Постанова № 1291945, 20.12.2007, Харківський апеляційний адміністративний суд

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

61064, м.Харків, вул.Володарського, 46 (1 корпус)

Справа №22-а-2805/07                    Головуючий 1 інстанції: Перцова Т.С.

Категорія: скасування та                   Доповідач 2 інстанції: Подобайло З.Г.                                                                                                         визнання недійсним рішення                                              

Постанова

Іменем України

20 грудня 2007 рокум. Харків

Колегія  суддів Харківського апеляційного адміністративного суду  у складі:

           Головуючого судді – Мельнікової Л.В.

           Суддів  -  Подобайло З.Г., Сіренко О.І.

при секретарі: Спесивцева О.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ВАТ Харківський завод «Точмедприлад» на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 22 серпня 2007року по справі № 2а-237/07

за позовом  ВАТ Харківський завод «Точмедприлад»

до                  УПФУ у Київському районі м. Харкова

про                скасування та визнання недійсним рішення № 185 від 19 квітня 2007року та рішення № 227 від 17 травня 2007року «Про застосування фінансових санкцій та нарахування пені за несвоєчасну сплату страхувальниками страхових внесків»

встановила :

Позивач, Відкрите акціонерне товариство Харківський завод «Точмедприлад», у червні 2006 року звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом, в якому просить суд скасувати та визнати недійсним рішення Управління Пенсійного фонду України у Київському районі м. Харкова № 185 від 19 квітня 2007 року та рішення № 227 від 17 травня 2007 року «Про застосування фінансових санкцій та нарахування пені за несвоєчасну сплату страхувальниками страхових внесків».

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 22 серпня 2007 року по справі № 2а-237/07 в задоволенні позовних вимог відмовлено.

ВАТ Харківський завод «Точмедприлад» будучи не згодним з постановою суду, надіслав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову Харківського окружного адміністративного суду від 22 серпня 2007 року по справі № 2а-237/07 за позовом ВАТ Харківський завод «Точмедприлад» до Управління Пенсійного фонду України у Київському районі м. Харкова та прийняти нову постанову, якою позов задовольнити , скасувати  та визнати недійсним рішення № 185 від 19 квітня 2007 року , рішення № 227 від 17 травня 2007 року «Про застосування фінансових санкцій та нарахування пені за несвоєчасну сплату страхувальниками страхових внесків.

Доводи апеляційної скарги обґрунтовує тим, що незважаючи на те, що в позовній заяві на це було прямо вказано, відповідач не довів, а суд не встановив чи набув  позивач (ВАТ ХЗ «Точмедприлад») в передбачений Законом України № 1058 «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» спосіб статус платника страхових внесків, чи може позивач бути суб'єктом правопорушення відповідно до Закону № 1058.

В апеляційні скарзі наполягає, що на момент вступу в дію Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» № 1058 , на 01 січня 2004 року  підприємство мало статус платника страхового збору, про що є відповідна довідка Пенсійного фонду України. ВАТ «Точмедприлад» вважає, що після 01 січня 2004 року протягом 10 днів після такої реєстрації нашому підприємству повинно було бути видане Повідомлення про реєстрацію платника страхових внесків згідно п. 4 ст. 15 Закону № 1058.

Вказана норма права є нормою імперативною і прямо встановлювала обов'язок Відповідача виконати такі дії - повідомити Позивача про реєстрацію його в якості платника страхових внесків , але Відповідач не виконав обов'язку, покладеного на нього п. 4 ст. 15 Закону № 1058, не видав ВАТ «Точмедприлад» Повідомлення про реєстрацію платника страхових внесків. На запити, спрямовані до Відповідача - № 378 від 15.07.2005 р. (а.с. 52), № 181 від 15.03. 2006 р. (а.с. 53) залишилися без відповіді, що є бездіяльністю Управління Пенсійного фонду України у Київському районі м. Харкова .

Після 01 січня 2004 року Позивач ВАТ Харківський завод «Точмедприлад» не був позбавлений статусу платника страхового збору та не був за встановленою формою повідомлений Відповідачем про реєстрацію його як платника страхових внесків.

Закон № 1058 не передбачав автоматичного набуття статусу платника страхових внесків вже зареєстрованих у Пенсійному фонді України підприємств;

ВАТ Харківський завод «Точмедприлад» не отримав відповіді на вищевказані запити до Управління Пенсійного фонду України у Київському районі м. Харкова.

Закон № 1058 не надає підприємствам право самостійно визнати за собою статусу платника страхових внесків, можна зробити висновок, що ВАТ Харківський завод «Точмедприлад» не мав правових підстав сплачувати страхові внески, а тому вимушений був сплачувати страховий збір.

Вважаємо, що ВАТ Харківський завод «Точмедприлад» не порушував пенсійного законодавства України.

Посилання Відповідача на те, що ВАТ Харківський завод «Точмедприлад» автоматично набув статус платника страхових внесків з моменту реєстрації нашого підприємства у Пенсійному   фонді  України   12.03.1991   р.   вважає  також  безпідставними,  так  як  це стверждення суперечитьп. 4 ст. 15 Закону № 1054, статті 58 Конституції України, згідно якої «Закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі».

В засіданні колегії суддів представники ВАТ Харківський завод «Точмедприлад» підтримали вимоги та обґрунтування апеляційної скарги.

В засідання колегії суддів  представник відповідача - Управління Пенсійного фонду України в Київському районі Харківської області вважає апеляційну скаргу необґрунтованою, просить в її задоволенні відмовити.

Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши надані письмові докази в їх сукупності, доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, а  постанову Харківського окружного адміністративного суду від 22 серпня 2007 року по справі № 2а-237/07  слід скасувати відповідно правил ст. 202 Кодексу адміністративного судочинства України,  з наступних підстав.

Судом встановлено, що позивач Відкрите акціонерне товариство Харківський завод «Точмедприлад» згідно виписки з єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців зареєстровано, як юридичну особу від 29.04.1996 р. № 14801200000010021.

Протягом 2004-2006 років позивач надавав до Пенсійного фонду розрахунки страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, в яких самостійно визначав до сплати суми страхових внесків, у вказаний період він використовував працю найманих працівників.

Позивачем до матеріалів справи наданий акт № 494 від 21.11.2006 року за період 20.08.2004 року по 20.10.2006 року про перевірку достовірності, порядку обчислення і сплати страхувальниками та застрахованими особами внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування Відкритого акціонерного товариства Харківський завод «Точмедприлад», яким підтверджено перерахування позивачем сум страхових внесків за перевірений період.

За період з 08.11.2006 року по 21.11.2006 року відповідачем, Управлінням Пенсійного фонду України в Київському районі м.Харкова проводилась перевірка достовірності, порядку обчислення і сплати страхувальниками та застрахованими особами внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування.

За результатами розгляду складено акт, на підставі якого прийнято рішення № 94 від 19.03.2007 року про застосування до позивача фінансових санкцій та нарахування пені за несвоєчасну сплату страхувальниками страхових внесків. Вказаним рішенням позивачу нараховано : штраф в розмірі 27180,91 грн. та пеню в розмірі 1461,54 грн.

Позивач не погодився та оскаржив це рішення до головного управління Пенсійного фонду в Харківській області. За результатами розгляду скарги було прийнято нове рішення № 227 від   17.05.2007  року,  яке  оскаржується  позивачем.

  19.04.2007 року відповідачем було прийнято рішення № 185 про застосування до позивача фінансових санкцій та нарахування пені за несвоєчасну сплату страхувальниками страхових внесків, яким нараховано : штраф в розмірі 10537,03 грн. та пеню - 1208,58 грн.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції встановив, що підставою виникнення спору є те, що позивач вважає, що він є платником збору на обов'язкове державне пенсійне страхування та здійснює всі платежі у терміни відповідно до Закону України „Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування", не має інформації про набуття ним статусу платника страхових внесків, отже не може бути суб'єктом правопорушення та притягнутим до відповідальності відповідно до Закону України „Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування". В свою чергу відповідач посилається на те, що позивач повинен сплачувати страхові внески в порядку, в розмірах і у терміни, які передбачені Законом України „Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".

Суд зазначає, що в своїх обґрунтуваннях позивач посилається на Закон України „Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування" № 400/97-ВР від 26.06.1997р., вважаючи що не є платником страхових внесків.

Механізм та підстави сплати внесків встановлений Законом України „Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування". Згідно ст.1 наведеного Закону страхові внески - кошти відрахувань на соціальне страхування та збір на обов'язкове державне пенсійне страхування, сплачені згідно із законодавством, що діяло раніше; кошти, сплачені на загально обов'язкове державне пенсійне страхування відповідно до цього Закону.

Закон України „Про систему оподаткування" передбачає вичерпний перелік податків і зборів (обов'язкових платежів), страхові внески до них не віднесені.

Таким чином, сума перерахованих позивачем внесків не є збором на обов'язкове державне пенсійне страхування. Звільнення від сплати внесків наведеними законами не передбачено.

Також суд зазначає, що Закон України „Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" є спеціальним актом регулюючим спірні відносини, прийнятим після Закону України „Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування", відповідно до прикінцевих положень (п.14,15) якого до приведення законодавства України у відповідність із цим Законом закони України та інші нормативно-правові акти застосовуються в частині, що не суперечить цьому Закону.

Таким чином Закон України „Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування" відносно сплати страхових внесків до пенсійного фонду суб'єктами підприємницької діяльності, діє в частині, що не суперечить Закону України „Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".

Згідно зі статтями 14 та 15 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" страхувальниками та відповідно, платниками страхових внесків до Пенсійного фонду є роботодавці, підприємства, установи і організації, створені відповідно до законодавства України, незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання, об'єднання громадян профспілки, політичні партії (у тому числі філії, представництва, відділення та інші відокремлені підрозділи зазначених підприємств, установ, організацій, об'єднань громадян, профспілок, політичних партій, які мають окремий баланс і самостійно ведуть розрахунки із застрахованими особами), фізичні особи суб'єкти підприємницької діяльності та інші особи (включаючи юридичних та фізичних осіб - суб'єктів підприємницької діяльності, які обрали особливий спосіб оподаткування (фіксований податок, єдиний податок, фіксований сільськогосподарський податок, придбали спеціальний торговий патент), які використовують працю фізичних осіб на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством або за договорами   цивільно-правового характеру.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідно до розпорядження виконавчого комітету Київської районної ради народних депутатів від 29.04.1996 року № 929 Відкрите акціонерне товариство Харківський завод „Точмедприлад" зареєстровано як правонаступник Харківського заводу „Точмедприлад".

Щодо посилань позивача на те, що він не зареєстрований платником страхових внесків у Пенсійному фонді, а тому не повинен сплачувати страхові внески, суд зазначає, що відповідачем надані пояснення та витяг з книги реєстрації юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, з яких вбачається, що Харківський завод „Точмедприлад" зареєстровано в управлінні Пенсійного фонду України в Київському районі м.Харкова (рішення територіального органу пенсійного фонду СРСР про реєстрацію від 12.03.1991р.) присвоєно реєстраційний номер 18.

Суд вважає за необхідне зазначити, що питання щодо правильності реєстрації підприємства позивача в органах пенсійного фонду не є предметом розгляду даної справи.

Аналіз вищенаведених норм чинного законодавства свідчить про те, що підприємство позивача є страхувальником, тобто платником страхових внесків згідно положень Закону України „Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", та в силу норм цього закону зобов'язано сплачувати страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування на загальних підставах.

Відповідно до п. 6 ст. 18 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" законодавством не можуть встановлюватися пільги з нарахування та сплати страхових внесків або звільнення від їх сплати.

Відповідно до п.6 ст.20 Закону України „Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" сплата внесків здійснюється авансом при кожному отриманні коштів на оплату праці, а остаточний розрахунок платник проводять до 20 числа місяця, наступного за звітним.

Частиною 2 ст. 106 вищезазначеного Закону України встановлено, що суми страхових внесків не нараховані та/або не сплачені страхувальниками у зазначений строк, вважаються простроченою заборгованістю із сплати страхових внесків (далі-недоїмка) стягуються з нарахуванням пені та застосуванням фінансових санкцій.

Відповідно до п. 2 ч. 9 ст.106 Закону за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) страхувальниками страхових внесків, у тому числі донарахованих страхувальниками або територіальними органами Пенсійного фонду, накладається штраф залежно від строку затримки платежу в розмірі:

10 відсотків своєчасно не сплачених зазначених сум - у разі затримки їх сплати у строк до ЗО календарних днів включно;

20 відсотків зазначених сум - у разі затримки їх сплати у строк до 90 календарних днів включно;

50 відсотків зазначених сум - у разі затримки їх сплати понад 90 календарних днів. Одночасно на суми своєчасно не сплачених (не перерахованих) страхових внесків і фінансових санкцій нараховується пеня в розмірі 0,1  відсотка зазначених сум коштів, розрахована за кожний день прострочення платежу.

На виконання вимог зазначеного Закону постановою правління Пенсійного фонду України від 19.12.2003 № 21-1 було затверджено Інструкцію про порядок обчислення і сплати страхувальниками та застрахованими особами внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування до Пенсійного фонду України, зареєстровану в Міністерстві юстиції України 16 січня 2004 р. заК 64/8663 (надалі Інструкція).

Відповідно до п.9.3.2. пункту 9.3 розділу 9 Інструкції у разі, коли страхувальник не сплачує (не перераховує) або несвоєчасно сплачує (несвоєчасно перераховує) страхові внески, у тому числі донараховані ним самостійно або органами Пенсійного фонду, накладається штраф залежно від строку затримки платежу. Розрахунок цієї фінансової санкції здійснюється на підставі даних картки особового рахунку платника.

Як встановлено судом, відповідачем за несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) позивачем-страхувальником страхових внесків за період 2004-2006 років (лютий 2004, вересень, листопад 2005, лютий, травень, жовтень-листопад 2006 та січень-лютий 2007 року сплачені відповідно 01.04.2004р, 21.10.2005р., 22.12.2005р., 23.12.2005р., 26.12.2005р., 21.03.2006р., 22.03.2006р. 21.06.20006р., 21.11.2006р., 22.12.2006р., 25.12.2006р., 26.12.2006р., 27.12.2006р., 28.12.2006р., 29.12.2006р., 25.01.2007р., 31.01.2007р., 05.02.2007р., 21.02.2007р., 01.03.2007р., 03.04.2007р..) винесені рішення   № 185 від 19.04.2007р. та № 227 від 17.05.2007р. про застосування до позивача фінансових санкцій та нарахування пені за несвоєчасну сплату страхових внесків.

Колегія суддів зазначає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи щодо проведеної перевірки, прийнятих оскаржуваних рішень, щодо неправомірності тверджень позивача про те, що він не є платником страхових внесків згідно Закону України № 1058 «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» , оскільки  після з 01   січня 2004 року протягом 10 днів в порушення п. 4 ст. 15 Закону № 1058 відповідач не видав ВАТ «Точмедприлад» Повідомлення про реєстрацію платника страхових внесків.

Але  колегія суддів зазначає, що судом першої інстанції не враховано, що позивачем у відповідності до вимог Закону  нараховувались та сплачувались внески  за перевіряємий період в момент виплати заробітної плати,  у зв’язку з чим судове рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню на підставі нижчевикладеного.

Відповідно до ст. 1 Закону України "Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування", платниками збору на обов'язкове державне пенсійне страхування є суб'єкти підприємницької діяльності незалежно від форм власності, їх об'єднання, бюджетні, громадські та інші установи та організації, об'єднання громадян та інші юридичні особи, а також фізичні особи - суб'єкти підприємницької діяльності, які використовують працю найманих працівників.

Згідно з ст. 20 Закону України „Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" від 09.07.2003 р. № 1058 та Інструкції про порядок обчислення і сплати страхувальниками та застрахованими особами внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування до Пенсійного фонду України, затвердженої Постановою Правління Пенсійного фонду України 19.12.2003 р., № 21-1 та зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 16.01.2003 р. за № 64/8663, платники сплачують страхові внески одночасно з одержанням коштів на оплату праці, у тому числі в безготівковій чи натуральній формі або з виручки від реалізації товарів (п. 5.1.6).

У відповідності до приписів ч. 6 ст. 20 вказаного Закону страхувальники зобов'язані сплачувати страхові внески, нараховані за відповідний базовий звітний період, не пізніше ніж через 20 календарних днів із дня закінчення цього періоду.

Перерахування страхових внесків здійснюється страхувальниками одночасно з одержанням (перерахуванням) коштів на оплату праці (виплати доходу), у тому числі в безготівковій чи натуральній формі або з виручки від реалізації товарів (послуг). При цьому фактичним одержанням (перерахуванням) коштів на оплату праці (виплати доходу) вважається одержання відповідних сум готівкою, зарахування на банківський рахунок одержувача, перерахування за дорученням одержувача на будь-які цілі, одержання товарів (послуг) або будь-яких інших матеріальних цінностей в рахунок зазначених виплат (доходу), фактичне здійснення із цих виплат (доходу) відрахувань, передбачених законодавством або за виконавчими документами, чи будь-яких інших відрахувань.

Аналіз змісту даної правової норми дає підстави стверджувати про те, що цей порядок на вимогу закону застосовується незалежно від періоду одержання страхувальником коштів на оплату праці (виплати доходу) - або протягом базового звітного періоду, або по його закінченні.

Отже, виконання страхувальником обов'язку щодо сплати страхових внесків залежить від факту отримання коштів на оплату праці (виплату доходу).

Таким чином, у випадках, коли протягом 20 календарних днів із дня закінчення базового звітного періоду страхувальник фактично не отримав кошти на оплату праці (виплату доходу), він (страхувальник) не може мати обов'язку по сплаті страхових внесків саме до моменту отримання коштів на оплату праці (виплату доходу), оскільки відсутній факт отримання вказаних коштів, що унеможливлює дотримання страхувальником порядку сплати страхових внесків, встановленого ч. 6 ст. 20 Закону України „Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".

Як свідчать матеріали справи, оскаржене рішення позивача прийнято без врахування факту виплати заробітної плати. Відповідач не пов’язує обов’язок сплати внесків з виплатою заробітної плати, на чому наполягає позивач. Проти фактичних обставин справи сторони не сперечаються.

 Відповідно до ч. 2 ст. 71 КАС України обов’язок доведення, щодо правомірності прийнятого рішення покладається на суб’єкта владних повноважень.

 Враховуючи наведене відповідач не довів правомірність прийнятого ним рішення, дане рішення прийнято з помилковим застосуванням законодавства.

За таких обставин, позовні вимоги є правомірними, а рішення суду першої інстанції прийнято з невірним застосування норм матеріального права в зв’язку з чим воно підлягає скасуванню, з прийняттям нової постанови, якою позов необхідно задовольнити.

Керуючись ст.ст. 160, 195, 196, ч. 3 ст. 198, ч. 4 ст.202, ч.2 ст.205, ст. 207, 254  Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

постановила :

Апеляційну скаргу Відкритого акціонерного товариства Харківський завод «Точмедприлад» задовольнити.

Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 22 серпня 2007 року по справі № 2а-237/07 скасувати.

Позовні вимоги ВАТ Харківський завод «Точмедприлад» задовольнити. Скасувати та визнати недійсним рішення Управління Пенсійного фонду України у Київському районі м. Харкова № 185 від 19 квітня 2007 року та рішення № 227 від 17 травня 2007 року «Про застосування фінансових санкцій та нарахування пені за несвоєчасну сплату страхувальниками страхових внесків».

Стягнути з державного бюджету на користь ВАТ Харківський завод «Точмедприлад» (61013, м.Харків, вул..Шевченка, 20, код 00481324) судові витрати в сумі 5,10 грн.

Постанова набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом місяця, шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Повний текст виготовлено та підписано 25 грудня 2007 року

                    Головуючий                                                       Мельнікова Л.В.

                               Судді                                                        Подобайло З.Г. 

                                             Сіренко О.І.