Рішення № 129787275, 27.08.2025, Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд 61022, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 серпня 2025 р. Справа № 520/3209/25

Суддя Харківського окружного адміністративного суду Шевченко О.В., розглянувши в письмовому провадженні в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю виробничо-комерційне підприємство "K.I.T. LTD" до Київської митниці Державної митної служби України про визнання протиправним та скасування рішення, -

ВСТАНОВИВ:

До Харківського окружного адміністративного суду звернувся позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю виробничо-комерційне підприємство "K.I.T. LTD", з адміністративним позовом до Київської митниці Державної митної служби України, в якому просить суд визнати протиправним та скасувати рішення Київської митниці Державної митної служби України про коригування митної вартості №UA100430/2024/000025/2 від 31.10.2024.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що оскаржуване рішення Київської митниці Державної митної служби України про коригування митної вартості №UA100430/2024/000025/2 від 31.10.2024 є протиправним, необґрунтованим та таким, що підлягає скасуванню в судовому порядку.

Ухвалою суду відкрито спрощене провадження по справі в порядку, передбаченому статтею 262 Кодексу адміністративного судочинства України без виклику сторін в судове засідання та запропоновано відповідачеві надати відзив на позов.

Копію ухвали про відкриття провадження було надіслано представникам сторін до їх Електронних кабінетів в системі "Електронний суд" та ними отримано, що підтверджено довідками про доставку електронних листів.

Представником відповідача через систему "Електронний суд" надіслано відзив на позов разом з доданими до нього документами, в якому він заперечував проти задоволення позовних вимог зазначивши щодо рішення про коригування митної вартості №UA100430/2024/000025/2 від 31.10.2024, що 31.10.2024 до відділу митного оформлення № 3 митного поста «Вишневе» декларантом ТОВ «Стар Брок Сервіс» подано електронну митну декларацію. ЕМД опрацьовано та присвоєно реєстраційний номер № 24UA100430287334U2, по який спрацювали ризики АСАУР (Автоматизована система аналізу та управління ризиками), а саме: 105-2 «Контроль правильностi визначення митної вартостi товарiв», 106-2 «Витребування документів, які підтверджують митну вартість товарів».

З транспортних документів на перевезення наявна лише довідка про транспортні витрати від 31.10.2024 № 1-31/10/2024, що підтверджує транспортні витрати, що не може вважатися належним документом, оскільки він не є первинним документом у розумінні ч. 2 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні».

Відповідно до п. 4.2 контракту від 26.09.2024 № 26.09 та інвойсу від 24.10.2024 №SR052832 умовою оплати за товар є передплата. Згідно наданого платіжного документа від 24.10.2024 № 61 зазначено, що оплата здійснюється за PROFORMA INVOICE від 24.10.2024 (№ AS050445, який не надано до митної декларації.

Відповідно до п. 2.2.9 договору на перевезення перевізник зобов`язаний забезпечити наявність полісу страхування - (відсутні страхові документи).

Митна декларація країни відправлення від 28.10.2024 № 24LTLU900019AC83A1 не якісного зображення, що не дає можливості розпізнати зазначену інформацію.

З метою підтвердження числового значення заявленої митної вартості від декларанта було витребувано відповідно до вимог ч. 2, 3 ст. 53, ст. 54, ст. 57 МК України додаткові документи згідно з переліком, викладеним у електронному повідомленні. Декларантом не надано жодних додаткових документів у відповідності до ст. 53 МК України. Тобто, декларант не використав своє право надавати митному органу (за наявності) додаткові відомості у разі потреби уточнення інформації згідно з ч.3.1 ст. 52 МК України.

31.10.2024 винесено спірне рішення про визначення митної вартості №UA100430/2024/000025/2 з одночасним оформленням Картки відмови у митному оформленні №UA100430/2024/000188. Товар випущено у вільний обіг на підставі розділу 10 МК України шляхом надання гарантій відповідно до ч. 7 ст. 55 МК України за ЕМД від 31.10.2024 №24UA100430287339U8. Різниця у сплаті митних платежів складає 24980,87 грн.

Через систему "Електронний суд" представником позивача надіслано відповідь на відзив, в якій підтримано правову позицію, викладену в позові.

Дослідивши матеріали адміністративної справи, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог, з огляду на наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, Товариство з обмеженою відповідальністю виробничо-комерційне підприємство "K.I.T. LTD" (вул. Новопроектна, буд. 7, м. Харків, 61044, код ЄДРПОУ 30290694) зареєстроване в якості юридичної особи.

26 вересня 2024 року між ТОВ виробничо-комерційним підприємством "K.I.T. LTD" (Покупець) та Iceland Seafood ehf (Продавець) укладено Контракт №26.09, за умовами якого Продавець продає Покупцеві заморожену або охолоджену рибу та морепродукти (у подальшому Товар) згідно інвойсу та ціни, узгодженої Сторонами.

Інвойс є невід`ємною частиною цього контракту.

Додаткові умови і положення будуть відображені у додатках, які є невід`ємною частиною цього контракту.

З метою підтвердження митної вартості ввезеного товару позивачем відповідно до вимог МК України надіслано до відділу митного оформлення № 3 митного поста «Вишневе» електронну митну декларацію № 24UA100430287334U2. Разом із вищевказаною ЕМД декларант подав відповідні документи.

За декларацією № 24UA100430287334U2 на підставі контракту № 26.09 від 26.09.2024 ввезено на митну територію України товар: Риба морожена морська: мойва с/м, ціла, нерозроблена (Mallotus Villosus), без теплової обробки, без харчових домішок. Розмірний ряд: 35-45шт/кг. Чиста вага нетто: 19600 кг,без врахування ваги крижаної глазурі, упаковано в 700 карт. коробів (з вкладенням п/е пакета, термоусадочна плівка,п/е тесьма) на дерев. палетах. Дата виробництва: 03/2023р., виробник: Iceland Seafood ehf (A351), країна виробництва: IS.

По вищезазначеній ЕМД спрацювали ризики АСАУР (Автоматизована система аналізу та управління ризиками), а саме: 105-2 «Контроль правильностi визначення митної вартостi товарiв», 106-2 «Витребування документів, які підтверджують митну вартість товарів».

Митним органом направлено декларанту протокол обробки електронного документу (запит) від 31.10.2024 №14252, в якому запропоновано декларанту надати митному органу додаткові відомості (а.с. 14 - 18).

31.10.2024 року Київською митницею Державної митної служби України прийнято рішення про коригування митної вартості товарів №UA100430/2024/000025/2, в якому вказано наступне: Відповідно до наказу МФУ № 599 від 24.05.2012 «Про затвердження Форми декларації митної вартості та правил її заповнення» для підтвердження витрат на транспортування декларантом відповідно до ч. 2 ст. 53 Митного кодексу України (далі - МКУ) подаються транспортні (перевізні) документи, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів. До зазначених документів належать: транспортний договір: рахунок-фактура; заявка на здійснення транспортно-експедиційних послуг; акт виконаних робіт (наданих послуг) від виконавця договору (контракту) про надання транспортно-експедиційних послуг, що містить реквізити сторін, суму та умови платежу, інші відомості, відповідно до яких [встановлюється належність послуг до товарів: банківські та платіжні документи, що підтверджують факт оплати транспортно-експедиційних послуг [відповідно до виставленою рахунка-фактури; калькуляція транспортних витрат (якщо перевезення товарів здійснюється з використанням власного Транспортного засобу).

Декларантом до митного оформлення не надано заявку на здійснення транспортно-експедиційних послуг; акт виконаних робіт (наданих послуг) від виконавця договору (контракту) про надання транспортно-експедиційних послуг, що містить реквізити сторін, суму та умови платежу, інші відомості, [Відповідно до яких встановлюється належність послуг до товарів; банківські та платіжні документи, що підтверджують факт оплати транспортно- експедиційних послуг відповідно до виставленого рахунка-фактури.

2) Відповідно до пункту 4.2 контракту від 26.09.2024 № 26.09 та інвойсу від 24.10.2024 № SR052832 умовою оплати за товар є передплата. Згідно наданого платіжного документа від 24.10.2024 № 61 зазначено, що оплата здійснюється за PROFORMA INVOICE від 24.10.2024 (№ AS050445, який не надано до митної декларації.

3) Відповідно до п. 2.2.9 договору на перевезення перевізник зобов`язаний забезпечити наявність полісу страхування - (відсутні страхові документи). Митна декларація країни відправлення від 28.10.2024р. № 24LTLU900019AC83A1 не якісне зображення що не дає можливості розпізнати зазначену інформацію.

Отже, надані до митного оформлення документи не містять достовірних та об`єктивних відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості, та відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена. Тому, відповідно до статті 58 МК України з поданих документів неможливо підтвердити заявлений метод визначення митної вартості товарів.

З метою підтвердження числового значення заявленої митної вартості від декларанта було витребувано відповідно до вимог частини 2, 3 ст.53, ст.154, ст. 57 МКУ додаткові документи згідно з переліком, викладеним у електронному повідомленні.

Декларантом не надано жодних додаткових документів у відповідності до ст. 53 МКУ. Тобто, декларант не використав своє право надавати митному органу (за наявності) додаткові відомості у разі потреби уточнення інформації згідно з ч.3.1 ст. 52 МКУ.

Згідно частини 2 статті 58 МК України,метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов`язковою при її обчисленні. Також, відповідно до частини 6 статті 54 і Кодексу митний орган може відмовити у заявленій декларантом митній вартості у разі: неподання декларантом або уповноваженою ним особою [документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів.

У зв`язку із зазначеним, керуючись положеннями частини 6 статті 54 та частиною 2 статті 58 Кодексу, заявлену декларантом митну вартість за [ціною договору щодо товарів які імпортуються визнати не можливо.

Посадовою особою митниці проведено з декларантом процедуру консультації відповідно до ч.4 ст.57 МКУ. Жодних вимог у порядку ч.б ст. 55 МКУ від [декларанта не надходило.

За результатами проведених консультацій встановлено, що другорядні методи визначення митної вартості 2а та 26 - за ціною договору щодо ідентичних/подібних (аналогічних) товарів відповідно до ст. ст. 59, 60 МК України неможливо застосувати через відсутність у митниці інформації про митне оформлення ідентичних чи подібних товарів саме за ціною договору.

[Методи визначення митної вартості 2 в та 2 г - на основі віднімання та додавання вартостей - не можуть бути застосовані у зв`язку з відсутністю у митниці відомостей про всі складові вартості виробництва товару та його доставки на митну територію України, що є необхідною умовою для використання таких методів.

Натомість, у митного органу наявна інформація, що відповідає ч.2 ст.64 МК України та є підставою для застосування другорядного методу 2ґ - резервного методу.

Джерело інформації, яким користувався митний орган при здійсненні контролю за правильністю визначення митної вартості товару: митна декларація від 11.06.2024 №100430/2024/284139, від 02.07.2024 №100430/2024/284576 (вартість товару «мойва с/м. ціла, нерозроблена (Mallotus Villosus). без теплової обробки, без харчових домішок. Розмірний ряд: 35-45 шт/кг. Країна виробництва: Ісландія» згідно джерела інформації - 1,21 дол.США/кг) (а.с. 10 - 13).

Відповідачем також прийнято картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення від 31.10.2024 року.

Через винесення митним органом картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення та рішення про коригування митної вартості товарів, декларант подав нову митну декларацію ІМ 40 ДЕ МД № UA100430/2024/000188 (а.с. 42 - 43). Позивачем було визначено митну вартість товару за резервним методом.

На підтвердження заявленої в електронній митній декларації інформації №UA100430/2024/000188, зокрема, митної вартості товару, разом із декларацією було надіслано до митного органу наступні документи:

- Сертифікат якості (Certificate of quality) сертифікат якості від 24.10.2024

- Рахунок-фактура (iнвойс) (Commercial invoice) № SR052832 від 24.10.2024

- Автотранспортна накладна (Road consignment note) б/н від 28.10.2024

- Сертифiкат про походження товару (Certificate of origin) № IS-064876-1 від 24.10.2024

- Банківський платіжний документ, що стосується товару № 61 від 24.10.2024

- Документ, що підтверджує вартість перевезення товару № 1-31/10/2024 31.10.2024

- Зовнішньоекономічний договір (контракт) купівлі-продажу, стороною якого є виробник товарів, що декларуються, та подання якого для митного оформлення не супроводжується поданням пов`язаних з ним посередницьких (зовнішньоекономічних та/або внутрішніх договорів) № 26.09 від 26.09.2024

- Договір про надання послуг митного брокера № 07-12-22 від 07.12.2022

- Договір (контракт) про перевезення № 1910 від 19.10.2024

- Інформація про позитивні результати державних видів контролю при застосуванні Порядку інформаційного обміну між органами доходів і зборів, іншими державними органами та підприємствами за принципом «єдиного вікна» з використанням електронних засобів передачі інформації (в якості відомостей про документ зазначається ідентифікатор справи, зґенерований інформаційною системою та переданий декларанту в автоматичному режимі) №12075899 від 31.10.2024

- Копія митної декларації країни відправлення № 24LTLU900019AC83A1 від 28.10.2024.

Також, відповідно до частини 8, 9 статті 55 МК України декларантом надіслано до митного органу лист №б/н від 06.01.2025 про надання додаткових документів за митною декларацією № 24UA100430287334U2 від 31.10.2024 разом з наступними документами:

1. Заявка № 2 від 19.10.2024 до договору № 1910 від 19.10.2024.

2. Рахунок на оплату № 80 від 31.10.2024 за договором про транспортно-експедиційні послуги до договору № 1910 від 19.10.2024.

3. Акт надання послуг № 80 від 01.11.2024 за договором про транспортно-експедиційні послуги до договору № 1910 від 19.10.2024.

4. ПЛАТІЖНА ІНСТРУКЦІЯ № 940 від 05.12.2024 на суму 45 000 грн.

5. ПЛАТІЖНА ІНСТРУКЦІЯ № 1031 від 27.12.2024 на суму 25 000 грн.

6. ПЛАТІЖНА ІНСТРУКЦІЯ № 12 від 05.01.2025 на суму 25 000 грн.

Інші документи щодо виконання контракту на поставку товару:

1. Проформа Інвойс № AS050445 від 26.09.24.

2. Платіжна інструкція № 61 від 24.10.2024 на загальну суму 19600,00 доларів США (з підписом та печаткою підприємства).

3. Копія митної декларації країни відправлення 24LTLU900019AC83A1 від 28.10.2024 (а.с. 44).

В заяві декларант просив розглянути додаткові документи та скасувати рішення Київської митниці ДМС України про коригування митної вартості товарів №UA100430/2024/000025/2 від 31.10.2024 року.

За результатами розгляду додаткових документів листом Київської митниці ДМС України від 09.01.2025 "Щодо розгляду додаткових документів для підтвердження заявленої митної вартості товару" повідомлено декларанта про відсутність підстав для скасування рішення про коригування митної вартості товарів №UA100430/2024/000025/2 від 31.10.2024 року (а.с. 56 - 63).

Не погоджуючись із вищевказаним рішенням про коригування митної вартості товарів, позивач звернувся до суду з даним адміністративним позовом.

По суті спірних правовідносин, суд зазначає наступне.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно із ч.1 ст. 246 Митного кодексу України, метою митного оформлення є забезпечення дотримання встановленого законодавством України порядку переміщення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України, а також забезпечення статистичного обліку ввезення на митну територію України, вивезення за її межі і транзиту через її територію товарів.

Відповідно до ч. 1 ст. 248 Митного кодексу України, митне оформлення розпочинається з моменту подання митному органу декларантом або уповноваженою ним особою митної декларації або документа, який відповідно до законодавства її замінює, та документів, необхідних для митного оформлення, а в разі електронного декларування - з моменту отримання митним органом від декларанта або уповноваженої ним особи електронної митної декларації або електронного документа, який відповідно до законодавства замінює митну декларацію.

Декларування здійснюється шляхом заявлення за встановленою формою (письмовою, усною, шляхом вчинення дій) точних відомостей про товари, мету їх переміщення через митний кордон України, а також відомостей, необхідних для здійснення їх митного контролю та митного оформлення. При застосуванні письмової форми декларування можуть використовуватися як електронні документи, так і документи на паперовому носії або їх електронні (скановані) копії, засвідчені електронним цифровим підписом декларанта або уповноваженої ним особи (ч. 1ст. 257 Митного кодексу України).

Статтею 264 Митного кодексу України встановлено, що відмова органу доходів і зборів у прийнятті митної декларації повинна бути вмотивованою, а про причини відмови має бути письмово повідомлено декларанта; орган доходів і зборів відмовляє у прийнятті митної декларації виключно з таких підстав: митна декларація не містить усіх відомостей або подана без документів, передбачених статтею 335 цього Кодексу; електронна митна декларація не містить встановлених законодавством обов`язкових реквізитів; митну декларацію подано з порушенням інших вимог, встановлених цим Кодексом; у разі відмови у прийнятті митної декларації посадовою особою органу доходів і зборів заповнюється картка відмови у прийнятті митної декларації за формою, встановленою центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику.

Згідно із ч. 3 ст. 318 Митного кодексу України, митний контроль передбачає виконання митними органами мінімуму митних формальностей, необхідних для забезпечення додержання законодавства України з питань державної митної справи.

Статями 49, 50 Митного кодексу України визначено, що митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. Відомості про митну вартість товарів використовуються, зокрема, для нарахування митних платежів.

Частинами 4, 5 статті 58 Митного кодексу України встановлено, що митною вартістю товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товари, якщо вони продаються на експорт в Україну, скоригована в разі потреби з урахуванням положень частини десятої цієї статті. Ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, - це загальна сума всіх платежів, які були здійснені або повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів продавцю або на користь продавця через третіх осіб та/або на пов`язаних із продавцем осіб для виконання зобов`язань продавця.

Згідно із п.п. 5, 6, 7 ч. 10 ст. 58 Митного кодексу України, при визначенні митної вартості до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, додаються такі витрати (складові митної вартості), якщо вони не включалися до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, зокрема, витрати на транспортування оцінюваних товарів до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України; витрати на навантаження, вивантаження та обробку оцінюваних товарів, пов`язані з їх транспортуванням до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України; витрати на страхування цих товарів.

Заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом. Декларант зобов`язаний: заявляти митну вартість, визначену ним самостійно, у тому числі за результатами консультацій з митним органом; подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню; нести всі додаткові витрати, пов`язані з коригуванням митної вартості або наданням митному органу додаткової інформації (ч.ч. 1, 2 ст. 52 Митного кодексу України).

Відповідно до ст. 57 Митного кодексу України, визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний. Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції). Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу. Застосуванню другорядних методів передує процедура консультацій між митним органом та декларантом з метою визначення основи вартості згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу. Під час таких консультацій митний орган та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності. У разі неможливості визначення митної вартості товарів, згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу, за основу для її визначення може братися або ціна, за якою ідентичні або подібні (аналогічні) товари були продані в Україні не пов`язаному із продавцем покупцю відповідно до статті 62 цього Кодексу, або вартість товарів, обчислена відповідно до статті 63цього Кодексу. При цьому кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу. Методи на основі віднімання та додавання вартості (обчислена вартість) можуть застосовуватися у будь-якій послідовності на прохання декларанта або уповноваженої ним особи. У разі якщо неможливо застосувати жоден із зазначених методів, митна вартість визначається за резервним методом відповідно до вимог, встановлених статтею 64 цього Кодексу.

Згідно із ч. 2 ст. 53 Митного кодексу України, документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п`ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу); якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

Частиною 3 статті 53 Митного кодексу України встановлено, що у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу доходів і зборів зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); виписку з бухгалтерської документації; ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс - листи) виробника товару; копію митної декларації країни відправлення; висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

Згідно із ч. 4 ст. 53 Митного кодексу України, у разі якщо орган доходів і зборів має обґрунтовані підстави вважати, що існуючий взаємозв`язок між продавцем і покупцем вплинув на заявлену декларантом митну вартість, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу доходів і зборів, крім документів, зазначених у частинах другій та третій цієї статті, подає (за наявності) такі документи: виписку з бухгалтерських та банківських документів покупця, що стосуються відчуження оцінюваних товарів, ідентичних та/або подібних (аналогічних) товарів на території України; довідкову інформацію щодо вартості у країні-експортері товарів, що є ідентичними та/або подібними (аналогічними) оцінюваним товарам; 3) розрахунок ціни (калькуляцію).

Положеннями ч.ч. 1, 2 ст. 53 Митного кодексу України передбачено вичерпний перелік документів, що подається декларантом митному органу для підтвердження заявленої митної вартості товарів та обраного методу її визначення.

Згідно із ч.ч. 1-3 ст. 54 Митного кодексу України, контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється митним органом під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості. Контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється митним органом шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу. За результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів митний орган визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 цього Кодексу.

Відповідно до ч.ч.6,7 ст. 54 Митного кодексу України, митний орган може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі: невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості; неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу; надходження до митного органу документально підтвердженої офіційної інформації митних органів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості. У разі якщо під час проведення митного контролю митний орган не може аргументовано довести, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, заявлена декларантом або уповноваженою ним особою митна вартість вважається визнаною автоматично.

Згідно із ч. 1 ст. 55 Митного кодексу України, рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається органом доходів і зборів у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо органом доходів і зборів у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.

У разі якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом послідовного використання методів, зазначених у статтях 58-63 цього Кодексу, митна вартість оцінюваних товарів визначається з використанням способів, які не суперечать законам України і є сумісними з відповідними принципами і положеннями Генеральної угоди з тарифів і торгівлі (GAТТ). Митна вартість, визначена згідно з положеннями цієї статті, повинна ґрунтуватися на раніше визнаних (визначених) митними органами митних вартостях (ч. ч. 3, 4 ст. 64 Митного кодексу України).

Аналіз вищевказаних норм законодавства вказує, що при здійсненні контролю за правильністю визначення митної вартості, митний орган зобов`язаний перевірити складові числового значення митної вартості, правильність розрахунку, здійсненого декларантом, упевнитись в достовірності та точності заяв, документів чи розрахунків, поданих декларантом, а також відсутності обмежень для визначення митної вартості за ціною договору, наведених у ст. 58 Митного Кодексу України.

Винесене спірне рішення відносно ЕМД містить посилання на те, що використані декларантом відомості не підтверджені в повній мірі документально, що не відповідає фактичним обставинам справи, з огляду на наступне.

В спірному рішенні зазначено, що відповідно до пункту 4.2 контракту від 26.09.2024 № 26.09 та інвойсу від 24.10.2024 № SR052832 умовою оплати за товар є передплата. Згідно наданого платіжного документа від 24.10.2024 № 61 зазначено, що оплата здійснюється за PROFORMA INVOICE від 24.10.2024 (№ AS050445, який не надано до митної декларації.

На підтвердження заявленої в електронній митній декларації митної вартості товару, декларантом було надіслано до митного органу наступні документи:

- Сертифікат якості (Certificate of quality) сертифікат якості від 24.10.2024 - Рахунок-фактура (iнвойс) (Commercial invoice) № SR052832 від 24.10.2024

- Автотранспортна накладна (Road consignment note) б/н від 28.10.2024

- Сертифiкат про походження товару (Certificate of origin) № IS-064876-1 від 24.10.2024

- Банківський платіжний документ, що стосується товару № 61 від 24.10.2024

- Документ, що підтверджує вартість перевезення товару № 1-31/10/2024 31.10.2024

- Зовнішньоекономічний договір (контракт) купівлі-продажу, стороною якого є виробник

товарів, що декларуються, та подання якого для митного оформлення не супроводжується поданням пов`язаних з ним посередницьких (зовнішньоекономічних та/або внутрішніх договорів) № 26.09 від 26.09.2024

- Договір про надання послуг митного брокера № 07-12-22 від 07.12.2022

- Договір (контракт) про перевезення № 1910 від 19.10.2024

- Інформація про позитивні результати державних видів контролю при застосуванні Порядку інформаційного обміну між органами доходів і зборів, іншими державними органами та підприємствами за принципом «єдиного вікна» з використанням електронних засобів передачі інформації (в якості відомостей про документ зазначається ідентифікатор справи, зґенерований інформаційною системою та переданий декларанту в автоматичному режимі) №12075899 від 31.10.2024

- Копія митної декларації країни відправлення № 24LTLU900019AC83A1 від 28.10.2024.

Відповідно до частини 8, 9 статті 55 МК України, протягом 80 днів з дня випуску товарів декларант може надати митному органу додаткові документи для підтвердження заявленої ним митної вартості товарів, що декларуються.

У разі надання декларантом додаткових документів митний орган розглядає подані додаткові документи і протягом 5 робочих днів з дати їх подання виносить письмове рішення щодо визнання заявленої митної вартості та скасовує рішення про коригування заявленої митної вартості або надає обґрунтовану відмову у визнанні заявленої митної вартості з урахуванням додаткових документів. У такому разі надане забезпечення сплати митних платежів відповідно повертається (вивільняється) або використовується для сплати відповідних митних платежів.

Також, після прийняття спірного рішення про коригування митної вартості товару, відповідно до частини 8, 9 статті 55 МК України декларантом надіслано до митного органу лист №б/н від 06.01.2025 про надання додаткових документів за митною декларацією №24UA100430287334U2 від 31.10.2024 разом з наступними документами:

1. Заявка № 2 від 19.10.2024 до договору № 1910 від 19.10.2024.

2. Рахунок на оплату № 80 від 31.10.2024 за договором про транспортно-експедиційні послуги до договору № 1910 від 19.10.2024.

3. Акт надання послуг № 80 від 01.11.2024 за договором про транспортно-експедиційні послуги до договору № 1910 від 19.10.2024.

4. ПЛАТІЖНА ІНСТРУКЦІЯ № 940 від 05.12.2024 на суму 45 000 грн.

5. ПЛАТІЖНА ІНСТРУКЦІЯ № 1031 від 27.12.2024 на суму 25 000 грн.

6. ПЛАТІЖНА ІНСТРУКЦІЯ № 12 від 05.01.2025 на суму 25 000 грн.

Інші документи щодо виконання контракту на поставку товару:

1. Проформа Інвойс № AS050445 від 26.09.24.

2. Платіжна інструкція № 61 від 24.10.2024 на загальну суму 19600,00 доларів США (з підписом та печаткою підприємства).

3. Копія митної декларації країни відправлення 24LTLU900019AC83A1 від 28.10.2024 (а.с. 44).

Направлення вищевказаних документів до митного органу в електронному вигляді підтверджено електронними роздруківками (а.с. 54 - 55).

Крім того, отримання цих документів підтверджено митним органом в листі від 09.01.2025 року (а.с. 56 - 63).

Щодо тверджень митного органу про порушення умов оплати (передоплати) постановленого товару, суд зазначає наступне.

Відповідно до п. 4 контракту від 26.09.2024 № 26.09, згідно умов контракту, Покупець сплачує кошти на рахунок Продавця на підставі інвойсу.

Умови оплати - передоплата.

Умови оплати можуть змінюватись, що буде відображено в інвойсі (а.с. 27).

Судом встановлено, що відповідно до п. 4.2 контракту від 26.09.2024 № 26.09 та інвойсу від 24.10.2024 №SR052832 умовою оплати за товар є передплата. Згідно наданого платіжного документа від 24.10.2024 № 61 зазначено, що оплата здійснюється за PROFORMA INVOICE від 24.10.2024 (№ AS050445, який не надано до митної декларації).

Оплата задекларованої товару за договором № 2609 від 26.09.2024 проводилася на підставі двох інвойсів № AS050445 від 26.09.2024 та № SRO52832 від 24.10.2024 щодо поставки мойви розмірний ряд 35-45 шт на кг (Frozen Capelin WR 35-45 pcs/kg) вагою Нетто 19600 кг.

Проформа інвойс № AS050445 від 26.09.2024, виписаний на 100% попередню оплату товару в сумі 19600,00 доларів США.

Проформа-інвойс (іншими словами рахунок-проформа, англ. Proforma Invoice) у міжнародній комерційній практиці документ, виписаний до того, як стає відомою повна інформація про товари; містить відомості про ціну товару, але не є розрахунковим документом (не виконує головної функції рахунку як платіжного документа), бо він не містить вимоги про сплату зазначеної в ньому суми; може бути виписаний на ще не відвантажений товар, щоб повідомити покупця про основні характеристики товару).

Рахунок-проформа може бути виписаний на відвантажений, але ще не проданий товар і навпаки. Відмінність від основного інвойсу ще й у тому, що деякі дані, наприклад, кількість одиниць, в проформі-інвойсі попередні, і можуть змінитися в процесі узгодження остаточного замовлення. Також можуть змінитися моделі або артикули деяких виробів, наприклад, ідентичні за змістом і формою, але різні за кольором.

Так, як встановлено судом, проформа інвойс № AS050445 від 26.09.2024, на підставі ч.8 ст. 53 МК України, позивач додатково разом із листом б/н від 10.10.2024 надав митному органу. Цей інвойс сплачений позивачем 24.10.2024, на підтвердження чого відповідачу надана платіжна інструкція в іноземній валюті № 61 на суму 19600,00 доларів США.

Інвойс № SRO52832 від 24.10.2024 на суму 19600,00, з посиланням на проформу інвойс № AS050445 виписаний на поставку товару і є остаточним інвойсом. На підставі цього інвойсу товар направлений покупцю і саме цей інвойс наданий до митного оформлення.

Отже, в цій частині твердження митного органу не відповідають дійсності та спростовані матеріалами справи.

В спірному рішенні митним органом зазначено, що для підтвердження витрат на транспортування товару декларантом надано рахунок на транспортні витрати, які видані ФОП ОСОБА_1 . Проте згідно з даними зазначеними в автотранспортній накладній СМР від 28.10.2024 б/н інформація щодо перевізника товарів відсутня.

Це твердження є необґрунтованим, оскільки відповідно до даних, наведених у графі 16, 23 Міжнародної товарно-транспортної накладної б/н від 28.10.2024 про перевезення товару обумовленого інвойсом № SR052832 від 24.10.2024 перевідником виступив ФОП ОСОБА_2 .

Рахунок на оплату транспортних витрат № 80 від 31.10.2024, на який посилається відповідач виписаний також тією самою особою ФОП ОСОБА_1 .

В оскаржуваному рішенні зазначено, що з транспортних документів на перевезення наявна лише довідка про транспортні витрати від 31.10.2024 № 1-31/10/2024, що підтверджує транспортні витрати, що не може вважатися належним документом, оскільки він не є первинним документом у розумінні ч. 2 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», що не відповідає дійсності.

Крім того, викладені в оскаржуваному рішенні твердження митного органу, що декларантом до митного оформлення не надано заявку на здійснення транспортно-експедиційних послуг; акт виконаних робіт (наданих послуг) від виконавця договору (контракту) про надання транспортно-експедиційних послуг, що містить реквізити сторін, суму та умови платежу, інші відомості, відповідно до яких встановлюється належність послуг до товарів; банківські та платіжні документи, що підтверджують факт оплати транспортно-експедиційних послуг відповідно до виставленого рахунка-фактури, також не відповідають дійсності, оскільки, як встановлено судом, декларант до митного органу надавав наступні документи на підтвердження вартості перевезення товару:

1. Договір № 1910 на транспортно-експедиційні послуги від 19.10.2024, укладений між ТОВ «Виробничо-комерційного підприємства «К.І.Т. LTD» (Замовник) та ФОП ОСОБА_1 (Перевізник), відповідно якого Замовник замовляє, а Перевізник надає послуги організації міжнародних і внутрішніх перевезень вантажів автомобільним транспортом (п. 1.1. Договору). Відповідно п. 1.2 цього договору конкретні умови кожного замовлення зазначаються у заявці Замовника і узгоджуються з Перевізником. А за п. 1.3 договору узгодженою (підтвердженою) вважається заявка, підписана керівниками або уповноваженими довіреністю представниками Сторін, і скріплена печатками або штампами Сторін. Заявка обов`язкова для виконання Сторонами і є невід`ємною частиною цього Договору.

2. Заявка № 2 до договору № 1910 від 19.10.2024 на перевезення партії мойви загальною вагою 19600,00 кг. від порту Клайпеда (Литва) до м. Київ (Україна) автомобілем MAN НОМЕР_1 / НОМЕР_2 . Згідно замовлення перевізник зобов`язується забезпечити доставку вантажу до місця розвантаження, організувати завантаження.

3. Міжнародна товарно-транспортна накладна б/н від 28.10.2024 щодо перевезення товару обумовленого інвойсом № SR052832 від 24.10.2024 перевізник - ФОП ОСОБА_1 , автомобіль MAN державні номери АС2012HO//AC2012XG (а.с. 23).

4. Акт № 80 від 01.11.2024 про надання послуг за договором № 1910 від 19.10.2024, Транспортного перевезення в міжнародному сполученні по маршруту: Клайпеда (Литва) - п/п Ягодин ; а/м МАМ д/н:АС2СІ12НО н/п: НОМЕР_3 на суму 45000,00 грн.

5. Рахунок на оплату № 80 від 31.10.2024, виписаний ФОП ОСОБА_1 на оплату Транспортного перевезення в міжнародному сполученні по маршруту: Клайпеда (Литва) - п/п Ягодин ; а/м МАМ д/н: НОМЕР_4 н/п: НОМЕР_3 в сумі 45000,00 грн.

6. Платіжні інструкції № 940 від 05.12.2024 на суму 45000,00 грн., № 1031 від 27.12.2024 на суму 25 000 грн., № 12 від 05.01.2025 на суму 25 000 грн. на підтвердження оплати на користь ФОП ОСОБА_1 послуг транспортного перевезення згідно рахунка № 80 від 31.10.2024.

7. Довідка про транспортні витрати № 1-31/10/2024 від 31.10.2024, видана ФОП ОСОБА_1 для митних органів про те, що вартість доставки вантажу при міжнародному сполученні державним номером НОМЕР_4 / НОМЕР_5 за маршрутом: автомобілем з Клайпеда (Литва ) -прикордонний перехід Ягодин становить 45000,00 грн.

Копії вищевказаних документів також містяться в матеріалах справи (а.с. 23, 35 - 38, 45 - 50).

Окрім того, щодо документів на транспортування задекларованого товару, Касаційним адміністративним судом у складі Верховного Суду, викладено у постанові у справі № 804/16553/14 від 31 травня 2019 року, відповідно якої: «Надаючи оцінку доводам Митниці щодо невключення до митної вартості витрат на транспортування, суди попередніх інстанцій виходили з того, що надані позивачем під час митного оформлення довідки про транспортні витрати не є первинними документами відповідно до Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність», а отже не можуть підтверджувати дійсність даної господарської операції.

Однак Суд зазначає, що якщо законом не визначено доказ (докази), виключно яким (-ми) повинен підтверджуватися розмір витрат на перевезення, то такі витрати можуть підтверджуватися будь-якими доказами. Митний кодекс України не визначив вид доказів, якими повинен підтверджуватися розмір витрат на перевезення товарів (не вказав, що такими доказами можуть бути лише фінансові та/або бухгалтерські документи), а тому довідка про транспортні витрати є допустимим доказом на підтвердження витрат на перевезення товарів».

Крім того, Верховний Суд у справі №804/16553/14 від 31.05.2019р. звернув увагу на те, що якщо законом не визначено доказ (докази), виключно яким (-ми) повинен підтверджуватися розмір витрат на перевезення, то такі витрати можуть підтверджуватися будь-якими доказами. Митний кодекс України не визначив вид доказів, якими повинен підтверджуватися розмір витрат на перевезення товарів (не вказав, що такими доказами можуть бути лише фінансові та/або бухгалтерські документи), а тому калькуляція транспортних витрат є допустимим доказом на підтвердження витрат на перевезення товарів.

В оскаржуваному рішенні також зазначено наступне: "Відповідно до п. 2.2.9 договору на перевезення перевізник зобов`язаний забезпечити наявність полісу страхування - (відсутні страхові документи)".

Суд зазначає, що згідно п.2.2.9 договору №1910 на транспортно - експедиційні послуги від 19.10.2024, укладеного між Товариством з обмеженою відповідальністю виробничо-комерційне підприємство "K.I.T. LTD" (Замовник) та ФОП ОСОБА_1 (Перевізник), Перевізник зобов`язується забезпечити наявність чинного полісу страхування відповідальності Перевізника (СМR - страхування) (а.с. 35 - 38).

Згідно п. 1.2 договору конкретні умови кожного замовлення зазначаються у заявці Замовника і узгоджуються з Перевізником. За п. 3.1 договору вартість послугви значається в додаткових угодах до цього договору та узгоджується Сторонами у Заявках шляхом прийняття Заявки до виконання. Замовник зобов`язується в порядку й на умовах, певних даним Договором, оплачувати послуги з перевезення вантажу, транспортно-експедиторські послуги та відшкодувати документально підтверджені втрати Перевізника, пов`язаних з виконанням перевезення за заявками згідно даного Договору.

Згідно заявки № 2 до договору № 1910 від 19.10.2024 вартість послуг, витрат за заявкою складає 45000 грн. + 50000 грн.

Послуга, обумовлена цією заявкою виконана, її виконання закріплене в Акті надання послуг № 80 від 01.11.2024, який оплачений трьома платіжними інструкціями № 940 від 05.12.2024, № 1031 від 27.12.2024 та № 12 від 03.01.2025.

Всі вищевказані документи (їх копії) містяться в матеріалах справи та були надані декларантом до митниці.

В спірному рішенні зазначено, що митна декларація країни відправлення від 28.10.2024 №24LTLU900019AC83A1 має не якісне зображення що не дає можливості розпізнати зазначену інформацію.

За змістом ст.254 МК України документи, необхідні для здійснення митного контролю та митного оформлення товарів, що переміщуються через митний кордон України при здійсненні зовнішньоекономічних операцій, подаються митному органу українською мовою, офіційною мовою митних союзів, членом яких є Україна, або іншою іноземною мовою міжнародного спілкування. Митні органи вимагають переклад українською мовою документів, складених іншою мовою, ніж офіційна мова митних союзів, членом яких є Україна, або іншою іноземною мовою міжнародного спілкування, тільки у разі, якщо дані, які містяться в них, є необхідними для перевірки або підтвердження відомостей, зазначених у митній декларації. У такому разі декларант забезпечує переклад зазначених документів за власний рахунок.

Пунктом 7 ч. 3 ст. 53 МК України визначено, що у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, які мають вплив на правильність визначення митної вартості, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: копію митної декларації країни відправлення.

Тобто, копія митної декларації країни відправлення не належить до документів, які підтверджують митну вартість товару відповідно до ч. 2 ст. 53 МК України, а може лише додатково надаватися відповідачу виключно у випадку, передбаченому ч. 3 ст. 53 МК України за її наявності.

Незважаючи на це, відповідачу одночасно з ЕМД надавалася декларація на підтвердження факту експорту товарів від 28.10.2024 №24LTLU900019AC83A1.

Крім того, суд звертає увагу, що експортні декларації є додатковими документами у розумінні ч.3 ст. 53 МК України, то навіть їх не надання (хоча у нашому випадку декларація на підтвердження факту експорту товарів все одно надалася), не є підставою для невизнання визначеної декларантом митної вартості, адже ч. 2 статті 53 МК України такі документи не віднесені до обов`язкових для подання й, до того ж, не впливають на митну вартість як таку та не містять відомостей, необхідних для перевірки митної декларації (постанова ВС від 09.04.2021 року у справі № 804/5143/16).

У постанові від 20 вересня 2023 року у справі №815/6805/17 (касаційне провадження № К/9901/53456/18 ) Верховний Суд зробив наступний висновок: Крім того, перелік основних документів, які підтверджують митну вартість товарів, наведений у статті 53 Митного кодексу України і в ньому відсутній такий документ, як експортна декларація країни відправлення. Такий документ може бути поданий для митного оформлення, але лише в якості додаткового, у тому випадку, якщо виникає необхідність в уточненні показників основних документів. Таким чином, Верховний Суд погоджується з висновками суду апеляційної інстанції, що твердження відповідача щодо неможливості перевірки митним органом числового значення заявленої митної вартості товар у зв`язку з ненаданням перекладу митної декларації країни відправлення, є такими, що не ґрунтуються на законодавстві та спростовується наданими позивачем документами.

Отже, на підставі документів, поданих позивачем з митною декларацією, відповідач мав змогу визначити вартість транспортної складової та ідентифікувати її як таку, що відноситься до конкретної поставки.

З огляду на зазначене твердження митного органу стосовно того, що надані позивачем (декларантом) разом з МД документи не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, є спростованими та не знайшли свого підтвердження.

У спірному рішенні митним органом не зазначено жодних обґрунтованих розбіжностей у документах, що стосуються числового значення заявленої митної вартості, також не наведено наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, яка була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Надані позивачем документи не ставлять під сумнів числові значення складових митної вартості, зазначених ним у митній декларації та не свідчать про те, що у документах декларанта є розбіжності, які не дозволяють встановити вартість товару за основним методом. Більш того, самі по собі припущення відповідача про подання декларантом невідповідних документів чи наявності в них розбіжностей не є достатніми для висновку про недостовірність даних щодо митної вартості товарів, заявленої декларантом.

За висновками Верховного Суду, викладеними в постанові від 12 квітня 2023 року у справі № 826/7411/15 однієї лише вказівки на наявність розбіжностей та недоліків у поданих документах, без роз`яснення, в чому такі розбіжності полягають, який їхній вплив на митну вартість оцінюваного товару і чому без їх усунення заявлена митна вартість не може бути визнана, недостатньо для висновку про неможливість застосування основного методу визначення митної вартості. Ненаведення митницею в рішенні про коригування митної вартості товарів обставин, про які зазначено вище, свідчить про протиправність рішення щодо застосування іншого, ніж основний, методу визначення митної вартості оцінюваного товару.

Суд також не приймає до уваги посилання представника митного органу у відзиві на позов на те, що "під час здійснення митного контролю спрацювали ризики, згенеровані АСАУР щодо можливого заниження митної вартості товару, оскільки таке посилання міститься лише у запитах на надання додаткових документів та у відзиві на адміністративний позов, при цьому цього не було покладено в основу спірних рішень.

Крім того, суд зазначає, що спрацювання ризиків є лише рекомендацією посадовій особі органу доходів і зборів більш детально проаналізувати умови зовнішньоекономічної операції, та не може бути безумовною підставою для відмови в оформленні товару за самостійно заявленою декларантом митною вартістю товарів. Різниця між вартістю товару, задекларованого особою та вартістю схожих товарів, що розмитнювались цією особою чи іншими особами у попередніх періодах, також не свідчить про наявність порушень з боку декларанта і не є підставою для автоматичного збільшення митної вартості товарів до показників автоматизованої системи аналізу та управління ризиками.

Вищевказаний висновок узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, яка була висловлена в постанові від 19.02.2019 року по справі № 805/2713/16-а.

Крім того, в постанові від 09.02.2022 року у справі № 520/12621/2020 Верховний Суд дійшов висновку, що сам лише факт спрацювання системи управління ризиками не є підставою для проведення коригування заявленої декларантом митної вартості товарів. Встановивши відсутність достатніх відомостей, що підтверджують задекларовану митну вартість товарів, митниця повинна вказати, які саме складові митної вартості товарів є непідтвердженими, чому з поданих документів неможливо встановити дані складові, та які саме документи необхідні для підтвердження того чи іншого показника. При цьому, митний орган зобов`язаний довести обґрунтованість цього сумніву, оскільки з цією обставиною закон пов`язує можливість витребування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів.

Таким чином, твердження відповідача щодо непідтвердження декларантом документально відомостей, зазначених в митній декларації, не відповідають дійсності та спростовуються наявними в матеріалах справи доказами.

Отже, митним органом не доведено наявності обґрунтованого сумніву у правильності визначення позивачем митної вартості товарів за першим методом, оскільки усі необхідні документи на підтвердження заявленої митної вартості товарів надано, що, своєю чергою, свідчить про відсутність підстав для коригування митної вартості імпортованого підприємством товару

В свою чергу, судом встановлено та не спростовано відповідачем, що позивачем були подані всі наявні документи, які давали змогу митному органу достовірно та обґрунтовано визначити митну вартість товарів, а також про те, що сама по собі різниця між вартістю товару, задекларованого особою, та вартістю подібних (аналогічних) товарів, що розмитнювались цією ж чи іншими особами у попередніх періодах, ще не свідчить про наявність порушень з боку декларанта і не є підставою для автоматичного збільшення митної вартості товарів.

Проте, відповідачем не визначено встановлених під час митного оформлення розбіжностей в наданих позивачем документах на підтвердження митної вартості товару.

Розбіжність між рівнем заявленої декларантом митної вартості товару та рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких вже здійснено, може бути лише підставою для сумніву у правильності визначення митної вартості, проте не є достатньою підставою для висновку про недостовірність даних щодо заявленої декларантом митної вартості та, як наслідок, коригування митної вартості за другорядними методами.

Аналогічний висновок щодо застосування норм матеріального права, викладений в постанові Верховного Суду від 21.08.2018 року у справі № 804/1755/17.

Відповідно, застосування митним органом другорядних методів - за ціною договору щодо ідентичних товарів та резервного методу визначення митної вартості, а також розрахунок скоригованої митної вартості суд також визнає необґрунтованим.

Таким чином, надані позивачем до суду так і відповідачу, відповідно до ч. 2 ст. 53 МК України, документи на підтвердження митної вартості товару у повній мірі підтверджували митну вартість товару, підлягали обчисленню та містили всі реквізити, які ідентифікували ввезений товар, у зв`язку з чим оскаржувані рішення про коригування митної вартості товарів необґрунтовані та підлягають скасуванню в судовому порядку.

При цьому, суд звертає увагу, що подання до митного оформлення нових митних декларацій жодним чином не перешкоджає, не відміняє та не виключає права позивача на оскарження в судовому порядку рішень про коригування митної вартості товарів та карток відмови в прийнятті ЕМД, прийнятих за первинно поданою митною декларацією, що також узгоджується з висновками Верховного Суду, викладеними в постановах від 18.05.2022 року у справі № 520/3246/2020, від 03.11.2022 року у справі №П/811/1614/16.

Згідно із ч. 2 ст. 77 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Отже, суд приходить до висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог.

Розподіл судових витрат щодо сплати судового збору здійснюється відповідно до положень статті 139 КАС України.

Керуючись ст. ст. 2, 6-10, 13, 14, 77, 139, 205, 242-246, 250, 255, 257-262, 293, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю виробничо-комерційне підприємство "K.I.T. LTD" (вул. Новопроектна, буд. 7, м. Харків, 61044, код ЄДРПОУ 30290694) до Київської митниці Державної митної служби України (бульв. Гавела Вацлава, буд. 8А, м. Київ, 03124, код ЄДРПОУ 43997555) про визнання протиправним та скасування рішення - задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати рішення Київської митниці Державної митної служби України про коригування митної вартості №UA100430/2024/000025/2 від 31.10.2024.

Стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю виробничо-комерційне підприємство "K.I.T. LTD" (код ЄДРПОУ 30290694) судові витрати в розмірі 2422 (дві тисячі чотириста двадцять дві) грн. 40 коп. за рахунок бюджетних асигнувань Київської митниці Державної митної служби України (код ЄДРПОУ 43997555).

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Другого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Суддя Шевченко О.В.