Ухвала суду № 1296304, 04.10.2007, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

К-12141/06

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 жовтня 2007 року м. Київ

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:

Головуючого Бившевої Л.І.,

суддів: Брайка А.І., Костенка М.І., Маринчак Н.Є.,Усенко Є.А.,

при секретарі Ликовій В.Б.,

за участю:

представників позивача Столяра С.Є., Шеремета С.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Ковельської обєднаної державної податкової інспекції Волинської області

на постановуЛьвівського апеляційного господарського суду від 10 травня 2005 року

у справі № 05/39/13-2

за позовомКолківського державного лісогосподарського підприємства

доКовельської обєднаної державної податкової інспекції Волинської області

провизнання недійсним податкового повідомлення рішення, -

В С Т А Н О В И Л А :

У вересні 2004 року Колківське державне лісогосподарське підприємство звернулось до суду з позовом до Маневицької МДПІ Волинської області про визнання недійсним податкового повідомлення рішення№ 0000212301/0 від 19 березня 2004 року.

Рішенням господарського суду Волинської області від 09 лютого 2005 року позов задоволено повністю.

Визнано недійсним податкове повідомлення рішення Маневицької МДПІ від 19 березня 2004 року № 0000212301/0, яким Колківському держлісгоспу визначено суму податкового зобовязання за платежем плата за використання лісових ресурсів державного значення в сумі 27886, 29 грн., в тому числі 19697, 32 грн. основного платежу та 8188, 97 грн. штрафні (фінансові) санкції.

Стягнуто з Ковельської ОДПІ на користь Колківського державного лісогосподарського підприємства85, 00 грн. витрат по сплаті державного мита та 118, 00 грн. витрат на інформаційне технічне забезпечення судового процесу.

Постановою Львівського апеляційного господарського суду від 10 травня 2005 року рішення господарського суду Волинської області від 09 лютого 2005 року залишено без змін.

В касаційній скарзі Ковельська ОДПІ Волинської області, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, просить скасувати постанову Львівського апеляційного господарського суду від 10 травня 2005 року, прийняти нове рішення, яким в позові відмовити.

В письмовому запереченні на касаційну скаргу, наданому в судовому засіданні, позивач, посилаючись на те, що при винесенні судових рішень по справі судами першої та апеляційної інстанцій були правильно застосовані норми матеріального та процесуального права, повністю зясовано обставини, які мають значення для справи, просить залишити касаційну скаргу відповідача без задоволення, а постанову Львівського апеляційного господарського суду від 10 травня 2005 року без змін.

В судовому засіданні представники позивача заперечували проти касаційної скарги та просили залишити її без задоволення.

Представник відповідача в судове засідання не зявився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, що відповідно до ч. 4 ст. 221 Кодексу адміністративного судочинства не перешкоджає судовому розгляду справи.

Заслухавши доповідь судді - доповідача, пояснення присутніх у судовому засіданні представників позивача, перевіривши доводи касаційної скарги щодо дотримання правильності застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі, колегія суддів вважає, що касаційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено наступне.

Маневицька МДПІ провела планову комплексну документальну перевірку дотримання вимог податкового законодавства Колківського державного лісогосподарського підприємства за період з 01 липня 2002 року по 31 грудня 2003 року та по дотриманню вимог валютного законодавства за період з 01 вересня 2002 року по 19 березня 2004 року, за результатам якої було складено акт № 146/23-1/00991597 від 19 березня 2004 року.

В акті перевірки було встановлено, що в порушення підпункту 4.5, підпункту 5.7 Інструкції про механізм справляння збору за спеціальне використання лісових ресурсів та користування земельними ділянками, затвердженої наказом Державного комітету лісового господарства України, Міністерства фінансів України, Міністерства економіки України, Міністерства охорони навколишнього природного середовища та ядерної безпеки України, Державної податкової адміністрації України від 15 жовтня 1999 року № 91/241/129/236/565, позивач неправильно вираховував збір на заготовлену деревину для технологічних потреб як в 2002 році, так і в 2003 році. Зазначений збір безпідставно зменшувався на суму збору нарахованого на дровяну деревину відповідної породи при відпуску на пні, а також не вивірялась остаточна сума збору за результатами фактичної заготівлі згідно актів місць заготівлі деревини у звязку з чим за 2002 рік донараховано 10488, 93 грн. та за 2003 рік донараховано 9208, 40 грн.

19 березня 2004 року Маневицька МДПІ прийняла податкове повідомлення рішення № 0000212301/0, яким визначила Колківському державному лісогосподарському підприємству суму податкового зобовязання за платежем: плата за використання лісових ресурсів державного значення в сумі 27886, 29 грн., у тому числі 19697, 32 грн. основний платіж та 8188, 97 грн. - штрафні (фінансові) санкції.

Суди попередніх інстанцій, задовольняючи позовні вимоги, виходили з того, що аналіз положень п. 8 Порядку справляння збору за спеціальне використання лісових ресурсів та користування земельними ділянками лісового фонду, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 06 липня 1998 року № 1012, розділу VII Правил відпуску деревини на пні в лісах України, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 29 липня 1999 року № 1378, положень Такс на деревину лісових порід, що відпускається на пні, і на живицю, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 20 січня 1997 року № 44, п. 1.7, п. 5.1, п. 4.5, п. 5.7, п. 6.2 Інструкції про механізм справляння збору за спеціальне використання лісових ресурсів та користування земельними ділянками лісового фонду, затвердженої наказом Державного комітету лісового господарства України, Міністерства фінансів України, Міністерства економіки України, Міністерства охорони навколишнього природного середовища та ядерної безпеки України, Державної податкової адміністрації України від 15 жовтня 1999 року № 91/241/129/236/565, свідчить про те, що сума збору, що підлягає донарахуванню, визначається як різниця між таксовою вартістю відсортованої деревини дровяної для технологічних потреб та вартістю цієї ж дровяної деревини, як не придатної для промислового використання (дрова паливні), визначеної у спеціальному дозволі, а тому позивач правильно вираховував збір за заготовлену деревину для технологічних потреб.

Крім того, суди в своїх рішеннях посилались на те, що в порушення п. 1.7 Порядку оформлення результатів документальних перевірок щодо дотримання податкового та валютного законодавства субєктами підприємницької діяльності юридичними особами, їх філіями, відділеннями та іншими відокремленими підрозділами, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України від 16 вересня 2002 року № 429, в акті перевірки № 146/23-1/00991597 від 19 березня 2004 року відсутні посилання на первинні документи податкового та бухгалтерського обліку, за якими було виявлено порушення податкового законодавства, що призвело до заниження суми збору, а тому акт перевірки не може слугувати належною правовою підставою для прийняття оскаржуваного податкового повідомлення рішення.

Колегія суддів погоджується з рішеннями судів попередніх інстанцій з огляду на наступне.

Відповідно до ст. 77 Лісового кодексу України спеціальне використання лісових ресурсів є платним. Порядок справляння збору за спеціальне використання лісових ресурсів установлюється Кабінетом Міністрів України.

Згідно з положеннями п. 7 Порядку справляння збору за спеціальне використання лісових ресурсів та користування земельними ділянками лісового фонду, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 06 липня 1998 року № 1012, порядок справляння збору за спеціальне використання лісових ресурсів та користування земельними ділянками лісового фонду визначається Інструкцією про механізм справляння збору за спеціальне використання лісових ресурсів та користування земельними ділянками лісового фонду.

Відповідно до п. 1.7 Інструкції про механізм справляння збору за спеціальне використання лісових ресурсів та користування земельними ділянками лісового фонду, затвердженої наказом Державного комітету лісового господарства України, Міністерства фінансів України, Міністерства економіки України, Міністерства охорони навколишнього природного середовища та ядерної безпеки України, Державної податкової адміністрації України від 15 жовтня 1999 року № 91/241/129/236/565, спеціальне використання лісових ресурсів та користування земельними ділянками лісового фонду здійснюються на наданій земельній ділянці лісового фонду субєкту господарювання за спеціальним дозволом - лісорубним квитком (ордером) або лісовим квитком (далі - дозвіл).

Лісорубний квиток видається на рубки головного користування, рубки, повязані з веденням лісового господарства, інші рубки та заготівлю живиці. У ньому зазначаються обсяги (кількість) дозволеної для заготівлі деревини і живиці, її таксова вартість, строки заготівлі та вивезення.

Пунктом 3.1 Інструкції про механізм справляння збору за спеціальне використання лісових ресурсів та користування земельними ділянками лісового фонду, затвердженої наказом Державного комітету лісового господарства України, Міністерства фінансів України, Міністерства економіки України, Міністерства охорони навколишнього природного середовища та ядерної безпеки України, Державної податкової адміністрації України від 15 жовтня 1999 року № 91/241/129/236/565, передбачено, що обєктом обчислення збору за спеціальне використання лісових ресурсів та користування земельними ділянками лісового фонду є деревина, що відпускається на пні, живиця, другорядні лісові матеріали, продукти побічного користування та окремі земельні ділянки лісового фонду.

Відповідно до п. 4.5 вищезазначеної Інструкції до дровяної деревини належать сортименти, які можна використовувати для технологічних потреб, а також не придатні для промислової переробки (дрова паливні).

На дровяну деревину для технологічних потреб установлюється плата в розмірі 25 відсотків такси на ділову дрібну деревину відповідної лісової породи.

Сума збору за спеціальне використання лісових ресурсів та користування земельними ділянками лісового фонду обчислюється постійними лісокористувачами і проставляється у лісорубних квитках (ордерах) та лісових квитках (п. 5.1 Інструкції про механізм справляння збору за спеціальне використання лісових ресурсів та користування земельними ділянками лісового фонду, затвердженої наказом Державного комітету лісового господарства України, Міністерства фінансів України, Міністерства економіки України, Міністерства охорони навколишнього природного середовища та ядерної безпеки України, Державної податкової адміністрації України від 15 жовтня 1999 року № 91/241/129/236/565).

При цьому відповідно до п. 5.7 Інструкції про механізм справляння збору за спеціальне використання лісових ресурсів та користування земельними ділянками лісового фонду, затвердженої наказом Державного комітету лісового господарства України, Міністерства фінансів України, Міністерства економіки України, Міністерства охорони навколишнього природного середовища та ядерної безпеки України, Державної податкової адміністрації України від 15 жовтня 1999 року № 91/241/129/236/565, за дровяну деревину для технологічних потреб остаточна сума збору обчислюється за результатами фактичної заготівлі згідно з актами огляду місць заготівлі деревини, інших продуктів лісу та використання корисних властивостей лісу в розмірі, передбаченому пунктом 4.5 цієї Інструкції.

Згідно з положеннями п. 6.2 вищезгаданої Інструкції збір за спеціальне використання лісових ресурсів та користування земельними ділянками лісового фонду сплачується лісокористувачами щокварталу рівними частинами від суми, що зазначена в дозволі, протягом 10 календарних днів, наступних за останнім днем граничного строку подання розрахунку збору (тобто протягом 50 календарних днів, наступних за останнім календарним днем звітного (податкового) кварталу).

Таким чином, суди попередніх інстанцій дійшли обґрунтованого висновку про безпідставність висновків акту перевірки про порушення позивачем підпункту 4.5, підпункту 5.7 Інструкції про механізм справляння збору за спеціальне використання лісових ресурсів та користування земельними ділянками, затвердженої наказом Державного комітету лісового господарства України, Міністерства фінансів України, Міністерства економіки України, Міністерства охорони навколишнього природного середовища та ядерної безпеки України, Державної податкової адміністрації України від 15 жовтня 1999 року № 91/241/129/236/565, з посиланням на те, що обєктом обчислення збору за спеціальне використання лісових ресурсів та користування земельними ділянками лісового фонду відповідно до положень Інструкції про механізм справляння збору за спеціальне використання лісових ресурсів та користування земельними ділянками лісового фонду, затвердженої наказом Державного комітету лісового господарства України, Міністерства фінансів України, Міністерства економіки України, Міністерства охорони навколишнього природного середовища та ядерної безпеки України, Державної податкової адміністрації України від 15 жовтня 1999 року № 91/241/129/236/565, є дровяна деревина для технологічних потреб без врахування деревини для промислової переробки (дрова паливні) з урахуванням того, що сума збору обчислюється саме за результатами фактичної заготівлі згідно з актами огляду місць деревини, інших продуктів лісу та використання корисних властивостей лісів, де відповідно до Додатку № 1 Правил відпуску деревини на пні в лісах України, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 29 липня 1999 року № 1378, зазначається лише фактично заготовлена дровяна деревина для технологічних потреб.

Крім того, обґрунтованими також визнаються висновки судів попередніх інстанцій про те, що в порушення вимог п. 1.7 Порядку оформлення результатів документальних перевірок щодо дотримання податкового та валютного законодавства субєктами підприємницької діяльності юридичними особами, їх філіями, відокремленими підрозділами та іншими відокремленими підрозділами, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України від 16 вересня 2002 року № 429, акт перевірки № 146/23-1/00991597 від 19 березня 2004 року, на підставі якого було прийнято спірне податкове повідомлення рішення, не містить посилань на первинні або інші документи, які зафіксовані в бухгалтерському та податковому обліку, що підтверджують наявність фактів порушення податкового законодавства.

Отже, колегія суддів погоджується з висновками судів попередніх інстанцій про безпідставність висновків акту перевірки, і, як наслідок, неправомірність спірного податкового повідомлення рішення.

Відповідно до ч. 1 ст. 224 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Враховуючи вищевикладене, касаційна скарга Ковельської ОДПІ Волинської області підлягає залишенню без задоволення, а постанова Львівського апеляційного господарського суду від 10 травня 2005 року підлягає залишенню без змін.

Керуючись ст. ст. 160, 167, 220, 221, 223, ч. 1 ст. 224, ст. ст. 230, 231, ч. 5 ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія

У Х В А Л И Л А :

Касаційну скаргу Ковельської обєднаної державної податкової інспекції Волинської області залишити без задоволення, а постанову Львівського апеляційного господарського суду від 10 травня 2005 року без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена до Верховного Суду України за винятковими обставинами протягом одного місяця з дня відкриття таких обставин.

Головуючий: ________ Л.І. Бившева

Судді: ________ А.І. Брайко

________ М.І. Костенко

________ Н.Є. Маринчак

________ Є.А. Усенко