Постанова № 12984289, 09.12.2010, Касаційний господарський суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий господарський суд України)

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА          

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ          

09 грудня 2010 р. № 28/336-10/(45/129(5/5365-10)

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого суддіДобролюбової Т.В.

суддівГоголь Т.Г.

Швеця В.О.

розглянувши касаційну скаргуДержавного підприємства "Придніпровська залізниця"

на постановуДніпропетровського апеляційного господарського суду від 07.10.10

у справі№28/336-10(45/129(5/5365-10))

господарського судуДніпропетровської області

за позовомДержавного підприємства "Придніпровська залізниця"

доЗакритого акціонерного товариства "МТЕК"

прозобов’язання укласти додаткову угоду до договору фінансового лізингу

за участю представників сторін від:

позивача: Крисько Я.І.(дов. від 01.01.10),

відповідача: Сударенко О.В. (дов. від 25.08.10),

ВСТАНОВИВ:

Державне підприємство "Придніпровська залізниця" звернулося до господарського суду Дніпропетровської області з позовом до закритого акціонерного товариства "МТЕК" про зобов’язання укласти додаткову угоду № 8 до договору фінансового лізингу № ПР/В-071137/НЮ від 10.05.07 в редакції позивача та стягнути з відповідача судові витрати по справі.

Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 10.08.10 ухваленим суддею Манько Г.В. у задоволенні позову відмовлено. Рішення вмотивоване посиланням суду на те, що умовами договору не передбачено право сторони в односторонньому порядку змінювати його умови та відповідно до статті 629 Цивільного кодексу України договір є обов’язковим для виконання сторонами. Крім того, відповідно до статті 203 Цивільного кодексу України, умови укладеного договору не суперечать приписам Цивільного кодексу України та іншим актам цивільного законодавства.

Постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 07.10.10, колегією суддів у складі: головуючого –Євстигнеєва О.С., суддів: Лотоцька Л.О., Бахмат Р.М., перевірене рішення господарського суду Дніпропетровської області від 10.08.10 залишено без змін з тих же мотивів.

Не погоджуючись з прийнятими у справі судовими актами, державне підприємство "Придніпровська залізниця" звернулося до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить рішення господарського суду Дніпропетровської області від 10.08.10 і постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 07.10.10 скасувати та прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити в повному обсязі. Касаційна скарга вмотивована доводами щодо порушення судами норм матеріального права, а саме: статей 263, 652 Цивільного кодексу України.

У відзиві на касаційну скаргу закрите акціонерне товариство "МТЕК" зазначило про законність та обґрунтованість оскаржуваних судових актів, у зв'язку з чим просило залишити їх без змін, а касаційну скаргу –без задоволення.

Вищий господарський суд України, заслухавши доповідь судді Швеця В.О., пояснення представників сторін, переглянувши матеріали справи і доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування судами приписів чинного законодавства, відзначає наступне.

Судами попередніх інстанцій установлено, та підтверджено матеріалами справи, що 10.05.07 між закритим акціонерним товариством "МТЕК" (далі –лізингодавець) і державним підприємством "Придніпровська залізниця" (далі –лізингоодержувач) укладено договір фінансового лізингу №Пр/В-071137/НЮ. Відповідно до пунктів 1.1, 1.2 цього договору лізингодавець зобов’язується на умовах зазначених в цьому договорі набути у власність 500 чотирьохвісних напіввагонів серійного виробництва моделі 12-9745 ТУ У 35.2-01124454-032-0004, укомплектованих модернізованими візками моделі 18-100 у продавця ДП "Попаснянський вагоноремонтний завод" відповідно до встановлених лізингоодержувачем технічних вимог, визначених Додатком № 1 до цього договору та передати його у користування лізингоодержувачу на умовах, передбачених цим договором. В подальшому, сторони погоджували зміни до договору шляхом укладання додаткових угод до договору. 18.02.10 позивачем на адресу відповідача направлено лист № Н31-09/93 з пропозицією укласти додаткову угоду № 8 до договору, а 23.03.10 –отримана відповідь відповідача від 12.03.10 № 1062 разом з протоколом розбіжностей до проекту додаткової угоди. Предметом спору у даній справі є вимога державного підприємства "Придніпровська залізниця" до закритого акціонерного товариства "МТЕК" про зобов’язання укласти додаткову угоду № 8 до договору фінансового лізингу № ПР/В-071137/НЮ від 10.05.07 в редакції позивача. Згідно статті 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є, зокрема, договори та інші правочини. Статтею 626 вказаного Кодексу договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Відповідно до статті 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами. Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України, яка кореспондується з приписами статей 252, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог-відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається. Стаття 652 Цивільного кодексу України передбачає що, у разі істотної зміни обставин, якими сторони керувалися при укладенні договору, договір може бути змінений або розірваний за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті зобов'язання. Зміна обставин є істотною, якщо вони змінилися настільки, що, якби сторони могли це передбачити, вони не уклали б договір або уклали б його на інших умовах. Зміна договору з цієї підстави на вимогу заінтересованої сторони в судовому порядку можлива за наявності одночасно чотирьох умов, вказаних у частині другій статті 652 Цивільного кодексу України, а саме: 1) в момент укладення договору сторони виходили з того, що така зміна обставин не настане; 2) зміна обставин зумовлена причинами, які заінтересована сторона не могла усунути після їх виникнення при всій турботливості та обачності, які від неї вимагалися; 3) виконання договору порушило б співвідношення майнових інтересів сторін і позбавило б заінтересовану сторону того, на що вона розраховувала при укладенні договору; 4) із суті договору або звичаїв ділового обороту не випливає, що ризик зміни обставин несе заінтересована сторона. Зі змісту даної норми вбачається, що вона спрямована на захист інтересів сторін договору у разі істотної зміни обставин. Так, зміст прав і обов'язків, які виникли у сторін на підставі договору доцільно змінити з метою збереження того балансу інтересів, який сторонами було досягнуто при укладенні договору і який виявився порушеним через істотну зміну обставин. Згідно зі статтею 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Суд апеляційної інстанції установив, що в даному випадку позивачем не доведено належними засобами доказування, що в момент укладення спірного договору сторони виходили з того, що зміна обставин не настане. Апеляційний суд виходив також з того, що підвищення рівня вартості іноземної валюти, не є наслідком світової фінансової кризи, а є знеціненням національної валюти. При цьому, суд визнав, що укладення спірного договору на зазначених вище умовах є нормальним ризиком підприємницької діяльності, а не суттєвою зміною обставин. Враховуючи недоведеність позивачем наявності одночасно всіх чотирьох умов для внесення змін до договору фінансового лізингу в порядку статті 652 Цивільного кодексу України, колегія суддів касаційної інстанції погоджується з висновками апеляційного суду про відсутність підстав для зобов’язання відповідача укласти додаткову угоду до спірного договору, а відтак суд обґрунтовано відмовив у задоволенні позову. З огляду на вищевикладене, судова колегія приходить до висновку, що апеляційний суд виконав всі вимоги процесуального законодавства і всебічно перевіривши обставини справи, вирішив спір у відповідності з нормами матеріального права, тому підстави для скасування постанови апеляційного господарського суду відсутні. Щодо доводів касаційної скарги, то вони не спростовують вказаного висновку суду, та пов’язані з переоцінкою доказів, що виходить за межі повноважень касаційної інстанції. Відповідно до статті 1117 Господарського процесуального кодексу України касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти їх.

Керуючись статтями 1115, 1117, 1118, 1119, 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України, -

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Державного підприємства "Придніпровська залізниця" залишити без задоволення, а постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 07.10.10 у справі господарського суду Дніпропетровської області № 28/336-10(45/129(5/5365-10) –залишити без змін.

Головуючий суддя                                                             Т. Добролюбова

                     Судді                                                             Т. Гоголь

                                                                                           В. Швець          

Повний текст постанови складено ____