Рішення № 12954051, 14.12.2010, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 50/58214.12.10

За позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Арда-Трейдінг»

до товариства з обмеженою відповідальністю «Вліса»

про стягнення 5486,79 грн.

Суддя Головатюк Л.Д.

Представники:

від позивача Брайко М.В. (дов. № 40 від 18.10.2010)

від відповідача Гарбуз В.А.- генеральний директор

В судовому засіданні 14.12.2010 на підставі ст. 85 ГПК України оголошено вступну та резолютивну частини рішення суду.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

На розгляд господарського суду м. Києва передані вимоги товариства з обмеженою відповідальністю «Арда-Трейдінг»до товариства з обмеженою відповідальністю «Вліса» про стягнення заборгованості за неналежне виконання грошового зобов’язання за договором поставки № 1577 від 06.08.2007 в розмірі 5486,79 грн.

Ухвалою господарського суду м. Києва від 01.11.2010 порушено провадження у справі № 50/582 та призначено її до розгляду на 17.11.2010.

Представник відповідача в судове засідання 17.11.2010 не з’явився, витребувані судом докази не подав, причин неявки суд не повідомив, хоча про час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином. В судове засідання прибув представник позивача та дав пояснення по справі.

В зв’язку з неявкою представника відповідача в судове засідання та невиконанням сторонами вимог суду розгляд справи було відкладено до 06.12.2010.

В судових засіданнях 06.12.2010 та 10.12.2010, відповідно до ст. 77 ГПК України, було оголошено перерви до 10.12.2010 та 14.12.2010 відповідно для надання додаткових доказів.

В судове засідання 14.12.2010 прибули представники позивача та відповідача, дали додаткові пояснення по справі. Представник відповідача надав відзив на позовну заяву, відповідно до якого основний борг визнає повністю але заперечує проти нарахування пені.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з’ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об’єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, заслухавши пояснення представників сторін, господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

06.08.2007 між товариством з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Арда»(постачальник за договором) та товариством з обмеженою відповідальністю «Вліса»(далі –відповідач, покупець за договором) було укладено договір поставки № 1577 (далі договір).

Відповідно до умов п.1.1. договору, постачальник зобов'язався передавати у власність покупця, а покупець зобов'язався приймати та оплачувати на умовах і у порядку, визначених цим договором, товар в асортименті, кількості та за цінами, вказаними у специфікації та є невід'ємною частиною цього договору.

Право власності на товар, а також ризик випадкового знищення та випадкового пошкодження (псування) товару переходять від постачальника до покупця з моменту фактичної передачі товару, що засвідчується підписанням уповноваженими представниками сторін накладної (п. 1.3. договору).

Пунктом 3.1. договору встановлено, що ціни на товар вказуються у специфікації на товар , що є додатком до цього договору. Оплата здійснюється в національній валюті України.

Згідно положень п. 3.2. договору, Покупець зобов'язаний оплачувати кожну партію переданого Постачальником товару не пізніше 14 (чотирнадцяти) календарних днів з дня її поставки, але, у будь-якому випадку, не раніше моменту надання постачальникам усіх необхідних документів, що засвідчують момент передачі товару, підтверджують його якість та відповідність установленим стандартам.

Відповідно до умов п. 4.1. договору, поставка товару постачальником покупцю здійснюється окремими партіями, у кількості і у строк, визначений у замовленні на поставку покупця, які узгоджуються з постачальником, за цінами вказаними у специфікації.

Умовами пункту 5.5. договору встановлено, що у випадку порушення покупцем строків, визначених п. 3.2. договору, покупець оплачує постачальникові неустойку у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від простроченої суми за кожен день прострочення. Сторони домовилися про те що неустойка за порушення покупцем строків вказаних в п. 3.2. договору нараховується та сплачується за весь період невиконання або неналежного виконання покупцем своїх зобов'язань включаючи день повного розрахунку за поставлений товар.

Судом встановлено, на виконання умов договору поставки № 1577 від 06.08.2007 позивачем було передано у власність відповідача товар відповідно до видаткової накладної № 411210308 від 21.03.2008 на загальну суму 2997,71грн. Проте відповідач в порушення умов договору та чинного законодавства не виконав в взяті на себе зобов’язання щодо повної та своєчасної оплати поставленого товару.

30.08.2010 між товариством з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Арда»(далі - первісний кредитор) та товариством з обмеженою відповідальністю «Арда-Трейдінг»(далі –новий кредитор) було укладено договір відступлення права вимоги.

У відповідності до умов договору про відступлення права вимоги, в порядку та на умовах визначеними договором, первісний кредитор передає новому кредитору, а новий кредитор набуває право вимоги, належне первісному кредитору на підставі Договору поставки № 1577 від 06.08.2007 укладеного між первісним кредитором та товариством з обмеженою відповідальністю «Вліса»(далі-боржник).

Відповідно до умов договору про відступлення права вимоги новий кредитор набуває право вимагати від боржника належного виконання його зобов’язань за договором, до нового кредитора переходять права, які забезпечують зобов'язання боржника.

Належним чином засвідчені копії вищезазначених документів наявні в матеріалах справи та підтверджують вищевикладене.

У відповідності до чинного законодавства та норм статті 517 ЦК України, товариство з обмеженою відповідальністю «Арда-Трейдінг»20.09.2010 направило відповідачу повідомлення про перехід права вимоги на підставі договору № 1577 від 06.08.2007 від первісного кредитора - товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Арда»до нового - товариства з обмеженою відповідальністю «Арда-Трейдінг».

Отже, внаслідок невиконання взятих на себе господарських зобов’язань товариство з обмеженою відповідальністю «Вліса»має заборгованість перед товариством з обмеженою відповідальністю «Арда-Трейдінг»в розмірі 2916,39 грн., що підтверджується, наявними в матеріалах справи доказами.

Таким чином судом встановлено факт наявності порушень відповідачем взятих на себе господарських зобов’язань.

Суд вважає, що позовні вимоги позивача підлягають задоволенню з наступних підстав.

Оскільки між сторонами по справі склалися господарські правовідносини, то до них слід застосовувати положення ГК України як спеціального акту законодавства, що регулює правовідносини у господарській сфері.

Відповідно до абзацу 2 пункту 1 статті 193 ГК України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.

У відповідності зі ст.ст. 202, 203, 205 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Правочини можуть бути односторонніми та дво- чи багатосторонніми (договори). Зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. Правочин може вчинятися усно або в письмовій формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

Статтею 626 ЦК України визначено поняття договору, яким є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно ст. 173 ГК України один суб’єкт господарського зобов’язання повинен вчинити певну дію на користь іншого суб’єкта, а інший суб’єкт має право вимагати від зобов’язаної сторони виконання її обов’язку.

Відповідно до ст.193 Господарського кодексу України суб‘єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов‘язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов‘язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Зазначене також кореспондується зі ст.ст.525, 526 ЦК України, відповідно до яких зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

У відповідності до ст.610 ЦК України порушенням зобов’язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов’язання (неналежне виконання).

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов’язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ст. 612 ЦК України).

З положень чинного законодавства, а саме п. 1 ч.1 та ч. 2 ст. 512 ЦК України випливає, що кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги), якщо інше не встановлено договором. Положеннями ст.ст. 513, 514 ЦК України передбачено, що правочин щодо заміни кредитора у зобов'язанні вчиняється у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов'язання, право вимоги за яким передається новому кредиторові. До нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом

Факт наявності боргу у відповідача перед позивачем в сумі 2916,39 грн. належним чином доведений, документально підтверджений і відповідачем не спростований, а відтак, позовні вимоги позивача про стягнення з відповідача основного боргу в сумі 2916,39 грн. визнаються судом обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

У зв’язку з неналежним виконанням відповідачем своїх зобов’язань за договором, позивач просить суд стягнути з відповідача пеню в сумі 1482,01 грн. за весь період неналежного виконання зобов’язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (ч.3 ст. 549 ЦК України).

Згідно ч.6 ст. 232 Господарського кодексу України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов’язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов’язання мало бути виконано.

Штрафними санкціями у Господарському кодексі України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов’язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов’язання (ч.1 ст. 230 ГК України).

Відповідно до ч.1 ст. 231 Господарського кодексу України, законом щодо окремих видів зобов'язань може бути визначений розмір штрафних санкцій, зміна якого за погодженням сторін не допускається.

Дії відповідача є порушенням вимог договору, тому є підстави для застосування відповідальності за умовами договору (п.5.5.) та Закону України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань”, тому позовні вимоги в частині стягнення пені за період прострочення, вказаний в розрахунку, підлягають задоволенню згідно розрахунку позивача в сумі 1482,01 грн.

У зв’язку з неналежним виконанням відповідачем своїх зобов’язань за договором, позивач просить суд стягнути з відповідача на свою користь понесені витрати пов’язані з інфляцією в сумі 894,71 грн. та 3% річних в розмірі 193,68 грн.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Отже передбачене законом право кредитора вимагати спати боргу з урахуванням індексу інфляції, процентів річних та процентів за користування чужими грошовими коштами є способом захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утриманими ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Таким чином, інфляційні нарахування на суму боргу та проценти річних входять до складу грошового зобов’язання і не ототожнюються із санкціями за невиконання чи неналежне виконання грошових зобов’язань.

З огляду на вищевикладене та наявність заборгованості у відповідача перед позивачем у розмірі 2916,39 грн. суд погоджується з розрахунком суми боргу, з урахуванням встановленого індексу інфляції у розмірі 894,71 грн. та з розрахунком 3% річних у розмірі 193,68 грн., наданим позивачем і вважає його обґрунтованим.

Відповідно до ст.33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Відповідач відзиву, пояснень та доказів на спростування обставин, повідомлених позивачем, суду не надав.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку, що факт наявності боргу у відповідача перед позивачем в сумі 5486,79 грн. належним чином доведений, документально підтверджений та відповідачем не спростований, а відтак, позовні вимоги позивача про стягнення з відповідача заборгованості в сумі 5486,79 грн. визнаються судом обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню у відповідності до наданого позивачем розрахунку.

Відповідно до ст. 49 ГПК України, з відповідача на користь позивача стягуються понесені позивачем витрати по сплаті держмита та інформаційно-технічного забезпечення судового процесу.

Виходячи з викладеного та керуючись статтями 32, 33, 43, 44, 49, 82-85 ГПК України, статтями 15, 253, 254, 525, 526, 530, 549, 610, 611, 612 ЦК України, статтею 193 ГК України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги задовольнити повністю.

2. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «Вліса»(02090, м. Київ, вул. Сосницька,19, кв. 330; код ЄДРПОУ 34426343) з будь-якого рахунку (виявленого державним виконавцем під час виконання судового рішення) на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Арда-Трейдінг»(52500, Дніпропетровська обл., м. Синельникове, вул. Мира 29, кв. 28, код ЄДРПОУ 37029549) основний борг в сумі 2 916 (дві тисячі дев’ятсот шістнадцять) грн. 39 коп., пеню у сумі 1 482 (одна тисяча чотириста вісімдесят дві) грн. 01 коп., 3% річних в сумі 193 (сто дев’яносто три) грн. 68 коп., індекс інфляції в сумі 894 (вісімсот дев’яносто чотири) грн. 71 коп., державне мито в сумі 102 (сто дві) грн. 00 коп. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 236 (двісті тридцять шість) грн.

3. Видати наказ.

4. Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання.

          Суддя                                                                       Головатюк Л.Д.

Дата підписання рішення 20.12.2010