Постанова № 12956929, 06.12.2010, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

01025, м.Київ, пров. Рильський, 8                                                            т. (044) 278-46-14

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06.12.2010                                                                                           № 40/140-2/223

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого:          Корсака В.А.

суддів:           

За участю представників:

від позивача: Шарапа М.О. (за довір.),

від відповідача: Тетенко В.В. (за довір.),

від третьої особи: не з’явився,

від Прокуратури м. Києва: Цюкало Ю.В. (прокурор відділу),

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ЗАТ "Керуюча компанія "Брянський машинобудівний завод"

на рішення Господарського суду м.Києва від 12.10.2010

у справі № 40/140-2/223 ( .....)

за позовом                               ЗАТ "Керуюча компанія "Брянський машинобудівний завод"

до                                                   Фонд державного майна України

третя особа           Державне казначейство України

за участю           Пррокуратури м. Києва

про                                                   стягнення 57 921 728,18 долларів США

ВСТАНОВИВ:

В березні 2010 року ЗАТ «Керуюча компанія «Брянський машинобудівний завод» звернулося до Господарського суду із позовом до Фонду державного майна України про стягнення коштів у сумі 57921782,18 дол. США (п’ятдесят сім мільйонів дев’ятсот двадцять одна тисяча сімсот вісімдесят два долари США і вісімнадцять центів).

Підставою для звернення позивача із відповідним позовом було визнання рішенням Господарського суду м. Києва від 25.06.2007 у справі № 30/163 недійсним Договору купівлі-продажу пакета акцій ВАТ «ХК «Луганськтепловоз» від 23.03.2007 № КПП-509, укладеного між Фондом державного майна України та позивачем - ЗАТ «Керуюча компанія «Брянський машинобудівний завод», а також зобов’язання останнього повернути вищезазначений пакет акцій Фонду державного майна України.

05.11.2009 р. ТОВ «Центр-Реєстратор» - реєстратором власників акцій ВАТ «ХК «Луганськтепловоз» було списано з рахунку ЗАТ «Керуюча компанія «Брянський машинобудівний завод» та зараховано на рахунок Фонду державного майна України 166583258 штук простих іменних акцій ВАТ «ХК «Луганськтепловоз». При цьому, кошти, сплачені ЗАТ «Керуюча компанія «Брянський машинобудівний завод» в якості оплати придбаного пакету акцій повернено не було.

Розгляд даної справи № 40/140-2/223 здійснювався неодноразово.

За результатами нового розгляду Господарським судом м. Києва у справі № 40/140-2/223 прийнято рішення від 12.10.2010, яким в задоволенні позову відмовлено повністю.

Не погоджуючись із прийнятим рішенням, ЗАТ «Керуюча компанія «Брянський машинобудівний завод» звернулося до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати оскаржуване рішення, яке вважає прийнятим з порушенням норм матеріального й процесуального права, при неповному дослідженні всіх обставин справи. Апелянт просить у справі прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити повністю.

В апеляційній скарзі позивач посилається на те, що до спірних правовідносин сторін не підлягає застосуванню п.133 Державної програми приватизації, на який послався господарський суд під час прийняття рішення. За твердженням позивача, положення даної норми застосовується у випадках коли договір купівлі-продажу об’єкту приватизації розірвано або визнано недійсними виключно внаслідок невиконання його умов Покупцем.

У випадку коли підстави припинення договору інші, ніж невиконання його умов Покупцем, наслідки недійсності договору та порядок розрахунків за ним встановлюються на загальних засадах визначених нормами цивільного законодавства, зокрема ст.ст. 215, 216 та ст. 1212 ЦК (стосовно вимог про повернення виконаного за недійсним правочином).

Крім того, зміст Договору свідчить про те, що розрахунки за Договором здійснюються в доларах США, а їх еквівалент визначається в гривнях, а тому поверненню підлягає не гривневий еквівалент, а кошти, які були фактично отримані Фондом на виконання даного Договору. Оскільки даний договір був визнаний судом недійсним та придбані акції були списані з рахунку ЗАТ «Керуюча компанія «Брянський машинобудівний завод» та повернуті на рахунок Фонду державного майна України, позивач просить задовольнити його позов та застосувати двосторонню реституцію, повернувши йому суму сплачених грошових коштів.

Інші учасники судового розгляду письмових відзивів на подану апеляційну скаргу не надали. В судовому засіданні представник Фонду державного майна України заперечив проти доводів апеляційної скарги, які вважає необґрунтованими та просить залишити без задоволення, оскаржуване рішення вважає законним, а тому просить залишити без змін.

Фонд державного майна України вважає, що господарським судом було правомірно застосовано положення п.133 Державної програми приватизації на 2000 –2002 роки, відповідно до якої у разі розірвання договорів купівлі-продажу об'єктів приватизації у зв'язку з невиконанням їх умов або визнання їх недійсними в судовому порядку повернення покупцям коштів, сплачених за об'єкт приватизації, провадиться на підставі рішення суду з коштів позабюджетного Державного фонду приватизації або фонду приватизації Автономної Республіки Крим, отриманих від повторного продажу цих об'єктів у порядку, встановленому Фондом. За таких обставин відповідач вважає позовні вимоги заявленими безпідставно, оскільки розрахунки повинні здійснюватися тільки після повторного продажу державою об’єкта приватизації повернутого у її власність, і надходження коштів від повторного продажу об’єкту.

Крім того, відповідач вважає, що оскільки Договором купівлі-продажу від 23.03.2007 № КПП-509 вартість пакету акцій була визначена в гривнях, то поверненню підлягає саме сума у гривнях, а не еквівалент в іноземній валюті.

Учасники спору були належним чином повідомлені про час та місце судових засідань (про що свідчать наявні в матеріалах поштові повідомлення про вручення ухвали суду про порушення провадження у справі).

Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце її розгляду судом, якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за поштовою адресою, зазначеною в позовній заяві (роз’яснення Президії Вищого Арбітражного суду України від 18.09.1997 № 02-5/289 із змінами та доповненнями станом на 19.12.2008р. „Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України”).

Однак, судове засідання від 06.12.2010 представник Державного Казначейства України не з’явився, про причини своєї неявки суд не повідомив. Судова колегія, заслухавши думку інших представників сторін, приходить до висновку про можливість розгляду поданої апеляційної скарги за відсутності представника третьої особи, повідомленого належним чином про час та місце судового засідання.

Розглянувши у судовому засіданні подану апеляційну скаргу, дослідивши матеріали справи та зібрані у ній докази, заслухавши пояснення представників сторін, колегія суддів приходить до висновку щодо обґрунтованості поданої апеляційної скарги, враховуючи наступне.

Під час розгляду спору господарським судом було встановлено, що 23.03.2007 між Фондом державного майна України та ЗАТ «Керуюча компанія «Брянський машинобудівний завод» за результатами конкурсу з використанням відкритості пропонування ціни за принципом аукціону було укладено Договір купівлі-продажу пакета акцій ВАТ «ХК «Луганськтепловоз»у кількості 166583258 штук простих іменних акцій, що становить 76% статутного фонду товариства за № КПП-509 (далі - Договір).

Валютою виконання зобов‘язання було визнано вільно конвертовано іноземну валюту, а саме –долари США. Пункт 3 Договору повністю відповідає змісту ч.2 ст. 192 та ч.3 ст. 533 ЦК України, які передбачають, що використання іноземної валюти при здійсненні розрахунків на території України за зобов‘язаннями допускається у випадках, порядку та на умовах, встановлених законом.

Згідно Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік», відповідно до ст. 25 якого на часткову зміну частини другої статті 21 Закону України «Про приватизацію державного майна» дозволено в процесі приватизації державного майна оплату його вартості у вільно конвертованій іноземній валюті.

Під час розгляду спору встановлено, що на виконання вказаного Договору, позивачем було сплачено 57 921 782,18 дол. США. Факт оплати та розмір сплаченої суми відповідачем не заперечується. Перерахування коштів позивачем у сумі 57 921 782,18 дол. США державі в особі Фонду державного майна України також була підтверджена в наданих суду письмових та усних поясненнях представником Державного казначейства України, згідно яких на рахунок в іноземній валюті № 2513101284489, відкритий на ім'я Державного казначейства України в АТ «Укрексімбанк», надійшли кошти від Фонду державного майна України: 29.03.2007 - в сумі 5 782 178, 22 дол. США (гривневий еквівалент на дату зарахування 28722674, 42 грн.) з призначенням платежу: «Кошти від приватизації на фінансування ЗФ ДБ за березень 2007р. згідно із Закону України «Про державний бюджет України на 2007» ст. 19 п. 2 конкурсна гарантія від ЗАТ КК Брянський машинобудівний завод за пакет акцій ВАТ ХК «Луганськтепловоз»; 06.04. 2007 - в сумі 52 139 603, 96 дол. США(гривневий еквівалент на дату зарахування 263305000,00 грн.) з призначенням платежу: «Кошти від приватизації на фінансування ЗФ ДБ за квітень 2007р. ~ згідно із ЗУ Про державний бюджет України на 2007 ст. 19 п. 2 за пакет акцій ВАТ ХК «Луганськтепловоз» від ЗАТ КК Брянський машинобудівний завод, договір КПП-509 від 23.03.07.

Фонд державного майна України передав ЗАТ «КК «БМЗ»166583258 штук простих іменних акцій. Відповідно вказаний Договір було виконано зі сторони обох контрагентів.

Як вбачається з матеріалів справи, рішенням Господарського суду м. Києва від 25.06.2007 по справі № 30/163 було визнано недійсним Договір купівлі-продажу пакета акцій ВАТ «ХК «Луганськтепловоз» від 23.03.2007 № КПП-509 у кількості 166583258 штук простих іменних акцій, що становить 76% статутного фонду товариства, укладеного між Фондом державного майна України та ЗАТ «КК «Брянський машинобудівний завод», та зобов’язано ЗАТ «КК «БМЗ»повернути ФДМУ вищезазначений пакет акцій. Правомірність вказаного рішення була підтверджена постановою Київського апеляційного господарського суду від 25.09.2007 та постановою Вищого господарського суду України від 08.11.2007. Ухвалою Верховного Суду України від 27.12.2007 р. було відмовлено в порушенні провадження з перегляду у касаційному порядку постанови Вищого господарського суду України від 08.11.2007.

При цьому, при розгляді даної справи питання повернення покупцю сплачених за пакет акцій коштів не розглядалось та не вирішувалось.

Також під час розгляду спору господарським судом встановлено, що рішенням Господарського суду Луганської області від 24.09.2009 р. по справі № 10/167пн за позовом ФДМУ до ЗАТ «КК «БМЗ» та ТОВ «Центр-Реєстратор», який є реєстроутримувачем системи реєстру власників іменних цінних паперів ВАТ «ХК «Луганськтепловоз», було частково задоволено позовні вимоги ФДМУ, а саме:

визнано недійсним сертифікат, виданий ЗАТ «КК «БМЗ»на 166 583 258 штук простих іменних акцій ВАТ «ХК «Луганськтепловоз», випущених у документарній формі, що становить 76 % статутного фонду товариства;

зобов’язано ТОВ «Центр-Реєстратор»списати з рахунку ЗАТ «КК «БМЗ»акції ВАТ «ХК «Луганськтепловоз»кількістю 166 583 258 штук простих іменних акцій, випущених у документарній формі, що становить 76 % статутного фонду товариства;

зобов’язано ТОВ «Центр-Реєстратор»відкрити в системі реєстру власників іменних цінних паперів рахунок ФДМУ для зарахування акцій ВАТ «ХК «Луганськтепловоз»у кількості 166 583 258 штук простих іменних акцій ВАТ «ХК «Луганськтепловоз», випущених у документарній формі, що становить 76 % статутного фонду товариства;

зобов’язано ТОВ «Центр-Реєстратор»внести в реєстр власників іменних цінних паперів ФДМУ як власника акцій ВАТ «ХК «Луганськтепловоз»шляхом зарахування 166 583 258 штук простих іменних акцій ВАТ «ХК «Луганськтепловоз», випущених у документарній формі, що становить 76 % статутного фонду товариства;

зобов’язано ТОВ «Центр-Реєстратор»видати ФДМУ сертифікат на 166 583 258 штук простих іменних акцій ВАТ «ХК «Луганськтепловоз», випущених у документарній формі, що становить 76 % статутного фонду товариства.

На виконання вказаного рішення, 05.11.2009 р. ТОВ «Центр-Реєстратор» було списано з рахунку ЗАТ «КК «БМЗ» та зараховано на рахунок ФДМУ 166 583 258 штук простих іменних акцій ВАТ «ХК «Луганськтепловоз», випущених у документарній формі, що становить 76 % статутного фонду товариства.

Враховуючи наслідки недійсності правочинів, регламентовані ч. 1 ст. 216 ЦК України, та які полягають у застосуванні двосторонньої реституції, положення ст. 1212 ЦК України щодо обов'язковості повернення безпідставно утриманого майна, а також той факт, що, у даному випадку, мала місце одностороння реституція з боку держави, яка, з моменту визнання недійсним Договору № КПП-509 від 23.03.2007, фактично безпідставно утримує кошти, отримані від позивача за цим Договором, позивач звернувся до суду із вимогою про стягнення з Фонду державного майна України грошові кошти у сумі 57 921 782,18 дол. США, сплачені ним за договором.

Однак, господарський суд, відмовляючи в задоволенні позову в контексті застосування правових наслідків недійсності правочину у вигляді двосторонньої реституції, послався на ч. 3 ст. 216 ЦК України, згідно з якою правові наслідки, передбачені частинами першою та другою цієї статті застосовуються, якщо законом не встановлені особливі умови їх застосування або особливі правові наслідки окремих видів недійсних правочинів. Суд першої інстанції дійшов висновку про те, що в даному випадку законом встановлені особливі умови застосування правових наслідків недійсних правочинів щодо приватизації державного майна, та до спірних правовідносин сторін мають застосовуватися положення Закону України «Про Державну програму приватизації», зокрема п. 133, та прийнятий на виконання п.133 Державної програми приватизації Порядок повернення покупцям коштів, сплачених за об'єкт приватизації, у разі розірвання або визнання недійсними договорів купівлі-продажу, затверджений наказом Фонду державного майна України від 15.08.2000 року № 1701.

Даними нормативно-правовими актами передбачено проведення розрахунку з попереднім покупцем об'єкта приватизації (позивачем) тільки після повторного продажу державою об'єкта приватизації, повернутого у її власність, і після надходження коштів від цього повторного продажу та, враховуючи ненадходження на сьогоднішній день коштів до Державного бюджету України від повторного продажу пакета акцій ВАТ «ХК «Луганськтепловоз», а тому у позивача відсутні правові підстави вимагати стягнення цих коштів у примусовому порядку.

Надаючи правову оцінку обставинам справи, судова колегія не може погодитися із такими висновками суду першої інстанції, та вважає їх помилковими, враховуючи наступне.

Відповідно до пункту 133 Державної програми приватизації на 2000-2002 роки у разі розірвання договору купівлі-продажу державного майна за рішенням суду у зв'язку з невиконанням покупцем договірних зобов'язань об'єкт приватизації підлягає поверненню в державну власність. У разі розірвання договорів купівлі-продажу об'єктів приватизації у зв'язку з невиконанням їх умов або визнання їх недійсними в судовому порядку повернення покупцям коштів, сплачених за об'єкт приватизації, провадиться на підставі рішення суду з коштів позабюджетного Державного фонду приватизації або фонду приватизації Автономної Республіки Крим, отриманих від повторного продажу цих об'єктів у порядку, встановленому Фондом.

Процедура повернення покупцям коштів у таких випадках визначена, як вже було зазначено, Порядком повернення покупцям коштів, сплачених за об'єкт приватизації, у разі розірвання або визнання недійсними договорів купівлі-продажу, затвердженим наказом Фонду державного майна України від 15.08.2000 року № 1701 (далі - Порядок).

Згідно із преамбулою Порядку, його розроблено згідно із п. 133 Державної програми приватизації на 2000-2002, а самим Порядком визначається механізм повернення покупцю об'єкта приватизації (Покупець) коштів, сплачених ним за об'єкт приватизації, у разі розірвання договору купівлі-продажу або визнання його недійсним через невиконання його умов і повернення об'єкта приватизації у власність держави.

Відповідно до п. 1 Порядку при розірванні договору купівлі-продажу або визнанні його недійсним повернення Покупцю коштів, сплачених ним за об'єкт приватизації, здійснюється лише на підставі рішення суду, арбітражного суду.

Пунктом 2 Порядку встановлено, що розрахунки здійснюються тільки після повторного продажу державою об'єкта приватизації, повернутого у її власність, і надходження коштів від повторного продажу на рахунок позабюджетного Державного фонду приватизації або фонду приватизації АРК.

Сукупний аналіз положень як Державної програми приватизації, так і Порядку дають підстави стверджувати, що норми даних нормативно-правових актів, в т.ч. й ті, які регламентують процедуру повернення коштів, сплачених покупцями за об'єкт приватизації, застосовуються у випадках коли договір купівлі-продажу такого об'єкту розірвано або визнано недійсними виключно внаслідок невиконання його умов покупцем.

На підтвердження вказаних висновків свідчить сам зміст преамбули вказаного Порядку, яка визначає до яких саме правовідносин він підлягає застосуванню.

У випадку коли підстави для розірвання або визнання недійсним такого договору інші, ніж невиконання його умов покупцем, наслідки недійсності договору та порядок розрахунків за ним, як частина процедури двосторонньої реституції, встановлюються на загальних засадах, визначених нормами цивільного законодавства, зокрема ст.ст. 215, 216 та ст. 1212 ЦК України (стосовно вимог про повернення виконаного за недійсним правочином).

Судова колегія звертає увагу на те, що підставою для визнання недійсним Договору купівлі-продажу пакета акцій ВАТ «ХК «Луганськтепловоз» від 23.03.2007 № КПП-509 було саме порушення процедури оголошення та проведення конкурсу з продажу пакету акцій ВАТ «ХК «Луганськтепловоз», допущені Фондом державного майна України, як особою яка проводила вказаний конкурс, а не невиконання умов Договору покупцем (позивачем).

За таких обставин колегія приходить до висновку, що до спірних правовідносин не підлягають застосуванню положення Державної програми приватизації на 2000-2002 роки та вказаного Порядку.

Крім того, про неможливість застосування положень вказаних нормативно-правових актів в даному випадку також свідчить відсутність на сьогоднішній день позабюджетного Державного фонду приватизації.

Відповідно до ст.20 Закону України «Про Державний бюджет на 2009 рік» джерелом формування спеціального фонду Державного бюджету України на 2009 рік у частині фінансування є, зокрема, кошти, одержані від приватизації державного майна та інших надходжень, безпосередньо пов'язаних з процесом приватизації та кредитуванням підприємств, а також кошти, які надійдуть від сплати штрафів, пені та неустойки за невиконання власниками приватизованих об'єктів умов договорів їх купівлі-продажу.

Відповідно до ч.2 ст.13 Бюджетного кодексу України загальний та спеціальний фонди є складовими частинами Бюджету.

Це означає, що всі кошти, отримані від приватизації державного майна спрямовуються виключно до Державного бюджету України.

При цьому, відповідно до ч.8 ст.13 Бюджетного кодексу України створення позабюджетних фондів органами державної влади, органами влади Автономної Республіки Крим, органами місцевого самоврядування та іншими бюджетними установами не допускається.

В судовому засіданні представник позивача пояснив, що на сьогоднішній день позабюджетного Державного фонду приватизації не створено. Вказана обставина призводить до неможливості застосування п.133 Державної програми приватизації та Порядку, затвердженого Фондом, а також про безпідставність затягування з боку Фонду державного майна України повернення коштів позивачу. На даний час всі кошти, які надходять на рахунки Фонду від приватизації у 3-денний термін з моменту укладання Договору купівлі-продажу спрямовуються до Державного бюджету України, що, за твердженням позивача, унеможливлює застосування п. 133 Державної програми приватизації, та положень Порядку, відповідно до яких кошти мають повертатись з неіснуючого позабюджетного Державного фонду приватизації.

Судова колегія вважає за необхідне також звернути увагу на зміст п. 133 Державної програми приватизації, та п. 1 Порядку, якими передбачається наявність судового рішення, як обов'язкової умови поверненню покупцю коштів, сплачених ним за об'єкт приватизації у разі визнання договору купівлі-продажу акцій недійсним. Зазначене свідчить також про правомірність звернення позивача до суду із відповідним позовом про стягнення сплачених коштів за об’єкт.

При цьому, відповідно до п. 2 Порядку джерелом розрахунків з покупцем є кошти, одержані органом приватизації від повторного продажу об'єкта, повернутого у власність держави. Розрахунки з покупцем орган приватизації здійснює в десятиденний термін з дня надходження коштів від повторного продажу об'єкта на рахунок позабюджетного Державного фонду приватизації або фонду приватизації АРК. (п. 4 Порядку).

Аналіз змісту вищевказаних положень Порядку свідчить про те, що на момент отримання органом приватизації коштів від повторної приватизації, вже повинно існувати судове рішення, яке вступило в законну силу, про повернення попередньому покупцю коштів за Договором, визнаним недійсним.

Крім того, нормами Порядку встановлено не момент виникнення обов'язку Фонду державного майна України повернути кошти, а виключно джерело, з якого мають повертатись ці кошти, тобто даний нормативний акт регламентує лише процедуру виконання Фондом свого зобов'язання як сторони правочину, визнаного недійсним.

Сам час виникнення такого зобов'язання з боку Фонду пов’язаний із моментом визнання недійсним договору купівлі-продажу відповідного пакету акцій ВАТ «ХК «Луганськтепловоз», яким є день набрання законної сили рішенням суду, в даному випадку це 25.09.2007.

Крім того, Розпорядженням Кабінету Міністрів України від 21.07.2010 р. № 1501-р «Деякі питання проведення розрахунків за пакет акцій ВАТ «Холдингова компанія «Луганськтепловоз» передбачалася схема розрахунків за пакет акцій ВАТ «Холдингова компанія «Луганськтепловоз» від повторного продажу, шляхом:

а)          укладання договору про зарахування зустрічних однорідних вимог, що випливають з рішення господарського суду м. Києва від 1 квітня 2010 р. у справі N 40/140 та пункту 3 договору купівлі-продалсу пакета акцій ВАТ "Холдингова компанія "Луганськтепловоз" від 29 червня 2010 р., укладеного між Фондом та позивачем. б)укладання мирової угоди, умови якої передбачатимуть припинення в повному обсязі зобов'язань Фонду, що випливають з рішення господарського суду м. Києва від 1 квітня 2010 р. у справі N 40/140, та зобов'язань ЗАТ "Керуюча компанія "Брянський машинобудівний завод" щодо оплати пакета акцій відповідно до пункту 3 договору купівлі-продажу пакета акцій ВАТ "Холдингова компанія "Луганськтепловоз" від 29 червня 2010 року. Статтями 33, 34 ГПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи, обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування. Відповідно до ч. 1 ст. 216 Цивільного кодексу України у разі недійсності правочину кожна із сторін зобов'язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування. Тобто, в силу згаданої норми, факт визнання правочину недійсним тягне за собою двохсторонню реституцію (за умови, що правочин було виконано обома учасниками). Застосування зазначених правових наслідків засвідчує факт повернення сторін у первісний стан, який мав місце до вчинення недійсного правочину. При цьому, двостороння реституція застосовується незалежно від наявності чи відсутності вини у діях учасників правочину. Крім того, колегія враховує, що кошти, сплачені позивачем в якості оплати пакету акцій ВАТ «ХК «Луганськтепловоз» є інвестицією в розумінні ст. 1 Закону України «Про інвестиційну діяльність», захист яких гарантується державою (ч.1. ст. 19 Закону України «Про інвестиційну діяльність»).

Захист інвестицій забезпечується також і міжнародними договорами України. До таких міжнародних договорів відноситься, зокрема, Угода між Кабінетом Міністрів України і Урядом Російської Федерації про заохочення та взаємний захист інвестицій від 27.11.1998, ратифікована Україною 15.12.99 р., та яка набула чинності для України 27.01.2000 р. (надалі –Двостороння угода).

Відповідно до ч. 2 ст. 2 Двосторонньої угоди кожна з Договірних Сторін гарантує у відповідності зі своїм законодавством повний і безумовний правовий захист інвестиціям інвесторів іншої Договірної Сторони. В розумінні даної Двохсторонньої угоди термін «інвестиції»означає усі види майнових і інтелектуальних цінностей, що вкладаються інвестором однієї Договірної Сторони на території іншої Договірної Сторони відповідно до її законодавства, в тому числі і кошти, а також цінні папери, зобов'язання, внески і інші форми участі.

Згідно із ст. 5 Двосторонньої угоди інвестиції інвесторів однієї з Договірних Сторін, здійснені на території іншої Договірної Сторони, не будуть експропрійовані, націоналізовані або піддані мірам, рівним по наслідках експропріації (далі іменуються - експропріація), за винятком випадків, коли такі міри приймаються в суспільних інтересах в установленому законодавством порядку, не є дискримінаційними і супроводжуються виплатою швидкої, адекватної й ефективної компенсації.

Враховуючи встановлені обставини справи, колегія приходить до висновку про правомірність заявлених позовних вимог ЗАТ «Керуюча компанія «Брянський машинобудівний завод», які підлягають задоволенню у відповідності до положень ст.ст. 215, 216 та ст. 1212 ЦК України.

Враховуючи вищевикладене, подана апеляційна скарга визнається обгрунтованою, та підлягає задоволенню. Оскаржуване у справі рішення Господарського суду міста Києва від 12.10.2010 у справі №40/140-2/223 підлягає скасуванню, позов підлягає задоволенню.

У відповідності до положень ст..49 ГПК України судові витрати зі сплати державного мита покладаються на відповідача.

Керуючись статтями 99, 101, 103 - 105 Господарського процесуального кодексу України, суд-

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Закритого акціонерного товариства «Керуюча компанія «Брянський машинобудівний завод» задовольнити.

Рішення Господарського суду м .Києва від 12.10.2010 у справі №40/140-2/223 скасувати.

Позов задовольнити.

Стягнути з Фонду державного майна України (01133, Україна, м. Київ, вул. Кутузова, 18/9, код ЄДРПОУ 00032945) грошові кошти у сумі 57921782,18 дол. США (п’ятдесят сім мільйонів дев’ятсот двадцять одна тисяча сімсот вісімдесят два долари США і вісімнадцять центів) на користь Закритого акціонерного товариства «Керуюча компанія «Брянський машинобудівний завод» (ОДРН: 1023201058957, ІНП: 3232035432, юридична адреса: 241015, Російська Федерація, м. Брянськ, вул. Ульянова, 26). Видати наказ.

Стягнути з Фонду державного майна України (01133, Україна, м. Київ, вул. Кутузова, 18/9, код ЄДРПОУ 00032945) на користь Закритого акціонерного товариства «Керуюча компанія «Брянський машинобудівний завод» (ОДРН: 1023201058957, ІНП: 3232035432, юридична адреса: 241015, Російська Федерація, м. Брянськ, вул. Ульянова, 26) 25 500 грн. - державного мита, сплаченого за подання позову, 236 грн. – сплачених витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, та 12500 грн. – державного мита за подання апеляційної скарги. Видати наказ.

Доручити Господарському суду м. Києва видати відповідні накази.

Матеріали справи №40/140-2/223 повернути до Господарського суду м. Києва.

Постанова може бути оскаржена протягом 20-ти днів до Вищого господарського суду України.

Головуючий суддя                                                                      

Судді