Постанова № 12984266, 14.12.2010, Касаційний господарський суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий господарський суд України)

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА          

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ          

14 грудня 2010 р. № 39/188пд

Вищий господарський суд України в складі колегії

суддів:Овечкін В.Е.

Чернов Є.В.

Цвігун В.Л.

за участю представників:

Костянтинівської ОДПІ

ТОВ "Оріон"

розглянув касаційну скаргу Волобуєв А.В. за дов. від 15.09.2010 р.

Азаров О.А. за дов. від 18.01.2010 р.

Костянтинівської об'єднаної державної податкової інспекції Донецької області

на постановуДонецького апеляційного господарського суду

від 11 жовтня 2010 року

у справі№ 39/188пд господарського суду Донецької області

за позовомТОВ "Оріон"

доТОВ "Відродження"

Головне управління державного казначейства України у Донецькій області

Костянтинівська об'єднана державна податкова інспекція Донецької області

провизнання договору недійсним, стягнення податкових платежів

В С Т А Н О В И В:

Рішенням господарського суду Донецької області від 25.08.2010 р. (суддя Н.Морщагіна) в позові про визнання договору купівлі-продажу № 2 від 01.02.2007 р. недійсним відмовлено. В частині вимог про стягнення надмірно стягнутого податку на прибуток провадження у справі припинено.

Суд дійшов висновку відмовити в позові про визнання оспорюваного правочину недійсним, оскільки позивачем не доведено обставин посягання на суспільні, економічні та соціальні основи держави, а саме, що оспорюваний договір спрямований на використання всупереч закону комунальної, державної або приватної власності, незаконне відчуження або незаконне володіння, користування, розпорядження об'єктами права власності українського народу, та/або, що правочин вчинений щодо викрадення майна, порушує правовий режим вилучених з обігу або обмежених в обігу об'єктів цивільного права, наявність вини сторін правочину як кваліфікуючої ознаки правочину за ст. 228 ЦК України.

В частині вимог про стягнення надмірно стягнутого податку на прибуток суд визначив, що за суб'єктним складом та характером спірних правовідносин справа відноситься до адміністративної юрисдикції, розгляд якої відноситься до компетенції адміністративного суду, тому провадження у справі в цій частині вимог підлягає припиненню з підстав непідвідомчості господарському суду.

Постановою Донецького апеляційного господарського суду від 11.10.2010 р. (судді Н.Величко, І.Алєєва, А.М'ясищев) рішення господарського суду Донецької області від 25.08.2010 р. залишено без зміни.

Костянтинівська об'єднана державна податкова інспекція Донецької області в касаційній скарзі просить постанову апеляційної інстанції та рішення господарського суду першої інстанції скасувати з підстав порушення норм матеріального та процесуального права.

Скаржник вважає, що судами не надано належної оцінки доказам, які підтверджують виконання зобов'язання за договором, матеріалам документальної перевірки позивача, які стверджують про неповноту, недостовірність первинних документів позивача, що свідчить про вчинення правочину, завідомо суперечного інтересам держави та суспільства, та є підставою для визнання його недійсним згідно з нормами ст.ст. 203, 215 ЦК України.

Вищий господарський суд України у відкритому судовому засіданні дослідив матеріали справи, доводи касаційної скарги, заслухавши представника скаржника, який вимоги скарги підтримав, вважає, що скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Судами встановлено, 01.02.2007р. між Товариством з обмеженою відповідальністю "Відродження", в особі директора Ханас А.Д., який діяв на підставі Статуту та Товариством з обмеженою відповідальністю "Оріон", в особі директора Моруженко І.І., який діяв на підставі статуту, був укладений договір купівлі-продажу № 2.

Згідно п. 1.1 даного Договору Продавець продає, а Покупець купує товари у відповідності зі специфікаціями, доданими до цього Договору (Додатки) та які є його невід'ємною частиною, надалі іменований "товар", на умовах, обумовлених в даному Договорі. Загальна кількість товару по договору - згідно специфікації (п.1.2 договору).

Згідно п.2.4. Продавець надає покупцю разом з товаром наступні документи: рахунок-фактуру, податкову накладну, накладну на відпуск товару, специфікацію.

Пунктом 5.2 Договору встановлено, що Покупець зобов'язаний прийняти товар за кількістю протягом 1 робочого дня після отримання його на свій склад.

Право власності на товар, а також всі ризики загибелі чи пошкодження товару переходить від Продавця до Покупця в момент відвантаження товару.

Згідно специфікацій до договору № 2 від 01.02.2007р. від 13.07.2007р., від 04.04.2007р. був поставлений баббіт Б-83., від 18.09.2007р. - феромолібден ФМО-60, від 18.07.2007р. - нікель-катодний НЗ (гранула) (123-126).

У відповідності до умов Договору та специфікації до нього Продавець згідно накладних № 918 від 18.09.2007 р., № 822 від 22.08.2007 р., № 81303 від 13.08.2007 р., № 71804 від 18.07.2007 р., № 71305 від 13.07.2007 р., № 61305 від 13.06.2007 р., № 51407 від 14.05.2007 р., № 43005 від 30.04.2007 р., 40406 від 04.04.2007 р., № 22305 від 23.02.2007 р. відвантажив Покупцеві товар на загальну суму 1795553,42грн..

Костянтинівською об'єднаною державною податковою інспекцією з 15.03.2010р. по 02.04.2010р. проведена планова виїзна перевірка з питань дотримання ТОВ "Оріон" податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2007р. по 31.12.2009р., про що складений акт № 342/23-2-31266421 від 08.04.2010р.

Згідно висновку податкового органу укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю "Відродження" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Оріон" договір купівлі-продажу від 01.02.2007р. № 2 є нікчемний відповідно до ст.228 ЦК України та ст.216 ЦК України, оскільки у ході перевірки ТОВ "Оріон" не надано документальних доказів фактичної поставки товарів та виконаних вантажно-розвантажувальних робіт ТОВ "Відродження", а отже зазначена угода не має реального товарного характеру, не створює юридичних наслідків та була укладена з метою несплати товариством існуючих податкових зобов'язань з податку на прибуток та ПДВ.

У відповідності з ч. 1 ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. У випадках, встановлених цим Кодексом, нікчемний правочин може бути визнаний судом дійсним, (ч. 2 ст. 215 ЦК України).

Перелік правочинів, які є нікчемними як такі, що порушують публічний порядок, визначений статтею 228 ЦК України:

правочини, спрямовані на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина;

правочини, спрямовані на знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

Такими є правочини, що посягають на суспільні, економічні та соціальні основи держави, зокрема: правочини, спрямовані на використання всупереч закону комунальної, державної або приватної власності; правочини, спрямовані на незаконне відчуження або незаконне володіння, користування, розпорядження об'єктами права власності українського народу - землею як основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави, її надрами, іншими природними ресурсами (стаття 14 Конституції України); правочини щодо відчуження викраденого майна; правочини, що порушують правовий режим вилучених з обігу або обмежених в обігу об'єктів цивільного права тощо.

Усі інші правочини, спрямовані на порушення інших об'єктів права, передбачені іншими нормами публічного права, не є такими, що порушують публічний порядок. (Постанова Пленуму Верховного суду України "Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними " від 6 листопада 2009 року № 9).

При кваліфікації правочину за статтею 228 ЦК України має враховуватися вина у формі умислу, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін.

Наявність умислу у сторін (сторони) угоди означає, що вони (вона), виходячи з обставин справи, усвідомлювали або повинні були усвідомлювати протиправність угоди і суперечність її мети інтересам держави та суспільства і прагнули або свідомо допускали настання протиправних наслідків. Умисел юридичної особи визначається як умисел тієї посадової або іншої фізичної особи, що підписала договір від імені юридичної особи, маючи на це належні повноваження.

Доказом вини може бути вирок суду, постановлений у кримінальній справі, щодо знищення, пошкодження майна чи незаконного заволодіння ним тощо.

З договору купівлі-продажу товару № 2 від 01.02.2007р. вбачається, що він підписаний уповноваженими на це особами, а саме з боку Товариства з обмеженою відповідальністю "Відродження" підписаний директором Ханас А.Д., який діяв на підставі Статуту, з боку Товариства з обмеженою відповідальністю "Оріон" директором Моруженко І.І., який діяв на підставі статуту. Підписи перших керівників на Договорі скріплені печатками Товариств, за своїм змістом відповідає вимогам законодавства.

У відповідності до умов Договору та специфікації до нього Продавець згідно накладних № 918 від 18.09.2007 р., № 822 від 22.08.2007 р., № 81303 від 13.08.2007 р.. № 71804 від 18.07.2007 р., № 71305 від 13.07.2007 р., № 61305 від 13.06.2007 р., № 51407 від 14.05.2007 р., № 43005 від 30.04.2007 р., 40406 від 04.04.2007 р., № 22305 від 23.02.2007 р. відвантажив Покупцеві товар на загальну суму 1795553,42грн. Ці накладні підписані повноважними особами та скріплені печатками підприємств.

Судом не встановлено на підставі належних та допустимих доказів обставин, які б свідчили, що оспорюваний правочин посягає на суспільні, економічні та соціальні основи держави.

Акт Костянтинівської об'єднаної державної податкової інспекції "Про результати планової виїзної перевірки ТОВ "Оріон" з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2007р. по 31.12.2009р., № 342/23-2-31266421 від 08.04.2010р. не може бути прийнятий до уваги в якості належного доказу вчинення сторонами нікчемного правочину, оскільки ОДПІ не є стороною правочину. ОДПІ відповідно ст.8-11 Закону України " Про державну податкову службу в Україні" має повноваження здійснювати перевірки дотримання платниками податку вимог податкового законодавства та інші повноваження, у тому числі право на звернення до суду у випадках передбачених законом, однак цей закон не надає податковій інспекції право встановлювати юридичні факти, як то відсутність у сторін договору наміру одержати економічний ефект та без мети реального настання правових наслідків, наявність дій підприємств, які призвели до втрат дохідної частини Державного бюджету України, наявності вини в діях будь-якої зі сторін у вчиненні правочину, визначеного ст. 228 ЦК України, оскільки це є прерогативою суду.

Щодо доводів скарги Костянтинівської об'єднаної державної податкової інспекції, що ТОВ "Оріон" не надано документальних доказів фактичної поставки товарів та виконаних вантажно-розвантажувальних робіт ТОВ "Відродження", а отже зазначена угода не має реального товарного характеру, не створює юридичних наслідків та була укладена з метою несплати товариством існуючих податкових зобов'язань з податку на прибуток та ПДВ, тому є нікчемною відповідно до ст.228 ЦК України та ст.216 ЦК України.

Сторонами у п. 2.1 Договору передбачено, що доставка товару здійснюється за рахунок Продавця протягом 3 робочих днів з дня надходження замовлення Покупця та п.2.4. договору купівлі-продажу товару № 2 від 01.02.2007р., визначено, що продавець надає покупцю разом з товаром наступні документи: рахунок-фактуру, податкову накладну, накладну на відпуск товару, специфікацію.

Тобто договором сторони чітко визначили які саме документи повинні надаватись покупцеві на підтвердження виконання умов договору продавцем. Надання товаротранспортних документів та документів на виконання вантажно-розвантажувальних робіт ТОВ "Відродження" покупцю, договором не передбачено.

Статтею 43 ГПК України передбачено, що господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Судова колегія вважає, що суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку, що позивач не довів наявності обставин щодо недійсності укладеного між сторонами договору купівлі-продажу товару № 2 від 01.02.2007 р., з підстав передбачених ст. 228 ЦК України, або його невідповідність вимогам встановленим ст. 203 ЦК України, тобто не довів тих обставин, на які він посилається як на підставу своїх вимог, тому правомірно відмовив ТОВ "Оріон" у задоволенні позовних вимог в цій частині.

Щодо позовних вимог про стягнення з державного бюджету надмірно стягнутого податку на прибуток та податку на додану вартість, то суди дійшли обґрунтованого висновку, що даний спір з суб'єктом владних повноважень є справою адміністративної юрисдикції та правомірно припинивши провадження на підставі пункту 1 статті 80 Господарського процесуального кодексу України.

Відповідно до встановлених нормами ст. 111-5 Господарського процесуального кодексу України, ст. 111-7 Господарського процесуального кодексу України порядку перегляду справи касаційною інстанцією та його меж касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

Судова колегія вважає, що суди повно з'ясували обставини справи і дали їм правильну юридичну оцінку, порушень чи неправильного застосування норм матеріального чи процесуального права при розгляді спору судовою колегією не встановлено.

Враховуючи вищенаведене, підстав для задоволення вимог скарги та скасування оскаржуваного рішення суду не має.

Виходячи з викладеного, керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1118, 1119, 11111 Господарського процесуального кодексу України,

П О С Т А Н О В И В:

Постанову Донецького апеляційного господарського суду від 11.10.2010 р. та рішення господарського суду Донецької області від 25.08.2010 р. у справі № 39/188пд господарського суду Донецької області залишити без зміни, а касаційну скаргу - без задоволення.

Головуючий                                         В. Овечкін

судді                                        Є. Чернов

                                        В. Цвігун