Ухвала суду № 12925307, 21.12.2010, Апеляційний суд Харківської області

Справа № 22-ц-5595 / 2010 р. Головуючий: 1 інстанції

Срокіна І.І.

Категорія: стягнення заборгованості Доповідач: Даниленко В.М

за комунальні послуги

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

21 грудня 2010 року м. Харків

Судова колегія судової палати з цивільних справ апеляційного суду Харківської області в складі:

Головуючого: судді - Малінської С.М.,

Суддів: Даниленка В.М., Піддубного Р.М.,

при секретарі : Потюк А.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні, в приміщенні суду цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2, ОСОБА_3 та ОСОБА_4 на рішення Жовтневого районного суду м. Харкова від 31 березня 2010 року по справі за позовом Комунального підприємства «Харківські теплові мережі» (далі: КП «ХТМ») до ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 про стягнення заборгованості з оплати послуг з централізованого опалення та гарячого водопостачання, -

В С Т А Н О В И Л А:

У травні 2008 року КП «ХТМ» звернулося до суду з позовом до ОСОБА_2, ОСОБА_3 та ОСОБА_4, у подальшому уточненим, про стягнення заборгованості з оплати житлово-комунальних послуг з централізованого опалення та гарячого водопостачання.

В обгрунтування своїх вимог КП «ХТМ» вказувало на те, що відповідачі ОСОБА_4 зареєстровані й проживають у ІНФОРМАЦІЯ_1 та є споживачами житлово-комунальних послуг з опалення та гарячого водопостачання, які централізовано надаються позивачем.

Однак, впродовж тривалого часу надані їм послуги відповідачі оплачували в не повному обсязі, а останнім часом взагалі припинили їх оплату, в звязку з чим за період з 01 жовтня 2005 року по 01 травня 2008 року утворилася значна заборгованість, загальний розмір якої становить 1677,34 грн.

При цьому, за вказаний період будь-яких скарг на кількісні чи якісні показники наданих їм житлово-комунальних послуг від відповідачів не надходило й від отримання цих послуг вони не відмовлялися.

Посилаючись на вказані обставини, а також на те, що в добровільному порядку погашати виниклу заборгованість відповідачі не бажають, КП «ХТМ» просило суд стягнути з відповідачів ОСОБА_2, ОСОБА_3 та ОСОБА_4 на його користь у солідарному порядку 946,05 грн. у рахунок заборгованості з оплати наданих їм послуг з централізованого опалення, а крім того, стягнути з відповідача ОСОБА_4 на користь позивача 731,29 грн. у рахунок заборгованості з оплати наданих послуг з гарячого водопостачання.

У судовому засіданні представник позивача підтримала заявлені позовні вимоги й наполягала на їх задоволенні в повному обсязі.

При цьому вона пояснила, що відповідач ОСОБА_2 як інвалід війни має право на 100 процентну знижку плати за користування комунальними послугами відповідно до ст. 13 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту».

Ця пільга розповсюджується також і на відповідачку ОСОБА_3, яка є дружиною останнього, та враховується позивачем при нарахуванні розміру оплати за надані житлово-комунальні послуги з централізованого опалення та гарячого водопостачання в межах середніх норм споживання.

Проте, вказана пільга не розповсюджується на відповідача ОСОБА_4 - повнолітнього сина пільговика, який згідно з положеннями законів про державний бюджет України на відповідні роки, не відноситься до членів сімї останнього при наданні пільг .

Відповідач ОСОБА_2 заявлені КП «ХТМ» позовні вимоги не визнав, та заперечуючи проти їх задоволення, вказував на те, що заборгованість з оплати послуг з централізованого опалення та гарячого водопостачання нарахована позивачем безпідставно, оскільки останнім не в повному обсязі враховується пільга з оплати цих послуг, а саме 100 процентна знижка, що стосується усіх членів його сімї як пільговика, у тому числі і його повнолітнього сина - ОСОБА_4, який проживає разом із ним.

Рішенням Жовтневого районного суду м. Харкова від 31 березня 2010 року позовні вимоги КП «ХТМ» задоволено.

Стягнуто солідарно з відповідачів ОСОБА_2, ОСОБА_3 та ОСОБА_4 на користь позивача 946,05 грн. у рахунок заборгованості з оплати наданих їм послуг з централізованого опалення за період з 01 жовтня 2005 року по 01 травня 2008 року.

Стягнуто з відповідача ОСОБА_4 на користь позивача 731,29 грн. у рахунок заборгованості з оплати наданих послуг з гарячого водопостачання за той же період.

При цьому судом першої інстанції вирішено й питання щодо судових витрат по справі.

Не погодившись із прийнятим судом по справі рішенням, відповідачі ОСОБА_2, ОСОБА_3 та ОСОБА_4 в апеляційній скарзі просять скасувати це судове рішення та направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції..

В обґрунтування своєї скарги апелянти посилаються на неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права та порушення судом норм процесуального права, що призвело до неправильного вирішення цивільно-правового спору по суті.

При цьому апелянти вказують на те, що суд першої інстанції, приймаючи рішення у справі та задовольняючи позовні вимоги КП «ХТМ», безпідставно послався на положення законів про державний бюджет України на відповідні роки, які обмежують права та законні інтереси пільговика ОСОБА_2, а також членів його сімї, та не врахував висновків Конституційного Суду України, наведених у рішеннях № 5-рп від 03.06.1999 року та № 6-рп від 09.07.2007 року стосовно визначення кола членів сімї пільговика та неконституційності положень закону Про державний бюджет України в частині, що стосується зупинення дій інших законів щодо надання пільг, компенсацій і гарантій, внесення змін до інших Законів України, встановлення іншого (додаткового) правового регулювання відносин, ніж передбачено Законами України.

Перевіривши законність і обґрунтованість рішення районного суду у відповідності до ст. 303 ЦПК України в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, судова колегія не вбачає підстав для її задоволення.

Відповідно до ст. 308 ЦПК України суд апеляційної інстанції відхиляє апеляційну скаргу, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням вимог матеріального і процесуального права.

Не може бути скасовано правильне по суті і справедливе рішення суду з одних лише формальних міркувань.

Як вбачається з матеріалів справи, вирішуючи цивільно-правовий спір, суд першої інстанції повно і всебічно дослідив обставини справи, представлені докази, правильно визначив юридичну природу спірних правовідносин та надав їм належну правову оцінку.

Як встановлено по справі, відповідачі ОСОБА_2 зареєстровані й проживають у ІНФОРМАЦІЯ_1 та є споживачами житлово-комунальних послуг з опалення та гарячого водопостачання, які централізовано надаються позивачем - КП «Харківські теплові мережі».

При цьому відповідач ОСОБА_2 має право на пільги, передбачені ст. 13 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», як учасник бойових дій - інвалід війни.

Обовязок споживачів своєчасно оплачувати житлово-комунальні послуги встановлений ч. 2 ст. 20 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», ст.ст. 67, 68 ЖК України.

Відповідно до ст. 13 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» інвалідам війни та прирівняним до них особам надається 100-процентна знижка плати за користування комунальними послугами (газом, електроенергією та іншими послугами) та скрапленим балонним газом для побутових потреб в межах середніх норм споживання. Зазначена пільга щодо плати за комунальні послуги та паливо надається інвалідам війни та членам їх сімей, які проживають разом з ними, незалежно від виду житла чи форми власності на нього.

Площа житла, на яку надається знижка, при розрахунках плати за опалення становить 21 кв. метр опалювальної площі на кожну особу, яка постійно проживає у житловому приміщенні (будинку) і має право на знижку плати, та додатково 10,5 кв. метра на сімю.

Пунктами 20, 21 постанови Кабінету Міністрів України від 21 липня 2005 року № 1268 «Про затвердження Правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення та типового договору про надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення» з наступними змінами та доповненнями передбачено, що плата за надані послуги вноситься споживачем відповідно до показань засобів обліку води і теплової енергії або затверджених нормативів (норм) споживання.

У разі відсутності у квартирі (будинку садибного типу) та на вводах у багатоквартирний будинок засобів обліку води плата за надані послуги з централізованого постачання гарячої води справляється згідно з установленими нормативами (нормами) споживання з розрахунку на одну особу.

Згідно з пунктом 6 постанови Кабінету Міністрів України від 16 лютого 1994 року № 94 «Про порядок надання пільг, передбачених Законом України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» витрати державних органів, органів місцевого і регіонального самоврядування, підприємств, установ і організацій, повязані з наданням пільг, передбачених Законом України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», покриваються місцевими фінансовими органами на підставі розрахунків, поданих організаціями, шляхом перерахування коштів на їх рахунки в установах банків. Пільги, передбачені зазначеним Законом, надаються організаціями за рахунок власних коштів з наступним відшкодуванням їх з бюджету за встановленими нормами у погоджені з фінансовими органами терміни.

Статтею 95 Конституції України визначено, що виключно законом про Державний бюджет України визначаються будь-які видатки держави на загальносуспільні потреби, розмір і цільове спрямування цих видатків. У статті 4 Бюджетного кодексу України зазначено, що при здійсненні бюджетного процесу в Україні положення нормативно-правових актів застосовуються лише в частині, в якій вони не суперечать положенням цього Кодексу та закону про Державний бюджет України.

Законом України «Про державний бюджет на 2005 рік» (ст.72), Законом України «Про державний бюджет на 2006 рік» (ст. 76), Законом України «Про державний бюджет на 2007 рік» (ст. 70), Законом України «Про державний бюджет на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» (ст. 66) чітко визначено, що до членів сімї пільговика при наданні пільг належать: дружина (чоловік), їхні неповнолітні діти (до 18 років); неодружені повнолітні діти, які визнані інвалідами з дитинства I та II групи або інвалідами I групи; особа, яка проживає разом з інвалідом війни I групи та доглядає за ним за умови, що інвалід війни не перебуває у шлюбі; непрацездатні батьки; особа, яка знаходиться під опікою або піклуванням громадянина, що має право на пільги, та проживає разом з ним.

Вирішуючи виниклий цивільно-правовий спір по суті заявлених позовних вимог та встановивши, що повнолітній син відповідача ОСОБА_2 - ОСОБА_4, який проживає разом із батьками в одній квартирі, до членів сімї останнього як пільговика не належить, і сам по собі пільговиком не являється, суд першої інстанції обґрунтовано задовольнив позовні вимоги КП «ХТМ» та стягнув солідарно з відповідачів ОСОБА_4 на його користь заборгованість з оплати наданих послуг з централізованого опалення, а також окремо з відповідача ОСОБА_4 заборгованість з оплати наданих послуг з централізованого гарячого водопостачання, яка має місце.

Що ж стосується доводів апеляційної скарги відповідачів ОСОБА_2, ОСОБА_3 та ОСОБА_4 про те, що суд першої інстанції, вирішуючи спір, не врахував висновків Конституційного Суду України, зазначених у рішеннях № 5-рп від 03.06.1999 року та № 6-рп від 09.07.2007 року, то ці доводи апелянтів судова колегія оцінює критично та відхиляє, оскільки рішення Конституційного Суду України від 03.06.1999 року № 5-рп/99 стосувалося офіційного тлумачення терміну «член сімї», наведеного виключно у Законах України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», «Про міліцію» та «Про пожежну безпеку» й будь-яким чином не стосується положень Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», а положення законів України про державний бюджет на відповідні роки, якими визначається коло осіб, які належать до членів сімї пільговика при наданні пільг, до цього часу є чинними і в установленому порядку неконституційними не визнані.

Інші доводи апеляційної скарги є несуттєвими, рішення суду, прийняте по суті розглянутого цивільно-правового спору не спростовують, і не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального чи процесуального права, які призвели або могли призвести до неправильного вирішення справи.

Таким чином, враховуючи наведене вище та керуючись ст. ст. 303, 304, 307, 308, 313 - 315, 317, 319 ЦПК України, судова колегія, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 - відхилити.

Рішення Жовтневого районного суду м. Харкова від 31 березня 2010 року - залишити без змін.

Стягнути з ОСОБА_2, ОСОБА_3 та ОСОБА_4 витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи ( р/р - 31215259700011, код: 24134627, МФО: 851011, УДК у Червонозаводському районі м. Харкова) у сумі 10 (десять) грн. 00 коп. з кожного, несплачених ними при подачі апеляційної скарги.

Ухвала апеляційного суду набирає чинності негайно, але може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів із дня її проголошення.

Головуючий:

Судді: