Ухвала суду № 1299151, 02.10.2007, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АдміністративниЙ СУД УКРАЇНИ

____________

01010, м. Київ, вул. Московська, 8

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 жовтня 2007 року                                                                  № К-20595/06

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді-доповідача           Рибченка А.О.

суддів:                                                         Брайка А.І.

Голубєвої Г.К.                                         

Карася О.В.

Федорова М.О.

при секретарі судового засідання:    Бойченко Ю.П.

за участю представників:

позивача:                Рогак В.А., дов. № 92/07-1/223 від 20.09.2007 р.;

відповідача:           не з’явився;

розглянувшиу відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Галицькому районі м. Львова

на ухвалу Львівського апеляційного господарського суду від 15.03.2006 р.

та постанову господарського суду Львівської області від 03.11.2005 р.

у справі№ 5/1185-19/230 господарського суду Львівської області

за позовом Спільного українсько-американського підприємства «Гранд-Готель»

до Державної податкової інспекції у Галицькому районі м. Львова

провизнання недійсним податкового повідомлення-рішення, -

ВСТАНОВИВ:   

В травні 2005 р. Спільне українсько-американське підприємство «Гранд-Готель» звернулось до господарського суду Львівської області з позовом про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення ДПІ у Галицькому районі          м. Львова № 0007902320/0/04/23-2/14300645/23840 від 09.12.2004 р.  

Постановою господарського суду Львівської області від 03.11.2005 р. у справі № 5/1185-19/230, залишеною без змін ухвалою Львівського апеляційного господарського суду від 15.03.2006 р., позовні вимоги задоволено повністю.

Судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій обґрунтовані тим, що факт надання нерезиденту – Корпорації «Галич Інк» послуг туризму підтверджується укладеною позивачем з Корпорацією «Галич Інк» угодою б/н від 01.07.1999 р. про співпрацію в туристичній діяльності, журналами обліку іноземних громадян, що проживають у готелі, журналами реєстрації заявок на бронювання номерів, розрахунками оплати з бронювання номерів та проживання за безготівковими розрахунками, виписаними рахунками, що свідчить про правомірність застосування позивачем нульової ставки обчислення податку на додану вартість  згідно з вимогами пп. 6.2.2 п. 6.2 ст. 6 Закону України «Про податок на додану вартість».

Не погоджуючись з прийнятими рішеннями судів попередніх інстанцій, ДПІ у Галицькому районі м. Львова оскаржила їх в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України.

В касаційній скарзі скаржник просить скасувати постанову господарського суду Львівської області від 03.11.2005 р. та ухвалу Львівського апеляційного господарського суду від 15.03.2006 р., посилаючись на порушення судами норм матеріального права, і направити справу на новий розгляд.  

В судовому засіданні представник позивача заперечив проти доводів касаційної скарги, просив залишити постановлені у справі судові рішення без змін, а скаргу – без задоволення.

Представник відповідача в судове засідання не з’явився, не зважаючи на те, що був належно повідомлений про день, місце і час розгляду справи.

Відповідно до ч. 4 ст. 221 Кодексу адміністративного судочинства України, неприбуття сторін або інших осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про дату, час і місце касаційного розгляду, не перешкоджає судовому розгляду справи.

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України, заслухавши пояснення представника позивача, перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, прийшла до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, з огляду на слідуюче.

Господарськими судами першої та апеляційної інстанції встановлено, що підставою прийняття податкового повідомлення-рішення № 0007902320/0/04/23-2/14300645/23840 від 09.12.2004 р., яким позивачу визначено податкове зобов’язання з податку на додану вартість у розмірі 6447 грн., є зафіксований в акті перевірки              № 387/23-2/14300645 від 07.12.2004 р. факт порушення позивачем пп. 6.2.2 п. 6.2 ст. 6 Закону України «Про податок на додану вартість», а саме: безпідставне застосування нульової ставки обчислення податку на додану вартість з надання послуг туризму, оскільки відсутній факт їх надання нерезиденту - Корпорації «Галич Інк» - відсутні підписи туристів на платіжних квитанціях, які зберігаються в готелі, відсутні підтверджуючі документи, які свідчать про кількість туристів, які замовляє корпорація та які прийняті готелем, та які послуги надані цим туристам.

Відповідно до пп. 6.2.2 п. 6.2 ст. 6 Закону України «Про податок на додану вартість» (в редакції, чинній на дату виникнення спірних правовідносин), податок на додану вартість за нульовою ставкою обчислюється щодо операцій з надання послуг з туризму на території України в разі їх продажу за межами України безпосередньо або при посередництві нерезидентів із застосуванням безготівкових розрахунків.

Судовими інстанціями встановлено, що між СП «Гранд Готель» та Корпорацією «Галич Інк» укладено угоду б/н від 01.07.1999 р. про співпрацю в туристичній діяльності, предметом якої є розповсюдження інформації про привабливість України для туристичних подорожей, поширення інформації про «СП Готель» і його інфраструктуру, а також залучення нерезидентів до туристичних подорожей та бізнес-візитів з розміщенням їх в «Готелі», і надання їм готельних та туристичних послуг «Готелем».

Доводи податкової інспекції про відсутність факту надання позивачем послуг з туризму нерезиденту - Корпорації «Галич-Інк» судами попередніх інстанцій визнано безпідставними, оскільки Корпорація «Галич-Інк» виступала лише посередником при продажу цих послуг за межами України - здійснювала залучення фізичних осіб-нерезидентів до їх туристичних подорожей в Україну. В даному випадку послуги надавались на території України фізичним особам-нерезидентам, що приїжджали до України.

Як вбачається з матеріалів справи, судами встановлено, що факт надання послуг на території України та факт здійснення безготівкових розрахунків за послуги підтверджується журналами обліку іноземних громадян, що проживають у готелі, журналами реєстрації заявок на бронювання номерів, розрахунками оплати з бронювання номерів та проживання за безготівковими розрахунками, виписаними рахунками.

В зв’язку з цим, посилання податкового органу на відсутність підтверджуючих документів щодо наданих послуг готелем клієнтам - нерезидентам та недотримання вимог п. 3 Договору, що передбачає виписку платіжних квитанцій при від’їзді нерезидента, обґрунтовано визнано судами безпідставним.

Крім цього, судами правильно зазначено, що відсутність підписів фізичних осіб на платіжних квитанціях не може свідчити про факт ненадання послуг фізичним особам, оскільки в журналах реєстрації чітко зазначено прізвище кожної особи, її паспортні дані, громадянство, термін перебування, термін дії візи та інші відомості.

Таким чином, судами зроблено нормативно обґрунтований висновок щодо правомірності застосування позивачем нульової ставки обчислення податку на додану вартість з надання послуг туризму, оскільки це підтверджується фактом перебування фізичних осіб в готелі та фактом надання їм послуг, а також фактом здійснення оплати за надані послуги Корпорацією «Галич Інк», що свідчить про безпідставність висновку податкового органу про порушення позивачем пп. 6.2.2 п. 6.2 ст. 6 Закону України «Про податок на додану вартість».

На підставі викладеного, колегія суддів Вищого адміністративного суду України підтверджує, що при прийнятті судового рішення у справі № 5/1185-19/230 господарські суди першої та апеляційної інстанцій дійшли вичерпних юридичних висновків щодо встановлених обставин справи і правильно застосували до спірних правовідносин сторін норми матеріального права.

За таких обставин, касаційну скаргу ДПІ у Галицькому районі м. Львова слід залишити без задоволення, а судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій - без змін. 

Керуючись ст. ст. 220, 221, 223, 224, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Галицькому районі                м. Львова залишити без задоволення.

Ухвалу Львівського апеляційного господарського суду від 15.03.2006 р. та постанову господарського суду Львівської області від 03.11.2005 р. залишити без змін.

Ухвала  набирає законної сили з моменту проголошення.

За винятковими обставинами вона може бути оскаржена до Верховного Суду України протягом одного місяця з дня  відкриття таких обставин.

Головуючий                                  (підпис)                     Рибченко А.О.

Судді                                                (підпис)                     Брайко А.І.

(підпис)                     Голубєва Г.К.

(підпис)                     Карась О.В.

                                                           (підпис)                     Федоров М.О.