Ухвала суду № 1291947, 23.11.2007, Харківський апеляційний адміністративний суд

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

61064, м.Харків, вул.Володарського, 46 (1 корпус)

Справа: №22-а-2412/07 Головуючий 1 інстанції: Тимошенко К. В. Категорія: стягнення Доповідач: Подобайло З.Г.

бюджетної заборгованості

Ухвала

Іменем України

23 листопада 2007 рокуМ.Харків

Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі:

Головуючого судді Мельнікової Л.В.

Суддів Подобайло З.Г., Сіренко О.І.

за участю секретаря судового засідання Шеванової В.Ю.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Мачульської А.Л. представника ПП «Спецавто» на постанову господарського суду Полтавської області від24.07.2007 року по справі № 9/19

за позовомПриватного підприємства «Спецавто»

до Кременчуцької обєднаної державної податкової інспеції

Головного управління Державного казначейства України в Полтавській обл.

про стягнення бюджетної заборгованості з податку на додану вартість та процентів по бюджетній заборгованості з податку на додану вартість

встановила :

Позивач, Приватне підприємство «Спецавто» , звернувся до господарського суду Полтавської області з адміністративним позовом до Кременчуцької ОДПІ, Головного управління Державного казначейства України в Полтавській обл., в якому просить суд за своїм рішенням стягнути з відповідачів на користь підприємства 26769,0 грн. бюджетну заборгованість з податку на додану вартість та 5791,79 грн. процентів по бюджетній заборгованості з податку на додану вартість.

Постановою господарського суду Полтавської області від24.07.2007 року по справі № 9/19 за позовом ПП «Спецавто» до Кременчуцької ОДПІ, Головного управління Державного казначейства України в Полтавській обл. про стягнення 26769,0 грн. бюджетної заборгованості з податку на додану вартість та 6973,73 грн. процентів по бюджетній заборгованості з податку на додану вартість в задоволенні позовних вимог відмовлено.

Позивач, ПП «Спецавто», не погодившись з постановою суду першої інстанції подав апеляційну скаргу , в якій просить суд апеляційної інстанції скасувати постанову від 24 липня 2007 року Господарського суду Полтавської області та прийняти нове рішення про задоволення позовних вимог приватного підприємства «Спецавто» м. Комсомольськ .

Скаржник вважає, що суд виніс постанову з порушенням норм матеріального права - Закону України «Про податок на додану вартість», Порядку відшкодування податку на додану вартість, затверджено наказом Державною податкової адміністрації та Державного казначейства 02.07.1997 року , прийняв рішення без урахування наданих та обґрунтованих доказів.

Головне управління Державного казначейства України в Полтавській області надав суду заперечення на апеляційну скаргу, в яких підтримує постанову господарського суду, вважає її законною та обґрунтованою, а апеляційну скаргу безпідставною та просить розглянути справу без участі його представника.

Представник Кременчуцької ОДПІ в судовому засіданні заперечує проти задоволення апеляційної скарги , посилаючись на обставини, викладенні в запереченнях на апеляційну скаргу та просить постанову суд залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

Позивач та другий відповідач в судове засідання не прибули, хоча про час та місце слухання справи були належним чином повідомлені, про що свідчать поштові повідомлення про отримання повісток про виклик.

Відповідно до вимог ч. 4 ст. 196 Кодексу адміністративного судочинства України, - неприбуття в судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає судовому розгляду. Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представника відповідача, вивчивши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає скаргу такою, що не підлягає задоволенню.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено у суді апеляційної інстанції , що у відповідності до п.1 ст.11 Закону України «Про державну податкову службу в Україні» працівниками Кременчуцької ОДПІ була проведена комплексна документальна перевірка фінансово-господарської діяльності ПП «Спецавто». За результатами перевірки було складено акт №63/23-120/32637891 від 31.01.2005р., яким встановлено, що бюджетна заборгованість ПП «Спецавто» з податку на додану вартість складає 26769,0грн.

Позивач в обґрунтування позовних вимог та апеляційної скарги посилається на пп. 7.7.1 , пп.7.7.3 п.7.7 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість».

Підприємством позивача нараховані відсотки по бюджетній заборгованості з податку на додану вартість у розмірі 6973,73грн. за період з листопада 2003р. по 07.05.2007р.

Колегія суддів зазначає, що позивач ні в суді першої інстанції ні суді апеляційної інстанції не обґрунтував правомірність його вимоги щодо стягнення з відповідачів нарахованих ним відсотків за період 01.06.2005р. по 07.05.2007р.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції , що підпункт 7.7.3. Закону України „Про податок на додану вартість" 01.06.2005р. на підставі якого позивачем були нараховані відсотки за період 01.06.2005р. по 07.05.2007р. в сумі 6973,73грн. змінено.

Зазначена норма , якою передбачалось нарахування процентів у звязку з несвоєчасним відшкодуванням податку на додану вартість застосовувалася в редакції чинній до 01.06.2005, тобто до набрання чинності пунктом 7.7 статті 7 Закону (крім підпункту 7.7.8 цього пункту, який набирав чинності з 1 січня 2006 року), викладеним із змінами, внесеними згідно із Законом України «Про внесення змін до Закону України “Про Державний бюджет України на 2005 рік» та деяких інших законодавчих актів України» від 25.03.2005 № 2505-IV.

Із аналізу пункту 7.7 статті 7 Закону, в редакції чинній до 01.06.2005, вбачається, що відшкодуванню з бюджету підлягали суми податку на додану вартість, які визначалися як різниця між загальною сумою податкових зобовязань, що виникли у звязку з будь-яким продажем товарів (робіт, послуг) протягом звітного періоду, та сумою податкового кредиту звітного періоду (підпункт 7.7.1 пункту 7.7 статті 7 Закону).

У разі коли за результатами звітного періоду сума податку на додану вартість мала відємне значення, то вона підлягала відшкодуванню платнику податку з Державного бюджету України протягом місяця, наступного після подачі декларації (підпункт 7.7.3 пункту 7.7 статті 7 Закону).

При цьому підставою для отримання відшкодування були дані тільки податкової декларації за звітний період.

За бажанням платника податку сума бюджетного відшкодування могла бути повністю або частково зарахована в рахунок платежів з цього податку. Таке рішення платника податку відображалося в податковій декларації.

Відшкодування здійснювалося шляхом перерахування відповідних грошових сум з бюджетного рахунку на рахунок платника податку в установі банку, що його обслуговував або шляхом видачі казначейського чека, який приймався до негайної оплати (погашення) будь-якими банківськими установами.

Здійснення відшкодування шляхом зменшення платежів по інших податках, зборах (обовязкових платежах) не дозволялося.

Відповідно до абзацу 5 підпункту 7.7.3 пункту 7.7 статті 7 Закону, в редакції чинній до 01.06.2005, суми, що не відшкодовані платнику податку протягом визначеного Законом строку, вважалися бюджетною заборгованістю. На суму бюджетної заборгованості нараховувалися проценти на рівні 120 відсотків від облікової ставки Національного банку України, встановленої на момент її виникнення, протягом строку її дії, включаючи день погашення. Платник податку мав право у будь-який момент після виникнення бюджетної заборгованості звернутися до суду з позовом про стягнення коштів бюджету та притягнення до відповідальності посадових осіб, винних у несвоєчасному відшкодуванні надмірно сплачених податків.

Однак, Законом України «Про внесення змін до Закону України «Про Державний бюджет України на 2005 рік» та деяких інших законів України» від 07.07.2005 № 2771-IV зазначена норма викладена в новій редакції, якою позбавлено платника податку права на стягнення процентів за невідшкодовані суми бюджетного відшкодування.

Позивач в позовній заяві та заяві про збільшення позовних вимог від 06.06.2007 року просить суд стягнути заборгованість з ПДВ та відсотки з відповідачів.

Згідно п. 6 ст. 7 Положення про державне казначейство, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 31.07.95 р. № 590 в редакції, що діяла на момент виникнення спірних правовідносин відділення державного казначейству районах, містах, районах у містах здійснюють за поданням державних податкових інспекцій повернення за рахунок державного бюджету зайво сплачених або стягнутих податків, зборів і обов'язкових платежів.

Порядок відшкодування ПДВ, затверджений наказом ДПА України та Державного казначейства України від 21.05.2001 р. № 200/86 в редакції, що діяла на момент виникнення спірних правовідносин, передбачає, що відшкодування ПДВ з бюджету органами державного казначейства здійснюється за висновками податкових органів або за рішенням суду.

Таким чином, органи державного казначейства виконують приписи документів, які направлені відповідними ДПІ, або за рішенням суду.

Колегія суддів зазначає, що вимоги позивача про стягнення заборгованості з податку на додану вартість та нарахованих відсотків з відповідачів, а саме з Кременчуцької ОДПІ та Головного управління Державного казначейства України в Полтавській області, не відповідають Закону України «Про податок на додану вартість», є неправомірними, не обґрунтованими, оскільки згідно вищенаведеної норми пп.7.7.3 п.7.7. ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» в редакції, що діяла на момент виникнення спірних правовідносин відшкодування (стягнення) відємного значення ПДВ проводиться з Державного бюджету України, а не з ДПІ , казначейства чи іншої юридичної особи.

Колегія суддів зазначає, що стягнення з податкової інспекції чи з казначейства можливо при наявності господарських правовідносин між сторонами. Оскільки Позивач не довів наявність таких відносин, або заборгованості перед ним у ДПІ чи у Головного управління Державного казначейства України в Полтавській області, чи по будь-яким іншим зобовязанням , то у відповідачів відсутній обовязок повертати (сплачувати) кошти по ПДВ, тому заявлені вимоги суперечать ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» і позов не підлягає задоволенню.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог колегія суддів зазначає, що згідно вищенаведеної норми Закону відшкодування суми відємного значення з ПДВ, або бюджетної заборгованості з ПДВ ( у разі несвоєчасного відшкодування) здійснюється з Державного бюджету України органами Держказначейства, які уповноважені управляти коштами Державного бюджету.

Колегією суддів встановлено, що підстави стягнення бюджетної заборгованості та відсотків з Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції та Головного управління Державного казначейства України в Полтавській області позивачем не обґрунтовані.

Колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що позовні вимоги про стягнення заборгованості з податку на додану вартість та відсотків з відповідачів є безпідставними, а тому позовні вимоги задоволенню не підлягають.

Доводи апеляційної скарги є помилковими та не впливають на правомірність висновків суду першої інстанції.

Враховуючи наведене, суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Керуючись ст. ст. 160, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

Ухвалила:

Апеляційну скаргу Мачульської А.Л. представника ПП «Спецавто» на постанову господарського суду Полтавської області від24.07.2007 року по справі № 9/19 залишити без задоволення.

Постанову господарського суду Полтавської області від24.07.2007 року по справі № 9/19 залишити без змін.

Ухвала набирає чинності з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом місяця з дня набрання ухвалою законної сили, шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Ухвала в повному обсязі виготовлена та підписана 28 листопада 2007 року.

Головуючий суддя Мельнікова Л.В.

Судді Подобайло З.Г.

Сіренко О.І.

ЗГІДНО З ОРИГІНАЛОМ

Суддя

Харківського апеляційного

адміністративного суду Подобайло З.Г.