Рішення № 12985562, 21.12.2010, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 3/36921.12.10 За позовом Акціонерної енергопостачальної компанії «Київенерго»в особі філіалу «Теплові розподільчі мережі Київенерго»

До Комунального підприємства по утриманню житлового господарства

«Житлорембудсервіс»Деснянського району міста Києва

Про стягнення 6619,39 грн.

Суддя Сівакова В.В.

Представники сторін:

Від позивача Лупачов Д.В. –по дов. № Д07/2010/02/19-3 від 19.07.2010

Від відповідача не з‘явився

СУТЬ СПОРУ :

На розгляд Господарського суду міста Києва передані вимоги Акціонерної енергопостачальної компанії «Київенерго»в особі філіалу «Теплові розподільчі мережі Київенерго»про стягнення з Комунального підприємства по утриманню житлового господарства «Житлорембудсервіс»Деснянського району міста Києва суму основного боргу по орендній платі в розмірі 6439,21 грн., 154,68 грн. пені та 25,50 грн. 3% річних за неналежне виконання взятих на себе останнім зобов‘язань згідно договору № 25/2008 про передачу в оренду майна комунальної власності територіальної громади міста Києва від 27.05.2008.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 10.12.2010 було порушено провадження у справі № 3/369 та призначено її до розгляду на 21.12.2010.

Позивач в судовому засідання 21.12.2010 позовні вимоги підтримав повністю.

Відповідач в судове засідання 21.12.2010 не з‘явився, вимог ухвали суду про порушення провадження у справі від 10.12.2010 не виконав.

Відповідач належним чином повідомлений про призначення справи до розгляду в засіданні господарського суду, про час і місце його проведення.

Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце її розгляду судом, якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за поштовою адресою, зазначеною в позовній заяві. (роз’яснення Президії Вищого Арбітражного суду України від 18.09.1997 № 02 - 5/289 із змінами «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України»).

Ухвала суду надсилалась за адресою, що зазначена в позовній заяві та є юридичною адресою згідно витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців: м. Київ, вул. Закревського, 15 та як вбачається з повідомлення про вручення поштового відправлення була отримана відповідачем за вказаною адресою 15.12.2010.

Про поважні причини неявки в судове засідання повноважного представника відповідача суд не повідомлений. Клопотань про відкладення розгляду справи від відповідача не надходило.

Відповідно до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України справа розглядається за наявними в ній матеріалами.

В судовому засідання 21.12.2010, відповідно до ст. 85 Господарського процесуального кодексу України, було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи та заслухавши пояснення представника позивача, Господарський суд міста Києва

ВСТАНОВИВ:

21.05.2008 між Акціонерною енергопостачальною компанію «Київенерго»в особі філіалу «Теплові розподільчі мережі Київенерго»(орендодавець) та Комунальним підприємством по утриманню житлового господарства «Житлорембудсервіс»Деснянського району міста Києва (орендар) було укладено договір про передачу в оренду майна комунальної власності територіальної громади міста Києва № 25/2008 (далі - договір).

Відповідно з п. 1.1 договору, орендодавець на підставі рішення Київської міської ради від 21.12.2006 № 525/582 передає, а орендар приймає в оренду нежиле приміщення, що належить до комунальної власності територіальної громади м. Києва, далі –об‘єкт оренди, що розташоване за адресою: проспект Маяковського, 59, для розміщення оперативно-диспетчерської служби.

Згідно п. 2.1. договору об’єктом оренди є нежиле приміщення на проспекті Маяковського, 59, загальною площею 46,22 кв. м, в тому числі: на І поверсі - 9,02 кв. м, на ІІ поверсі - 37,20 кв. м згідно з викопіюванням з поверхового плану, що складає невід’ємну частину цього договору.

Об‘єкт оренди був переданий орендодавцем орендарю, що підтверджується наявним в матеріалах справи актом приймання-передачі приміщень, що надаються в оренду від 03.01.2008.

Спір виник в зв’язку з тим, що позивач вважає, що відповідачем в порушення умов договору не було у повному обсязі сплачено вартість наданих послуг оренди за період з серпня по жовтень 2010 року, в зв’язку з чим у відповідача виникла заборгованість перед позивачем в розмірі 6439,21 грн. та за неналежне виконання зобов‘язань нараховані пеня в розмірі 154,68 грн. та 3% річних в розмірі 25,50 грн.

Оцінюючи подані позивачем докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об’єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що вимоги позивача підлягають задоволенню з наступних підстав.

Згідно ст. 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Як визначено абзацом 1 ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України, суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов’язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до абзацу 2 ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.

Відповідно до ст. 626 Цивільного кодексу України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов'язками наділені обидві сторони договору.

Згідно ст. 627 Цивільного кодексу України встановлено, що відповідно до ст. 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Статтею 759 Цивільного кодексу України встановлено, що за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов’язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

У відповідності до приписів ст. 10 Закону України «Про оренду державного та комунального майна»термін, на який укладається договір оренди є істотною умовою договору оренди.

Відповідно до ч.1 ст. 763 Цивільного кодексу України договір найму укладається на строк, встановлений договором.

Пунктом 9.1. договору сторонами встановлено, що договір діє до 31.12.2008.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 30.09.2009 у справі № 13/228, яке набрало законної сили, встановлено, що в зв‘язку з надісланням позивачем в порядку ст. 17 Закону України «Про оренду державного та комунального майна»відповідачу повідомлення за № 09/357 від 30.01.2009 про закінчення строку дії договору та необхідність звільнення приміщення, договір № 25/2008 від 27.05.2008 припинив свою дію з 31.12.2008.

Відповідно до ст. 35 Господарського процесуального кодексу України факти, встановлені рішенням господарського суду (іншого органу, який вирішує господарські спори), за винятком встановлених рішенням третейського суду, під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони.

Відповідно до п. 4.14 договору оренди орендар після припинення дії договору оренди та у разі відмови у продовженні договору оренди зобов’язаний протягом 30 календарних днів передати майно по акту приймання –передачі орендодавцю.

По закінченню строку дії договору про передачу в оренду майна комунальної власності територіальної громади міста Києва № 25/2008 від 21.05.2008 орендар в порядку та строки, встановлені договором, орендовані приміщення орендодавцю не повернув.

Враховуючи встановлені обставини у справі № 13/228 Господарський суд міста Києва задовольнив позовні вимоги Акціонерної енергопостачальної компанії «Київенерго»в особі філіалу «Теплові розподільчі мережі Київенерго»про виселення Комунального підприємства по утриманню житлового господарства «Житлорембудсервіс»Деснянського району міста Києва з нежитлових приміщень площею 46,22 кв. м. у будинку 59 на проспекті Маяковського задоволені та зобов’язано відповідача передати орендовані приміщення позивачу за актом приймання-передачі.

На виконання вищезазначеного рішення 04.12.2009 Господарським судом міста Києва був виданий відповідний наказ.

26.10.2010 Відділом державної виконавчої служби Деснянського районного управління юстиції у м. Києві винесено постанову «про закінчення виконавчого провадження»згідно якої вбачається, що відбулось примусове виконання виселення відповідача з нежитлових приміщень площею 46,22 кв. м. за адресою м. Київ, проспект Маяковського, 59.

Відповідно до ч. 3 статті 19 Закону України «Про оренду державного та комунального майна»строки внесення орендної плати визначаються у договорі.

У відповідності до п. 1 ст. 762 Цивільного кодексу України з наймача справляється плата, за користування майном, розмір, якої встановлюється договором оренди.

Відповідно до п. 3.1 договору за користування об’єктом оренди орендар сплачує орендодавцю орендну плату, розрахунок якої здійснюється на підставі Методики розрахунку орендної плати за користування майном територіальної громади м. Києва, затвердженої рішенням Київради 28.09.2006 № 34/91, та на дату підписання Договору становить 1338,40 грн. без ПДВ.

Розмір орендної плати за кожний наступний місяць визначається шляхом коригування розміру орендної плати за попередній місяць на індекс інфляції за поточний місяць (п. 3.2 договору).

Додатково до орендної плати нараховується податок на додану вартість у розмірах та порядку, визначеному законодавством України, який сплачується орендарем разом з орендною платою (п. 3.4 договору).

Пунктом 3 статті 18 Закону України «Про оренду державного та комунального майна»встановлено обов’язок орендаря вносити орендну плату своєчасно і у повному обсязі.

Згідно п. 1, п. 3 ст. 19 Закону України «Про оренду державного та комунального майна»орендар за користування об’єктом оренди вносить орендну плату незалежно від наслідків господарської діяльності. Строки внесення орендної плати визначаються в договорі.

Пункт 5 статті 762 Цивільного кодексу України визначає, що плата за користування майном вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором.

Відповідно до п. 3.5. договору визначено, що орендна плата сплачується орендарем починаючи з дати підписання акта приймання-передачі. Останнім днем сплати орендної плати є дата підписання сторонами акта приймання-передачі при поверненні об‘єкта оренди орендодавцеві.

Отже, умовами договору передбачено, що зобов‘язання орендаря по сплаті орендної плати припиняються лише по поверненню орендованого приміщення.

Згідно п. 3.6 договору орендна плата сплачується орендарем незалежно від наслідків господарської діяльності орендаря щомісячно не пізніше 10 числа поточного місяця на рахунок орендодавця.

Всупереч вищеназваних договірних зобов’язань відповідач не виконав своїх обов’язків щодо внесення плати за оренду нежитлового приміщення по договору за період з серпня по жовтень 2010 року, в результаті чого виникла заборгованість, яка неоспорена відповідачем, і становить 6439,21 грн.

Відповідно до ст. 10 Закону України «Про оренду державного та комунального майна»однією із істотних умов договору оренди та основним обов’язком орендаря є сплата орендних платежів з урахуванням індексу інфляції.

Статтею 629 Цивільного кодексу України встановлено, що договір є обов’язковим для виконання сторонами.

Згідно п. 4.2. договору орендар зобов‘язався вносити орендні своєчасно і в повному обсязі.

Згідно ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов’язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається (ст. 525 Цивільного кодексу України), якщо інше не встановлено договором або законом.

З огляду на викладене, вимоги позивача про стягнення з відповідача заборгованості зі сплати орендної плати у розмірі 6439,21 грн. є обґрунтованими і підлягають задоволенню у повному обсязі.

Статтею 29 Закону України «Про оренду державного та комунального майна»передбачено, що за невиконання зобов'язань за договором оренди, в тому числі за зміну або розірвання договору в односторонньому порядку, сторони несуть відповідальність, встановлену законодавчими актами України та договором.

Пункт 1 статті 612 Цивільного кодексу України визначає що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов’язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Матеріалами справи підтверджується те, що відповідач, в порушення умов договору, у визначені строки оплату за надані послуги оренди не провів, а отже є таким, що прострочив виконання зобов‘язання.

Пунктом 1 ст. 216 Господарського кодексу України встановлено що, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Згідно п. 1 ст. 218 Господарського кодексу України, підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.

Відповідно до п. 1 ст. 230 Господарського кодексу України, штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов’язання.

Відповідно до ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов’язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов’язання за кожен день прострочення виконання.

Частина 2 ст. 551 Цивільного кодексу України визначає, що якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Сторони можуть домовитись про зменшення розміру неустойки, встановленого актом цивільного законодавства, крім випадків передбачених законом.

Відповідно до ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов’язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом зокрема сплата неустойки.

Пунктом 6.2. договору передбачено, що за несвоєчасну сплату орендних платежів орендар сплачує на користь орендодавця пеню в розмірі 0,5% від розміру несплачених орендних платежів за кожний день прострочення, але не більше розміру, встановленого законодавством України.

Згідно з ч. 2 ст. 343 Господарського кодексу України платник грошових коштів сплачує на користь одержувача цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін, але не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

При укладанні договору сторони визначили відповідальність за порушення зобов’язання щодо оплати орендних платежів.

В зв’язку з тим, що взяті на себе зобов’язання по сплаті орендної плати відповідач не виконав, він повинен сплатити позивачу, крім суми основного боргу, пеню відповідно до п. 6.2. договору, розмір якої, за обґрунтованим розрахунками позивача становить 154,68 грн.

Вимоги позивача в частині стягнення пені в сумі 154,68 грн. обґрунтовані і підлягають задоволенню.

В зв’язку з тим, що відповідач припустився прострочення по сплаті орендної плати, орендодавець на підставі ст. 625 Цивільного кодексу України просить суд стягнути 3% річних в сумі 25,50 грн.

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов’язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Вимоги позивача в частині стягнення з відповідача 3% річних в розмірі 25,50 грн. обґрунтовані і підлягають задоволенню.

Згідно з ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідач доказів на спростування обставин, повідомлених позивачем не надав.

Таким чином, позовні вимоги Акціонерної енергопостачальної компанії «Київенерго»в особі філіалу «Теплові розподільчі мережі Київенерго»обґрунтовані та підлягають задоволенню повністю.

Витрати по сплаті державного мита та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, відповідно до вимог ст. 49 ГПК України, підлягають стягненню з відповідача на користь позивача.

Керуючись ст. 49, ст.ст. 82-85 ГПК України, суд -

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Комунального підприємства по утриманню житлового господарства «Житлорембудсервіс»Деснянського району міста Києва (м. Київ, вул. Закревського, 15, код ЄДРПОУ 31776030) на користь Акціонерної енергопостачальної компанії «Київенерго»в особі філіалу «Теплові розподільчі мережі Київенерго»(м. Київ, вул. Володимирська, 82-Г, код ЄДРПОУ 25665166) 6439 (шість тисяч чотириста тридцять дев‘ять) грн. 21 коп. основного боргу, 154 (сто п‘ятдесят чотири) грн. 68 коп. пені, 25 (двадцять п‘ять) грн. 50 коп. –3% річних, 102 (сто дві) грн. 00 коп. витрат по сплаті державного мита та 236 (двісті тридцять шість) грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

СуддяВ.В.Сівакова Рішення підписано 22.12.2010.