Рішення № 12954016, 13.12.2010, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 48/59113.12.10 За позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "Луганськмультітранс"

доФізичної особи підприємця ОСОБА_1

простягнення 2 682,11 грн.

Суддя Бойко Р.В.

Представники сторін:

позивача:не з'явився

відповідача:не з'явився ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Луганськмультітранс" (надалі ТОВ "Луганськмультітранс") звернулось до господарського суду міста Києва із позовом до Фізичної особи підприємця ОСОБА_1 (надалі ФОП ОСОБА_1.) про стягнення 2 682,11 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що на виконання умов договору-доручення на транспортно-експедиційне обслуговування №15/09/2010 від 05.09.2010 р. позивач надав послуги з перевезення, а відповідач належним чином грошове зобовязання по оплаті наданих послуг не виконав, в звязку з чим виникла заборгованість у розмірі 1 000,00 грн. Крім того, позивач просить стягнути з відповідача штраф у розмірі 1 663,03 грн. та 3% річних у розмірі 19,08 грн. за прострочення виконання зобовязання.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 29.10.2010 р. порушено провадження у справі та призначено розгляд справи на 22.11.2010 р.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 22.11.2010 р. розгляд справи відкладено до 13.12.2010 р. у звязку із неявкою представників сторін та неподання ними витребуваних доказів.

В судове засідання представник позивача не з'явився, вимоги ухвал суду не виконав, хоча про час та місце розгляду справи був належним чином повідомлений, що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення №11804377 від 22.11.2010 р., яке отримане представником позивача 30.11.2010 р.

Представник відповідача у судове засідання не зявився, витребувані ухвалами суду докази та відзив на позовну заяву не подав, про поважні причини неявки суд не повідомив, хоча про час і місце судового засідання був належним чином повідомлений, що підтверджується повідомленням про вручення поштових відправлень №11804350 від 22.11.2010 р., що отримане відповідачем 25.11.2010 р.

Місцезнаходження відповідача за адресою: 02140, м. Київ, АДРЕСА_1 вказано в позові.

Також ухвали господарського суду було направлено на адресу відповідача 02660, м. Київ, АДРЕСА_2

Згідно із абз. 2 п. 3.6 роз'яснень президії Вищого арбітражного суду України від 18.09.1997р. № 02-5/289 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України" особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце її розгляду судом, якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за поштовою адресою, зазначеною у позовній заяві.

Таким чином, суд приходить до висновку, що відповідач повідомлений про час та місце судового розгляду належним чином, а матеріали справи містять достатні докази для її розгляду по суті.

Оскільки про час та місце судового засідання відповідач був належним чином повідомлений, на підставі статті 75 Господарського процесуального кодексу України справа може бути розглянута за наявними в ній матеріалами.

В судовому засіданні судом оголошено вступну та резолютивну частину рішення.

У судових засіданнях складалися протоколи згідно статті 81-1 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно зясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, обєктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

15.09.2010 р. між ТОВ "Луганськмультітранс" (експедитор) та ФОП ОСОБА_1. (замовник) укладено договір-доручення на транспортно-експедиційне обслуговування №15/09/2010 (надалі "Договір").

Відповідно до п. 1.1 Договору експедитор, діючи за дорученням замовника в межах цього договору надає послуги замовнику з організації перевезень найманим вантажним транспортом, довіреною особою власника якого він є, згідно із діючим законодавством України, вимог міжнародних конвенцій та угод в сфері міжнародних перевезень.

Згідно п. 2.2 Договору виконання кожного міжнародного перевезення, в рамках даного договору, оформлюється окремим замовленням на конкретне перевезення у формі заявки, в якій обумовлені конкретні умови та вартість кожного конкретного перевезення (додаток №1 до договору).

Пунктом 5.1 Договору встановлено, що вартість перевезення та інших послуг обумовлюється у окремих заявках замовника, що направляються експедитору, які є невід'ємною частиною даного договору та зазначається в рахунках-фактурах експедитора.

Відповідно до п.п. 5.8, 5.9 Договору порядок та строки оплати за виконані послуги зазначаються в заявці, що направляється замовником експедитору перед конкретним перевезенням (групою однотипних перевезень). В разі, якщо в заявці не зазначений порядок та строки здійснення оплати за надані послуги, оплата замовником експедитору здійснюється протягом 3-х банківських днів з моменту отримання оригіналів рахунку, податкової накладної та акту виконаних робіт. Оплата штрафів та інших платежів, що зазначені в п.п. 6.2.1-6.2.6 договору, здійснюється замовником протягом 3-х банківських днів з моменту отримання оригіналу рахунку експедитора.

На підставі Договору 15.09.2010 р. між сторонами було укладено заявку №604-10, відповідно до якої позивач зобовязався здійснити перевезення вантажу за маршрутом м. Київ м. Москва.

Відповідно до умов Заявки вартість перевезення становить 2 100,00 дол. США в гривнях за курсом НБУ на момент виставлення рахунку, в т. ч. 2 000,00 дол. США протягом 2-х днів з моменту розвантаження автомобіля та 100,00 дол. США після отримання оригіналів документів: рахунок, податкова накладна, акт та оригінал CMR.

На виконання умов Договору та Заявки позивач надав відповідачу послуги по перевезенню вантажу. Розвантаження автомобіля у м. Москва відбулося 22.09.2010 р., після чого позивачем було складено рахунок-фактуру №922/02 від 22.09.2010 р. на суму 16 630,32 грн. та передано відповідачу для оплати. 28.09.2010 р. на адресу відповідача позивачем було направлено претензію №300 від 27.09.2010 р. з вимогою оплати наданих послуг.

Відповідач частково розрахувався за надані послуги, сплативши 15 630,32 грн., що підтверджується банківською випискою з рахунку позивача.

Спір у справі виник у звязку із неналежним, на думку позивача, виконанням відповідачем грошового зобовязання по оплаті наданих послуг по перевезенню вантажу, у звязку з чим позивач вказує на існування заборгованості у розмірі 1 000,00 грн.

Договір є договором перевезення вантажу, а відтак між сторонами виникли правовідносини, які підпадають під правове регулювання Глави 32 Господарського кодексу України та Глави 64 Цивільного кодексу України.

Вказаний договір є підставою для виникнення у його сторін господарських зобов'язань, а саме майново-господарських зобов'язань згідно ст. ст. 173, 174, 175 Господарського кодексу України, ст. ст. 11, 202, 509 Цивільного кодексу України, і згідно ст. 629 Цивільного кодексу України є обов'язковим для виконання сторонами.

Частиною 1 ст. 173 Господарського кодексу України визначено, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Відповідно до ч. 1 ст. 307 Господарського кодексу України за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов'язується доставити ввірений їй другою стороною (вантажовідправником) вантаж до пункту призначення в установлений законодавством чи договором строк та видати його уповноваженій на одержання вантажу особі (вантажоодержувачу), а вантажовідправник зобов'язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату.

Частиною 2 ст. 307 Господарського кодексу України встановлено, що договір перевезення вантажу укладається у письмовій формі. Укладення договору перевезення вантажу підтверджується складенням перевізного документа (транспортної накладної, коносамента тощо) відповідно до вимог законодавства.

Надання позивачем послуг відповідачу на підставі Договору та Заявки по перевезенню вантажів підтверджується міжнародною товарно-транспортною накладною CMR №072480.

Статтею 916 Цивільного кодексу України визначено, що за перевезення вантажу, пасажирів, багажу, пошти стягується провізна плата у розмірі, що визначається за домовленістю сторін, якщо інше не встановлено законом або іншими нормативно-правовими актами. Якщо розмір провізної плати не визначений, стягується розумна плата.

Вартість наданих послуг по перевезенню вантажу погоджена сторонами в Заявці і становить 2 100,00 дол. США в гривнях за курсом НБУ на момент виставлення рахунку, в т. ч. 2 000,00 дол. США протягом 2-х днів з моменту розвантаження автомобіля та 100,00 дол. США після отримання оригіналів документів: рахунок, податкова накладна, акт та оригінал CMR. Згідно із ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до умов Заявки та Договору розрахунок за здійснене перевезення вантажу проводиться відповідачем шляхом сплати 2 000,00 дол. США протягом 2-х днів з моменту розвантаження автомобіля та 100,00 дол. США після отримання оригіналів документів: рахунок, податкова накладна, акт та оригінал CMR.

Таким чином, відповідач повинен був оплатити надані позивачем послуги по перевезенню у розмірі:

- 2 000,00 дол. США протягом 2-х днів з моменту розвантаження автомобіля (I частина платежу);

- 100,00 дол. США після отримання оригіналів документів: рахунок, податкова накладна, акт та оригінал CMR (ІІ частина платежу).

Розвантаження автомобіля в м. Москва відбулося 22.09.2010 р., отже відповідач повинен був сплатити 2 000,00 дол. США в гривнях за курсом НБУ на момент виставлення рахунку (15 838,40 грн.) до 24.09.2010 р. Відповідач частково розрахувався за надані послуги, сплативши 15 630,32 грн., що підтверджується банківською випискою з рахунку позивача.

Отже, з урахуванням положень ст. 530 Цивільного кодексу України, Заявки та Договору прострочена заборгованість відповідача по сплаті І частини платежу становить 208,08 грн.

Згідно умов Заявки та Договору розрахунок за здійснене перевезення вантажу проводиться відповідачем шляхом сплати 2 000,00 дол. США протягом 2-х днів з моменту розвантаження автомобіля та 100,00 дол. США після отримання оригіналів документів: рахунок, податкова накладна, акт та оригінал CMR.

Відповідно до курєрської накладної №064-014124 оригінали рахунку, податкової накладної, акту та CMR були направлені позивачем на адресу відповідача 21.10.2010 р.

Таким чином, загальний розмір зобовязання відповідача становить 1 000,00 грн.

Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно із статтями 525, 526 Цивільного кодексу України зобовязання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобовязання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Частиною 1 ст. 625 Цивільного кодексу України визначено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Матеріалами справи підтверджується наявність у відповідача грошового зобовязання по сплаті на користь позивача 1 000,00 грн. на підставі Договору за надані послуги по перевезенню вантажу. Відповідачем вказана заборгованість не спростована, доказів її погашення не надано.

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

ФОП ОСОБА_1. обставин, з якими чинне законодавство пов'язує можливість звільнення його від відповідальності за порушення зобов'язання, не наведено.

За таких обставин, позовні вимоги ТОВ "Луганськмультітранс" в частині стягнення з ФОП ОСОБА_1. заборгованості у розмірі 1 000,00 грн. є правомірними та обґрунтованими, а тому задовольняються судом.

Крім того, позивач просить стягнути з відповідача штраф у розмірі 1 663,03 грн. за прострочення виконання зобовязання.

Згідно ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Частиною 4 статті 231 Господарського кодексу України встановлено, що у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Відповідно до п.п. 6.2.9 Договору у випадку затримки оплати, передбаченої розділом 5 договору, замовник сплачує експедитору штраф в розмірі 10 % від вартості наданих послуг, що зазначена в заявці, а також від зобовязань, що зазначені в п.п. 6.2.1 - 6.2.3 договору.

Статтею 629 Цивільного кодексу України встановлено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно п. 5.9 Договору оплата штрафів та інших платежів, що зазначені в п.п. 6.2.1 - 6.2.6 договору, здійснюється замовником протягом 3-х банківських днів з моменту отримання оригіналу рахунку експедитора.

Як вбачається із позовної заяви, позивачем було виставлено рахунок-фактуру №922/02 від 22.09.2010 р. на суму 16 630,32 грн., тобто розмір штрафу в даний рахунок не включався.

В той же час, із курєрської накладної №064-014124 від 21.10.2010 р. вбачається, що відповідачеві було направлено оригінал саме рахунку-фактури №922/02 від 22.09.2010 р.

Доказів відправлення відповідачу рахунку на суму штрафу позивачем не надано.

За таких обставин, оригінал рахунку на оплату штрафу у розмірі 10 % від вартості наданих послуг, що зазначена в заявці, на адресу відповідача не направлявся, а тому в задоволенні позовних вимог у частині стягнення штрафу в розмірі 1 663,03 грн. необхідно відмовити.

Також позивачем заявлено вимогу про стягнення з відповідача 3% річних за прострочення виконання грошового зобовязання у розмірі 19,08 грн. за період з 25.09.2010 р. по 18.10.2010 р.

Відповідно до частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобовязання, на вимогу кредитора зобовязаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

За перерахунком суду розмір 3% річних, що підлягає стягненню з відповідача, становить 18,46 грн.

За таких обставин, суд приходить до висновку про необхідність часткового задоволення позовних вимог та стягнення з ФОП ОСОБА_1. на користь ТОВ "Луганськмультітранс" заборгованості у розмірі 1 000,00 грн. та 3% річних у розмірі 18,46 грн.

В задоволенні позову в частині стягнення штрафу у розмірі 1 663,03 грн. та 3% річних у розмірі 0,62 грн. необхідно відмовити з викладених підстав.

Відповідно до вимог ст. 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати покладаються на сторін пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Луганськмультітранс" задовольнити частково.

2.Стягнути з Фізичної особи підприємця ОСОБА_1 (02140, м. Київ, АДРЕСА_1; ідентифікаційний номер НОМЕР_1) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Луганськмультітранс" (91051, м. Луганськ, кв. Якіра, 3, кв. 146; ідентифікаційний код 34526006) основний борг у розмірі 1 000 (одна тисяча) грн. 00 коп., 3% річних у розмірі 18 (вісімнадцять) грн. 46 коп., державне мито у розмірі 38 (тридцять вісім) грн. 73 коп. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у розмірі 89 (вісімдесят дев'ять) грн. 61 коп. Видати наказ.

3. В іншій частині в задоволенні позову відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Суддя Р.В. Бойко

Дата підписання повного тексту рішення 16.12.2010 р.