Рішення № 12984920, 25.11.2010, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 7/44525.11.10 За позовом Відкритого акціонерного товариства «Христинівський молокозавод»

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Нафтогазтранскарт»

про стягнення 5760, 51 грн.

Суддя Якименко М.М.

Представники:

від позивача: Коваленко М.П. –довіреність № 1 від 17.10.2010р.

від відповідача: не з’явився.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Відкрите акціонерне товариство «Христинівський молокозавод»звернулось в Господарський суд м. Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Нафтогазтранскарт»про стягнення 5760,51 грн.

Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідач в порушення строків встановлених договором № К 02153 від 06.06.2007р. не повністю виконав свої зобов’язання за Договором та не повернув надлишково сплачені кошти, заборгувавши позивачу 5116,19 грн.

З цих підстав позивач просив задовольнити позов, стягнувши з відповідача на свою користь 5 116,19 грн. –основного боргу, 644,32 грн. –проценти за користування чужими грошовими коштами, а також понесені ним по справі судові витрати –102,00 грн. –державного мита, 236,00 грн. –витрат за інформаційно - технічне забезпечення судового процесу.

Ухвалою Господарського суду м. Києва від 13.10.2010р. порушено провадження у справі та призначено її розгляд на 25.10.2010р.

25.10.2010р. представники позивача та відповідача в судове засідання не з’явились, про день та час розгляду справи були повідомлені належним чином, позивач направив до суду телеграму з проханням перенести розгляд справи, представник відповідача причини неявки суду не повідомив, у зв’язку з чим розгляд справи було відкладено до 08.11.2010р.

08.11.2010р. представники позивача та відповідача в судове засідання повторно не з’явились, про день та час розгляду справи були повідомлені належним чином, позивач направив до суду телеграму з проханням перенести розгляд справи, представник відповідача причини неявки суду не повідомив, у зв’язку з чим розгляд справи було відкладено до 25.11.2010р.

25.11.2010р. відповідач відзив на позов не надав, явку уповноваженого представника в судове засідання не забезпечив, про час та місце судового розгляду був повідомлений належним чином. Ухвали суду, позовна заява надсилались відповідачу на всі відомі адреси, в тому числі на юридичну адресу підприємства згідно відомостей єдиного державного реєстру підприємств та організацій України (довідка станом на 24.11.2010р. наявна у матеріалах справи).

У відповідності з положеннями п. 3.6 Роз'яснення Вищого арбітражного суду України "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України" від 18.09.97р. N 02-5/289 особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце її розгляду судом, якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за поштовою адресою, зазначеною у позовній заяві.

Провадження у справі порушено ухвалою від 13.10.2010р., що свідчить про достатність часу для підготовки до судового розгляду справи, подання суду відзиву на позов, доказів в обґрунтування своєї позиції, в разі їх наявності.

Представник позивача в судовому засіданні 25.11.2010р. підтримав позовні вимоги повністю та просив їх задовольнити.

Відповідно до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України справа розглядається за наявними в ній матеріалами.

Відповідно до статті 85 Господарського процесуального кодексу України в судовому засіданні 25.11.2010 р. оголошено вступну та резолютивну частини рішення

Розглянувши подані матеріали справи та заслухавши пояснення представника позивача, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

06 червня 2007 року між позивачем та відповідачем було укладено Договір № К 02153 (далі –Договір), згідно умов якого (п.2.1) відповідач від свого імені та за рахунок відповідача за винагороду купує в торгових точках стиснений природний газ, нафтопродукти, інші товари та надає послуги для обслуговування автотранспортних засобів позивача згідно отриманих пластикових карток (далі по тексту рішення –ПК).

ПК видається позивачу після отримання відповідачем всіх платежів у розмірі, визначеному Додатком № 2 до Договору (п. 3.1          , 4.1 Договору).

Витрати грошових коштів погоджуються сторонами шляхом підписання акту звірки (п. 4.4. Договору).

На виконання умов Договору позивачем було здійснено проплату за поставлену продукцію, однак відповідачем поставку продукції в повній мірі не здійснено, внаслідок чого позивачем здійснено переплату за товар на суму 5116,19 грн., що підтверджується наявними в матеріалах справи копіями платіжних доручень за період з 08.06.2007 по 29.01.2009, оригінали яких оглянуто в судовому засіданні.

Разом з тим, в матеріалах справи міститься вимога позивача від 22 червня 2009 року повернути переплату за непоставлений товар, яка залишена відповідачем без відповіді та задоволення.

Згідно статті 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ст. 1212 Цивільного кодексу України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи без достатньої правової підстави, зобов’язана повернути це майно, і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, відпала.

Як визначено частинами 1, 2 статті 193 Господарського кодексу України, суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов’язання –відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов’язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов’язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

За змістом статті 526 Цивільного кодексу України зобов’язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до статті 527 Цивільного кодексу України боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту.

Якщо у зобов’язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) (ч. 1 ст. 530 Цивільного Кодексу України).

Відповідно до статті 599 Цивільного кодексу України зобов’язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Зважаючи на встановлені обставини справи та вимоги правових норм викладених вище, а також на те, що відповідач в установленому порядку обставини, які повідомлені позивачем, не спростував, розміру позовних вимог не оспорив, господарський суд приходить до висновку, що позовні вимоги в частині стягнення основного боргу нормативно та документально доведені, а тому підлягають задоволенню.

Стосовно стягнення з відповідача 644, 32 грн. процентів за користування грошовими коштами позивача, суд вважає за необхідне зазначити наступне.

На суму попередньої оплати нараховуються проценти відповідно до ст. 536 ЦК України від дня, коли товар мав бути переданий, до дня фактичного передання товару покупцеві або повернення йому суми попередньої оплати.

Статтею 536 ЦК України передбачено, що за користування чужими грошовими коштами боржник зобов’язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами.

Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.

В даному випадку таким законом є ст. ст. 1057, 1048 ЦК України, відповідно до яких розмір процентів за користування чужими коштами у випадку невстановлення їх договором визначається на рівні облікової ставки НБУ.

Таким чином, вимога позивача про стягнення з відповідача 644, 32 грн. процентів за користування чужими грошовими коштами є обґрунтованою та підлягає задоволенню.

Відповідно до статті 49 ГПК України судові витрати покладаються судом на відповідача.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 32, 33, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ВИРІШИВ:

1.          Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Нафтогазтранскарт»(03115, м. Київ, пл. Святошинська, 1, кім. 272, 02660, м. Київ, вул. Марини Раскової, 19 (поверх 10, оф. 1-2), код ЄДРПОУ 34483710) на користь Відкритого акціонерного товариства «Христиніський молокозавод»(20000, Черкаська обл., м. Христинівка, вул. Пушкіна, 24, код ЄДРПОУ 00451725) –5116 (п’ять тисяч сто шістнадцять) грн. 19 коп. - боргу, 644 (шістсот сорок чотири) грн. 32 коп. –процентів за користування чужими грошовими коштами, 102 (сто дві) грн. 00 коп. –державного мита, 236 (двісті тридцять шість) грн. 00 коп. –витрат за інформаційно - технічне забезпечення судового процесу.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку шляхом подання апеляційної скарги (винесення апеляційного подання) протягом десяти днів з дня прийняття рішення, а у разі якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення - з дня підписання рішення, оформленого відповідно до статті 84 цього Кодексу.

Суддя М.М. Якименко