Рішення № 12956350, 13.12.2010, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 59/11-10-58/7413.12.10 За позовомТовариства з обмеженою відповідальністю “КФК”

До Товариства з обмеженою відповідальністю “Селін Ворлд Ресортс Спа та Гольф”

Пропро стягнення 24701,21 грн.

Суддя Блажівська О.Є.

Представники:

Від позивачаМартиненко О.В.

Від відповідача Жупинський М.А. ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Постановою Вищого Господарського суду України від 24.06.2010р. касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю “Селін Ворлд Ресортс Спа та Гольф” м. Харків на Постанову Харківського апеляційного господарського суду від 18.03.2010 р. та рішення місцевого господарського суду Харківської області від 10.02.2010 р. у справі № 59/11-10 задоволено: Постанову Харківського апеляційного господарського суду від 18.03.2010 р. та рішення місцевого господарського суду Харківської області від 10.02.2010 р. у справі № 59/11-10 скасовано, а справу передано до господарського суду Харківської області для вирішення питання підсудності.

Ухвалою Господарського суду Харківської області від 03.09.2010 р. справу № 59/11-10, суд ухвалив передати матеріали справи № 59/11-10 за територіальною підсудністю до господарського суду міста Києва.

Відповідно до розподілу, справу передано судді Блажівській О.Є. для розгляду.

Ухвалою Господарського суду м. Києва від 17.09.2010 р. суддею Блажівською справу прийнято до свого провадження, присвоєно номер справи № 59/11-10-58/74, розгляд справи призначено на 13.10.2010 р.

11.10.2010 р. канцелярією Господарського суду міста Києва одержано від Господарського суду Харківської області супровідний лист з документами виконавчого провадження.

13.10.2010 р. розгляд справи не відбувся, у зв‘язку з перебуванням судді на лікарняному.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 25.10.2010 р. розгляд справи призначено на 03.11.2010 р.

02.11.2010 р. судом одержано від відповідача заяву про відкладення розгляду справи.

02.11.2010 р. судом одержано телеграму від відповідача, у якій відповідач просить суд відкласти розгляд справи у зв’язку з перебуванням представника в іншому судовому засіданні. Крім того, представник відповідача просить суд продовжити строк вирішення спору на п’ятнадцять днів.

Клопотання судом задоволено.

Клопотання про відкладення розгляду справи судом задоволено.

Враховуючи неявку позивача та відповідача, розгляд справи 03.11.2010 р. відкладено.

15.11.2010 р. судом одержано від відповідача відзив на позовну заяву, у якому відповідач заперечив проти задоволення позовних вимог з підстав, зазначених у відзиві.

У судове засідання 17.11.2010 р. представники сторін з’явились, на виконання вимог ухвали суду надали документи по справі.

Представник відповідача надав суду заяву про продовження строку вирішення спору.

З метою вивчення поданих документів, судом оголошувала перерва до 26.11.2010 р.

26.11.2010 р. розгляд справи не відбувся, у зв’язку з перебуванням судді Блажівської О.Є. на лікарняному.

Ухвалою суду від 06.12.2010 р. розгляд справи було призначено на 13.12.2010 р.

У судове засідання призначене на 13.12.2010 р. з’явилися представники сторін. Позивач подав заяву про збільшення розміру позовних вимог, відповідно до якої просить суд стягнути з відповідача 24000,66 грн. основного боргу, 16000,44 грн. неустойки, 611,09 грн. пені, 89,46 грн. 3 % річних.

Відповідно до ч. 4 ст. 22 Господарського процесуального кодексу України позивач вправі до прийняття рішення по справі збільшити розмір позовних вимог за умови дотримання встановленого порядку досудового врегулювання спору у випадках, передбачених статтею 5 цього Кодексу, в цій частині, відмовитись від позову або зменшити розмір позовних вимог.

У пункті 3 інформаційного листа Вищого господарського суду України від 02.06.2006 р. N 01-8/1228 "Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2005 році" зазначено, що під збільшенням розміру позовних вимог слід розуміти збільшення суми позову за тією ж вимогою, яку було заявлено у позовній. Тому збільшення розміру позовних вимог не може бути пов'язано з пред'явленням додаткових позовних вимог, про які не йшлося в позовній заяві.

Таким чином, оскільки в заяві про збільшення розміру позовних вимог позивач фактично звернувся з новою вимогою (стягнення неустойки у розмірі 16000,44 грн., про яку не йшлося в позовній заяві, судом зазначене збільшення позовних вимог не приймається.

          Відповідач проти позову заперечив та просив суд відмовити позивачу у задоволенні позовних вимог, про що зазначив у своєму відзиві від 15.11.2010 р.

В судовому засіданні 13.12.2010 р. судом у відповідності до ст. 85 ГПК України оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ

01 квітня 2009 року між Відкритим акціонерним товариством «КФК» (орендодавець), та Товариством з обмеженою відповідальністю "Селін Ворлд Ресортс Спа та Гольф" (орендар) був укладений договір найму (оренди) нежитлового приміщення № 01-04/09 (надалі - договір).

Згідно пункту 1.1. договору орендодавець передав, а орендар прийняв в користування на строк дії договору нежитлове приміщення площею 58,7 кв.м., що розміщується на першому поверсі нежитлової будівлі (Літера БТІ: «Б») за адресою: м. Київ, вул. Професора Підвисоцького, 16 (об’єкт оренди).

Відповідно до п. 1.3 договору об’єкт оренди передається в оренду з метою розміщення офісу.

Передача орендодавцем об’єкта оренди орендарю у користування за даним договором здійснюється протягом 5 календарних днів з дня підписання даного договору, та оформлюється актом прийому-передачі об’єкта оренди, який повинен бути підписаний сторонами або їх представниками (п. 3.1 договору).

На виконання договору позивача передав відповідачу об’єкт оренди зазначений у договорі, що підтверджується актом прийому-передачі нежитлового приміщення в оренду від 01.04.2009 р.

Згідно з п. 2.1 договору за користування об'єктом оренди орендар сплачує орендну плату в розмірі, обумовленому цим договором.

Згідно з п. 2.3 договору загальна сума орендної плати за місяць, з врахуванням ПДВ, становить 8 000,22 грн.

Відповідно до п. 2.6 договору, орендар зобов'язаний вносити орендну плату не пізніше 10 числа поточного - місяця, шляхом перерахування коштів у безготівковій формі на поточний рахунок орендодавця. Днем внесення орендної плати за користування об'єктом оренди вважається день зарахування всієї суми орендної плати, належної до щомісячної сплати, на банківський рахунок орендодавця.

За твердженнями позивача, за період з жовтня 2009 р. по грудень 2009 р. у відповідача виникла заборгованість перед позивачем у сумі 24000,66 грн.

Відповідно до ст. 759 Цивільного кодексу України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Згідно з ст. 526 Цивільного кодексу України та ст. 193 Господарського кодексу України суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов’язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Положеннями ст. 525 Цивільного кодексу України встановлено, що одностороння відмова від зобов’язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Частиною 1 ст. 762 Цивільного кодексу України передбачено, що за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму.

Відповідач проти позову заперечив з підстав того, що він не мав вільного доступу до орендованого приміщення оскільки Товариством з обмеженою відповідальністю «ДЕК»було виставлено охорону цього приміщення.

Крім того, відповідач посилається на п. 7.2 договору, відповідально до якого даний договір припиняє свою дію у разі прострочення орендарем понад 1 місяць терміну виконання зобов’язання зі сплати повної суми орендної плати відповідно до п. 2.3, п. 2.6 даного договору.

Суд не погоджується з даними твердженнями відповідача виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи, Товариство з обмеженою відповідальністю «Вік-Тан» листом № 388 від 31.12.2009 р. повідомило відповідача, що з 07.12.2009 р. орендоване відповідачем приміщення знаходиться під охороною Товариством з обмеженою відповідальністю «Вік-Тан», що на підставі договору № 1695 від 01.03.2009 р. здійснює охорону майна Товариства з обмеженою відповідальністю «ДЕК», тому відповідачу було відмовлено в доступі до цього приміщення.

Відповідач не надав суду доказів звернення до позивача щодо припинення договору оренди у зв’язку з неможливістю доступу до орендованого приміщення.

Таким чином, судом не приймаються твердження відповідача щодо припинення договору у відповідності з п. 7.2 цього договору як доказ звільнення від зобов’язання сплатити борг по орендній платі, оскільки відповідач не надав доказів погашення заборгованості перед позивачем, а також жодних доказів звернення відповідача до позивача у зв’язку з порушенням прав відповідача щодо доступу до орендованого приміщення.

Таким чином, заборгованість відповідача перед позивачем у сумі 24000,66 грн. за договором документально підтверджується, відповідачем не спростована, а тому підлягає стягненню.

          Крім суми основного боргу, позивач також просить стягнути з відповідача 611,09 грн. пені, 89,46 грн. 3 % річних.

Частиною 1 ст. 216 Господарського кодексу України передбачено господарсько-правову відповідальність учасників господарських відносин, яку останні несуть за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Господарськими санкціями, в ст. 217 Господарського кодексу України, визнаються заходи впливу на правопорушника у сфері господарювання, в результаті застосування яких для нього настають несприятливі економічні та/або правові наслідки, як-то відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно-господарські санкції.

Штрафні санкції визначаються ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України як господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов’язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов’язання.

Відповідно до п. 5.3 договору за несвоєчасне внесення орендарем орендної плати та компенсації втрат по оплаті з охорони та обслуговуванню об’єкту оренди, нараховується пеня в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла не період за який сплачується пеня, від простроченої суми за кожний день прострочення.

Нормами ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Таким чином, за розрахунком проведеним судом, стягненню підлягають 584,12 грн. пені, 83,48 грн. 3 % річних.

Згідно ст. ст. 33, 34 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Згідно ст. 43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Відповідно до вимог ст. 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати покладаються на сторони пропорційно задоволеним вимогам.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд –

В И Р І Ш И В:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю “Селін Ворлд Ресортс Спа та Гольф” (03124, м. Київ, пров. Радищева, 8, код ЄДРПОУ 34016626) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “КФК” (01014, м. Київ, вул. Професора Підвисоцького, 16, код ЄДРПОУ 32485873), а у випадку відсутності коштів –з будь якого іншого рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання судового рішення, 24000,66 грн. (двадцять чотири тисячі гривень 66 коп.) основного боргу, 584,12 грн. (п’ятсот вісімдесят чотири гривень 12 коп.) пені, 83,48 грн. (вісімдесят три гривні 48 коп.) 3 % річних, 246,68 грн. (двісті сорок шість гривень 68 коп.) державного мита, 235,68 грн. (двісті тридцять п’ять гривень 68 коп.) витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

В іншій частині позову відмовити.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня підписання рішення, оформленого відповідно до ст. 84 Господарського процесуального кодексу України.

Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Суддя О.Є. Блажівська

Дата підписання рішення: 17.12.2010р.