Рішення № 12954450, 09.12.2010, Господарський суд Львівської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09.12.10                                                                                           Справа№ 6/204(2010)

За позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю “Альцест-Львів”, м.Львів

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю “Комфортбуд-1”, м.Львів

про: стягнення 25668грн. 07коп.

                                                   Суддя Гоменюк З.П.

                                                                       Секретар судового засідання Гривняк Г.Т.

Представники:

від позивача: Іванов О.О. (довіреність №1/0705 від 29.07.2005р.)

від відповідача: Амброс М.Р. (довіреність б/н від 11.01.2010р.)

Представникам сторін, роз’яснено зміст ст.22 ГПК України, а саме їх процесуальні права та обов’язки, зокрема, право заявляти відводи.

Суть спору: На розгляд господарського суду Львівської області Товариством з обмеженою відповідальністю “Альцест-Львів” подано позов до Товариства з обмеженою відповідальністю “Комфортбуд-1” про стягнення 24090грн. 32коп. основного боргу, 736грн. 57коп. пені, 142грн. 56коп. 3 % річних та 698грн. 62коп. інфляційних втрат.

          Ухвалою суду від 26.11.2010р. за даним позовом порушено провадження у справі та призначено її розгляд на 09.12.2010р.

В судовому засіданні 09.12.2010р. представник позивача позовні вимоги підтримав, просить позов задоволити з підстав, викладених у позовній заяві.

Представник відповідача в судовому засіданні 09.12.2010р. проти позовних вимог заперечив, просить відмовити в задоволенні позовних вимог з підстав, викладених у відзиві на позовну заяві, зокрема покликається на те, що договором не встановлено моменту, коли зобов”язання мало бути виконане, а позивачем вимога про сплату суми боргу відповідачу не направлялась.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, суд встановив наступне:

28.05.2010р. між сторонами укладено договір поставки товару №090510, відповідно до п.1.1 якого, позивач зобов’язувався постачати відповідачу товар, а відповідач приймати цей товар та своєчасно здійснювати його оплату згідно з умовами договору. Пунктом 2.8. передбачено, що оплата здійснюється на підставі договору або рахунку (акту виконання робіт, накладної). Розрахунок з позивачем за партію товару відповідач проводить у 25-31 числа кожного місяця.( п.2.6. договору).

На виконання умов договору позивачем поставлено відповідачу товар на загальну суму 24090грн. 32коп., що підтверджується підписаними сторонами накладними № 229462Пв від 04.08.2010р., №229712Пв від 09.08.2010р., №230117Пв від 18.08.2010р. та довіреностями № 4576 від 04.08.2010р., № 4608 від 09.08.2010р.

          Однак, відповідач належним чином своїх зобов’язань по оплаті отриманого товару не виконав, станом на час звернення з позовом до суду заборгованість становить 24090грн. 32коп.

Відповідно до ст. 712 ЦК України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку, при цьому зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Відповідно до ст. 174 Господарського кодексу України господарські зобов’язання виникають з господарського договору та інших угод, передбачених законом.

Відповідно до вимог ст. 525 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Абзац 1 ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України встановлює, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно ч.2 ст. 692 ЦК України покупець зобов’язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов”язання, на вимогу кредитора зобов”язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних з простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. З огляду на викладене, позивач просить стягнути з відповідача 142грн. 56коп. 3 % річних та 698грн. 62коп. інфляційних втрат за період з 01.09.2010р. по 11.11.2010р. Суд вважає дану вимогу правомірною та такою, що підлягає задоволенню.

Відповідно до п.7.2. договору та ст.ст.1, 3 Закону України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань” позивач правомірно просить стягнути з відповідача пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожен день прострочення платежу за період з 01.09.2010р. по 11.11.2010р. в розмірі 736 грн. 57коп.

У ст. 525 Цивільного кодексу України передбачено, що одностороння відмова від виконання зобов'язань не допускається, а у відповідності до ст. 599 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Заперечення відповідача судом до уваги не беруться, оскільки в п.2.8. договору зазначено, що розрахунок з постачальником за партію товару покупець проводить у 25-31 числа кожного місяця.( п.2.8. договору).

Відповідно до ст.ст. 33, 34, 43 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності, сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Рішення приймається господарським судом за результатами оцінки доказів, поданих сторонами та іншими учасниками господарського процесу, а також доказів, які були витребувані господарським судом (ч. 2 ст. 82 ГПК України).

З огляду на викладені обставини, суд прийшов до висновку, що позовні вимоги обґрунтовані та підлягають задоволенню повністю.

           Судові витрати покладаються на відповідача.

Враховуючи викладене, керуючись ст.ст. 509, 526, 530, 599, 625, 692, 712 ЦК України, ст.ст.174,193 ГК України, суд, -

ВИРІШИВ:

1.          Позовні вимоги задоволити повністю.

2.          Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю “Комфортбуд-1” (79031, м. Львів, вул. Стрийська, 121; ідентифікаційний код 33169993) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “Альцест-Львів” (79020, м. Львів, пр. Чорновола, 95; ідентифікаційний код 30583656) 24090грн. 32коп. основного боргу, 736грн. 57коп. пені, 142грн. 56коп. 3 % річних, 698грн. 62коп. інфляційних втрат, 256грн. 68коп. витрат по сплаті державного мита та 236грн. 00коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу. Наказ видати відповідно до вимог ст.116 ГПК України.

Суддя