Рішення № 12985564, 17.12.2010, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 39/27417.12.10 За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ХІК»

до Товариства з обмеженою відповідальністю «4 ПРІНТ»

про стягнення 102741,90 грн.

Суддя Гумега О.В.

Представники :

Від позивача Колесник М.М. –представник за довіреністю № б/н від 23.11.2010 р.,

Горбач О.В. –представник за довіреністю № б/н від 22.11.2010 р.

Від відповідача не з»явились.

СУТЬ СПОРУ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «ХІК»(позивач) звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «4 ПРІНТ»(відповідач) про стягнення з останнього заборгованості в розмірі 102741,90 грн., з яких: 75750,00 грн. безпідставно набутого відповідачем майна, 5478,90 грн. 3% річних за період з 26.06.2008 р. по 22.11.2010 р. та 21513,00 грн. індексу інфляції за період липень 2008 р. –жовтень 2010 р. Позивач також просить покласти на відповідача судові витрати, пов‘язані з розглядом цієї справи.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що з огляду на переговори, які впродовж грудня 2007 р. –січня 2008 р. вели сторони стосовно придбання позивачем у відповідача друкарської машини Heidelberg MOVP та стосовно проведення відповідачем робіт (надання послуг), пов»язаних з налагодженням наведеної друкарської машини для її функціонального використання, позивач оплатив відповідно до виставленого відповідачем рахунку –фактури на оплату робіт по друкарській машині грошові кошти у сумі 75750,00 грн., що підтверджується платіжним дорученням № 605 від 27.12.2007 р. Проте, в подальшому відповідний договір (-и) щодо придбання друкарської машини Heidelberg MOVP та її налагодження сторонами не був (-ли) укладений (-ні), спірні роботи по друкарській машині відповідачем не виконувались, а тому позивач, посилаючись на норми ч. 8 ст. 181 Господарського кодексу України, ст.ст. 1212, 1213 Цивільного кодексу України вважає, що вищенаведені сплачені ним відповідачу кошти у сумі 75750,00 грн. є безпідставно набутим відповідачем майном та підлягають поверненню позивачеві.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 29.11.2010 р. порушено провадження у справі № 39/274 та призначено справу до розгляду на 17.12.2010 р. о 10:30 год.

Представник позивача в судовому засіданні 17.12.2010 р. подав письмові пояснення № 16-3-12/10 від 16.12.2010 р. та документи на виконання вимог ухвали суду від 29.11.2010 р. для залучення до матеріалів справи.

Також, в судовому засіданні 17.12.2010 р. представник позивача подав письмові пояснення № 16-1-12/10 від 16.12.2010 р. стосовно належності відповідачу адреси (01054, м. Київ, вул. Павлівська, 4/8, оф. 1), на яку позивач направляв листи –вимоги № 98/06-08 від 17.06.2008 р., № 106-07-08 від 22.07.2008 р., в т.ч. послався на рекламні оголошення щодо продажу поліграфічного обладнання, які розміщувались ТОВ «4 ПРІНТ»(відповідачем) на інтернет –сайтах, а також звернув увагу суду на те, що фактично вищенаведені листи –вимоги були отримані уповноваженим представником відповідача згідно Правил надання послуг поштового зв»язку (затверджені постановою КМУ від 17.08.2002 р. № 1155 та були чинними у 2008 році), що підтверджується підписом уповноваженого представника відповідача із зазначенням дат на повідомленнях про вручення поштових відправлень.

Представник відповідача в судове засідання 17.12.2010 р. не з"явився, вимоги ухвали суду від 29.11.2010 р. не виконав.

Відповідно до ч. 1 ст. 64 ГПК України ухвала про порушення провадження у справі надсилається зазначеним особам за повідомленою ними господарському суду поштовою адресою. У разі ненадання сторонами інформації щодо їх поштової адреси, ухвала про відкриття провадження у справі надсилається за адресою місцезнаходження (місця проживання) сторін, що зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців. У разі відсутності сторін за такою адресою, вважається, що ухвала про порушення провадження у справі вручена їм належним чином.

Поштове відправлення з ухвалою Господарського суду міста Києва № 39/274 від 29.11.2010 р. було направлене відповідачу за адресою, вказаною у позовній заяві та яка відповідає даним про місцезнаходження відповідача згідно наявного в матеріалах справи витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців станом на 10.12.2010 р. (01021, м. Київ, вул. Грушевського, буд. 28/2 нежиле приміщення 43).

Поштове відправлення з ухвалою Господарського суду міста Києва № 39/274 від 29.11.2010 р. було отримано уповноваженим представником відповідача 03.12.2010 р., що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення № 01030 12190143, яке наявне в матеріалах справи.

За наведених обставин, відповідач був повідомлений про час та місце розгляду справи № 39/274 належним чином.

Письмових заяв, повідомлень суду щодо поважності причин відсутності відповідача в судовому засіданні 17.12.2010 р. від останнього до суду не надходило.

Приписами ст. 77 Господарського процесуального кодексу України визначений перелік обставин, за яких суд відкладає розгляд справи. Зокрема, відповідно до п. 1 ч. 1 названої статті, у разі нез»явлення в засідання представників сторін, інших учасників судового процесу та, відповідно до п. 2 ч. 1 названої статті, у разі неподання витребуваних доказів. Однак стаття 77 ГПК України встановлює не обов'язок суду відкласти розгляд справи, а визначає лише право суду при наявності зазначених випадків.

За таких обставин суд прийшов до висновку про можливість розгляду справи по суті в судовому засіданні 17.12.2010 р. та за відсутністю відповідача, запобігаючи одночасно безпідставному затягуванню розгляду спору.

Згідно ст. 75 ГПК України, справа розглядається за наявними в ній матеріалами, оскільки відзив на позовну заяву і витребувані господарським судом документи відповідачами не подано.

Після виходу суду з нарадчої кімнати, у судовому засіданні 17.12.2010 р. було проголошено вступну та резолютивну частину рішення та повідомлено, що повне рішення буде складено у термін, передбачений ч. 4 ст. 85 ГПК України.

Заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши наявні у матеріалах справи докази, оглянувши в судовому засіданні оригінали документів, копії яких знаходяться в матеріалах справи, Господарський суд міста Києва

ВСТАНОВИВ:

Відповідач виставив позивачу рахунок –фактуру № СФ-0000039 від 25.12.2007 р. на оплату робіт по друкарській машині Heidelberg MOVP на суму 104030,00 грн. (копія рахунку –фактури знаходиться в матеріалах справи).

27.12.2007 р. позивач перерахував відповідачу грошові кошти у сумі 75750,00 грн., що підтверджується платіжним дорученням № 605 від 27.12.2007 р., у призначенні платежу якого було зазначено: «за роботи по друкарській машині Heidelberg MOVP згідно рахунку № СФ –0000039 від 25.12.2007 р.»(копія платіжного доручення знаходиться в матеріалах справи).

Крім того, відповідач виставив позивачу рахунок –фактуру № СФ-0000002 від 09.01.2008 р. на оплату вартості офсетної друкарській машині Heidelberg MOVP на суму 423922,00 грн. (копія рахунку –фактури знаходиться в матеріалах справи).

Позивач стверджує, а матеріалами справи не спростовується, що в подальшому відповідний договір (-и) щодо придбання друкарської машини Heidelberg MOVP та її налагодження сторонами не був (-ли) укладений (-ні) з огляду на те, що сторони не досягли згоди щодо усіх його істотних умов, спірні роботи по друкарській машині фактично відповідачем не виконувались. Тому, на підставі ч. 8 ст. 181 Господарського кодексу України, ст.ст. 1212, 1213 Цивільного кодексу України, вищенаведені сплачені позивачем відповідачу грошові кошти у сумі 75750,00 грн. є безпідставно набутим відповідачем майном та підлягають поверненню позивачеві.

За наведених обставин, позивач звернувся до відповідача з листами № 98/06-08 від 17.06.2008 р., № 106-07-08 від 22.07.2008 р. та № 48/11-10 від 05.11.2010 р. з вимогою про повернення безпідставно отриманого майна, а саме: грошових коштів у сумі 75750,00 грн., перерахованих позивачем відповідачу згідно платіжного доручення № 605 від 27.12.2007 р.

Направлення вищенаведених листів –вимог відповідачеві підтверджується фіскальними чеками № 2939 від 18.06.2008 р., № 5903 від 23.07.2008 р. та № 7696 від 08.11.2010 р. (копії яких наявні в матеріалах справи), а також отримання відповідачем листів –вимог позивача № 98/06-08 та № 106-07-08 відповідно 19.06.2008 р. та 24.07.2008 р. підтверджується повідомленнями про вручення поштового відправлення (копії яких також наявні в матеріалах справи).

Таким чином, відповідач станом на 19.06.2008 р. у будь –якому разі не міг не знати про наявність у нього обов»язку повернути позивачу безпідставно набуте майно (грошові кошти у сумі 75750,00 грн.), а також, враховуючи норму ч. 2 ст. 530 ЦК України, повинен був виконати цей обов»язок не пізніше 26.08.2008 р.

Відповідно до ч. 1 ст. 1 Господарського процесуального кодексу України (надалі –ГПК України), підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, а також для вжиття передбачених Господарським процесуальним кодексом України заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Частиною 1 ст. 15 Цивільного кодексу України (надалі –ЦК України) передбачено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Відповідно до ч. 1 ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Частиною другою цієї статті визначено способи захисту цивільних прав та інтересів. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.

Відповідно до ст. 20 ЦК України, право на захист особа здійснює на свій розсуд.

З огляду на положення зазначеної норми та принцип диспозитивності у господарському судочинстві, позивач має право вільно обирати способи захисту порушеного права чи інтересу.

Позивач на підставі ст.ст. 530, 625, 1212, 1213, 1214 ЦК України звернувся до господарського суду з позовом про стягнення з відповідача безпідставно набутого ним майна –грошових коштів у сумі 75750,00 грн., а також 5478,90 грн. 3% річних та 21513,00 грн. індексу інфляції.

Згідно ст. 32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до ст.ст. 33, 34 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи, обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Згідно із ст. 43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об’єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Проаналізувавши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, суд приходить до висновку про обґрунтованість позовних вимог що підлягають задоволенню повністю з огляду на наступне.

Зібрані у справі докази свідчать, що договір (-и) щодо придбання друкарської машини Heidelberg MOVP та її налагодження у письмовій формі між позивачем та відповідачем не укладався (-ся) у зв»язку з тим, що сторони не досягли згоди щодо усіх його істотних умов. Докази протилежного в матеріалах справи відсутні.

Так, відповідно до ч. 2 ст. 180 Господарського кодексу України (надалі –ГК України) господарський договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов. Істотними є умови, визнані такими за законом чи необхідні для договорів даного виду, а також умови, щодо яких на вимогу однієї із сторін повинна бути досягнута згода.

Згідно ч. 1 ст. 181 ГК України господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами та скріпленого печатками. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.

У разі якщо сторони не досягли згоди з усіх істотних умов господарського договору, такий договір вважається неукладеним (таким, що не відбувся). Якщо одна із сторін здійснила фактичні дії щодо його виконання, правові наслідки таких дій визначаються нормами Цивільного кодексу України (ч. 8 ст. 181 ГК України).

Враховуючи зміст наведених правових норм та відсутність доказів на підтвердження досягнення сторонами згоди щодо усіх істотних умов договору, про укладення якого за твердженням позивача сторони вели переговори впродовж грудня 2007 р. –січня 2008 р., суд прийшов до висновку, що наявні в матеріалах справи рахунки – фактур № СФ-0000039 від 25.12.2007 р., № СФ-0000002 від 09.01.2008 р. та платіжне доручення № 605 від 27.12.2007 р. не свідчать ані про укладення відповідного господарського договору у письмовій формі, ані про укладення сторонами господарського договору у спрощений спосіб.

Фактично судом встановлений факт перерахування позивачем відповідачу грошових коштів у сумі 75750,00 грн. за роботи по друкарській машині Heidelberg MOVP згідно рахунку № СФ –0000039 від 25.12.2007 р., що підтверджується платіжним дорученням № 605 від 27.12.2007 р., однак доказів, що підтверджують виконання відповідачем робіт (послуг) по друкарській машині Heidelberg MOVP суду надано не було.

Відповідно до ч. 1 ст. 1212 ЦК України (глава 83 ЦК України «Набуття, збереження майна без достатньої правової підстави») особа, яка набула майно без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов»язана повернути потерпілому це майно.

Положення вищезазначеної глави ЦК України застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події (ч. 2 ст. 1212 ЦК України).

Частиною 1 ст. 1213 ЦК України визначено, що набувач зобов'язаний повернути потерпілому безпідставно набуте майно в натурі.

За таких обставин, суд прийшов до висновку, що вимоги позивача про стягнення з відповідача грошових коштів у сумі 75750,00 грн. як таких, що перебувають у відповідача без достатньої на те правової підстави, обґрунтовані та підлягають задоволенню повністю.

Позивачем заявлено також позовні вимоги про стягнення з відповідача 5478,90 грн. 3% річних за період з 26.06.2008 р. по 22.11.2010 р. та 21513,00 грн. індексу інфляції за період липень 2008 р. –жовтень 2010 р.

Приписами ст.ст. 1212, 1213 ЦК України не встановлено строк для виконання набувачем обов»язку стосовно повернення безпідставно одержаного або збереженого майна, а тому в даному випадку слід застосовувати припис ч. 2 ст. 530 ЦК України.

Так, згідно ч. 2 ст. 530 ЦК України, якщо строк (термін) виконання боржником обов’язку не встановлений або визначений моментом пред’явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов’язок у семиденний строк від дня пред’явлення вимоги, якщо обов’язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Судом встановлено, що 18.06.2008 р. позивач звернувся до відповідача з листом –вимогою № 98/06-08 від 17.06.2008 р. про повернення безпідставно отриманого майна (грошових коштів у сумі 75750,00 грн.), що підтверджується фіскальним чеком № 2939 від 18.06.2008 р., а 19.06.2008 р. наведений лист –вимога був одержаний уповноваженим представником відповідача, що підтверджується наявним в матеріалах справи повідомленням про вручення поштового відправлення.

Вищенаведений лист - вимога позивача вважається судом вимогою, що пред»явлена позивачем відповідачу в порядку ч. 2 ст. 530 ЦК України.

З урахуванням зазначеного, суд прийшов до висновку, що відповідач повинен був виконати обов’язок щодо здійснення повернення безпідставно отриманого майна (грошових коштів у сумі 75750,00 грн.) у семиденний строк від дня пред’явлення відповідної вимоги, т.т. не пізніше 26.06.2008 р.

Згідно ч. 2 ст. 1214 ЦК України, у разі безпідставного одержання чи збереження грошей нараховуються проценти за користування ними (стаття 536 цього Кодексу).

Статтею 536 ЦК України відповідно визначено, що за користування чужими грошовими коштами боржник зобов'язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами (частина 1), розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства (частина 2).

Також, відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Враховуючи вказані норми ЦК України та здійснивши перевірку наданих позивачем розрахунків розміру трьох відсотків річних та інфляційних нарахувань, суд прийшов до висновку, що вимоги позивача про стягнення з відповідача 5478,90 грн. 3% річних за період з 26.06.2008 р. по 22.11.2010 р. та 21513,00 грн. індексу інфляції за період липень 2008 р. –жовтень 2010 р. обґрунтовані та підлягають задоволенню повністю.

Приписами статей 33, 34 ГПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи, обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Представник відповідача в судове засідання не з»явився, в установленому порядку обставини, які повідомлені позивачем, не спростував, розмір позовних вимог не оспорив.

Відповідно до ст. 44 ГПК України, до судових витрат віднесені державне мито, суми, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрати, пов`язані з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплата послуг перекладача, адвоката, витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та інші витрати, пов`язані з розглядом справи.

Відповідно до ст. 49 ГПК України, стороні на користь якої відбулося рішення, господарський суд відшкодовує державне мито за рахунок другої сторони, а також витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

За таких обставин, на відповідача покладаються витрати по сплаті державного мита у сумі 1027,42 грн. та на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у сумі 236,00 грн.

Керуючись ст.ст. 11,14, 509, 525, 526, 530, 530, 625, 1212, 1213, 1214 ЦК України, ст.ст. 180,181 ГК України, ст.ст. 1, 15, 16, 20, 32, 33, 34, 44, 49, 75, 82-85, 116 ГПК України, Господарський суд міста Києва

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «4 ПРІНТ» (01021, м. Київ, вул. Грушевського, буд. 28/2 нежиле приміщення 43; ідентифікаційний код 31568995) з будь-якого рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання рішення суду, на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ХІК»(01030, м. Київ, вул. Пушкінська, буд. 24-Б; ідентифікаційний код 16475024) 75750,00 грн. (сімдесят п»ять тисяч сімсот п»ятдесят гривень 00 коп.) заборгованості, 5478,90 грн. (п»ять тисяч чотириста сімдесят вісім гривень 90 коп.) 3% річних, 21513,00 грн. (двадцять одну тисячу п»ятсот тринадцять гривень 00 коп.) інфляційних нарахувань, 1027,42 грн. (одну тисячу двадцять сім гривень 42 коп.) державного мита та 236,00 грн. (двісті тридцять шість гривень 00 коп.) витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3. Видати наказ.

Відповідно до ч. 5 ст. 85 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги (ч. 1 ст. 93 ГПК України), якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Суддя Гумега О.В.

Дата підписання

повного рішення: 22.12.2010 р.