Рішення № 12985726, 01.12.2010, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 52/43301.12.10 Господарський суд міста Києва у складі судді Чебикіної С.О., розглянувши справу за позовом Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Гарант-Система»до Відкритого акціонерного товариства Національна акціонерна страхова компанія «Оранта»про стягнення 4097,33 грн. за участю представника позивача Матяш С.В., довіреність № б/н від 04.08.2010 року, відповідача не зявився, ВСТАНОВИВ:

На розгляд господарського суду м. Києва передані позовні вимоги Приватного акціонерного товариства «Страхова Компанія «Гарант-Система»до Відкритого акціонерного товариства Національної акціонерної страхової компанії «Оранта»про стягнення 4097,33 грн.

Свої позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що 30.12.2007 року в м. Мукачево по вул. Велика Васильківська мала місце дорожньо-транспортна пригода за участю автомобіля «Деу», д.н. НОМЕР_2 під керуванням ОСОБА_1. та автомобіля «Пежо»д.н. НОМЕР_1, під керуванням ОСОБА_2.

Позивачем було виплачено страхове відшкодування в розмірі 8022,08 грн.

Крім того, позивач додатково оплатив вартість послуг за експертизу у розмірі 480,00 гривень.

Цивільну відповідальність винної особи у ДТП - гр. ОСОБА_1 було застраховано ВАТ Національна акціонерна страхова компанія «Оранта».

23.10.2009 року позивач направив відповідачу претензію для отримання суми страхового відшкодування в порядку регресу, проте відповіді на дану претензію не отримав.

У звязку з вищезазначеним, позивач звернувся до суду.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 29.09.2010 року порушено провадження у справі та призначено до розгляду на 24.11.2010 року.

У судовому засіданні 24.11.2010 року представник відповідача надав відзив на позовну заяву, в якому визнав позов в частині стягнення 3205,13 грн., і іншій частині в позові просив відмовити.

У судовому засіданні 24.11.2010 року оголошувалася перерва на 01.12.2010 року.

Представник відповідача в судове засідання 01.12.2010 року не зявився, відзив на позов не надав, про час і місце судового засідання був повідомлений належним чином.

Враховуючи те, що незявлення представника відповідача не перешкоджає розгляду справи по суті, а матеріали справи є достатніми для вирішення спору в даному судовому засіданні, суд вважає за можливе розглянути позов у відсутності представника відповідача, за наявними у справі матеріалами згідно з вимогами статті 75 Господарського процесуального кодексу України.

Заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши наявні в матеріалах справи докази, всебічно і повно зясувавши всі фактичні дані, на яких ґрунтується позов, обєктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд вважає, позовні вимоги позивача такими, що підлягають задоволенню частково з наступних підстав.

Як вбачається з довідки Головного управління в місті Києві УДАІ вих. №244 від 08.01.2008 року та постанови Голосіївського районного суду м. Києва № 3-2116/10 від 08.02.2008 року, гр. ОСОБА_1. 30.12.2007 року о 13:00 годині по вул. Велика Васильківська в м. Києві, керуючи автомобілем «Деу»д.н. НОМЕР_2, при перестроюванні з правого ряду в крайній лівий ряд не пропустив автомобіль «Пежо»д.н. НОМЕР_1, який рухався в попутному напрямку, внаслідок чого здійснив з ним зіткнення, що привело до пошкодження транспортних засобів.

Постановою Голосіївського районного суду м. Києва у справі №3-2116/10 від 08.02.2008 року ОСОБА_1 визнано винним в скоєнні адміністративного правопорушення та піддано адміністративному стягненню у вигляді штрафу в розмірі 68,00 грн.

Внаслідок вказаної ДТП було пошкоджено автомобіль «Пежо», д.н. НОМЕР_1.

Пошкоджений автомобіль був застрахований ОСОБА_2 у позивача на підставі договору страхування наземного транспорту № 05-16/000336 від 03.08.2007 року.

Відповідно до звіту від 24.03.2008 року матеріальний збиток, який завданий власнику автомобіля «Пежо», д.н. НОМЕР_1 внаслідок його пошкодження при ДТП, становить 8434,28 грн.

Як вбачається з страхового акту №05-17/061 від 24.03.2008 року позивачем встановлено факт настання страхового випадку та вирішено виплати страхове відшкодування в розмірі 8022,08 грн.

Зазначені кошти позивачем були перераховані, що підтверджується наявним в матеріалах справи платіжним дорученням № 935 від 01.04.2008 року.

Також, позивачем було виплачено Фізичній особі-підприємцю ОСОБА_3 480,00 грн. за послуги експертизи.

Статтею 27 Закону України «Про страхування»та статтею 993 ЦК України визначено, що до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток.

Таким чином, до позивача перейшло в межах суми 8502,08 грн. право зворотної вимоги до особи, відповідальної за заподіяний збиток.

Як вбачається з матеріалів справи , транспортний засіб «Деу», д.н. НОМЕР_2, яким спричинено ДТП, що потягнуло нанесення шкоди автомобілю «Пежо»д.н. НОМЕР_1, належить ОСОБА_4., що підтверджується довідкою Головного управління в місті Києві УДАІ вих. №244 від 08.01.2008 року.

Частинами першою та другою статті 1187 Цивільного кодексу України встановлено, що джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов'язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо- і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб. Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 1188 ЦК України шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою.

Таким чином, за змістом вказаної норми, у відносинах між кількома володільцями джерел підвищеної небезпеки відповідальність будується на загальному принципу вини.

Вина особи, яка керувала автомобілем «Деу», д.н. НОМЕР_2 (ОСОБА_1.), та який перебував у її користуванні, встановлена у судовому порядку.

Тому, ОСОБА_1. є особою, відповідальною за збиток, заподіяний автомобілю «Пежо»д.н. НОМЕР_1 у результаті пошкодження цього автомобіля при ДТП.

Відповідно до статті 1166 ЦК України шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Згідно з статтею 1192 ЦК України з урахуванням обставин справи суд за вибором потерпілого може зобов'язати особу, яка завдала шкоди майну, відшкодувати її в натурі (передати річ того ж роду і такої ж якості, полагодити пошкоджену річ тощо) або відшкодувати завдані збитки у повному обсязі. Розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.

Судом встановлено, що між Відкритим акціонерним товариством національної акціонерної страховою компанією «Оранта»та ОСОБА_1. було укладено договір (поліс) № ВА/5969853 обовязкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, відповідно до якого Відкрите акціонерне товариство національна акціонерна страхова компанія «Оранта»взяло на себе зобовязання відшкодувати шкоду заподіяну, зокрема, майну третім особам під час ДТП, яка сталася за участю забезпеченого транспортного засобу «Деу», д.н. НОМЕР_2 і внаслідок якої настає цивільно-правова відповідальність ОСОБА_1 Вказаним договором передбачено, що ліміт відповідальності за шкоду заподіяну майну третіх осіб становить 35 000,00 грн., франшиза 0 грн.

Заявою про виплату страхового відшкодування вих. №05/1806 від 23.10.2009 року позивач звернувся до відповідача з вимогою про виплату страхового відшкодування в розмірі 4097,33 грн. (3617,33 грн. вартість відновлювального ремонту з урахуванням фізичного зносу складових частин + 480,00 грн. сума витрат на проведення авто товарознавчого дослідження) До вказаного листа були додані усі необхідні документи для здійснення такої виплати. Дана заява була отримана відповідачем 28.10.2009 року, що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення №08392792.

Проте, відповідач у місячний строк з дня отримання вказаної претензії з доданими до неї документами суми страхового відшкодування не виплатив.

Згідно з пунктом 37.1 статті 37 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»виплата страхового відшкодування здійснюється протягом одного місяця з дня отримання страховиком визначених у статті 35 цього Закону документів або в строки та в обсягах, визначених рішенням суду.

Частиною 1 статті 530 ЦК України передбачено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Статтею 22 ЦК України передбачено, що особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є, зокрема, втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки).

Відповідно до пункту 22.1 статті 22 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»при настанні страхового випадку страховик відповідно до лімітів відповідальності страховика відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, яка була заподіяна у результаті дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.

Згідно з статтею 29 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»у зв'язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов'язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, включаючи витрати на усунення пошкоджень, зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, з евакуацією транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент дорожньо-транспортної пригоди, чи до місця здійснення ремонту на території України. Якщо транспортний засіб необхідно, з поважних причин, помістити на стоянку, до розміру шкоди додаються також витрати на евакуацію транспортного засобу до стоянки та плата за послуги стоянки.

Відповідачем не спростовано належними засобами доказування обставин, на які посилається позивач в обґрунтування своїх позовних вимог.

Розглядаючи спір по суті суд також зазначає, що частиною п'ятою статті 1187 ЦК України передбачено, що особа, яка здійснює діяльність, що є джерелом підвищеної небезпеки, відповідає за завдану шкоду, якщо вона не доведе, що шкоди було завдано внаслідок непереборної сили або умислу потерпілого.

Відповідач у відзиві поданому 24.11.2010 року через канцелярію суду визнав позов в частині стягнення 3205,13 грн.

Відповідно до ч.5 ст.78 ГПК України у разі визнання відповідачем позову господарський суд приймає рішення про задоволення позову за умови, що дії відповідача не суперечать законодавству або не порушують прав та охоронюваних законом інтересів інших осіб.

Визнання відповідачем позову не порушує прав третіх осіб і не суперечить законодавству.

Оскільки, відповідач не довів факт того, що шкоду транспортному засобу «Пежо», д.н. НОМЕР_1 було завдано внаслідок непереборної сили або умислу його водія, та не надав доказів сплати відшкодування заподіяної шкоди на користь власника зазначеного автомобіля та беручи до уваги те, що розмір збитків розраховується, виходячи із вартості матеріального збитку з урахуванням коефіцієнту фізичного зносу, ліміту відповідальності та за вирахуванням суми франшизи, тому вимоги позивача щодо стягнення з відповідача страхового відшкодування підлягають задоволенню частково в розмірі 3617,33 грн. (4097,33 грн. (вартість ремонтно-відновлювальних робіт з урахуванням фізичного зносу складових частин та витрати на оплату експертизи) 480,00 грн. витрат на оплату експертизи = 3617,33 грн.).

Вимоги позивача а частині стягнення страхового відшкодування в розмірі 480,00 грн. (витрати на оплату експертизи) не підлягають задоволенню.

Державне мито у сумі 90,05 грн. та витрати позивача на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у сумі 208,35 грн. підлягають стягненню з відповідача пропорційно задоволених вимог.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 49, 75, 78, 8285 ГПК України, суд

В И Р І Ш И В:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Відкритого акціонерного товариства Національної акціонерної страхової компанії «Оранта»(01032, м. Київ, вул. Жилянська, буд. 75, код 00034186) на користь Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Гарант-Система»(04070, м. Київ, вул. П.Сагайдачного/Ігорівська, буд. 10/5, літера А, код 31725819) 3 617 (три тисячі шістсот сімнадцять) грн. 33 коп. боргу, 90 (девяносто) грн. 05 коп. державного мита та 208 (двісті вісім) грн. 35 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

В іншій частині в позові відмовити.

Після вступу рішення в законну силу видати наказ.

Рішення набирає законної сили відповідно до вимог ст. 85 ГПК України.

СуддяС. Чебикіна