Рішення № 129060297, 23.06.2025, Саксаганський районний суд м. Кривого Рогу

Справа № 214/8535/24

2/214/1118/25

Р І Ш Е Н Н Я

Іменем України

23 червня 2025 року м. Кривий Ріг

Саксаганський районний суд м. Кривого Рогу Дніпропетровської області в складі:

головуючого судді Сіденка С.І.,

за участю секретаря судового засідання Розстальної К.В.

за відсутності сторін,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Кривому Розі у порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Акціонерного товариства «Акцент Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

ВСТАНОВИВ:

Позивач Акціонерне товариство «Акцент Банк» (далі АТ «Акцент Банк») звернувся до суду з позовом до відповідача ОСОБА_1 та просить суд стягнути заборгованість за кредитним договором №б/н від 06.04.2021, що виникла станом на 06.09.2024, у сумі 37865,25 гривень, з яких: 20178,10 грн. загальний залишок заборгованості за наданим кредитом (за тілом кредиту), 17687,15 грн заборгованість за відсотками.

В обґрунтуванняпозову зазначено,що 06квітня 2021року відповідачзвернулася добанку зметою отриманнябанківських послугта відкриттябанківського рахунку.У зв`язкуз чим28.02.2017року підписаванкету-заявудо договорупро наданнябанківських послуг,а такожсвоїм підписомповністю табезумовно прийнявпропозицію банкута погодиласяз тим,що анкета-заяваразом зумовами таправилами наданнябанківських послуг,тарифами,таблицею обчисленнявартості кредитута паспортомспоживчого кредитускладають договірпро наданнябанківських послуг.Підписавши анкету-заявувідповідач підтвердив,що ознайомиласята отримавпримірники умобільному додаткувищезазначених документів,що складаютьдоговір тазобов`язавсявиконувати йогоумови. Відповідач підтвердив свою згоду на те, що підписана ним заява разом з «Умовами та правилами надання банківських послуг» та «Тарифами банку», які викладені на офіційному банківському сайті https://a-bank.com.ua/terms,складають міжним табанком кредитнийдоговір,що підтверджуєтьсяпідписом ванкеті-заяві.Крім того,відповідно доп.п.2.1.1.2.2-2.1.1.2.4Умов таправил,він надавсвою згоду,що кредитнийліміт встановлюєтьсяза рішеннямбанку,надавши банкуправо вбудь-якиймомент змінити(зменшити,збільшити чианулювати)кредитний ліміт.Підписання договорує прямоюі безумовноюзгодою позичальникащодо прийняттябудь-якогорозміру кредитноголіміту,встановленого банком.АТ «А-БАНК»свої зобов`язанняза договоромпро наданнябанківських послугвиконав вповному обсязі,надавши відповідачуможливість розпоряджатиськредитними коштамина умовах,передбачених договоромта вмежах встановленогокредитного ліміту.Однак відповідачне надававсвоєчасно банкугрошові коштидля погашеннязаборгованості заборговими зобов`язаннями,що маєвідображення урозрахунку заборгованостіза договором,тим самимдопустив порушеннявиконання покладенихна ньогозобов`язань.

Позивач свої зобов`язання по наданню кредиту виконав у повному обсязі, однак відповідач не виконував належним чином умови укладеного договору, у результаті чого виникла вищезазначена заборгованість, яку позивач просить стягнути на свою користь.

Ухвалою суду від 24 жовтня 2024 року прийнято до розгляду позовну заяву та відкрито провадження у справі, розгляд справи постановлено проводити в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін (а. с. 39).

В наданому відзиві відповідач просив відмовити в задоволенні позову в повному обсязі, посилаючись на те, що кредитний договір з банком він не укладав, анкету-заяву не підписував, коштів не отримував. Також посилався на заявлення вимог з пропуском строків позовної давності.

Ухвалою від 16 квітня 2025 року витребувано від Акціонерного товариства «Акцент Банк» наступні відомості: оригінал анкети-заяви про приєднання до умов та правил надання банківських послуг від 28.02.2017.

Представник відповідача подав клопотання про необхідність призначення судово-почеркознавчої експертизи, оскільки відповідач стверджує, що не підписував анкети-заяви про приєднання до умов та правил надання банківських послуг від 28.02.2017.

Листом АТ «Акцент Банк» на вимогу ухвали суду від 16 квітня 2025 року про витребування доказів виконана, надано оригінал Анкети заяви про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг з А-Банку від 28.02.2017 року де видно, що підпис відповідача співпадає.

А тому суд, приходить до висновку в відмові в клопотанні відповідача у проведенні судово почеркознавчої експертизи.

У судове засідання учасники справи та їх представники не з`явились, про час та місце розгляду справи були повідомлені належним чином.

За обставин неявки у судове засідання учасників справи, суд приходить до висновку про можливість проведення судового засідання за їх відсутністю, оскільки наявних у справі матеріалів достатньо для розгляду справи та прийняття законного і обґрунтованого рішення.

Такого висновку дійшов Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду при розгляді справи № 361/8331/18 від 1 жовтня 2020 року.

В зазначеній постанові Верховний Суд виходив з такого: «якщо представники сторін чи інших учасників судового процесу не з`явилися в судове засідання, а суд вважає, що наявних у справі матеріалів достатньо для розгляду справи та ухвалення законного і обґрунтованого рішення, не відкладаючи розгляду справи, він може вирішити спір по суті. Основною умовою відкладення розгляду справи є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні».

Відповідно до ч. 4ст. 263 ЦПК Українипри виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Розглянувши матеріали справи, з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, враховуючи доводи відзиву на позовну заяву, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи та вирішення спору по суті, суд дійшов таких висновків.

Відповідно дост. 4 ЦПК Україникожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Як передбачено ст. ст.12, 13ЦПК Україницивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цьогоКодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачений цим Кодексом випадках.

Відповідно до ст.89ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

У додаткових письмових поясненнях представник позивача просить задовольнити позовні вимоги. Вказує, що відповідач, підписавши анкету-заяву підтвердив, що він ознайомлений з Умовами та правилами надання банківських послуг, які цілодобово доступні для ознайомлення на інтернет-сайті позивача, що включають тарифи, паспорт споживчого кредиту. Анкету-заяву клієнтом було підписано 28.02.2017, відповідно саме в цей період були дійсні правила, а отже відповідач на час підписання анкети-заяви не міг бути ознайомлений з будь-якими іншими правилами.

Крім того, відповідач в Анкеті-заяві підтвердив, що вона разом з Умовами і правилами надання банківських послуг, Тарифами, Таблицею обчислення вартості кредиту та Паспортом споживчого кредиту, які складають договір про надання банківських послуг та отримав їх примірники у мобільному додатку та підтвердив, що вказані документи зрозумілі боржнику та не потребують додаткового тлумачення. У вказаних документах обумовлена процентна ставка, пеня, комісія, (пункт тарифи), договір є обов`язковим для виконання. Боржник не звертався до банку з непогодженням про зміну Умов та правил надання банківських послуг, Тарифів, Таблиці обчислення вартості кредиту та Паспорта споживчого кредиту, які складають договір про надання банківських послуг та продовжив користуватись карткою, а отже погодився з ними. У підписаній анкеті-заяві відповідач визнав, що електронний цифровий підпис є аналогом власноручного підпису та його накладення має рівнозначні юридичні наслідки із власноручним підписом на документах та паперових носіях.

Також з огляду на викладене, посилається на те, що сторонами кредитного договору було погоджено нарахування процентів за користування кредитними коштами та обумовили у письмовому вигляді ціну договору.

Суд, з`ясувавши позиції сторін щодо спірних правовідносин, повно та об`єктивно дослідивши матеріали справи, вважає, що позов підлягає задоволенню повністю з наступних підстав.

28.02.2017 року між АТ «Акцент Банк» та ОСОБА_1 підписано Анкету-заяву до Договору про надання банківських послуг, в результаті чого ОСОБА_1 отримав кредит у вигляді встановленого кредитного ліміту на картковий рахунок.

Положеннями Анкети-заяви визначено, що анкета-заява разом з Умовами, Тарифами, Таблицею обчислення вартості кредиту та Паспортом споживчого кредиту складають договір про надання банківських послуг. Підписавши Анкету-заяву Відповідач підтвердив, що ознайомилась та отримала примірники у мобільному додатку вищезазначених документів, що складають Договір та зобов`язується виконувати його умови.

Згідно наданого банком розрахунку заборгованості за договором станом на 06.09.2024 заборгованість ОСОБА_1 складає 37865,25 грн., в тому числі: загальний залишок заборгованості за наданим кредитом (тілом кредиту) 20178,10 грн. та залишок по відсоткам 17687,15 грн.

Суд, задовольняючи позов повністю виходить з наступного.

Згідно ч.1, ч.2 п.1ст.11 ЦК Україницивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є: 1) договори та інші правочини.

Згідност.204ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Згідно ч. 1, 2 ст.207ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). Правочин, який вчиняє юридична особа, підписується особами, уповноваженими на це її установчими документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства.

За змістом статей 626, 628ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Згідно ч. 1, 2 ст.633ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов`язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв`язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.

За змістом ст.634ЦК України договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

Відповідно ч. 1 ст.638ЦК України істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Відповідно ч. 2 ст.639ЦК України якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі.

Відповідно ч. 1 ст.1054ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти, як це передбачено ч. 1 ст. 1048 ЦК України.

Частиною 2 ст.1054ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Згідно ч. 1 ст.1055ЦК України кредитний договір укладається у письмовій формі.

Згідно ч. 1 ст.509 ЦК Українизобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Відповідност.526 ЦК Українизобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимогЦК України.

Відповідност.530 ЦК Українизобов`язання повинні виконуватись в строк, що передбачений умовами Договору.

Уст.599 ЦК Українивизначено, що зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Відповідност.610 ЦК Українипорушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідност.611 ЦК Україниу разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Відповідност.629 ЦК Українидоговір є обов`язковим для виконання сторонами.

При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (ч.4ст.263 ЦПК України).

У Постанові Великої Палати Верховного Суду від 03.07.2019 року у справі № 342/180/17 (провадження № 14-131цс19) відступлено від висновку Верховного Суду України щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладеного у раніше прийнятій Постанові від 24.09.2014 року (провадження № 6-144цс14) та зроблено висновок, що «у переважній більшості випадків застосування конструкції договору приєднання його умови розроблює підприємець (в даному випадку АТ КБ «ПриватБанк»). Оскільки умови договорів приєднання розробляються банком, тому повинні бути зрозумілі усім споживачам і доведені до їх відома, у зв`язку із чим банк має підтвердити, що на час укладення відповідного договору діяли саме ці умови, а не інші. Тому з огляду на зміст статей 633, 634ЦК України можна вважати, що другий контрагент (споживач послуг банку) лише приєднується до тих умов, з якими він ознайомлений. У разі укладення кредитного договору проценти за користування позиченими коштами та неустойка поділяються на встановлені законом (розмір та підстави стягнення яких визначаються актами законодавства) та договірні (розмір та підстави стягнення яких визначаються сторонами в самому договорі). У заяві позичальника від 18 лютого 2011 року процентна ставка не зазначена. Крім того, у цій заяві, підписаній сторонами, відсутні умови договору про встановлення відповідальності у вигляді неустойки (пені, штрафів) за порушення зобов`язання у вигляді грошової суми та її визначеного розміру. За таких обставин та без наданих підтверджень про конкретні запропоновані відповідачці Умови та правила банківських послуг, відсутність у анкеті-заяві домовленості сторін про сплату відсотків за користування кредитними коштами, пені та штрафів за несвоєчасне погашення кредиту, надані банком Витяг з Тарифів та Витяг з Умов не можуть розцінюватися як стандартна (типова) форма, що встановлена до укладеного із відповідачкою кредитного договору, оскільки достовірно не підтверджують вказаних обставин. Вимог про стягнення процентів за користування позиченими коштами та інших сум за прострочення виконання грошового зобов`язання з підстав та у розмірах, встановлених актами законодавства, зокрема статтями625,1048 ЦК України, позивач не пред`явив. Пересічний споживач банківських послуг з урахуванням звичайного рівня освіти та правової обізнаності, не може ефективно здійснити свої права бути проінформованим про умови кредитування за конкретним кредитним договором, який укладений у вигляді заяви про надання кредиту та Умов та правил надання банківських послуг, оскільки Умови та правила надання банківських послуг це значний за обсягом документ, що стосується усіх аспектів надання банківських послуг та потребує як значного часу, так і відповідної фахової підготовки для розуміння цих правил тим більше співвідносно з конкретним видом кредитного договору.

У Постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду від 09.01.2020 року у справі № 643/5521/19 (провадження №61-20093св19) зазначено, що «в разі укладення кредитного договору проценти за користування позиченими коштами та неустойка поділяються на встановлені законом (розмір та підстави стягнення яких визначаються актами законодавства) та договірні (розмір та підстави стягнення яких визначаються сторонами в самому договорі). Встановивши, що анкета-заява від 18 березня 2011 року не містить визначення домовленості сторін про сплату відсотків, апеляційний суд дійшов правильного висновку про відсутність підстав для покладення на відповідача обов`язку по сплаті заборгованості за відсотками пеню, комісію і штрафи за несвоєчасну сплату кредиту і процентів за користування кредитними коштами, а відтак, суми надходжень, які банком були розподілені на погашення складових заборгованостей підлягають зарахуванню на погашення саме тіла кредиту. Судова практика у цій категорії справ є незмінною, що не може свідчити про порушення прав банку (правова позиція Великої Палати Верховного Суду, викладена у Постанові від 03.07.2019 року у справі № 342/180/17, провадження № 14-131цс19)».

Як встановлено судом, матеріали справи містять достатньо доказів, з яких вбачається, що між сторонами по справі був укладений договір про надання банківських послуг в електронній формі.

Банк свої зобов`язання за кредитним договором виконав у повному обсязі та надав ОСОБА_1 на умовах, визначених укладеним між ними договором, суму коштів у виді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку, що підтверджується випискою по картковому рахунку.

В свою чергу, відповідачем ОСОБА_1 допущено порушення умов договору щодо своєчасного погашення платежів, внаслідок чого утворилась заборгованість.

У даній справі в анкеті-заяві від 28.02.2017 ОСОБА_1 просив відкрити поточний рахунок у гривні та встановити кредитний ліміт згідно додатку до анкети-заяви (п. 2, 3 анкети) , однак строки здійснення періодичних платежів не встановлені, процентна ставка не зазначена; вимог про стягнення процентів за користування позиченими коштами та інших сум за прострочення виконання грошового зобов`язання з підстав та у розмірах, установлених актами законодавства, зокрема статями 625, 1048 ЦК України, позивачем не пред`явлено.

Звертаючись до суду з позовом банк на підтвердження наявності заборгованості та її розміру подав до суду розрахунок заборгованості та в подальшому виписку про рух коштів по картці.

Факт отримання відповідачем кредиту підтверджується випискою з рахунку відповідача, відповідно якої остання користувалася кредитними коштами.

Як зазначалося вище, згідно наданим позивачем розрахунком заборгованості за договором станом на 06.09.2024 року заборгованість ОСОБА_1 складає 37865,25 грн., в тому числі: загальний залишок заборгованості за наданим кредитом (толом кредиту) 20178,10 грн.

Враховуючи, що фактично отримані та використані позичальником кошти у добровільному порядку АТ «Акцент Банк» не повернуті, а також беручи до уваги вимоги ч. 2 ст.530 ЦК України, за змістом якої, якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання в будь-який час, що свідчить про порушення його прав. Разом з тим, суд вважає, що позивач вправі вимагати захисту своїх прав через суд шляхом зобов`язання виконати боржником обов`язку з повернення фактично отриманої суми кредитних коштів.

Дана позиція узгоджується із правовими висновками Великої Палати Верховного Суду, висловленими у Постанові від 03.07.2019 року, справа № 342/180/17, провадження № 14-131цс19, правовідносини у якій є подібними до даної справи.

Подібних висновків дійшов Верховний Суд у Постанові від 09.01.2020 року у справі № 643/5521/19 (провадження №61-20093св19).

Таким чином, розмір заборгованості відповідача за кредитним договором складає 37865,25 грн., який підлягає до стягнення з відповідача на користь позивача.

Відповідно ч.1 ст.2ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

В свою чергу, однією з засад судочинства, регламентованих п.4 ч.3 ст.129 Конституції України, є змагальність сторін та свобода в наданні ними до суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно ч.1 ст.4ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Згідност.12 ЦПК Україницивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Стаття 13 ЦПК Українипередбачає, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цьогоКодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Вст.15 ЦК Українизазначено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Згідно ч.1 ст.76, ч.1 ст.77та ст.80 ЦПК Українидоказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

За приписами частин 1,5 та 6ст.81 ЦПК Україникожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

В силу вимогст.89 ЦПК Українисуд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Відповідно підходу, зазначеного в рішенні Європейського суду з прав людини в справі «Ващенко проти України» (Заява № 26864/03) від 26.06.2008 року зазначено, що принцип змагальності полягає в тому, що суд уважно досліджує зауваження заявника, виходячи з сукупності наявних матеріалів в тій мірі, в якій він є повноважним вивчати заявлені скарги. Отже, у суду відсутні повноваження на вихід за межі принципу диспозитивної і змагальності та збирання доказів на користь однієї із зацікавлених сторін.

Також, Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи («Проніна проти України», № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18.07.2006 року).

Згідно п.1-3 ч.1ст.264 ЦПК Українипід час ухвалення рішення суд вирішує, чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи; які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин.

Таким чином, позов підлягає задоволенню в тій частині, що ґрунтується на законі, підтверджена встановленими обставинами та наданими суду доказами.

Відповідност.264 ЦПК Українисуд під час ухвалення рішення вирішує, у тому числі, і питання щодо розподілу судових витрат.

Згідно ч.1ст.141 ЦПК Українисудовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

При зверненні до суду з даним позовом позивачем сплачено 3028,00 грн. то з відповідача на користь позивача відповідно ч. 1 ст.141ЦПК України підлягають стягненню витрати на сплату судового збору у розміру задоволених позовних вимог, що складає 3028,00 грн.

Керуючись ст.ст.4,12,13,19,23,76-83,89,141,258-259,263-265 ЦПК України, -

ВИРІШИВ:

Позов Акціонерного товариства «Акцент-Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості - задовольнити повністю.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства «Акцент-Банк» заборгованість за Договором б/н, яка складається з загального залишку заборгованості за наданим кредитом (тілом кредиту) в розмірі 37865,25 грн. (тридцять сім тисяч вісімсот шістдесят п`ять грн. 25 коп.).

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства «Універсал Банк» витрати на сплату судового збору в сумі 3028,00 грн. (три тисячі двадцять вісім грн.).

Відомості про сторін:

Позивач: Акціонерне товариство «Акцент-Банк», код ЄДРПОУ 14360080, місцезнаходження за адресою: м. Дніпро, вул. Бахмутська, буд. 11.

Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 .

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

На рішення суду може бути подана апеляційна скарга до Дніпровського апеляційного суду протягом 30 днів з дня складення повного судового рішення.

Суддя С.І. Сіденко