Рішення № 12985549, 21.12.2010, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 20/39121.12.10 За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Італійський Торговий Дім» До Товариства з обмеженою відповідальністю «Квіза-Трейд»

Про визнання договору №12654 про надання рекламних (маркетингових) послуг від

01.04.2008р. недійсним та стягнення 30000,00грн.

Суддя Палій В.В.

Представники сторін:

від позивача Кисіль В.О.- предст. (дов. від 07.06.2010р.)

від відповідача Тихоплав С.О.- предст. (дов. від 07.10.2010р.)

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Позивач звернувся до суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Квіза-Трейд»про визнання договору №12654 про надання рекламних (маркетингових) послуг від 01.04.2008р. недійсним та стягнення 30000,00грн.

Ухвалою Господарського суду м. Києва від 26.11.2010р. суддею Палієм В.В. порушено провадження у справі №20/391 та прийнято позовну заяву до розгляду, розгляд справи призначено на 07.12.2010р.

07.12.2010р. судом одержано відзив від відповідача на позовну заяву, відповідно до якого зазначається, що договір №12654 про надання рекламних (маркетингових) послуг від 01.04.2008р. між сторонами не укладався, поставок за даним договором не було. За наведених обставин, відповідач просить суд у задоволенні позовних вимог відмовити повністю.

У судовому засіданні 07.12.2010р. судом оголошено перерву до 21.12.2010р., для надання відповідачу можливості ознайомитись з матеріалами справи та для надання позивачу можливості підготувати правове обґрунтування заявлених позовних вимог.

16.12.2010р. судом одержано письмове правове обґрунтування заявлених позовних вимог від позивача, відповідно до якого позивач просить суд стягнути з відповідача 30000,00грн. як безпідставно набуте майно.

У судовому засіданні 21.12.2010р. представник позивача заявлені позовні вимоги підтримав у повному обсязі, з урахуванням додаткового обґрунтування заявлених позовних вимог.

Представник відповідача у відзиві на позовну заяву просить суд у задоволенні позовних вимог відмовити повністю, оскільки послуги за договором не надавались, так як позивач не надавав письмових замовлень на послуги. Сума перерахованих позивачем коштів у розмірі 30 000,00грн. в силу п. 3.6 договору підлягає залишенню у відповідача, як компенсація за понесені збитки (не замовлення послуг позивачем).

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, оглянувши оригінали документів, суд, -

в с т а н о в и в :

01.04.2008р. між ТОВ «Квіза-Трейд», в якості виконавця (далі-відповідач) та ТОВ «Італійський Торговий Дім», в якості замовника (далі-позивач) укладено договір №12654 про надання рекламних (маркетингових) послуг, відповідно до умов якого замовник доручає, а виконавець приймає на себе зобов’язання протягом строку дії договору надавати замовнику комплекс рекламних (маркетингових) послуг в порядку та відповідно до умов договору, а замовник, в свою чергу, зобов’язується своєчасно замовляти, оплачувати та приймати надані послуги.

Відповідно до п. 2.1 договору замовник зобов’язаний здійснювати письмове замовлення на кожну послугу, що має містити всі суттєві умови необхідні для надання послуги, а саме: найменування (вид) послуги, період (строк) надання, адресну програму, вартість та порядок надання послуги, а також іншу необхідну інформацію.

Згідно з п. 2.2 договору виконавець надає замовнику послуги тільки на підставі замовлень, підписаних уповноваженими представниками замовника та погодженими з уповноваженими представниками виконавця. Всі здійснені належним чином замовлення є невід’ємною частиною договору.

Як вбачається із п. 3.2 договору, розрахунок вартості послуг виконавця здійснюється на підставі погоджених сторонами розцінок, вказаних у поданих належним чином замовленнях і остаточно вказується у Акті приймання-передачі наданих послуг.

Відповідно до п. 3.4 договору, замовник зобов’язується протягом строку дії договору замовити послуги на суму у розмірі 45000,00грн.

Оплата послуг, згідно з п. 3.5 договору, здійснюється замовником поетапно і по передоплаті, шляхом перерахунку грошових коштів на розрахунковий рахунок виконавця в наступні строки:

15000,00грн. до 30.06.2008р.;

15000,00грн. до 30.08.2008р.;

15000,00грн. до 30.10.2008р.

На підставі рахунків відповідача від 13.08.2008р. та від 11.09.2008р. позивач на виконання умов договору здійснив передоплату на загальну суму у розмірі 30000,00грн. (підтверджується банківськими виписками від 13.08.2008р. та від 11.09.2008р.)

Як зазначає позивач, та не спростовано відповідачем, позивач не здійснював письмових замовлень у відповідності до п. 2.1 договору, актів прийому-передачі послуг сторони не складали та не підписували.

Оскільки позивач позбавлений того, на що розраховував при укладенні договору –отримання рекламних послуг (тобто, правочин не був спрямований на реальне настання правових наслідків, що ним обумовлені) та зі сторони позивача такий договір підписаний не уповноваженою особою з факсимільним відтворенням підпису, позивач просить суд визнати недійсним договір №12654 про надання рекламних (маркетингових) послуг від 01.04.2008р. Також, позивач просить суд стягнути з відповідача 30000,00грн. за ненадані відповідачем послуги, як безпідставно набуте майно.

Відповідач у відзиві на позовну заяву просить суд у задоволенні позовних вимог відмовити повністю, оскільки послуги за договором не надавались, так як позивач не надавав письмових замовлень на послуги. Сума перерахованих позивачем коштів у розмірі 30 000,00грн. в силу п. 3.6 договору підлягає залишенню у відповідача, як компенсація за понесені збитки (не замовлення послуг позивачем).

Проаналізувавши матеріали справи та пояснення представників сторін, суд прийшов до висновку про обґрунтованість в частині заявлених позовних вимог, відповідно, задовольняє позовні вимоги частково, з огляду на наступне.

Відповідно до ч. 1 статті 901 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Відповідно до ст. 179 Господарського кодексу України майново-господарські зобов’язання, які виникають між суб’єктами господарювання і негосподарюючими суб’єктами - юридичними особами на підставі господарських договорів, є господарсько-договірними зобов’язаннями. Господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів.

Згідно із ст. 180 Господарського кодексу України зміст господарського договору становлять умови договору, визначені угодою його сторін, спрямованою на встановлення, зміну або припинення господарських зобов’язань, які погоджені сторонами, так і ті, що приймаються ними як обов’язкові умови договору відповідно до законодавства. Господарський договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов. Істотними є умови, визнані такими за законом чи необхідні для договорів даного виду, а також умови, щодо яких на вимогу однієї із сторін повинна бути досягнута згода. При укладенні господарського договору сторони зобов’язані у будь-якому разі погодити предмет, ціну та строк дії договору.

Відповідно до ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні, або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Як вбачається із пп. 2.1. та 2.2 договору, істотні умови договору, зокрема, предмет договору (вид послуг), ціна (вартість) послуг та інші умови, які сторони визначили як обов’язкові згідно п. 2.1 договору, повинні бути вказані у замовленнях на кожну послугу.

З огляду на те, що замовник не здійснював письмових замовлень на послуги, у відповідності до п. 2.1 договору, відповідно, сторонами не було погоджено таких умов договору, як найменування (вид) послуг, строк їх надання, адресну програму, вартість та порядок надання послуг.

Таким чином, сторонами не було погоджено істотні умови договору, які встановлені законом та які сторони визначили як обов’язкові.

Зазначене є підставою для визнання його неукладеним згідно зі ст. 638 Цивільного кодексу України. Факт неукладення договору може встановлюватися господарськими судами лише при існуванні та розгляді між сторонами договору спору про право цивільне. Його встановлення є елементом оцінки фактичних обставин справи та обґрунтованості вимог.

Таким чином, судом встановлено факт того, що договір №12654 про надання рекламних (маркетингових) послуг від 01.04.2008р. є неукладеним, оскільки сторонами не досягнуто згоди щодо всіх істотних умов договору.

Неукладений договір не породжує жодних правових наслідків.

За наведених обставин, позовна вимога про визнання недійсним зазначеного договору є необґрунтованою, оскільки недійсним може бути визнано лише той правочин, факт укладення якого мав місце.

Позивач також просить суд стягнути з відповідача 30000,00грн. за ненадані відповідачем послуги, щодо яких позивачем було здійснено передоплату. Зазначену суму коштів позивач просить стягнути з відповідача як безпідставно набуте майно.

Як встановлено судом, договір №12654 про надання рекламних (маркетингових) послуг від 01.04.2008р. є неукладеним, відповідно не породжує жодних правових наслідків, у тому числі тих, які пов’язані з його невиконанням або неналежним виконанням.

Відтак, сума коштів у розмірі 30000,00грн., сплачена відповідачу згідно договору, який є неукладеним, знаходиться у відповідача без достатньої правової підстави.

Стаття 1212 Цивільного кодексу України регламентує, що особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

За наведених обставин, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню 30 000,00грн., як безпідставно набуте майно.

Судові витрати у відповідності до ст. 49 ГПК України покладаються на відповідача, пропорційно розміру заявлених позовних вимог.

Керуючись ст. ст. 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ВИРІШИВ:

1.          Позовні вимоги задовольнити частково.

2.          Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Квіза-Трейд»(м. Київ, Залізничне шосе, 57, код ЄДРПОУ 30437110) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Італійський Торговий Дім»(м. Київ, вул. Малиновського, 3, кв. 231, код ЄДРПОУ 30729519) 30 000,00грн. –безпідставно набуте майно, 300,00грн. –державного мита, 236,00грн. –витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3.          Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

4.          У задоволенні інших позовних вимог –відмовити.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку протягом 10 днів з дня оголошення.

Суддя В.В. Палій