Рішення № 12956234, 06.12.2010, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 37/52906.12.10 За позовомТовариства з обмеженою відповідальністю «Полісся Газ Енерго»

ДоТовариства з обмеженою відповідальністю «РОССІ»

Простягнення 166083,45 грн.

          Суддя Гавриловська І.О.

У судових засіданнях брали участь:

Від позивача: Тарнавський В.Я. –дов. № б/н від 03.12.2010 р.

Галіцький Г.І. - директор

Від відповідача: не з’явився

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

На розгляд Господарського суду міста Києва передані позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Полісся Газ Енерго»до Товариства з обмеженою відповідальністю «РОССІ»про стягнення 145301,38 грн. основного боргу, 5248,76 грн. пені, 14 530,13 грн. штрафу, 1003,18 грн. трьох відсотків річних у зв’язку з неналежним виконанням відповідачем своїх зобов’язань за договором № 30/06-10Г від 30.06.2010 р. щодо оплати поставленого природного газу.

Ухвалою суду від 28.10.2010 р. було порушено провадження у даній справі № 37/529 та призначено її розгляд на 06.12.2010 року, зобов’язано сторін надати певні документи.

Представник позивача у судовому засіданні 06.12.2010 р. підтримав позовні вимоги та надав документи на виконання вимог ухвали від 28.10.2010 р. та оригінали документів для огляду судовому засіданні, копії яких було додано до позовної заяви.

Представник відповідача у дане судове засідання не з’явився, про причини неявки суду не повідомив, відзиву на позов не надав. Про призначене судове засідання був повідомлений належним чином, про що свідчить повідомлення про вручення почтового відправлення, з якого вбачається, що відповідачем ухвалу від 28.10.2010 р. було отримано 10.11.2010 р.

Враховуючи, що матеріали справи містять докази належного повідомлення відповідача про час та місце судового засідання та про наслідки ненадання ним відзиву на позов і витребуваних судом документів, а також приймаючи до уваги, що в матеріалах справи достатньо документів для розгляду справи по суті за наявними в ній документами, то за таких обставин суд приходить до висновку про можливість розгляду справи на підставі ст. 75 Господарського процесуального кодексу України за наявними матеріалами без участі представника вищезазначеного учасника судового процесу.

Розглянувши подані матеріали справи та заслухавши пояснення представників позивача, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

Між Товариством з обмеженою відповідальністю «Полісся Газ Енерго»(постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю «РОССІ»(покупець) був укладений договір про постачання природного газу № 30/06-10Г від 30.06.2010 р., відповідно до умов якого продавець зобов’язався передати природний газ, в обумовлених цим договором порядку та кількості, а покупець зобов’язався оплатити газ в порядку та на умовах, визначених цим договором.

Умови зазначеного договору свідчать про те, що за своєю правовою природою він є договором поставки.

У відповідності до частини 1 статті 712 Цивільного кодексу України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов’язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов’язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов’язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Пунктом 2.1. договору постачання природного газу № 30/06-10Г від 30.06.2010 р. встановлено, що постачальник передає покупцю газ з ресурсу червня 2010 року загальною кількістю 216,969 тис.куб.м.

У відповідності до пункту 4.3. даного договору встановлено, що покупець зобов’язаний оплатити 100 відсотків вартості газу, який йому передається постачальником згідно цього договору в наступному порядку: 100000,00 грн. в термін до 16 липня 2010 р., 130000,00 грн. в термін до 23 липня 2010 р. та 285301,38 грн. в термін до 30 липня 2010 р.

Судом встановлено, що на виконання умов договору постачання природного газу № 30/06-10Г від 30.06.2010 р., позивачем відповідачу передано природний газ в об’ємі 216,969 тис.м.куб на загальну суму 515301,38 грн., що підтверджується актами прийому-передачі № ПГ-00002183 та актом прийому-передачі природного газу б/н від 30.06.2010 р., що підписані представниками обох сторін.

Належним чином засвідчені копії зазначених актів приймання-передачі залучені до матеріалів даної справи.

У свою чергу, відповідач свої зобов’язання щодо сплати вартості отриманого товару виконав частково на суму 370000,00 грн., у зв’язку з чим заборгованість відповідача перед позивачем становить 145301,38 грн. Зазначений розмір заборгованості відповідача підтверджується банківськими виписками по особовому рахунку позивача від 19.07.2010, 22.07.2010 р., 23.07.2010 р., 29.07.2010 р., 02.08.2010 р., 05.08.2010 р.

08.10.2010 р. позивач на адресу відповідача направив лист-претензію № 0166 з вимогою в строк до 15.10.2010 р. погасити заборгованість. Дана вимога позивача відповідачем залишена без належного на те реагування.

У зв’язку з цим позивач звернувся до Господарського суду міста Києва з даним позовом про стягнення з відповідача 145301,38 грн. основного боргу, 14 530,13 грн. штрафу, 1003,18 грн. трьох відсотків річних у зв’язку з неналежним виконанням відповідачем своїх зобов’язань за договором № 30/06-10Г від 30.06.2010 р. щодо оплати поставленого товару.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об’єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що вимоги позивача підлягають задоволенню повністю з наступних підстав.

Частина 1 статті 193 Господарського кодексу України встановлює, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання –відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться і до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Частиною 2 статті 193 Господарського кодексу України визначено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов’язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов’язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до статей 525, 526 Цивільного кодексу України зобов’язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог – відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться, одностороння відмова від виконання зобов’язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно зі статтею 629 Цивільного кодексу України, договір є обов’язковим до виконання сторонами.

Згідно з частиною 1 статті 625 Цивільного кодексу України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Відповідно до статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

З наданих позивачем доказів вбачається, що позивач взяті на себе зобов’язання виконав належним чином, тоді як відповідач у визначений договором № 30/06-10Г від 30.06.2010 р. строк не здійснив оплату товару належним чином.

Згідно зі статтею 32 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Оскільки наявні у справі матеріали свідчать про обґрунтованість вимоги позивача щодо стягнення заборгованості у розмірі 145301,38 грн., а відповідач в установленому законом порядку обставини, які повідомлені позивачем, не спростував та не довів суду належними і допустимими доказами належного виконання ним своїх зобов’язань, то позовна вимога Товариства з обмеженою відповідальністю «Полісся Газ Енерго»стосовно стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «РОССІ»заборгованості у розмірі 145301,38 грн. за договором про постачання природного газу № 30/06-10Г від 30.06.2010 р. визнається судом таким, що підлягає задоволенню в повному обсязі.

Товариство з обмеженою відповідальністю «Полісся Газ Енерго»також просить суд стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «РОССІ»1003,18 грн. трьох відсотків річних у зв’язку з неналежним виконанням відповідачем своїх зобов’язань за договором № 30/06-10Г від 30.06.2010 р. щодо оплати поставленого товару.

Згідно зі ст. 614 Цивільного кодексу України, особа, яка порушила зобов’язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлене договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов’язання.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов’язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Таким чином, частина 1 статті 625 Цивільного кодексу України встановлює виняток із загального правила статті 614 Цивільного кодексу України, що закріплює принцип вини як підставу відповідальності боржника.

Отже, відсутність у боржника грошей у готівковій формі або грошових коштів на його рахунку в банку, і як наслідок, неможливість виконання ним грошового зобов’язання, якщо навіть у цьому немає його провини, не звільняють боржника від відповідальності за прострочення грошового зобов’язання.

Слід зазначити, що передбачене законом право кредитора вимагати стягнення боргу враховуючи індекс інфляції та відсотків річних є способом захисту майнових прав та інтересів кредитора, сутність яких складається з відшкодування матеріальних втрат кредитора та знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів, а також отримання компенсації (плати) від боржника за користування ним грошовими коштами, які належать до сплати кредитору.

Оскільки матеріалами справи підтверджується прострочення відповідачем грошового зобов’язання в сумі 145301,38 грн., з нього, на підставі статті 625 Цивільного кодексу України, підлягають стягненню 1003,18 грн. річних відсотків.

Також позивач просить стягнути з відповідача 5248,76 грн. пені та 14530,13 грн. штрафу за порушення договірного зобов’язання.

Згідно з п. 6.1 договору про постачання природного газу № 30/06-10Г від 30.06.2010 р. у разі невиконання або неналежного виконання зобов’язань п. 4.3 цього договору покупець сплачує постачальнику штраф у розмірі 10 % від суми недоотриманих коштів і крім того пеню в розмірі 0,2 % від суми невиконаного зобов’язання за кожний день прострочення, але не більше подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла в період за який нараховується пеня.

Відповідно до статті 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов’язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом. Зокрема сплата неустойки.

Згідно з частиною 1 статті 546 Цивільного кодексу України виконання зобов’язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою притриманням, завдатком.

Відповідно до статті 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов’язання за кожний день прострочення виконання.

Частина 2 статті 551 Цивільного кодексу України визначає, що якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Згідно з Законом України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань»від 22.11.1996 р. із змінами і доповненнями, розмір пені не може перевищувати подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла в період за який нараховується пеня.

У зв’язку з тим, що своє підтвердження знайшло несвоєчасне виконання відповідачем зобов’язання стосовно сплати суми основного боргу у розмірі 145301,38 грн., то з відповідача підлягає стягненню 5248,76 грн. пені та 14530,13 грн. штрафу.

Що стосується стягнення з відповідача 2500,00 грн. витрат на юридичну допомогу, то суд відмовляє в задоволенні цієї вимоги з наступних підстав.

Статтею 44 ГПК України передбачено, що до складу судових витрат входить оплата послуг адвоката. В контексті зазначеної норми судові витрати за участь адвоката при розгляді справи підлягають сплаті лише в тому випадку, якщо вони сплачені адвокату стороною, якій такі послуги надавались та їх сплата підтверджується відповідними фінансовими документами.

Відповідно до ч. 3 ст. 48 ГПК України витрати, що підлягають сплаті за послуги адвоката, визначаються у порядку, встановленому Законом України «Про адвокатуру». Дія зазначеного Закону України поширюється тільки на осіб, які є адвокатами.

Поняття особи, яка є адвокатом, наведено в ст. 2 Закону України «Про адвокатуру», яка зазначає, що адвокатом може бути громадянин України, який має вищу юридичну освіту, стаж роботи за спеціальністю юриста або помічника адвоката не менше двох років, склав кваліфікаційні іспити, одержав свідоцтво про право на зайняття адвокатською діяльністю та прийняв Присягу адвоката України.

Пунктом 10 Роз’яснення Вищого господарського суду України №02 5/78 від 04.03.1998 р. зі змінами та доповненнями встановлено, що витрати позивачів та відповідачів, пов’язані з оплатою ними послуг адвокатів, адвокатських бюро, колегій, фірм, контор та інших адвокатських об’єднань з надання правової допомоги щодо ведення справи в господарському суді, розподіляються між сторонами на загальних підставах, визначених частиною п’ятою статті 49 ГПК.

Відшкодування цих витрат здійснюється господарським судом шляхом зазначення про це у рішенні, ухвалі, постанові за наявності документального підтвердження витрат, а саме угоди про надання послуг щодо ведення справи у суді та/або належно оформленої довіреності, виданої стороною представникові її інтересів у суді, і платіжного доручення або іншого документа, який підтверджує сплату відповідних послуг.

В даному випадку Товариством з обмеженою відповідальністю «Полісся Газ Енерго»надано суду договір про надання юридичної послуг від 16.10.2010 р., проте позивачем не надано платіжного доручення або іншого документа, який би підтверджував факт сплати відповідних послуг.

Витрати по сплаті державного мита та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на відповідача.

При подачі даного позову Товариства з обмеженою відповідальністю «Полісся Газ Енерго»було сплачено державне мито відповідно до платіжного доручення № 169 від 21.10.2010 р. в розмірі 1 685,83 грн., тоді як, відповідно до норм Закону України “Про внесення змін до Закону України «Про Державний бюджет України на 2005 рік»та деяких інших законодавчих актів»із заяв майнового характеру, що подаються до господарських судів, справляється мито у розмірі 1 відсотка ціни позову, але не менше 6 неоподатковуваних мінімумів доході громадян. У відповідності до ціни позову у даній справі позивач повинен був сплатити 1 660,83 грн. За таких обставин зайво сплачене державне мито у розмірі 25,00 грн. підлягає поверненню позивачу з Державного бюджету України на підставі ст. 47 Господарського процесуального кодексу України.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 525, 526, 530, 546, 549, 712 Цивільного кодексу України, ст. ст. 193 Господарського кодексу України ст. ст. 32, 33, 49, 82 –85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, –

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «РОССІ»(02090, м. Київ, вул. Азербайджанська, 8, ідентифікаційний код 36405985) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Полісся Газ Енерго»(10012, м. Житомир, вул. Східна, 71, ідентифікаційний код 34586446) 145 301 (сто сорок п’ять тисяч триста одну) грн. 38 коп. боргу, 5248 (п’ять тисяч двісті сорок вісім) грн. 76 коп. пені, 1003 (одна тисяча три) грн. 18 коп. трьох відсотків річних, 14530 (чотирнадцять тисяч п’ятсот тридцять) грн. 13 коп. штрафу, 1 660 (одна тисяча шістсот шістдесят) грн. 83 коп. витрат по сплаті державного мита та 236 (двісті тридцять шість) грн. 00 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3. На підставі даного рішення повернути Товариству з обмеженою відповідальністю «Полісся Газ Енерго»(10012, м. Житомир, вул. Східна, 71, ідентифікаційний код 34586446) з Державного бюджету України державне мито в сумі 25,00 грн., що перераховане платіжним дорученням № 169 від 21.10.2010 р. (оригінали яких залишаються в матеріалах справи), як зайво сплачене

4. У вимозі про відшкодування витрат на послуги адвоката відмовити.

5. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

6. Дане рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його прийняття і може бути оскаржене в порядку, передбаченому чинним законодавством України.

Суддя                                                                                           Гавриловська І.О.