді Мазовіти А.Б. при секретарі Залицайло М.С. за участю представників позивача Черниченко К.О., Кобель І.М., Карпова В.Ю., представника відповідача-1 Дудяка Р.А., представника відповідача-2 Піщухіна М.К., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом Релігійної організації „Релігійний Центр Свідків Єгови в Україні”, смт.Брюховичі до відповідача-1: Товариства з обмеженою відповідальністю „Центр сприяння розвитку спорту”, м.Львів, відповідача-2: Відкритого акціонерного товариства „Кінескоп”, м.Львів, за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача: Брюховицької селищної ради, смт.Брюховичі про визнання недійсним договору

В С Т А Н О В И В:

Релігійна організація „Релігійний Центр Свідків Єгови в Україні”, смт.Брюховичі звернулася до господарського суду Львівської області з позовом до відповідача-1: Товариства з обмеженою відповідальністю „Центр сприяння розвитку спорту”, м.Львів, відповідача-2: Відкритого акціонерного товариства „Кінескоп”, м.Львів про визнання недійсною біржової угоди №Н-117-8 договору купівлі-продажу від 02.07.2008р., укладеної між відповідачем-1 та відповідачем-2.

Розглянувши матеріали справи, суд визнав представлені матеріали достатніми для прийняття позовної заяви до розгляду і ухвалою від 27.09.2010р. порушив провадження у справі та призначив розгляд справи на 12.10.2010р.

В судових засіданнях позивач позов підтримав. Позовні вимоги обгрунтовані тим, що 2 липня 2008 року між відповідачем-1 та відповідачем-2 укладено біржову угоду №Н-117-8 договір купівлі - продажу. За даним договором відповідач-2 продав, а відповідач-1 придбав неліквідне майно колишнього табору відпочинку «Юність»за адресою: м. Львів, смт Брюховичі, вул.Львівська, 62, а саме: 1)спальний корпус інв. №66; 2)будинок дерев'яний інв. №33625; 3)будинок дерев'яний інв. №40469; 4)будинок дерев'яний інв. №42145; 5)будинок дерев'яний інв. №42155; 6)          льодовня з овочезбереження інв. №15800; 7)димова труба металева інв. №376; 8)мережі радіофікації інв. №99; 9)лінії зв'язку інв. №104; 10)система зовнішніх трубопроводів води інв. №36760; 11)система зовнішніх трубопроводів каналізації інв. №36761; 12)система електричного освітлення інв. №36771; 13)басейн інв. №00623; 14)нагірна канава стоку дощових вод інв. №00624; 15)тенісний корт інв. №00625; 16)тенісний корт інв. №00626; 17)футбольне поле інв. № 00627; 18)зелені насадження інв. № 00628. Рішенням господарського суду Львівської області від 4 вересня 2008 року у справі №15/265 визнано біржову угоду №Н-117-8 договір купівлі-продажу від 02.07.2008р., укладену між відповідачем-1 та відповідачем-2, дійсною.

На думку позивача, зазначений договір є незаконним, укладеним без достатніх правових підстав з огляду на наступне. 4 червня 1998 року між відповідачем-2 та Управлінським бюро Релігійної організації Свідків Єгови в Україні (змінена назва: Релігійна організація «Релігійний Центр Свідків Єгови в Україні») було укладено біржовий контракт - договір №310н/98 купівлі - продажу цілісного майнового комплексу профілакторію «Юність», що знаходиться за адресою: Львівська область, смт. Брюховичі, вул. Львівська, 62. До складу майнового комплексу, із змісту договору, зокрема, входять спальний корпус та котельна.

В свою чергу, за біржовою угодою №Н-117-8 договором купівлі - продажу від 02.07.2008р., відповідач-2 продав відповідачу-1 вищеперелічене майно, зокрема, спальний корпус та димову трубу. Спальний корпус ввійшов до майнового комплексу, придбаного позивачем, а димова труба є річчю -приналежністю та складовою котельні, яка також є частиною придбаного комплексу.

Решта майна, відчуженого за договором, також було раніше придбане позивачем за договором від 04.06.1998 року в складі майнового комплексу за адресою вул.Львівська, 62. Передача проданого майна здійснена від відповідача-2 до позивача за актом прийому-передачі 09.06.1998 року. В акті зазначено, що майно передається згідно інвентаризаційного опису, в свою чергу, з інвентаризаційного опису вбачається, що позивачем були придбані також і мережі холодного водопостачання, мережі гарячого водопостачання, мережі каналізації, мережі електропостачання.

Таким чином, як стверджує позивач, предметом біржової угоди №Н-117-8 договору купівлі-продажу від 02.07.2008р. є майно, яке раніше придбане позивачем у відповідача-2 за договором від 04.06.1998р., відповідно, відповідач-2 не був власником такого майна і не мав права на його повторне відчуження.

Відповідач-1 в судове засідання з’явився, проти позову заперечив з підстав, зазначених у відзиві на позовну заяву. Зокрема відповідач-1 зазначив, що 02.07.2008р. Товарною біржою «Наша»було проведено відкриті торги по реалізації нерухомого майна ВАТ "Кінескоп". Переможцем проведених торгів стало ТзОВ «Центр сприяння розвитку спорту», про що свідчить Протокол №117Н проведення відкритих торгів Товарною біржою «Наша»від 2 липня 2008р. На підставі вказаного протоколу між ВАТ "Кінескоп" та ТзОВ «Центр сприяння розвитку спорту»укладено біржову угоду №Н-117-8 договір купівлі-продажу від 2 липня 2008р.

Як зазначив відповідач-1, рішенням господарського суду Львівської області від 04.09.2008р. у справі №15/265 визнано біржову угоду №Н-117-8 договір купівлі-продажу від 2 липня 2008р., укладену між відповідачами, дійсною. Рішенням господарського суду Львівської області від 21.07.2009р. у справі №22/148 за Товариством з обмеженою відповідальністю „Центр сприяння розвитку спорту" визнано право власності на майно колишнього табору відпочинку „Юність" за адресою: м.Львів, смт.Брюховичі, вул.Львівська,62, а саме: 1) Спальний корпус інв.№66, 2) Будинок Дерев'яний інв.№33625, 3) Будинок Дерев'яний інв.№40469, 4) Будинок Дерев'яний інв.№42145, 5) Будинок Дерев'яний інв.№42155, 6) Льодовня з овочезбереження інв.№15800, 7) Димова труба металева інв.№376, 8) Мережі радіофікації інв.№99, 9) Лінії зв'язку інв.№104, 10) Система зовнішніх трубопроводів води інв.№36760, 11) Система зовнішніх трубопроводів каналізації інв.№36761, 12) Система електричного освітлення інв.№36771, 13) Басейн інв.№00623, 14) Нагірна канава стоку дощових вод інв.№00624, 15) Тенісний корт інв.№00625, 16) Тенісний корт інв.№00626, 17) Футбольне поле інв. № 00627, 18) Зелені насадження інв. № 00628. Таким чином, на даний час власником майна, перерахованого в рішенні господарського суду Львівської області від 21.07.2009р. у справі №22/148 залишається відповідач-1.

Відповідач-2 в судове засідання з’явився, проти позову заперечив, зазначив, що 10.11.1999р. постановою арбітражного суду Львівської області (справа № 2/264) ВАТ «Кінескоп»визнано банкрутом та відкрито ліквідаційну процедуру. Ухвалою від 08.05.2002р. до провадження у справі про банкрутство ВАТ «Кінескоп»застосовано положення Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом». Як стверджує відповідач-2, спірну угоду було укладено між ВАТ «Кінескоп»ТОВ «Центр сприяння розвитку спорту»з дотриманням ліквідатором встановленої Законом процедури реалізації майна банкрута.

Розгляд справи відкладався з підстав, викладених у відповідних ухвалах суду.

За письмовим клопотанням сторін ухвалою суду продовжено строк вирішення спору.

За клопотанням позивача ухвалою суду від 25.10.2010р. залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача Брюховицьку селищну раду.

У наданих суду письмових поясненнях третя особа зазначила, що ВАТ «Кінескоп»не належало право власності на відчужені ним за спірним договором зелені насадження, біржову угоду №Н-117-8 договір купівлі-продажу від 2 липня 2008 року укладено з порушенням ст.317 Цивільного кодексу України, внаслідок чого вона підлягає визнанню недійсною господарським судом.

Представникам сторін роз’яснено їх права та обов'язки, передбачені ст.22 ГПК України, заяв про відвід суду не поступало.

В судовому засіданні 07.12.2010р. оголошено вступну та резолютивну частини рішення. Повний текст рішення виготовлено та підписано 13.12.2010р.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, суд встановив наступне.

4 червня 1998 року між ВАТ „Кінескоп” та Управлінським бюро Релігійної організації Свідків Єгови в Україні (в подальшому назва була змінена на Релігійна організація «Релігійний Центр Свідків Єгови в Україні») було укладено біржовий контракт - договір №310н/98 купівлі-продажу цілісного майнового комплексу профілакторію «Юність», що знаходиться за адресою Львівська область, смт. Брюховичі, вул. Львівська, 62.

Передача проданого майна здійснена від ВАТ «Кінескоп»до Релігійного центру за актом прийому-передачі 09.06.1998 року.

10.06.1998р. Львівським обласним державним комунальним бюро технічної інвентаризації та експертної оцінки було посвідчено право колективної власності позивача на будівлі та споруди майнового комплексу профілакторію «Юність», про що видано Реєстраційне посвідчення серії КММ №005305.

15.06.1998 позивачу видано Державний акт серії 1-ЛВ № 003072 на право постійного користування земельною ділянкою профілакторію «Юність», площею 7,6511 га.

10.04.2000р. позивачу видано новий Акт на право постійного користування землею серія І-ЛВ №004137, який виданий на підставі рішення Брюховицької селищної ради №19 від 25.01.2000р.

2 липня 2008 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Центр сприяння розвитку спорту»та Відкритим акціонерним товариством «Кінескоп»укладено біржову угоду №Н-117-8 договір купівлі-продажу. За даним договором відповідач-2 продав, а відповідач-1 придбав неліквідне майно колишнього табору відпочинку «Юність»за адресою: м. Львів, смт Брюховичі, вул.Львівська, 62, а саме: 1)спальний корпус інв. №66; 2)будинок дерев'яний інв. №33625; 3)будинок дерев'яний інв. №40469; 4)будинок дерев'яний інв. №42145; 5)будинок дерев'яний інв. №42155; 6)льодовня з овочезбереження інв. №15800; 7)димова труба металева інв. №376; 8)мережі радіофікації інв. №99; 9)лінії зв'язку інв. №104; 10)система зовнішніх трубопроводів води інв. №36760; 11)система зовнішніх трубопроводів каналізації інв. №36761; 12)система електричного освітлення інв. №36771; 13)басейн інв. №00623; 14)нагірна канава стоку дощових вод інв. №00624; 15)тенісний корт інв. №00625; 16)тенісний корт інв. №00626; 17)футбольне поле інв. № 00627; 18)зелені насадження інв. № 00628.

Рішенням господарського суду Львівської області від 4 вересня 2008 року у справі №15/265 визнано біржову угоду №Н-117-8 договір купівлі-продажу від 02.07.2008р., укладену між відповідачем-1 та відповідачем-2, дійсною.

Рішенням господарського суду Львівської області від 21.07.2009р. у справі №22/148 за Товариством з обмеженою відповідальністю „Центр сприяння розвитку спорту" визнано право власності на майно, придбане за біржовою угодою №Н-117-8 договором купівлі-продажу від 02.07.2008р.

Рішенням господарського суду Львівської області від 02.10.2008р. у справі №7/268 відмовлено в задоволенні позову ВАТ «Кінескоп»до Релігійної організації «Релігійний Центр Свідків Єгови в Україні»про усунення перешкод в доступі до майна та визнання за ВАТ «Кінескоп»права державної власності з правом повного господарського відання на: будинок дерев'яний - 4 шт., льодівня з овочезбереженням, димова труба, мережі радіофікації, лінії зв'язку, системи зовнішніх трубопроводів води, системи зовнішніх трубопроводів каналізації, системи електричного освітлення, басейн, нагірна канава стоку дощових вод, тенісні корти, футбольне поле, озеленення та насадження.

Постановою Львівського апеляційного господарського суду від 27.04.2009р. у справі №7/268 рішення суду першої інстанції скасовано, позов задоволено, зобов'язано Управлінське бюро Релігійної організації Свідків Єгови в Україні усунути перешкоди ВАТ «Кінескоп»пов'язані з доступом до майна банкрута. Визнано за ВАТ «Кінескоп»право державної власності з правом повного господарського відання на майно що знаходиться за адресою: Львівська область, смт. Брюховичі, вул. Львівська, 64, а саме: будинок дерев'яний - 4 шт.; льодівня з овочезбереженням; димова труба; мережі радіофікації; лінії зв'язку; системи зовнішніх трубопроводів води; системи зовнішніх трубопроводів каналізації; системи електричного освітлення; басейн; нагрівна канава стоку дощових вод; тенісні корти; футбольне поле; озеленення та насадження.

Постановою Вищого господарського суду України від 30.09.2009р. у справі №7/268 частково задоволено касаційну скаргу Релігійної організації "Релігійний центр Свідків Єгови в Україні", постанову Львівського апеляційного господарського суду від 27.04.2009р. та рішення господарського суду Львівської області від 02.10.2008р. у справі №7/268 скасовано, справу передано на новий розгляд до господарського суду Львівської області.

Рішенням господарського суду Львівської області від 08.09.2010р. у справі №26/40 (№7/268) у задоволенні позовних вимог відмовлено повністю.

При прийнятті рішення суд виходив з наступного.

Згідно ст.202 Цивільного кодексу України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов’язків.

Статтею 203 ЦК України встановлено загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину. Так, зокрема, зміст правочину не може суперечити Цивільному кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має вчинятися у формі, встановленій законом; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Частиною першою ст.215 ЦК України встановлено, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами 1-3, 5, 6 ст.203 ЦК України.

Відповідно до ч.2 ст.144 ГК України право на майно, що підлягає державній реєстрації, виникає з дня реєстрації цього майна або відповідних прав на нього, якщо інше не встановлено законом.

Згідно ст.182 ЦК України право власності та інші речові права на нерухомі речі, обмеження цих прав, їх виникнення, перехід і припинення підлягають державній реєстрації.

В силу приписів ч.1 ст.4 Закону України „Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень” обов’язковій державній реєстрації підлягають речові права на нерухоме майно, що знаходиться на території України, фізичних та юридичних осіб, держави, територіальних громад, іноземців та осіб без громадянства, іноземних юридичних осіб, міжнародних організацій, іноземних держав.

Реєстрація права власності повинна передувати реєстрації інших речових прав на таке майно та їх обмежень і проводиться в разі вчинення правочину щодо такої нерухомості, встановлення обмежень речових прав на таку нерухомість.

Відповідно до п.1.4 Тимчасового положення про порядок державної реєстрації прав власності на нерухоме майно, в редакції, що діяла на час укладення спірної біржової угоди, державну реєстрацію прав власності на нерухоме майно (внесення запису до Реєстру прав власності на нерухоме майно у зв'язку з виникненням, існуванням або припиненням права власності на нерухоме майно) здійснюють БТІ за місцезнаходженням об'єктів нерухомого майна на підставі правовстановлювальних документів коштом особи, що звернулася до БТІ.

Таким чином, згідно із законодавством України виникнення права власності та можливість здійснення розпорядження майном пов'язуються саме з державною реєстрацією такого права. Відповідно, відповідач-2 мав право відчужити відповідачу-1 нерухоме майно тільки за умови державної реєстрації права власності відповідача-2 на таке майно та наявності на нього відповідних правовстановлюючих документів.

Відповідно до ст.317 ЦК України власникові належать права володіння, користування та розпорядження своїм майном.

Згідно ст.319 ЦК України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону.

В силу приписів ст.321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Згідно ст.658 ЦК України право продажу товару, крім випадків примусового продажу та інших випадків, встановлених законом, належить власникові товару.

Однак, всупереч приписам вищезазначених норм, відповідач-2 при укладенні спірного договору такими правами наділений не був. На час укладення спірної угоди, жодних будівель на території колишнього санаторію-профілакторію «Юність»(смт.Брюховичі, вул.Львівська, 64 (колишня 62), за ВАТ «Кінескоп» зареєстровано не було.

Право власності позивача на спірне майно було набуте у відповідності до чинного законодавства, зареєстроване у встановленому законом порядку, в судовому порядку не оспорене і не скасоване, тому правом розпоряджатися майном, в тому числі відчужувати його, володів лише позивач.

Посилання відповідача-1 на рішення господарського суду Львівської області у справі №15/265 як на підставу для звільнення від доказування та підставу для відмови позивачу в позові судом до уваги не беруться з огляду на наступне.

Зі змісту частини 2 статті 35 ГПК України вбачається, що преюдиційне значення мають лише факти, встановлені рішенням господарського суду зі справи, в якій беруть участь ті самі сторони, що й у справі, яка розглядається, тобто повна тотожність суб'єктного складу сторін спору є обов'язковою умовою преюдиційності. Сторонами у справі №15/265 є позивач - ТОВ «Центр сприяння розвитку спорту»та відповідач - ВАТ «Кінескоп». Позивачем у справі №2/150 є Релігійний Центр, який не був стороною у справі №15/265.

Крім того, відповідно до ч.2 ст.35 ГПК України не доводяться факти, встановлені рішенням господарського суду. Відповідно до п. 4 ч.1 ст. 84 ГПК резолютивна частина рішення господарського суду має містити висновок про задоволення позову або про відмову в позові повністю чи частково по кожній з заявлених вимог. Висновок не може залежати від настання або ненастання якихось обставин (умовне рішення).

Таким чином, в будь-якому випадку, висновок господарського суду Львівської області у справі №15/265 про дійсність оскаржуваної біржової угоди №Н-117-8 договору купівлі - продажу від 2 липня 2008 року не є фактом, встановленим господарським судом, а є його висновком, який ґрунтується виключно на дослідженні обставин, встановлених під час розгляду зазначеної справи.

Під час прийняття рішення по справі №15/256 господарський суд керувався доводами та запереченнями, а також доказами, наданими сторонами у даній справі. Крім того, підставою позову було ухилення ВАТ «Кінескоп»від нотаріального посвідчення спірного договору, предметом позову - пов'язане з цим визнання договору дійсним. Таким чином, обставини справи та докази були досліджені виключно щодо одного питання: дійсності договору, не посвідченого нотаріально. Правовою підставою прийняття рішення у зазначеній справі є ч.2 ст. 220 ЦК України, відповідно до якої, у разі визнання не посвідченого нотаріально договору дійсним судом, наступне нотаріальне посвідчення договору не вимагається. Таким чином, рішення у справі №15/256 має лише один правовий наслідок –відсутність необхідності нотаріального посвідчення спірного договору, будь-яких інших наслідків це рішення не має.

Також суд вважає за необхідне зазначити, що постанова Львівського апеляційного господарського суду від 27.04.2009р. у справі №7/268, якою рішення суду першої інстанції скасовано, позов задоволено, визнано за ВАТ «Кінескоп»право державної власності з правом повного господарського відання на майно що знаходиться за адресою: Львівська область, смт. Брюховичі, вул. Львівська, 64, а саме: будинок дерев'яний - 4 шт.; льодівня з овочезбереженням; димова труба; мережі радіофікації; лінії зв'язку; системи зовнішніх трубопроводів води; системи зовнішніх трубопроводів каналізації; системи електричного освітлення; басейн; нагрівна канава стоку дощових вод; тенісні корти; футбольне поле; озеленення та насадження, винесена вже після укладення оспорюваної угоди, а тому не може вважатися достатньою правовою підставою для укладення між відповідачами спірного договору.

Твердження представника відповідача-2 про відчуження позивачу за Біржовим контрактом - Договором № 310н/98 від 04.06.1998р. лише зазначених у п.1.1 вказаного Договору будівель та споруд не заслуговує на увагу з огляду на наступне.

Як попередньо встановлено судом, 17.12.1997р. Правлінням ВАТ «Кінескоп»було прийнято рішення про реалізацію санаторію-профілакторію «Юність» після експертної оцінки (протокол засідання правління ВАТ «Кінескоп»№50). Вказане рішення було затверджено Спостережною радою вказаного товариства, якою також було надано дозвіл на відчуження і продаж санаторію-профілакторію «Юність»(протокол засідання Спостережної ради ВАТ «Кінескоп»№15 від 17.02.1998).

02.04.1998р. ТОВ «ЛьвівЮрАудитКонсалтинг»за замовленням ВАТ «Кінескоп»було проведено експертну оцінку ринкової вартості санаторію-профілакторію «Юність»для продажу. За результатами якої було надано Звіт про експертну оцінку об'єкта. Із вказаного Звіту вбачається, що об'єктами оцінки серед іншого були: спальний корпус на 100 місць, спальний будиночок, незавершене будівництво спального корпусу (арк. 8, 16, 20, 27-28 Звіту), мережі гарячого та холодного водопостачання, каналізації, теплотраси, електропостачання (арк. 17, 18, 30-32 Звіту); бетонні земляні укріплення по периметру тенісних кортів та бетонні берегові укріплення басейну (арк. 19, 35-36 Звіту); обладнання котельної (арк. 20, 36 Звіту). Земельна ділянка, на якій знаходиться профілакторій, займає площу - 7,6511 га та розміщена в курортній зоні (арк. 8 Звіту).

За результатами оцінки, ринкову вартість планованого на продаж Релігійному Центру санаторію-профілакторію «Юність»було визначено на рівні 1704802 грн. У вказану загальну вартість профілакторію було включено не тільки вартість будівель та споруд, а й ряду пов'язаних із ними за своїм функціональним призначенням об'єктів: комунікацій, теплотрас, бетонних земляних укріплень по периметру тенісних кортів, бетонних берегових укріплень басейну, труби котельної тощо (арк. 37, 38 Звіту).

20.04.1998р. Фондом державного майна України було погоджено ВАТ «Кінескоп»продаж санаторію-профілакторію «Юність»(лист № 10.17.4110).

Наказом Голови правління відповідача-2 за №62 від 14.05.1998р., на підставі рішення правління ВАТ «Кінескоп», Спостережної Ради та Фонду Державного майна України про продаж санаторію-профілакторію «Юність», було призначено комісію по передачі матеріальних цінностей майнового комплексу санаторію - профілакторію «Юність».

Призначеною вказаним наказом комісією, 18.05.1998р. було складено Інвентаризаційний опис основних засобів: будівель, споруд, передавальних пристроїв та обладнання, в т.ч. спального корпусу на 100 місць (п.1); котельні (п.6); спального корпусу (п.15), незавершеного будівництва спального корпусу (п.16); мереж холодного водопостачання (п.20); мереж гарячого водопостачання (п.21); каналізації (п.22); теплотрас (п.23); мереж: електропостачання (п.24); бетонних земляних та берегових укріплень (п.28); обладнання котельної (п.29).

04.06.1998р. між відповідачем-2 та позивачем укладено Біржовий контракт - Договір № 310н/98. Відповідно до п.1.1 вказаного договору, його предметом є цілісний майновий комплекс профілакторію «Юність», що знаходиться за адресою: Львівська область, смт. Брюховичі, вул. Львівська, 62, (далі по Договору іменується як «Майновий комплекс»), що складається із будівель та споруд, враховуючи внутрішньомайданні комунікації. Загальна площа земельної ділянки становить 76511 кв.м.

Відповідно до ст. 4 Закону України «Про оренду державного та комунального майна», в чинній на час укладення договору редакції, під цілісним майновий комплексом розумівся господарський об'єкт з завершеним циклом виробництва продукції (робіт, послуг) з наданою йому земельною ділянкою, на якій він розміщений, автономними інженерними комунікаціями, системою енергопостачання. Згідно зі статтею 191 Цивільного кодексу України до складу підприємства як єдиного майнового комплексу входять усі види майна, призначені для його діяльності, включаючи земельні ділянки, будівлі, споруди, устаткування, інвентар, сировину, продукцію, права вимоги, борги, а також право на торговельну марку або інше позначення та інші права, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до п.1.3 договору експертна оцінка «Майнового комплексу»включно з ПДВ становить 1704802 грн. Згідно з п.3.5 договору «Продавець»зобов'язаний передати усі комунікації «Майнового комплексу»у діючому стані. У відповідності з п.4.3 договору «Продавець»зобов'язаний передати «Покупцю» «Майновий комплекс»з усіма необхідними документами у триденний строк після підписання договору шляхом складення Акту прийому - передачі.

Таким чином, на думку суду, пп. 1.1, 1.3, 3.5, 4.3 договору, в яких сторони прямо визначили, що його предметом є саме "цілісний майновий комплекс профілакторію «Юність»", що складається із ряду будівель та споруд, враховуючи внутрішньомайданні комунікації та обумовили долю таких комунікацій і боргів, а також розмір земельної ділянки, свідчать про відчуження позивачу саме цілісного майнового комплексу.

09.06.1998р. за Актом прийому-передачі санаторію - профілакторію «Юність», відповідач-2 передав позивачу визначене в Інвентаризаційному описі від 18.05.1998р. майно, в т.ч.: два спальні корпуси (п.1, п.15); незавершене будівництво спального корпусу (п.16); котельню та котельне обладнання (п.6, п.29); мережі холодного та гарячого водопостачання, а також мережі електропостачання (п.20, п.21, п.24); каналізацію (п.22); теплотраси (п.23); бетонні земляні та берегові укріплення (п.28). За Актом прийому-передачі та Інвентаризаційним описом, відповідача-2 також було зобов'язано протягом 10 днів після підписання Акту прийому-передачі запустити та підготувати системи електрифікації, водопостачання та каналізації, передати позивачу обладнання котельні, систему водопостачання та каналізації у діючому стані.

Крім того, на час укладення Біржового контракту - Договору № 310н/98 був чинним наказ Фонду державного майна України №1398 від 18.11.1996р. «Про затвердження типових договорів купівлі - продажу», зареєстрований в Міністерстві юстиції України 30 грудня 1996р. за № 766/1791. Даним наказом, серед іншого, було затверджено типові договори купівлі-продажу цілісного майнового комплексу за конкурсом, на аукціоні та при викупі.

За змістом типових договорів предмет договору (п.1.1) визначений як «майно цілісного майнового комплексу, який знаходиться за певною адресою, на земельній ділянці певною площею». Таким чином, спосіб визначення відповідачем-2 та позивачем предмету Біржового контракту -Договору № 310н/98 від 04.06.1998р., а також передання за Актом прийому-передачі від 09.06.1998р., визначеного у Інвентаризаційному описі основних засобів профілакторію «Юність», майна, відповідає звичаям ділового обороту та текстам типових договорів купівлі-продажу цілісних майнових комплексів, що діяли на час укладення Біржового контракту -Договору № 310н/98.

10.06.1998р. ЛОДКБТІ та ЕО було посвідчено право колективної власності позивача на будівлі та споруди майнового комплексу профілакторію «Юність», про що видано Реєстраційне посвідчення серії КММ № 005305.

15.06.1998 позивачу видано Державний акт серії 1-ЛВ № 003072 на право постійного користування земельною ділянкою профілакторію «Юність», площею 7,6511 га.

Як вбачається з матеріалів справи, за наслідками укладення Біржового контракту - Договору № 310н/98 від 04.06.1998р., на підставі рішення правління (протокол №50 від 17.12.1997р.), рішення Спостережної ради (протокол №15 від 17.02.1998р.), а також дозволу Фонду державного майна України (лист 10-17-4110 від 20.04.1998р.). головою правління ВАТ «Кінескоп»було видано наказ "Про ліквідацію дільниці цеху побуту санаторію-профілакторію «Юність»" №148 від 24.12.1998р. Вказаним наказом було вирішено «ліквідувати з 01.01.99р. дільницю санаторію -профілакторію «Юність», яка входила в структуру цеху побуту ВАТ «Кінескоп»; головному бухгалтеру п. Олійнику В.Я. на підставі вище вказаних документів, та акту передачі об'єкту та майна, санаторій - профілакторій «Юність»зняти з бухгалтерського обліку як об'єкт, що проданий»(пп. 1-2 Наказу).

Стосовно тверджень представника відповідача-2, що комунікації, відчуженні відповідачем-2 позивачу за Біржовим контрактом - Договором №310н/98 від 04.06.1998р., та комунікації, відчуженні відповідачем-2 відповідачу-1 за Біржовою угодою № Н-117-8 договором купівлі-продажу від 02.07.2008р., є різними комунікаціями, суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Як вбачається із п.1.1 спірної біржової угоди від 02.07.2008р., відповідач-2 відчужив відповідачу-1 систему зовнішніх трубопроводів води (інв.№36760), систему зовнішніх трубопроводів каналізації (інв. №36761), систему електричного освітлення (інв. №36771). Укладеним між відповідачем-2 та позивачем Біржовим контрактом - Договором № 310н/98 від 04.06.1998р. передбачалось відчуження позивачу цілісного майнового комплексу профілакторію «Юність»(включаючи внутрішньомайданні комунікації) за адресою Львівська область, смт. Брюховичі, вул. Львівська, 62 (п.1.1 договору). Згідно п.3.5 вказаного договору відповідач-2 був зобов'язаний передати позивачу усі комунікації профілакторію.

У відповідності до п.4.3 Біржового контракту - Договору №310н/98 відповідачем-2 було передано позивачу за Актом прийому - передачі від 09.06.1998р. визначене у Інвентаризаційному описі майно. Із даного опису вбачається, що відповідачем-2 було передано позивачу, зокрема, мережі холодного водопостачання, інвен. номери 95, 36760; каналізації, інвен. номери 96, 36513, 36761; та мережі електропостачання, інвен. номери 36770, 36771. Таким чином, інвентаризаційні номери мереж водо-, електро- постачання та каналізації профілакторію «Юність», що були у 1998 році відчуженні відповідачем-2 позивачу та у 2008 році –відповідачу-1, є тотожними.

Окрім цього, слід відмітити, що відповідно до ст.132 Цивільного кодексу УРСР, чинного на момент укладення Біржового контракту - Договору № 310н/98 від 04.06.1998р., приналежністю є річ, призначена служити головній речі і зв'язана з нею спільним господарським призначенням. Приналежність наслідує долю головної речі, якщо у договорі або законі не встановлено інше. Згідно із ст.131 ЦК УРСР складовою частиною речі є все те, що не може бути відділене від неї без пошкодження і істотного знецінення речі. При переході права на річ складові частини її не підлягають відділенню. Норми аналогічного змісту містяться й в Цивільному кодексі України, зокрема у статтях 186 та 187. Оскільки інженерні мережі (комунікації) функціонально, за способом проведення та призначенням пов'язані із будівлями та спорудами, та не можуть бути відділенні від таких будівель/споруд без порушення їх функціонального призначення та пошкодження, такі комунікації вважаються приналежностями та складовими частинами відповідних будівель та споруд.

Згідно зі ст. 1 Господарського процесуального кодексу України підприємства, установи, організації, інші юридичні особи мають право звертатися до господарського суду за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів.

Із п.1.1 спірної біржової угоди вбачається, що її предметом є неліквідне майно колишнього табору відпочинку «Юність»за адресою м. Львів, смт. Брюховичі, вул. Львівська, 62. Зважаючи на те, що єдиним власником всього майна по вул. Львівській, 64 (62) в смт.Брюховичі є позивач, спірна угода є такою, що в цілому прямо порушує його права.

Так 24.09.2010р. відповідач-1, посилаючись на факт укладання Біржової угоди № Н-117-8 Договору купівлі - продажу від 02.07.2008р., звернувся до Брюховицької селищної ради з проханням надати товариству дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки орієнтовного розміру 1,5 гектара для обслуговування наступних об'єктів: 1) Спальний корпус інв. №66, 2) Будинок Дерев'яний інв. №33625, 3) Будинок Дерев'яний інв. №40469, 4) Будинок Дерев'яний інв. №42145, 5) Будинок Дерев'яний інв. №42155, 6) Льодовня з овочезбереження інв. №15 800, 7) Димова труба металева інв. №376, 8) Мережі радіофікації інв. №99, 9) Лінії зв'язку інв. №104, 10) Система зовнішніх трубопроводів води інв. №36760, 11) Система зовнішніх трубопроводів каналізації інв. №36761, 12) Система електричного освітлення інв. №36771, 13) Басейн інв. №00623, 14) Нагірна канава стоку дощових вод інв. №00624, 15) Тенісний корт інв. №00625, 16) Тенісний корт інв. №00626, 17) Футбольне поле інв. № 00627, 18) Зелені насадження інв. № 00628, що знаходяться за адресою: м. Львів, смт. Брюховичі, вул. Львівська, 64 для наступного отримання вказаної земельної ділянки в користування (оренду).

Із доданих до даної заяви графічних матеріалів вбачається, що земельна ділянка, яку відповідач-1 бажає отримати в оренду, належить на праві користування позивачу. Із доданого до матеріалів справи топографічного плану від 12.05.2008р., плану-схеми БТІ від 23.03.2010р. вбачається, що на вказаній частині земельної ділянки знаходяться належні позивачу пожежні водойми з металевими переливними та зливними трубами, дерев'яним пірсом, засувкою, бетонним колодязем під засувку, а також баскетбольна площадка та компостна яма (бетонні).

Оглядом Інвентаризаційної справи профілакторію «Юність», переданої позивачу за п.1.6 Біржового контракту - Договору № 310н/98 від 04.06.1998р., судом встановлено, що в ній не міститься даних про наявність на території профілакторію по вул. Львівській, 62 в смт.Брюховичі таких об'єктів як: тенісні корти, футбольне поле, басейн. На підставі вказаного факту можна зробити висновок про відсутність цих споруд за вказаною адресою станом на зазначений період.

Зі Звіту про експертну оцінку об'єкту від 02.04.1998р. вбачається, що замість вказаних об'єктів на території санаторію-профілакторію „Юність" існували, зокрема, „бетонні земляні укріплення" тенісних кортів та „бетонні берегові укріплення" басейну, які увійшли у вказаний звіт, були оцінені, їх вартість увійшла в складову вартості всього комплексу, та, відповідно, у ціну Біржового контракту-договору № 310н/98 від 04.06.1998р.

Відповідно до ч.1 ст.3 Закону України від 01.07.2004р. № 1952 „Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень" в редакції, чинній на момент укладення спірного договору, речові права на нерухоме майно, їх обмеження та правочини щодо нерухомого майна, підлягали обов'язковій державній реєстрації. Порядок обов'язкової реєстрації вказаних об'єктів регламентується Тимчасовим положенням про порядок реєстрації прав власності на нерухоме майно, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 07.02.2002р. № 7/5 (в редакції, чинній на момент існування відповідних правовідносин щодо укладення спірного договору). Так, відповідно до п. 1.6. вказаного Положення, реєстрація об'єктів нерухомості проводиться на підставі матеріалів технічної інвентаризації.

Порядок проведення інвентаризації вказаних об'єктів регламентується Інструкцією про порядок проведення технічної інвентаризації об'єктів нерухомого майна, затвердженої Наказом Державного комітету будівництва, архітектури та житлової політики України № 127 від 24.05.2001р. Відповідно до розділу 2 вказаної Інструкції, до об'єктів, що підлягають технічній інвентаризації, належать, зокрема, будинки і споруди громадського та виробничого призначення, господарські споруди (колодязі, вигрібні ями, огорожі, ворота, хвіртки, замощення тощо). До будинків і споруд громадського і виробничого призначення, відповідно до п. 2.3. вказаної Інструкції, належать будинки та споруди фізкультурно-оздоровчі та спортивні, відкриті фізкультурно-спортивні споруди, саме якими і є футбольне поле, тенісні корти, басейн.

Відповідно до п.3.1 вказаної Інструкції технічній інвентаризації підлягають об'єкти незалежно від того, побудовані вони за відповідно оформленими документами чи самочинно: будинки, включаючи прибудови та надбудови, громадські та виробничі будинки, господарські будівлі та споруди.

Факт належності вказаних об'єктів до нерухомого майна випливає також із Закону України „Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень". Відповідно до статті 2 вказаного Закону, нерухомим майном є земельні ділянки, а також об'єкти, розташовані на земельній ділянці (будівля, споруда тощо), переміщення яких є неможливим без їх знецінення та зміни їх призначення. Такі споруди як футбольне поле, тенісні корти, басейн не можуть існувати без розташування на земельній ділянці, оскільки земельна ділянка є їх невід'ємною частиною, та з цієї ж причини їх переміщення є неможливим без їх знищення як таких.

Таким чином, станом на 2008 рік, такі об'єкти як футбольне поле, тенісні корти, басейн, в разі їх наявності, підлягали обов'язковій реєстрації, якій мала передувати проведення технічної інвентаризації цих об'єктів.

Відповідно до Інвентаризаційної справи ЛОДКБТІ та ЕО від 16.04.2010р. як допоміжні споруди за адресою вул. Львівська, 64, смт.Брюховичі, м.Львів, розміщені, зокрема, площадка баскетбольна (бетон), площадка волейбольна (земляне покриття), пожежна водойма № 1 (обкладена каменем), пожежна водойма № 2 (без обрамлення), вимощення (бетонна плитка). Наявність цього документу також спростовує твердження відповідачів щодо того, що такі об'єкти як спортивні площадки та басейни, не підлягають інвентаризації та реєстрації.

В свою чергу відповідачами не було надано суду жодних доказів фактичного існування вказаних об'єктів.

Відповідно до частини 6 статті 3 Закону України „Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень", правочини щодо нерухомого майна вчиняються, якщо право власності на це майно зареєстровано відповідно до названого Закону.

Факт відсутності будь-яких доказів наявності у відповідача-2 реєстрації права власності на названі об'єкти доводить незаконність вчинення правочину щодо їх відчуження за спірним договором.

Також слід відмітити, що предметом спірного договору купівлі-продажу, укладеного між відповідачами, серед іншого, є зелені насадження за адресою Львівська область, смт. Брюховичі, вул. Львівська, 62.

Відповідно до ч. 2 ст. 79 Земельного кодексу України право власності на земельну ділянку поширюється в її межах на поверхневий (ґрунтовий) шар, а також на водні об'єкти, ліси і багаторічні насадження, які на ній знаходяться.

Частиною 3 ст. 373 Цивільного кодексу України встановлено, що право власності на земельну ділянку поширюється на поверхневий (ґрунтовий) шар у межах цієї ділянки, на водні об'єкти, ліси, багаторічні насадження, які на ній знаходяться, а також на простір, що є над і під поверхнею ділянки, висотою та глибиною, які необхідні для зведення житлових, виробничих та інших будівель і споруд.

Пунктом 2 Національного стандарту №2 «Оцінка нерухомого майна», затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 28 жовтня 2004 р. №1442, розміщення багаторічних насаджень є земельним поліпшенням.

Враховуючи викладене, право власності на багаторічні насадження є нерозривно пов'язаним з правом власності на земельну ділянку, озеленення є невід'ємною частиною (поліпшенням) земельної ділянки та наслідує долю земельної ділянки і не є самостійним об'єктом цивільних правовідносин.

Як попередньо встановлено судом, позивач є користувачем земельної ділянки площею 7,6511 га, в тому числі 2,7919 га під озелененням, що підтверджується Актом на право постійного користування землею від 10.04.2000р. серія І-ЛВ №004137, виданим на підставі рішення Брюховицької селищної ради №19 від 25.01.2000р.

Оскільки захист права користування здійснюється нарівні із захистом права власності, біржова угода № Н-117-8 договір купівлі-продажу від 02.07.2008р. в цілому безпосередньо порушує право користування позивачем частиною земельної ділянки по вул.Львівській, 64 (наданою позивачу для обслуговування власного адміністративно-господарського комплексу), а також право власності позивача на розташовані на вказаній частині земельної ділянки майнові об'єкти.

Відповідно до ст.328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів.

Відповідно до ч. 1 ст. 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.

Згідно ч. 1 ст. 215 ЦК України недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог ч.ч. 1-3, 5, 6 ст. 203 ЦК України є підставою недійсності такого правочину.

Відповідно до ст.207 Господарського кодексу України господарське зобов’язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням господарської компетенції (спеціальної правосуб’єктності), може бути визнано судом недійсним.

Частина 3 ст. 215 ЦК України встановлює, що якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Укладаючи оспорювань угоду, відповідач-2 відчужив відповідачу-1 майно, що раніше було відчужене відповідачем-2 позивачу за Біржовим контрактом - Договором № 310н/98 від 04.06.1998р. Крім того, укладену між відповідачами біржову угоду буду покладено в обґрунтування необхідності відведення відповідачу-1 земельної ділянки орієнтовного розміру 1,5 гектара по вул. Львівська, 64 в смт. Брюховичі, що є частиною належної позивачу на праві постійного користування земельної ділянки.

Відповідно до ч.5 п.5 постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 06.11.2009р. «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними»вимога про визнання оспорюваного правочину недійсним може бути заявлена як однією зі сторін правочину, так і іншою заінтересованою особою, права та законні інтереси якої порушено вчиненням правочину.

Беручи до уваги, що майно, яке було предметом оспорюваної угоди, на момент вирішення спору по суті не вибуло з володіння позивача, суд вважає вірним обраний позивачем спосіб захисту його порушеного права шляхом звернення до суду з позовом про визнання оспорюваної угоди недійсною.

Враховуючи наведене, суд приходить до висновку щодо наявності підстав для задоволення позову щодо визнання недійсною біржової угоди №Н-117-8 договір купівлі-продажу від 2 липня 2008 року, в зв’язку з її невідповідністю вимогам ст.658 ЦК України.

Відповідно до ст.ст.1, 15 та ст. 19 Закону України «Про міжнародні договори України» Україна повністю визнає на своїй території дію приписів Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо визнання обов'язковою і без укладення спеціальної угоди юрисдикцію Європейського суду з прав людини в усіх питаннях, що стосуються тлумачення і застосування Конвенції. Водночас статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини»встановлено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Статтею 13 Конвенції гарантовано, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

Відповідно до п.1 ст.6 Конвенції кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру.

Стаття 1 Протоколу № 1 до Конвенції гарантує, що кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном.

Відповідно до ст.33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Статтею 34 ГПК України передбачено, що господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Враховуючи наведене, суд прийшов до висновку, що позовні вимоги позивача обґрунтовані, підставні та такі, що підлягають до задоволення.

Оскільки спір виник з вини відповідачів, судові витрати по розгляду справи відповідно до ст.49 ГПК України необхідно покласти на відповідачів в рівних частинах.

З огляду на викладене, керуючись ст.ст. 182, 191, 202, 203, 215, 317, 319, 321, 328, 658 ЦК України, ст.ст.144, 207 ГК України, ст.ст. 1, 4, 33, 34, 35, 44, 49, 82, 83, 84, 85, 116 ГПК України, суд –

В И Р І Ш И В:

1.          Позов задоволити.

2.          Визнати недійсною біржову угоду №Н-117-8 договір купівлі - продажу від 2 липня 2008 року, укладену між Товариством з обмеженою відповідальністю «Центр сприяння розвитку спорту»та Відкритим акціонерним товариством «Кінескоп».

3.          Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Центр сприяння розвитку спорту»(79013 м.Львів, вул.Єфремова, 32а, ідентифікаційний код 35969008) на користь Релігійної організації „Релігійний Центр Свідків Єгови в Україні” (79491 Львівська область, смт.Брюховичі, вул..Львівська, 64, ідентифікаційний код 20819222) 42 грн. 50 коп. державного мита та 118 грн. 00 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

4.          Стягнути з Відкритого акціонерного товариства «Кінескоп»(79015 м.Львів, вул..Тургенєва, 73, ідентифікаційний код 20834701) на користь Релігійної організації „Релігійний Центр Свідків Єгови в Україні” 79491 Львівська область, смт.Брюховичі, вул..Львівська, 64, ідентифікаційний код 20819222) 42 грн. 50 коп. державного мита та 118 грн. 00 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

5.          Накази видати згідно ст.116 ГПК України.

Суддя