Рішення № 12954250, 07.12.2010, Господарський суд Кіровоградської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Кіровоградської області

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"07" грудня 2010 р.

Справа № 17/86

Господарський суд Кіровоградської області в складі судді С. В. Таран, розглянувши матеріали справи №17/86

за позовом: сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю ім. Фрунзе, с. Оситняжка Кіровоградського району Кіровоградської області

до відповідача: товариства з обмеженою відповідальністю "Добробут", с. Надлак Новоархангельського району Кіровоградської області

про визнання права власності на майно та про стягнення 465226,80 грн.

Представники:

від позивача - Моргун Л.Б., довіреність №5 від 29.10.2010 року;

від відповідача - Пятецька К.В., довіреність №5 від 01.10.2010 року.

Сільськогосподарським товариством з обмеженою відповідальністю ім. Фрунзе подано позов до товариства з обмеженою відповідальністю "Добробут" про визнання за сільськогосподарським товариством з обмеженою відповідальністю ім. Фрунзе права власності на озиму пшеницю в кількості 223 тонни 280 кг та озимий ячмінь в кількості 222 тонни 409 кг на загальну суму 356551,20 грн. та про стягнення з відповідача суми попередньої оплати у розмірі 465226,80 грн.

Відповідач позовні вимоги визнав в повному обсязі (а.с. 73, 105).

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників позивача та відповідача, оцінивши наявні в матеріалах справи та досліджені в судовому засіданні докази, господарський суд встановив наступне.

Між товариством з обмеженою відповідальністю "Добробут" ("продавець") та сільськогосподарським товариством з обмеженою відповідальністю ім. Фрунзе ("покупець") укладено договір №25.03.2010-м від 25.03.2010 року (далі - договір №25.03.2010-м від 25.03.2010 року), за умовами якого продавець зобов’язався передати у власність покупця майбутній врожай озимої пшениці в кількості 884 тонни та озимого ячменю в кількості 855 тонн врожаю 2010 року (далі - товар) загальною вартістю 1391200 грн., а покупець - прийняти та оплатити товар на умовах, в порядку та спосіб передбачений цим договором (а.с. 12-13).

Договір підписаний сторонами та скріплений печатками підприємств.

Укладений між сторонами договір за своєю правовою природою є договором купівлі-продажу, правовідносини за яким регулюються Главою 54 Цивільного кодексу України.

Згідно частини першої статті 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність іншій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Пунктом 3.1 договору №25.03.2010-м від 25.03.2010 року сторони узгодили, що покупець зобов'язаний оплатити вартість товару після його прийняття.

В той же час пунктом 3.2 договору №25.03.2010-м від 25.03.2010 року сторони допустили часткову попередню оплату за товар до його передавання продавцем, при цьому попередня оплата проводиться виключно згідно наданого продавцем рахунку.

На виконання умов зазначеного договору позивачем на підставі рахунків-фактур №1 від 25.03.2010 року, №СФ-0000002 від 26.03.2010 року, №003 від 06.04.2010 року, №СФ-0000003 від 19.04.2010 року, №СФ-0000004 від 27.04.2010 року, №СФ-0000005 від 30.04.2010 року, № СФ-0000007 від 21.05.2010 року, №СФ-0000008 від 02.06.2010 року, №СФ00000089 від 02.06.2010 року, №25 від 03.06.2010 року, б/н від 21.06.2010 року, №СФ00000026 від 25.06.2010 року, №СФ-0000027 від 08.07.2010 року, №СФ-0000028 від 21.07.2010 року, виставлених відповідачем (а.с. 19, 21, 23, 25, 27, 29, 31, 33, 35-36, 38, 40, 42), в якості попередньої оплати було перераховано товариству з обмеженою відповідальністю "Добробут" 821778 грн., що підтверджується платіжними дорученнями №98 від 25.03.2010 року на суму 501728 грн., №99 від 26.03.2010 року на суму 52100 грн., №108 від 06.04.2010 року на суму 1000 грн., №141 від 20.04.2010 року на суму 70000 грн., №168 від 27.04.2010 року на суму 5000 грн., №177 від 27.04.2010 року на суму 18000 грн., №194 від 21.05.2010 року на суму 17100 грн., №213 від 02.06.2010 року на суму 23000 грн., №214 від 03.06.2010 року на суму 96000 грн., №225 від 21.06.2010 року на суму 1250 грн., №239 від 25.06.2010 року на суму 6000 грн., №239 від 08.07.2010 року на суму 76000 грн., №257 від 21.07.2010 року на суму 23000 грн. (а.с. 20, 22, 24, 26, 28, 30, 32, 34, 37, 39, 41, 43, 45, 128).

Між тим взяті на себе зобов’язання за договором №25.03.2010-м від 25.03.2010 року відповідач належним чином не виконав: товар (майбутній врожай озимої пшениці в кількості 884 тонни та озимого ячменю в кількості 855 тонн врожаю 2010 року) позивачеві не передав, внаслідок чого виникла заборгованість ТОВ "Добробут" перед СТОВ імені Фрунзе в сумі 821778 грн., про що свідчить акт звірки розрахунків від 01.09.2010 року, підписаний керівником підприємства відповідача без зауважень та скріплений печаткою товариства з обмеженою відповідальністю "Добробут" (а.с. 48).

Згідно частини 2 статті 530 Цивільного кодексу України, якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

19.08.2010 року позивач звернувся до відповідача з листом №28 від 19.08.2010 року, що містить вимогу провести перерозподіл раніше отриманої попередньої оплати шляхом зарахування грошових коштів у сумі 557778 грн. в оплату за озиму пшеницю у кількості 697 тонн 222 кг. та коштів у сумі 264000 грн. в оплату за отриманий ячмінь у кількості 330 тонн (а.с. 46). Вказану вимогу відповідачем було отримано 19.08.2010 року.

Як вбачається із відповіді на вказаний лист №25 від 30.08.2010 року відповідач повідомив, що за результатами збиральної компанії озимих культур було фактично зібрано 223 тонни 280 кг озимої пшениці та 222 тонни 409 кг озимого ячменю. В зв'язку з чим відповідач провів часткове зарахування суми попередньої оплати у розмірі 178624 грн. в рахунок оплати за озиму пшеницю у кількості 223 тонни 280 кг та 177927,20 грн. в рахунок оплати за озимий ячмінь у кількості 222 тонни 409 кг, залишкову суму попередньої оплати у розмірі 465226,80 грн. зобов'язався повернути у строк до 01.09.2010 року (а.с. 47).

Проте у визначений відповідачем термін ним не було повернуто суму попередньої оплати за товар в розмірі 465226,80 грн., тому позивач звернувся з відповідною позовною вимогою до суду.

Згідно вимог статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Кожна сторона повинна вжити всіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

Відповідно до вимог статті 526 Цивільного кодексу України, зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

У відповідності до статті 530 Цивільного кодексу України зобов’язання повинні виконуватись в установлений законом або договором строк.

Частиною другою статті 693 Цивільного кодексу України встановлено, що якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання товару або повернення суми попередньої оплати.

Докази повернення відповідачем позивачеві попередньої оплати товару в сумі 465226,80 грн. не подано, а тому господарський суд визнає правомірними та обґрунтованими вимоги позивача про стягнення з відповідача 465226,80 грн. вартості оплаченого, але не переданого товару.

В задоволенні вимоги позивача про визнання за сільськогосподарським товариством з обмеженою відповідальністю ім. Фрунзе права власності на озиму пшеницю в кількості 223 тонни 280 кг та озимий ячмінь в кількості 222 тонни 409 кг на загальну суму 356551,20 грн. слід відмовити з наступних підстав.

Правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб (статті 316 Цивільного кодексу України).

Згідно частини першої статті 386 Цивільного кодексу України держава забезпечує рівний захист прав усіх суб'єктів права власності.

Захист права власності може бути здійснений, зокрема, шляхом визнання цього права, що передбачено пунктом 1 частиною другою статті 16 Цивільного кодексу України.

Відповідно до вимог статті 392 Цивільного кодексу України власник майна може пред’явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

При цьому, об’єктом такого позову може бути лише індивідуально визначене майно, яке існує в натурі на момент подання позову. Майно може належати і до категорії речей, що визначаються родовими ознаками (мірою, вагою тощо), але в такому разі майно має бути якимось чином індивідуалізоване.

Аналогічну правову позицію викладено в інформаційному листі Вищого арбітражного суду України "Про деякі приписи законодавства, яке регулює питання, пов’язані із здійсненням права власності та його захистом" №01-8/98 від 31.01.2001 р. з подальшими змінами та доповненнями.

Позивачем майно (озима пшениця в кількості 223 тонни 280 кг та озимий ячмінь в кількості 222 тонни 409 кг на загальну суму 356551,20 грн.) індивідуально не визначено, докази існування в натурі продукції, право власності на яку просить визнати позивач, в матеріалах справи відсутні, на вимогу господарському суду - не подано. Не надано позивачем і доказів на підтвердження того, що право власності на озиму пшеницю в кількості 223 тонни 280 кг та озимий ячмінь в кількості 222 тонни 409 кг не визнається, заперечується відповідачем, а також на підтвердження втрати документа, який засвідчує його право власності, що унеможливлює задоволення позовних вимог в цій частині згідно вимог статті 392 Цивільного кодексу України.

Не передання продавцем, який одержав суму попередньої оплати, товару у встановлений строк, надає покупцеві право вимагати або передання оплаченого товару, або повернення суми попередньої оплати (стаття 693 Цивільного кодексу України), проте не може бути підставою для визнання за покупцем права власності на не переданий йому товар.

Саме таку позицію викладено в постанові Вищого господарського суду України від 22.04.2008 р. по справі №35/311.

Враховуючи наведене, господарський суд дійшов висновку, що вимоги позивача про визнання права власності на майно - озиму пшеницю в кількості 223 тонни 280 кг та озимий ячмінь в кількості 222 тонни 409 кг на загальну суму 356551,20 грн. задоволенню не підлягають.

Відмова в задоволенні позовних вимог в цій частині не позбавляє позивача права на звернення до відповідача з окремим позовом про повернення решти суми попередньої оплати або про спонукання продавця до виконання своїх зобов'язань за договором №25.03.2010-м від 25.03.2010 р. щодо передачі оплаченого товару.

Клопотання позивача б/н та б/д (вх. №02-15/39012 від 07.12.2010 року) про залучення до участі у справі іншого відповідача- підрозділ примусового виконання рішень відділу державної виконавчої служби Кіровоградського обласного управління юстиції задоволенню не підлягає, оскільки із документів, доданих заявником до вказаного клопотання (а.с.123-126), не вбачається достатніх підстав для вчинення відповідної процесуальної дії.

Витрати по сплаті державного мита та на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу відповідно до вимог статті 49 Господарського процесуального кодексу України покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених вимог.

Керуючись статтями 24, 33, 34, 43, 49, 82, 84, 116, 117 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги задовольнити частково.

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "Добробут" (26150, Кіровоградська область, Новоархангельський район, с. Надлак, ідентифікаційний код 32550423, відомості про банківські реквізити відсутні) на користь сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю імені Фрунзе (27610, Кіровоградська область, Кіровоградський район, с. Оситняжка, вул. Жовтнева, 46, ідентифікаційний код 03756810, відомості про банківські реквізити відсутні) - 465226,80 грн. боргу, 4652,27 грн. державного мита та 134,52 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Згідно частини п'ятої статті 85 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Апеляційна скарга подається на рішення місцевого господарського суду протягом десяти днів з дня його оголошення місцевим господарським судом. У разі якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення, зазначений строк обчислюється з дня підписання рішення, оформленого відповідно до статті 84 Господарського процесуального кодексу України.

Суддя С.В. Таран

Повний текст рішення складено і підписано відповідно до вимог статей 84, 85 Господарського процесуального кодексу України 13.12.2010 року.