Рішення № 129787276, 27.08.2025, Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд 61022, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710 Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Харків

27 серпня 2025 р. справа № 520/14199/25

Суддя Харківського окружного адміністративного суду Бідонько А.В., розглянувши адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) до Головного управління ДПС у Харківській області (вул. Григорія Сковороди, буд. 46, м. Харків, Харківська обл., Харківський р-н, 61057, код ЄДРПОУ 43983495) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -

ВСТАНОВИВ:

До Харківського окружного адміністративного суду звернувся позивач, ОСОБА_1 , з адміністративним позовом, в якому просить суд:

Визнати протиправним та скасувати податкові повідомлення-рішення прийняті ГУ ДПС у Харківський області про визначення ОСОБА_1 суми податкового зобов`язання за платежем: податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, сплачений фізичними особами, які є власниками об`єктів нежитлової нерухомості

- від 15.05.2024 року №0656117-2405-2035-UA63120250000081463 на суму 334652.50 гривень за період 2022 рік щодо об`єкту за адресою АДРЕСА_2 ;

- від 14.05.2024 року №0646195-2405-2035-UA63120250000081463 на суму 344949.50 гривень за період 2023 рік щодо об`єкту за адресою АДРЕСА_2 .

В обґрунтування позову позивач зазначила, що податкові повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Харківській області від 15.05.2024 року №0656117-2405-2035-UA63120250000081463 на суму 334652.50 гривень за період 2022 рік та від 14.05.2024 року №0646195-2405-2035-UA63120250000081463 на суму 344949.50 гривень за період 2023 рік про застосування штрафних (фінансових) санкцій на загальну суму 850 283,34 грн. є протиправними та такими, що винесено з порушенням норм чинного законодавства України, а тому підлягають скасуванню. Зазначає, що своїми об`єктивними характеристиками належні їй будівлі є промисловими будівлями, що підтверджується, зокрема технічними паспортами будівель та вважає, що відповідно до п.п.266.2.2 ПК України не є об`єктом оподаткування є) будівлі промисловості, зокрема виробничі корпуси, цехи, складські приміщення промислових підприємств. Крім того, вважає, що податковий орган не вірно визначив тип об`єктів нежитлової

нерухомості та застосовану ставку податку.

Ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 09.06.2025 відкрито спрощене провадження в адміністративній справі за правилами спрощеного позовного провадження на підставі п. 10 ч. 6 ст. 12, ч. 1 ст. 257 КАС України.

Представником відповідача надано відзив на позов, в якому сторона відповідача проти вимог поданого позову заперечує. Зазначає, що що позивачем не надано доказів віднесення нежитлової нерухомості до групи «Будівлі промисловості та склади» (код 125) Державного

класифікатора будівель та споруд ДК 018-2000. Вказує, що позивачем не надано належних доказів щодо фактичного використання у 2023 році нежитлової будівлі у межах власної підприємницької діяльності за функціональним призначенням (промислове виробництво), а тому право на фінансове сприяння з боку держави у вигляді звільнення від сплати податку на промислові будівлі вона не має.

Суд зазначає, що відповідно до положень ст.257 КАС України за правилами спрощеного позовного провадження розглядаються справи незначної складності. За правилами спрощеного позовного провадження може бути розглянута будь-яка справа, віднесена до юрисдикції адміністративного суду, за винятком справ, зазначених у частині четвертій цієї статті.

Відповідно до ч.5 ст.262 КАС України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.

Отже, враховуючи вищевикладене, дана справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними в матеріалах справи доказами.

Дослідивши наявні в матеріалах справи докази, проаналізувавши доводи позову, суд встановив наступне.

Судом встановлено, що позивачу на праві приватної власності, належить об`єкт нерухомого майна за адресою АДРЕСА_3 загальною площею 5148.5, що зареєстровано приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Єніною Ларисою Вікторівною у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно під реєстраційним номером 2104700563220.

У Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно міститься інформація про призначення будівель, що підтверджує також Витяг з Інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо суб`єкт, міститься деталізована інформація та опис об`єкта, який належить позивачу за адресою: АДРЕСА_3 (земельна ділянка місця розташування - кадастровий номер: 6322056501:00:000:0573), а саме: Опис об`єкта: Загальна площа (кв.м): 5148.5, Опис: - нежитлова адміністративна будівля літ «А-2», загальною площею 525,80 кв.м; - нежитлова будівля адміністративно-виробничого призначення літ. « 2А-2», загальною площею 515,10 кв.м; - нежитлова виробнича будівля (цех) літ. «Б», загальною площею 66,30 кв.м; - нежитлова будівля (прохідна) літ. « 2Б-1», загальною площею 11,40 кв.м; - нежитлова виробнича будівля (цех фасування) літ. «В-1», загальною площею 895,00 кв.м.; - нежитлова виробнича будівля (цех) літ. «В», загальною площею 126,10 кв.м.; -нежитлова виробнича будівля (цех) літ. «Г», загальною площею 104,60 кв.м.; -нежитлова будівля (гараж) літ. «Д», загальною площею 80,90 кв.м.; -нежитлова будівля (склад) літ. «Ж», загальною площею 171,20 кв.м.; -нежитлова будівля (склад) літ. «З», загальною площею 69,80 кв.м.; -нежитлова будівля (склад) літ. «П», загальною площею 422,10 кв.м.; -нежитлова будівля (склад) літ. «Р», загальною площею 114,80 кв.м.; -нежитлова будівля (водонапірна башта) літ. «Ф», загальною площею 26,40 кв.м.; -нежитлова виробнича будівля (цех) літ. «Ц-1», загальною площею 854,00 кв.м.; -споруда відстійнику літ. «К»; -споруда (зливна яма) літ. «Щ»; -споруди каналізаційної насосної станції літ. « 2В» та « 2Г»; -нежитлова будівля (склад) літ. «Я-1», загальною площею 1165,00 кв.м.; -навіс літ. «Н»; -навіс літ. «Х»; -навіс літ. « 2Д»; -навіс літ. « 2Е»; -навіс літ. « 2И»; -навіс літ. « тарифний коефіцієнт згідно додатків 1 і 14 до постанови Кабінету Міністрів Україні "Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і

Право власності на вказані нежитлові будівлі підтверджено відповідними правовстановлюючими документами.

В автоматичному режимі ОСОБА_1 сформовано податкові повідомлення рішення на сплату податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки за 2022 - 2023 роки, а саме:

- нежитлова будівля, яка розташована за адресою: АДРЕСА_3 (площа 5148,5 кв. м.) ППР від 15.05.2024 № 0656117-2405-2035-UA63120250000081463 у сумі 334652,5 грн (за 2022 рік), від 14.05.2024 № 0646195-2405-2035- UA63120250000081463 у сумі 344949,5 грн (за 2023 рік).

Відповідні ППР по податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, за 2022-2023 роки згідно з пунктом 42.4 статті 42 ПК України були направлені на податкову адресу платника засобами поштового зв`язку, корінець про отримання до ГУ ДПС повернувся за закінченням терміну зберігання.

23.08.2024 позивач звернулась до ГУ ДПС із заявою про проведення звірки в порядку п.п.267.7.3 п. 266.7 ст. 266 ПК України, зокрема за період 2022-2023 роки.

Не погоджуючись з податковими повідомленнями рішеннями, позивач звернулась до суду з позовом.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з наступного.

Відносини, які виникають у сфері справляння податків і зборів, вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулює та визначає Податковий кодекс України (далі ПК України).

Згідно із приписами ст. 265 ПК України податок на майно складається з: податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки; транспортного податку та плати за землю.

Відповідно до положень пп. 266.1.1 п. 266.1 ст. 266 ПК України платниками податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, є фізичні та юридичні особи, в тому числі нерезиденти, які є власниками об`єктів житлової та/або нежитлової нерухомості.

Згідно з пп. 266.2.1 п. 266.2 ст. 266 ПК України, об`єктом оподаткування є об`єкт житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі його частка.

Відповідно до пп. 266.3.1 п. 266.3 ст. 266 ПК України базою оподаткування є загальна площа об`єкта житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі його часток.

База оподаткування об`єктів житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі їх часток, які перебувають у власності фізичних осіб, обчислюється контролюючим органом на підставі даних Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, що безоплатно надаються органами державної реєстрації прав на нерухоме майно та/або на підставі оригіналів відповідних документів платника податків, зокрема документів на право власності (п.п. 266.3.2 п. 266.3 ст. 266 ПК України).

Згідно з п. 10.3 ст. 10 ПК України питання щодо встановлення податку на майно, в частині податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, вирішують місцеві ради в межах повноважень.

Ставки податку для об`єктів житлової та/або нежитлової нерухомості, що перебувають у власності фізичних та юридичних осіб, установлюються за рішенням сільської, селищної, міської ради або ради об`єднаних територіальних громад, що створені згідно із законом та перспективним планом формування територій громад, залежно від місця розташування (зональності) та типів таких об`єктів нерухомості у розмірі, що не перевищує 1,5 відсотка розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня звітного (податкового) року, за 1 квадратний метр бази оподаткування (пп. 266.5.1. п. 266.5 ст. 266 ПК України).

Згідно із абз. 7 пп. 266.7.1 п. 266. 7 ст. 266 ПК України обчислення суми податку з об`єкта/об`єктів нежитлової нерухомості, які перебувають у власності фізичних осіб, здійснюється контролюючим органом за місцем податкової адреси (місцем реєстрації) власника такої нерухомості виходячи із загальної площі кожного з об`єктів нежитлової нерухомості та відповідної ставки податку.

Відповідно до п. 14.1.129-1 п. 14.1 ст. 14 ПК України, об`єкти нежитлової нерухомості - будівлі, приміщення, що не віднесені відповідно до законодавства до житлового фонду. У нежитловій нерухомості виділяють: а) будівлі готельні - готелі, мотелі, кемпінги, пансіонати, ресторани та бари, туристичні бази, гірські притулки, табори для відпочинку, будинки відпочинку; б) будівлі офісні - будівлі фінансового обслуговування, адміністративно-побутові будівлі, будівлі для конторських та адміністративних цілей; в) будівлі торговельні - торгові центри, універмаги, магазини, криті ринки, павільйони та зали для ярмарків, станції технічного обслуговування автомобілів, їдальні, кафе, закусочні, бази та склади підприємств торгівлі й громадського харчування, будівлі підприємств побутового обслуговування; г) гаражі - гаражі (наземні й підземні) та криті автомобільні стоянки; ґ) будівлі промислові та склади; д) будівлі для публічних виступів (казино, ігорні будинки); е) господарські (присадибні) будівлі - допоміжні (нежитлові) приміщення, до яких належать сараї, хліви, гаражі, літні кухні, майстерні, вбиральні, погреби, навіси, котельні, бойлерні, трансформаторні підстанції тощо; є) інші будівлі.

Державним комітетом України по стандартизації, метрології та сертифікації наказом від 17 серпня 2000 року № 507 затверджено і введено в дію Державний класифікатор будівель та споруд ДК 018-2000, який призначений для використання органами центральної та місцевої виконавчої та законодавчої влади, фінансовими службами, органами статистики та всіма суб`єктами господарювання (юридичними та фізичними особами) України. Об`єктами класифікації в ДК 018-2000 є будівлі виробничого та невиробничого призначення та інженерні споруди різного функціонального призначення.

Класифікатор забезпечує уніфікацію об`єктів нерухомості за функціональним призначенням та містить Методику класифікації будівель за головною класифікаційною ознакою.

Визначення належності об`єкта нежитлової нерухомості (будівлі, приміщення) до того чи іншого класу будівель проводиться на підставі документів, що підтверджують їх право власності з врахуванням класифікаційних ознак та функціонального призначення такого об`єкта нерухомості, згідно з Класифікатором.

При цьому, суд зазначає, що ДК 018-2000 використовується у даному випадку не для визначення ставок оподаткування, а виключно для визначення статусу нежитлового приміщення, яке не зазначено у реєстрі прав на нерухоме майно, але визначено у технічній документації будівлі.

Вказаний висновок відповідає правовій позиції Верховного Суду, викладений у постанові від 31.01.2018 у справі № 822/2624/16.

Судом встановлено, що згідно з відомостями Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна (далі Реєстр) та правовстановлюючими документами, на позивача зареєстровано право власності на наступні об`єкти нерухомого майна, за адресою: АДРЕСА_3 , а саме: - нежитлова адміністративна будівля літ «А-2», загальною площею 525,80 кв.м; - нежитлова будівля адміністративно-виробничого призначення літ. « 2А-2», загальною площею 515,10 кв.м; - нежитлова виробнича будівля (цех) літ. «Б», загальною площею 66,30 кв.м; - нежитлова будівля (прохідна) літ. « 2Б-1», загальною площею 11,40 кв.м; - нежитлова виробнича будівля (цех фасування) літ. «В-1», загальною площею 895,00 кв.м; - нежитлова виробнича будівля (цех) літ. «В», загальною площею 126,10 кв.м; - нежитлова виробнича будівля (цех) літ. «Г», загальною площею 104,60 кв.м; - нежитлова будівля (гараж) літ. «Д», загальною площею 80,90 кв.м; - нежитлова будівля (склад) літ. «Ж», загальною площею 171,20 кв.м; - нежитлова будівля (склад) літ. «З», загальною площею 69,80 кв.м; - нежитлова будівля (склад) літ. «П», загальною площею 422,10 кв.м; - нежитлова будівля (склад) літ. «Р», загальною площею 114,80 кв.м; - нежитлова будівля (водонапірна башта) літ. «Ф», загальною площею 26,40 кв.м; - нежитлова виробнича будівля (цех) літ. «Ц-1», загальною площею 854,00 кв.м; - нежитлова будівля (склад) літ. «Я-1», загальною площею 1165,00 кв.м; - споруда відстійнику літ. «К»; -споруда (зливна яма) літ. «Щ»; - споруди каналізаційної насосної станції літ. « 2В» та « 2Г»; - навіс літ. «Н»; - навіс літ. «Х»; - навіс літ. « 2Д»; - навіс літ. « 2Е»; - навіс літ. « 2И»; - навіс літ. « 2К»; - навіс літ. « 2Л»; - ворота №№ 1,5,7,14,20,21; - хвіртки №№ 2,4,10,12,17,25; - огорожа (паркан) № 3,6,8,9,11,13,15,16,18,19,22,23,24.

Рішенням XVII сесії VIII скликання Солоницевської селищної ради від 14.07.2021 року № 08 «Про встановлення ставок та пільг із сплати податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки на території Солоницівської селищної ради на 2022 рік» відповідно до якого встановлено ставки податку за 1 кв. метр (відсотків розміру мінімальної заробітної плати) з 01.01.2023 року, а саме: 1220.5 Адміністративно-побутові будівлі промислових підприємств - 0,5 1220.9 Будівлі для конторських та адміністративних цілей інші - 0,5 1230.5 Бази та склади підприємств торгівлі і громадського харчування - 0,5 1242.1 Гаражі наземні - 0,15 При цьому, 1251.5 Будівлі підприємств харчової промисловості звільняються повністю або частково від оподаткування податком на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, відповідно до норм підпункту 266.2.2 пункту 266.2 та пункту 266.4 статті 266 Податкового кодексу України.

Також, Рішення XXXI сесії VIII скликання Солоницевської селищної ради від 07.06.2022 року № 10 «Про встановлення ставок та пільг із сплати податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки на території Солоницівської селищної ради» відповідно до якого встановлено ставки податку за 1 кв. метр (відсотків розміру мінімальної заробітної плати) з 01.01.2023 року, а саме: 1220.5 Адміністративно-побутові будівлі промислових підприємств - 0.5 1220.9 Будівлі для конторських та адміністративних цілей інші - 0.5 1230.5 Бази та склади підприємств торгівлі і громадського харчування - 0,5 1242.1 Гаражі наземні - 0,15 При цьому, 1251.5 Будівлі підприємств харчової промисловості звільняються повністю або частково від оподаткування податком на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, відповідно до норм підпункту 266.2.2 пункту 266.2 та пункту 266.4 статті 266 Податкового кодексу України.

Представником відповідача не заперечується, що при розрахунку спірних податкових повідомлень-рішень ним не було враховано вказані ставник податку з урахуванням об`єктів нерухомості, які належать позивачу.

Крім того, суд зауважує, що 23.08.2024 позивач звернулась до ГУ ДПС із заявою про проведення звірки в порядку п.п.267.7.3 п. 266.7 ст. 266 ПК України, зокрема за період 2022-2023 роки, але відповідачем доводи позивача та надані нею документи враховані не були.

Таким чином, в межах цих правовідносин, визначивши ставку податку до належного позивачу нерухомого майна у розмірі 1% без належного на те обґрунтування та законних підстав, податковий орган допустив втручання у майнові права позивача.

Суд зазначає, що положення статті 4 ПК України закріплюють низку принципів, які повинні застосовуватися як на стадії встановлення податків, їх основних елементів, при внесенні змін до окремих елементів податку, так і на стадії застосування норм, якими визначений обов`язок сплати податку. Серед принципів, вказаних у статті, є, зокрема, презумпція правомірності рішень платника податку в разі, якщо норма закону чи іншого нормативно-правового акта, виданого на підставі закону, або якщо норми різних законів чи різних нормативно-правових актів припускають неоднозначне (множинне) трактування прав та обов`язків платників податків або контролюючих органів, внаслідок чого є можливість прийняти рішення на користь як платника податків, так і контролюючого органу (підпункт 4.1.4. пункту 4.1. статті 4 Податкового кодексу України).

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 05.11.2018 року у справі № 822/2687/17.

Верховний Суд в цьому рішенні прийшов до висновку, що вирішення спору у справі на користь платника податків обумовлено як прогалиною у нормативному регулюванні вказаних правовідносин, так і положеннями податкового принципу презумпції правомірності платника податків.

При цьому суд враховує, що у 2021 році позивачу виносились за аналогічних обставин податкове повідомлення-рішення, яке було предметом судового оскарження із судовими рішенням на користь позивача (справа 520/21375/23), яке контролюючий орган міг врахувати при винесенні оскаржуваних рішень чи за висновками якого переглянути правильність нарахування позивачу податку.

Таким чином, у відповідача при обчисленні податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки були відсутні підстави застосовувати ставку у розмірі 1%, враховуючи відсутність у встановлених законодавством джерелах відомостей, необхідних для ідентифікації, зокрема, типу відповідного об`єкта нерухомості, що є обов`язком в даному випадку.

Тобто, податковий орган, маючи законодавчо встановлений вичерпний перелік відомостей та джерел їх отримання, необхідних для правильного визначення ставки податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, позбавлений можливості визначати розмір такої ставки на власний розсуд.

В даному випадку, визначивши ставку податку до належного позивачу нерухомого майна у розмірі 1% без належного на те обґрунтування та законних підстав, податковий орган допустив втручання у майнові права позивача.

З огляду на встановлені у справі фактичні обставини та досліджені докази, суд приходить до висновку, що відповідач при прийнятті оскаржуваних податкових повідомлень-рішень діяв не на підставі та не у спосіб, що передбачені ПК України, без дотримання вимог ч. 2 ст. 2 КАС України, отже, наявні підстави для їх скасування.

При цьому, відповідачем не надано жодного доказу віднесення належного ОСОБА_1 нежитлового приміщення до будь-якої з вказаних вище категорій будівель (готельних, офісних, торговельних будівель та будівель для публічних виступів) та ніяким чином не обґрунтовано застосування ним саме такої ставки податку у розмірі 1% до вказаної будівлі.

З цих підстав дані податкові повідомлення-рішення належить скасувати повністю, оскільки відсутні докази застосування при визначенні податкового зобов`язання ставки податку у розмірі 1%.

Усі інші аргументи сторін вивчені судом, однак є такими, що не потребують детального аналізу у цьому судовому рішенні, оскільки вищенаведених висновків суду не спростовують.

Частиною 1 статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Відповідно до частини 2 статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

З`ясувавши та перевіривши всі фактичні обставини справи, об`єктивно оцінивши докази, що мають юридичне значення, суд вважає, що позовні вимоги позивача підлягають задоволенню.

Керуючись статтями 14, 243-246, 291, 293, 295-296 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Харківській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення прийняте ГУ ДПС у Харківський області від 15.05.2024 року №0656117-2405-2035-UA63120250000081463 про визначення ОСОБА_1 податкового зобов`язання на суму 334652,50 гривень за період 2022 рік, за платежем податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, сплачений фізичними особами, які є власниками об`єктів нежитлової нерухомості.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення прийняте ГУ ДПС у Харківський області від 14.05.2024 року №0646195-2405-2035-UA63120250000081463 про визначення ОСОБА_1 податкового зобов`язання на суму 344949,50 гривень за період 2023 рік, за платежем податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, сплачений фізичними особами, які є власниками об`єктів нежитлової нерухомості.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Харківській області (код ЄДРПОУ 43983495) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) витрати по сплаті судового збору у розмірі 6796,00 грн. (шість тисяч сімсот дев`яносто шість) гривень 00 копійок.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Другого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Суддя Бідонько А.В.