Ухвала суду № 1296422, 13.10.2007, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АдміністративниЙ СУД УКРАЇНИ

01010, м. Київ, вул. Московська, 8

У Х В А Л А

Іменем України

“13” листопада 2007 року                                          Справа №  144/12-06

к/с № К-13121/07

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Головуючого                                               Голубєвої Г.К.

Суддів                                                           Брайка А.І.

Карася О.В.

Рибченка А.О.

Федорова М.О.

при секретарі судових засідань:                Ликовій В.Б.,

розглянувши касаційну скаргу Іванківської міжрайонної податкової інспекції Київської області

на ухвалуКиївського апеляційного господарського суду від 18.05.2007 року

та постанову Господарського суду Київської області від 13.09.2006 року

по справі№  144/12-06

за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю «Граніт»

до  Іванківської міжрайонної державної податкової інспекції

з участю третьої особи : акціонерного товариства «Банк «Велес»

прозобов’язання вчинити дії ,-

ВСТАНОВИВ:

            У квітні 2006 року ТзОВ «Граніт»  звернулось до суду із позовом, яким просило зобов’язати відповідача Іванківську міжрайонну державну податкову інспекцію Київської області зарахувати суму бюджетного відшкодування минулого періоду у розмірі 354385,72 грн.  в рахунок погашення  податкових векселів, виданих у лютому 2006 року на згадану суму, оскільки відповідач відмовився здійснити такі розрахунки  покликаючись на надумані мотиви.

            Постановою Господарського суду Київської області від 13.09.2006 р., залишеною без змін ухвалою Київського міжобласного апеляційного господарського суду від 18.05.2007 р.,  позов задоволено повністю.

   Згадані судові рішення мотивовані  тим, що  позивач з дотриманням правил абз. 5, 7  п. 5 ст. 11 Закону України «Про податок на додану вартість» підставно просив відповідача частково зарахувати суму бюджетного відшкодування з ПДВ, задекларовану  позивачем у декларації за лютий 2005 р. в розмірі 3897456 грн, в рахунок  погашення податкових векселів  за лютий 2006 року на суму 354385,72 грн., оскільки постановою господарського суду Київської області від 28.02.2006 р. у справі № 38/12-06 визнано законними дії позивача щодо нарахування сум бюджетного відшкодування у розмірі 4000056 грн., відображеного у згаданій вище податковій декларації. Вказане судове рішення має приюдиційне значення для даної справи і спростовує мотиви відмови відповідача у погашенні податкових векселів, так як суми бюджетного відшкодування за лютий 2005 року  не були спірними.

            Не погодившись із постановленими у справі судовими рішеннями, відповідач подав касаційну скаргу, у якій просив постановлені у справі судові рішення скасувати та постановити нове, яким у позові відмовити.

При цьому Іванківська МДПІ вважає, що оскаржувані рішення прийняті судами з порушенням норм матеріального і процесуального права, які полягають у неправильному застосуванні положень абз. 5  п. 5 ст. 11 Закону України «Про податок на додану вартість», згідно якого розрахунки, на яких настоює позивач, можливі за умови підтвердженої податковим органом суми бюджетного відшкодування. Оскільки відповідачем поставлено під сумнів законність формування сум бюджетного відшкодування, за рахунок яких позивач  просив погасити податкові векселі, і згадане було предметом розгляду господарського суду, тому дана сума не могла прийматись до розрахунків з погашення податкових векселів.

Перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України приходить до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судами встановлено, що  у лютому 2006 року позивачем видано податкові векселі на суму податкового зобов’язання в розмірі 354385,72 грн..

            На дату поставки цих векселів позивач володів листом відповідача від 09.02.2006 р. № 1002/10/16 про підтвердження суми бюджетного відшкодування в розмірі 458550 грн.

            ТзОВ «Граніт» правомірно включив суму по податкових векселях до податкових зобов’язань за лютий 2006 року.

            Також позивач, керуючись п. 19 Постановою Кабінету Міністрів України № 1104 просив відповідача погасити податкові векселі за рахунок бюджетного відшкодування податку на додану вартість, задекларованого у декларації за лютий 2005 р..

Проте Іванківська МДПІ листом від 2119/10/15-210/53 від 22.03.2006 р. відхилила запропонований позивачем спосіб погашення векселів з огляду на те, що суми бюджетного відшкодування за лютий 2005 р. оспорюються в суді.

Із матеріалів справи вбачається, що спірна вимога позивача обумовлена п. 5 ст. 11 Закону України «Про податок на додану вартість», від 03.04.1997 р. № 168/97-ВР, згідно якої  платник  податку на додану вартість  може за власним бажанням надавати органам митного контролю  податковий вексель на суму податкового зобов’язання зі строком погашення на тридцятий календарний день з дня його  поставки  органу митного контролю. Платник податку може за самостійним рішенням  достроково погасити  вексель шляхом перерахунку коштів до бюджету або шляхом заліку сум бюджетного відшкодування, підтвердженого податковим органом.

Відповідно до абз. 7 п. 5 ст. 11 згаданого Закону  якщо платник податку на додану вартість на дату поставки податкового векселя органу митного контролю має підтверджену податковим органом  суму бюджетного відшкодування, яка дорівнює або більша ніж сума  зобов’язань по такому векселю, платник податку має право включити суму зобов’язань по податковому векселю до складу податкових зобов’язань за звітний період, в якому відбулась його поставка органу митного контролю. При цьому  податковий вексель вважається погашеним та платник податку має право на включення до складу  податкового кредиту суми зобов’язань по податковому векселю у наступному звітному періоді.

Оперуючи листом відповідача із даними про розмір бюджетного відшкодування, більшого від суми зобов’язань по податкових векселях за лютий 2006 року, позивач в цілому правомірно ініціював питання про їх погашення шляхом заліку бюджетного відшкодування з податку на додану вартість, підтвердженого органом податкової служби.

Позивач не позбавлений можливості реалізувати своє право на погашення податкових векселів за рахунок бюджетного відшкодування за лютий 2005 року.

Відповідач при цьому безпідставно відхилив згадану вимогу позивача, оскільки постановою Київського господарського суду від 28.02.2006 р., залишеною без змін ухвалою Київського міжобласного апеляційного господарського суду від 09.06.2006 р. у справі № 38/12-06 визнано нечинним податкове повідомлення рішення Іванківської МДПІ № 0000882320/32678461 від 05.12.2005 р., саме яким було зменшено позивачу заявлену до відшкодування з бюджету суму ПДВ за березень 2005 року в сумі 4000056грн., за рахунок якої позивач просив погасити податкові векселі.

Тому з урахуванням даної обставини, суди першої та апеляційної інстанцій дійшли вірного висновку про задоволення позовних вимог, оскільки такі ґрунтуються на нормах матеріального права,  якими мотивовані оскаржувані судові рішення.

Керуючись ст.ст. 160, 210 – 232 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Іванківської міжрайонної державної податкової інспекції Київської області  - залишити без задоволення.

Ухвалу Київського міжобласного апеляційного господарського суду від 18.05.2007 р. та постанову Господарського суду Київської області від 13.09.2006 р. по справі №  144/12-06  - залишити без змін.

Справу  №  144/12-06 повернути до суду першої інстанції.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути переглянута Верховним Судом України з підстав та в порядку, передбачених статтями 236-238 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий

ПідписГолубєва Г.К.Судді

ПідписБрайко А.І.

підписКарась О.В.

підписКостенко М.І.

підписФедоров М.О.

З оригіналом згідно

В. секретар                                                                                      В.Б. Ликова