Рішення № 12956355, 13.12.2010, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 39/25613.12.10 За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ІКБ»

до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1

про стягнення 19808,20 грн.

Суддя Гумега О.В.

Представники:

Від позивача: Косинський В.М. (довіреність № б/н від 14.09.2010 р.)

Від відповідача: не зявилися

СУТЬ СПОРУ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «ІКБ»(позивач) звернулося до Господарського суду м. Києва з позовом до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (відповідач) про стягнення 19808,20 грн. заборгованості за договором поставки № 895 від 11.12.2009 року. Зазначена сума включає в себе: суму основного боргу в розмірі 17838,62 грн., суму пені в розмірі 1701,27 грн. та суму трьох відсотків річних в розмірі 268,31 грн. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що на виконання вимог вказаного договору позивач поставив відповідачу товар, проте, відповідач в порушення умов договору зобовязання по оплаті поставленого товару не виконав в повному обсязі. Позивач також просить покласти на відповідача судові витрати, повязані з розглядом цієї справи.

Ухвалою Господарського суду м. Києва від 09.11.2010 р. порушено провадження у справі № 39/256 та призначено справу до розгляду на 22.11.2010 р. о 11:50 год.

Представник позивача в судовому засіданні до початку розгляду справи по суті подав заяву про зміну підстав позову.

Представник позивача в судовому засіданні звернувся до суду з усним клопотанням про залучення доказів до матеріалів справи. Клопотання позивача судом задоволено.

Представник відповідача в судове засідання не з"явився, вимоги ухвали суду від 09.11.2010 р. не виконав.

Ухвалою суду від 22.11.2010 р., на підставі ст. 77 ГПК України, розгляд справи призначено на 13.12.2010 р. о 10:50 год.

В судовому засіданні, призначеному на 13.12.2010 р., судом розглядалася заява позивача про зміну підстав позову, відповідно до якої позивач фактично уточнив розмір заявлених позовних вимог та просить стягнути з відповідача 19808,20 грн., з яких: 17838,62 грн. основний борг, 1701,27 грн. пеня, 268,31 грн. три відсотки річних.

Представник відповідача в судове засідання, призначене на 13.12.2010 р., не зявився, відзив на позов з підтверджуючими документами на виконання вимог ухвал суду від 09.11.2010 р. та від 22.11.2010 р. не подав і не надіслав, про час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином.

Відповідно до ч. 1 ст. 64 ГПК України (із змінами і доповненнями, внесеними згідно із Закону України від 07.07.2010 р. № 2453 V) ухвала про порушення провадження у справі надсилається зазначеним особам за повідомленою ними господарському суду поштовою адресою. У разі ненадання сторонами інформації щодо їх поштової адреси, ухвала про відкриття провадження у справі надсилається за адресою місцезнаходження (місця проживання) сторін, що зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців. У разі відсутності сторін за такою адресою, вважається, що ухвала про порушення провадження у справі вручена їм належним чином.

Поштове відправлення з ухвалою Господарського суду міста Києва № 39/256 від 22.11.2010 р. та примірником повідомлення про вручення рекомендованої кореспонденції було направлено відповідачу за адресою, вказаною у позовній заяві (02140, м. Київ, вул. Руденко, 7, кв. 1). Направлення вказаної ухвали суду відповідачеві підтверджується відповідною відміткою на зворотньому боці цієї ухвали, а її отримання відповідачем 24.11.2010 р. - повідомленням про вручення поштового відправлення № 0103012191140.

Відтак, про час, дату та місце судового розгляду справи № 39/256 відповідач був повідомлений своєчасно та належним чином.

Письмових заяв, повідомлень суду щодо поважності причин відсутності відповідача в судовому засіданні 13.12.2010 р. від останнього до суду не надходило.

Приписами ст. 77 Господарського процесуального кодексу України визначений перелік обставин, за яких суд відкладає розгляд справи. Зокрема, відповідно до п. 1 ч. 1 названої статті, у разі незявлення в засідання представників сторін, інших учасників судового процесу та, відповідно до п. 2 ч. 1 названої статті, у разі неподання витребуваних доказів. Однак стаття 77 ГПК України встановлює не обов'язок суду відкласти розгляд справи, а визначає лише право суду при наявності зазначених випадків.

За таких обставин суд прийшов до висновку про можливість розгляду справи по суті в судовому засіданні 13.12.2010 р. та за відсутністю відповідача, запобігаючи одночасно безпідставному затягуванню розгляду спору.

Представник позивача в судовому засіданні 13.12.2010 р. надав усні пояснення щодо підстав, відповідно до яких заявлено позов, позовні вимоги підтримав повністю.

Згідно ст. 75 ГПК України, справа розглядається за наявними в ній матеріалами, оскільки відзив на позовну заяву і витребувані господарським судом документи відповідачем не подано.

Після виходу суду з нарадчої кімнати, у судовому засіданні 13.12.2010 р. у відповідності до ч. 2 ст. 85 ГПК України було проголошено вступну та резолютивну частину рішення та повідомлено, що повне рішення буде складено у термін, передбачений ч. 4 ст. 85 ГПК України.

Заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши наявні у матеріалах справи докази, оглянувши в судових засіданнях оригінали документів, копії яких знаходяться в матеріалах справи, Господарський суд міста Києва

ВСТАНОВИВ:

11.12.2009 р. між Товариством з обмеженою відповідальністю «ІКБ»(позивач) та Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 (відповідач) було укладено договір поставки № 895, відповідно до п.1.1. якого, позивач зобовязується поставити на умовах цього договору продукцію (товар), а відповідач зобовязувався прийняти та оплатити поставлений за цим договором товар.

Відповідно до п. 2.1. договору, загальну суму договору складає сума товару, отриманого по всім видатковим накладним.

Пунктом 2.4. договору визначено, що поставка товару здійснюється на умовах відстрочки платежу на двадцять один календарний день з моменту поставки товару.

Пунктом 2.7. договору також визначено, що розрахунки за поставлений товар здійснюються відповідачем в безготівковій формі, шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок позивача.

Відповідно до п. 3.1. договору, відповідач подає заявку на конкретну партію товарів згідно асортименту, цінам вказаним у прас-листах позивача. Заявка на поставку приймається уповноваженим представником позивача у письмовому вигляді чи за допомогою факсу, електронної пошти.

Відповідно до п. 3.2. договору, заявка відповідача повинна надаватися позивачу не пізніше ніж за 3 (три) календарних дні до зазначеного терміну її виконання. У випадку надання заявки в термін менше ніж 3 (три) календарних дні до зазначеного терміну її виконання, позивач має право не приймати дану заявку до виконання.

Заявка має містити наступні реквізити: асортимент та кількість товару, що замовляється згідно прас-листів позивача; місце поставки товару; термін поставки товару; підписи уповноважених осіб, з зазначенням їх прізвища, імені, по-батькові та посади.

Термін поставки товару зазначений в заявках відповідача починає спливати з моменту повідомлення відповідача позивачем про прийняття заявки до виконання.

Відповідно до п. 3.3. договору, поставка товару здійснюється на умовах центрозавозу до складу відповідача за адресою вказаною в заявці відповідача. Транспортні витрати відносяться на позивача.

Відповідно до п. 4.1.1. договору, приймання товару по кількості проводиться по видатковим накладним позивача. У випадку відсутності видаткових накладних відповідач має право не приймати поставлений товар, а у випадку прийняття, складається акт про фактичну наявність товару, де вказується фактична кількість та найменування товару. Акт про фактичну наявність товару має бути підписаний уповноваженими представниками сторін.

Відповідно до п. 4.2. договору, датою отримання відповідачем товару вважається дата, вказана у видатковій накладній як дата приймання.

Відповідно до п. 9.1. договору, договір укладений терміном на 1 (один) рік і набирає сили з моменту його підписання сторонами. У випадку неможливості виконання будь-якою із сторін якого-небудь прийнятого зобовязання у вказаний термін, дія договору продовжується на час його повного виконання. У випадку, якщо ні одна із сторін за 15 (пятнадцять) календарних днів до закінчення строку дії договору не заявить про свої наміри припинити дію договору, договір вважається продовженим на такий же термін і на тих же умовах.

Позивач стверджує, що на виконання умов договору поставки № 895 від 11.12.2009 р. в період з 28.12.2009 р. по 01.02.2010 р. поставив відповідачу товар на загальну суму 17919,67 грн. на підставі накладних, копії яких знаходяться в матеріалах справи.

Проте відповідач в порушення взятих на себе зобовязань за спірним договором щодо оплати за поставлений товар не виконав, внаслідок чого у відповідача виник борг перед позивачем.

Як визначено частинами 1, 2 статті 193 Господарського кодексу України (надалі - ГК України), субєкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобовязання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобовязання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобовязання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Відповідно до ч. 1 ст. 509 Цивільного кодексу України (надалі ЦК України) зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Згідно ч. 2 статті 509 ЦК України зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Пунктом 1 ч. 2 статті 11 ЦК України передбачено, що підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до ч.1 статті 202 ЦК України, правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно ч. 1 статті 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Наведене свідчить, що фактично між сторонами по справі укладений договір поставки (договір поставки № 895 від 11.12.2009 р.), а тому саме він та відповідні положення статей параграфів 1, 3 глави 54 ЦК України та параграфа 1 глави 30 Господарського кодексу України (ГК України) визначають права та обовязки сторін зі здійснення передбаченої договором поставки товару та її оплати.

Частиною 1 ст. 265 ГК України передбачено, що за договором поставки одна сторона - постачальник зобовязується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні покупцеві товар (товари), а покупець зобовязується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно ч. 6 ст. 265 ГК України до відносин поставки, не врегульованих цим Кодексом, застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України про договір купівлі-продажу.

Частиною 2 ст. 712 ЦК України також передбачено, що до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до ст. 655 ЦК України одна сторона (продавець) передає або зобовязується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобовязується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно ч. 1 ст. 692 ЦК України покупець зобовязаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Згідно з положеннями частини першої статті 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Фактично надані позивачем накладні № 833 від 25.01.2010 р. та № 1177 від 01.02.2010 р. містять підпис та відбиток печатки відповідача, а тому приймаються судом у якості належних доказів здійснення позивачем поставки товару відповідачу у сумі 9531,69 грн.

В той же час, суд звертає увагу, що фактично в матеріалах справи містяться накладні № 11904 від 28.12.2009 р., № 11905 від 28.12.2009 р., № 537 від 18.01.2010 р., № 827 від 25.01.2010 р., № 828 від 25.01.2010 р., № 1178 від 01.02.2010 р., які підписані невідомою особою, засвідчені набірним штампом, а тому не можуть бути прийняті судом в якості належних доказів поставки товару за спірним договором.

Відповідно до п. 2 Інструкції про порядок реєстрації виданих, повернутих і використаних довіреностей на одержання цінностей, затвердженої наказом Міністерства фінансів України від 16.05.1996 року № 99 (надалі Інструкція), товарно-матеріальні цінності (у т.ч. товари), а також нематеріальні активи, грошові документи і цінні папери відпускаються покупцям або передаються безплатно тільки за довіреністю одержувачів.

Пунктом 5 Інструкції визначається, що довіреність підписується керівником та головним бухгалтером підприємства або їх заступниками та особами, які на те уповноважені керівником підприємства.

Згідно абз. 1 п. 13 Інструкції довіреність, незалежно від строку її дії, залишається у постачальника при першому відпуску цінностей. У разі відпуску цінностей частинами на кожний частковий відпуск складається накладна (акт приймання-здачі або інший аналогічний документ) з поміткою на ній номера довіреності та дати її видачі. В цих випадках один примірник накладної (або документа, що її заміняє) передається одержувачу цінностей, а другий - додається до залишеної у постачальника довіреності і використовується для спостереження і контролю за відпуском цінностей згідно довіреності, а також для проведення розрахунків з одержувачем.

Як встановлено в абз. 3 п. 13 Інструкції, при централізовано кільцевих перевезеннях цінностей підприємствам їх відпуск постачальниками може здійснюватися без довіреності, якщо одержувач цінностей за підписом керівника і головного бухгалтера підприємства або інших осіб, які уповноважені підписувати довіреності, повідомив постачальника про зразок печатки (штампу), якою матеріально відповідальна особа, що буде приймати цінності, завіряє на супровідних документах (накладній, акті, ордері тощо) свій підпис про одержання цінностей.

Позивачем не названо і до матеріалів справи не залучено довіреностей відповідача на отримання матеріальних цінностей, а рівно відсутні посилання на такі довіреності у спірних накладних.

Графа «Отримав» накладних, в порушення п. 4.1.1 договору, містить тільки підпис невідомої особи без вказання прізвища, імЧя та по батькові, а графа «за доруч. № .. від …»взагалі не заповнені. Крім того, вищезазначений підпис невідомої особи засвідчений: у накладних № 11904 від 28.12.2009 р., № 11905 від 28.12.2009 р., № 537 від 18.01.2010 р., № 827 від 25.01.2010 р., № 828 від 25.01.2010 р. та № 1178 від 01.02.2010 р. набірним штампом. При цьому позивач не надав суду доказів, що відповідач повідомляв позивача про особу, яка уповноважена отримувати товар та про зразок штампу, якою матеріально-відповідальна особа, що буде приймати цінності, завіряє на супровідних документах (накладних) свій підпис про одержання цінностей.

З урахуванням п. 2.4. договору поставки № 895 від 11.12.2009 р. строк виконання зобовязань щодо оплати поставленого згідно накладних № 833 від 25.01.2010 р. та № 1177 від 01.02.2010 р. станом на час вирішення спору є таким, що настав. Розрахунок мав бути здійснений відповідачем з відстрочкою платежу на двадцять один календарний день з моменту поставки товару.

Зібрані у справі докази свідчать, що відповідач отримав товар, але зобовязання по оплаті поставленого товару не виконав.

Згідно із ст. 14 ЦК України, цивільні обовязки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства. Зобовязання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться (526 ЦК України). Одностороння відмова від зобовязання, в силу ст. 525 ЦК України, не допускається.

За таких обставин, вимоги позивача про стягнення з відповідача суми основного боргу в розмірі 17919,67 грн. обґрунтовані та підлягають частковому задоволенню в сумі 9531,69 грн. (згідно накладних № 833 від 25.01.2010 р. та № 1177 від 01.02.2010 р.).

Позивачем заявлено також позовні вимоги про стягнення з відповідача суми пені в розмірі 1701,27 грн. та суми трьох відсотків річних в розмірі 268,31 грн.

Приписами ст. 611 ЦК України визначено, що у разі порушення зобовязання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Статтею 230 ГК України також передбачено, що порушення зобовязання є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим кодексом (неустойка, штраф, пеня), іншими законами або договором.

За весь час несанкціонованого користування чужими коштами штрафні санкції можуть бути встановлені у відсотках, розмір яких обчислюється обліковою ставкою Національного банку України. Облікова ставка НБУ - один з монетарних інструментів, за допомогою якого Національний банк визначає для суб'єктів грошово-кредитного ринку орієнтир щодо вартості залучених і розміщених коштів на певний період, тобто є, відповідно до Закону України «Про Національний банк України» від 20.05.1999 р. № 679-ХІV, орієнтиром ціни на гроші.

Частина. 6 ст. 231 ГК України визначає, що штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Відповідно до п. 6 ст. 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобовязання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобовязання мало бути виконано.

Закон України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань»від 22.11.1996 р. № 543/96-ВР (надалі Закон України) регулює договірні правовідносини між платниками та одержувачами грошових коштів щодо відповідальності за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань.

Статтею 1 вищезазначеного Закону України передбачено, що платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Відповідно до ст. 3 Закону України, розмір пені, передбачений статтею 1, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується.

Згідно з ч. 1 ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобовязання.

Для пені, як різновиду неустойки, характерним є те, що вона обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобовязання за кожен день прострочення зобовязання (ч. 3 ст. 549 ЦК України).

Відповідно до п. 5.2. договору, у разі несвоєчасної оплати товару в порядку передбаченому п. 2.4. договору, відповідач сплачує позивачу пеню в розмірі 0,5% від суми, простроченої до оплати, за кожен прострочений день, але не більше подвійної облікової ставки НБУ, діючої на день виконання зобовязання.

Враховуючи вказані норми ЦК України, здійснивши перевірку наданого позивачем розрахунку розміру пені, суд прийшов до висновку, що вимоги позивача про стягнення з відповідача суми пені в розмірі 1701,27 грн. підлягають частковому задоволенню, а саме:

- згідно накладної № 833 від 25.01.2010 р. на суму 3022,22 грн. сума пені, яка підлягає стягненню становить 292,74 грн.:

Сума боргу (грн.)Період простроченняКількість днів простроченняРозмір облікової ставки НБУСума пені за період прострочення

3022,2216.02.2010 - 07.06.201011210.2500 %190,11

3022,2208.06.2010 - 07.07.2010309.5000 %47,20

3022,2208.07.2010 - 09.08.2010338.5000 %46,45

3022,2210.08.2010 - 16.08.201077.7500 %8,98

182292,74

В іншій частині позовних вимог стосовно стягнення 1408,53 грн. пені (1701,27 грн. 292,74 грн. = 1408,53 грн.) позивачу належить відмовити з огляду на встановлений судом початок прострочки виконання грошового зобовязання з боку відповідача з 16.02.2010 р. (на умовах відстрочки платежу на двадцять один календарний день з моменту поставки товару).

- згідно накладної № 1177 від 01.02.2010 р. на суму 6509,47 грн. сума пені, яка підлягає стягненню становить 624,28 грн.:

Сума боргу (грн.)Період простроченняКількість днів простроченняРозмір облікової ставки НБУСума пені за період прострочення

6509,4723.02.2010 - 07.06.201010510.2500 %383,88

6509,4708.06.2010 - 07.07.2010309.5000 %101,65

6509,4708.07.2010 - 09.08.2010338.5000 %100,05

6509,4710.08.2010 - 23.08.2010147.7500 %38,70

182624,28

В іншій частині позовних вимог стосовно стягнення 1076,99 грн. пені (1701,27 грн. 624,28 грн. = 1076,99 грн.) позивачу належить відмовити з огляду на встановлений судом початок прострочки виконання грошового зобовязання з боку відповідача з 23.02.2010 р. (на умовах відстрочки платежу на двадцять один календарний день з моменту поставки товару).

Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Враховуючи вказані норми ЦК України, здійснивши перевірку наданого позивачем розрахунку розміру трьох відсотків річних, суд прийшов до висновку, що вимоги позивача про стягнення з відповідача суми трьох відсотків річних в розмірі 268,31 грн. підлягають частковому задоволенню у сумі 150,59 грн.: згідно накладної № 833 від 25.01.2010 р. на суму 3022,22 грн. сума трьох відсотків річних, яка підлягає стягненню за період з 16.02.2010 р. по 31.08.2010 р. (197 днів) становить: 3022,22 грн. х 3% : 365 днів у 2010 році х 197 днів заборгованості = 48,94 грн.; згідно накладної № 1177 від 01.02.2010 р. на суму 6509,47 грн. сума трьох відсотків річних, яка підлягає стягненню за період з 23.02.2010 р. по 31.08.2010 р. (190 днів) становить: 6509,47 грн. х 3% : 365 днів у 2010 році х 190 днів заборгованості = 101,65 грн. В іншій частині позовних вимог стосовно стягнення 117,72 грн. трьох відсотків річних (268,31 грн. 150,59 грн. = 117,72 грн.) позивачу належить відмовити.

Відповідно до ст. 44 ГПК України, до судових витрат віднесені державне мито, суми, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрати, пов`язані з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплата послуг перекладача, адвоката, витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та інші витрати, пов`язані з розглядом справи.

Відповідно до ст. 49 ГПК України, стороні на користь якої відбулося рішення, господарський суд відшкодовує державне мито за рахунок другої сторони, а також витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Відповідно до ч. 5 ст. 49 ГПК України, при задоволені позову державне мито та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу покладаються на відповідача.

За таких обставин, на відповідача покладаються витрати по сплаті державного мита в розмірі 105,99 грн. та на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 126,28 грн.

Керуючись ст.ст. 33, 49, 82-85 ГПК України, Господарський суд міста Києва

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити частково.

Стягнути з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 АДРЕСА_1 ідентифікаційний код НОМЕР_1 з будь-якого рахунку виявленого державним виконавцем під час виконання рішення суду на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ІКБ»(02098, м. Київ, вул. Саперно-Слобідська, 25; код ЄДРПОУ № 34180473; п/р № 26006010693151 в КМФ АКБ «Укрсоцбанк», МФО 322012) 9531,69 грн. (девять тисяч пятсот тридцять одну гривню 69 коп.) основного боргу, 917,02 грн. (девятсот сімнадцять гривень 02 коп.) пені, 150,59 грн. (сто пятдесят гривень 59 коп.) три відсотки річних, 105,99 грн. (сто пять гривень 99 коп.) державного мита та 126,28 грн. (сто двадцять шість гривень 28 коп.) витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

2. В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

3. Видати наказ.

Відповідно до ч. 5 ст. 85 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Суддя Гумега О. В.

Дата підписання

повного рішення: 17.12.2010 р.