Рішення № 12954156, 14.12.2010, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

№ 27/42414.12.10 За позовом Закритого акціонерного товариства «Страхова компанія «Український страховий стандарт»

до Відкритого акціонерного товариства «Національна акціонерна страхова

компанія «Оранта»

третя особа ОСОБА_1

про стягнення 4 149, 46 грн.

Суддя Дідиченко М. А.

Секретар Приходько Є. П.

Представники:

від позивача Бабич В. В. представник за довіреністю від 01.06.2010 року;

від відповідача Кучма О. Л. представник за довіреністю від 16.06.2010 року;

від третьої особи не зявились.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

На розгляд Господарського суду міста Києва передані позовні вимоги Закритого акціонерного товариства «Страхова компанія «Український страховий стандарт»до Відкритого акціонерного товариства «Національна акціонерна страхова компанія «Оранта»про стягнення 4 149, 46 грн.

Позовні вимоги Закрите акціонерне товариство «Страхова компанія «Український страховий стандарт»обґрунтовує тим, що 16.05.2009 року на перехресті улиць Севастопольська Кр. Партизан у м. Севастополі сталася дорожньо-транспортна пригода за участю автомобіля марки ВАЗ 21063, д/н НОМЕР_1, під керуванням гр. ОСОБА_1., та автомобіля марки Gelly CK, д/н НОМЕР_2, який був застрахований у Акціонерному страховому товаристві «АИС-Поліс»(правонаступником якого є Закрите акціонерне товариство «Страхова компанія «Український страховий стандарт») на підставі договору добровільного страхування наземного транспорту. Акціонерним страховим товариством «АИС-Поліс»за зазначеним договором було виплачено страхове відшкодування у розмірі 4 149, 46 грн. Цивільно-правова відповідальність особи винної у ДТП, гр. ОСОБА_1., на момент ДТП була застрахована Відкритим акціонерним товариством «Національна акціонерна страхова компанія «Оранта».

На думку позивача, враховуючи те, що страхувальник отримав страхове відшкодування від позивача, до останнього в порядку регресу, передбаченому ст. 1191 ЦК України, перейшло право зворотної вимоги (регресу) до відповідача.

У звязку з цим, Закрите акціонерне товариство «Страхова компанія «Український страховий стандарт»звернулося до суду з вимогою про стягнення в порядку регресу з Відкритого акціонерного товариства «Національна акціонерна страхова компанія «Оранта»страхового відшкодування у розмірі 4 149, 46 грн.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 29.11.2010 року було порушено провадження у справі та призначено розгляд справи на 14.12.2010 року, залучено на стороні відповідача третю особу без самостійних вимог на предмет спору ОСОБА_1.

Представник позивача у судовому засіданні 14.12.2010 року подав витребувані судом докази, та підтримав позовні вимоги у повному обсязі.

Представник відповідача у судовому засіданні 14.12.2010 року подав витребувані ухвалою суду докази, проти позову не заперечував.

Представник третьої особи у судове засідання 14.12.2010 року не зявився, умови ухвали суду від 29.11.2010 року не виконав, про поважні причини неявки суд не повідомив.

Згідно ст. 75 ГПК України, якщо відзив на позовну заяву і витребувані господарським судом документи не подано, справу може бути розглянуто за наявними в ній матеріалами.

Розглянувши подані сторонами матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно зясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, обєктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва,

В С Т А Н О В И В:

З довідки ВДАІ м. Сімферополь при УДАІ ГУ МВС України в АР Крим від 30.07.2009 року, та постанови Апеляційного суду Автономної республіки Крим № 33-1111/2009 від 01.10.2009 року вбачається, що 16.05.2009 року близько 10 год. 18 хв. на перехресті улиць Севастопольська Кр. Партизан у м. Севастополі, гр. ОСОБА_1., керуючи автомобілем ВАЗ 21063, д/н НОМЕР_1, порушив п. 12.3 ПДР України та допустив наїзд на стоячий попереду у попутному напрямку автомобіль BMW 324, д/н НОМЕР_3, який від удару поїхав уперед і зіткнувся з автомобілем марки Gelly CK, д/н НОМЕР_2, під керуванням ОСОБА_2.

Постановою Апеляційного суду Автономної республіки Крим № 33-1111/2009 від 01.10.2009 року гр. ОСОБА_1. визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення передбаченого ст. 124 КупАП.

Внаслідок вказаної ДТП було пошкоджено автомобіль марки Gelly CK, д/н НОМЕР_2.

Пошкоджений автомобіль був застрахований на підставі договору добровільного страхування наземного транспортного засобу, що є предметом застави № 047276 від 11.11.2008 року між Акціонерним страховим товариством «АИС-Поліс»та ОСОБА_2

Правонаступником Акціонерного страхового товариства «АИС-Поліс» є Закрите акціонерне товариство «Страхова компанія «Український страховий стандарт», що підтверджується витягом з протоколу № 38 чергових загальних зборів акціонерного страхового товариства «АИС-Поліс»від 30.04.2010 року.

Із матеріалів справи вбачається, що за замовленням Акціонерного страхового товариства «АИС-Поліс»27.07.2009 року було проведено автотоварознавче дослідження. Згідно висновку автотоварознавчого дослідження (звіт про оцінку вартості матеріального збитку, нанесеного пошкодженням транспортного засобу № 123/07/09, складений 27.07.2009 року), матеріальна шкода, нанесена власнику автомобіля Gelly CK, д/н НОМЕР_2, у результаті його ушкодження при ДТП, становить 4412, 86 грн.

Як вбачається із акту службового розслідування (страхового акту) № 1793-1261/09 від 22.09.2009 року Акціонерним страховим товариством «АИС-Поліс»було прийнято рішення про виплату страхового відшкодування у розмірі 4149, 46 грн.

11.08.2009 року Акціонерним страховим товариством «АИС-Поліс»було здійснено виплату страхового відшкодування у розмірі 4149, 46 грн., що підтверджується наявним в матеріалах справи платіжним дорученням № 1051 від 10.11.2009 року.

Статтею 27 Закону України «Про страхування»та статтею 993 ЦК України визначено, що до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток.

Відповідно до ч.1 статті 1191 ЦК України особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом.

Відшкодувавши збитки, завдані водієм ОСОБА_1., позивач на підставі положень статті 27 Закону України «Про страхування» та статті 993 ЦК України став в межах сплаченої суми стороною-кредитором у зобовязанні, що виникло з делікту, замість потерпілого ОСОБА_2

Тобто, позивач з моменту сплати шкоди за особу відповідальну за її спричинення став кредитором у деліктному зобовязанні отримавши право замість потерпілого вимагати відшкодування заподіяної шкоди від особи відповідальної за завдані збитки.

Частинами першою та другою статті 1187 ЦК України передбачено, що джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов'язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо- і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб. Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 1188 ЦК України шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою.

Вина особи, яка керувала автомобілем ВАЗ 21063, д/н НОМЕР_1, встановлена у судовому порядку.

Тому, гр. ОСОБА_1. є особою, відповідальною за збиток, заподіяний автомобілю Gelly CK, д/н НОМЕР_2, у результаті пошкодження цього автомобіля при ДТП.

При цьому, з матеріалів справи вбачається, що між гр. ОСОБА_1. та Відкритим акціонерним товариством «Національна акціонерна страхова компанія «Оранта»укладено поліс № ВВ/8953986 обовязкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, відповідно до якого Відкрите акціонерне товариство «Національна акціонерна страхова компанія «Оранта»взяло на себе обовязок відшкодувати шкоду заподіяну, зокрема, майну третіх осіб під час ДТП, яка сталася за участю забезпеченого транспортного засобу автомобіль ВАЗ 21063, д/н НОМЕР_1. Вказаним договором (полісом) передбачено, що ліміт відповідальності за шкоду заподіяну майну третіх осіб становить 25 500, 00 грн., франшиза 0, 00 грн.

Статтею 22 ЦК України передбачено, що особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є, зокрема, втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки).

Відповідно до пункту 22.1 статті 22 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»при настанні страхового випадку страховик відповідно до лімітів відповідальності страховика відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, яка була заподіяна у результаті дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.

Відповідно до статті 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Пунктами 1, 3 частини 2 статті 11 ЦК України передбачено, що підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини; завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі.

За загальним правилом зобов'язання не створює обов'язку для третьої особи (стаття 511 ЦК України).

Водночас, згідно з частиною 7 статті 528 ЦК України виконання обов'язку може бути покладено боржником на іншу особу, якщо з умов договору, вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства або суті зобов'язання не випливає обов'язок боржника виконати зобов'язання особисто.

Згідно з частинами 1, 2 статті 636 ЦК України договором на користь третьої особи є договір, в якому боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок на користь третьої особи, яка встановлена або не встановлена у договорі. Виконання договору на користь третьої особи може вимагати як особа, яка уклала договір, так і третя особа, на користь якої передбачено виконання, якщо інше не встановлено договором або законом чи не випливає із суті договору.

Вказані норми містяться у розділі І «Загальні положення про зобовязання»книги пятої ЦК України і стосуються як договірних, так і недоговірних (деліктних) зобовязань.

Відповідно до статті 511 ЦК України у випадках, встановлених договором, зобов'язання може породжувати для третьої особи права щодо боржника та (або) кредитора.

Згідно з пунктом 4 частини 1 та частиною 3 статті 512 ЦК України кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок виконання обов'язку боржника третьою особою. Кредитор у зобов'язанні не може бути замінений, якщо це встановлено договором або законом.

Ні вище вказані договори страхування, ні закон не містять заборони на зміну кредитора у зобовязанні щодо відшкодування шкоди завданої в результаті ДТП.

Статтею 514 ЦК України передбачено, що до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Таким чином, у Закритого акціонерного товариства «Страхова компанія «Український страховий стандарт»виникло право вимоги до Відкритого акціонерного товариства «Національна акціонерна страхова компанія «Оранта» у порядку регресу на підставі вказаних норм та статей 27 Закону України «Про страхування»та 993, 1194 ЦК України на відшкодування завданих внаслідок ДТП збитків.

Згідно п. 35 Закону України «Про обовязкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», для отримання страхового відшкодування особа, яка має право на відшкодування, подає страховику (або якщо страховик невідомий - МТСБУ) відповідну заяву. До заяви додаються довідки про дорожньо-транспортну пригоду, довідки відповідних закладів охорони здоров'я щодо тимчасової втрати працездатності або довідки спеціалізованих установ про встановлення стійкої втрати працездатності (інвалідності) у разі її виникнення, інші документи, які мають відношення до даної дорожньо-транспортної пригоди, завірені у встановленому порядку.

Як вбачається з матеріалів справи, вихідним листом № 2747 від 20.09.2010 року, Закрите акціонерне товариство «Страхова компанія «Український страховий стандарт»надіслало до Відкритого акціонерного товариства «Національна акціонерна страхова компанія «Оранта»відповідну заяву із доданими документами, які були отримані останнім 23.09.2010 року.

Відповідно до 37.1 п. 37 Закону України «Про обовязкове страхування цивільно-правової відповідальності власників транспортних засобів», виплата страхового відшкодування здійснюється протягом одного місяця з дня отримання страховиком визначених у статті 35 цього Закону документів або в строки та в обсягах, визначених рішенням суду.

Таким чином, на день прийняття рішення по справі строк для виплати страхового відшкодування настав.

Відповідно до ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Відповідач доказів оплати ним страхового відшкодування до матеріалів справи не надав.

Враховуючи зазначене, суд визнає предявлення даного позову до Відкритого акціонерного товариства «Національна акціонерна страхова компанія «Оранта», як до страховика особи відповідальної за завдані збитки, правомірним, та у звязку з цим, вимоги позивача про стягнення з відповідача суми страхового відшкодування підлягають задоволенню у повному обсязі, а саме у розмірі 4149, 46 грн.

Витрати по оплаті державного мита та інформаційно-технічного забезпечення судового процесу згідно ст.49 ГПК України покладаються на відповідача.

На підставі викладеного та керуючись п. п. 1, 3 ч. 2 ст. 11, ст.ст.22, 29, 509, 511, 512, 514, 528, 636, 993, 1187, 1188, 1191, 1192, 1194 ЦК України та ст.ст. 33, 49, ст. ст.ст. 82-85 ГПК України, суд

В И Р І Ш И В :

1.Позовні вимоги задовольнити у повному обсязі.

2.Стягнути з Відкритого акціонерного товариства «Національна акціонерна страхова компанія «Оранта»(01032, м. Київ, вул. Жилянська, 75; ідентифікаційний код: 00034186), з будь-якого рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання рішення на користь Закритого акціонерного товариства «Страхова компанія «Український страховий стандарт»(04073, м. Київ, Оболонський район, пров. Балтійський, буд. 20; ідентифікаційний код: 22229921) страхове відшкодування у розмірі 4149 (чотири тисячі сто сорок девять) грн. 46 коп., витрати по сплаті державного мита в сумі 102 (сто дві) грн. 00 коп. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у розмірі 236 (двісті тридцять шість) грн. 00 коп.

3. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

СуддяДідиченко М. А. дата підписання 20.12.2010 року.