Рішення № 12956346, 16.12.2010, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 9/39016.12.10 За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Едіпресс Україна» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Рафінад –Медіа» про стягнення заборгованості в сумі - 272052,06 грн.

Суддя Бондаренко Г.П.

Представники сторін:

Від позивача: Мудрецова Н.А. (дов. б/н від 01.06.2010 р.); Козенко-Клочко О.А.

                     (дов. б/н від 16.11.2010 р.)

Від відповідача: Бочарова Н.В (дов. б/н від 31.07.2010 р.) (17.11.2010 р.)

Відповідно до ст. 85 ГПК України в судовому засіданні 16.12.2010 р. оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Едіпресс Україна»(далі по тексту –ТОВ «Едіпресс Україна») звернулося з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю «Рафінад-Медіа»(далі по тексту –ТОВ «Рафінад-Медіа») про стягнення 235434,70 грн. основного боргу, 27196,59 грн. пені, 9420,77 грн. 3% річних за договором № 10-01-09/1 від 10.01.2010 р. про надання послуг з розміщення реклами.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 01.09.2010 р. позовну заяву прийнято до розгляду, порушено провадження у справі, призначено розгляд справи на 29.09.2010 р.

Представник позивача у судовому засіданні 29.09.2010 р. підтримав позовні вимоги та подав суду клопотання про витребування доказів в порядку ст.ст. 36, 38 ГПК України. Подана заява обґрунтована тим, що для надання доказів фактичного надання послуг з розміщення рекламних матеріалів за договором № 10-01-09/1 від 10.01.2010 р., укладеного між позивачем та відповідачем, необхідно витребувати справу Господарського суду міста Києва № 6/289 за позовом ТОВ «Рафінад –Медіа»до ТОВ «Едіпресс Україна»про стягнення 9943672,71 грн.

Представник відповідача в судове засідання не з’явився, вимог ухвали суду від 01.09.2010 р. не виконав, про причини неявки суд не повідомив, про час і місце розгляду справи був повідомлений належним чином.

Дослідивши у судовому засіданні 29.09.2010 р. клопотання про витребування доказів, заслухавши пояснення представника позивача, суд дійшов висновку про необхідність його задоволення.

Враховуючи вищевикладені обставини суд, ухвалою від 29.09.2010 р., відклав розгляд справи на 14.10.2010 р., зобов’язав сторони надати документи, необхідні для вирішення спору, витребував у Господарського суду міста Києва матеріали справи №6/289 за позовом ТОВ «Рафінад –Медіа»до ТОВ «Едіпресс Україна»про стягнення 9943672,71 грн.

У судове засідання 14.10.2010 р. відповідач повторно не з'явився, не виконав вимоги ухвал суду від 01.09.2010 р., від 29.09.2010 р., про причини неявки суд не повідомив, про час і місце розгляду справи був повідомлений належним чином.

Враховуючи неявку представника відповідача в судове засідання 14.10.2010 р., неподання сторонами всіх витребуваних судом документів, відсутність матеріалів справи Господарського суду міста Києва № 6/289, суд ухвалою від 14.10.2010 р. відклав розгляд справи на 17.11.2010 р. в порядку ст. 77 ГПК України, зобов’язав сторони надати документи, необхідні для вирішення спору, витребував у Господарського суду міста Києва матеріали справи № 6/289 за позовом ТОВ «Рафінад –Медіа»до ТОВ «Едіпресс Україна»про стягнення 9943672,71 грн.

В судове засідання 17.11.2010 р. представники сторін з’явились. Відповідно до ст. 77 ГПК України у судовому засіданні 17.11.2010 р. була оголошена перерва до 01.12.2010 р., у зв’язку із необхідністю надання сторонами додаткових матеріалів по справі.

У судовому засіданні 01.12.2010 р. представником позивача надано усні пояснення по суті справи та додаткові матеріали по справі, які надійшли 29.11.2010 р. через відділ канцелярії Господарського суду міста Києва, а саме: документи на підтвердження фактичного надання послуг з розміщення рекламних матеріалів за договором укладеним між позивачем та відповідачем. Однак, позивач не надав суду письмових обґрунтованих пояснень щодо наявності доказів, які підтверджують факт надання послуг позивачем та прийняття їх відповідачем та містяться в матеріалах господарської справи № 6/289, незважаючи на те, що справа витребовувалась за клопотанням представника позивача.

Представник відповідача в судове засідання 01.12.2010 р. не з’явився, не виконав вимоги ухвал суду, про причини неявки суд не повідомив, про час і місце розгляду справи був повідомлений належним чином.

Таким чином, враховуючи неявку представника відповідача в судове засідання та необхідність залучення додаткових матеріалів по справі суд, відповідно до ст. 77 ГПК України, ухвалою від 01.12.2010 р. відклав розгляд справи на 16.12.2010 р.

У судовому засіданні 16.12.2010 р. представником позивача надано письмові пояснення по суті справи та додаткові матеріали по справі, які надійшли 14.12.2010 р. через відділ канцелярії Господарського суду міста Києва.

Відповідач в судове засідання 16.12.2010 р. не з’явився, не подав суду витребувані матеріали, про час та місце розгляду справи був повідомлений судом належним чином.

Також, в судовому засіданні було оглянуто матеріали справи Господарського суду міста Києва № 6/289 за позовом ТОВ «Рафінад –Медіа»до ТОВ «Едіпресс Україна»про стягнення 9943672,71 грн.

Враховуючи те, що нез’явлення представника відповідача не перешкоджає розгляду справи по суті, а матеріали справи є достатніми для вирішення спору в даному судовому засіданні, відповідач не скористався своїм процесуальним правом на надання відзиву та направлення представника для участі в судове засідання, суд вважає за можливе розглянути позов у відсутності представника відповідача, за наявними у справі матеріалами згідно з вимогами статті 75 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши наявні матеріали справи, заслухавши пояснення повноважного представника позивача, всебічно і повно з’ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, оцінивши докази за власним переконанням, яке ґрунтується на вимогах закону, Господарський суд міста Києва –

ВСТАНОВИВ:

Як вбачається з матеріалів справи, 10.01.2010 р. між ТОВ «Едіпресс Україна»(виконавець) та ТОВ «Рафінад-Медіа»(замовник) укладений Договір № 10-01-09/1 про надання послуг з розміщення реклами (Далі за текстом - Договір).

Відповідно до ч. 1 ст. 901 ЦК України, за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Укладений договір є підставою для виникнення у сторін господарських зобов'язань відповідно до ст. ст. 173, 174 ГК України (ст. ст. 11, 202, 509 ЦК України), і згідно ст. 629 ЦК України є обов'язковим для виконання сторонами.

В силу ч. 1 ст. 193 ГК України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. При цьому, до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України.

Відповідно до ст. ст. 525, 526 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

В силу ст. 599 ЦК України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Оцінюючи подані позивачем докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об’єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що вимоги позивача підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

Згідно ст. 32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно ч. 1 ст. 903 ЦК України якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Відповідно до пункту 1.1. Договору виконавець зобов’язується на замовлення замовника надати послуги по розміщенню рекламних матеріалів, наданих замовником, в періодичних друкованих виданнях виконавця, зазначених в додатках до Договору, а з зобов’язується оплатити наданні послуги в строки та на умовах, передбачених Договором.

Виходячи з положень пункту 3.2. Договору вартість послуг по розміщенню рекламних матеріалів по кожному додатку окремо оплачується замовником на підставі рахунку-фактури, виставленому виконавцем в строк до 25 числа місяця, наступного за місяцем розміщення рекламних матеріалів в разі якщо сторони не узгодять інший порядок і строки оплати.

Згідно пункту 2.1 Договору з метою резервування місця для розміщення реклами, замовник подає виконавцю заявку, по формі встановленій додатком № 2. Особою, яка має право підпису заявки зі сторони замовника є Малая Валентина Володимирівна. Заявка також може бути підписана Директором замовника з проставленням печатки. Крім уповноваженої особи чи директора замовника, заявка повинна бути підписана головним бухгалтером замовника.

У відповідності до пункту 2.1. Договору відповідач направив позивачу заявки на розміщення рекламних матеріалів в друкованих виданнях –журналах позивача та гарантував оплату згідно Договору і своєчасну подачу матеріалів.

Відповідно до пункту 1.2. Договору умови надання послуг з розміщення рекламних, інформаційних, рекламно-інформаційних матеріалів в ЗМІ, включаючи строки розміщення, номери ЗМІ, об’єм рекламних, інформаційних, рекламно-інформаційних матеріалів, що будуть розміщуватись, характер, форму, види носіїв, теми статей та редакційних матеріалів, інші технічні вимоги, графік виходу, вартість і строки та порядок оплати, інші істотні умови обумовлюються сторонами у відповідних Додатках до даного Договору. Додатки підписуються уповноваженими представниками сторін і є невід’ємною частиною даного Договору. Перший і другий Додатки підписуються разом з даним Договором, кожен наступний не пізніше, ніж за сім днів до закінчення строку подачі макетів.

Виходячи з матеріалів справи, позивач підготував та відправив підписані зі своєї сторони Додатки на кожне розміщення, а саме: Додаток № 1 до Договору від 26.01.2009 р. (розміщення реклами в журналі «Полина»№07/2009 (Sobeski)); Додаток № 2 до Договору від 15.01.2009 р. (розміщення реклами в журналі «Единственная»№ 3/09 (Sobeski)); Додаток № 6 до Договору від 23.01.2009 р. (розміщення реклами в журналі «VIVA! Україна. Первый журнал об известных людях»№4/2009 (Sobeski)); Додаток № 8 до Договору від 06.02.2009 р (розміщення реклами в журналі «VIVA! Україна. Первый журнал об известных людях»№5/2009 (Sobeski)).

Разом з тим, позивачем були виставлені відповідачу для сплати наступні рахунки-фактури: № V-0409/08 від 01.05.2009 р. на суму 65142,30 грн.; № Р-0709/04 від 19.02.2009 на суму 37577,93 грн.; № Е-0309/09 від 24.02.2009 на суму 87572,17 грн.; № V-0509/17 від 03.03.2009 на суму 65142,30 грн.

Як стверджував позивач в процесі розгляду справи, рекламні послуги відповідачем отримувались вчасно, якісно і в повному обсязі.

Так, відповідно до пункту 5.2 Договору позивач після розміщення рекламних матеріалів оформив та передав відповідачеві на підписання акти виконаних робіт: № V-0409/08 від 17.02.2009 р. на суму 65142,30 грн.; № Р-0709/04 від 19.02.2009 на суму 37577,93 грн.; № Е-0309/09 від 24.02.2009 на суму 87572,17 грн.; № V-0509/17 від 03.03.2009 на суму 65142,30 грн.

Як стверджував позивач відповідачем були отримані документи, які надіслав позивач, але додатки до Договору та акти надання послуг не були повернуті позивачеві.

Незважаючи на викладене відповідач не розрахувався з позивачем в повному обсязі за надані послуги, у зв’язку з чим у відповідача перед позивачем виникла заборгованість в розмірі 235434,70 грн.

З метою досудового врегулювання спору, позивач у відповідності до ст. 6 ГПК України надіслав відповідачу 05.07.2010 р. претензію вих. № 79-07/10L від 01.07.2010 р., в якій було запропоновано відповідачеві погасити заборгованість, підписати і повернути не підписані з боку відповідача документи. Проте, вказана претензія залишилась без відповідного реагування.

Разом з тим, на підтвердження погодження послуг щодо розміщення рекламних матеріалів з відповідачем, позивач в судовому засіданні 16.12.2010 р. надав суду пояснення, які також викладені в письмових поясненнях по справі вих. № 128-12/10 L від 06.12.2010 р.

Як пояснив позивач та встановив суд, в матеріалах витребуваної справи Господарського суду міста Києва № 6/289 міститься договір про надання рекламних послуг № 16/01-09 від 16.01.2009 р., укладений між відповідачем та ТОВ «Бельведер Україна»(власник ТМ Sobieski) з додатком № 1. Відповідно до вказаного договору відповідач за завданням та за рахунок ТОВ «Бельведер Україна»зобов’язався розмістити рекламні матеріали ТОВ «Бельведер Україна»в періодичних виданнях в обсязі і в терміни, вказані в письмовому завданні на рекламні послуги. В додатку № 1 до цього Договору міститься перелік видань, в яких відповідач повинен був розмістити рекламні матеріали (інформація про «Miss Sobieski») у пресі. Серед перерахованих в цьому додатку № 1 є видання «Поліна»і «Viva», які належать позивачу.

Таким чином, викладені обставини свідчать про те, що ТОВ «Бельведер Україна»замовляв послуги по розміщенню рекламних матеріалів (ТМ Sobieski) у відповідача. Відповідач, в свою чергу, замовляв розміщення цих рекламних матеріалів у виданнях позивача «Поліна»і «Viva». Про надання цих послуг відповідачем ТОВ «Бельведер Україна»свідчить Акт № ОУ-0000001 надання послуг, який підписаний між відповідачем та ТОВ «Бельведер Україна».

Отже, вищевикладене підтверджує той факт, що відповідач замовляв розміщення рекламних матеріалів (ТМ Sobieski) у позивача у виданнях «Поліна»і «Viva»та прийняв надані позивачем рекламні послуги.

Разом з тим, як на доказ погодження з відповідачем та виконання послуг для нього по розміщенню рекламних матеріалів позивач посилається на сплачений відповідачем рахунок № V-0409/08 від 17.02.2009 р. на суму 20000,00 грн. згідно платіжного доручення № 14 від 06.052009 р. (в матеріалах справи).

Крім того, позивачем були надані суду роздруківки електронної переписки між представниками позивача та відповідача які, на думку позивача, є підтвердженням замовлення відповідачем розміщення рекламних матеріалів та підтвердження надання цих послуг.

Згідно ст. 43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об’єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що наявність заборгованості відповідача перед позивачем у сумі 235434,70 грн. за Договором документально підтверджується, відповідачем не спростована, а тому підлягає стягненню.

Крім того, позивач просив суд стягнути з відповідача 27196,59 грн. пені, 9420,77 грн. 3 % річних.

Пунктом 4.4. Договору встановлена відповідальність відповідача у випадку прострочення виконання грошового зобов’язання у формі пені за кожний день прострочення, процентний розмір якої по відношенню до простроченої суми визначається із розрахунку подвійної облікової ставки НБУ, діючої в період існування прострочення.

Згідно з ч. 1 ст. 199 ГК України виконання господарських зобов'язань забезпечується заходами захисту прав та відповідальності учасників господарських відносин, передбачених цим Кодексом та іншими законами. До відносин щодо забезпечення виконання зобов'язань учасників господарських відносин застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України.

Виходячи зі змісту ст. ст. 546, 548, 549 ЦК України виконання зобов'язання може забезпечуватися у відповідності до закону або умов договору, зокрема, неустойкою, яку боржник повинен сплатити у разі порушення зобов'язання.

Крім того, відповідно до вимог ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. При цьому, пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Згідно розрахунку позивача станом на 01.07.2010 р. пеня становить 27196,59 грн., відсотки річних 9420,77 грн., однак у зв’язку з тим, що позивач не надав суду обґрунтованих доказів про момент виникнення права вимоги з лютого місяця 2009 року, ухвалою Господарського суду міста Києва від 01.12.2010 р. суд зобов’язав позивача надати суду письмове пояснення щодо погодження послуг з відповідачем з посиланням на докази, що за твердженням позивача містяться в матеріалах господарської справи № 6/289.

Суд також зазначає, що матеріали справи містять належні докази (повідомлення про вручення) щодо направлення позивачем відповідачеві актів виконаних робіт та вимоги про оплату наданих послуг, тільки у липні 2010р., а отже суд оцінює дані терміни які ті, в яких у відповідача виникли зобов’язання щодо оплати наданих послуг.

На виконання ухвали Господарського суду міста Києва від 01.12.2010 р. представником позивача у судовому засіданні 16.12.2010 р. були надані витребувані судом документи по справі, а саме: розрахунок суми пені та 3 % річних за період з 01.07.10р. по 14.10.10р. Відповідно до уточненого розрахунку позивача, розмір пені та 3 % річних зменшився у зв’язку з тим, що позивач зміг надати суду обґрунтовані докази про момент виникнення права вимоги тільки з липня 2010 року та складають 10975,15 грн. пені та 2031,79 грн. 3 % річних.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що вимоги про стягнення пені та 3 % річних підлягають частковому задоволенню без нарахування цих мір відповідальності на суму заборгованості, що виникла за період з лютого 2009 р. по липень 2010р.

За таких обставин суд вважає за можливе задовольнити вимоги позивача про стягнення штрафних санкцій та 3% річних частково, а саме щодо стягнення 10975,15 грн. пені, 2031,79 грн. 3 % річних.

Враховуючи викладені обставини, суд задовольняє позов частково.

Відповідно до статті 49 ГПК України судові витрати покладаються судом на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Виходячи з вищенаведеного та керуючись ст. ст. 4, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

В И Р І Ш И В:

1.          Позов задовольнити частково.

2.          Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Рафінад-медіа»(02099, м. Київ, вул. Російська, будинок 47, квартира 130; код ЄДРПОУ 36272953) з р/р 26002060254057 в філії РЦ «Приват банк»на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Едіпресс Україна»(03150, м. Київ, вул. Димитрова, 5, корп. 10А; код ЄДРПОУ 31057188) 235 434 (двісті тридцять п’ять тисяч чотириста тридцять чотири) грн. 70 коп. основного боргу, 10975 (десять тисяч дев’ятсот сімдесят п’ять) грн. 15 коп. пені, 2031 (дві тисячі тридцять одна) грн. 79 коп. 3 % річних, 2 475 (дві тисячі чотириста сімдесят п’ять) грн. 67 коп. державного мита та 214 (двісті чотирнадцять) грн. 76 коп. витрат на оплату інформаційно-технічного забезпечення судового процесу.

3.          В іншій частині в позові відмовити.

4.          Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

5.          Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Суддя                                                                                           Г.П. Бондаренко

Рішення підписано 21.12.2010 року