Рішення № 12954053, 13.12.2010, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 50/28813.12.10

За позовом Держаного підприємства «Ресурспостач»

до Агенції розвитку і просування сільського господарства «EU-ROL»(Польща)

про стягнення 154414,54 євро.

Суддя Головатюк Л.Д.

Представники:

Від позивача Вакуленко О.М. (дов. № 2610 від 04.11.2009)

Від відповідача не зявився

В судовому засіданні 13.12.2010 на підставі ст. 85 ГПК України оголошено вступну та резолютивну частини рішення суду.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

На розгляд господарського суду міста Києва передані вимоги держаного підприємства «Ресурспостач»до агенції розвитку і просування сільського господарства ROL»(Польща) про стягнення заборгованості за неналежне виконання зобовязань по контрактах № 40 від 11.07.2008 та № 31 від 11.06.2008 в розмірі 154 414,54 євро.

Ухвалою господарського суду м. Києва від 13.04.2009 порушено провадження у справі № 50/288 та призначено її до розгляду на 14.10.2009.

Представник відповідача в судове засідання 14.10.2009 не зявився, витребувані судом докази не подав. В судове засідання прибули представники позивача та дали пояснення по справі.

В ухвалі про порушення провадження по даній справі суд зобовязав позивача у місячний термін з дати винесення даної ухвали подати суду дві перекладені на польську мову та нотаріально засвідчені копії ухвали про порушення провадження по справі № 50/288 та дві перекладені на польську мову і нотаріально засвідчені копії позовної заяви по даній справі та доданих до неї матеріалів для надіслання їх відповідачу через Міністерство юстиції України.

Однак дані документи надійшли від позивача до суду із значним запізненням, у зв"язку з чим суд не зміг вчасно направити їх відповідачу. Розгляд справи було відкладено на 14.04.2010.

Представник відповідача в судове засідання 14.04.2010 не зявився, витребувані судом докази не подав. В судове засідання прибув представник позивача та дав пояснення по справі. Розгляд справи було відкладено до 13.10.2010.

Представник відповідача в судове засідання втретє 13.10.2010 не зявився, витребувані судом докази не подав. В судове засідання прибули представники позивача та дали пояснення по справі.

Судом встановлено, що позивачем через Міністерство юстиції України відповідачу була направлена ухвала суду від 14.04.2010 та її переклад на польську мову про відкладення розгляду справи на 13.10.2010, однак Міністерство юстиції України повернуло позивачу вказані ухвали, належним чином не обґрунтувавши таке повернення.

В матеріалах справи № 50/288 знаходиться лист Міністерства юстиції України, в якому останнє зазначає, що належним чином оформлене судове доручення відповідно до пункту 6.7 згаданої Інструкції надсилають безпосередньо до Центрального органу Республіки Польща(Ministerstwo Sprawiedliwosci, Departament Wspolpracy Miedzynarodowej i Prawa Europejskiego, Al. Ujazdowskie 1100-950 WARSZAWA).

У звязку з наведеним суд направив відповідачу ухвалу безпосередньо до Центрального органу Республіки Польща, розгляд справи було відкладено на 13.12.2010.

В судове засідання 13.12.2010 зявився представник позивача надав суду докази та дав пояснення по справі, позовні вимоги підтримав у повному обсязі.

Відповідач в судові засідання 14.10.2009, 14.04.2010, 13.10.2010 та 13.12.2010 не направив своїх повноважних представників, письмових доказів, відзив на позовну заяву не надав, позовну вимогу по суті у будь-який інший процесуальний спосіб не заперечив.

Особи, які беруть участь у розгляді справи, вважаються повідомленими про час і місце її розгляду судом, якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за поштовою адресою, зазначеною в позовній заяві (див. Роз'яснення Президії ВАСУ від 18.09.1997 № 02-5/289 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України").

Відповідач клопотань про відкладення розгляду справи та наявності у нього поважних причин щодо неявки у судове засідання не повідомив, що дає підстави визначити причини його неявки до суду неповажними.

Представник позивача заявив клопотання, відповідно до ст.75 ГПК України, про розгляд справи у відсутності відповідача, посилаючись на неявку його до суду з метою ухилення від проведення розрахунків.

Керуючись ст. 75 ГПК України суд визнав клопотання позивача обґрунтованим, задовольнив його та вважає за можливе розглянути справу без участі представників відповідача за наявними у справі доказами та матеріалами.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно зясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, обєктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, заслухавши пояснення представника позивача, господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

11.07.2008 між держаним підприємством «Ресурспостач»(надалі позивач, покупець за контрактом) та агенції розвитку і просування сільського господарства ROL»(надалі відповідач, продавець за договором) були укладені контракти № 40 та № 31 на поставку м'яса свинини мороженої другої категорії в напівтушах (надалі - контракти).

Відповідно до розділу 1 контрактів, відповідач продає, а позивач купує для закладення до державного резерву України м'ясо свинини морожене другої категорії у напівтушах (вага напівтушки не менше 40 кг) ГОСТ 7715-77 (України). Асортимент, якість, кількість та умови поставки товару вказується в специфікаціях, які являються невідємними частинами даного контракту.

Згідно умовам розділу 2 контрактів, загальна сума контракту № 40 складає 5550000,00 євро та контракту № 3117500000 євро. Ціна товару: 1,85 євро за один кг (контракт № 40), 1,75 євро за один кг (контракт № 31).

У відповідності до положень 3 розділу контракту № 40, покупець оплачує товар на умовах зазначених в даному контракті по безготівковому розрахунку переказом на розрахунковий рахунок продавця, в наступному порядку: 40% вартості товару (партії товару) після отримання від продавця проформи (рахунку-фактури), 60% вартості товару (партії товару) після отримання від продавця копій документів, а саме комерційного інвойсу, коносаменту, сертифікату якості товару виробника, сертифікату походження товару, офіційні ветеринарні сертифікати на експорт, погоджені між державними ветеринарними службами країни погодження товару та країни призначення, копій експортної декларації, копій страхового документу.

Поставка здійснюється на умовах СІF в розумінні «ІНКОТЕРМС-2000». Покупець зобовязаний прийняти товару перевізника розвантаженим з транспортного засобу на митному терміналі і здійснити за власний рахунок митне оформлення товару для імпорту в Україну (розділ 4 контракту № 40).

У відповідності до положень 3 розділу контракту № 31, покупець оплачує товар на умовах зазначених в даному контракті по безготівковому розрахунку переказом на розрахунковий рахунок продавця, в наступному порядку: 80% вартості товару (партії товару) на протязі 1 (одного) робочого дня після отримання від продавця копій наступних документів: товарно-транспортна накладна СRМ, комерційний інвойс ветеринарне свідотство по узгодженої формі державними ветеринарними службами Польщі та України, сертифікату якості товару виробника, сертифікату походження товару, копій страхового документу, копій експортної декларації, відкритий CARNET TIR. Покупець проводить оплату 20% вартості товару (партії товару) протягом 5 (пяти) робочих днів після приймання товару по кількості та якості на складі покупця та отримання відповідних документів.

Поставка здійснюється на умовах СІР визначеним пунктом призначення в Україні не далі 1500 км. Від місцезнаходження виробника в розумінні «ІНКОТЕРМС-2000». Пункт призначення зазначається в специфікаціях до контракту (розділ 4 контракту № 31).

Згідно розділу 5 контрактів, якість товару повинна відповідати умовам контракту та діючим стандартам країни покупця. Кількість товару, яка повинна бути поставлена 3000000 кг (контракт № 40), 10000000 кг (контракт № 31).

Строк дії контрактів сторони погодили відповідно до умов 10 розділу контрактів, а саме контракт вступає в силу з моменту підписання його сторонами та діє до 1 жовтня 2008 року.

Як встановлено судом, на виконання умов контрактів №40 та №31, позивачем було здійснено перерахування грошових коштів на загальну суму по контракту № 40 у розмірі З 861 585,66 Євро, що підтверджується платіжним дорученням № 64 від 05.08.2008, № 85 від 12.09.2008, № 101 від 07.10.2008, № 100 від 07.10.2008 (копії додаються) та по контракту № 31 грошові кошти у розмірі 700 000,00 Євро, що підтверджується платіжним дорученням № 52 від 15.07.2008 (належним чином засвідчені копії вказаних документів наявні в матеріалах справи та підтверджують вищевикладене).

Враховуючи те, що ціна товару по контракту № 40 складала 1,85 Євро/кг, відповідач повинен був поставити позивачу товар в загальній кількості 2 087 343,6 кг., проте фактично відповідачем поставлено 2 020 931,00 кг товару. Таким чином. відповідачем по контракту № 40 недопоставлено товар у загальній кількості 66 412,6 кг на суму 122 863,3 Євро (66 412,6 * 1,85 = 122863,3 Євро).

Однак, відповідач в порушення умов договору та чинного законодавства, не виконав в повному обсязі взяті на себе зобовязання по поставці товару позивачу, а саме відповідачем було здійснено лише часткову поставку товару.

Виходячи з того, що ціна товару по контракту № 31 складає 1,75 Євро/кг, відповідач повинен був поставити позивачу товар у загальній кількості 400 000,00 кг., проте фактично відповідачем поставлено 381970,72 кг. Товару. Отже відповідачем по контракту № 31 недопоставлено товар у загальній кількості 1 8 029.28 кг на суму 31551,24 євро (18029,28 * 1,75 = 31551,24 Євро).

Виходячи з викладеного вище, та враховуючи той факт, що термін дії контрактів №40 та №31 закінчився, відповідач зобов'язаний повернути позивачу грошові кошти у розмірі по контракту № 40 - 122 863,3 Євро та по контракту № 31 - 31 551,24 Євро.

Тобто відповідач взяті на себе зобов'язання по поставці оплаченого товару не виконав та на момент подачі позову він мав заборгованість перед позивачем в розмірі 154414,54 євро, що підтверджується наявними в матеріалах справи доказами.

Суд вважає, що позовні вимоги позивача підлягають задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ст. 4 ГПК, якщо в міжнародних договорах України, згода на обов'язковість яких надана Верховною радою України, встановлені інші правила, ніж ті, що передбачені законодавством України, то застосовуються правила міжнародного договору.

Відповідно до п. 1 роз'яснення Президії вищого господарського суду України № 04-5/608 від 31.05.02 «Про деякі питання практики розгляду справ за участю іноземних підприємств і організацій», господарські суди вправі приймати до свого провадження справи за позовом до відповідача, місцезнаходження якого за межами України, у випадках передбачених ч. З ст. 124 Господарського процесуального кодексу України, а також у випадках передбачених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України. Такі випадки передбачені, зокрема, двосторонньою угодою укладеною Україною з Республікою Польща, яка ратифікована постановою Верховної Ради України № 3941-12 від 04.02.94.

Згідно із ст. 33 зазначеної вище угоди, зобов'язання, що виникають з договірних відносин, визначаються законодавством тієї договірної сторони, на території якої була укладена угода, хіба що учасники договірних відносин підпорядкують ці відносини вибраному ними законодавству.

У справах, зазначених в пункті 1, компетентним є суд договірної сторони, на території якої має місце проживання або юридичну адресу відповідач. Компетентним є також суд тієї договірної сторони, на території якої має місце проживання або юридичну адресу позивач, якщо на цій території знаходиться предмет спору або майно відповідача.

Компетенція, про яку йде мова в пункті 2, може бути змінена за згодою учасників договірних відносин.

Таким чином, місцеві господарські суди вправі вирішувати спори, якщо міжнародним договором передбачено можливість укладення письмової пророгаційної угоди між суб'єктом зовнішньоекономічної діяльності України та іноземним суб'єктом господарської діяльності (угода про договірну підсудність).

Сторонами спору було укладено пророгаційну угоду, зміст якої викладено у розділі 7 контрактів № 31 від 11.06.08 та № 40 від 11.07.08 щодо яких виник спір.

Відповідно до пророгаційних угод контрактів № 40 та № 31, «В разі виникнення спору, сторони використовують всі умови для вирішення його шляхом переговорів, факсовим листуванням. У випадку коли сторони не можуть дійти згоди, спір підлягає вирішенню в Господарському суді м. Києва, вул. Богдана Хмельницького, 44Б. Застосовується матеріальне та процесуальне право України. Мова судового провадження - українська або російська. Сторони зобовязались виконувати рішення суду в строк, встановлений в самому рішенні».

Крім того, відповідно до ч. 1 ст. 4 ГПК, господарський суд вирішує господарські спори на підставі Конституції України, закону України «Про господарські суди», інших законодавчих актів України.

Статтею 76 Закону України «Про міжнародне приватне право»передбачено, що суди можуть приймати до свого провадження і розглядати будь-які справи з іноземним елементом, зокрема, якщо сторони передбачили своєю угодою підсудність справи з іноземним елементом судам України.

Відповідно до ст. 1 ГПК України, підприємства, установи організації, інші юридичні особи (утомі числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності, мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, а також для вжиття передбачених Господарським процесуальним кодексом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Таким чином судом встановлено факт наявності порушень відповідачем взятих на себе господарських зобовязань.

Отже, внаслідок укладення договору між сторонами згідно ст. 11 ЦК України, виникли цивільні права та обовязки. Оскільки між сторонами по справі склалися господарські правовідносини, то до них слід застосовувати положення ГК України як спеціального акту законодавства, що регулює правовідносини у господарській сфері.

Відповідно до абзацу 2 пункту 1 статті 193 ГК України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.

У відповідності до ст.ст. 202, 203, 205 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Правочини можуть бути односторонніми та дво- чи багатосторонніми (договори). Зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. Правочин може вчинятися усно або в письмовій формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

Статтею 626 ЦК України визначено поняття договору, яким є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Отже, підставою припинення договору суборенди є домовленість сторін.

Згідно ст. 173 ГК України один субєкт господарського зобовязання повинен вчинити певну дію на користь іншого субєкта, а інший субєкт має право вимагати від зобовязаної сторони виконання її обовязку.

Відповідно до ст.193 Господарського кодексу України субєкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобовязання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобовязання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Зазначене також кореспондується зі ст.ст.525, 526 ЦК України відповідно до яких зобовязання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

У відповідності до ст.610 ЦК України порушенням зобовязання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобовязання (неналежне виконання).

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобовязання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ст. 612 ЦК України).

За своєю правовою природою, відносини, що склалися між сторонами відповідають положенням договору поставки.

Відповідно до п. 1. ст. 265 ГК України за договором поставки одна сторона постачальник зобовязується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні покупцеві товар (товари), а покупець зобовязується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно із п. 6 ст. 265 ГК України до відносин поставки, не врегульованих цим Кодексом, застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України про договір купівлі-продажу.

Пунктами 1,2 ст. 693 ЦК України передбачено, що якщо договором встановлений обов'язок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем (попередня оплата), покупець повинен здійснити оплату в строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо такий строк не встановлений договором, - у строк, визначений відповідно до статті 530 цього Кодексу. Якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.

Положеннями ч. 3 ст.612 ЦК України передбачено, що якщо внаслідок прострочення боржником виконання зобов'язання втратило інтерес для кредитора, він може відмовитися від прийняття виконання і вимагати відшкодування збитків.

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобовязання (неналежне виконання) є порушенням цього зобовязання.

Відповідно до ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобовязання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Станом на дату прийняття судом рішення відповідач спірні кошти позивачеві не повернув. Факт наявності боргу у відповідача перед позивачем в сумі 154414,54 євро належним чином доведений, документально підтверджений і відповідачем не спростований, а відтак позовні вимоги позивача про стягнення з відповідача грошових коштів в розмірі 154414,54 євро визнаються судом обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Відповідно до ст.33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Відповідач відзиву, пояснень та доказів на спростування обставин, повідомлених позивачем, суду не надав.

Відповідно до ст. 49 ГПК України, з відповідача на користь позивача стягуються понесені позивачем витрати по сплаті держмита та інформаційно-технічного забезпечення судового процесу.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку, що заявлені позивачем вимоги є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

На підставі викладеного, керуючись Цивільним Кодексом України, ст.ст. 33, 34, 49, 64, 75, 82, 83, 84, 85 ГПК України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги задовольнити повністю.

2. Стягнути з Sp.z.o.o «EU-ROL»(Polska, Gdynia, 81/509, PL.Gornolaski 23/5 NIP 585-141-99-77, KRS: 0000314346) з будь-якого рахунку (виявленого державним виконавцем під час виконання судового рішення) на користь Державного підприємства «Ресурспостач»(01135, м. Київ, вул. П.Пестеля, 4, код ЄДРПОУ 34002592) грошові кошти в сумі 154 414 (сто пятдесят чотири тисячі чотириста чотирнадцять) євро 54 євроцентів, витрати по сплаті державного мита в сумі 1 544 (одна тисяча пятсот сорок чотири) євро 15 євроцентів, та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 118 (сто вісімнадцять) грн. 00 коп.

3. Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його прийняття та може бути оскаржене в порядку та строки, визначені Господарським процесуальним кодексом України.

4. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

5. Копію рішення розіслати сторонам.

Суддя Головатюк Л.Д

Дата підписання рішення 20.12.2010