Рішення № 12985527, 26.11.2010, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 41/46726.11.10 За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Вінодел»

ДоДочірнього підприємства «Дьолер Україна»Товариства з обмеженою відповідальністю «Дьолер ГмбХ»

Простягнення 106077,96 грн.

Суддя Спичак О.М.

Представники сторін:

від позивача: не з’явився;

від відповідача: не з’явився;

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Вінодел»звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Дочірнього підприємства «Дьолер Україна»Товариства з обмеженою відповідальністю «Дьолер ГмбХ»про стягнення 106077,96 грн. –основної заборгованості.

Крім того, позивач просить стягнути з відповідача судові витрати пов’язані з розглядом даної справи.

Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідачем не виконані в повному обсязі зобов’язання щодо поставки оплаченого товару, згідно рахунку –фактури № 000003317 від 12 вересня 2007 року.

Ухвалою від 11.10.2010 року було порушено провадження по справі та призначено її розгляд на 01.11.2010 року.

В судове засідання 01.11.2010 року представники сторін не з’явилися, вимоги ухвали про порушення провадження у справі не виконали, про причину неявки суд не повідомили, про час та дату проведення судового засідання були повідомлені належним чином.

У зв’язку з неявкою в судове засідання представників сторін, а також, у зв’язку з необхідністю витребування додаткових доказів, ухвалою від 01.11.2010 року розгляд справи було відкладено на 26.11.2010 року.

В судове засідання 26.11.2010 року представник позивача не з’явився, вимоги ухвали про порушення провадження у справі не виконав, про причину неявки суд не повідомив, про час та дату проведення судового засідання був повідомлений належним чином.

Представник відповідача в судове засіданні 26.11.2010 року не з’явився, про причину неявки суд не повідомив, однак 23.11.2010 року подав через канцелярію суду відзив на позовну заяву, відповідно до якого проти задоволення позовних вимог заперечував.

Згідно з абзацом 4 пункту 2 Інформаційного листа Вищого Господарського суду України № 01-08/140 від 15.03.2010 року «Про деякі питання запобігання зловживанню процесуальними правами у господарському судочинстві»особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце її розгляду судом, якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за поштовою адресою, зазначеною у позовній заяві.

Відповідно до положень статті 75 ГПК України справа розглядається за наявними в ній матеріалами.

В судовому засіданні 26.11.2010 року на підставі ст. 85 ГПК України оголошено вступну та резолютивну частини рішення суду.

Розглянувши та дослідивши матеріали справи, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

Як вбачається з матеріалів справи, позивач на підставі виставленого відповідачем рахунку –фактури № 000003317 від 12 вересня 2007 року перерахував на розрахунковий рахунок відповідача грошові кошти в сумі 106077,96 грн. за товар Еноферм 15, що засвідчується платіжним дорученням № 895 від 12 вересня 05 лютого 2010 року, в якому в графі «Призначення платежу»міститься посилання на вищевказаний рахунок –фактуру (копії яких наявні в матеріалах справи).

17 серпня 2010 року позивач направив на адресу відповідача претензію, з вимогою поставити обумовлений товар, що засвідчується фіскальним чеком № 4237 від 17.08.2010 року, проте відповідач залишив вищезазначену вимогу без задоволення та належного реагування.

Станом на день розгляду справи в суді, відповідач оплачений товар не поставив, суму перерахованого авансу не повернув, належних заперечень та доказів на спростування обставин, викладених позивачем відповідач також не надав.

Відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України зобов’язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов’язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконану роботу, надати послуги, сплатити гроші тощо) або утриматись від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання обов’язку.

Зобов’язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно до ст. 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов’язків, зокрема, є: договори та інші правочини; створення літературних, художніх творів, винаходів та інших результатів інтелектуальної, творчої діяльності; завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі; інші юридичні факти.

Статтею 207 Цивільного кодексу України визначено, що правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони.

Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв'язку.

Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Правочин, який вчиняє юридична особа, підписується особами, уповноваженими на це її установчими документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства, та скріплюється печаткою(ч.2 ст. 207).

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов’язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Статтею 527 Цивільного кодексу України визначено, що боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту.

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України, суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов’язання –відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов’язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Частиною другою статті 530 Цивільного кодексу України встановлено, що якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Згідно п. 2 ст. 693 ЦК України, якщо продавець який одержав суму попередньої оплати, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.

Відповідач проти задоволення позовних вимог заперечує посилаючись на те, що позивач пропустив строк позовної давності.

Відповідно до статті 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Згідно зі статтею 257 ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Частиною 1 статті 261 ЦК України встановлено, що перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Відповідно до частини 5 статті 261 ЦК України за зобов'язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання.

За зобов'язаннями, строк виконання яких не визначений або визначений моментом вимоги, перебіг позовної давності починається від дня, коли у кредитора виникає право пред'явити вимогу про виконання зобов'язання. Якщо боржникові надається пільговий строк для виконання такої вимоги, перебіг позовної давності починається зі спливом цього строку.

Частиною 2 статті 530 ЦК України визначено, що якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Як вбачається з матеріалів справи, рахунок відповідача був оплачений позивачем 12.09.2007 року, тобто право вимагати поставки товару у позивача виникло з 13.09.2007 року і відповідно з цієї дати розпочався перебіг трирічного строку позовної давності.

Позивач в межах трирічного строку позовної давності 17.08.2010 року подав вимогу до відповідача про поставку товару, яка останнім виконана не була, а тому на восьмий день з дати отримання претензії у відповідача в силу ст. 693 ЦК України виникло нове зобов’язання, щодо повернення передплати і відповідно розпочався новий перебіг трирічного строку позовної давності, щодо повернення передплати, який на момент пред’явлення позову не закінчився.

Таким чином, зважаючи на встановлені факти та вимоги вищезазначених правових норм, а також враховуючи, що відповідач в установленому порядку обставини, які повідомлені позивачем, не спростував, розміру позовних вимог не оспорив, господарський суд приходить до висновку, що позовні вимоги в частині стягнення передплати нормативно та документально доведені, а тому підлягають задоволенню повністю в сумі 106077,96 грн.

Відповідно до ст. 49 ГПК України судові витрати підлягають до стягнення з відповідача на користь позивача.

Керуючись ст.ст. 33, 49, 82-85 ГПК України, господарський суд, –

В И Р І Ш И В:

1. Позовні вимоги задовольнити повністю.

2. Стягнути з Дочірнього підприємства «Дьолер Україна»Товариства з обмеженою відповідальністю «Дьолер ГмбХ»(місцезнаходження: 02230, м. Київ, вул. Леніна, 2, код ЄДРПОУ 24918719) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Вінодел»(місцезнаходження: 65044, Одеська обл., м. Одеса, Приморський р -н, Французький бульв., 41-А, кв. 21, код ЄДРПОУ 33312152) 106 077 (сто шість тисяч сімдесят сім) грн. 96 коп. –передплати, 1 060 (одну тисячу шістдесят) грн. 78 коп. державного мита, 236 (двісті тридцять шість) грн. 00 коп. витрат на інформаційно - технічне забезпечення судового процесу.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом (ст. 85 ГПК України).

Суддя О.М. Спичак

Дата підписання рішення

20.12.2010 року