Ухвала суду № 1296423, 09.10.2007, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

                                                                                                                                                                            № К-12991/06                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                 

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

01010, м. Київ, вул. Московська, 8

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09.10.2007р.

Вищий адміністративний суд України у складі:

головуючого-судді                        Брайка А. І.,

суддів                                                           Голубєвої Г. К.,

                                                           Карася О. В.,

                                                           Ланченко Л. В.,

                                                           Федорова М. О.,

секретар судового засідання – Ярцева С. В.,

розглянувши касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю “Імпрес”

на постанову Київського міжобласного апеляційного господарського суду від 22.08.2005р. у справі № 15/1142

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю “Імпрес”

до Черкаської об’єднаної державної податкової інспекції

про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення,

за участю представників:

позивача – Івашков Є. Г.,

відповідача – Білоглазенко Г. П., Терещенко О. М.,

встановив:

      Товариством з обмеженою відповідальністю “Імпрес”подано позов про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення Черкаської об’єднаної державної податкової інспекції № 0000212201/0 від 18.02.2005р.

      Рішенням Господарського суду Черкаської області від 04.04.2005р. у справі     № 15/1142позов задоволено повністю.

      В обґрунтування такого висновку суд першої інстанції зазначив, що до податкових прав та обов’язків, які виникають при виплаті процентів позикодавцю, підлягають застосуванню положення Угоди між Україною і Федеративною Республікою Німеччина про уникнення подвійного оподаткування стосовно податків на доход і майно; чинні міжнародні договори, згода на обов’язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України; законодавець не пов’язує застосування одного з двох правил оподаткування з наявністю умови про сплату податку з процентів нерезидентом; основним правилом оподаткування процентів є сплата податку саме нерезидентом.

      Постановою Київського міжобласного апеляційного господарського суду від 22.08.2005р.рішення від 04.04.2005р. по даній справі скасовано, в позові відмовлено повністю.

      При цьому судом апеляційної інстанції підставами прийняття такого рішення вказано те, що відповідно до Угоди між Україною і Федеративною Республікою Німеччина про уникнення подвійного оподаткування стосовно податків на доход і майно проценти, що виникають в одній договірній державі і сплачуються резиденту другої договірної держави, можуть оподатковуватись у цій другій державі і такі проценти можуть оподатковуватись у тій договірній державі, в якій вони виникають і відповідно до законодавства цієї держави, але якщо одержувач має право на проценти, податок, що стягується, не повинен перевищувати 5 процентів від їх валової суми; податковий орган при визначенні процентної ставки керувався нормами міжнародного законодавства.

      Позивач, не погоджуючись з вказаним рішенням суду апеляційної інстанції, подав касаційну скаргу в якій просить його скасувати та залишити в силі рішення господарського суду першої інстанції посилаючись на порушення норм матеріального права, зокрема: ст. 92 Конституції України, пп. 4.4.1. п. 4.4. ст. 4 Закону України “Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами”, ст. 18 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств”, п. 1 ст. 11 Угоди між Україною і Федеративною Республікою Німеччина про уникнення подвійного оподаткування стосовно податків на доход і майно.

      Державна податкова інспекція у місті Черкаси (докази правонаступництва Черкаської об’єднаної державної податкової інспекції не подані) в запереченнях на касаційну скаргу просить відмовити в її задоволенні, залишити в силі постанову суду апеляційної інстанції як таку, що прийнята відповідно норм чинного законодавства.

      Перевіривши правильність застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин справи, заслухавши пояснення присутніх представників позивача та Державної податкової інспекції у місті Черкаси, Вищий адміністративний суд України приходить до висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню по слідуючим доводам та мотивам.

      Як встановлено судами попередніх інстанцій, в результаті проведеної комплексної планової документальної перевірки дотримання позивачем вимог податкового та валютного законодавства за період з 01.01 по 31.12.2004р. відповідачем складено акт № 488/23-108/22800770 від 17.02.2005р. та встановлено порушення п. 13.1. ст. 13 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств” в результаті чого не перераховано до бюджету 1581 грн. податку з доходів, отриманих нерезидентом з джерелом походження їх з України.

      18.02.2005р. на підставі вказаного акту, згідно пп. “б“ пп. 4.2.2. п. 4.2. ст. 4 Закону України “Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами”, п. 13.2. ст. 13 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств” відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення № 0000212201/0 про визначення суми податкового зобов’язання по податку на прибуток іноземних юридичних осіб в розмірі 4743 грн., в т. ч. 1581 грн. основного платежу та 3162 грн. штрафних (фінансових) санкцій.

      17.11.2003р. між позивачем та компанією IM-LabelGmbH, Німеччина, укладений договір позики № 11/2003, згідно якого позикодавець передає у власність позичальнику грошові кошти в сумі 130000 євро, а позичальник зобов’язується повернути суму позики з процентами в строк і порядку, передбачені договором (п. 1.1.); позика надається позичальнику під 5 процентів річних (п. 3.1.); до податкових прав і обов’язків, які виникають при виплаті процентів позикодавцю підлягають застосуванню положення Угоди між Україною і Федеративною Республікою Німеччина про уникнення подвійного оподаткування стосовно податків на доход і майно (п. 7.2.).

      Даний договір зареєстровано в Черкаському управлінні НБУ та видано реєстраційне свідоцтво № 9 від 10.12.2003 року. Кошти позики надійшли на валютний рахунок позивача 24.12.2003р. За період, що перевірявся, позивач перерахував на погашення відсотків 4 875 євро (по 1 625 євро щоквартально – 30.03.2004 року, 01.07.2004 року та 01.10.2004 року).

      Відповідно до абз. 1, пп. а) п. 13.1. ст. 13 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств” будь-які доходи, отримані нерезидентом із джерелом їх походження з України, від провадження господарської діяльності (у тому числі на рахунки нерезидента, що ведуться в гривнях) оподатковуються у порядку і за ставками, визначеними цією статтею; для цілей цієї статті під доходами, отриманими нерезидентом із джерелом їх походження з України, слід розуміти: проценти, дисконтні доходи, що сплачуються на користь нерезидента, у тому числі проценти за борговими зобов’язаннями, випущеними (виданими) резидентом.

      Згідно п. 13.2. ст. 13 зазначеного Закону резидент або постійне представництво нерезидента, що здійснюють на користь нерезидента або уповноваженої ним особи будь-яку виплату з доходу з джерелом його походження з України, отриманого таким нерезидентом від провадження господарської діяльності (у тому числі на рахунки нерезидента, що ведуться в гривнях), зобов’язані утримувати податок з таких доходів, зазначених у пункті 13.1 цієї статті, за ставкою у розмірі 15 відсотків від їх суми та за їх рахунок, який сплачується до бюджету під час такої виплати, якщо інше не передбачене нормами міжнародних угод, які набрали чинності.

      Відповідно до ч. 1 ст. 9 Конституції України чинні міжнародні договори, згода на обов’язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України.

      Пунктом 1 статті 11 Угоди між Україною і Федеративною Республікою Німеччина про уникнення подвійного оподаткування стосовно податків на доход і майно (ратифікована 22.11.1995р., набрала чинності 04.10.1996р.) проценти, що виникають в одній Договірній Державі і сплачуються резиденту другої Договірної Держави, можуть оподатковуватись тільки у цій другій Державі.

      Підтвердженням виконання вказаного пункту цієї Угоди, як вірно зазначено судом першої інстанції, є лист позикодавця від 16.03.2004р.

      На підставі зазначених положень з посиланням на відповідні матеріали справи господарський суд першої інстанції дійшов вірного висновку про задоволення позову у зв’язку з тим, що законодавець не пов’язує застосування одного з двох правил оподаткування з наявністю умови про сплату податку з процентів нерезидентом і основним правилом оподаткування процентів є сплата податку саме нерезидентом.

      Таким чином, посилання апеляційного господарського суду спростовуються вищенаведеним.

      За вказаних обставин, зважаючи на порушення норм матеріального права, постанова суду апеляційної інстанції підлягає скасуванню, а рішення суду першої інстанції – залишенню в силі як таке, що прийняте відповідно до закону і скасоване помилково.

      Враховуючи викладене, керуючись ст. ст. 220, 221, 223, 226, 230, 231, 254 КАС України, –

ухвалив:

      1. Касаційну скаргу задовольнити.

      Скасувати постанову Київського міжобласного апеляційного господарського суду від 22.08.2005р. та залишити в силі рішення Господарського суду Черкаської області від 04.04.2005р. у справі  № 15/1142.

      2. Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена відповідно до вимог ст. ст. 235 – 237, ч. 1 ст. 238 КАС України.

Головуючий-суддя                                    (підпис)                                               Брайко А. І.

Судді                                                            (підпис)                                           Голубєва Г. К.

                                                                       (підпис)                                              Карась О. В.

(підпис)                                         Ланченко Л. В.

(підпис)                                         Федоров М. О.

З оригіналом згідно

Відповідальний секретар                                                                                  Міненко О. М.