Рішення № 12985880, 21.12.2010, Господарський суд Львівської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21.12.10                                                                                           Справа№ 32/209 (2010)

Господарський суд Львівської області в складі судді Сухович Ю.О. при секретарі судових засідань Палюх Г.І. розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи

За позовом: Стрийського міського комбінату комунальних підприємств, м.Стрий Львівська область.

До відповідача: Стрийського управління житлового господарства ЖЕК-4, м.Стрий Львівська область.

Про стягнення 199 311,14 грн.

За участю представників сторін:

Від позивача: Дармонук А.Р. - представник (довіреність №928 від 03.12.2010р.).

Від відповідача: не з’явився.

Права та обов’язки сторін передбачені ст.ст. 20, 22 ГПК України роз’яснено, заяви про відвід судді не поступали, клопотання про технічну фіксацію судового процесу не надходили.

Суть спору: Позовні вимоги заявлено Стрийським міським комбінатом комунальних підприємств, м.Стрий Львівська область до Стрийського управління житлового господарства ЖЕК-4, м.Стрий Львівська область про стягнення 199311,14 грн. з яких 117199,60 грн. основний борг, 51995,00 грн. штраф, 23674,33 грн. інфляційні нарахування та 6442,47 грн. 3% річних.

Ухвалою суду від 12.11.2010р. прийнято позовну заяву, порушено провадження у справі та призначено її до судового розгляду на 07.12.2010р. Розгляд справи було відкладено на 21.12.2010р. з підстав вказаних в ухвалі суду від 07.12.2010р.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав в повному обсязі, просив позов задоволити з підстав викладених у позовній заяві.

Відповідач в судове засідання повторно не з’явився, вимог ухвал суду не виконав, причин неявки та невиконання вимог ухвал суду не пояснив.

Станом на 21.12.2010р. від відповідача відзив, заяви, клопотання, в тому числі про відкладення розгляду справи не надходили.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши зібрані докази, суд вважає за можливе розглянути справу відповідно до ст. 75 ГПК України за наявними у ній матеріалами, яких достатньо для вирішення спору по суті.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши представника позивача, господарський суд, встановив:

На підставі укладених договорів № 311 від 01.01.2007р. та № 32 від 05.02.2008р. Стрийський міський комбінат комунальних підприємств надавав Стрийському управлінню житлового господарства ЖЕК-4 послуги з вивезення твердо-побутових відходів, рідких нечистот та використання міського сміттєзвалища.

У зв»язку із наявністю у відповідача боргу в сумі 117199,60 грн. по оплаті послуг наданих позивачем по вищевказаних договорах, 02.02.2009р. між сторонами було укладено мирову угоду, згідно якої відповідач зобов»язувався сплатити вищевказану суму заборгованості протягом 23 місяців відповідно до графіку встановленого сторонами, а саме 5095,63 грн. щомісячно протягом періоду лютий 2009р. –грудень 2010р. Відповідно до умов мирової угоди відповідач зобов»язувався вчасно сплачувати визначені графіком суми.

Відповідач не здійснив жодного платежу згідно графіку передбаченого мировою угодою, відтак станом на 01.09.2010р. борг становить 117199,60 грн.

Позивач керуючись умовами п.5.3. договору № 311 від 01.01.2007р., нарахував відповідачу штраф, який згідно поданого ним розрахунку становить 48650,00 грн. На підставі п.3.1. договору № 32 від 05.02.2008р. позивач нарахував відповідачу штраф в сумі 3345,00 грн. Загальна сума штрафів становить 51995,00 грн.

Крім того, позивач згідно умов ст.625 ЦК України нарахував відповідачу 23674,33 грн. інфляційних та 6442,47 грн. 3% річних.

Відтак, позивач просить стягнути 199311,14 грн. з яких 117199,60 грн. основний борг, 51995,00 грн. штраф, 23674,33 грн. інфляційних нарахувань та 6442,47 грн. 3% річних.

При прийнятті рішення суд виходить із наступного:

Як передбачено ст.509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно ст.11 Цивільного кодексу України, однією з підстав виникнення цивільних прав та обов’язків, зокрема є договори та інші правочини. Згідно ст.174 Господарського кодексу України однією з підстав виникнення господарського зобов’язання є господарський договір та інші угоди, передбачені законом, а також угоди не передбачені законом, але такі, які йому не суперечать.

Згідно ст.627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору, з урахуванням вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. За умовами ст.629 ЦК України договір є обов’язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст.901 ЦК України, за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов’язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов’язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Факт виконання позивачем зобов’язань підтверджується актами виконаних робіт підписаними сторонами. Будь-яких заперечень щодо якості та кількості наданих позивачем послуг відповідач не висловлював, борг в сумі 117 199,60 грн. визнав, уклавши з позивачем мирову угоду згідно якої сторони погодили розтермінування сплати боргу.

Згідно ст.530 ЦК України якщо у зобов’язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

В мировій угоді сторони передбачили, що відповідач зобов»язаний сплачувати щомісячно по 5095,63 грн. протягом лютого 2009р. - грудня 2010р.

Відповідач не здійснив жодного платежу відповідно до графіку розтермінування боргу, відтак станом на 01.09.2010р. борг становить 117199,60 грн.

У відповідності із ст.193 ГК України зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання –відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Аналогічно відповідно до ст.526 ЦК України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

За умовами ст.612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання свого зобов’язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Статтею 525 ЦК України передбачено, що одностороння відмова від зобов’язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідач проти позову не заперечив, доказів погашення боргу суду не представив, відтак, суд враховуючи вищенаведені норми Цивільного кодексу України та Господарського кодексу України прийшов до висновку про те, що вимога позивача про стягнення 117199,60 грн. є обгрунтованою та підлягає задоволенню.

Згідно із ч.2 ст.625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відповідно до положень ч.2 ст.625 ЦК України інфляційні та 3% річних віднесено до структури суми боргу, сплата яких безпосередньо пов”язана законодавцем з обов”язком сплати боржником, який прострочив, сплату основної суми боргу.

Інфляційні та річні є окремим видом цивільних зобов'язань, які існують в силу прострочення боржником терміну виконання грошового зобов'язання та є за своєю правовою природою відшкодуванням матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Відтак, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню згідно поданого ним розрахунку 23674,33 грн. інфляційних нарахувань та 6442,47 грн. 3% річних.

Щодо позовних вимог позивача про стягнення штрафу за прострочення платежу суд зазначає наступне:

Відповідно до ст.611 ЦК України, у разі порушення зобов’язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Статтею 549 ЦК України встановлено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов’язання.

Згідно ч.1 ст.547 ЦК України правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання вчиняється у письмовій формі.

Як вбачається з умов мирової угоди сторони не передбачили в ній відповідальності, яка може застосовуватись до відповідача за порушення строків оплати, відтак нарахування позивачем штрафу на підставі попередньо укладених угод є безпідставним.

Отже, в задоволенні позовних вимог про стягнення з відповідача 51995,00 грн. штрафу суд відмовляє.

В порядку ст. 43 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.

В порядку ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Відповідно до абзацу 2 ст. 34 ГПК України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Згідно ст.43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об’єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Дослідивши матеріали справи та оцінивши представлені докази, суд вважає позов обгрунтованим, таким, що підлягає до задоволення частково.

Судові витрати згідно ст.49 ГПК України покласти на сторони пропорційно.

Керуючись ст.ст. 11, 509, 525, 526, 530, 611, 612, 625, 901 ЦК України, ст.ст.174, 193, 218, 230-232 ГК України, ст.ст. 43, 33, 34, 49, 75, 82-84, 115, 116 ГПК України, суд –

ВИРІШИВ:

1. Позов задоволити частково.

2. Стягнути із Стрийського управління житлового господарства ЖЕК-4, 82400, Львівська область, м.Стрий, вул.Харкова, 6 (р/р № 2600006274, банк «Експрес-Банк», МФО 325956, код ЄДРПОУ 02128247) на користь Стрийського міського комбінату комунальних підприємств, 82400, Львівська область, м.Стрий, вул.Нижанківського, 50 (р/р 2600512404 в ЛОД АППБ «Аваль»; МФО 325570; код ЄДРПОУ 05759310) 117199,60 грн. основного боргу, 23674,33 грн. інфляційних нарахувань, 6442,47 грн. 3% річних, а також 1473,16 грн. держмита та 174,43 грн. вартості витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3. Наказ видати після набрання судовим рішенням законної сили, в порядку ст.116 ГПК України.

4. В задоволенні позову в частині стягнення 51995,00 грн. штрафу відмовити.

5. Рішення набирає законної сили відповідно до ст.85 ГПК України, може бути оскаржене до Львівського апеляційного господарського суду в порядку і строки, передбачені ст.ст.91-93 ГПК України.

Суддя Сухович Ю.О.

Суддя