Рішення № 12985537, 20.12.2010, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 20/031-10-27/16120.12.10 За позовомТовариства з обмеженою відповідальністю «ВОЛОДАС» доЗакритого акціонерного товариства «ТІЗ-ТОПАЗ»

третя особаТовариство з обмеженою відповідальністю «ОК-ІНВЕСТ»

простягнення 367 174 544,00 грн.

За зустрічним позовомЗакритого акціонерного товариства «ТІЗ-ТОПАЗ»

до1) Товариства з обмеженою відповідальністю «ВОЛОДАС»

2) Товариства з обмеженою відповідальністю «ОК-ІНВЕСТ»

провизнання недійсним інвестиційного договору №13/08/2007 від 13.08.2007 року Суддя Дідиченко М.А.

Секретар Приходько Є.П.

Представники: Від позивача (за первісним позовом) Пенькова О.С. - довіреність від 08.02.2010 року; Від відповідача (первісним позовом) Загородня Д.М. –довіреність від 11.06.2010 року;

Від третьої особи (відповідача 2 за зустрічним позовом) не з’явились. ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю «Володас», звернувся до Господарського суду Київської області з позовом до Закритого акціонерного товариства «Тіз-Топаз»про стягнення неустойки у сумі 1594000, 00 грн.

Позовні вимоги ТОВ «ВОЛОДАС»обґрунтовує тим, що ЗАТ «ТІЗ-ТОПАЗ»не виконало своїх зобов’язань, передбачених підпунктами 4.1.1.1 та 4.1.1.2 інвестиційного договору, а саме - не забезпечило протягом 18 (вісімнадцяти) місяців з дати укладення інвестиційного договору будівництва та введення в експлуатацію магістральної дороги та зовнішніх магістральних інженерних мереж (як ці об’єкти будівництва визначені в інвестиційному договорі). Оскільки, таке невиконання ЗАТ «ТІЗ-ТОПАЗ»обов’язків призвело до неможливості виконання обов’язків ТОВ «ВОЛОДАС», ЗАТ «ТІЗ-ТОПАЗ»зобов’язано сплатити ТОВ «ВОЛОДАС»неустойку та штраф, передбачені пунктами 7.5 та 7.6 інвестиційного договору.

Ухвалою Господарського суду Київської області від 22.02.2010 року відповідно до статті 64 Господарського процесуального кодексу України порушено провадження у справі № 20/031-10 та призначено розгляд справи на 09.03.2010 року.

09.03.2010 року від представника позивача надійшло клопотання про збільшення позовних вимог, відповідно до якого останній просив суд стягнути з відповідача неустойку у сумі 366197680, 00 грн. Дане клопотання було задоволено Господарським судом Київської області.

У судовому засіданні 23.03.2010 року встановлено, що місцезнаходження відповідача є 04070, м. Київ, вул. Іллінська, 16.

Тому, відповідно до ст. 17 Господарського процесуального кодексу України справу направлено за підсудністю до Господарського суду міста Києва для розгляду.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 06.04.2010 року справу № 20/031-10 прийнято до провадження, присвоєно справі № 20/031-10-27/161, залучено ТОВ «Ок-Інвест» у якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, та призначено розгляд на 26.04.2010 року.

Представники сторін у судове засідання 26.04.2010 року не з’явились, вимоги ухвали суду від 06.04.2010 року не виконали, однак відповідач через загальний відділ діловодства суду подав клопотання про відкладення розгляду справи.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 26.04.2010 року відкладено розгляд справи на 17.05.2010 року.

Представник позивача у судовому засіданні 17.05.2010 року подав витребувані судом докази.

Представники відповідача та третьої особи у судове засідання 17.05.2010 року не з’явились, вимоги попередніх ухвал суду не виконали, про поважні причини неявки суд не повідомили.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 17.05.2010 року відкладено розгляд справи на 01.06.2010 року.

Представник позивача у судовому засіданні 01.06.2010 року подав заяву про збільшення позовних вимог. Відповідно до поданої заяви позивач збільшує розмір позовних вимог та просить суд стягнути з відповідача 2377530, 00 грн. –неустойки та 364599680, 00 грн. - штрафу. Судом задоволена подана позивачем заява про збільшення розміру позовних вимог.

Представник відповідача у судовому засіданні 01.06.2010 року заперечував проти позовних вимог посилаючись на те, що ЗАТ «ТІЗ-ТОПАЗ»у відповідності до положень Закону України «Про планування і забудову територій», Закону України «Про архітектурну діяльність»та Закону України «Про планування і забудову територій»не може бути замовником будівництва об’єкту, оскільки не є ні власником, ні орендарем, ані користувачем земельних ділянок, на яких планувалась забудова об’єкту інвестування. ЗАТ «ТІЗ-ТОПАЗ»не мало право та повноваження на передачу функцій замовника будівництва ТОВ «ВОЛОДАС».

Представник третьої особи у судове засідання 01.06.2010 року не з’явився, вимоги попередніх ухвал суду не виконав, про поважні причини неявки суд не повідомив.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 01.06.2010 року відкладено розгляд справи на 14.06.2010 року.

Представник позивача у судовому засіданні 14.06.2010 року підтримав позов у повному обсязі.

Представник відповідача у судовому засіданні 14.06.2010 року заявив про те, що ним через загальний відділ діловодства суду було подано зустрічну позовну заяву.

Представник третьої особи у судове засідання 14.06.2010 року не з’явився, вимоги попередніх ухвал суду не виконав, про поважні причини неявки суд не повідомив.

Крім того, сторони заявили клопотання про продовження строку вирішення спору.

Ухвалою суду від 14.06.2010 року продовжено строк вирішення спору та відкладено розгляд справи на 22.06.2010 року.

14.06.2010 року через загальний відділ діловодства Господарського суду міста Києва відповідачем була подана зустрічна позовна заява, відповідно до якої останній просить суд визнати недійсним інвестиційний договір № 13/08/2007 від 13.08.2007 року, оскільки ЗАТ «ТІЗ-ТОПАЗ»не є ні власником, ні орендарем, ані користувачем земельних ділянок, на яких планувалась забудова об’єкту інвестування, ЗАТ «ТІЗ-ТОПАЗ»не мало право та повноваження на передачу функцій замовника будівництва ТОВ «ВОЛОДАС». Крім того, як на підставу для визнання оспорюваного договору, позивач за зустрічним позовом посилається на те, що інвестиційний договір не містить істотної умови про ціну договору, а також сторонами не було визначено обсяг інвестицій за договором..

Ухвалою суду від 15.06.2010 року зустрічну позовну заяву ТОВ «Володас»прийнято до розгляду з первісним позовом та призначено розгляд на 22.06.2010 року.

Представник позивача у судовому засіданні 22.06.2010 року подав витребувані судом докази, додаткові письмові пояснення, письмовий відзив на зустрічний позов та заявив клопотання про витребування додаткових доказів від Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю Київської облдержадміністрації.

Представник відповідача у судовому засіданні 22.06.2010 року підтримав зустрічний позов у повному обсязі.

Представник третьої особи у судовому засіданні 22.06.2010 року заявив клопотання про відкладення розгляду справи.

У судовому засіданні 22.06.2010 року оголошено перерву до 05.07.2010 року.

Представник позивача у судовому засіданні 05.07.2010 року підтримав подане ним 22.06.2010 року клопотання про витребування додаткових доказів від Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю Київської облдержадміністрації.

Представник відповідача підтримав зустрічний позов у повному обсязі.

Представник третьої особи у судовому засіданні 05.07.2010 року подав письмові пояснення по суті спору, проти зустрічного позову не заперечував.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 05.07.2010 року відкладено розгляд справи на 26.07.2010 року.

Представники позивача та відповідача у судове засідання 26.07.2010 року з’явились.

Представник третьої особи у судове засідання 26.07.2010 року не з’явився, про поважні причини неявки суд не повідомив.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 26.07.2010 року потворно зобов’язано Інспекцію державного архітектурно-будівельного контролю Київської облдержадміністрації надати оригінал дозволу на виконання будівельних робіт № 94-А/04-03/06 від 30.11.2006 року та надання відомостей, чи діяв зазначений дозвіл до 31.12.2007 року, чи був відкликаний (повернутий) Інспекцією до 31.12.2007 року.

04.08.2010 року та 25.08.2010 року надійшли відповіді на запит суду щодо надання оригіналу дозволу на виконання будівельних робіт № 94-А/04-03/06 від 30.11.2006 року, відповідно до яких Інспекція державного архітектурно-будівельного контролю у Київській області зазначила, що в Інспекції відсутній зазначений документ та будь-яка інформація відносно його видачі та терміну дії, оскільки Інспекція державного архітектурно-будівельного контролю у Київській області не є правонаступником Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю управління містобудування і архітектури та розвитку інфраструктури Київської обласної державної адміністрації.

У судовому засіданні 14.09.2010 представник позивача первісні позовні вимоги підтримав у повному обсязі, проти зустрічних позовних вимог заперечував.

Представник відповідача проти первісних позовних вимог заперечував, просив суд у задоволенні первісного позову відмовити. Зустрічні позовні вимоги підтримав, просив суд їх задовольнити.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 14.09.2010 року зобов’язано Київську обласну державну адміністрацію управління містобудування і архітектури та розвитку інфраструктури надати відомості щодо того, чи видавався ЗАТ «ТІЗ-ТОПАЗ»дозвіл на виконання будівельних робіт № 94-А/04-03/06 від 30.11.2006 року та зобов’язано Відділ містобудування, архітектури, житлово-комунального господарства та розвитку інфраструктури Обухівської районної державної адміністрації надати суду копію будівельного паспорту № 400/4 на розробку проектно-кошторисної документації для будівництва житлово-рекреаційного комплексу в Обухівському районі, землі Козинської селищної ради.

Від Відділу містобудування і архітектури Обухівської районної державної адміністрації надійшла копія будівельного паспорту № 400/04 на розробку проектно-кошторисної документації для будівництва.

Представник позивача у судовому засіданні 28.09.2010 року подав докази, витребувані ухвалою суду.

Представник відповідача у судовому засіданні 28.09.2010 року частково подав докази, витребувані ухвалою суду.

Представник третьої особи у судове засідання 28.09.2010 року не з’явився, про поважні причини неявки суд не повідомив.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 28.09.2010 року відкладено розгляд справи до 12.10.2010 року.

07.10.2010 року від Управління містобудування і архітектури та розвитку інфраструктури Київської обласної державної адміністрації надійшов лист, відповідно до якого останній зазначив, що згідно розпорядження голови Київської обласної державної адміністрації від 27.12.2007 року № 1476 повноваження щодо здійснення державного архітектурно-будівельного контролю передані від управління містобудування і архітектури та розвитку до інспекції державного архітектурно-будівельного контролю у Київській області.

У зв’язку із даними обставинами, матеріали та справи з видачі дозволів на виконання будівельних робіт інспекції державного архітектурно-будівельного контролю у складі управління містобудування і архітектури та розвитку інфраструктури Київської обласної державної адміністрації були передані актом № 2 від 28.05.2008 року до Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю у Київській області за період з 01.01.2006 року по 31.01.2006 року.

Представники позивача та відповідача у судове засідання 12.10.2010 року з’явились. Представник третьої особи у судове засідання 12.10.2010 року не з’явився.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 12.10.2010 року відкладено розгляд справи на 01.11.2010 року та зобов’язано Інспекцію державного архітектурно-будівельного контролю у Київській області надати відомості щодо того, чи видавався ЗАТ «ТІЗ-ТОПАЗ» дозвіл на виконання будівельних робіт № 94-А/04-03/06 від 30.11.2006 року, виданий Інспекцією державного архітектурно-будівельного контролю управління містобудування і архітектури та розвитку інфраструктури Київської обласної державної адміністрації.

26.10.2010 року від Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю у Київській області надійшов лист, відповідно до якого останній направив копію дозволу на виконання будівельних робіт № 94-А/04-03/06 від 30.11.2006 та копії матеріалів на підставі яких був виданий зазначений дозвіл. Крім того, останній зазначив, що відомостей щодо скасування вищевказаного дозволу на виконання будівельних робіт немає.

Представник відповідача у судовому засіданні 01.11.2010 року заявив клопотання про відкладення розгляду справи.

Представник позивача підтримав клопотання позивача про відкладення розгляду справи.

Представник третьої особи у судове засідання 01.11.2010 року не з’явився.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 01.11.2010 року відкладено розгляд справи на 16.11.2010 року.

Представник позивача у судовому засіданні 16.11.2010 року повідомив про те, що ним подано через загальний відділ діловодства суду клопотання про фіксацію судового процесу технічними засобами.

Згідно ч.7 ст.81-1 Господарського процесуального кодексу України на вимогу хоча б одного учасника судового процесу у суді першої чи апеляційної інстанції при розгляді справи по суті або за ініціативою суду здійснюється фіксування судового процесу з допомогою звукозаписувального технічного засобу.

Представник відповідача заявив клопотання про відкладння розгляду справи.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 16.11.2010 року відкладено розгляд справи на 23.11.2010 року.

Представник позивача у судовому засіданні 23.11.2010 року подав докази по справі.

Представник відповідача у судовому засіданні 23.11.2010 року подав витребувані судом письмові пояснення.

У судовому засіданні 23.11.2010 року оголошено перерву до 07.12.2010 року.

Представник позивача у судовому засіданні 07.12.2010 року подав заяву про збільшення розміру позовних вимог, відповідно до якої просить суд стягнути з відповідача неустойку у сумі 4 765200, 00 грн. та штраф у розмірі 362409344, 00 грн.

Так, відповідно до ч. 4 ст. 22 ГПК України позивач вправі до прийняття рішення по справі збільшити розмір позовних вимог за умови дотримання встановленого порядку досудового врегулювання спору у випадках, передбачених статтею 5 цього Кодексу в цій частині, відмовитись від позову або зменшити розмір позовних вимог.

З огляду на вищевикладене, судом прийнято до розгляду подану позивачем заяву про збільшення розміру позовних вимог.

Представник відповідача у судовому засіданні 07.12.2010 року підтримав свою правову позицію.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 07.12.2010 року відкладено розгляд справи до 20.12.2010 року.

Представник позивача у судовому засіданні 20.12.2010 року підтримав первісні позовні вимоги та просив суд позов задовольнити. Проти зустрічних позовних вимог заперечував.

Представник відповідача у судовому засіданні 20.12.2010 року проти первісного позову заперечував, просив суд у задоволенні позовних вимог відмовити. Зустрічний позов підтримав, просив суд зустрічні позовні вимоги задовольнити.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з’ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об’єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва, –

ВСТАНОВИВ:

13 серпня 2007 року між Закритим акціонерним товариством «ТІЗ-ТОПАЗ»(замовник), Товариством з обмеженою відповідальністю «ВОЛОДАС»(інвестор-1) та Товариством з обмеженою відповідальністю «ОК-ІНВЕСТ»(інестор-2) був укладений інвестиційний договір №13/08/2007, відповідно до якого сторони своїми силами, засобами, за рахунок власних і залучених коштів та матеріальних ресурсів (сировини, будівельних матеріалів, обладнання тощо) здійснюють інвестування в будівництво об’єкту інвестування, визначеного у п.1.1.1 цього договору, з метою отримання у власність звершеного будівництвом об’єкту інвестування в частках, визначених цим договором.

Позивачем за первісним позовом заявлені вимоги про стягнення з ЗАТ «ТІЗ-ТОПАЗ»2 377 530, 00 грн. неустойки та 364 599 680, 00 грн. штрафу. Позовні вимоги за первісним позовом ТОВ «ВОЛОДАС»обґрунтовує тим, що ЗАТ «ТІЗ-ТОПАЗ»не виконало своїх зобов’язань, передбачених підпунктами 4.1.1.1 та 4.1.1.2 інвестиційного договору, а саме - не забезпечило протягом 18 (вісімнадцяти) місяців з дати укладення інвестиційного договору будівництва та введення в експлуатацію магістральної дороги та зовнішніх магістральних інженерних мереж (як ці об’єкти будівництва визначені в інвестиційному договорі). Оскільки, таке невиконання ЗАТ «ТІЗ-ТОПАЗ»обов’язків призвело до неможливості виконання обов’язків ТОВ «ВОЛОДАС», ЗАТ «ТІЗ-ТОПАЗ»зобов’язано сплатити ТОВ «ВОЛОДАС»неустойку та штраф, передбачені пунктами 7.5 та 7.6 інвестиційного договору

Заперечуючи проти позовних вимог, відповідач подав до суду зустрічну позовну заяву, відповідно до якої зазначає, що ЗАТ «ТІЗ-ТОПАЗ»у відповідності до положень Закону України «Про планування і забудову територій», Закону України «Про архітектурну діяльність»та Закону України «Про планування і забудову територій»не може бути замовником будівництва об’єкту, оскільки не є ні власником, ні орендарем, ані користувачем земельних ділянок, на яких планувалась забудова об’єкту інвестування, ЗАТ «ТІЗ-ТОПАЗ»не мало право та повноваження на передачу функцій замовника будівництва ТОВ «ВОЛОДАС». Крім того, як на підставу для визнання оспорюваного договору, позивач за зустрічним позовом посилається на те, що інвестиційний договір не містить істотної умови про ціну договору, а також сторонами не було визначено обсяг інвестицій за договором.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об’єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що вимоги позивача за первісним позовом підлягають задоволенню частково, а вимоги за зустрічним позовом задоволенню не підлягають з наступних підстав.

Загальні правові, економічні та соціальні умови інвестиційної діяльності на території України визначені Законом України «Про інвестиційну діяльність», який спрямований на забезпечення рівного захисту прав, інтересів і майна суб'єктів інвестиційної діяльності незалежно від форм власності, а також на ефективне інвестування народного господарства України, розвитку міжнародного економічного співробітництва та інтеграції.

Відповідно до ч. 1 ст. 2 Закону України «Про інвестиційну діяльність»інвестиційна діяльність є сукупністю практичних дій громадян, юридичних осіб і держави щодо реалізації інвестицій.

Згідно з ч. 1 ст. 1130 ЦК України за договором про спільну діяльність сторони (учасники) зобов'язуються спільно діяти без створення юридичної особи для досягнення певної мети, що не суперечить законові.

Відповідно до абз. 4 п. 3 роз'яснення Вищого арбітражного суду України від 28.04.1995 № 02-5/302 «Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних з укладанням та виконанням договорів про сумісну діяльність»сумісна діяльність може також здійснюватися шляхом інвестування відповідно до Закону України «Про інвестиційну діяльність»та Закону України «Про режим іноземного інвестування».

Враховуючи умови договору, та вищенаведені норми чинного законодавства, суд дійшов висновку, спірний договір за своєю правовою природою є договором про спільну діяльність, що здійснюється шляхом інвестування.

Згідно ст. 207 ГК України, господарське зобов’язання, що не відповідає вимогам закону може бути на вимогу однієї із сторін визнано судом недійсним повністю або в частині. Можливість визнання правочину недійсним в судовому порядку передбачена і нормами ст.215ЦК України, якою, зокрема, встановлено, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені ч.ч.1 –3, 5 –6 ст.203 цього Кодексу.

Так, відповідно до даної норми зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним; правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.

Відповідно до ст.204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Відповідно до частини 1 статті 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Господарським процесуальним кодексом України обов'язок доведення факту порушення або оспорювання прав і охоронюваних законом інтересів покладений саме на позивача.

Проте позивач за зустрічним позовом не довів суду наявність тих обставин, з якими закон пов'язує визнання угод недійсними і настання відповідних наслідків. Разом з тим, судом встановлено відповідність змісту оспорюваного договору вимогам чинного законодавства.

Зокрема, судом взято до уваги, що фізичні та юридичні особи, які мають намір здійснити будівництво об'єктів містобудування на земельних ділянках, що належать їм на праві власності чи користування, відповідно до ст. 24 Закону України «Про планування і забудову територій»(в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин), зобов'язані отримати від виконавчих органів відповідних рад, Київської та Севастопольської міської державної адміністрацій, у разі делегування їм таких повноважень відповідними радами, дозвіл на будівництво об'єкта містобудування.

Згідно ч. 4 ст. 24 вказаного Закону, у разі прийняття сільською, селищною чи міською радою рішення про надання земельної ділянки із земель державної чи комунальної власності для розміщення об'єкта містобудування в порядку, визначеному земельним законодавством, зазначене рішення одночасно є дозволом на будівництво цього об'єкта. Дозвіл на будівництво дає право замовникам на отримання вихідних даних на проектування, здійснення проектно-вишукувальних робіт та отримання дозволу на виконання будівельних робіт у порядку, визначеному цим Законом.

Відповідно до ст. 29 Закону України «Про планування та забудову територій», дозвіл на виконання будівельних робіт –це документ, що засвідчує право замовника та підрядника на виконання підготовчих (якщо підготовчі роботи не були виконані раніше відповідно до дозволу на виконання підготовчих робіт) і будівельних робіт, підключення об’єкту будівництва до інженерних мереж та споруд.

Таким чином, особа може мати право на виконання функцій замовника будівництва для спорудження конкретного об'єкту будівництва, а, отже, й бути замовником будівництва такого об’єкту, тільки за умови отримання дозволу на будівництво даного об’єкту містобудування.

Згідно Дозволу на виконання будівельних робіт №94-А/04-03/06 від 30.11.2006 року, ЗАТ «ТІЗ-ТОПАЗ», виданого Інспекцією державного архітектурно-будівельного контролю Київської обласної державної адміністрації, у якому ЗАТ «ТІЗ-ТОПАЗ»визначений, як забудовник (замовник) мікрорайонів №8 і №9 житлово-рекреаційного комплексу «Конча-Заспа» смт. Козин Обухівського району, було замовником будівництва. На виконання Ухвали Господарського суду м. Києва від 12.10.2010р. Інспекція державного архітектурно-будівельного контролю у Київській області надала копію заяви ЗАТ «ТІЗ-ТОПАЗ»на продовження терміну дії вищевказаного дозволу, та повідомила, що відомості щодо скасування вищевказаного дозволу на виконання будівельних робіт в Інспекції відсутні. За таких обставин, суд дійшов висновку, що ЗАТ «ТІЗ-ТОПАЗ»мало усі законні права передавати належні йому функції замовника будівництва ТОВ «ВОЛОДАС».

Крім того, відповідно до ч.1 ст.2 Закону України «Про інвестиційну діяльність»(інвестиційною діяльністю є сукупність практичних дій громадян, юридичних осіб і держави щодо реалізації інвестицій). В свою чергу ст.1Закону визначено, що інвестиціями є всі види майнових та інтелектуальних цінностей, що вкладаються в об'єкти підприємницької та інших видів діяльності, в результаті якої створюється прибуток (доход) або досягається соціальний ефект, такими цінностями можуть бути, зокрема, кошти.

Сторони за спірним договором визначили роль учасників спільного інвестиційного проекту наступним чином : Закрите акціонерне товариство «ТІЗ-ТОПАЗ»(замовник) надає Товариству з обмеженою відповідальністю «ВОЛОДАС»(інвестор-1) всіх функцій замовника будівництва по об’єкту інвестування з метою укладення інвестором 1, в разі необхідності, договору генерального будівельного підряду, договорів підряду, інших господарських договорів, які сторони вважатимуть необхідними для досягнення мети цього договору. Крім того, згідно підпунктом 4.1.1 пункту 4.1 договору Закрите акціонерне товариство «ТІЗ-ТОПАЗ»у відповідності до проектної документації зобов’язане за власний рахунок та не пізніше 18 (вісімнадцяти) місяців з дати укладення цього договору забезпечити будівництво та введення в експлуатацію магістральної дороги та зовнішніх магістральних інженерних мереж (як ці об’єкти будівництва визначені в інвестиційному договорі).

Товариство з обмеженою відповідальністю «ВОЛОДАС»(інвестор-1) фінансує всі необхідні роботи з отримання в установленому порядку вихідних даних, необхідних для проектування та виконання будівельних робіт, погодження дозволів, проектно-кошторисної документації, здачі об’єкта інвестування в експлуатацію.

Товариство з обмеженою відповідальністю «ОК-ІНВЕСТ»(інестор-2) надає під виконання будівельно-монтажних робіт, зазначених в п. 1.4 цього договору земельних ділянок з відповідним цільовим призначенням (земельні ділянки площею 23,056 га з кадастровими номерами 3223155400:03:016:0006, 3223155400:03:016:0005 та 3223155400:03:014:0011, які находяться в користування інвестора-2 з цільовим призначенням : під забудову.

Отже, судом установлено, що земельна ділянка є внеском інвестора-2 за оспорюваним договором, ТОВ «ОК-ІНВЕСТ», як учасник договору, своїм підписом додатково підтвердило, що ЗАТ «ТІЗ-ТОПАЗ»має функції замовника будівництва (забудовника) вищевказаних земельних ділянок та передає ці функції ТОВ «ВОЛОДАС». При цьому, судом враховано, що ТОВ «Ок-Інвест»як орендар земельних ділянок не оспорює права ЗАТ «ТІЗ-ТОПАЗ»як замовника будівництва.

З огляду на встановлені обставини, доводи ЗАТ «ТІЗ-ТОПАЗ»з приводу відсутності у нього прав та повноважень на передачу функцій замовника будівництва ТОВ «ВОЛОДАС»визнаються судом безпідставними та такими, що не ґрунтуються на нормах чинного законодавства.

До того ж, звертаючись з позовом про визнання договору недійсним, позивач за зустрічним позовом в якості підстави для задоволення вимог визначив також те, що при укладенні договору сторони не досягли згоди щодо всіх істотних умов, зокрема, щодо ціни договору та обсягу інвестицій. Разом з тим, за змістом п.8 ст.181 ГК України у разі якщо сторони не досягли згоди з усіх істотних умов господарського договору, такий договір вважається неукладеним (таким, що не відбувся), а відповідно відсутність перелічених позивачем умов у спірному договорі не тягне визнання договору недійсним. При цьому, правові підстави для визнання договору неукладеним також відсутні, оскільки сторони вчинили юридично значимі дії, спрямовані на виконання зазначеного договору, таким чином своїми діями підтвердивши його укладення, що виключає можливість визнання його неукладеним (зазначена правова позиція викладена у постанов Судової палати у господарських справах Верховного Суду України від 7 жовтня 2008 року у справі N 11/177-07/13).

Крім того, судом встановлено, що у пункті 2.2 договору сторони погодили, що обсяг інвестицій, які необхідні для виконання договору, є договірними, визначаються поетапно згідно з «Правилами визначення вартості будівництва»(ДБН Д.1.1-1-2000 із змінами та доповненнями) на підставі розробленої проектно-кошторисної документації і закріплюється в додатках до цього договору.

Тобто, хоча сторони в інвестиційному договорі і не визначили конкретний обсяг інвестицій, проте вони визначили у якому порядку цей обсяг буде визначатися, а саме - згідно з «Правилами визначення вартості будівництва»(ДБН Д.1.1-1-2000 із змінами та доповненнями) на підставі розробленої проектно-кошторисної документації.

Крім того, пунктом 1.2.3 інвестиційного договору передбачено, що інвестиційна діяльність сторін в рамках даного договору здійснюється на засадах фінансування товариством з обмеженою відповідальністю «ВОЛОДАС»всіх необхідних робіт з отримання в установленому порядку вихідних даних, необхідних для проектування та виконання будівельних робіт, погодження дозволів, проектно-кошторисної документації, будівельно-монтажних робіт, здачі об’єкта інвестування в експлуатацію. Тобто, відповідно до умов інвестиційного договору, ТОВ «ВОЛОДАС»повинно було самостійно та у повному обсязі профінансувати будівництво об’єкту інвестування та здійснити саме будівництво. По мірі виконання товариством «ВОЛОДАС»будівельних робіт, сторони, керуючись «Правилами визначення вартості будівництва»(ДБН Д.1.1-1-2000 із змінами та доповненнями), визначали б обсяги інвестицій та фіксували їх в додатках до інвестиційного договору. Зважаючи на вищевикладене, твердження ЗАТ «ТІЗ-ТОПАЗ»про те, що сторони не дійшли згоди щодо такої істотної умови договору, як ціна, є безпідставним.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні зустрічного позові, у зв'язку з тим, що позивачем за зустрічним позовом не доведено наявність підстав для визнання недійсним договору або непогодження сторонами істотних умов.

Щодо заявлених первісних позовних вимог суд встановив наступне.

Підпунктами 4.1.1.1 та 4.1.1.2 пункту 4.1 інвестиційного договору визначено, що ЗАТ «ТІЗ-ТОПАЗ»зобов’язане за власний рахунок та не пізніше 18 (вісімнадцяти) місяців з дати укладення цього договору забезпечити будівництво та введення в експлуатацію магістральної дороги та зовнішніх магістральних інженерних мереж (як ці об’єкти будівництва визначені в інвестиційному договорі).

Станом на день подання позовної заяви ЗАТ «ТІЗ-ТОПАЗ»свої зобов’язання, передбачені інвестиційним договором, не виконало. Представник ЗАТ «ТІЗ-ТОПАЗ»у судовому засіданні не заперечував проти того, що вказані вище об’єкти побудовані та введені в експлуатацію відповідачем за первісним позовом не були.

Відповідно до ст. ст. 525, 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно із ст. 610 ЦК України, порушення зобов»язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов»язання (неналежне виконання). Стаття 611 ЦК України встановлює такий правовий наслідок порушення зобов»язання, як сплата неустойки.

Відповідно до ст. 230 ГК України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин забов»язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського забов»язання

Так у пункті 4 ст. 231 ГК України встановлено, що у разі, якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Пунктом 7.6 інвестиційного договору передбачено, що у випадку невиконання ТОВ «ОК-ІНВЕСТ»та (або) ЗАТ «ТІЗ-ТОПАЗ»своїх зобов’язань по даному договору, в тому числі і умов, що стосуються обов’язку ТОВ «ОК-ІНВЕСТ»та (або) ЗАТ «ТІЗ-ТОПАЗ»видати довіреності, передбачені п.4.1.10 та п.4.3.5 цього договору та (або) забезпечити дію вказаних довіреностей протягом строку дії цього договору, якщо таке невиконання призвело або може призвести до неможливості досягнення мети цього договору та/або неможливості виконання обов’язків ТОВ «ВОЛОДАС», ТОВ «ОК-ІНВЕСТ»та (або) ЗАТ «ТІЗ-ТОПАЗ»сплачує ТОВ «ВОЛОДАС»штраф у розмірі 230441600,00 (двісті тридцять мільйонів чотириста сорок одна тисяча шістсот гривень 00 копійок) гривень, що на момент підписання договору за офіційним курсом НБУ становить 45632000,00 (сорок п’ять мільйонів шістсот тридцять дві тисячі доларів США 00 центів) доларів США.

          Тобто, даним пунктом передбачена відповідальність за порушення ЗАТ «ТІЗ-ТОПАЗ»будь-яких своїх зобов’язань по даному договору, в тому числі, але не включно, і умов, що стосуються обов’язку ТОВ «ОК-ІНВЕСТ»та (або) ЗАТ «ТІЗ-ТОПАЗ»видати довіреності, передбачені п.4.1.10 та п.4.3.5 цього договору та (або) забезпечити дію вказаних довіреностей протягом строку дії цього договору. При цьому, обов’язковою умовю для застосування даного виду відповідальності має те, що наслідком порушення є неможливость досягнення мети цього договору та/або неможливость виконання обов’язків ТОВ «ВОЛОДАС».

Судом встановлено, що невиконання ЗАТ «ТІЗ-ТОПАЗ»своїх зобов’язань, передбачених п. 4.1.1.1 та п. 4.1.1.2 інвестиційного договору, призвело до неможливості виконання ТОВ «ВОЛОДАС»своїх зобов’язань по інвестиційному договору.

Зокрема, відповідно до п. 4.2.1 інвестиційного договору, ТОВ «ВОЛОДАС», як замовник будівництва, самостійно визначає генерального підрядника, підрядників, організує, фінансує та планує хід будівництва об’єкту інвестування.

Відповідно до ч.1 ст. 875 ЦК України, одним з обов’язків замовника за договором будівельного підряду є, між іншим, надання підрядникові будівельного майданчику (фронту робіт). Цей же обов’язок замовника будівництва передбачений п.29 Загальних умов укладення та виконання договорів підряду в капітальному будівництві, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України №668 від 01.08.2005 р. Відповідно до п.70 Загальних умов, Замовник виконує підготовчі роботи, необхідні для використання будівельного майданчика (фронту робіт) підрядником. Згідно ст. 281 Закону України «Про планування і забудову територій», до підготовчих робіт віднесено, у тому числі, підведення тимчасових інженерних мереж, улаштування під'їзних шляхів. Проте, оскільки, відповідно до інвестиційного договору, обов’язок по улаштуванню під'їзних шляхів та закладенню зовнішніх магістральних інженерних мереж, був покладений на ЗАТ «ТІЗ-ТОПАЗ», яке цей обов’язок не виконало, ТОВ «ВОЛОДАС»не могло виконати свій обов’язок замовника будівництва в частині передачі генпідряднику належним чином підготовленого будівельного майданчику. Що, у свою чергу, позбавило можливості ТОВ «ВОЛОДАС»укласти договір з генпідрядником та вимагати від останнього проведення будівельних робіт.

Пунктом.7.12.3 інвестиційного договору встанволено, що сплата ТОВ «ОК-ІНВЕСТ»та/або ЗАТ «ТІЗ-ТОПАЗ»передбачених штрафних санкцій та документально підтверджених витрат проводиться ТОВ «ВОЛОДАС»протягом 5 (п’яти) робочих днів з моменту розірвання (припинення) договору, а у випадку, коли дія договору не припиняється –протягом 5 (п’яти) робочих днів з моменту отримання письмової вимоги ТОВ «ВОЛОДАС».

ТОВ «ВОЛОДАС»27 серпня 2009 року надіслало ЗАТ «ТІЗ-ТОПАЗ»вимогу №10 від 25.08.2009р. про сплату неустойки та штрафу. Вказана вимога була отримана ЗАТ «ТІЗ-ТОПАЗ»31 серпня 2009 року, що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення (копія додається).

З огляду, на те, що матеріалами справи підтверджується порушення зобов’язання виконання замовником обов’язків, передбачених умовами договору щодо забезпечення будівництва та введення в експлуатацію магістральної дороги та зовнішніх магістральних інженерних мереж, суд дійшов висновку щодо покладення на відповідача за первісним позовом відповідальності у вигляді сплати штрафу в розмірі, визначеному пунктом 7.6 інвестиційного договору, що на момент підписання договору за офіційним курсом НБУ становить 45632000,00 (сорок п’ять мільйонів шістсот тридцять дві тисячі доларів США 00 центів) доларів США.

Відповідно до ст. 524 ЦК України, зобов’язання має бути виражене у грошовій одиниці України –гривні. Сторони можуть визначити грошовий еквівалент зобов’язання в іноземній валюті.

Частиною 2 статті 533 ЦК України передбачено, що якщо у зобов'язанні визначено грошовий еквівалент в іноземній валюті, сума, що підлягає сплаті у гривнях, визначається за офіційним курсом відповідної валюти на день платежу, якщо інший порядок її визначення не встановлений договором або законом чи іншим нормативно-правовим актом.

Штраф, передбачений п.7.6 інвестиційного договору, визначений у вигляді грошового еквіваленту іноземної валюти, а саме - доларів США. Враховуючи те, що договором, законом чи іншим нормативно-правовим актом не визначений інший, ніж це передбачено ч. 2 ст. 533 Цивільного кодексу України, порядок визначення суми штрафу, що підлягає сплаті у гривнях, суд дійшов висновку, що ТОВ «ВОЛОДАС»правомірно визначило суму штрафу, який повинно сплатити ЗАТ «ТІЗ-ТОПАЗ»у гривні, за офіційним курсом долара США станом на день збільшення позовних вимог (06.12.2010 р.), а саме: 362406344,00 грн. Позовні вимоги в цій частині визнаються судом обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

При цьому, судом враховані також положення статті 3, частини 3 статті 509 Цивільного кодексу України, відповідно до яких загальними засадами цивільного законодавства та, водночас, засадами на яких має ґрунтуватися зобов'язання між сторонами є добросовісність, розумність і справедливість.

Між сторонами ж склалися правовідносини, коли ЗАТ «ТІЗ-ТОПАЗ»взагалі не виконало своїх зобов’язань, передбачених п.4.1.1.1 та п.4.1.1.2 інвестиційного договору, і таке невиконання призвело до неможливості виконання обов’язків по інвестиційному договору ТОВ «ВОЛОДАС».

Разом з тим, ТОВ «ВОЛОДАС»вчиняло дії, спрямовані на виконання спірного Договору. Так, ТОВ «ВОЛОДАС», з метою виконання спірного договору, уклало наступні договори: 1) договір на участь у розробці містобудівного обґрунтування з голландською проектувальною компанією Private Limited Liability Company architects and urbanists B.V.»від 07.03.2008р.; 2) договір суборенди земельних ділянок від 28.02.2008р. з ТОВ «ОК-Інвест»; 3) договір №2008-63 від 21.05.2008р. з ТОВ «Майстер-Гео»; 4) договір №969 на створення науково-технічної продукції від 14.07.2008р. з ТОВ «Вінницький проектний інститут +»; 5) договір №09/06 на розробку і передачу проектної документації від 09.06.2008р. з ТОВ «ЕКОБЕРЕГ»; 6) договір на розробку і погодження містобудівного обґрунтування від 29.12.2007р. з ТОВ «А-ІІІ». У матеріалах справи також містяться докази виконання ТОВ «ВОЛОДАС»своїх зобов’язань, взятих відповідно до вищевказаних договорів, а саме –копії платіжних доручень про сплату грошових коштів.

Крім того, з метою залучення інвестицій, необхідних для будівництва об’єкту інвестування, ТОВ «ВОЛОДАС»21.11.2007 р. уклало з компанією OLBIA INVESTMENTS LIMITED (Кіпр) інвестиційний договір, відповідно до умов якого компанія OLBIA INVESTMENTS LIMITED взяла на себе зобов’язання здійснювати фінансування будівництва об’єкту інвестування шляхом внесення інвестиції, орієнтовна сума якої складала 98 мільйонів доларів США, а ТОВ «ВОЛОДАС»повинно було забезпечити реалізацію вищевказаної інвестиції для будівництва об’єкту інвестування.

На виконання п.п.3.1, 3.2 інвестиційного договору від 21.11.2007р., між ТОВ «ВОЛОДАС»та компанією OLBIA INVESTMENTS LIMITED був укладений договір позики №1/07 від 27.11.2007р. на суму 5 мільйонів доларів США. Докази отримання товариством «ВОЛОДАС»першої частини позики у розмірі 860 тисяч доларів США також знаходяться у матеріалах справи.

У зв’язку з незабезпеченням будівництва та введення в експлуатацію магістральної дороги та зовнішніх магістральних інженерних мереж, що також було однією з умов інвестиційного договору від 21.11.2007 року, компанія OLBIA INVESTMENTS LIMITED (Кіпр) в односторонньому порядку відмовилася від інвестиційного договору від 21.11.2007 року. У результаті цього товариством «ВОЛОДАС»не було отримано заплановану суму інвестиції у розмірі близько 98 мільйонів доларів США.

За умовами інвестиційного договору (пункти 7.1, 7.2) застосування інвестором -1 штрафу, передбаченого пунктом 7.6 договору звільняє замовника від обов’язку виконання взятих на себе зобов’язань за цим договором в натурі, а також сторони погодили, що управомочена сторона вправі вимагати від винної сторони сплати (стягнення) лише неустойки та штрафу прямо передбаченого цим договору без відшкодування збитків, неодержаних доходів.

Отже, враховуючи дане положення договору, позивач за первісним позовом може вимагати лише сплати штрафу та позбавлений можливості стягувати збитки (упущену вигоду), а відповідно стягнення неустойки, штрафу є єдиним засобом забезпечення вимог замовника та способом захисту його прав. За таких обставин, враховуючи майнові інтереси позивача за первісним позовом, ступень виконання зобов'язань відповідачем за первісним позовом, відповідність розміру штрафу наслідкам порушення, суд встановив відсутність обставин, з якими законодавець пов'язує право суду на зменшення розміру штрафу, який підлягає стягненню з відповідача за первісним позовом у відповідності до пункту 7.6 договору.

Водночас, суд вважає, що вимоги ТОВ «ВОЛОДАС»за первісним позовом у частині стягнення неустойки у відповідності до 7.5 інвестиційного договору передбачено за прострочення виконання ЗАТ «ТІЗ-ТОПАЗ»його зобов’язань, передбачених п.4.1.1.1 та п.4.1.1.2 інвестиційного договору, є безпідставними та такими, що не підлягають задоволенню з огляду на наступне.

Пунктом 7.5 інвестиційного договору передбачено, що у випадку прострочки ЗАТ «ТІЗ-ТОПАЗ»виконання обов’язків, передбачених п.4.1.1.1 та (або) п.4.1.1.2 цього договору на строк більше ніж 2 (два) місяці (з розрахунку –місяць 30 (тридцять) календарних днів), ЗАТ «ТІЗ-ТОПАЗ»сплачує ТОВ «ВОЛОДАС»неустойку в розмірі 252500,00 (двісті п’ятдесят дві тисячі п’ятсот гривень 00 копійок) гривень, що на момент підписання цього Договору за офіційним курсом НБУ становить 50 000,00 (п’ятдесят тисяч доларів США 00 центів) доларів США за кожний місяць (з розрахунку місяць 30 (тридцять) календарних днів) прострочки та починаючи сплату такої неустойки з третього місяця прострочення виконання зобов’язань.

Судом встановлено, що неустойка, передбачена п.7.5 інвестиційного договору, та штраф, передбачений п.7.6 інвестиційного договору, по суті є відповідальністю за невиконання одного і того самого договірного зобов'язання, а саме –зобов’язань, визначених п.4.1.1.1 та (або) п.4.1.1.2 інвестиційного договору. Згідно зі статтею 61 Конституції України ніхто не може бути двічі притягнений до юридичної відповідальності одного виду за одне й те саме правопорушення. Штраф як і неустойка за змістом ст. 230 ГК України є видами штрафних санкцій, а відтак суд вважає за можливе застосувати до ЗАТ «ТІЗ-ТОПАЗ»відповідальність лише у вигляді штрафу, передбаченого п.7.6 інвестиційного договору, у задоволенні первісного позову щодо стягненні 2377530,00 грн. неустойки слід відмовити.

У відповідності до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати за первісним позовом покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених вимог, за зустрічним позовом –на позивача.

На підставі, ст.ст.524, 525, 526, 530, 533, 549, 610, 611 Цивільного кодексу України, ст.ст. 1, 193, 230 Господарського кодексу України, ст.ст. 33, 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд –          

ВИРІШИВ:

1.          Первісний позов задовольнити частково.

2.          Стягнути з Закритого акціонерного товариства «ТІЗ-ТОПАЗ»(04070, м. Київ, вул. Іллінська, 16, код ЄДРПОУ 32077975) з будь-якого рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання судового рішення, на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ВОЛОДАС»(03148, м. Київ, вул. Пшенична, 4; адреса для листування: 01024, м. Київ, вул. Богомольця, 7/14, офіс 50, код ЄДРПОУ 34775270) штраф у розмірі 362409344 (триста шістдесят два мільйони чотириста дев’ять тисяч триста сорок чотири) грн.. 00 коп., витрати по сплаті державного мита в сумі 25333 (двадцять п’ять тисяч триста тридцять три) грн. 80 коп., та 234 (двісті тридцять чотири) грн. 46 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3.          В решті первісних позовних вимог відмовити.

4.          У задоволенні зустрічного позову відмовити повністю.

5.          Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Суддя                                                                                 Дідиченко М.А.

дата підписання 22.12.2010 року