Рішення № 12954421, 25.11.2010, Господарський суд Львівської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25.11.10                                                                                           Справа№ 10/102

За позовом ВАТ «Львівський дослідний нафтомаслозавод»м. Львів

До відповідача Львівська міська рада м. Львів

До відповідача 2 Шевченківська районна адміністрація м. Львів

Про визнання права власності                     

           Суддя Довга О.І.

           Секретар Скремета О.О.

Представники :

від позивача Стадник А.Л. –представник за дорученням

від відповідача Оліярник Р.І. –представник за довіреністю

від відповідача 2 не з‘явились

Представникам сторін роз’яснено їх права та обов’язки передбачені ст. 22 ГПК України та право відводу судді ( ст. 20 ГПК України) . Заяв та клопотань про відвід судді не подано ( не заявлено).

          Сторони подали письмове клопотання про відмову від технічного запису судового процесу.

Суть спору :

На розгляді господарського суду Львівської області знаходиться справа за позовом ВАТ «Львівський нафтомаслозавод» до Львівської міської ради та Шевченківської районної адміністрації про визнання права власності.

Розгляд справи неодноразово відкладався з підстав, викладених у попередніх ухвалах суду.

В судовому засіданні представник Позивача підтримує позовні вимоги, просить позов задоволити з підстав, викладених у позовній заяві.

Відповідно до заяви про виправлення описок ( вх. № 20166 від 19.10.2010 року) Позивач, у зв‘язку з помилкою, просить читати по тексту позовної заяви:

- «Приміщення складу під інвентарним № 0-1, загальною площею 151,8 м.кв.»- як «будівля № 1 ангарного типу»;

- «Приміщення складу під інвентарним № К' –1, загальною площею 83,3 м.кв.»- як «будівля № 2 ангарного типу»;

- «Приміщення складу під інвентарним № П' - 1, загальною площею 29.0 м.кв.»- як «павільйон».

Представник Відповідача проти заявленого позову заперечує, просить в задоволені позовних вимог відмовити з підстав:

Підприємство не надало суду жодних доказів того, що дані об‘єкти побудовані ним у встановленому законодавством порядку, що передбачає наявність рішення органу державної влади чи органу місцевого самоврядування про надання дозволу на будівництво об‘єктів містобудування, виготовленого та погодженого у встановленому порядку проекту на будівництво, дозволу на виконання будівельних робіт, прийняття завершеного будівництвом об‘єкта в експлуатацію.

Твердження Позивача про те, що у нього не збереглося рішення про надання дозволу на будівництво, акти державних комісій прийняття об‘єктів в експлуатацію та рішення про затвердження таких актів, говорить, як вважає представник Відповідача, про те, що - по-перше Позивач визнає необхідність таких документів, по-друге, відсутність таких документів можна пояснити не тим, що такі документи не збереглися, а тим, що таких документів взагалі не існувало, оскільки об‘єкти побудовані самовільно, без будь-яких дозволів.

Будівництво об‘єктів містобудування, як зазначає Відповідач, регулюється багатьма нормами законодавства, серед яких зокрема норми Законів України «Про основи містобудування»та «Про планування та забудову територій».

Статтею 5 Закону України «Про основи містобудування»передбачено основні вимоги до містобудівної діяльності. Зокрема, при здійсненні містобудівної діяльності повинні бути забезпечені: розробка містобудівної документації, проектів конкретних об'єктів згідно з вихідними даними на проектування, з дотриманням державних стандартів, норм і правил, регіональних і місцевих правил забудови; розміщення і будівництво об'єктів відповідно до затверджених у встановленому порядку містобудівної документації та проектів цих об'єктів; урахування державних та громадських інтересів при плануванні та забудові територій, тощо.

Згідно ст. 14 цього Закону, до компетенції виконавчих органів місцевих ради належить зокрема, забезпечення в установленому законом порядку державного контролю за дотриманням законодавства, затвердженої містобудівної документації під час планування та забудови відповідних територій; зупинення у випадках, передбачених законом, будівництва, яке проводиться з порушенням містобудівної документації та проектів окремих об'єктів, а також може заподіяти шкоду навколишньому природному середовищу; здійснення контролю за забезпеченням надійності та безпечності експлуатації будинків і споруд незалежно від форми власності в районах, що зазнають впливу небезпечних природних і техногенних явищ та процесів.

Згідно ст. 23 Закону України «Про планування та забудову територій», забудова територій полягає в розміщенні та здійсненні будівництва нових об'єктів, реконструкції, реставрації, капітального ремонту, впорядкування існуючих об'єктів містобудування, розширення та технічного переоснащення підприємств (далі - будівництво). Суб'єкти містобудування зобов'язані додержуватися містобудівних умов і обмежень забудови земельної ділянки при проектуванні і здійсненні будівництва об'єкта містобудування. Місцеві органи виконавчої влади або виконавчі органи місцевого самоврядування вживають заходів щодо організації комплексної забудови територій відповідно до вимог статті 25 цього Закону. Будівництво об'єктів містобудування здійснюється згідно з вимогами законодавства та відповідно до затвердженої проектної документації.

Згідно ст. 24 цього Закону, право на забудову земельної ділянки реалізується її власником або користувачем за умови використання земельної ділянки за її цільовим призначенням та відповідно до містобудівних умов і обмежень забудови земельної ділянки, встановлених згідно з вимогами цього Закону. Орган місцевого самоврядування визначає відповідність намірів забудови земельної ділянки місцевим правилам забудови населеного пункту, містобудівній документації.

Позивач, на думку Відповідача, не виконав жодної із наведених вище норм чинного законодавства - не звертався за дозволом до органу місцевого самоврядування, не виготовляв та не погоджував проект на будівництво об‘єкта містобудування, не отримував дозволу на виконання будівельних робіт, об‘єкти не були здані в експлуатацію, тощо.

Згідно державного акта на право постійного користування земельною ділянкою на вул. Б. Хмельницького, 207, дана земельна ділянка надана позивачу для виробничих потреб, а не для будівництва.

У відзиві Відповідач зазначає, що мотиви Позивача про те, що виникнення його права власності на спірні об‘єкти підтверджується виготовленням ЛОКБТІ та ЕО технічних паспортів на дані об‘єкти є безпідставними. В усіх технічних паспортах на приміщення складів на вул. Б. Хмельницького, 207 міститься застереження Бюро технічної інвентаризації, яке позначене приміткою на поверховому плані технічного паспорта. У примітці зазначено, що документів на будівництво даного об‘єкта не подано.

Відповідач звертає увагу суду на те , що Позивач не надав суду доказів (рішення органу місцевого самоврядування) виділення йому земельної ділянки під уже збудоване нерухоме майно.

Третя особа - Шевченківська районна адміністрація м. Львів явку повноважного представника не забезпечила, причин неявки суду не повідомила, письмових пояснень на позов не подала.

Подача позову відбувається шляхом звернення до суду з письмовою заявою, в якій зацікавлена особа ( позивач ) формулює свою вимогу до осіб, до яких звернена вимога. Правова природа позову як процесуального засобу захисту права полягає у тому, щоб суд, прийнявши позовну заяву, у певному процесуальному порядку перевірив законність та обґрунтованість цієї матеріально-правової вимоги однієї особи до іншої, які стають сторонами процесу і між якими відбувається спір.

Сторони зобов‘язані добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами, виявляти взаємну повагу до прав і охоронюваних законом інтересів другої сторони, вживати заходів до всебічного, повного та об‘єктивного дослідження всіх обставин справи.

Розглянувши подані докази в їх сукупності, заслухавши пояснення представників, створивши, у відповідності до ч. 3 ст. 4-3 ГПК України сторонам, які беруть участь у справі, необхідні умови для встановлення фактичних обставин і правильного застосування законодавства, суд встановив наступне:

Постановою господарського суду Львівської області від 27.03.2009 року у справі № 8/8 ВАТ «Львівський дослідний нафтомаслозавод»(Позивач) визнано банкрутом та розпочато процедуру ліквідації підприємства.

Відповідно до ч.14 п.1 ст. 25 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» на ліквідатора покладено обов‘язок здійснювати, зокрема, повноваження по реалізації майна.

Як встановлено в судовому засіданні –в ході здійснення покладених на ліквідатора функцій по формуванню ліквідаційної маси, реалізації майна банкрута, та погашення вимог кредиторів в процедурі банкрутства ВАТ «ЛДНМЗ», виявлено, що підприємство є балансоутримувачем нерухомого майна, що розташоване за адресою: м. Львів, вул. Б. Хмельницького, 207, а саме:

-          будівля № 1 ангарного типу;

-          будівля № 2 ангарного типу;

-          павільйон.

Вказані об‘єкти нерухомого майна побудовані відкритим акціонерним товариством «ЛДНМЗ», складають інфраструктуру цілісного майнового комплексу підприємства і відображені на балансі ВАТ «ЛДНМЗ».

Однак, в процедурі банкрутства ВАТ «ЛДНМЗ», та вчинення арбітражним керуючим повноважень, передбачених Законом України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» не виявлено сертифікатів відповідності вищезгаданих приміщень державним будівельним нормам, стандартам та правилам. Також згідно наявних даних не збереглися рішення про надання дозволу на будівництво, акти державних комісій про прийняття об'єктів у експлуатацію та рішення про затвердження таких актів тощо.

До матеріалів справи Позивачем долучено технічні паспорти на вказані об‘єкти нерухомості, виготовлені Обласним комунальним підприємством Львівської обласної ради «Бюро технічної інвентаризації та експертної оцінки»за зверненням ВАТ «ЛДНМЗ», однак із застереженням - документів на будівництво не подано.

Окрім наведеного, Позивачем долучено Технічні звіти обстеження будівельних конструкцій будівлі , оцінка технічного їх стану, та відновлення технічної документації архітектурно – будівельної частини проекту будівлі № 1 ангарного типу, будівлі № 2 ангарного типу, будівлі павільйону ВАТ «Львівський дослідний нафтомаслозавод».

Позивачем доведено, що спірні об'єкти нерухомого майна перебувають на земельній ділянці площею 12,0628 га по вул. Б. Хмельницького, 207 у м. Львові, наданій Позивачу на праві постійного користування для виробничих потреб відповідно до державного акту серії І-ЛВ №001527 від 08.09.1998р.

Пунктом 1 ст. 16 Цивільного кодексу України передбачено, що одним із способів захисту цивільного права є визнання права, в тому числі права власності.

Відповідно до п. 6.1 «а» «Тимчасового положення про порядок реєстрації прав власності на нерухоме майно», оформлення права власності на об‘єкти нерухомого майна проводиться органами місцевого самоврядування.

Будівництво об‘єктів містобудування здійснюється згідно з вимогами законодавства та передбачає такі основні етапи:

-          оформлення прав на земельну ділянку ( одержання державного акта на право власності чи право постійного користування земельною ділянкою, укладення договору оренди земельної ділянки, договору про суперфіцій (надання права користування чужою земельною ділянкою для забудови) або отримання нотаріально засвідченої згоди власника ( користувача) земельної ділянки на її забудову);

-          отримання вихідних даних для проектування об‘єктів містобудування;

-          розроблення, погодження та затвердження проектної документації для будівництва;

-          отримання дозволу на виконання підготовчих та будівельних робіт;

-          будівництво об‘єкта;

-          прийняття завершеного будівництвом об‘єкта в експлуатацію;

-          реєстрація права власності на об‘єкт нерухомого майна комунальними підприємствами бюро технічної інвентаризації.

Однак, для визнання об‘єкта нерухомості самочинно збудованим, ст. 376 ЦК України не вимагає наявності всіх вказаних ознак у сукупності, достатньо хоча б однієї з них.

Стаття 376 ЦК визначає, що самочинним будівництвом вважаються житловий будинок, будівля, споруда, інше нерухоме майно.

Відповідно до п. 5 ст. 376 ЦК України - на вимогу власника (користувача) земельної ділянки суд може визнати за ним право власності на нерухоме майно, яке самочинно збудоване на ній, якщо це не порушує права інших осіб.

Як вбачається із звіту обстеження будівельних конструкцій, будівлі знаходяться в доброму стані, тобто конструктивні елементи в цілому, придатні до експлуатації, будівництво здійснено у відповідності з будівельними нормами та правилами.

З огляду на те, що споруджений Позивачем об‘єкт нерухомості не суперечить цільовому призначенню земельної ділянки та земельна ділянка вільна від обтяжень, майнових прав і претензій третіх осіб та сервітутів, враховуючи приписи п. 6.1 «а»«Тимчасового положення про порядок реєстрації право власності на нерухоме майно» та ст. 376 Цивільного кодексу України, суд вважає позовні вимоги Позивача обґрунтованими.

Згідно до ст. 321 ЦК України право власності є непорушним. Нікого не може бути протиправно позбавлено цього права або обмежено в його здійсненні.

Відповідно до ч.2 ст. 328 ЦК України , право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Відповідно п.2 ст.331 Цивільного кодексу України право власності на новостворене нерухоме майно виникає з моменту завершення будівництва (створення майна).

Якщо право власності на нерухоме майно відповідно до закону підлягає державній реєстрації, право власності виникає з моменту державної реєстрації.

З наявних у матеріалах справи документів вбачається, що відповідно до положень ст.19 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень»товариство набуло право власності на зазначений об‘єкт нерухомості –«Львівський дослідний нафтомаслозавод» в цілому та отримав право на проведення державної реєстрації права власності на об'єкти нерухомості (майно), що розташовані за адресою: м. Львів, вул. Б. Хмельницького, 207, а саме:

-          будівля № 1 ангарного типу;

-          будівля № 2 ангарного типу;

-          павільйон.

Також ст. 182 Цивільного кодексу України передбачає, що право власності та інші речові права на нерухомі речі, обмеження цих прав, їх виникнення, перехід і припинення підлягають державній реєстрації. Отже, до проведення державної реєстрації з часу прийняття в експлуатацію об'єкту нерухомості права власності на таку річ не виникає. Тобто відсутність державної реєстрації права власності на нерухоме майно за особою, яка набула право власності на таке майно у встановленому законом порядку, порушує встановлений Конституцією України принцип захисту та пріоритету права власності. Порядок реєстрації прав на нерухоме майно регламентоване Тимчасовим положенням про порядок реєстрації прав власності на нерухоме майно, затвердженим наказом Міністерством юстиції України № 7/5 від 7 лютого 2002 року. Додатком № 1 до Тимчасового положення визначено Перелік документів, на підставі яких здійснюється реєстрація прав власності на нерухоме майно.

Відповідно до ст.41 Конституції України кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю , результатами своєї інтелектуальної , творчої діяльності. Право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним. Згідно ст. 392 ЦК України власник майна може пред‘явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою.

Відповідно до ст. 34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Враховуючи наведене, суд вважає, що позовні вимоги обґрунтовані та підлягають до задоволення у повному обсязі.

Судові витрати слід покласти на Відповідача.

На підставі вищевикладеного, та керуючись ст.ст.182, 319, 331, 376, 392 Цивільного кодексу України, та ст.ст.1, 2, 12, 33,34,43,49,82-84 Господарсько-процесуального кодексу України, суд –

В И Р І Ш И В :

1.          Позовні вимоги задоволити повністю.

2. Визнати за ВАТ «Львівський дослідний нафтомаслозавод» ( 79024, м. Львів, вул. Б.Хмельницького, 207 код ЄДРПОУ 00152394) право власності на об‘єкти нерухомого майна, що перебувають на балансі підприємства, та знаходяться за адресою : м. Львів, вул. Б. Хмельницького, 207, а саме:

-          будівля № 1 ангарного типу;

-          будівля № 2 ангарного типу;

-          павільйон.

3. Стягнути з Львівської міської ради ( 79058, м. Львів, пл. Ринок,1) на користь ВАТ «Львівський дослідний нафтомаслозавод» ( 79024, м. Львів, вул. Б.Хмельницького, 207 код ЄДРПОУ 00152394 ) 85,00 грн. державного мита та 236,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

          4. Наказ видати відповідно до вимог ст. 116 ГПК України.

           Суддя Довга О.І.

Згідно частини 3 статті 85 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання.

Рішення може бути оскаржене протягом десяти днів з дня його підписання до Львівського апеляційного господарського суду через господарський суд Львівської області.