Рішення № 12954415, 16.11.2010, Господарський суд Львівської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16.11.10                                                                                           Справа№ 32/195 (2010)

Господарський суд Львівської області в складі судді Сухович Ю.О. при секретарі судових засідань Палюх Г.І. розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи

За позовом: Стрийського міського комбінату комунальних підприємств, м.Стрий Львівська область.

До відповідача: Комунального підприємства „Надія”, м.Стрий, Львівська область.

Про стягнення 118 401,23 грн.

За участю представників сторін:

Від позивача: Дармонук А.Р. –представник (довіреність вих. №874 від 12.11.2010р.).

Від відповідача: не з’явився.

Права та обов’язки сторін передбачені ст.ст. 20, 22 ГПК України роз’яснено, заяви про відвід судді не поступали, клопотання про технічну фіксацію судового процесу не надходили.

Суть спору: Позовні вимоги заявлено Стрийським міським комбінатом комунальних підприємств, м.Стрий до Комунального підприємства „Надія”, м.Стрий про стягнення 118 401,23 грн., з яких 80 515,28 грн. основного боргу, 19 910,00 грн. штрафу, 14089,52 грн. інфляційних нарахувань та 3 886,43 грн. 3% річних.

Ухвалою суду від 18.10.2010р. прийнято позовну заяву до розгляду, порушено провадження у справі та призначено її до судового розгляду на 16.11.2010р.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав в повному обсязі, просив позов задоволити з підстав викладених у позовній заяві.

Відповідач в судове засідання не з’явився, надіслав на адресу суду клопотання вих. №480 від 11.11.2010р. (вх. №22049 від 15.11.2010р.) про відкладення розгляду справи у зв’язку із перебуванням повноважного представника у відрядженні. Крім того відповідач надіслав на адресу суду відзив вих. №479 від 11.11.2010р., в якому визнав позов, нараховані позивачем штраф, інфляційні та 3% річних просив не стягувати та скласти договір про розстрочення сплати боргу, який зобов»язується сплачувати. Невиконання зобов»язань пояснив важким фінансовим становищем, що склалось на підприємстві.

Представник позивача заперечив проти клопотання відповідача про відкладення розгляду справи, посилаючись на той факт, що ним не долучено належних доказів в підтвердження викладеного, а також зазначив, що такими діями відповідач затягує розгляд справи. Крім того, представник позивача заперечив проти розстрочки вказуючи, що відповідачу надавалась можливість сплачувати заборгованість рівними частинами згідно укладеного між сторонами 07.06.2007р. договору, умови якого не дотримані.

Розглянувши подане відповідачем клопотання суд, прийшов до висновку відмовити у його задоволенні, при цьому суд виходив з наступного:

До клопотання відповідачем не було додано доказів в підтвердження обставин якими він обґрунтовує необхідність відкладення розгляду справи, хоча в клопотанні є посилання на наказ № 54 від 11.11.2010р., який суду не представлений. Слід зазначити, що відповідач не позбавлений права і можливості забезпечити за необхідності участь у судовому засіданні іншого представника згідно з частинами першою - четвертою статті 28 ГПК України, з числа як своїх працівників, так і осіб, не пов'язаних з ним трудовими відносинами. Неможливість такої заміни представника підлягає доведенню учасником судового процесу на загальних підставах (статті 32 - 34 ГПК).

Відкладення розгляду справи за обставин, визначених у ст.77 ГПК України є обов»язком лише за умови неможливості вирішення спору в даному судовому засіданні, відтак, враховуючи те, що відповідач надіслав відзив, в якому висловив свою позицію стосовно спору, суд ухвалив здійснювати розгляд справи за відсутності представника відповідача згідно ст. 75 ГПК України за наявними матеріалами яких достатньо для вирішення спору по суті.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши представника позивача, господарський суд, встановив:

07.06.2007р. між Комунальним підприємством „Надія” (боржник) та Стрийським міським комбінатом комунальних підприємств (кредитор) було укладено договір про розстрочення сплати боргу (далі по тексту –договір), в якому сторони визначили, що у відповідності до умов договорів №255 від 15.08.2005р., №216 від 01.01.2006р., №357 від 01.01.2007р. Стрийський міський комбінат комунальних підприємств (СМККП) надавав послуги які оплачені КП «Надія»не в повному об’ємі і сума боргу станом на час підписання даного договору згідно акту звірки, станом на 16.05.2007р. складає 112522,90 грн. в користь СМККП станом на 07.06.2007р. борг становить 100229,00 грн.

Згідно п.2. та п.3. договору сторони погодились, що у зв’язку з відсутністю грошових коштів для одноразового погашення богу даним договором встановлюються терміни і суми сплати боргу до повного його погашення на протязі 34 місяців. Сплата боргу не припиняє сплату поточних платежів відповідно до наданих послуг за договорами на 2007-2010р.

Згідно п.4. договору за порушення умов даного договору встановлюється відповідальність винної сторони, а саме –порушення терміну оплати боргу тягне за собою штраф в розмірі 15 грн. за кожен день прострочення.

Відповідно до п.5. договору кредитор за даним договором не стягує з боржника інфляційні втрати, 3% річних з суми боргу. Але у випадку порушення термінів сплати боргу визначених даним договором, СМККП має право нарахувати і стягнути інфляційні втрати та 3% річних з усієї суми боргу.

Згідно п.8. договору у відповідності до ст.8 ГПК України грошові кошти з боржника КП «Надія»безспірно сплачуються банком в термін і в сумах, що зазначені в даному договорі, або боржник самостійно не пізніше 20 числа платіжним дорученням перераховує борг на рахунок кредитора.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідач графіку сплати боргу (з 20.07.2007р. по 20.12.2010р.) передбаченого договором не дотримався, в жовтні 2009р. перестав погашати заборгованість, відтак станом на 01.10.2010р. борг становить 24729,00 грн.

Позивач керуючись умовами п.4. договору, за порушення умов даного договору, нарахував відповідачу штраф, який згідно поданого ним розрахунку становить 5010,00 грн.

Крім того, позивач згідно умов ст.625 ЦК України та п.5. договору нарахував відповідачу 2 151,33 грн. інфляційних втрат та 678,02 грн. три проценти річних.

05.02.2008р. між Стрийським міським комбінатом комунальних підприємств (виконавець) та Комунальним підприємством „Надія” (споживач) було укладено договір №16 про надання послуг з вивезення твердо-побутових відходів, рідких нечистот та використання сміттєзвалища (далі по тексту –договір №16), відповідно до умов якого виконавець надає послуги (по вивезенню ТПВ; по вивезенню рідких нечистот; по користуванню міським сміттєзвалищем), а замовник приймає надані послуги та оплачує їх.

Згідно п.3.1. договору №16 відповідно до планового об’єму послуг за даним договором (п.1.4. даного договору) та виставленого рахунку, замовник не пізніше 5 числа поточного місяця сплачує на рахунок виконавця суму послуги за місяць.

Відповідно до п.4.1. договору №16 ціна за одиницю послуги (м куб.): - твердо-побутові відходи: 14,00 в тому числі 20% ПДВ; - рідкі нечистоти: 36,10 в тому числі 20% ПДВ; - використання звалища: 5,40 в тому числі 20% ПДВ.

Позивач свої зобов'язання по договору №16 від 05.02.2008р. виконав повністю, проте відповідач оплату за надані послуги із вивезення твердо-побутових відходів, рідких нечистот та використання сміттєзвалища у строки визначені сторонами в п.3.1 договору №16 повністю не провів, отже порушив свої зобов’язання згідно умов договору.

Основний борг відповідача перед позивачем за надані послуги із вивезення твердо-побутових відходів, рідких нечистот та використання сміттєзвалища станом на 01.10.2010р. складає 55 786,28 грн. (період заборгованості з липня 2010р. по жовтень 2010р.).

Позивач керуючись умовами п.5.3. договору №16, за прострочення в оплаті рахунків за надані послуг, нарахував відповідачу штраф, який згідно поданого ним розрахунку становить 2 980,00 грн.

Крім того, позивач згідно умов ст.625 ЦК України нарахував відповідачу11 938,19 грн. інфляційних втрат та 3 208,41 грн. три проценти річних.

Відтак, загальна сума заборгованості по договорам становить 118 401,23 грн., з яких 80 515,28 грн. основного боргу, 19 910,00 грн. штрафу, 14089,52 грн. інфляційні нарахування та 3 886,43 грн. 3% річних.

При прийнятті рішення суд виходить із наступного:

Як передбачено ст.509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно ст.11 Цивільного кодексу України, однією з підстав виникнення цивільних прав та обов’язків, зокрема є договори та інші правочини. Згідно ст.174 Господарського кодексу України однією з підстав виникнення господарського зобов’язання є господарський договір та інші угоди, передбачені законом, а також угоди не передбачені законом, але такі, які йому не суперечать.

Згідно ст.627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору, з урахуванням вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. За умовами ст.629 ЦК України договір є обов’язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст.901 ЦК України, за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов’язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов’язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Факт виконання позивачем зобов’язань підтверджується актами виконаних робіт. Будь-яких заперечень щодо якості та кількості наданих позивачем послуг відповідач не висловлював, борг визнає, про що зазначив у відзиві.

Згідно ст.530 ЦК України якщо у зобов’язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

В договорі про розстрочення сплати боргу від 07.06.2007р. сторони погодили графік сплати відповідачем боргу, який станом на 07.06.2007р. складав 100229,00 грн., відповідач не дотримався умов договору, відповідно несплачена сума боргу станом на 01.10.2010р. складає 24729,00 грн. Крім того, у відповідача існує поточний борг в сумі 55 786,28 грн. за період з липня по квітень 2010р. по договору №16 від 05.02.2008р.

Відтак, загальна сума основного боргу становить 80 515,28 грн.

У відповідності із ст.193 ГК України зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання –відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Аналогічно відповідно до ст.526 ЦК України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

За умовами ст.612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання свого зобов’язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Статтею 525 ЦК України передбачено, що одностороння відмова від зобов’язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідач доказів погашення боргу суду не представив, борг визнав, відтак, суд враховуючи вищенаведені норми Цивільного кодексу України та Господарського кодексу України прийшов до висновку про те, що вимога позивача про стягнення 80 515,28 грн. є обгрунтованою та підлягає задоволенню.

Згідно із ч.2 ст.625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відтак, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню згідно поданого ним розрахунку 14089,52 грн. інфляційних нарахувань та 3 886,43 грн. 3% річних.

Щодо позовних вимог позивача про стягнення штрафу за прострочення платежу суд зазначає наступне:

Відповідно до ст.611 ЦК України, у разі порушення зобов’язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Статтею 549 ЦК України встановлено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов’язання.

Згідно ст.218 ГК України підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання. Учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення. У разі якщо інше не передбачено законом або договором, суб'єкт господарювання за порушення господарського зобов'язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов'язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності. Не вважаються такими обставинами, зокрема, порушення зобов'язань контрагентами правопорушника, відсутність на ринку потрібних для виконання зобов'язання товарів, відсутність у боржника необхідних коштів.

У відповідності із ст.230 ГК України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Згідно ч.4 ст.231 ГК України у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

У відповідності до п.4. договору від 07.06.2007р. за порушення умов даного договору встановлюється відповідальність винної сторони, а саме –порушення терміну оплати боргу тягне за собою штраф в розмірі 15 грн. за кожен день прострочення.

У відповідності до п.5.3. договору №16 при простроченні в оплаті рахунків за надані послуги замовник сплачує виконавцю 5 грн. штрафу за кожен день прострочення.

Відтак, нарахований позивачем штраф по договорах на загальну суму 19 910,00 грн. підлягає стягненню.

У відзиві відповідач просить не рахувати у додаткові витрати нараховані позивачем інфляційні, 3% річних та штраф.

Відповідно до положень ч.2 ст.625 ЦК України інфляційні та 3% річних віднесено до структури суми боргу, сплата яких безпосередньо пов”язана законодавцем з обов”язком сплати боржником, який прострочив, основної суми боргу.

Інфляційні та річні є окремим видом цивільних зобов'язань, які існують в силу прострочення боржником терміну виконання грошового зобов'язання та є за своєю правовою природою відшкодуванням матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

За своєю правовою природою інфляційні нарахування не є штрафними санкціями, відтак не можуть бути зменшені судом на підставі ст.233 ГК України.

Оскільки відповідач не надав жодних доказів в підтвердження важкого фінансового становища, не обґрунтував необхідності зменшення суми штрафу, а також беручи до уваги, що період прострочення є значним, у суду відсутні підстави для його зменшення.

Крім того, слід зазначити, що відповідач не позбавлений права згідно ст.121 ГПК України звернутися до суду із заявою про розстрочку боргу на стадії виконання рішення.

В порядку ст. 43 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.

В порядку ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Відповідно до абзацу 2 ст. 34 ГПК України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Згідно ст.43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об’єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Дослідивши матеріали справи та оцінивши представлені докази, суд вважає позов обгрунтованим, таким, що підлягає до задоволення повністю.

Сплата судових витрат підтверджується платіжними дорученнями №704 від 05.10.2010р. на суму 1 184,01 грн. та №705 від 05.10.2010р. на суму 236,00 грн. - вартості витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, які відповідно до ст.49 ГПК України підлягають стягненню з відповідача на користь позивача.

Керуючись ст.ст. 11, 509, 525, 526, 530, 611, 612, 625, 901 ЦК України, ст.ст.174, 193, 218, 230-232 ГК України, ст.ст. 43, 33, 34, 49, 75, 82-84, 115, 116 ГПК України, суд –

ВИРІШИВ:

1. Позов задоволити повністю.

2. Стягнути з Комунального підприємства „Надія” (82400, Львівська область, м.Стрий, вул.Матейка, 7; р/р 260073016525 в Ощадному банку м.Стрий; МФО 385297; код ЄДРПОУ 32703707) на користь Стрийського міського комбінату комунальних підприємств (82400, Львівська область, м.Стрий, вул.Нижанківського, 50; р/р 2600512404 в ЛОД АППБ «Аваль»; МФО 325570; код ЄДРПОУ 05759310) 80 515,28 грн. основного боргу, 19 910,00 грн. штрафу, 14089,52 грн. інфляційних нарахувань, 3 886,43 грн. 3% річних, а також 1 184,01 грн. держмита та 236,00 грн. вартості витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3. Наказ видати після набрання судовим рішенням законної сили, в порядку ст.116 ГПК України.

4. Рішення набирає законної сили відповідно до ст.85 ГПК України, може бути оскаржене до Львівського апеляційного господарського суду в порядку і строки, передбачені ст.ст.91-93 ГПК України.

Суддя