Рішення № 129598585, 25.07.2025, Дніпровський районний суд Дніпропетровської області (до 25.04.2025 - Дніпропетровський районний суд Дніпропетровської області)

Єдиний унікальний номер175/15098/24

провадження 2/175/2399/24

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 липня 2025 року Дніпровський районний суд

Дніпропетровської області

у складі: головуючого

судді Васюченко О.Г.

з секретарем Кульпіна Л.Г.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Дніпровського районного суду Дніпропетровської області у селищі Слобожанське цивільну справу за позовом Слобожанської селищної ради Дніпровського району Дніпропетровської області до ОСОБА_1 про визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням,

ВСТАНОВИВ:

Позивач Слобожанська селищна рада Дніпровського району Дніпропетровської області звернувся до суду з вищевказаним позовом, в якому просить суд визнати ОСОБА_1 , таким, що втратив право користування житловим приміщенням, а саме квартири, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 .

В обґрунтування вимог позивач зазначив, що Слобожанська селищна рада Дніпровського району Дніпропетровської області є власником нерухомого майна, а саме - двоповерхової будівлі гуртожитку, що розташована за адресою: АДРЕСА_2 (далі - будівля гуртожитку). Право власності підтверджується Інформацією з Державного реєстр речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державно реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1446439912214, дата державної реєстрації 18.12.2017 року (додається).

Балансоутримувачем будівлі гуртожитку є Комунальне підприємство «Керуюча компанія «Господар» Слобожанської селищної ради».

Відповідно до Витягу про зареєстрованих у житловому приміщенні/будинку осіб №992 від 09.05.2024 року за адресою: АДРЕСА_1 зареєстровано місце проживання Відповідача - ОСОБА_1 . Також дана інформація підтверджується витягом з реєстру територіальної громади №2024/013607336 від 11.11.2024 року (витяг додається).

Згідно з актами обстеження комісії, утвореної розпорядженням селищного голови від 26.11.2020 року № 447-р, від 02.12.2020 року, 19.01.2021 року, 22.02.2021 року, 25.03.2021 року, 20.05.2021 року, 05.04.2022 року в ході обстеження будівлі гуртожитку по АДРЕСА_2 було встановлено, що двоповерхова будівля перебуває у незадовільному стані - відсутні двері та більшість вікон, стіни та стеля облуплені, підлога захаращена сміттям. Слідів проживання мешканців не виявлено.

Розпорядженням Слобожанського селищного голови від 08.02.2024 року № 57р/п оновлено склад комісії з обстеження будівлі гуртожитку по АДРЕСА_2 .

Згідно з Актом обстеження будівлі гуртожитку, що розташована за адресою АДРЕСА_2 , від 09.02.2024 року комісією встановлено, що будівля гуртожитку перебуває у непридатному для проживання стані - відсутні двері та вікна, підлога захаращена сміттям, в деяких кімнатах взагалі відсутня. Будь-яких предметів (меблів, особистих речей тощо), що свідчили б про проживання в будівлі гуртожитку мешканців, не виявлено, а особи, які мають зареєстроване місце проживання за даною адресою, фактично там не проживають.

Відповідно до листа Комунального підприємства «Керуюча компанія «Господар" Слобожанської селищної ради № 114 від 15.08.2024 року у даній будівлі не були підключені комунікації, а саме водопостачання, водовідведення та газопровід, та з 2004 року було відключено дану будівлю від електропостачання.

Такі обставини також свідчать що двоповерхова будівля гуртожитку більше 20 років не експлуатувалась, в тому числі квартира АДРЕСА_3 , у якій зареєстрований Відповідач.

Позивач зазначає, що з урахуванням викладеного, можна дійти висновку, що Відповідач, який зареєстрований у квартирі АДРЕСА_4 з 08 вересня 2014 року фактично в даній квартирі не проживав, адже вона є не придатною для проживання, відсутні будь-які комунікації - світло, водопостачання та водовідведення, газо- та теплозабезпечення.

Також, позивач зазначає, що ним було направлено лист до Архівного відділу Дніпровської районної державної адміністрації № 03-06/02/2344 від 14.08.2024 року з проханням надати відомості про передачу будівлі гуртожитку, розташованої за адресою - с. Степове, Дніпропетровський район, Дніпропетровська область із власності Радгоспу «Кіровський», с-ще Степове Дніпропетровского району, Дніпропетровської області, код ЄДРПОУ 00847788 до комунальної власності Степової сільської ради Дніпровського району Дніпропетровської області. Також просили надати відомості (рішення, розпорядження, протоколи, накази) про виділення житла у будівлі гуртожитку за адресою АДРЕСА_2 , яке належало Радгоспу «Кіровський», с-ще Степове Дніпропетровского району, Дніпропетровської області, код ЄДРПОУ 00847788.

Листом № 819/04-24-24 від 02.09.2024 року Архівним відділом було надано відповідь, що без надання необхідних пошукових даних, а саме дат та номерів рішень - пошук інформації архівом Законом не передбачений.

Враховуючи зазначену відповідь архівного відділу, Слобожанській селищній раді не вдалось встановити рік та підставу отримання у користування квартири АДРЕСА_4 гр. ОСОБА_1 ..

Таким чином, факт безперервної відсутності Відповідача понад встановлені чинних законодавством строки в кв. АДРЕСА_3 , факт обрання Відповідачем іншого постійного місця проживання, факт відсутності у Відповідача інтересу до вказаного жилого приміщення підтверджується актами обстеження будівлі гуртожитку, відсутністю умов для проживання у кімнаті, відсутність меблів та речей особистого вжитку Відповідача.

Позивачем було складено лист № 03-10/11/3235 від 08.10.2024 року до ОСОБА_1 з проханням самостійно здійснити зняття з реєстрації місця проживання за адресою - АДРЕСА_1 (копія листа додається).

Даний лист було направлено Старості Степнянського старостинського округу Болбас Ніні Іванівні для вручення його Відповідачу особисто, адже направляти кореспонденцію на місце реєстрації Відповідача, у покинуту, без ознак проживання будівлю, неможливо.

Проте, старостою ОСОБА_2 повідомлено, що у с. Степове ОСОБА_1 фактично не проживає, його теперішнє місце перебування невідоме, тому вручити даний лист Відповідачу не є можливим, що й стало причиною звернення до суду.

Представник позивача надав до канцелярії суду заяву про розгляд справи без участі представника позивача - Слобожанської селищної ради Дніпровського району Дніпропетровської області, позовні вимоги підтримав у повному обсязі.

Відповідач до суду не з`явився, про час та дату повідомлявся належним чином, про причини своєї неявки не повідомив, відповідних заяв чи клопотань не надав.

Суд, розглянувши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення справи по суті, приходить до наступного висновку.

У відповідності до частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до частини першої статті 2 Цивільного процесуального кодексу України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Згідно із частиною першою статті 5 ЦПК України здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

Відповідно до частини першої статті 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Згідно із частиною першою статті 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Відповідно до статті 47 Конституції України кожен має право на житло. Ніхто не може бути примусово позбавлений житла інакше як на підставі закону за рішенням суду.

Судом встановлено, що згідно Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державно реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1446439912214, дата державної реєстрації 18.12.2017 року: Територіальна громада селища Слобожанське в особі Слобожанської селищної ради Дніпровського району Дніпропетровської області (код ЄДРПОУ: 04525024) є власником нерухомого майна, а саме - двоповерхової будівлі гуртожитку, що розташована за адресою: АДРЕСА_2 (далі - будівля гуртожитку).

Відповідно до Витягу про зареєстрованих у житловому приміщенні/будинку осіб №992 від 09.05.2024 року за адресою: АДРЕСА_1 зареєстровано місце проживання Відповідача - ОСОБА_1 .. Також дана інформація підтверджується витягом з реєстру територіальної громади №2024/013607336 від 11.11.2024 року.

Як вбачаєтьсяз матеріалівсправи балансоутримувачем будівлі гуртожитку є Комунальне підприємство «Керуюча компанія «Господар» Слобожанської селищної ради».

Згідно з актами обстеження комісії, утвореної розпорядженням селищного голови від 26.11.2020 року № 447-р, від 02.12.2020 року, 19.01.2021 року, 22.02.2021 року, 25.03.2021 року, 20.05.2021 року, 05.04.2022 року в ході обстеження будівлі гуртожитку по АДРЕСА_2 було встановлено, що двоповерхова будівля перебуває у незадовільному стані - відсутні двері та більшість вікон, стіни та стеля облуплені, підлога захаращена сміттям. Слідів проживання мешканців не виявлено.

Розпорядженням Слобожанського селищного голови від 08.02.2024 року № 57р/п оновлено склад комісії з обстеження будівлі гуртожитку по АДРЕСА_2 .

Згідно з Актом обстеження будівлі гуртожитку, що розташована за адресою АДРЕСА_2 , від 09.02.2024 року комісією встановлено, що будівля гуртожитку перебуває у непридатному для проживання стані - відсутні двері та вікна, підлога захаращена сміттям, в деяких кімнатах взагалі відсутня. Будь-яких предметів (меблів, особистих речей тощо), що свідчили б про проживання в будівлі гуртожитку мешканців, не виявлено, а особи, які мають зареєстроване місце проживання за даною адресою, фактично там не проживають.

У подальшому позивачем було направлено лист до Архівного відділу Дніпровської районної державної адміністрації № 03-06/02/2344 від 14.08.2024 року з проханням надати відомості про передачу будівлі гуртожитку, розташованої за адресою - с. Степове, Дніпропетровський район, Дніпропетровська область із власності Радгоспу «Кіровський», с-ще Степове Дніпропетровского району, Дніпропетровської області, код ЄДРПОУ 00847788 до комунальної власності Степової сільської ради Дніпровського району Дніпропетровської області. Також просили надати відомості (рішення, розпорядження, протоколи, накази) про виділення житла у будівлі гуртожитку за адресою АДРЕСА_2 , яке належало Радгоспу «Кіровський», с-ще Степове Дніпропетровского району, Дніпропетровської області, код ЄДРПОУ 00847788.

Листом № 819/04-24-24 від 02.09.2024 року Архівним відділом було надано відповідь, що без надання необхідних пошукових даних, а саме дат та номерів рішень - пошук інформації архівом Законом не передбачений.

Враховуючи зазначену відповідь архівного відділу, Слобожанській селищній раді не вдалось встановити рік та підставу отримання у користування квартири АДРЕСА_4 гр. ОСОБА_1 ..

Так, відповідно до статті 41 Конституції України кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю. Право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.

У статті 47 Конституції України закріплено, що кожен має право на житло. Держава створює умови, за яких кожний громадянин матиме змогу побудувати житло, придбати його у власність або взяти в оренду. Громадянам, які потребують соціального захисту, житло надається державою та органами місцевого самоврядування безоплатно або за доступну для них плату відповідно до закону. Ніхто не може бути примусово позбавлений житла інакше як на підставі закону за рішенням суду.

Згідно зі статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Суду як джерело права.

Відповідно до статті 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на повагу до свого приватного і сімейного життя, до свого житла і кореспонденції. Органи державної влади не можуть втручатись у здійснення цього права, за винятком випадків, коли втручання здійснюється згідно із законом і є необхідним у демократичному суспільстві в інтересах національної та громадської безпеки чи економічного добробуту країни, для запобігання заворушенням чи злочинам, для захисту здоров`я чи моралі або для захисту прав і свобод інших осіб.

Гарантоване кожній особі право на повагу до її житла охоплює насамперед право займати житло, не бути виселеною чи позбавленою свого житла.

У рішенні Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) у справі «KRYVITSKA AND KRYVITSKYY v. UKRAINE» викладені загальні принципи тлумачення статті 8 Конвенції щодо права на повагу до свого житла. ЄСПЛ констатував, що згідно з Конвенцією поняття «житло» не обмежується приміщенням, яке законно займане або створено. Чи є конкретне місце проживання «житлом», яке підлягає захисту на підставі пункту 1 статті 8 Конвенції, залежить від фактичних обставин, а саме - від наявності достатніх та триваючих зв`язків із конкретним місцем. Також, ЄСПЛ визначив, що втручання у право заявника на повагу до його житла має бути не лише законним, але й «необхідним у демократичному суспільстві». Інакше кажучи, воно має відповідати «нагальній суспільній необхідності», зокрема бути співрозмірним із переслідуваною законною метою. Концепція «житла» має першочергове значення для особистості людини, самовизначення, фізичної та моральної цілісності, підтримки взаємовідносин з іншими, усталеного та безпечного місця в суспільстві.

При цьому, статтею 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод закріплено, що кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

Згідно з усталеною практикою ЄСПЛ втручання держави в право власності на житло повинне відповідати критеріям правомірного втручання в право особи на мирне володіння майном у розумінні Конвенції.

Зокрема, відповідно до рішення ЄСПЛ від 23 вересня 1982 року у справі «Спорронґ і Льоннрот проти Швеції» будь-яке втручання у права особи передбачає необхідність сукупності таких умов: втручання повинне здійснюватися «згідно із законом», воно повинне мати «легітимну мету» та бути «необхідним у демократичному суспільстві». Якраз «необхідність у демократичному суспільстві» і містить у собі конкуруючий приватний інтерес; зумовлюється причинами, що виправдовують втручання, які у свою чергу мають бути «відповідними і достатніми»; для такого втручання має бути «нагальна суспільна потреба», а втручання - пропорційним законній меті.

Крім того, у своїй діяльності ЄСПЛ керується принципом пропорційності, тобто дотримання «справедливого балансу» між потребами загальної суспільної ваги та потребами збереження фундаментальних прав особи, враховуючи те, що заінтересована особа не повинна нести непропорційний та надмірний тягар. Конкретному приватному інтересу повинен протиставлятися інший інтерес, який може бути не лише публічним (суспільним, державним), але й іншим приватним інтересом, тобто повинен існувати спір між двома юридично рівними суб`єктами, кожен з яких має свій приватний інтерес, перебуваючи в цивільно-правовому полі.

Втручання у право мирного володіння майном, навіть якщо воно здійснюється згідно із законом і з легітимною метою, буде розглядатися як порушення статті 1 Першого протоколу до Конвенції, якщо не буде встановлений справедливий баланс між інтересами суспільства, пов`язаними з цим втручанням, й інтересами особи, яка зазнає такого втручання. Отже, має існувати розумне співвідношення (пропорційність) між метою, досягнення якої передбачається, та засобами, які використовуються для її досягнення. Справедливий баланс не буде дотриманий, якщо особа внаслідок втручання в її право власності понесе індивідуальний і надмірний тягар, зокрема, якщо їй не буде надана обґрунтована компенсація чи інший вид належного відшкодування у зв`язку з позбавленням права на майно (рішення ЄСПЛ у справах «Рисовський проти України» від 20 жовтня 2011 року (заява № 29979/04), «Кривенький проти України» від 16 лютого 2017 року (заява № 43768/07)).

Підсумовуючи висновки про принципи застосування статті 8 Конвенції та статті 1 Першого протоколу до Конвенції, викладені у рішеннях ЄСПЛ, виселення особи з житла без надання іншого житлового приміщення/втрата особи права на користування житлом можливе за умов, що таке втручання у право особи на повагу до приватного життя та права на житло, передбачене законом, переслідує легітимну мету, визначену пунктом 2 статті 8 Конвенції, та є необхідним у демократичному суспільстві.

Навіть, якщо законне право на зайняття житлового приміщення припинене, особа вправі сподіватися, що її виселення/позбавлення права користуватися житлом буде оцінене на предмет пропорційності у контексті відповідних принципів статті 8 Конвенції.

Виходячи з положеньст.71 ЖК України та роз`яснень, даних у п.10 постанови №2 Пленуму Верховного Суду України від 12 квітня 1985 року „ Про деякі питання, що виникли в практиці застосування судами Житлового кодексу України з наступними змінами, право користування жилим приміщенням при тимчасовій відсутності наймача або членів його сім`ї зберігається протягом шести місяців, в разі відсутності цих осіб понад встановлені строки без поважних причин.

Стаття 71 ЖК УРСР встановлює загальні правила збереження жилого приміщення за тимчасово відсутніми громадянами. За змістом цієї статті при тимчасовій відсутності наймача або членів його сім`ї за ними зберігається жиле приміщення протягом шести місяців. Якщо наймач або члени його сім`ї були відсутні з поважних причин понад шість місяців, цей строк за заявою відсутнього може бути продовжено наймодавцем, а в разі спору - судом.

Отже, збереження жилого приміщення за тимчасово відсутнім наймачем або членом його сім`ї є одним із способів захисту житлових прав фізичних осіб.

Як роз`яснено у пунктах 10, 11 постанови Пленуму Верховного Суду України від 12 квітня 1985 року № 2 «Про деякі питання, що виникли в практиці застосування судами Житлового кодексу України» у справах про визнання наймача або члена його сім`ї таким, що втратив право користування жилим приміщенням (стаття 71 ЖК Української РСР), необхідно з`ясовувати причини відсутності відповідача понад встановлені строки. Наймачеві або членові його сім`ї, який був відсутнім понад встановлений законом строк без поважних причин, суд вправі з цих мотивів відмовити в позові про захист порушеного права (вселення, обмін, поділ жилого приміщення тощо). Наймач або член його сім`ї, який вибув на інше постійне місце проживання, втрачає право користування жилим приміщенням з дня вибуття, незалежно від пред`явлення позову про це. На ствердження вибуття суд може брати до уваги будь-які фактичні дані, які свідчать про обрання стороною іншого постійного місця проживання (повідомлення про це в листах, розписка, переадресовка кореспонденції, утворення сім`ї в іншому місці, перевезення майна в інше жиле приміщення, виїзд в інший населений пункт, укладення трудового договору на невизначений строк тощо).

У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 16 червня 2021 року в справі № 289/2299/18 (провадження № 61-17608св20) зазначено, що: «системне тлумачення статей 71, 72 ЖК дає підстави для висновку, що особа може бути визнана такою, яка втратила право користування жилим приміщенням за двох умов: не проживання особи в жилому приміщенні більше шести місяців та відсутність поважних причин. Саме на позивача процесуальний закон покладає обов`язок довести факт відсутності відповідача понад встановлені статтею 71 ЖК строки у жилому приміщенні без поважних причин. Початок відліку часу відсутності визначається від дня, коли особа залишила приміщення. Повернення особи до жилого приміщення, яке вона займала, перериває строк тимчасової відсутності. При тимчасовій відсутності за особою продовжує зберігатись намір ставитися до жилого приміщення як до свого постійного місця проживання, тому при розгляді позову про визнання особи такою, що втратила право на жилу площу, суд повинен ретельно дослідити обставини, які мають значення для встановлення причин довготривалої відсутності».

Відповідно до статті 72 ЖК УРСР визнання особи такою, що втратила право користування жилим приміщенням внаслідок відсутності цієї особи понад встановлені строки, провадиться в судовому порядку.

Аналіз статей 71, 72 ЖК УРСР дає підстави для висновку, що особа може бути визнана такою, що втратила право користування жилим приміщеннями за двох умов: непроживання особи в жилому приміщенні більше шести місяців та відсутність поважних причин.

Вичерпного переліку таких поважних причин житлове законодавство не встановлює, у зв`язку з чим поважність причин відсутності особи за місцем проживання визначається судом у кожному конкретному випадку з урахуванням обставин справи.

Європейський суд з прав людини вказував, що втрата житла є найбільш крайньою формою втручання у право на повагу до житла (KRYVITSKA AND KRYVITSKYY v. UKRAINE, № 30856/03, § 41, від 02 грудня 2010 року).

Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 27 серпня 2021 року у справі № 521/5887/17 (провадження № 61-7894св20) зазначено, що «частиною четвертою статті 9 ЖК Української РСР передбачено, що ніхто не може бути виселений із займаного приміщення або обмежений у праві користування ним інакше як на підставах і в порядку, передбаченому законодавством. Відповідно до частини першої статті 71 ЖК Української РСР при тимчасовій відсутності наймача або членів його сім`ї за ними зберігається жиле приміщення протягом шести місяців. У частині третій статті 71 ЖК Української РСР наведено випадки, у яких жиле приміщення зберігається за тимчасово відсутнім наймачем або членами його сім`ї понад шість місяців. Аналіз норм статей 71, 72 ЖК Української РСР дає підстави для висновку, що особа може бути визнана такою, що втратила право користування житловим приміщенням за одночасної наявності двох умов: непроживання особи в житловому приміщенні більше шести місяців та відсутність поважних причин на це. Підставою для визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням, може слугувати лише свідома поведінка такої особи, яка свідчить про втрату нею інтересу до такого житлового приміщення. Вичерпного переліку поважних причин непроживання в житловому приміщенні законодавством не встановлено, у зв`язку з чим зазначене питання суд вирішує в кожному конкретному випадку, з урахуванням конкретних обставин справи і правил ЦПК України щодо оцінки доказів. Згідно зі статтею 72 ЖК Української РСР визнання особи такою, що втратила право користування жилим приміщенням внаслідок відсутності цієї особи понад встановлені строки, провадиться в судовому порядку. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених ЦПК України, при цьому саме на позивача процесуальний закон покладає обов`язок довести факт відсутності відповідача понад встановлені статтею 71 ЖК Української РСР строки у жилому приміщенні без поважних причин».

Як встановлено судом, у вищевказаній будівлі не були підключені комунікації, а саме водопостачання, водовідведення та газопровід, та з 2004 року було відключено дану будівлю від електропостачання, що підтверджується листом Комунального підприємства «Керуюча компанія «Господар" Слобожанської селищної ради № 114 від 15.08.2024 року. Такі обставини також свідчать що двоповерхова будівля гуртожитку більше 20 років не експлуатувалась, в тому числі квартира АДРЕСА_3 , у якій зареєстрований Відповідач.

Також, було встановлено, що позивачем було складено лист № 03-10/11/3235 від 08.10.2024 року до ОСОБА_1 з проханням самостійно здійснити зняття з реєстрації місця проживання за адресою - АДРЕСА_1 (копія листа додається). Даний лист було направлено Старості Степнянського старостинського округу Болбас Ніні Іванівні для вручення його Відповідачу особисто, адже направляти кореспонденцію на місце реєстрації Відповідача, у покинуту, без ознак проживання будівлю, неможливо, проте, старостою ОСОБА_2 повідомлено, що у с. Степове ОСОБА_1 фактично не проживає, його теперішнє місце перебування невідоме

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів) (частини перша-третя статті 89 ЦПК України).

За таких обставин, суд приходить до висновку, що Відповідач, який зареєстрований у квартирі АДРЕСА_4 з 08 вересня 2014 року фактично в даній квартирі не проживав більше шести місяців, адже вона є не придатною для проживання, відсутні будь-які комунікації - світло, водопостачання та водовідведення, газо- та теплозабезпечення, а тому враховуючи встановлені судом обставини справи на підставі наданих доказів, суд приходить до висновку, що позовні вимоги Слобожанської селищної ради Дніпровського району Дніпропетровської області до ОСОБА_1 про визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням, підлягають задоволенню.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст.10,13,14,60,88,208,209,212,215,218,226 ЦПК України,ст. 72 ЖК Української РСР, суд, -

ВИРІШИВ:

Позовну заяву Слобожанської селищної ради Дніпровського району Дніпропетровської області до ОСОБА_1 про визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням - задовольнити.

Визнати ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , таким, що втратив право користування житловим приміщенням, а саме квартири, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 .

Рішення може бути оскаржено в Дніпровський апеляційний суд протягом 30 днів з дня проголошення рішення в порядку, передбаченому ч. 1 ст. 354 ЦПК України з урахуванням положень п. 3 Розділу XII ПРИКІНЦЕВИХ ПОЛОЖЕНЬ ЦПК України.

Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом тридцяти днів з дня отримання копії цього рішення в порядку, передбаченому ч. 1 ст. 354 ЦПК України з урахуванням положень п. 3 Розділу XII ПРИКІНЦЕВИХ ПОЛОЖЕНЬ ЦПК України..

Суддя О.Г. Васюченко