Рішення № 12984596, 06.12.2010, Господарський суд Автономної Республіки Крим

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

Автономна Республіка Крим, 95003, м.Сімферополь, вул.Р.Люксембург/Речна, 29/11, к. 103

РІШЕННЯ

Іменем України

06.12.2010Справа №2-15/5378-2010

За позовом Приватного підприємства «Вета» (97407, АР Крим, м. Євпаторія, проспект Перемоги, 8, кв. 45; 96400, АР Крим, Чорноморський район, смт. Чорноморське, вул. 40 Років Жовтня, 1, кв. 3; ЄДРПОУ 19010018)

До відповідача Дочірнього підприємства «Чорноморнафтогазсервіс» Державного акціонерного товариства «Чорноморнафтогаз» (96400, АР Крим, смт. Чорноморське, вул. Паркова, 5; ЄДРПОУ 32173773)

Про стягнення 19738,00 грн.

Суддя ГС АР Крим І.А.Іщенко

ПРЕДСТАВНИКИ:

Від позивача – Борецька Л.Р., представник, дов. від 26.10.2010

Від відповідача – не з’явився

Обставини справи: Приватне підприємство «Вета» звернулося до господарського суду АР Крим з позовом до Дочірнього підприємства «Чорноморнафтогазсервіс» Державного акціонерного товариства «Чорноморнафтогаз», у якому просить суд стягнути з відповідача на користь позивача 3872,00 грн. пені, 1866,00 грн. 3% річних, 5068,00 грн. індексу інфляції, а також просить суд стягнути з відповідача судові витрати.

22.11.2010 до суду від представника позивача надійшла заява про збільшення позовних вимог в порядку статті 22 Господарського процесуального кодексу України, згідно якої позивач просить суд стягнути з відповідача на користь позивача 12804,00 грн. пені, 1866,00 грн. 3 % річних, 5068,00 грн. індексу інфляції, а також просить суд стягнути з відповідача судові витрати.

Суд вважає за можливе вказану заяву задовольнити, прийняти збільшення позовних вимог, оскільки це не порушує чиї-небудь права та охоронювані законом інтереси та не суперечить частині 4 статті 22 Господарського процесуального кодексу України, відповідно до якої позивач вправі до прийняття рішення по справі збільшити розмір позовних вимог за умови дотримання встановленого порядком досудового врегулювання спору у випадках передбачених статтею 5 цього кодексу в цій частині, відмовитись від позову або зменшити розмір позовних вимог.

Відповідач явку свого представника у судове засідання не забезпечив, про причини неявки суд не повідомив, витребуваних судом документів не надав, про дату, час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином.

Суд вважає, що матеріали справи в достатній мірі характеризують правовідносини, що склалися між сторонами, та вважає за можливе розглянути справу за наявними в ній матеріалами в порядку статті 75 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши|розгледівши| матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши наявні у матеріалах справи докази, суд –

ВСТАНОВИВ:

15.05.2009 між Дочірнім підприємством «Чорноморнафтогазсервіс» Державного акціонерного товариства «Чорноморнафтогаз» (Замовник) та Приватним підприємством «Вета» (Підрядник) укладено|ув'язнений| договір підряду №01-05-09 (далі – Договір), (а.с.9-12).

Згідно пункту 1.1 Договору, підрядник зобов’язується по завданню замовника виконати роботи автодороги, площадки, озеленення на базі відпочинку «Мрія» в смт. Чорноморське по вул. Парковій, 5, а замовник зобов’язується прийняти виконанні роботи та оплатити обумовлену договором ціну. Склад робіт визначений локальним кошторисом (Додаток №1).

Пункт 1.2 Договору вказує, що найменування, об’єм та вартість робіт, котрі складають предмет договору, визначенні договірною ціною (Додаток №2).

Пунктом 2.1 Договору визначені строки виконання робіт: з травня 2009 року по серпень 2009 року.

Відповідно до пункту 3.1 Договору, ціна робіт по Договору визначається динамічною договірною ціною, складеною на основі кошторису, який є невід'ємною частиною Договору, та складає 160376,00 грн.

Згідно пункту 3.3 Договору, остаточний розрахунок по договору здійснюється в триденний строк після закінчення всіх робіт та підписання акту виконаних робіт.

За період дії Договору позивач передав, а відповідач прийняв виконані підрядні роботи на загальну суму 160316,00 грн., що підтверджується актом прийому виконаних підрядних робіт від 29.05.2009 на загальну суму 90488,00 грн. та актом прийому виконаних підрядних робіт від 31.07.2009 на загальну суму 69 828,00 грн. (а.с.31-36).

Відповідно до звітів ПАТ КБ «Приватбанк» про дебітові та кредитові операції по рахунку ПП «Вета», відповідач сплатив позивачу 14.12.2009 63928,00 грн. та 30.12.2009 96388,00 грн. (а.с.37-38).

Неналежне виконання відповідачем своїх зобов’язань за договором призвело до нарахування позивачем 12804,00 грн. пені, 1866,00 грн. 3 % річних, 5068,00 грн. індексу інфляції, що і стало приводом для звернення позивача з позовом до суду для стягнення заборгованості в примусовому порядку.

Таким чином, матеріалами справи підтверджується факт несвоєчасного виконання відповідачем грошових зобов’язань за договором підряду №01-05-09 від 15.05.2009.

Щодо позовних вимог про стягнення з відповідача 5068,00 грн. інфляційних збитків та 1866,00 грн. 3% річних за користування чужими грошовими коштами суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Частиною 2 статті 625 Цивільного кодексу України встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Положення частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України суд вважає таким, що кореспондуються зі статтею 536 Цивільного кодексу України, яка встановлює, що за користування чужими грошовими коштами боржник зобов’язаний сплачувати проценти.

Таким чином, вимоги позивача про стягнення з відповідача 1866,00 грн. 3% річних підлягають задоволенню, а позовні вимоги позивача про стягнення інфляційних збитків підлягають частковому задоволенню у розмірі 5035,00 грн.

Також, позивач просить суд стягнути з відповідача 12804,00 грн. пені.

Приписами пункту 6 статті 231 ГК України унормовано, що штрафні санкції за порушення грошових зобов’язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законодавством або договором.

Договірні правовідносини між платниками та одержувачами грошових коштів щодо відповідальності за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань регулюються Законом України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань».

Статями 1, 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань» встановлено, що платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочу платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Частиною 1 статті 199 Господарського кодексу України передбачено, що виконання господарських зобов'язань забезпечується заходами захисту прав та відповідальності учасників господарських відносин, передбаченими цим Кодексом та іншими законами. За погодженням сторін можуть застосовуватися передбачені законом або такі, що йому не суперечать, види забезпечення виконання зобов'язань, які звичайно застосовуються у господарському (діловому) обігу. До відносин щодо забезпечення виконання зобов'язань учасників господарських відносин застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України.

Частиною 1 статті 546 Цивільного кодексу України передбачено, що виконання зобов’язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком. Згідно з частиною 1 статті 548 Цивільного кодексу України виконання зобов’язання (основного зобов’язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом. Під неустойкою, відповідно до статті 549 Цивільного кодексу України розуміється грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов’язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов’язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов’язання за кожен день прострочення виконання.

Отже, види забезпечення виконання зобов’язань є спеціальними мірами майнового характеру, які стимулюють належне виконання зобов’язання боржником шляхом встановлення додаткових гарантій задоволення вимог кредитора, а тому забезпечення виконання зобов’язань будь-яким з видів, передбачених статтею 546 Цивільного кодексу України, також створює зобов’язувальні правовідносини між кредитором та боржником.

Статтею 230 Господарського кодексу України встановлено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов’язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов’язання.

Заявлена позивачем сума пені у розмірі 12804,00 грн. підлягає стягненню з відповідача, оскільки підтверджується матеріалами справи та визнана судом обґрунтованою.

У судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини рішення, відповідно до статті 85 Господарського процесуального кодексу України.

Державне мито та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу покладаються на сторін пропорційно задоволених позовних вимог згідно статті 49 Господарського процесуального кодексу України.

З урахуванням викладеного, керуючись статями 33, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В|розв'язав|:

1.          Позов задовольнити частково.

2.          Стягнути з Дочірнього підприємства «Чорноморнафтогазсервіс» Державного акціонерного товариства «Чорноморнафтогаз» (96400, АР Крим, смт. Чорноморське, вул. Паркова, 5; ЄДРПОУ 32173773) на користь Приватного підприємства «Вета» (97407, АР Крим, м. Євпаторія, проспект Перемоги, 8, кв. 45; 96400, АР Крим, Чорноморський район, смт. Чорноморське, вул. 40 Років Жовтня, 1, кв. 3; ЄДРПОУ 19010018) 12804,00 грн. пені, 5035,00 грн. індексу інфляції, 1866,00 грн. 3% річних, 197,67 грн. державного мита та 235,61 грн. витрат за інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3.          В частині задоволення позовних вимог щодо стягнення 33,00 грн. індексу інфляції відмовити.

4.          Наказ видати після|потім| набрання судовим рішенням|розв'язання,вирішення,розв'язування| законної сили.

Рішення оформлено відповідно до статті 84 Господарського процесуального кодексу України та підписано 10.12.2010.

Рішення може бути оскаржено в порядку та строки передбачені статтями 91-93 Господарського процесуального кодексу України.

Суддя Господарського суду

Автономної Республіки Крим                                        Іщенко І.А.