Рішення № 12985764, 14.12.2010, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 61/6714.12.10 За позовом:Приватного підприємства «Торгпродсервіс»

До відповідача:Клінічного санаторію «Перемога»

Про: визнання правочину дійсним та стягнення заборгованості в розмірі 209775 грн. 24 коп.

Суддя Івченко А.М.

Представники: Позивача:Олійник А.М. –дов. № 509/10 від 09.11.2010 Відповідача:Чечик О.М. –дов. № № 274 від 14.06.2010 У судовому засіданні 14.12.2010 оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Приватне підприємство «Торгпродсервіс»звернулось до господарського суду міста Києва з позовом до Клінічного санаторію «Перемога»про визнання правочину дійсним та стягнення заборгованості в розмірі 209775 грн. 24 коп.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що позивачем здійснювалась поставка відповідачу продуктів харчування, що підтверджується видатковими накладними, а саме відмітками сторін в накладних, одна із сторін вчинила дію, а друга сторона підтвердила її вчинення, зокрема шляхом прийняття виконання, такий правочин у разі спору може бути визнаний судом дійсним на підставі ст. 218 ЦК України.

Ухвалою суду від 29.11.2010 порушено провадження у справі № 61/67, розгляд справи призначено у судовому засіданні на 14.12.2010, зобов’язано сторони виконати певні дії.

У судовому засіданні 14.12.2010 представник позивача підтримав позовні вимоги.

Представник відповідача в усній формі проти задоволення позову не заперечив.

Судом, у відповідності з вимогами ст. 81-1 ГПК України, складено протокол судового засідання, який долучено до матеріалів справи.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши наявні у матеріалах справи докази, оглянувши у судовому засіданні оригінали документів, копії яких знаходяться у матеріалах справи, суд -

ВСТАНОВИВ:

На виконання усної домовленості, позивачем було здійснено відповідачу поставку товару, а саме продуктів харчування, що підтверджується видатковими накладними: № 8767 від 31.03.2010 на суму 11233 грн. 90 коп., № ТПС-09662 від 09.04.2010 на суму 5126 грн. 00 коп., № ТПС-14301 від 21.05.2010 на суму 7 316 грн. 20 коп., № ТПС-15232 від 31.05.2010 на суму 7 956 грн. 00 коп., № ТПС-16181 від 04.06.2010 на суму 4 941 грн. 00 коп., № ТПС-16322 від 07.06.2010 на суму 6 326 грн. 40 коп., № ТПС-17002 від 11.06.2010 на суму 6 669 грн. 00 коп., № ТПС-17115 від 14.06.2010 на суму 5238 грн. 00 коп., № ТПС-17740 від 18.06.2010 на суму 7 421 грн. 20 коп., № ТПС-17822 від 18.06.2010 на суму 4 978 грн. 80 коп., № ТПС-18108 від 23.06.2010 на суму 1 728 грн. 00 коп., № ТПС-18422 від 25.06.2010 на суму 11844 грн. 00 коп., № ТПС-18563 від 29.06.2010 на суму 10 224 грн. 00 коп., № ТПС-19918 від 02.07.2010 на суму 1 881 грн. 60 коп., № ТПС-20223 від 07.07.2010 на суму 12 556 грн. 20 коп., № ТПС-20620 від 12.07.2010 на суму 9 810 грн. 00 коп., № ТПС-20847 від 14.07.2010 на суму 822 грн. 48 коп., № ТПС-20848 від 14.07.2010 на суму 6750 грн. 00 коп., № ТПС-21233 від 19.07.2010 на суму 1 593 грн. 60 коп., № ТПС-21760 від 23.07.2010 на суму 1054 грн. 92 коп., № ТПС-21763 від 23.07.2010 на суму 7 848 грн. 00 коп., № ТПС-22305 від 28.07.2010 на суму 5 400 грн. 00 коп., № ТПС-22181 від 28.07.2010 на суму 2 361 грн. 60 коп., № ТПС-22625 від 02.08.2010 на суму 6 804 грн. 00 коп., № ТПС-23129 від 06.08.2010 на суму 10 800 грн. 00 коп., № ТПС-23276 від 09.08.2010 на суму 1 699 грн. 20 коп., № ТПС-23555 від 11.08.2010 на суму 798 грн. 64 коп., № ТПС-24693 від 20.08.2010 на суму 616 грн. 86 коп., № ТПС-23404 від 30.08.2010 на суму 265 грн. 22 коп., № ТПС-08615 від 29.03.2010 на суму 1050 грн. 00 коп., № ТПС-08774 від 31.03.2010 на суму 1050 грн. 00 коп., № ТПС-09231 від 02.04.2010 на суму 167 грн. 40 коп., № ТПС-09660 від 09.04.2010 на суму 175 грн. 77 коп., № ТПС-14300 від 23.06.2010 на суму 299 грн. 00 коп., № ТПС-23273 від 09.08.2010 на суму 9 442 грн. 00 коп., № ТПС-23273 від 09.08.2010 на суму 9 442 грн. 00 коп., № ТПС-19962 від 02.07.2010 на суму 1 047 грн. 00 коп., № ТПС-20016 від 05.07.2010 на суму 435 грн. 00 коп., № ТПС-20614 від 12.07.2010 на суму 1 216 грн. 90 коп., № ТПС-20850 від 14.07.2010 на суму 717 грн. 50 коп., № ТПС-21244 від 19.07.2010 на суму 427 грн. 00 коп., № ТПС-21757 від 23.07.2010 на суму 1047 грн. 00 коп., № ТПС-21875 від 26.07.2010 на суму 84 грн. 40 коп., № ТПС-22875 від 04.08.2010 на суму 1005 грн. 90 коп., № ТПС-23169 від 06.08.2010 на суму 500 грн. 00 коп., № ТПС-23270 від 1047 грн. 00 коп., № ТПС-23552 від 11.08.2010 на суму 849 грн. 00 коп., № ТПС-21113 від 16.07.2010 на суму 2 028 грн. 18 коп., № ТПС-21231 від 19.07.2010 на суму 1 644 грн. 90 коп., № ТПС-21508 від 21.07.2010 на суму 3 685 грн. 70 коп., № ТПС-21762 від 23.07.2010 на суму 2 013 грн. 96 коп., № ТПС-22180 від 28.07.2010 на суму 3 002 грн. 17 коп., № ТПС-22497 від 30.07.2010 на суму 1 083 грн. 81 коп., № ТПС-22624 від 02.08.2010 на суму 975 грн. 65 коп., № ТПС-22874 від 04.08.2010 на суму 3 694 грн. 95 коп., № ТПС-23275 від 09.08.2010 на суму 2 432 грн. 40 коп., № ТПС-23557 від 11.08.2010 на суму 850 грн. 04 коп., № ТПС-23797 від 13.08.2010 на суму 2594 грн.70 коп., № ТПС-23967 від 16.08.2010 на суму 285 грн. 00 коп., № ТПС-21510 від 21.07.2010 на суму 142 грн. 50 коп., № ТПС-21510 від 21.07.2010 на суму 142 грн. 50 коп., № ТПС-15234 від 31.05.2010 на суму 627 грн. 00 коп., № ТПС-15660 від 02.06.2010 на суму 450 грн. 00 коп., № ТПС-15659 від 02.06.2010 на суму 260 грн. 00 коп., № ТПС-15440 від 01.06.2010 на суму 2 159 грн. 00 коп., № ТПС-18185 від 23.06.2010 на суму 142 грн. 50 коп., № ТПС-08796 від 31.03.2010 на суму 55 грн. 87 коп.

Зазначені обставини свідчать про те, що між сторонами відповідно до ч. 1 ст. 181 ГК України у спрощений спосіб було укладено господарський договір, який за своєю правовою природою є договором поставки.

Відповідно до ст. 265 ГК України за договором поставки одна сторона –постачальник зобов’язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні –покупцеві товар (товари), а покупець зобов’язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму. Згідно з ч. 6 цієї ж статті до відносин поставки, не врегульованих цим Кодексом, застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України про договір купівлі-продажу.

Як передбачено ст. 530 ЦК України, якщо у зобов’язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Якщо строк (термін) виконання боржником обов’язку не встановлений або визначений моментом пред’явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов’язок у семиденний строк від дня пред’явлення вимоги, якщо обов’язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Як вбачається з матеріалів справи, між сторонами було складено та підписано акт звірки взаєморозрахунків станом на 10.09.2010, відповідно до якого заборгованість відповідача перед позивачем становить 209775 грн. 24 коп.

Крім того, 13.09.2010 позивач надіслав відповідачу претензію № б/н від 13.09.2010 з вимогою про сплату заборгованості за поставлений товар в сумі 209775 грн. 24 коп., яка була залишена без задоволення.

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов’язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Зазначене також кореспондується зі ст. 526 Цивільного кодексу України, де встановлено, що зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов’язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Статтею 692 Цивільного кодексу України покупець зобов’язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Суд, розглянувши в судовому засіданні первинні документи, а також усні та письмові пояснення позивача та відповідача, який проти позову не заперечив, прийшов до висновку, що позовні вимоги про стягнення 209775 грн. 24 коп. заборгованості за поставлений товар, є обґрунтованими та законними та визнаються судом такими, що підлягають задоволенню.

Вимога позивача щодо визнання правочину дійсним, судом задоволенню не підлягає з огляду на нижченаведене.

Статтею 181 Господарського кодексу України встановлено загальний порядок укладання господарських договорів, відповідно до якого господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами та скріпленого печатками. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів. У разі якщо сторони не досягли згоди з усіх істотних умов господарського договору, такий договір вважається неукладеним (таким, що не відбувся). Якщо одна із сторін здійснила фактичні дії щодо його виконання, правові наслідки таких дій визначаються нормами Цивільного кодексу України.

Відповідно до ч. 1 ст. 202 Цивільного кодексу України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Правочин є підставою виникнення цивільних прав та обов’язків. Він є юридичним фактом у розумінні ст. 11 ЦК України та являє собою вольові дії, спрямовані на досягнення певного результату, тобто є обставиною, з настанням якої закон пов’язує виникнення, зміну або припинення цивільних правовідносин.

Згідно з ч. 5 ст. 203 Цивільного кодексу України правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків.

Захист прав суб'єктів господарювання встановлено ст. 20 Господарського кодексу України, держава забезпечує захист прав і законних інтересів суб'єктів господарювання та споживачів. Кожний суб'єкт господарювання та споживач має право на захист своїх прав і законних інтересів. Права та законні інтереси зазначених суб'єктів захищаються шляхом:

- визнання наявності або відсутності прав;

- визнання повністю або частково недійсними актів органів державної влади та органів місцевого самоврядування, актів інших суб'єктів, що суперечать законодавству, ущемлюють права та законні інтереси суб'єкта господарювання або споживачів; визнання недійсними господарських угод з підстав, передбачених законом;

- відновлення становища, яке існувало до порушення прав та законних інтересів суб'єктів господарювання;

- припинення дій, що порушують право або створюють загрозу його порушення;

- присудження до виконання обов'язку в натурі;

- відшкодування збитків;

- застосування штрафних санкцій;

- застосування оперативно-господарських санкцій;

- застосування адміністративно-господарських санкцій;

- установлення, зміни і припинення господарських правовідносин;

- іншими способами, передбаченими законом.

Порядок захисту прав суб'єктів господарювання та споживачів визначається Господарський Кодексом, іншими законами.

Статтею 16 Цивільного кодексу України передбачено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

При цьому частина 2 передбачає способи захисту цивільних прав та інтересів, які можуть виражатися у:

- визнання права;

- визнання правочину недійсним;

- припинення дії, яка порушує право;

- відновлення становища, яке існувало до порушення;

- примусове виконання обов'язку в натурі;

- зміна правовідношення;

- припинення правовідношення;

- відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди;

- відшкодування моральної (немайнової) шкоди;

- визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.

Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.

Таким чином, діюче законодавство передбачає, що суд при дослідженні і встановленні дійсних обставин справи може враховувати не тільки вимоги, визначені законом, а й договором.

При цьому позивачем не наведено жодних нормативно-правових обґрунтувань щодо визнання правочину дійсним, а отже спосіб захисту цивільного права обраний невірно.

Згідно ст. 43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Відповідно до статті 49 ГПК України судові витрати покладаються на сторін пропорційно задоволеним позовним вимогам.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 82-85, ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Клінічного санаторію «Перемога»(03129, м. Київ, вул. Бударина, 3; код 03190515) з будь-якого рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання судового рішення, на користь Приватного підприємства «Торгпродсервіс»(04108, м. Київ, пров. Квітневий, 1-Б; кв. 37; код 30757072) 209775 (двісті дев’ять тисяч сімсот сімдесят п’ять) грн. 24 коп. –основного боргу, 2097 (дві тисячі дев’яносто сім) грн. 75 коп. - державного мита, 236 (двісті тридцять шість) грн. 00 коп. - витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3. В іншій частині позову –відмовити.

4. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання.

СуддяА.М.Івченко Дата підписання рішення: 20.12.2010