Рішення № 12985716, 01.12.2010, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 52/42001.12.10 Господарський суд міста Києва у складі судді Чебикіної С.О., розглянувши справу за позовом Приватного акціонерного товариства «Страхова Група «ТАС»до Відкритого акціонерного товариства Національна акціонерна страхова компанія «Оранта»про стягнення 30711,74 грн. за участю представника позивача Шевчук Н.В., довіреність № ГО-09/222 від 18.11.2010 року, відповідача Кучми О.Л., довіреність № 08-03-28/308-10 від 16.06.2010 року, ВСТАНОВИВ:

На розгляд господарського суду м. Києва передані позовні вимоги Приватного акціонерного товариства «Страхова Група «ТАС»до Відкритого акціонерного товариства Національної акціонерної страхової компанії «Оранта»про стягнення 30711,74 грн.

Свої позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що 04.01.2010 року в м. Чернівці по вул. Стасюка мала місце дорожньо-транспортна пригода за участю автомобіля «ВАЗ 21217», д.н. НОМЕР_1 під керуванням ОСОБА_1. та автомобіля «Фольцваген»д.н. НОМЕР_2, під керуванням ОСОБА_2.

Позивачем було виплачено страхове відшкодування в розмірі 30711,74 грн.

Цивільну відповідальність винної особи у ДТП - гр. ОСОБА_1. було застраховано ВАТ Національна акціонерна страхова компанія «Оранта».

20.09.2010 року позивач направив відповідачу претензію для отримання суми страхового відшкодування в порядку регресу, проте відповіді на дану претензію не отримав.

У звязку з вищезазначеним, позивач звернувся до суду.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 29.09.2010 року порушено провадження у справі та призначено до розгляду на 17.11.2010 року.

У звязку із хворобою судді Чебикіної С.О. судове засіданні призначене на 17.2010 року не відбулося і було перенесене на 01.12.2010 року.

24.11.2010 року через канцелярію суду відповідач надав відзив на позовну заяву.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши наявні в матеріалах справи докази, всебічно і повно зясувавши всі фактичні дані, на яких ґрунтується позов, обєктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд вважає, позовні вимоги позивача такими, що підлягають задоволенню з наступних підстав.

Як вбачається з довідки Відділу ДАІ з обслуговування адміністративної території м. Черінвці УМВС України в Чернівецькій області від 05.01.2010 року та постанови Шевченківського районного суду м. Чернівці у справі №3-191/10 від 01.02.2010 року, 04.01.2010 року об 11 год. 00 хв. ОСОБА_1. керував автомобілем марки «ВАЗ 21217»державний номер НОМЕР_1 в м. Чернівці по вул. Стасюка зі сторони проспекту Незалежності в сторону вул. Комарова на неврегульованому перехресті вул. Стасюка з вул. Полєтаєва недотримався безпечної дистанції, в результаті чого допустив зіткнення з автомобілем «Фольцваген»державний номерний знак НОМЕР_2 під керуванням водія ОСОБА_2. В результаті своїх дій порушив п. 13.1 ПДР України, автомобілі частково пошкодженні, постраждалих немає.

Постановою Шевченківського районного суду м. Чернівці у справі №3-191/10 від 01.02.2010 року ОСОБА_1. визнано винним в скоєнні адміністративного правопорушення та піддано адміністративному стягненню у вигляді штрафу в розмірі 340,00 грн.

Внаслідок вказаної ДТП було пошкоджено автомобіль «Фольцваген», д.н. НОМЕР_2.

Пошкоджений автомобіль був застрахований ОСОБА_3 у позивача на підставі договору добровільного комплексного страхування транспортного засобу та супутніх ризиків ДКТЗ/21/44/48 № 0111594 від 24.12.2009 року.

Відповідно до висновку спеціаліста-авто товарознавця №50 від 26.01.2010 року матеріальний збиток, який завданий власнику автомобіля «Фольцваген», д.н. НОМЕР_2 внаслідок його пошкодження при ДТП, становить 30711,74 грн.

Як вбачається з страхового акту №5716В/36/2010 від 10.03.2010 року позивачем встановлено факт настання страхового випадку та вирішено виплати страхове відшкодування в розмірі 30711,74 грн.

Зазначені кошти позивачем були перераховані, що підтверджується наявним в матеріалах справи платіжним дорученням № 13778 від 11.03.2010 року.

Статтею 27 Закону України «Про страхування»та статтею 993 ЦК України визначено, що до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток.

Таким чином, до позивача перейшло в межах суми 30711,74 грн. право зворотної вимоги до особи, відповідальної за заподіяний збиток.

Як вбачається з матеріалів справи та не заперечується сторонами, транспортний засіб «Ваз 21217», д.н. НОМЕР_1, яким спричинено ДТП, що потягнуло нанесення шкоди автомобілю «Фольцваген» д.н. НОМЕР_2, належить ОСОБА_1., що підтверджується довідкою Відділу ДАІ з обслуговування адміністративної території м. Черінвці УМВС України в Чернівецькій області вих. від 05.01.2010 року

Частинами першою та другою статті 1187 Цивільного кодексу України встановлено, що джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов'язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо- і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб. Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 1188 ЦК України шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою.

Таким чином, за змістом вказаної норми, у відносинах між кількома володільцями джерел підвищеної небезпеки відповідальність будується на загальному принципу вини.

Вина особи, яка керувала автомобілем «ВАЗ 21217», д.н. НОМЕР_1 (ОСОБА_1.), та який перебував у її користуванні, встановлена у судовому порядку.

Тому, ОСОБА_1. є особою, відповідальною за збиток, заподіяний автомобілю «Фольцваген»д.н. НОМЕР_2 у результаті пошкодження цього автомобіля при ДТП.

Відповідно до статті 1166 ЦК України шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Згідно з статтею 1192 ЦК України з урахуванням обставин справи суд за вибором потерпілого може зобов'язати особу, яка завдала шкоди майну, відшкодувати її в натурі (передати річ того ж роду і такої ж якості, полагодити пошкоджену річ тощо) або відшкодувати завдані збитки у повному обсязі. Розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.

Разом з тим, з тверджень сторін встановлено, що між Відкритим акціонерним товариством національної акціонерної страховою компанією «Оранта»та ОСОБА_1. було укладено договір (поліс) № ВВ/8615302 обовязкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, відповідно до якого Відкрите акціонерне товариство національна акціонерна страхова компанія «Оранта»взяло на себе зобовязання відшкодувати шкоду заподіяну, зокрема, майну третім особам під час ДТП, яка сталася за участю забезпеченого транспортного засобу «ВАЗ 21217», д.н. НОМЕР_1 і внаслідок якої настає цивільно-правова відповідальність ОСОБА_1. Вказаним договором передбачено, що ліміт відповідальності за шкоду заподіяну майну третіх осіб становить 35 000,00 грн., франшиза 0 грн.

Претензією про виплату страхового відшкодування № Г. 26.0.0/176 від 01.04.2010 року позивач звернувся до відповідача з вимогою про виплату страхового відшкодування в розмірі 30711,74 грн. До вказаної претензії були додані усі необхідні документи для здійснення такої виплати. Дана претензія була отримана відповідачем 06.04.2010 року, що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення №7301496.

Проте, відповідач у місячний строк з дня отримання вказаної претензії з доданими до неї документами суми страхового відшкодування не виплатив.

Згідно з пунктом 37.1 статті 37 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»виплата страхового відшкодування здійснюється протягом одного місяця з дня отримання страховиком визначених у статті 35 цього Закону документів або в строки та в обсягах, визначених рішенням суду.

Частиною 1 статті 530 ЦК України передбачено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Статтею 22 ЦК України передбачено, що особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є, зокрема, втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки).

Відповідно до пункту 22.1 статті 22 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»при настанні страхового випадку страховик відповідно до лімітів відповідальності страховика відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, яка була заподіяна у результаті дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.

Згідно з статтею 29 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»у зв'язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов'язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, включаючи витрати на усунення пошкоджень, зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, з евакуацією транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент дорожньо-транспортної пригоди, чи до місця здійснення ремонту на території України. Якщо транспортний засіб необхідно, з поважних причин, помістити на стоянку, до розміру шкоди додаються також витрати на евакуацію транспортного засобу до стоянки та плата за послуги стоянки.

Відповідачем не спростовано належними засобами доказування обставин, на які посилається позивач в обґрунтування своїх позовних вимог.

Розглядаючи спір по суті суд також зазначає, що частиною п'ятою статті 1187 ЦК України передбачено, що особа, яка здійснює діяльність, що є джерелом підвищеної небезпеки, відповідає за завдану шкоду, якщо вона не доведе, що шкоди було завдано внаслідок непереборної сили або умислу потерпілого.

Представник відповідача в судовому засіданні визнав позов у повному обсязі.

Відповідно до ч.5 ст.78 ГПК України у разі визнання відповідачем позову господарський суд приймає рішення про задоволення позову за умови, що дії відповідача не суперечать законодавству або не порушують прав та охоронюваних законом інтересів інших осіб.

Визнання відповідачем позову не порушує прав третіх осіб і не суперечить законодавству.

Оскільки, відповідач не довів факт того, що шкоду транспортному засобу «Фольцваген», д.н. НОМЕР_2 було завдано внаслідок непереборної сили або умислу його водія, та не надав доказів сплати відшкодування заподіяної шкоди на користь власника зазначеного автомобіля та беручи до уваги те, що розмір збитків розраховується, виходячи із вартості матеріального збитку з урахуванням коефіцієнту фізичного зносу, ліміту відповідальності та за вирахуванням суми франшизи, тому вимоги позивача щодо стягнення з відповідача страхового відшкодування підлягають задоволенню в розмірі 30711,74 грн.

Державне мито у сумі 307,12 грн. та витрати позивача на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у сумі 236,00 грн. підлягають стягненню з відповідача.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 49, 78, 8285 ГПК України, суд

В И Р І Ш И В:

Позов задовольнити.

Стягнути з Відкритого акціонерного товариства Національної акціонерної страхової компанії «Оранта»(01032, м. Київ, вул. Жилянська, буд. 75, код 00034186) на користь Приватного акціонерного товариства «Страхова Група «ТАС»(03062, м. Київ, просп. Перемоги, буд. 65, код 30115243) 30 711 (тридцять тисяч сімсот одинадцять) грн. 12 коп. боргу, 307 (триста сім) грн. 12 коп. державного мита та 236 (двісті тридцять шість) грн. 00 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Після вступу рішення в законну силу видати наказ.

Рішення набирає законної сили відповідно до вимог ст. 85 ГПК України.

СуддяС. Чебикіна