Постанова № 12956940, 15.12.2010, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

01025, м.Київ, пров. Рильський, 8т. (044) 278-46-14

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15.12.2010 № 12/1445

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого:Лосєва А.М.

суддів:

при секретарі:

За участю представників:

від позивача -

від відповідача -

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Державна екологічна інспекція в Черкаській області

на рішення Господарського суду м.Києва від 06.10.2010

у справі № 12/1445 ( .....)

за позовом Державна екологічна інспекція в Черкаській області

до СПД Фізична особа - підприємець ОСОБА_1

третя особа позивача

третя особа відповідача

про стягнення 11 116,96 грн.

ВСТАНОВИВ:

Державна екологічна інспекція в Черкаській області (далі - позивач) звернулася до суду з позовом про стягнення з Суб'єкта підприємницької діяльності - фізичної особи ОСОБА_1 (далі - відповідач) відшкодування шкоди в сумі 11116 грн. 96 коп., обґрунтовуючи свої вимоги тим, що перевіркою додержання вимог Земельного кодексу України, встановлено факт використання відповідачем земельної ділянки не за цільовим призначенням.

Відповідач відзиву на позов не надав, у зв'язку з чим Господарський суд міста Києва розглядав справу за наявними в ній матеріалами відповідно до ст. 75 Господарського процесуального кодексу.

Рішенням Господарського суду Черкаської області від 06.10.2010 р. у справі №12/1445 в позові було відмовлено повністю.

Не погоджуючись із вказаним Рішенням суду, позивач звернувся до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просив Рішення Господарського суду Черкаської області від 06.10.2010 р. у справі №12/1445 скасувати та прийняти нове рішення про задоволення позову.

Вимоги та доводи апеляційної скарги мотивовані тим, що судом першої інстанції було неповно з'ясовано обставини, які мають значення для справи, а також невірно застосовано норми матеріального права.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 12.11.2010р. апеляційну скаргу позивача було прийнято до провадження та призначено до розгляду в судовому засіданні на 01.12.2010р.

30.11.2010р. через Відділ документального забезпечення Київського апеляційного господарського суду від відповідача надійшла телеграма, в якій було викладено клопотання про відкладення розгляду справи на іншу дату у зв'язку з неможливістю забезпечити явку повноважного представника в судове засідання.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 01.12.2010р., на підставі ст. 77 Господарського процесуального кодексу України, розгляд справи було відкладено на 15.12.2010р.

В судове засідання 15.12.2010р. представник позивача не зявився, будь-яких заяв або клопотань до суду не надходило.

В судовому засіданні 15.12.2010р. представник прокуратури просив суд скаргу задовольнити, Рішення Господарського суду Черкаської області від 06.10.2010 р. у справі №12/1445 скасувати та прийняти нове рішення, яким позов задовольнити повністю.

Представник відповідача судовому засіданні 15.12.2010р. заперечував проти апеляційної скарги позивача, просив суд в задоволенні апеляційної скарги відмовити з мотивів відсутності вини відповідача у вчиненні спірного правопорушення, відсутності самого факту заподіяння ним шкоди природному середовищу, незаконності здійсненої позивачем перевірки та залишити оскаржуване Рішення місцевого господарського суду без змін як таке, що прийнято з повним, всебічним та об'єктивним з'ясуванням обставин, які мають значення для справи, а також з дотриманням норм матеріального і процесуального права.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, колегія встановила наступне.

Як встановлено Господарським судом Черкаської області та підтверджено матеріалами справи, актом перевірки від 31.03.2010 року встановлено, що працівником позивача ОСОБА_2, в присутності представника відповідача (за довіреністю від 07.10.2008) ОСОБА_3 проведена перевірка дотримання вимог земельного законодавства ОСОБА_1.

Перевіркою встановлено, що на підставі державного акту на право власності на земельну ділянку Серія НЗ № 195225 від 12.11.2008 року відповідачу передана у власність земельна ділянка для ведення особистого селянського господарства, площею 0,6968 га. Зазначену земельну ділянку, розташовану в с. Мельники Хутір Буда, Чигиринського району, відповідач використовує не за цільовим призначенням, а саме в комерційних цілях, розміщуючи на ній корчму «Дикий Хутір», альтанки, що є порушенням ст. 96 Земельного Кодексу України.

За розрахунком позивача, проведеному у відповідності з Методикою визначення розміру шкоди, заподіяної внаслідок самовільного зайняття земельних ділянок, використання земельних ділянок не за цільовим призначенням, зняття ґрунтового покриву (родючого шару ґрунту) без спеціального дозволу, затвердженою Постановою КМ України від 25.07.2007 року № 963, розмір шкоди, заподіяної відповідачем складає 11116 грн. 96 коп.

На підставі рішення Мельниківської сільської ради від 24.07.2008 року № 22-10, згідно з державним актом на право власності на земельну ділянку Серія НЗ № 195225 від 12.11.2008 року, відповідач прийняв у власність земельну ділянку, цільовим призначенням якої є ведення особистого селянського господарства, яка знаходиться за адресою вул. Партизанська, 12, с. Буда, Чигиринський район. Земельна ділянка передана відповідачу без права використання її в комерційних цілях, площею 0,6968 га.

Постановою позивача від 14.04.2010 року № 002056 відповідача - суб'єкта підприємницької діяльності-фізичну особу ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні правопорушення, відповідальність за яке передбачена ст.ст. 91,211 Земельного Кодексу України, а саме - в використанні земельної ділянки не за цільовим призначенням і на підставі ст. 53 Кодексу України про адміністративні правопорушення притягнено до адміністративної відповідальності у виді штрафу.

Місцевий господарський суд відмовив в позові, наголошуючи, зокрема, на тому, що перевірка відповідача щодо дотримання ним вимог земельного законодавства при здійсненні господарської діяльності, а саме - цільового використання земельної ділянки, звернення до суду з позовом про стягнення з відповідача збитків, заподіяних державів внаслідок використання земельної ділянки не за цільовим призначенням, за позивачем здійснено з перевищенням повноважень.

Апеляційний господарський суд не погоджується з такими висновками суду першої інстанції, вважає їх такими, що не відповідають фактичним обставинам справи, з огляду на наступне.

Як посилається у свої апеляційній скарзі позивач, розрахунок розміру шкоди, завданої Відповідачем внаслідок використання земельної ділянки не за цільовим призначенням, проведений на підставі Методики визначення розміру шкоди, заподіяної внаслідок самовільного зайняття земельних ділянок, використання земельних ділянок не за цільовим призначенням, зняття ґрунтового покриву (родючого шару ґрунту) без спеціального дозволу" затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25 липня 2007 року № 963 (далі Методика). Пунктом 7 Методики передбачено, що розрахунок розміру шкоди, заподіяної державі, територіальним громадам внаслідок самовільного зайняття земельних ділянок, використання земельних ділянок не за цільовим призначенням, зняття ґрунтового покриву (родючого шару ґрунту) без спеціального дозволу, проводиться інспекціями Мінприроди або Державною інспекцією з контролю за використанням і охороною земель та її територіальними органами.

Відповідно до ст.17 Закону України «Про охорону земель» на яку посилається суд в своєму рішенні, до повноважень центрального органу виконавчої влади з питань екології та природних ресурсів у галузі охорони земель належить, зокрема, і подання позовів про відшкодування шкоди і втрат, заподіяних внаслідок порушення законодавства України про охорону земель. Положенням про Державну екологічну інспекцію України, затвердженого Постановою КМУ від 17.11.2001 року № 1520 (з наступними змінами) передбачено подання позовів про відшкодування збитків, завданих унаслідок порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища.

Серед повноважень центрального органу виконавчої влади з питань земельних ресурсів у галузі охорони земель, передбачених ст.16 Закону України «Про охорону земель», таке повноваження відсутнє.

Київський апеляційний господарський суд не погоджується з висновками Господарського суду Черкаської області, з огляду на наступне.

Відшкодування шкоди, заподіяної порушенням природоохоронного законодавства, за своєю правовою природою є відшкодування позадоговірної шкоди, тобто деліктною відповідальністю, яка є видом цивільно-правової відповідальності.

Підставою деліктної відповідальності є протиправне шкідливе винне діяння особи, яка завдала шкоду. Для відшкодування завданої шкоди необхідно довести склад правопорушення, що складається неправомірної поведінки особи; вини завдавача шкоди; шкоди; причинного звязку між протиправною поведінкою та заподіяною шкодою. Наявність всіх вищезазначених умов є обов'язковим для прийняття судом рішення про відшкодування шкоди.

В деліктних правовідносинах саме на позивача покладається обов'язок довести наявність шкоди, протиправність (незаконність) поведінки заподіювання шкоди та причинний зв'язок такої поведінки із заподіяною шкодою. Відсутність хоча б одного з цих елементів виключає відповідальність за заподіяну шкоду. В свою чергу, доведення відсутності вини є процесуальним обов'язком відповідача.

Апеляційним судом встановлено, що протокол про адміністративне правопорушення № 001558 був складений 13 квітня 2010 року, відомості про притягнення Суб'єкта підприємницької діяльності - фізичної особи ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності та постанова про накладення адміністративного стягнення № 002056 від 14 квітня 2010 року, отже в матеріалах справи наявні докази протиправної поведінки відповідача, а також докази існування складу правопорушення необхідного для застосування цивільно-правової відповідальності у вигляді стягнення шкоди.

У відповідності до ст.32 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

З матеріалів справи вбачається, що відповідачем не було надано ані місцевому господарському суду, ані суду апеляційної інстанції належних та допустимих доказів на спростування обставин, викладених у позові та апеляційній скарзі, тоді як ч. І ст. 33 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Таким чином, за результатами перегляду справи апеляційним господарським судом вбачається, що суд першої інстанції неповно з'ясував обставини, які мають значення для справи, а також невірно застосував норми матеріального права, в результаті чого висновки місцевого господарського суду про необґрунтованість та непідтвердженість позовних вимог є передчасними та такими, що не відповідають фактичним обставинам справи.

Відповідно до ст. 104 Господарського процесуального кодексу України, підставами для скасування або зміни рішення місцевого господарського суду є:

1)неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи;

2)недоведеність обставин, що мають значення для справи, які місцевий господарський суд визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні місцевого господарського суду, обставинам справи;

4)порушення або неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права.

Зважаючи на вищевикладене, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про те, що апеляційна скарга Державної екологічної інспекції в

Черкаській області підлягає задоволенню, а Рішення Господарського суду Рішення Господарського суду Черкаської області від 06.10.2010 р. у справі №12/1445 - скасуванню з прийняттям нового рішення про задоволення позовних вимог в повному обсязі.

Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, у зв'язку із задоволенням позову та апеляційної скарги, судові витрати підлягають відшкодуванню позивачеві за рахунок відповідача.

Враховуючи вищевикладене, керуючись ст. ст. 32-34, 43, 49, 77, 99, 101-105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд ,-

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Державної екологічної інспекції в Черкаській області задовольнити.

2. Рішення Господарського суду Черкаської області від 06.10.2010 р. у справі №12/1445 скасувати.

3. Прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити в повному обсязі. Стягнути з Суб'єкта підприємницької діяльності - фізичної особи

ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_1) на користь бюджету в особі Державної екологічної інспекції в Черкаській області із зарахуванням на (р/р Мельниківської с/р № 33112331700543, ОКПО 22809104, отримувач УДК в Чигиринському районі, банк отримувича ГУДКУ в Черкаській області, МФО 854018, код платежу 24062100) 11116 грн. 96 коп.

4. Доручити Господарському суду міста Києва видати накази.

5. Матеріали справи №12/1445 повернути до Господарського суду міста Києва.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до суду касаційної інстанції у встановленому законом порядку та строки.

Головуючий суддя

Судді

17.12.10 (відправлено)