Рішення № 12985597, 16.12.2010, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 40/446-3/34516.12.10 За позовом Комунального підприємства «Київжитлоспецексплуатація» До           Товариства з обмеженою відповідальністю «Адітум плюс»

Про           стягнення 114912,59 грн.

Суддя Сівакова В.В.

Представники сторін:

від позивача                    Семененко Л.М. –по дов. № 155/1/11-1876 від 21.05.2010

від відповідача          не з’явився

Суть спору :

На розгляд Господарського суду міста Києва передані вимоги Комунального підприємства «Київжитлоспецексплуатація»про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Адітум плюс»114912,59 грн. боргу по орендній платі, який виник внаслідок неналежного виконання взятих на себе останнім зобов‘язань згідно попереднього договору № 04/2349 від 07.06.2006 оренди нерухомого майна (нежилих будівель, споруд, приміщень) комунальної власності територіальної громади міста Києва.

Рішенням Господарського суду міста Києва № 40/446 від 21.01.2010 в позові відмовлено повністю.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням Господарського суду міста Києва № 40/446 від 21.01.2010 позивач звернувся до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою.

Постановою Київського апеляційного господарського суду № 40/446 від 23.06.2010 рішення Господарського суду міста Києва № 40/446 від 21.01.2010 скасовано та прийнято нове рішення, яким позов задоволено повністю та стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю «Адітум плюс»на користь Комунального підприємства «Київжитлоспецексплуатація»114912,59 грн. основного боргу, 1149,13 грн. витрат по сплаті державного мита та 236 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю «Адітум плюс»на користь Комунального підприємства «Київжитлоспецексплуатація»574,57 грн. державного мита за подання апеляційної скарги.

Не погоджуючись з прийнятою постановою Київського апеляційного господарського суду № 40/446 від 23.06.2010 відповідач звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою.

Постановою Вищого господарського суду України № 40/446 від 10.11.2010 рішення Господарського суду міста Києва від 21.01.2010 та постанову Київського апеляційного господарського суду від 23.06.2010 у справі № 40/446 скасовано, справу передано до Господарського суду міста Києва на новий розгляд.

За резолюцією Голови Господарського суду міста Києва від 22.11.2010 справу передано на новий розгляд судді Сіваковій В.В.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 23.11.2010 присвоєно номер справи № 40/446-3/345 та призначено до розгляду на 02.12.2010.

Ухвалою Господарського суду міста Києва № 40/446-3/345 від 02.12.2010, в зв‘язку з нез’явленням представників позивача та відповідача в засідання суду, невиконанням сторонами вимог суду викладених в ухвалі від 23.11.2010, розгляд справи відкладено на 14.12.2010.

Позивачем в судовому засіданні 14.12.2010 подано письмові пояснення, відповідно до яких просить стягнути з відповідача на користь позивача заборгованість по орендній платі в сумі 114 912,59 грн., яка виникла внаслідок неналежного виконання взятих на себе останнім зобов‘язань згідно попереднього договору № 04/2349 від 07.06.2006 та інвестиційного договору № 17 від 24.04.2006.

Ухвалою Господарського суду міста Києва № 30/452-3/258 від 05.10.2010, в зв‘язку з нез‘явленням повноважного представника відповідача в засідання суду та невиконанням відповідачем вимог суду викладених в ухвалах від 23.11.2010, від 02.12.2010, розгляд справи було відкладено на 16.12.2010.

Відповідач в судове засіданні 16.12.2010 не з‘явився. Проте відповідачем 16.12.2010 до відділу діловодства суду подано пояснення, в яких відповідач просить розглядати справу за відсутності повноважного представника відповідача та зазначає наступне. Ще до 2005 року приміщення по вул. Краснокутській, 3 у місті Київ прийшло у стан, який не дозволяє здійснювати його експлуатацію, оскільки воно знаходиться у аварійному стані. У зв‘язку із цим, у 2005 році Київською міською радою було прийнято рішення про необхідність реконструкції зазначеного приміщення та необхідність залучення інвесторів задля цього. 17.03.2006 Київською міською державною адміністрацією було прийнято Розпорядження № 480 від 17.03.2006 «Про затвердження результатів конкурсу із залучення інвесторів». TOB «Адітум плюс»визначено переможцем конкурсу та інвестором. 27.04.2006 було укладено Інвестиційний договір про реконструкцію нежитлових будинків між Головним управлінням комунальної власті м. Києва, КП «Дирекція реставраційно-відновлювальних робіт»та TOB «Адітум плюс». На TOB «Адітум плюс»покладено зобов‘язання проінвестувати та проконтролювати здійснення реконструкції приміщення по вул. Краснокутській, 3 у місті Київ. На виконання Інвестиційного договору про реконструкцію нежитлового приміщення - TOB «Адітум плюс»уклало договори на виконання проектних та перед проектних робіт із підрядними організаціями, серед яких було TOB «Магентов». У 2008 та 2009 роках зазначене приміщення знаходилось на реконструкції. У цей період проектні та перед проектні роботи у зазначеному приміщенні здійснював TOB «Магентов». Відповідач фактично не займав приміщення по вул. Краснокутській, 3 у місті Києві. Зазначені факти перевірені та відображені у матеріалах виконавчого провадження, проведеним Дніпровським районним управлінням юстиції у м. Києві, на виконання наказу Господарського суду м. Києва від 08.02.2007 у справі № 35/375 про виселення (через закінчення попереднього договору оренди від 07.06.2006 № 04/2349). Зазначене виконавче провадження закрито у березні 2009 року через неможливість виконання, оскільки у приміщенні по вул. Краснокутській, 3 у місті Києві не знаходився TOB «Адітум плюс»; приміщення перебувало у непридатному для використання стані; у приміщенні здійснювало підрядні роботи TOB «Магентов». Враховуючи викладене просить в позові відмовити повністю.

В судовому засіданні 16.12.2010, відповідно до ст. 85 Господарського процесуального кодексу України, було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи та заслухавши пояснення представника позивача, Господарський суд міста Києва

ВСТАНОВИВ:

Відповідно до ст. 60 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» територіальним громадам сіл, селищ, міст, районів у містах належить право комунальної власності на рухоме і нерухоме майно, доходи місцевих бюджетів, інші кошти, землю, природні ресурси, підприємства, установи та організації, в тому числі банки, страхові товариства, а також пенсійні фонди, частку в майні підприємств, житловий фонд, нежитлові приміщення, заклади культури, освіти, спорту, охорони здоров‘я, науки, соціального обслуговування та інше майно і майнові права, рухомі та нерухомі об‘єкти, визначені відповідно до закону як об‘єкти права комунальної власності, а також кошти, отримані від їх відчуження.

Відповідно до п. 5 ст. 16 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні»від імені та в інтересах територіальних громад права суб’єкта комунальної власності здійснюють відповідні ради.

Рішенням Київської міської ради від 24 червня 1999 року за № 309/410 затверджено Положення про порядок надання майна територіальної громади міста Києва у користування або управління»(далі - Положення).

Пункт 2.2.5 Статуту Комунального підприємства «Київжитлоспецексплуатація»одним з предметів діяльності позивача визначає передачу нежитлового фонду в користування на договірних засадах з дозволу власника або уповноваженого ним органу, здійснення контролю за виконанням договорів оренди нежилих приміщень.

Відповідно до розділу 6 Положення підставою для укладення договору оренди майна є рішення Київської міської ради.

07.06.2006 між Комунальним підприємством «Київжитлоспецексплуатація»(орендодавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Адітум плюс»(орендар) було укладено попередній договір № 04/2349 оренди нерухомого майна (нежилих будівель, споруд, приміщень) комунальної власності територіальної громади міста Києва в оренду (далі –попередній договір).

Відповідно до п. 1.1. попереднього договору орендодавець на підставі рішення Київської міської ради № 211/2786 від 31.03.2005 передав, а орендар прийняв в оренду нежилий будинок, далі –об‘єкт оренди, за адресою : м. Київ, вул. Краснокутська, 3б, літ. Б під склад, що підтверджується актом приймання-передачі від 07.06.2006.

Згідно п. 2.1. попереднього договору об‘єктом оренди є нежитлові приміщення загальною площею 795,30 кв. м., в т.ч. на 1,2 поверхах –795,30 кв. м.

Відповідно до п. 9.1. попереднього договору строк його дії було визначено з 07.06.2006 до надання розпорядчих документів, але не більше 2-х місяців, тобто до 07.08.2006.

Дослідивши попередній договір № 04/2349 від 07.06.2006 суд приходить до висновку, що він містить в собі істотні умови визначені статтею 10 Закону України «Про оренду державного та комунального майна», а отже незважаючи на назву є договором оренди.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 14.12.2006 у справі № 35/375, яке набрало законної сили, встановлено, що в зв‘язку з надісланням позивачем в порядку ст. 17 Закону України «Про оренду державного та комунального майна»відповідачу повідомлення за № 155/05-1774 від 18.08.2006 про припинення дії попереднього договору та необхідність звільнення приміщення, попередній договір № 04/2349 від 07.06.2006 припинив свою дію з 07.08.2006.

Відповідно до ст. 35 Господарського процесуального кодексу України факти, встановлені рішенням господарського суду (іншого органу, який вирішує господарські спори), за винятком встановлених рішенням третейського суду, під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони.

Зазначеним рішенням суду відповідача виселено з приміщення площею 795,30 кв. м., що знаходиться за адресою м. Київ, вул. Краснокутська, 3-Б передавши його позивачу.

При цьому пунктом 3.5. попереднього договору передбачено, що орендна плата сплачується орендарем починаючи з дати підписання акту приймання-передачі. Останнім днем сплати орендної плати є дата підписання сторонами акту приймання-передачі при поверненні об‘єкта оренди орендодавцеві.

Пункт 7.5. попереднього договору встановлює обов‘язок орендаря повернути орендовані приміщення орендодавцю за актом приймання-передачі у разі закінченні строку дії договору або при його достроковому розірванні.

Вважаючи на те, що відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов’язковим для виконання сторонами, а тому підтвердженням виконання орендарем свого обов’язку щодо передачі об’єкта оренди позивачу є підписаний обома сторонами акт приймання-передачі орендованого приміщення. В матеріалах справи такий акт відсутній.

Крім того, виконання рішення Господарського суду міста Києва від 14.12.2006 у справі № 35/375 виявилось не можливим, про що свідчить постанова Відділу державної виконавчої служби Дніпровського районного управління юстиції у м. Києві від 17.03.2009 «про повернення виконавчого документа».

Як вбачається з матеріалів справи 17.03.2006 Київською міською державною адміністрацією прийнято розпорядження № 480 відповідно до якого затверджено результати конкурсу із залучення інвесторів до будівництва, реконструкції або реставрації нежилих будинків, що належать до комунальної власності територіальної громади міста Києва, що був оголошений 10.11.2005 та Товариство з обмеженою відповідальністю «Адітум плюс»визнано переможцем.

В матеріалах справи наявний інвестиційний договір № 17 від 27.04.2006, який укладений між Головним управлінням комунальної власності м. Києва (замовник), Комунальним підприємством «Дирекція реставраційно-відновлювальних робіт»(служба замовника) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Адітум плюс»(інвестор) (далі інвестиційний договір).

Відповідно до п. 1 інвестиційного договору його предметом є реалізація інвестиційного проекту з реконструкції нежилих будинків, зокрема будинку за адресою м. Київ, вул. Краснокутська, 3-б, літ. Б та будівництво жилого комплексу з приміщеннями соціально-побутового призначення та паркінгом.

Пунктом 2.6.2. інвестиційного договору визначено, що інвестор зобов‘язаний за власний рахунок забезпечити фінансування всіх витрат, пов‘язаних з реконструкцією та будівництвом об‘єкту інвестування, в тому числі компенсувати втрати територіальні громаді міста Києва недоотриманої орендної плати з дати відселення орендарів, а також сплату земельного податку до введення об‘єкту в експлуатацію шляхом перерахування зазначених платежів на рахунок Комунального підприємства «Київжитлоспецексплуатація»за наданими цим підприємством рахунками.

Спір виник в зв’язку з тим, що позивач вважає, що відповідачем в порушення умов договорів не було у повному обсязі сплачено орендної плати за період з вересня 2008 по липень 2009 року, в зв’язку з чим у відповідача виникла заборгованість перед позивачем, яка становить 114912,59 грн.

Оцінюючи подані позивачем докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об’єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що вимоги позивача підлягають задоволенню з наступних підстав.

Згідно ст. 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України договір - є підставою виникнення цивільних прав та обов’язків. Цивільні права і обов’язки виникають як з передбачених законом договорів, так і з договорів, не передбачених законом, але таких, що йому не суперечать.

Договір - це категорія цивільного права, яка визначається як домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов’язків. До зобов’язань, що виникають з договорів, застосовуються загальні положення про зобов'язання, якщо інше не випливає із закону або самого договору. Як і будь-який правочин, він є вольовим актом, оскільки виражає спільну волю сторін, що втілюється у договорі. Змістом договору є, власне, ті умови, на яких сторони погоджуються виконувати договір, і вони мають дотримуватися взятих на себе зобов’язань.

Як визначено абзацом 1 ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України, суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов’язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до абзацу 2 ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.

Відповідно до ст. 525 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов’язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Статтею 526 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов’язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Положеннями статті 530 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо у зобов’язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Якщо строк (термін) виконання зобов’язання боржником обов’язку не встановлений або визначений моментом пред’явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов’язок у семиденний строк від дня пред’явлення вимоги, якщо обов’язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Як свідчать матеріали справи, відповідна вимога про сплату заборгованості в розмірі 114912,59 грн. за користування приміщеннями площею 795,30 кв. м. в будинку № 3-Б на вул. Краснокутській за період з 01.09.2008 по 31.07.2009 (№ 155/1/11-3522 від 03.08.2009) була надіслана позивачем відповідачу 03.08.2009, що підтверджується поштовою квитанцією № 1764.

Проте, відповідач по закінченню семиденного строку після пред‘явлення вимоги кошти в розмірі 114912,59 грн. позивачу не перерахував.

Слід зазначити, що нарахування орендної плати за вересень місяць 2008 року в сумі 8169,40 грн. здійснено позивачем виходячи із розміру орендної плати, визначеної п. 3.1. попереднього договору в сумі 5622,36 грн. та з урахуванням п. 3.2. попереднього договору, згідно якого розмір орендної плати за кожний наступний місяць визначається з урахуванням індексу інфляції за поточний місяць. Тобто, шляхом помноження суми орендної плати в розмірі 5622,36 грн. на сукупний індекс інфляції за період з червня 2006 року по серпень 2008 року. Відповідно нарахування за наступні місяці здійснювалось з урахуванням індексу інфляції за поточний місяць. Крім того, враховуючи п. 3.4. попереднього договору позивачем до орендної плати нараховано ПДВ, який має сплачуватись одночасно з орендною платою.

Стосовно тверджень Товариства з обмеженою відповідальністю «Адітум плюс», що відповідач фактично не займав приміщення по вул. Краснокутській, 3-Б у місті Києві, оскільки приміщення перебувало у непридатному для використання стані і у приміщенні здійснювало підрядні роботи TOB «Магентов», суд зазначає наступне.

Матеріали справи свідчать, що 27.08.2008 між відповідачем (замовник) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Магентов»(підрядник) було укладено договір підряду на виконання передпроектних робіт, відповідно до умов якого останній зобов‘язався своїми силами за рахунок замовника виконати перед проектні роботи за адресою м. Київ, вул. Краснокутська, 3-Б.

На виконання вимог пункту 2.1 цього договору відповідач передав, а підрядник прийняв по акту приймання-передачі від 27.08.2008 нежитловий будинок загальною площею 795,30 кв. м., розташований за адресою м. Київ, вул. Краснокутська, 3-Б.

Дійсно з постанови Відділу державної виконавчої служби Дніпровського районного управління юстиції у м. Києві від 17.03.2009 «про повернення виконавчого документа»вбачається, що державним виконавцем встановлено, що за адресою вул. Краснокутській, 3-Б у місті Києві ТОВ «Адітум плюс»не знаходиться, а фактично знаходиться ТОВ «Магентов».

Проте, умовами інвестиційного договору не було передбачено, що відповідач має сплачувати орендну плату за фактичне користування будинком № 3-б, літ. Б по вул. Краснокутській. Умовами інвестиційного договору передбачено, що відповідач має компенсувати втрати недоотриманої орендної плати на час реконструкції будинку.

Крім цього, як зазначалось раніше за відсутності підписаного на виконання попереднього договору акту повернення відповідачем позивачу об‘єкту оренди, на відповідачеві лежить обов‘язок сплачувати орендну плату до моменту підписання відповідного акту.

В разі, якщо можливість користування найнятим майном наймачем істотно зменшилася через обставини, за які наймач не відповідає, він вправі вимагати від наймодавця зменшення орендної плати (стаття 762 Цивільного кодексу України). В даному випадку необхідно враховувати такі обставини:

- по-перше, зменшення можливості користування найнятим майном повинно бути пов'язано саме з характеристиками самого майна (пошкодження майна тощо);

- по-друге, причиною зменшення можливості користуватися найнятим майном повинні бути обставини, за які наймач не відповідає.

Отже, як зазначено вище, 17.03.2006 Київською міською державною адміністрацією прийнято розпорядження № 480 відповідно до якого затверджено результати конкурсу із залучення інвесторів до будівництва, реконструкції або реставрації нежилих будинків, що належать до комунальної власності територіальної громади міста Києва, що був оголошений 10.11.2005 та Товариство з обмеженою відповідальністю «Адітум плюс»визнано переможцем. 27.08.2008 між відповідачем (замовник) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Магентов»(підрядник) було укладено договір підряду на виконання передпроектних робіт, відповідно до умов якого останній зобов‘язався своїми силами за рахунок замовника виконати перед проектні роботи за адресою м. Київ, вул. Краснокутська, 3-Б. Таким чином, відсутність можливості користування спірним майном не залежала від позивача.

Згідно з ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Відповідач доказів на спростування обставин, повідомлених позивачем, не надав.

Таким чином, позовні вимоги Комунального підприємства «Київжитлоспецексплуатація»про стягнення з відповідача 114912,59 грн. боргу по орендній платі (за обґрунтованими розрахунками позивача) обґрунтовані та підлягають задоволенню повністю.

Витрати по сплаті державного мита та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, підлягають стягненню з відповідача на користь позивача.

Керуючись ст. 49, ст.ст. 82-85 ГПК України,-

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Адітум плюс»(м. Київ, вул. Краснокутська, 3-б, літ. Б, код ЄДРПОУ 33343696) на користь Комунального підприємства «Київжитлоспецексплуатація»(м. Київ, вул. Володимирська, 51-А, код ЄДРПОУ 03366500) 114912 (сто чотирнадцять тисяч дев‘ятсот дванадцять) грн. 59 коп. боргу по орендній платі, 1149 (одну тисячу сто сорок дев‘ять) грн. 12 коп. витрат по сплаті державного мита та 236 (двісті тридцять шість) грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

СуддяВ.В. Сівакова

Рішення підписано 22.12.2010