Рішення № 129783234, 27.08.2025, Дарницький районний суд міста Києва

ДАРНИЦЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.КИЄВА

справа № 753/8814/25

провадження № 2/753/7299/25

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 серпня 2025 року суддя Дарницького районного суду м. Києва Лужецька О.Р., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами цивільну справу за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «ФАКТОРИНГ ПАРТНЕРС» до ОСОБА_1 , про стягнення заборгованості за договором

ВСТАНОВИВ:

У квітні 2025 року Товариство з обмеженою відповідальністю «ФАКТОРИНГ ПАРТНЕРС» звернулося до суду з позовною заявою до відповідача, ОСОБА_1 , про стягнення заборгованості за договором, в якому просить стягнути з відповідача на користь позивача:

- заборгованість за кредитним договором № 103769211 від 10.09.2021 р. у розмірі 38 452 грн. 75 коп.

- заборгованість за договором позики № 555157780000 від 12.10.2021 р. у розмірі 2 041 грн. 20 коп.;

Свої вимоги позивач мотивував наступним.

10.09.2021 р. між ТОВ «МІЛОАН» та ОСОБА_1 , укладено кредитний договір № 103769211, в електронній формі. Згідно п. 1.1. Договору, кредитодавець зобов`язався на умовах, визначених цим договором, на строк, визначений п. 1.3. договору, надати позичальнику грошові кошти (фінансовий кредит) у сумі, визначеній у п. 1.2. договору, а позичальник зобов`язався повернути кредитодавцю кредит, сплатити комісію за надання кредиту та проценти за користування кредитом у встановлений п. 1.4 договору термін та виконати інші зобов`язання у повному обсязі на умовах та строки/терміни, що визначені договором.

Відповідно до умов кредитного договору відповідачу надано кредит на наступних умовах: сума кредиту становить 4 900 гривень (п. 1.2.); строк кредиту 23 дні (п. 1.3.); термін повернення кредиту і сплати комісії за надання кредиту та процентів за користування кредитом 03.10.2021 (п.1.4.); комісія за надання кредиту: 539 грн., яка нараховується за ставкою 11 відсотків від суми кредиту одноразово (п.1.5.1.); проценти за користування кредитом: 1408,75 грн., які нараховуються за ставкою 1,25 відсотків від фактичного залишку кредиту за кожен день строку користування кредитом (п.1.5.2.); стандартна (базова) процентна ставка за користування кредитом становить 5.00 відсотків від фактичного залишку кредиту за кожен день користування кредитом (п.1.6.).

17.12.2021 між ТОВ «МІЛОАН» та ТОВ «ВЕРДИКТ КАПІТАЛ» укладенодоговір факторингу№17/12-2021-62, відповідно до умов якого ТОВ «МІЛОАН» відступило на користь ТОВ «ВЕРДИКТ КАПІТАЛ» за платуправа грошової вимоги до боржників, в тому числі до відповідача за вказаним договором.

10.03.2023 між ТОВ «ВЕРДИКТ КАПІТАЛ» та ТОВ «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» укладенодоговір факторингу№10-03/2023/01, відповідно до умов якого ТОВ «ВЕРДИКТ КАПІТАЛ» відступило на користь ТОВ «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» за платуправа грошової вимоги до боржників, в тому числі до відповідача за вказаним договором.

18.02.2025 між ТОВ «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» та ТОВ «ФАКТОРИНГ ПАРТНЕРС» укладенодоговір про відступлення (купівлю-продаж) прав вимоги№18-02/25, відповідно до умов якого ТОВ «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» відступило на користь ТОВ «ФАКТОРИНГ ПАРТНЕРС» за платуправа грошової вимоги до боржників, в тому числі до відповідача за вказаним договором.

Загальний розмір заборгованості за Договором №103769211 від 10.09.2021 р., становить 38452 грн. 75 коп., з яких: заборгованість за тілом кредиту - 4 900 грн.; заборгованість за нарахованими відсотками на дату відступлення права вимоги - 33 013 грн. 75 коп.; заборгованість за комісією - 539 грн.

12.10.2021р. між ТОВ «КИЇВСЬКА ТОРГОВО-ІНВЕСТИЦІЙНА КОМПАНІЯ» та ОСОБА_1 , укладено договір позики № 555157780000. Згідно з п. 1.1. Договору, позикодавець надає позичальнику на умовах строковості, зворотності, платності грошові кошти на суму у загальному розмірі 1000 грн., на строк 10 календарних днів. Договір діє до повного виконання позичальником своїх зобов`язань за цим Договором.

Відповідно до п.п. 1.1.1. Договору, сторони погодили тип процентної ставки - фіксована. Процентна ставка за користування коштами кредиту залежить вiд фактичного виконання Позичальником умов договору та становить:

п.п. 1.1.1.1. Знижена процентна ставка, фіксована 1.10% за день (400 % річних) від суми Позики у межах строку надання Позики, зазначеного в пункті 1.1 цього Договору, якщо в цей строк Споживач здійснить повне погашення заборгованості або здійснить таке погашення протягом 1 календарних днів, що слідують за датою закінчення такого строку;

п.п. 1.1.1.2. Стандартна процента ставка, фіксована 2,60 % за день (950 % річних) від суми Позики застосовується: у межах строку надання позики, зазначеного в пункті 1.1 цього Договору, якщо позичальник не виконав умови зазначені в п.п. 1.1.1.1 Договору для застосування зниженої процентної ставки, та у межах періоду прострочення, але не більше 30 календарних днів поспіль з моменту виникнення прострочення, що застосовується відповідно до абз.2 част.1 статті 1048 Цивiльного кодексу України.

18.12.2023 між ТОВ «КИЇВСЬКА ТОРГОВО-ІНВЕСТИЦІЙНА КОМПАНІЯ» та ТОВ «ФАКТОРИНГ ПАРТНЕРС» укладенодоговір факторингу№18/12-2023, відповідно до умов якого ТОВ «КИЇВСЬКА ТОРГОВО-ІНВЕСТИЦІЙНА КОМПАНІЯ» відступило на користь ТОВ «ФАКТОРИНГ ПАРТНЕРС» за платуправа грошової вимоги до боржників, в тому числі до відповідача за вказаним договором.

Загальний розмір заборгованості за Договором №555157780000 від 12.10.2021 р., становить 2 041 грн. 20 коп., з яких: заборгованість за тілом кредиту - 1 000 грн.; заборгованість за нарахованими відсотками на дату відступлення права вимоги - 1 041 грн. 20 коп.

Оскільки відповідач належним чином не виконав свої зобов`язання за вищевказаними договорами та має заборгованість, позивач був змушений звернутися до суду з даним позовом.

Ухвалою Дарницького районного суду м. Києва від 16.05.2025 р. відкрито провадження у справі за вищевказаним позовом та призначено справу до судового розгляду в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.

Відповідно до ч. 1 ст.174 ЦПК України, при розгляді справи судом у порядку позовного провадження учасники справи викладають письмово свої вимоги, заперечення, аргументи, пояснення та міркування щодо предмета спору виключно у заявах по суті справи, визначених цим Кодексом.

02.06.2025 р. від представника відповідача - адвоката Зачепіло З.Я., до суду надійшов відзив на позовну заяву, в якому представник просила відмовити в задоволені позовних вимог, з наступних підстав.

Щодо Договору № 103769211 від 10.09.2021 р. послалась на те, що кредитний договір, паспорт споживчого кредиту, анкета-заява на кредит та правила надання фінансових кредитів ТОВ «МІЛОАН» не мають підпису позичальника ОСОБА_1 , а також підпису кредитодавця. Додана до позову квитанція про перерахування коштів від 24.01.2025 не є належним доказом, оскільки номер картки не відображається повністю, тому ідентифікувати відповідача як отримувача коштів неможливо. Крім того, відсотки за користування кредитом нараховані поза межами строку кредитування, також к договорі було протиправно встановлено комісію за видачу кредиту.

Щодо Договору №555157780000 від 12.10.2021, зазначила, що проценти були нараховані поза межами строку дії договору, вважає неправомірним нарахування процентів за період з 23.09.2021 по 12.10.2021.

Крім того, відповідач не погоджується з розрахунками сум заборгованості за відсотками за договорами.

Також послалась на те, що відповідач є військовослужбовцем, у зв`язку із чим на нього поширюються пільги визначені п. 15 ст. 14 ЗУ «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», що звільнення від сплати відсотків.

12.06.2025 р. представник позивача подав до суду відповідь на відзив на позовну заяву, в якій наполягав на задоволенні позовних вимог. Вказав, що між первісними кредиторами та відповідачем укладено електронні кредитні договори, адже без отримання відповідачем листа на адресу електронної пошти та смс-повідомлення, без здійснення входу на сайт Товариства за допомогою логіна особистого кабінету і пароля особистого кабінету кредитний договір між позивачем та відповідачем не був би укладений. Кредитний договір укладений сторонами в електронному вигляді з використанням електронного підпису, відповідає вимогам статті 12 Закону України «Про електронну комерцію», при укладенні цих договору сторони досягли згоди щодо всіх істотних умов та у сторін, відповідно до приписів статті 11 ЦК України, виникли права та обов`язки, які витікають із кредитного договору.

Послався на те, що відповідач здійснив дії, спрямовані на укладання Договору позики шляхом заповнення заявки на сайті, з введенням коду підтвердження, який є одноразовим ідентифікатором на підписання електронного договору, та зазначенням інформації щодо реквізитів банківської картки, на рахунок якої, в подальшому було перераховано грошові кошти.

На виконання умов договору №103769211 позикодавцем перераховано грошові кошти на рахунок позичальника у розмірі 4900,00 грн. Враховуючи, що ТОВ «Мілоан» не є банком, відповідна операція була здійснена ТОВ ФК «Елаєнс» на підставі укладеного між сторонами договору, що підтверджується листом ТОВ ФК «Елаєнс» (торгова марка - Fondy), відповідно до якого 10.09.2021 року було перераховано грошові кошти у розмірі 4900,00 грн. на картку № НОМЕР_1 , призначення: кошти згідно договору № 103769211.

Щодо розрахунку відсотків за договором № 103769211 від 10.09.2021 вказав, сторонами погоджено, що строк користування кредитом продовжується у разі наявності непогашеної заборгованості, а таке продовження не потребує додаткових дій ні від Кредитора, ні від Позичальника. Сторони Договору погодили окремий випадок автоматичної пролонгації договору, без необхідності вчинення будь-яких додаткових дій з боку сторін. Підписанням даного договору відповідач погодився на зазначені умови. Отже, ним було надано згоду на автопролонгацію договору у разі наявності заборгованості. Таким чином, Кредитором нараховано заборгованість відповідно до умов укладеного договору.

Щодо розрахунку відсотків за договором №555157780000 від 12.10.2021, вказав, що позичальник не скористався пільговими умовами повернення кредитних коштів, а із врахуванням умов договору (п. 1.1.1., п.п. 1.1.1.1., п.п. 1.1.1.2., п.3.2.), на останнього покладений обов`язок щодо сплати відсотків за фактичний строк користування кредитом.

Відповідачем не було надано доказів невірного нарахування суми заборгованості по відсоткам, відповідно до умов Договору, в тому числі шляхом проведення та надання власного контррозрахунку відповідно до погоджених та чинних умов договору.

Крім того, послався на те, що положення п. 15 ст. 14 ЗУ «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», не може бути застосовано щодо відповідача до 02.05.2024 (дати, з якої відповідач згідно довідки А4722 №7846 від 05.09.2024 перебуває на службі у в/ч НОМЕР_2 ) оскільки, нарахування відсотків за кредитними договорами було здійснено до дати, з якої було оголошено воєнний стан, та відповідно до моменту мобілізації відповідача та до початку перебування відповідача на військовій службі.

13.06.2025 від представника позивача до суду надійшло клопотання про витребування доказів АТ «РАЙФФАЙЗЕН БАНК».

Ухвалою суду від 13.06.2025 р. витребувано у АТ «РАЙФФАЙЗЕН БАНК» інформацію щодо видачі ОСОБА_1 платіжної картки № НОМЕР_3 , та про зарахування кредитних коштів у сумі 1000.00 грн., виписку по рахунку за номером картки НОМЕР_3 за період з 12.10.2021 по 19.10.2021 року.

30.06.2025 р. від АТ «РАЙФФАЙЗЕН БАНК»до суду надійшла відповідь від 23.06.2025, відповідно до якої банківська картка № НОМЕР_3 емітована на ім`я ОСОБА_1 , ідентифікаційні дані: РНКОПП НОМЕР_4 , номер телефону НОМЕР_5 та надано виписку про рух коштів по картковому рахунку за банківською карткою № НОМЕР_3 за період з 12.10.2021 по 19.10.2021 року.

Згідно із частинами 1, 8 ст.279 ЦПК України, розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження здійснюється судом за правилами, встановленими цим Кодексом для розгляду справи в порядку загального позовного провадження, з особливостями, визначеними у цій главі. При розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а у випадку розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи - також заслуховує їх усні пояснення та показання свідків. Судові дебати не проводяться.

Всебічно проаналізувавши обставини справи в їх сукупності, оцінивши за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному і об`єктивному розгляді справи, зібрані по справі докази, керуючись законом, суд дійшов до висновку, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що 10.09.2021 р. між ТОВ «МІЛОАН» та ОСОБА_1 , укладено кредитний договір № 103769211, в електронній формі. Згідно п. 1.1. Договору, кредитодавець зобов`язався на умовах, визначених цим договором, на строк, визначений п. 1.3. договору, надати позичальнику грошові кошти (фінансовий кредит) у сумі, визначеній у п. 1.2. договору, а позичальник зобов`язався повернути кредитодавцю кредит, сплатити комісію за надання кредиту та проценти за користування кредитом у встановлений п. 1.4 договору термін та виконати інші зобов`язання у повному обсязі на умовах та строки/терміни, що визначені договором (а.с.10-14).

Договір підписано електронним підписом одноразовим ідентифікатором J39865, дата відправки ідентифікатора позичальнику 10.09.2021, номер телефону на який було відправлено ідентифікатор НОМЕР_6 , що підтверджується довідкою про ідентифікацію (а.с.35).

Відповідно до умов кредитного договору відповідачу надано кредит на наступних умовах: сума кредиту становить 4 900 гривень (п. 1.2.); строк кредиту 23 дні (п. 1.3.); термін повернення кредиту і сплати комісії за надання кредиту та процентів за користування кредитом 03.10.2021 (п.1.4.); комісія за надання кредиту: 539 грн., яка нараховується за ставкою 11 відсотків від суми кредиту одноразово (п.1.5.1.); проценти за користування кредитом: 1408,75 грн., які нараховуються за ставкою 1,25 відсотків від фактичного залишку кредиту за кожен день строку користування кредитом (п.1.5.2.); стандартна (базова) процентна ставка за користування кредитом становить 5.00 відсотків від фактичного залишку кредиту за кожен день користування кредитом (п.1.6.).

Відповідно до п. 2.1. Договору кредитні кошти надаються позичальнику шляхом переказу на картковий рахунок

Відповідно до п. 2.2.2 Договору нарахування кредитодавцем процентів за користування кредитом здійснюється з дати, наступної за днем надання кредиту по дату завершення строку кредитування (з урахуванням можливих пролонгацій) на залишок фактичної заборгованості за кредитом за кожен день користування, з урахуванням особливостей, передбачених п. 2.2.3 Договору.

Відповідно до п. 2.2.3 Договору проценти нараховуються за стандартною (базовою) ставкою, що визначена п. 1.6 цього Договору, яка є незмінною протягом всього строку кредитування, окрім випадків, коли за умовами акцій, програм лояльності, спеціальних пропозицій, тощо, визначена в п. 1.5.2 процентна ставка протягом первісного строку кредитування визначеного п. 1.3, запропонована позичальнику зі знижкою і є меншою за стандартну (базову) ставку, встановлену п. 1.6 Договору. Якщо визначена п. 1.5.2 процентна ставка є нижчою від стандартної (базової) ставки, то після завершення первісного строку кредитування (пролонгації) на стандартних (базових) умовах, згідно п. 2.3.1.2 продовжують нараховуватись за базовою ставкою згідно п. 1.6 Договору. Стандартна (базова) ставка не є підвищеною.

Пунктом 2.3.1.2. Договору передбачено, що Позичальник може збільшити строк кредитування на 1 (один) день шляхом продовження користування кредитними коштами після завершення строку кредитування (з урахуванням всіх пролонгацій). Таке збільшення (продовження) строку кредитування відбувається кожен раз коли Позичальник продовжує користуватись кредитними коштами після спливу раніше визначеного строку кредитування, але загалом не може перевищувати 60 днів. У випадку, якщо внаслідок чергового продовження строку кредитування Позичальником у спосіб вказаний цим пунктом, загальний період пролонгації на стандартних (базових) умовах перевищить 60 днів, таке продовження здійснюється на кількість днів, що залишилась до досягнення загальним строком пролонгації на стандартних (базових) умовах 60 днів.

Відповідно до п. 2.3.2 Розділ 2.3 Договору є домовленістю сторін про зміну умов кредитного договору на умовах відкладальної(их) обставин(и) щодо якої(их) невідомо настане вона(и) чи ні, відповідно до ст. 212 Цивільного кодексу України, і яка(і) полягає(ють) у наступному: а) здійснені платежу(ів) Позичальником після вибору доступних умов пролонгації на пільгових умовах, згідно п. 2.3.1.1 Договору та розділу 6 Правил; б) продовженні користування кредитними коштами Позичальником після спливу строку кредитування, визначеного згідно п. 1.3, п. 2.3.1.1, п. 2.3.1.2 Договору.

Після настання зазначених в пунктах «а» та/або «б» цього пункту обставин умови кредитного договору, зокрема строк кредитування, згідно п. 1.3, термін (дата) повернення кредиту і сплати винагород (плати) визначений п. 1.4 змінюється пропорційно строку пролонгації. Нова дата платежу разом з актуальною сумою заборгованості відображаються Кредитодавцем в оновленому графіку платежів, що за формою та змістом може відрізнятись від додатку №1, і розміщується Кредитодавцем в особовому кабінеті Позичальника, який уповноважує Кредитодавця на таке оновлення та не потребують будь-якого іншого оформлення.

Відповідно до п. 2.4.1 Договору позичальник зобов`язується повернути кредит, сплатити комісію за надання кредиту та проценти за користування кредитом не пізніше терміну передбаченого п. 1.4 Договору, а у випадку пролонгації - не пізніше дати завершення періоду, на який продовжено строк кредитування.

Згідно з п. 6.1. Договору цей договір укладається в електронній формі в особистому кабінеті позичальника, що створений в інформаційно-телекомунікаційній системі Кредитодавця та доступний зокрема через сайт Кредитодавця та\або відповідний мобільний додаток чи інші засоби.

Згідно п. 6.2. Договору розміщені в особистому кабінеті позичальника проект цього договору або інформація з посиланням на нього є пропозицію Кредитодавця про укладення кредитного договору (офертою). Відповідь про прийняття пропозиції про укладання цього договору (акцепт) надається позичальником шляхом відправлення Кредитодавцю електронного повідомлення та відбувається із застосуванням електронного підпису одноразовим ідентифікатором, який надсилається Кредитодавцем електронним повідомленням (SMS) на мобільний телефонний номер позичальника, а позичальник використовує одноразовий ідентифікатор (отриману алфавітно-цифрову послідовність) для підписання цього кредитного договору/ електронного повідомлення про прийняття пропозиції про його укладення (акцепту). Електронне повідомлення (акцепт) може бути відправлене позичальником через сайт Кредитодавця, мобільний додаток, месенджери або у SMS-повідомленні з мобільного телефонного номеру позичальника на номер 2277 (вартість відправки SMS-повідомлення для позичальника визначено у правилах). Після укладення цей договір надається позичальнику шляхом розміщення в Особистому кабінеті позичальника. Додатково укладений кредитний договір та/або повідомлення про його укладення може бути на розсуд Кредитодавця направлено позичальнику на електронну пошту або іншими каналами (засобами) зв`язку, наданими позичальником Кредитодавцем.

Згідно з довідкою ТОВ ФК «Елаєнс» (Fondy) від 24.01.2025, видача коштів відповідачу ОСОБА_1 здійснювалась за допомогою системи Fondy. Деталі операції: номер в системі Fondy: 442581945; дата проведення платежу: 10.09.2021; призначення платежу: кошти згідно з договором № 103769211; сума платежу: 4 900 грн.; номер картки: НОМЕР_1 ; банк отримувача: OSCHADBANK (а.с.35).

З матеріалів справи вбачається, що ТОВ «МІЛОАН» повністю виконало свої зобов`язання перед відповідачем за кредитним договором та надало йому кредит в сумі 4 900 грн., шляхом зарахування кредитних коштів на платіжну картку відповідача № НОМЕР_1 , що підтверджується довідкою ТОВ ФК «Елаєнс» (Fondy) від 24.01.2025 (а.с.35).

Крім того, 12.10.2021 р. між ТОВ «КИЇВСЬКА ТОРГОВО-ІНВЕСТИЦІЙНА КОМПАНІЯ» та ОСОБА_1 , укладено договір позики № 555157780000 в електронній формі. Згідно з п. 1.1. Договору, позикодавець надає позичальнику на умовах строковості, зворотності, платності грошові кошти на суму у загальному розмірі 1000 грн., на строк 10 календарних днів. Договір діє до повного виконання позичальником своїх зобов`язань за цим Договором.

Договір підписано електронним підписом одноразовим ідентифікатором 9979, дата відправки ідентифікатора позичальнику 12.10.2021, номер телефону на який було відправлено ідентифікатор НОМЕР_6 , що підтверджується довідкою про ідентифікацію (а.с.32).

Відповідно до п.п. 1.1.1. Договору, сторони погодили тип процентної ставки - фіксована. Процентна ставка за користування коштами кредиту залежить вiд фактичного виконання Позичальником умов договору та становить:

п.п. 1.1.1.1. Знижена процентна ставка, фіксована 1.10% за день (400 % річних) від суми Позики у межах строку надання Позики, зазначеного в пункті 1.1 цього Договору, якщо в цей строк Споживач здійснить повне погашення заборгованостi або здійснить таке погашення протягом 1 календарних днiв, що слідують за датою закінчення такого строку;

п.п. 1.1.1.2. Стандартна процента ставка, фіксована 2,60 % за день (950 % річних) від суми Позики застосовується: у межах строку надання позики, зазначеного в пункті 1.1 цього Договору, якщо позичальник не виконав умови зазначені в п.п. 1.1.1.1 Договору для застосування зниженої процентної ставки, та у межах періоду прострочення, але не більше 30 календарних днiв поспiль з моменту виникнення прострочення, що застосовується відповідно до абз.2 част.1 статті 1048 Цивiльного кодексу України.

Пунктом 3.2. Договору передбачено, що нарахування процентів за користування Кредитом здійснюється за процентною ставкою відповідно до п. 1.1.1 на залишок фактичної заборгованості за Позикою за фактичну кількість календарних днів користування Позикою. Проценти за користування Позикою нараховуються щоденно, починаючи з дня надання Позики.

Відповідно до пункту 2.1. Договору позики позика надається позичальнику шляхом перерахування позикодавцем позики на банківський картковий рахунок позичальника за реквізитами його банківської платіжної картки, зазначений у реєстраційної анкеті клієнта - позичальника у системі «Loany» на сайті системи www.loany.com.ua.

Згідно з п.п. 6.13.7. Договору, Позичальник розуміє у повному обсязі всі умови цього договору, свої права і обов`язки за цим договором і погоджується з ними

Відповідно до п.6.23. Договору, цей договір складений в електронному вигляді та розміщений в особистому кабінеті позичальника на сайті системи www.loany.com.ua.

Згідно з довідкою ТОВ «Київська торгово-інвестиційна компанія» (iPay.ua) від 02.02.2024, видача коштів відповідачу ОСОБА_1 здійснювалась за допомогою системи iPay.ua. Деталі операції: дата проведення платежу: 12.10.2021; сума 1 000 грн.; маска картки НОМЕР_3 ; номер транзакції в системі iPay.ua - 113898270; призначення платежу зарахування 1 000 грн., на карту НОМЕР_3 (а.с.32).

Відповідно до листа-відповіді АТ «РАЙФФАЙЗЕН БАНК»від 23.06.2025 р., банківська картка № НОМЕР_3 емітована на ім`я ОСОБА_1 , ідентифікаційні дані: РНКОПП НОМЕР_4 , номер телефону НОМЕР_6 .

Крім того, згідно виписки про рух коштів по картковому рахунку № НОМЕР_7 за банківською карткою № НОМЕР_3 , наданої АТ «РАЙФФАЙЗЕН БАНК», 12.10.2021 року здійснено зарахування в сумі 1 000 грн.

З матеріалів справи вбачається, що ТОВ «КИЇВСЬКА ТОРГОВО-ІНВЕСТИЦІЙНА КОМПАНІЯ» повністю виконало свої зобов`язання перед відповідачем за кредитним договором та надало йому кредит в сумі 1 000 грн., шляхом зарахування кредитних коштів на платіжну картку відповідача № НОМЕР_3 , що підтверджується довідкою ТОВ «Київська торгово-інвестиційна компанія» (iPay.ua) від 02.02.2024, листом-відповіддю АТ «РАЙФФАЙЗЕН БАНК»від 23.06.2025 та виписки про рух коштів по картковому рахунку.

Відповідно до статті 6 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (частина 1 статті 627 ЦК України).

Відповідно до частин першої, другої статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Відповідно до абз. 2 ч. 2 ст. 639 ЦК України, якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-комунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі.

Будь-який вид договору, який укладається на підставі ЦК України, може мати електронну форму.

Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (статті 205, 207 ЦК України).

Аналогічні висновки викладені у постановах Верховного Суду від 09 вересня 2020 року у справі № 732/670/19, від 23 березня 2020 року у справі № 404/502/18, від 07 жовтня 2020 року № 127/33824/19.

У статті 3 Закону України «Про електронну комерцію» зазначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Згідно з п. 6 ч.1 ст.3 Закону електронний підпис одноразовим ідентифікатором - дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших; електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.

При цьому одноразовий ідентифікатор - це алфавітно-цифрова послідовність, що її отримує особа, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір шляхом реєстрації в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, що надав таку пропозицію. Одноразовий ідентифікатор може передаватися суб`єктом електронної комерції, що пропонує укласти договір, іншій стороні електронного правочину засобом зв`язку, вказаним під час реєстрації у його системі, та додається (приєднується) до електронного повідомлення від особи, яка прийняла пропозицію укласти догові (пункт 12 частини першої статті 3 Закону).

Відповідно до ч.3 ст.11 Закону електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.

Згідно з ч.6 ст. 11 Закону відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею.

За змістом ч.8 ст.11 Закону у разі якщо укладення електронного договору відбувається в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, для прийняття пропозиції укласти такий договір особа має ідентифікуватися в такій системі та надати відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) у порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Такий документ оформляється у довільній формі та має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору.

Відповідно до ч. 12 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію», електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному ст. 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним ст.12 цього Закону є оригіналом такого документа.

Надаючи правову оцінку кредитним договорам, суд дійшов висновку про їх укладення в електронній формі у спосіб, визначений законом, адже такі договори містать електронний підпис відповідача одноразовим ідентифікатором, що прирівнюється до власноручного підпису позичальника, що повністю відповідає вимогам ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію» та засвідчує волю відповідача на укладання договорів на погоджених умовах.

Отже, вказані кредитні договори укладені у формі електронного документу, що не суперечить вимогам Цивільного кодексу України та іншого законодавства.

Суд, встановивши фактичні обставини у справі, дійшов висновку про те, що кредитні договори підписані відповідачем за допомогою одноразового паролю-ідентифікатора, тобто належними та допустимими доказами підтверджено укладання між сторонами спірних правочинів. Без отримання листа на адресу електронної пошти та/або смс-повідомлення, без здійснення входу на сайт товариства за допомогою логіна особистого кабінету і пароля особистого кабінету кредитний договір між позивачем та відповідачем не був би укладений. Сторони досягли згоди щодо усіх істотних умов правочину, що спростовує доводи сторони відповідача.

Доказів протилежного матеріали справи не містять, відповідачем таких не надано, що в силу положень статей 12, 81 ЦПК України є його процесуальним обов`язком.

До аналогічних висновків дійшов Верховний Суд у постановах: від 23 березня 2020 року у справі № 404/502/18 (провадження № 61-8449 св 19); від 09 вересня 2020 року у справі № 732/670/19 (провадження № 61-7203 св 20). Тобто судова практика у цій категорії справ є незмінною.

17.12.2021 між ТОВ «МІЛОАН» та ТОВ «ВЕРДИКТ КАПІТАЛ» укладенодоговір факторингу№17/12-2021-62, відповідно до умов якого та згідно реєстру боржників, ТОВ «МІЛОАН» відступило на користь ТОВ «ВЕРДИКТ КАПІТАЛ» за платуправа грошової вимоги до відповідача ОСОБА_1 за договором № 103769211 (а.с.50-55).

10.03.2023 між ТОВ «ВЕРДИКТ КАПІТАЛ» та ТОВ «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» укладенодоговір про відступлення (купівлю-продаж) прав вимоги№10-03/2023/01, відповідно до умов якого та згідно реєстру боржників ТОВ «ВЕРДИКТ КАПІТАЛ» відступило на користь ТОВ «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» за платуправа грошової вимоги до відповідача ОСОБА_1 за договором № 103769211 (а.с.56-61,73).

18.02.2025 між ТОВ «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» та ТОВ «ФАКТОРИНГ ПАРТНЕРС» укладенодоговір про відступлення (купівлю-продаж) прав вимоги№18-02/25, відповідно до умов якого ТОВ «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» відступило на користь ТОВ «ФАКТОРИНГ ПАРТНЕРС» за платуправа грошової вимоги до боржників, вказаних у реєстрі боржників (а.с.64-65).

Відповідно до витягу з Реєстру боржників до Договору про відступлення (купівлю-продаж) прав вимоги№18-02/25, ТОВ «ФАКТОРИНГ ПАРТНЕРС» набуло права грошової вимоги до відповідача ОСОБА_1 за кредитним договором №103769211 від 10.09.2021 р., у розмірі 38 452 грн. 75 коп., з яких: заборгованість за тілом кредиту - 4 900 грн.; заборгованість за нарахованими відсотками на дату відступлення права вимоги - 33 013 грн. 75 коп.; заборгованість за комісією - 539 грн.(а.с.75).

Окрім того, 18.12.2023 між ТОВ «КИЇВСЬКА ТОРГОВО-ІНВЕСТИЦІЙНА КОМПАНІЯ» та ТОВ «ФАКТОРИНГ ПАРТНЕРС» укладенодоговір факторингу№18/12-2023, відповідно до умов якого ТОВ «КИЇВСЬКА ТОРГОВО-ІНВЕСТИЦІЙНА КОМПАНІЯ» відступило на користь ТОВ «ФАКТОРИНГ ПАРТНЕРС» за платуправа грошової вимоги до боржників, вказаних у реєстрі боржників (а.с.44-46).

Відповідно до витягу з Реєстру боржників до Договору факторингу№18/12-2023, ТОВ «ФАКТОРИНГ ПАРТНЕРС» набуло права грошової вимоги до відповідача ОСОБА_1 за договором позики №555157780000 від 12.10.2021 р., у розмірі 2 041 грн. 20 коп., з яких: заборгованість за тілом кредиту - 1 000 грн.; заборгованість за нарахованими відсотками на дату відступлення права вимоги - 1 041 грн. 20 коп. (а.с.47-49,74).

Статтею 512 ЦК України передбачено підстави заміни кредитора у зобов`язанні, а саме: передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги); правонаступництва; виконання обов`язку боржника поручителем або заставодавцем (майновим поручителем); виконання обов`язку боржника третьою особою. Кредитор у зобов`язанні може бути замінений також в інших випадках, встановлених законом. Кредитор у зобов`язанні не може бути замінений, якщо це встановлено договором або законом.

На підставі ст. 514 ЦК України, до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язані в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно умов вищевказаних Договорів факторингу, Договорів відступлення (купівлю-продаж) прав вимогта відповідно до вимог ст.ст. 512, 513, 514, 516, 517 ЦК України у зобов`язанні позичальника за кредитними договорами відбулася заміна кредитора, а ТОВ «ФАКТОРИНГ ПАРТНЕРС» набуло статусу нового кредитора.

Первісні кредитодавці виконали взяті на себе зобов`язання в повному обсязі, відповідно до умов договору.

З матеріалів справи вбачається, що позичальник зобов`язання за кредитними договорами належним чином не виконав, в результаті чого виникла прострочена заборгованість.

Таким чином, відповідно до розрахунків заборгованості, наданих Позивачем, правильність яких перевірена судом, заборгованість Відповідача складається з наступного:

- заборгованість за кредитним договором №103769211 від 10.09.2021 р., станом на 16.04.2025 складає 38 452 грн. 75 коп., з яких: заборгованість за тілом кредиту - 4 900 грн.; заборгованість за нарахованими відсотками на дату відступлення права вимоги - 33 013 грн. 75 коп.; заборгованість за комісією - 539 грн. (а.с.40,42);

- заборгованість за договором позики №555157780000 від 12.10.2021 р., станом на 16.04.2025 складає 2 041 грн. 20 коп., з яких: заборгованість за тілом кредиту - 1 000 грн.; заборгованість за нарахованими відсотками на дату відступлення права вимоги - 1 041 грн. 20 коп. (а.с. 38-39,43).

Будь-яких доказів на спростування наданих позивачем розрахунків заборгованості відповідач суду не надав, як і не надав доказів щодо належного виконання ним умов вищезазначеного договору.

Разом з тим, суд не приймає до уваги заперечення відповідача стосовно поданого стороною позивача розрахунку заборгованості за кредитом, зокрема в частині заборгованості за відсотками, оскільки маючи сумніви щодо вказаного розрахунку як доказу, не погоджуючись із розміром заборгованості та порядком її визначення відповідач не був позбавлений можливості надати свої докази на спростування даних такого розрахунку та суми заборгованості, або ж звернутись до суду із клопотанням про призначення відповідної судової експертизи, однак таким правом не скористався.

Отже, належних доказів невірності, наданого позивачем розрахунку заборгованості, відповідачем не подано та не встановлено судом в ході розгляду справи. Крім того відповідач не зверталась до суду з клопотанням про призначення відповідної судово-економічної експертизи.

Крім того, уклавши цей договір, позичальник підтвердила, що вона ознайомлена, повністю розуміє, погоджується і зобов`язується неухильно дотримуватися умов Договору, зокрема щодо сплати відсотків.

Суд враховує, що відповідач підписала договір, а отже ознайомилась та погодилась з усіма його умовами, зокрема із розміром відсотків за користування кредитом, своїми правами та обов`язками, іншою інформацією.

Зі змісту кредитних договорів вбачається, що в них визначено основні істотні умови, характерні для такого виду договорів, зазначено суму кредиту, порядок його видачі, строк надання коштів, розмір процентів, умови кредитування.

Позичальник ОСОБА_1 погодився на укладення договорів саме такого змісту, про що свідчить підписання ним договорів за допомогою електронного підпису одноразовим ідентифікатором.

Щодо посилань представника відповідача на те, що ОСОБА_1 звільнений від сплати відсотків за кредитом, оскільки на нього як на військовослужбовця поширюються пільги визначені п. 15 ст. 14 ЗУ «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», суд дійшов до наступного висновку.

Відповідно до п. 15 ст. 14 ЗУ «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» військовослужбовцям, призваним на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, на весь час їх призову, а військовослужбовцям під час дії особливого періоду, які брали або беруть участь у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях, забезпеченні їх здійснення, які перебували або перебувають безпосередньо в районах та у період здійснення зазначених заходів, - штрафні санкції, пеня за невиконання зобов`язань перед підприємствами, установами і організаціями усіх форм власності, у тому числі банками, та фізичними особами, а також проценти за користування кредитом не нараховуються, крім кредитних договорів щодо придбання майна, яке віднесено чи буде віднесено до об`єктів житлового фонду (житлового будинку, квартири, майбутнього об`єкта нерухомості, об`єкта незавершеного житлового будівництва, майнових прав на них), та/або автомобіля.

Відповідно до довідки №7846, виданої 05.09.2024 р. начальником штабу-заступником командира військової частини НОМЕР_2 , ОСОБА_1 проходить військову службу у складі військової частини НОМЕР_2 , зарахований до списків особового складу наказом командира військової частини НОМЕР_2 від 02.05.2024 №126.

З розрахунків заборгованості відповідачаза кредитним договором №103769211 від 10.09.2021 р., вбачається, що заборгованість по відсоткам в розмірі 33 013 грн. 75 коп. сформувалась за період з 10.09.2021 по 23.02.2022.

З розрахунків заборгованості відповідачаза договором позики №555157780000 від 12.10.2021 р., вбачається, що заборгованість по відсоткам в розмірі 1 041 грн. 20 коп. сформувалась за період з 12.10.2021 по 20.11.2021.

Відтак, періоди нарахування відсотків за користування кредитними коштами за договорами не відповідають періоду проходження військової служби, адже відповідач зарахований до списків особового складу військової частини з 02.05.2024.

Таким чином, в даному випадку положення п. 15 ст. 14 ЗУ «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» не застосовуються.

У частинах першій, третій статті 509 ЦК України вказано, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (у тому числі сплатити гроші), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Згідно ст. 525 ЦК України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства.

У відповідності до ст. 530 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до змісту ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання.

Боржник вважається таким, що прострочив виконання, якщо він не виконав його у строк, передбачений умовами договору або встановлений законом.

Ст. 614 ЦК України передбачено, що особа, яка порушила зобов`язання, несе відповідальність за наявності її вини, якщо інше не встановлено договором або законом. Відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов`язання. Як вбачається з матеріалів справи, зобов`язання не виконані з вини відповідача.

Згідно ст.1056-1 ЦК України розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору.

Відповідно до частини першої статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Згідно із ст. 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Частиною 2 ст. 1050 ЦК України встановлено, що якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому.

Згідно ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

10 червня 2017 року набув чинності Закон України «Про споживче кредитування», у зв`язку із чим у Законі України «Про захист прав споживачів» текст статті 11 викладено в такій редакції: «Цей Закон застосовується до відносин споживчого кредитування у частині, що не суперечить Закону України «Про споживче кредитування».

Положення частин першої, другої, п`ятої статті 18 Закону України «Про захист прав споживачів» з набуттям чинності Закону України «Про споживче кредитування» залишилися незмінними.

Відповідно до пункту 4 частини першої статті 1 Закону України «Про споживче кредитування», загальні витрати за споживчим кредитом - витрати споживача, включаючи проценти за користування кредитом, комісії та інші обов`язкові платежі за додаткові та супутні послуги кредитодавця та кредитного посередника (за наявності), для отримання, обслуговування і повернення кредиту.

Згідно з частиною другою статті 8 Закону України «Про споживче кредитування» до загальних витрат за споживчим кредитом включаються, зокрема, комісії кредитодавця, пов`язані з наданням, обслуговуванням і поверненням кредиту, у тому числі комісії за обслуговування кредитної заборгованості, розрахунково-касове обслуговування, юридичне оформлення тощо.

Отже, Закон України «Про споживче кредитування» передбачає право банку встановлювати у кредитному договорі комісію за надання та обслуговування кредиту.

Виходячи з аналізу вимог п.4 ч.1 ст. 1,ч.2 ст.8, ч.1 ст.1, ст. 47 Закону України «Про банки і банківську діяльність», роз`яснень Великої Палати Верховного Суду щодо застосування ст.11 Закону України «Про споживче кредитування», які викладені у постанові від 13 липня 2022 року по справі №496/3134/19 така форма витрат, як комісія за надання кредиту існує на законодавчому рівні, визначається кожним банком (фінансовою установою) індивідуально та затверджується внутрішніми актами.

Отже, спеціальним законодавством України прямо визначені легальні можливості позивача як включати до тексту кредитних договорів із споживачами умови щодо нарахування комісії, так і в подальшому нараховувати її, а також витребувати суму несплаченої вищевказаної комісії від відповідача (в т.ч. і в судовому порядку).

Таким чином, посилання представника відповідача на протиправність встановлення у кредитному договорі комісії за надання кредиту, суд відхиляє, оскільки розмір і порядок нарахування комісії було встановлено відповідними умовами кредитного договору, з якими відповідач при укладанні договору був ознайомлений, погодився і зобов`язався неухильно дотримуватись, підписавши кредитний договір.

Згідно частин 1, 5, 6, 7 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів, а також інших випадків, передбачених цим Кодексом.

Статтею 89 ЦПК України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Судом надана правова оцінка твердженням та посиланням представника відповідача, у зв`язку із чим суд не приймає їх до уваги, оскільки обставини, на які вона посилалась як на підставу своїх заперечень щодо позовних вимог не знайшли свого підтвердження під час судового розгляду справи та спростовуються матеріалами справи.

Дослідивши матеріали справи, з`ясувавши обставини справи, враховуючи, що відповідачем порушувалося зобов`язання з повернення коштів та сплати процентів за користування ними, що встановлені умовами договорів, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог у повному обсязі.

Щодо вимоги про стягнення витрат на професійну правничу допомогу, суд дійшов до наступного.

Як вбачається із матеріалів позову, позивач просить стягнути з відповідача витрати на професійну правничу допомогу в сумі 16 000 грн.

Відповідно до ч. 1 ст. 133 ЦПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Відповідно до п. 1 ч. 3 ст. 133 ЦПК України до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Відповідно до ст. 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту.

Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги.

При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Згідно із ст. 137 ЦПК України, витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Для підтвердження розміру витрат на професійну правничу допомогу адвокатом слід саме у договорі з клієнтом визначити механізми розрахунку свого гонорару. Лише рахунку замало. Саме такий висновок випливає з правової позиції ВС/КГС у справі №922/1163/18 від 06.03.2019 р.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 27 червня 2018 року у справі № 826/1216/16 (провадження № 11-562ас18) зроблено висновок, що склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі.

Варто також зауважити, що витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено. Дана позиція є усталеною і підтверджується численними постановами Верховного суду, наприклад у справах № 923/560/17, № 329/766/18, № 178/1522/18.

На підтвердження понесених витрат на отримання професійної правничої допомоги до суду надано копію Договору про надання правничої допомоги №02-07/2024 від 02.07.2024 р., укладеного між адвокатським об`єднанням «Лігал Ассістанс» та ТОВ «Фінансова компанія «Факторинг Партнерс»(а.с.79-80), копію копію витягу з акту №7 про надання юридичної допомоги від 31.03.2025 на суму 16 000 грн., до Договору про надання правничої допомоги №02-07/2024 від 02.07.2024 (а.с.83).

Із розрахунків витрат на правничу допомогу, які наведені вакті №7 про надання юридичної допомоги від 31.03.2025 вбачається, що адвокатом надано послуги, загальна вартість яких складає 16 000 грн.

Визначаючи час на надання зазначених в Акті послуг та видів правничої допомоги, суд виходить із наявності у адвоката повної вищої юридичної освіти, стажу роботи в галузі права, у зв`язку з чим такі дії не вимагали значного обсягу юридичної і технічної роботи.

Крім того, дана справа є типовою та нескладною за своєю суттю.

У додатковій постанові Верховного Суду від 08 вересня 2021 року у справі № 206/6537/19 (провадження № 61-5486св21) зазначено, що попри волю сторін договору визначати розмір гонорару адвоката, суд не позбавлений права оцінювати заявлену до відшкодування вартість правничої допомоги на підставі критеріїв співмірності, визначених частиною четвертою статті 137 ЦПК України.

Водночас у частині третій статті 141 ЦПК України визначено критерії, керуючись якими, суд (за клопотанням сторони або з власної ініціативи) може відступити від загального правила під час вирішення питання про розподіл витрат на правову допомогу та не розподіляти такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення, а натомість покласти їх на сторону, на користь якої ухвалено рішення. У такому випадку суд повинен конкретно визначити, які саме витрати на правову допомогу не підлягають відшкодуванню повністю або частково, навести обґрунтування такого рішення та правові підстави для його ухвалення. Зокрема, вирішуючи питання розподілу судових витрат, суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов`язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути непропорційним до предмета спору. У зв`язку з наведеним суд з урахуванням конкретних обставин може обмежити такий розмір з огляду на розумну потребу судових витрат для конкретної справи.

Близькі за змістом висновки сформульовані у постанові Великої Палати Верховного Суду від 16 листопада 2022 року N 922/1964/21.

У постановах від 19 лютого 2022 року N 755/9215/15-ц та від 05 липня 2023 року у справі N 911/3312/21 Велика Палата Верховного Суду виснувала, що під час визначення суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (установлення їхньої дійсності та потрібності), а також критерію розумності їхнього розміру з огляду на конкретні обставини справи та фінансовий стан обох сторін.

Отже, у разі недотримання вимог частини четвертої статті 137 ЦПК України суду надано право зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, лише за клопотанням іншої сторони. Натомість під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені частиною третьою статті 141 ЦПК України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу, або ж присудити такі витрати частково.

Критерії оцінки реальності адвокатських витрат (установлення їхньої дійсності та неодмінності), а також розумності їхнього розміру застосовують з огляду на конкретні обставини справи, тобто є оціночним поняттям. Вирішення питання оцінки суми витрат, заявлених до відшкодування, на предмет відповідності зазначеним критеріям є завданням того суду, який розглядав конкретну справу і мав визначати суму відшкодування з належним урахуванням особливостей кожної справи та всіх обставин, що мають значення.

Такі висновки сформульовані у постанові Великої Палати Верховного Суду від 26.06.2024 р.№ 686/5757/23.

Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрат на підставі ст. 41 Конвенції. Зокрема, згідно з його практикою, заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі "East/West Alliance Limited" проти України", заява N 19336/04).

Крім того, у рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Лавентс проти Латвії" зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Велика Палата Верховного Суду вказала на те, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (пункт 21 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі N 755/9215/15-ц).

Розподіляючи витрати, понесені позивачем на професійну правничу допомогу, слід дійти висновку про те, що подання доказів на підтвердження розміру витрат на професійну правничу допомогу не є безумовною підставою для відшкодування судом таких витрат у зазначеному розмірі з іншої сторони, адже цей розмір має бути доведений, документально обґрунтований та відповідати критеріям реальності адвокатських витрат (їхньої дійсності й потрібності) та розумності їхнього розміру з огляду на конкретні обставини справи (постанова Великої Палати Верховного Суду від 26.06.2024 № 686/5757/23).

Суд вважає, що понесені витрати є неспівмірними із складністю цієї справи, наданим адвокатом обсягом послуг, затраченим ним часом на надання таких послуг, які не відповідають критерію реальності таких витрат, розумності їхнього розміру.

За вказаних вище обставин, враховуючи складність справи та виконаної адвокатом роботи, які підтверджені належними доказами, принципу справедливості, співмірності та розумності судових витрат, критерій реальності адвокатських витрат, а також критерій розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи, суд приходить до висновку про необхідність зменшити їх розмір та стягнути з відповідача на користь позивача 4 000 грн. витрат на професійну правничу допомогу.

Розподіл судових витрат здійснити відповідно до ст. 141 ЦПК України.

Керуючись ст.ст. 509, 525, 526, 530, 536, 1050, 1054 ЦК України, ст.ст. 5, 7, 12, 13, 76, 77, 80, 81, 89, 259, 263-265, 268, 273, 279 ЦПК України, суд,

В И Р І Ш И В :

Позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «ФАКТОРИНГ ПАРТНЕРС» до ОСОБА_1 , про стягнення заборгованості за договором - задовольнити.

Стягнути із ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_4 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ФАКТОРИНГ ПАРТНЕРС» (код ЄДРПОУ 42640371, місцезнаходження: м. Київ, вул. Ґедройця Єжи, буд. 6, офіс 521):

- заборгованість за кредитним договором №103769211 від 10.09.2021 р., у розмірі 38 452 грн. 75 коп., з яких: заборгованість за тілом кредиту - 4 900 грн.; заборгованість за відсотками - 33 013 грн. 75 коп.; заборгованість за комісією - 539 грн.;

- заборгованість за договором позики №555157780000 від 12.10.2021 р., у розмірі 2 041 грн. 20 коп., з яких: заборгованість за тілом кредиту - 1 000 грн.; заборгованість за відсотками - 1 041 грн. 20 коп.

Стягнути із ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_4 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ФАКТОРИНГ ПАРТНЕРС» (код ЄДРПОУ 42640371, місцезнаходження: м. Київ, вул. Ґедройця Єжи, буд. 6, офіс 521) судові витрати по справі у вигляді судового збору в розмірі 2 422 грн. 40 коп. та витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 4 000 грн.

Рішення може бути оскаржене до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо розгляд справи (вирішення питання) здійснювався без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

СУДДЯ О.Р. ЛУЖЕЦЬКА