Рішення № 12954172, 13.12.2010, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 53/33013.12.10 За позовом Приватного підприємства “Дейв Експрес Логістик”

до Товариства з обмеженою відповідальністю “Завод євротехнологія”

про стягнення 24905,95 грн.                              

Суддя Грєхова О. А.

Представники:

від позивача: Барановська М.В.- представник по довіреності № 380 від 11.11.2010

від відповідача: не з’явилися

СУТЬ СПОРУ:

Заявлено позов про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю “Завод євротехнологія” заборгованості за Договором-заявкою № 2010/7 від 16.07.2010р. в розмірі 24905,95 грн., в тому числі 24798,82 грн. –основний борг та 107,13 грн. –3% річних.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 13.10.2010р. порушено провадження по справі № 53/330, розгляд справи призначено на 01.11.2010р.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 01.11.2010р., у зв’язку з неявкою представників сторін в судове засідання, розгляд справи було відкладено на 15.11.2010р.

У зв’язку з нез’явленням в судове засідання 15.11.2010р. представника відповідача та необхідністю витребувати додаткові докази по справі розгляд справи було відкладено на 13.12.2010р.

В судовому засіданні 13.12.2010р. представник позивача підтримав позовні вимоги, вважає їх правомірними, обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Незважаючи на належне повідомлення про час і місце засідання у справі, відповідач в жодне судове засідання не з’явився, письмових доказів, пояснень та заперечень по суті спору не надав, вимоги ухвал суду не виконав.

Про поважні причини неявки в судове засідання повноважного представника відповідача суд не повідомлений. Клопотань про відкладення розгляду справи від відповідача не надходило.

Згідно з Інформаційним листом Вищого господарського суду України від 13.08.2008р. № 01-8/482 «Про деякі питання застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у першому півріччі 2008 року»відповідно до пункту 3.5.11 Інструкції з діловодства в господарських судах України, затвердженою наказом Вищого господарського суду України від 10.12.2002р. № 75 (з подальшими змінами), перший, належним чином підписаний, примірник процесуального документа (ухвали, рішення, постанови) залишається у справі; на звороті у лівому нижньому куті цього примірника проставляється відповідний штамп суду з відміткою про відправку документа, що містить: вихідний реєстраційний номер, загальну кількість відправлених примірників документа, дату відправки, підпис працівника, яким вона здійснена.

Дана відмітка, за умови, що її оформлено відповідно до наведених вимог названої Інструкції, є підтвердженням належного надсилання копій процесуального документа сторонам та іншим учасникам судового процесу.

Водночас до повноважень господарських судів не віднесено з'ясування фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому відповідні процесуальні документи надсилаються господарським судом згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи. Про це Вищим господарським судом України зазначалося і в інформаційних листах від 02.06.2006р. № 01-8/1228 «Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2005 році»(пункт 4), від 14.08.2007р. № 01-8/675 «Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у першому півріччі 2007 року» (пункт 15), від 18.03.2008р. № 01-8/164 «Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2007 році»(пункт 23).

Крім того, особи, які беруть участь у розгляді, вважаються повідомленими про час і місце її розгляду судом, якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за поштовою адресою, зазначеною в позовній заяві (див. Роз’яснення Президії ВАСУ від 18.09.1997р. № 02-5/289 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України»).

Відповідно до вимог ст. 87 ГПК України суд належним чином повідомив сторін про розгляд справи ухвалами суду від 13.10.2010р., від 01.11.2010р. та від 15.11.2010р. про що свідчать відмітки про відправку на зворотній стороні вказаних ухвал, повідомлення про вручення поштового відправлення з відміткою про отримання.

За таких обставин, господарський суд вважає, що відповідач не скористався своїм правом на участь представника у судовому засіданні.

При цьому, суд вважає достатніми матеріали справи для слухання справи у відсутності відповідача відповідно до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України за наявними в ній матеріалами.

На виконання вимог ст. 81-1 ГПК України складено протоколи судових засідань, які долучено до матеріалів справи.

У судовому засіданні 13.12.2010р. судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представника позивача, всебічно і повно з’ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об’єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд міста Києва

ВСТАНОВИВ:

25.07.2010р. між сторонами у справі було укладено Договір-заявку № 2010/7 на здійснення міжнародного перевезення по маршруту Німеччина-Україна.

Вартість перевезення становить суму в розмірі 24798,82 грн. (п. 12 Договору-заявки).

Погоджений строк поставки вантажу до місця призначення –26.07.2010р. (п. 11 Договору-заявки).

          Факт надання послуг за Договором-заявкою № 2010/7 на суму 24798,82 грн. підтверджується належним чином завіреною копією СMR.

          Також здійснення перевезення підтверджується листом Державної митної служби Київська регіональна митниця № 35/4-32/12018 від 30.11.2010р.

          Відповідно до п. 1.3 Договору-заявки умовою оплати є 3 дні після відвантаження по оригіналам документів (рахунку/акту та СMR).

          Позивач виставляв відповідачу рахунок-фактуру № ДЛ-160 від 28.07.2010р. на оплату за надані послуги.

          На доказ направлення відповідачу рахунку-фактури № ДЛ-160 від 28.07.2010р., акту № 160 від 28.07.2010р. податкової накладної та СMR позивач надав суду належним чином завірену копію повідомлення про вручення поштового відправлення від 06.08.2010р. та виписку з журналу відправки кореспонденції.

Відповідно до статті 307 Господарського кодексу України за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов’язується доставити ввірений їй другою стороною (вантажовідправником) вантаж до пункту призначення в установлений законодавством чи договором строк та видати його уповноважений на одержання вантажу особі (вантажоодержувачу), а вантажовідправник зобов’язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату.

Згідно зі статтею 909 Цивільного кодексу України за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов'язується доставити довірений їй другою стороною (відправником) вантаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу (одержувачеві), а відправник зобов'язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату.

З огляду на вищенаведене відповідач повинен був розрахуватися з позивачем за надані послуги перевезення до 11.08.2010р.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач звертався до відповідача з претензією № 239 від 10.09.2010р. з вимогою оплатити заборгованість.

У відповідь на претензію відповідач направив листа № 83/010 від 16.09.2010р. з вимогою додатково від коректувати розмір плати за здійснене перевезення.

Позивач листом № 247 від 20.09.2010р. повторно просив оплатити заборгованість. На доказ направлення листа позивач надав суду копію фіскального чеку поштового відправлення № 8803 від 21.09.2010р. та копію опису вкладення в цінний лист від 21.09.2010р.

У відповідь на лист позивача відповідач зазначив, що здійснене перевезення було проведене неякісно (лист № 85/010 від 21.09.2010р.).

Проте відповідач не надав суду документів на підтвердження неякісного перевезення.

Листом № 2253 від 22.09.2010р. позивач знову звернувся до відповідача з проханням сплатити за перевезення. На доказ направлення листа позивач надав суду копію фіскального чеку поштового відправлення № 09065 від 23.09.2010р. та копію опису вкладення в цінний лист від 23.09.2010р.

Відповідач відповіді на лист № 2253 від 22.09.2010р. не надав, взяте на себе зобов’язання щодо оплати заборгованості не виконав.

Відповідно до ст. 173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених ГК України, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші тощо), а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Відповідно до приписів ст. 526 Цивільного кодексу України зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог – відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Згідно із ст. 525 ЦК України одностороння відмова від зобов’язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Відповідно до ст. 629 ЦК України договір є обов’язковим для виконання сторонами.

          Матеріали справи свідчать що відповідач покладені на нього зобов’язання щодо оплати за надані послуги перевезення належним чином не виконав, у зв’язку з чим відповідач заборгував позивачу суму коштів в розмірі 24798,82 грн.

          Відповідно до ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов’язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов’язання (неналежне виконання). Таким чином, судом встановлено факт порушення відповідачем свого обов’язку щодо належного виконання зобов’язань по договору, відповідно вимога позивача про стягнення з відповідача суми основного боргу в розмірі 24798,82 грн. є обґрунтованою та підлягає задоволенню в заявленій сумі.

Також, у зв’язку з простроченням відповідачем виконання грошових зобов’язань за договором, позивач просить стягнути з останнього 107,13 грн. –3% річних.

Судом встановлено, що відповідач у встановлений Договором строк свого обов’язку по перерахуванню коштів не виконав, допустивши прострочення виконання грошового зобов’язання (в т.ч. у період, який вказано позивачем), тому дії відповідача є порушенням договірних зобов’язань (ст. 610 Цивільного кодексу України), і він вважається таким, що прострочив (ст. 612 Цивільного кодексу України), відповідно є підстави для застосування встановленої законом відповідальності.

          Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений законом або договором.

З огляду на викладене, суд вважає вимоги позивача в частині стягнення 3% річних в сумі 107,13 грн. обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Відповідно до ст. 1 ГПК України підприємства та організації мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених прав та охоронюваних законом інтересів.

Згідно ст. 33 ГПК України обов'язок доказування тих обставин, на які посилається сторона як на підставу своїх вимог та заперечень, покладається на сторону.

Позивачем належним чином доведено порушення його прав та охоронюваних законом інтересів з боку відповідача.

Відповідно до положень статті 49 ГПК України судові витрати покладаються на відповідача.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 33, 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

В И Р І Ш И В :

1.Позов задовольнити повністю.

           2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю “Завод євротехнологія” (01033, м. Київ, вул. Саксаганського, 38; ідентифікаційний код 36957587, з будь-якого рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання судового рішення) на користь Приватного підприємства “Дейв Експрес Логістик” (10007, м. Житомир, вул. Київське шосе, 143-а; ідентифікаційний код 32122163) основний борг в сумі 24798 (двадцять чотири тисячі сімсот дев’яносто вісім) грн. 82 коп., 3% річних в сумі 107 (сто сім) грн. 13 коп., витрати по сплаті державного мита в сумі 249 (двісті сорок дев’ять) грн. 06 коп. та 236 (двісті тридцять шість) грн. 00 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

          3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Суддя                                                                                           Грєхова О.А.

Повне рішення складено 20.12.2010