Рішення № 12954160, 06.12.2010, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 1/38106.12.10 За позовом                     Відкритого акціонерного товариства «Дніпроенерго»

До                               Державного підприємства «Вугілля України»

Про                              стягнення 6743,28 грн.          

Суддя Мельник В.І.

Представники:

від позивача                    Яценко Я.В., довіреність № 10/4315-47 від 02.04.2010р.

від відповідача          Андрусенко Ю.С., довіреність № 38-28/50-Д від 28.12.2009р.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Відкрите акціонерне товариство «Дніпроенерго»(далі –позивач) звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Державного підприємства «Вугілля України»про стягнення з останнього 6743,28 грн.

Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідачем не виконуються умови договору № 02-ПР/2-П від 25.06.2007.

Ухвалою суду від 08.11.2010р. порушено провадження у справі № 1/381 та призначено розгляд на 26.11.2010 р.

25.11.2010 відповідач подав до канцелярії суду відзив на позов.

26.11.2010 позивач подав до канцелярії суду документи на виконання вимог ухвали суду про порушення провадження у справі.

26.11.2010р. представник позивача свої вимоги підтримав у повному обсязі, надав свої пояснення по суті спору.

Представник відповідача у судовому засіданні проти позову заперечив.

Суд відклав розгляд справи на 06.12.2010, для надання сторонами додаткових доказів.

06.12.2010 представник позивача підтримав свої вимоги у повному обсязі.

Представник відповідача проти позову заперечив.

Згідно ст.87 Господарського процесуального кодексу України повне рішення та ухвали надсилаються сторонам, прокурору, третім особам, які брали участь в судовому процесі, але не були присутні у судовому засіданні, рекомендованим листом з повідомленням про вручення не пізніше трьох днів з дня їх прийняття або за їх зверненням вручаються їм під розписку безпосередньо у суді.

Розглянувши подані документи та матеріали, заслухавши пояснення позивача, всебічно і повно з’ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об’єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

25.06.2007 року між Державним підприємством “Дніпроенерого”(далі –позивач) та Державним підприємством “Вугілля України”(далі - відповідач) укладено Договір № 02-ПР/2-П про постачання вугілля (далі-Договір).

Відповідно до умов Договору та додаткових угод до нього, відповідач зобов’язувався поставити вугільну продукцію марки ГСТ 0-13 (надалі –вугілля) в асортименті, по реквізитах і з якісними характеристиками, приведеними в цьому Договорі, а позивач в свою чергу зобов’язувався прийняти та оплатити його вартість на умовах, встановлених цим Договором.

П. 2.1 Договору встановлено, що вугілля постачається партіями залізничним транспортом у відкритих на піввагонах вантажною швидкістю на умовах DDP (залізнична станція призначення) згідно з міжнародними правилами тлумачення торгівельних термінів “Інкотермс”в редакції 2000 року за реквізитами покупця, вказаними в додатках до Договору. Мінімальна норма відвантаження –2 напіввагони.

Приймання вугілля по кількості і якості у відповідності до п. 4.1 Договору, здійснюється відповідно з вимогами Інструкції держарбітражу при Раді Міністрів СРСР від 15.06.1965р. № П-6 та від 25.04.1966р. № П-7 з подальшими змінами і доповненнями, ГОСТ 1137-64 “Угли бурые, каменные, антрацит, горючие сланцы и брикеты. Правила приемки по качеству”, ДСТУ 4083-2002 “Вугілля кам’яне та антрацит для пиловидного спалювання на теплових електростанціях. Технічні умови”ДСТУ 4096-2002 “Вугілля буре, кам’яне, антрацит, горючі сланці та вугільні брикети. Методи відбору та підготовки проб до лабораторного випробування”, ГТР 34.09.110-2003 “Вхідний контроль палива на ТЕС та організація претензійної роботи”та/або іншими нормативними документами України, прийнятими на заміну або доповнення вищевказаних в частині, що не суперечить даному Договору.

Як встановлено п. 4.2 Договору, приймання вугілля за кількістю здійснюється покупцем шляхом зважування на тензометричних вагах, які вчасно проходять перевірку Держстандарту України.

Відповідно до п. 4.11 Договору, фактична кількість та якість вугілля, що надійшло від постачальника та прийнята покупцем, відображається в акті прийому-передачі вугілля.

З огляду положень п. 5.5 Договору, вартість перевезення вугілля залізницею оплачує постачальник. Покупець, разом з оплатою вартості вугілля, зобов’язується відшкодовувати постачальнику фактичні затрати по оплаті вартості перевезення вугілля.

Крім того, п. 4.3 Договору сторони обумовили, що вантаж вважається доставленим без втрат, якщо різниця між масою, зазначеною в залізничній накладній і масою, визначеною при прийманні, не перевищує норми природних втрат і граничної розбіжності при визначення маси нетто.

Пари видачі вантажів, маса яких у наслідок їхніх властивостей зменшується під час перевезення, норма нестачі (сума норми природних втрат і граничної розбіжності визначення маси нетто) для вугілля складає 1 % маси нетто, зазначеної з залізничній накладній.

Зі змісті п. 2.2 Договору вбачається, що постачальник зобов’язаний завантажувати вугілля однорідним шаром по всій глибині в справні, очищені від залишків попереднього вантажу, смітті, тощо, вагони відповідно до їх вантажопідйомності.

Відповідно до частини 1 статті 918 Цивільного кодексу України завантаження (вивантаження) вантажу здійснюється організацією, підприємством транспорту або відправником (одержувачем) у порядку встановленому договором, із додержанням правил, встановлених транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них.

На виконання умов Договору та додаткових угод до нього, відповідачем листопаді 2007 року на адресу ВСП за ТЕС ВАТ «Дніпроенерго»було поставлено вагони з вугіллям, що підтверджується залізничними накладними та актам звірки по кількості та якості, копії яких долучені до матеріалів справи.

Як вбачається з залізничних накладних та комерційних актів БГ № 039784, БГ 039791/163, БГ № 039795/167 відповідачем було поставлено вугілля з нестачею понад норму.

Внаслідок чого позивач викликав представників відповідача для проведення спільного приймання, а приймання відставлених вагонів було припинене, що створило додаткові витрати для позивача, а саме 2062,00 грн. - плати за користування вищезазначеними вагонами та 2646,00 грн. – маневрових робіт, 81,40 грн. –вартості повторного переважування вагонів.

Окрім того, відповідно до п.2.2 договору постачальник зобов’язаний завантажувати вугілля в вагони відповідно до їх вантажопідйомності. Проте вагони були завантажені вугіллям з вагою меншою за вантажопідйомність відповідного вагону, що підтверджується актами звірення по кількості та якості партій вугільної продукції № 167 від 30.11.2007, № 166 від 30.11.2007, відповідними актами приймання-передачі вугільної продукції та розрахунками знижок/надбавок, ціни та вартості вугілля до них.

Відповідно до п. 5.5 Договору, вартість перевезення вугілля залізницею оплачує Державне підприємство “Вугілля України”. Покупець разом з оплатою вартості вугілля, зобов’язується відшкодовувати Державному підприємству “Вугілля України” фактичні затрати по оплаті вартості вугілля. З урахуванням наведеного, позивач сплатив відповідачу їх фактичні затрати за перевезення вугілля, що підтверджується актами приймання-передачі вугільної продукції та розрахунками знижок /надбавок, ціни та вартості вугілля до них, за підписами представників обох сторін, які містяться в матеріалах справи.

Пунктом 6.5 Договору, сторони обумовили, що у випадку надходження вагонів з вугіллям, вага якого не відповідає вантажопідйомності вагону, постачальник повністю відшкодовує всі збитки покупця, пов’язані з оплатою залізниці за транспортування недовантаженого вугілля та з оплатою транспортування надлишку вантажу (в т.ч. штрафів) у випадку перевантаження і транспортування такого надлишку в окремому вагоні.

Посилаючись на наведене позивач просив суд у своїй позовній заяві стягнути з відповідача 6743,28 грн. збитків, понесених внаслідок порушення відповідачем умов договору 02-ПР/2-П від 25.06.2007р.

Статтею 610 Цивільного кодексу України передбачено, що порушенням зобов’язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов’язання (неналежне виконання).

Згідно з пунктом 4 статті 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов’язання настають правові наслідки, встановленні договором або законом, зокрема, відшкодування збитків та моральної шкоди.

Відповідно до статті 224 Господарського кодексу України, учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого порушено. Під збиткам розуміються, зокрема, витрати, зроблені управненою стороною.

Згідно до статті 623 ЦК України боржник який порушив зобов’язання, має відшкодувати кредиторові завдані цим збитки. Розмір збитків, завданих порушенням зобов’язання, доказується кредитором. При визначені не одержаних доходів (упущеної вигоди) враховуються заходи, вжиті кредитором щодо їх одержання.

Обов’язок відшкодування збитків є загальною формою цивільно-правової відповідності, яка настає для боржника внаслідок порушення ним зобов’язання.

Відшкодування збитків може бути покладено на відповідача лише при наявності передбачених законом умов, сукупність яких створює склад правопорушення, яке є підставою для цивільної відповідальності, відповідно до статті 623 Цивільного кодексу України.

Обов’язковими умовами покладення відповідальності на винну сторону є наявність збитків, протиправність дій цієї особи, причинного зв’язку між діями особи та збитками, які складають об’єктивну сторону правопорушення, та вини особи, внаслідок дій якої спричинено збитки.

Тобто збитки - це об’єктивне зменшення будь-яких майнових благ сторони за договором, що обмежує його інтереси, як учасника певних господарських відносин і проявляється у витратах, зроблених кредитором, втраті або пошкодженні майна, а також не одержаних кредитором доходів, які б він одержав, якби зобов’язання було виконано боржником.

Підставою для притягнення до цивільно-правової відповідальності є склад цивільного правопорушення: протиправна поведінка (дії чи бездіяльність особи); шкода, завдана такою поведінкою; причинний зв’язок між протиправною поведінкою і шкодою; вина особи, яка заподіяла шкоду, у вигляді умислу або необережності.

Відсутність хоча б одного з елементів складу правопорушення, звільняє боржника від відповідальності за невиконання або неналежне виконання зобов’язань (виключає його відповідальність).

Згідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Дотримуючись вимог вищевказаних статей, позивач довів суду наявність всіх необхідних елементів для такого виду відповідальності як стягнення збитків, а тому позов підлягає задоволенню повністю.

Відповідно до вимог статті 49 Господарського процесуального кодексу України, держмито та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу покладаються на відповідача.

Враховуючи вищевикладене та керуючись ст. ст. 32-34, 49, 82 - 85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити.

Стягнути з Державного підприємства «Вугілля України»(01601, м. Київ, вул. Б.Хмельницького 4, код ЄДРПОУ 32709929) на користь Відкритого акціонерного товариства «Дніпроенерго»(69006, м. Запоріжжя, вул. Добролюбова 20, код ЄДРПОУ 00130872) 6743 (шість тисяч сімсот сорок три) грн. 28 коп. - збитків, 102 (сто дві) грн. –державного мита, 236 (двісті тридцять шість) грн. –витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Видати наказ відповідно до ст. 116 ГПК України.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Суддя                                                                       В.І. Мельник

(Дата складання повного тексту рішення 16.12.2010)